Міського господарства регіональні традиції ландшафтного мистецтва у формуванні міського середовища icon

Міського господарства регіональні традиції ландшафтного мистецтва у формуванні міського середовища




Скачати 211.35 Kb.
НазваМіського господарства регіональні традиції ландшафтного мистецтва у формуванні міського середовища
Дата23.06.2012
Розмір211.35 Kb.
ТипМетодичні рекомендації

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ

МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА


РЕГІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ

ЛАНДШАФТНОГО МИСТЕЦТВА

У ФОРМУВАННІ МІСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ


для виконання курсових робіт

з дисципліни «Ландшафтна архітектура»


(для студентів 4-5 курсів напряму 1201 «Архітектура»)


Харків – ХНАМГ – 2006

Регіональні традиції ландшафтного мистецтва у формуванні міського середовища: Методичні рекомендації для виконання курсових робіт з дисципліни «Ландшафтна архітектура» (для студентів 4-5 курсів напряму 1201 «Архітектура»). Укл.: Крижановська Н.Я., ЦигичкоС.П..-Харків, 2006.-43с.


Укладачі: Н.Я. Крижанівська,

С.П. Цигичко


Рецензент: доц. О.С. Шушлякова


Рекомендовано кафедрою архітектурного і ландшафтного проектування, протокол №4 від 23.12.2005р.

BСТУП


Ці методичні рекомендації розроблені для студентів 4-5 курсів архітектурної спеціальності ХНАМГ. Вони призначені для більш глибокого вивчення ландшафтного дизайну та набуття відповідних практичних навичок. Рекомендації надають актуальну і цілісну інформацію з питань комплексного проектування рекреаційних об’єктів з використанням регіональних традицій ландшафтного мистецтва в міському середовищі.

За довгий час існування історичне і природне середовище до деякої міри „зрослися” як у фізичному, так і в метафоричному сенсі. Протягом тривалого часу в свідомості людей відбулося формування єдиного образу історичної забудови міст і сіл та оточуючих їх ландшафтів, тобто проходив процес формування стереотипу регіонального ландшафту.

Цей стереотип, тобто неповторний вигляд саду кожної з країн, залежить від різноманітних умов:

  • особливостей клімату і рельєфу;

  • суспільного устрій;

  • релігійного світосприйняття;

  • рівня розвитку держави тощо.

Регіональний колорит тієї чи іншої країни відтворюється завдяки поєднанню природних і штучних засобів ландшафтного дизайну (рослин, водойм, геопластики, малих архітектурних форм), а також композиційно-планувальної структури, характерної для цієї країни (регулярний чи ландшафтний метод організації ландшафту та їх локальні видозміни). Тобто відновлення регіональних традицій садово-паркового мистецтва досягається шляхом використання тих елементів ландшафтного дизайну, що застосовувалися в кожній з країн-метрів садівництва на етапі найвищого рівня розвитку в ній ландшафтного мистецтва.

^ 1. КРИТЕРІЇ, ЩО ЗУМОВЛЮЮТЬ РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЛАНДШАФТНОГО МИСТЕЦТВА

На особливості формування рекреаційних об`єктів у кожній країні впливала ціла низка місцевих факторів, головними з яких будь-де були природно-кліматичні умови, релігійне світосприйняття населення та соціально-економічний фактор. Сукупність цих факторів зумовлює метод композиційно-планувальної організації ландшафту (регулярний чи пейзажний), форми геопластики, характер водойм (природні чи штучні), асортимент рослин та малих архітектурних форм.

а) Природно - кліматичний каркас

Історія розвитку держав та цивілізацій, що існували з давніх часів, була багато в чому пов’язана з географічним розташуванням і, таким чином, з їх природно-кліматичними умовами. Цей фактор значною мірою вплинув і на розвиток ландшафтного мистецтва.

Кількість тепла та вологи, частота випадання опадів, характер рельєфу, сила та переважаючий напрямок вітру – це тільки головні природно-кліматичн умови, що зумовлюють розвиток того чи іншого напрямку (регулярного чи ландшафтного) в садівництві різних країн (рис.3).

Безпосередньо залежить від умов клiмату асортимент рослин, що переважають в рiзних точках Земної кулі. Раніше широкому розповсюдженню рослин перешкоджала неможливість їх точного підбору. Теплолюбні рослини півдня і сходу не витримують суворих зим Північної та Центральної Європи. Тепер це питання вирішується двома шляхами: перший – вирощування морозостійких гібридів та акліматизація деяких видів рослин, другий – використання аналогів, тобто рослин, подібних за кольором та конфігурацією крони, абрисом листя, можливістю топіарної обробки, часом цвітіння і т. д.

У країнах зі спекотним кліматом – Месопотамія, Єгипт і Персія – вода завжди була великою цінністю. Тому в їхніх садах ніколи не зустрінеш природних водойм та водотоків: річок, струмків, водоспадів. Водойми в такому саду – це прямокутний басейн і канали, що перетинаються під прямим кутом. Вони крім декоративних виконують також функцію зрошення навколишніх земель. Рослинність (фінікова пальма, сикомор, кіпарис) також тулилася до води, що була єдиним джерелом життя серед розпеченого піску та каміння (рис.1).

Повна протилежність цьому – сади Китаю, де до 70 % території займала вода в різноманітних її виявах: озера, ставки, струмки і т.п. Природні гори та пагорби доповнюються і збагачуються штучними композиціями зі скель та валунів. А до цього додається буяння зелені та квітів (рис.4).

В Японії природа сама багато в чому пояснює походження стилістики саду. Гориста країна з красивими й різноманітними ландшафтами, де можна зустріти скелі й струмки, пологі схили й озера, а також відкриті вітрам морські береги з дивовижними формами дерев, стала гідним взірцем для створення чудових мініатюрних ландшафтів (рис.4).

Природно-кліматичні фактори мали суттєвий вплив на просторово-композиційне рішення саду в кожній країні. Арабський сад, який дуже часто є зеленою оазою серед пустелі, - це ізольований з чотирьох боків затінений дворик, де завжди панує життєдайна прохолода (рис.2). М’який клімат та різноманітний рельєф Китаю і Японії зумовили тут відкритість та вільне планування саду, відтворення форм природи. В Італії регулярна планувальна організація саду та його терасування, пов’язане з гористим рельєфом, поєднувались з розкриттям живописних пейзажів. З терас відкривався вид на красивий силует гори, чудову долину або морський залив.

Таким чином,студент, обираючи, регіональний колорит якої саме країни буде відтворюватись, повинен враховувати кліматичну сумісність деяких елементів ландшафтного дизайну (особливо це стосується рослин). Доцільним є використання регіональних традицій ландшафтного мистецтва тих країн, клімат яких подібний до клімату місцевості, де проектується ландшафтний об`єкт.

б) Релігійне світосприйняття

Структура, призначення, композиція та інші специфічні особливості саду різних країн багато в чому залежать від психології сприйняття дійсності жителями країни, тобто від їх релігійного світосприйняття (рис.8).

Ключ до розуміння філософії японських садів – більш емоційне ставлення до дійсності. Характерна особливість японського менталітету – вміння активно сприймати будь-який художній образ, домислювати його та співпереживати разом з автором. Це пояснює лаконічність і разом з тим багатозначність, символізм, властивий японським садам. Уміння буквально читати приховані символи зовсім не потрібне, важливий тільки власний стан, власне занурення в атмосферу саду. Все це зумовлено релігійною філософією Дзен-буддизму.

У більшості європейських країн (Англія, Італія, Франція і т.д.) пануючою державною релігією є християнство, яке вважається однією з найдемократичніших релігій світу, особливо така його гілка, як католицизм. Ставлення християн до природи завжди було утилітарно-раціональним. Глибокий філософський зміст, характерний для країн Сходу, був відсутній. Форми рельєфу, водойм та рослин підкорялися волі людини як вищої живої істоти, створеної за образом та подобою божою. Створюючи свій сад, типовий європеєць ніколи не думав про Бога, а тільки про задоволення своїх утилітарних потреб та честолюбства.

Сади ісламських держав також мають яскраві особливості. Пов’язані вони здебільшого з тим, що Коран забороняє зображувати людей і тварин. Тому в композиції саду використовують правильні геометричні форми, а декоративне оформлення вирішується у вигляді рослинних орнаментів. Відсутня скульптура.

Характерні риси іспанських садів пов’язані з тісним переплетенням (нашаруванням у часі) двох релігій – ісламу та християнства (католицизму). Тому сади Іспанії організовували за типовою для мусульманських садів схемою, але в них присутнє скульптурне оздоблення у вигляді фігур тварин. Найяскравіший приклад – Патіо Левів в Альгамбрі (рис.9).

Тісний зв'язок між релігією та розвитком садівництва прочитується в сусідстві саду з культовими спорудами. Храми Давньої Греції були оточені рощами. При кожному буддистському храмі Японії обов’язково знаходився хоча б невеликий садочок, а сади при китайських храмах та монастирях часом досягали колосальних розмірів (рис.10). Схожі традиції існували в Індії – сади влаштовували не тільки при храмах, але й біля мавзолеїв правителів (рис.11). Середньовічні храми в містах Європи не були оточені садами. Але при монастирях існували чудові сади, які мали не тільки утилітарний, але й декоративний характер. Православні храми України і Росії здебільшого знаходились не серед саду, а вписувалися в природний ландшафт і ставали його логічним завершенням. Часто в словя`нських країнах створювалися великі храмові комплекси (рис.12).

Сьогодні, створюючи ландшафтний об`єкт, треба враховувати:

- яке значення в країні або регіоні, де ведеться будівництво, має релігія;

- чи дотримуються мешканці релігійних канонів та догм;

- чи сумісні релігійні постулати й світогляд громадян з принципами релігії країни, регіональні традиції якої відтворюються.

Це пов`язано з тим, що в композиційно-планувальній організації ландшафтного об`єкта або в інших елементах можуть бути приховані якісь релігійні знаки й символи, що є морально неприйнятними для місцевого населення.

в) Соціально-економічний каркас

Одним з найголовніших факторів, що впливають на специфіку розвитку рекреаційних об’єктів, є соціально-економічний каркас держави (регіону). Садівництво може розвиватися лише в могутніх та багатих державах, де завдяки праці рабів чи найманій праці виникає можливість направити на ці потреби надлишковий капітал (рис.13). Такими державами були Месопотамія, Єгипет, Давня Греція, Давній Рим, Персія, Індія, арабські країни, Італія, Франція, Англія і Росія (рис.14).

Перші сади належали правителям або верховній знаті. Тільки в Давній Греції сади від початку були загальними, що пов'язано з демократичним устроєм цієї держави. Сади, так само як і палаци, були своєрідною візитною карткою царів, імператорів і шахів. Чим більшими та чудовішими були палац і сад, тим багатшим і могутнішим вважався їх господар.

Hаймогутнішою державою Західної Європи свого часу (XVII-XVIII ст.) була Франція. Вона була прикладом споживацького ставлення правлячої верхівки до всього: матеріальних цінностей, людей і навіть природи. Все навкруги (оточуючий ландшафт) мало відповідати волі монарха та його звеличенню. Найдосконалішим прикладом штучно створеного ландшафту є Версальський парк (рис.15). Тут і формa алей та водойм, і навіть форма крони дерев мають геометричну форму – природа “підкорилася” людині. Репрезентативний характер парку звеличував французьку державу. В країнах з меншими фінансово-економічними можливостями ландшафтні об’єкти мали більш компактний, але й більш зручний та затишний характер.

Для простих людей власний сад був недосяжною розкішшю. У більшості міст будинки так тісно тулилися один до одного, що місця для садків не залишалося. Мініатюрні садочки створювали в атріумах або на криші.

У наш час сади взагалі та з елементами регіональнийої символіки зокрема – це обовязковий елемент сучасного міста. Від їх архітектурно-художньої досконалості залежить гармонійний розвиток особистості, її духовне збагачення. Людина, сприймаючи навколишній пейзаж, збагачений елементами регіональнийої символіки, знайомиться з культурою і побутом різних народів, тому кожний витвір ландшафтного мистецтва має бути глибоко психологічним та високохудожнім.

Сьогодні особливості формування ландшафтних об`єктів є такими ж, за якими багато століть тому створювалися садово-паркові комплекси: сильні й економічно розвинуті держави можуть витрачати значні кошти на будівництво ландшафтних об`єктів і покращення умов життєдіяльності населення, а у слабкорозвинутих державах цей процес ще знаходиться на нульовому рівні.


^ 2. ЗАСОБИ ЛАНДШАФТНОГО ДИЗАЙНУ ПРИ ФОРМУВАННІ ОБ`ЄКТІВ З ВИКОРИСТАННЯМ РЕГІОНАЛЬНИХ ТРАДИЦІЙ ЛАНДШАФТНОГО МИСТЕЦТВА

Рослинність

Немає нічого прекраснішого, багатшого і досконалішого, ніж природа. Тому живий рослинний матеріал - один з основних засобів в архітектурному моделюванні садово-паркових ландшафтів. Дерева, кущі, трав'янисті рослини часто образно називають «зеленими цеглинами», з яких складаються «стіни», «перегородки», «підлоги» відкритих просторів (рис 20).

Рослинні форми при формуванні ландшафтного середовища відіграють роль «першої скрипки», що задає ритм і тональність оточення, зумовлює його структуру.

При формуванні ландшафтних об`єктів з використанням національних традицій ландшафтного мистецтва роль рослинності особливо велика. Адже кожному регіону властива лише для нього характерна сукупність різних порід дерев і кущів, трав'янистих рослин і квітів. Тому для створення «регіональних ландшафтів» необхідні ретельний аналіз і систематизація рослин, а також детальна оцінка грунтово-кліматичних умов тієї країни (регіону), ландшафт якої ви хочете відтворити. При проектуванні ландшафту з регіональною символікою крім підбору рослинності велику роль грають композиції і форми рослин, що застосовуються в тій чи іншій країні: регулярне чи пейзажне розташування дерев, кущів і т.д., природна форма крони чи її фігурна стрижка, а також безліч інших особливостей, що створюють неповторний вигляд саду (рис.16-19).

Майстерно добрані рослини можуть створити ілюзію прориву часу і простору – дивлячись на навколишній ландшафт, людина подумки переноситься в Єгипет, Індію, Китай, Італію і т.д. Вона сприймає середовище і відносить його до того чи іншого сформованого стереотипу (в даному випадку – до того або іншого регіонального ландшафту) завдяки оточуючим її формам, основними з яких у садах і парках є дерева, кущі та інші види рослинності.

Водойми

Різноманітні водойми – басейни, каскади, фонтани, водоспади – необхідний компонент садового ландшафту в будь-якій країні. Декоративні властивості води враховувалися в садівництві з давніх часів. Прообразами штучних водойм (фонтанів, басейнів, водоспадів, ставків, каналів, колодязів, каскадів і т.д.) стали природні водойми (озера, струмки, водоспади, джерела, гейзери і ріки) (рис.21).

Штучні водойми характерні для країн і регіонів, де переважно використовувався регулярний прийом ландшафтної організації простору (рис.25). У Древньому Єгипті, де особливо гостро відчувалася потреба у водних ресурсах, влаштовувалися водяні канали і басейни. Невеликі сади зрошувалися з колодязів. У Древній Греції і Древньому Римі широко використовувалися водорозбірні фонтани, що виконували як декоративне, так і функціональне завдання. У Перській державі до традиційних для регулярного планування каналів додалися плавальні басейни і водяні гірки (палац Негаристан). Італія епохи Відродження є синонімом ще одного типу водойм – каскаду, де з неперевершеною майстерністю був використаний ефект падаючої води. І все-таки королевою водойм заслужено вважається Франція. Тут були зібрані до купи канали, басейни, каскади і, звичайно ж, фонтани (Рис.22). Величезна кількість одно- і багатострумінних фонтанів і водометів, діапазон звучання яких коливався від справжнього ревіння і гуркоту до дзвінкої капелі і ніжного шереху. Такого ж високого рівня в цій сфері досягли російські паркобудівники (рис.23).

Ландшафтний прийом планувальної організації садово – паркових територій переважав у таких країнах, як Китай, Японія і Англія (Рис.24). Для пейзажного планування характерні природні водойми і водотоки, а також їхні штучні імітації. У різних формах і варіаціях сполучалися озера, ставки, водоспади, струмки, штучні джерела. На грані водойм і геопластики створювалися сухі струмки, батьківщиною яких стала Японія. Русло струмка викладалося з каменів і гальки і символізувало собою наявність водяної стихії (рис.26).

Для формування ландшафтних об`єктів з використанням регіональних традицій ландшафтного мистецтва застосування тільки характерних водойм є недостатнім. Необхідний ефект досягається сполучення водойм певної країни (регіону) і характерних для неї форм рослинності і геопластики.

Геопластика

Рельєф – елемент садово–паркового ландшафту, що часто визначає його композиційну структуру, архітектоніку, загальний характер зорових вражень, значною мірою функціональну структуру території. Форми земної поверхні диктують розташування водойм і водотоків, організацію рослинності, впливають на мікроклімат (рис.29).

Рельєф здатний найбільш гармонійно поєднуватися з елементами архітектури і ландшафту, одночасно виконуючи різноманітні функції. Штучні пагорби допомагають ізолювати один від одного окремі майданчики в парку, створювати затишні замкнуті простори, а також використовуються як екрани. Терасовані схили можна перетворити в невеликі амфітеатри чи використовувати для влаштування квітників або кам'янистих садів. Велика кількість оглядових точок, можливість закрити небажані чи, навпаки, розкрити цікаві перспективи, - всі ці особливості, властиві геопластиці, набагато розширюють палітру художніх засобів ландшафтного архітектора.

У моделюванні поверхні землі можна відзначити два напрямки. Перший пов'язаний з естетизацією форм рельєфу – свідомо підкреслюються найбільш характерні й мальовничі його риси. Цей напрямок відповідає пейзажному прийому планування. Другий напрямок – створення нових, часто геометричних форм рельєфу, в якому чітко виражене втручання людини (регулярний прийом планування).

Для кожної країни характерне застосування певного комплексу елементів геопластики, що створюють специфічний регіональний колорит. Риси китайського парку передають пагорби і композиції зі скель і каменів, що символізують собою гірські ландшафти в мініатюрі (рис.27). Для створення штучних гір широко використовуються камені і валуни, уламки вапнякових скель, яким руйнівна сила води надали фантастичних обрисів.

Характерна риса японського саду – сад каменів як один з основних елементів геопластики (іншим не менш важливим елементом є пагорби – пагорбистий сад ). Вибір каменів визначається їхньою формою, кольором, фактурою. Найбільшу популярність мають андезит, граніт, різні сланці й шпати. Дуже цікавим елементом геопластики в японському саду є кладки – звивисті ланцюжки каменів для переходу через струмки і потоки. Застосовуються підпірні стінки з природного каменю, вимощені в суху. Різний декоративний ефект досягається при використанні округлих валунів і плоского плитняку.

Як у китайському, так і в японському саду сходи створюються малопомітними (рис.28). Вони жваво збігають по схилу пагорба серед кущів і дерев, роблять несподівані вигини і повороти, підкоряються напрямкам пішохідних шляхів, прокладаються в місцях, зручних для спусків і підйомів. Це звичайні стежки або стежки з кам’яними сходинками, покладеними по їx трасі.

Характерна риса італійського саду – терасування рельєфу. Звідси – різні підпірні й декоративні стінки (різноманітних обрисів і композиційних рішень).Терасування зумовлюе також застосування пандусів і сходів. Сходи в італійському саду влаштовуються парадні, з багатим оформленням скульптурою та вазонами для квітів, з каскадами падаючої води і т.д. (рис.30).

^ Малі архітектурні форми

Як неможливо уявити сад без його природних компонентів (рослинності, води і геопластики), так неможливий він і без елементів, що штучно додаються в навколишній ландшафт.

До штучних засобів формування рекреаційного середовища належать бесідки, павільйони, ліхтарі, лави, місточки, декоративна скульптура і кераміка, вазони, трельяжі і т.д. (рис.34).

З давніх часів бесідка є неодмінним атрибутом саду, її зображення ми знаходимо вже в давньоєгипетських малюнках (бесідки, повиті виноградом ). Переходячи зі століття в століття майже без змін, ця споруда створює неповторний простір, відкритий і закритий одночасно.

Завдяки здатності додавати новий вигляд будь-якому ландшафту, бесідка відіграє важливу роль у садах регулярного і романтичного стилю. Часто бесідка, що завжди є фокусною точкою, замикає перспективу або використовується як місце усамітнення в «таємному саду».

У пейзажних парках Китаю і Японії бесідки споруджували з дерева чи бамбука. Різниця між бесідками цих країн полягала в тому, що в Японії «працював» натуральний матеріал (дерево) чи застовувався прийом «біла стіна + темний каркас», а в Китаї бесідки часто фарбували в яскраві кольори.

Бесідки і павільйони регулярних парків Італії і Франції і пейзажних та регулярних парків Росії й України зводилися як дерев'яними, так і кам'яними. При цьому застосовувався як природний, так і штучний камінь. Часто неповторний художній образ бесідки створювався завдяки включенню скульптури і чавунного кування, а в дерев'яних бесідках – різьблення по дереву. Для англійського саду притаманне зведення декоративних руїн (рис.31).

Елементом садового ландшафту, що балансує на грані двох стихій – води і суші, є пішохідні місточки. Вони бувають як функціональними (через ріку чи струмок), так і чисто декоративними (у японських сухих садах). В залежності від клімату, рельєфу та інших особливостей країн місточки проектуються найрізноманітнішими: кам'яні аркові, висячі, горбаті, руїнні, місточки з бесідкою над водоспадом.

В Японії садові місточки будують з каменю, дерева і навіть глини. При цьому вони ніколи не повторюють один одного (рис.33).

Для Китаю характерні аркові мостики з бесідками, з яких відкривається чудовий вид на водяне дзеркало чи потік. Іноді такі містки - бесідки споруджувалися над водоспадом. Ідея містків з бесідками неодноразово використовувалася в різних варіаціях у романтичних парках Англії, Росії й України (Рис.32).

Що ж стосується садово-паркової скульптури, то тут визнаними лідерами є Франція й Італія. Скульптуру в парках цих країн можна зустріти усюди: у фонтанах, басейнах і бесідках, уздовж алей, у кімнатах-боскетах, бюстову, одиночну і групові композиції (рис.35,38).

Особливою формою скульптурного мистецтва були «зелені скульптури» - за допомогою фігурної стрижки (топіарного мистецтва) деревам надавались найрізноманітніші обриси. Найчастіше такі «зелені скульптури» зображували фігури тварин (рис.37).

Вплив Італії і Франції позначився на скульптурному оздобленні російських парків (Петергоф, Павлівський парк і т.д.) (рис.36). Але в російських парках більш раннього періоду, а в українських парках і багато років потому головну роль відігравала дерев'яна скульптура. Народні майстри-умільці втілювали в них образи стародавніх легенд, бувальщин і казок, з глибини століть приходили герої дохристиянських язичницьких вірувань: русалки, мавки, лісовики, домовики (рис.39). В українському саду, де-небудь під тінню столітнього дуба чи біля куща калини можна було зустріти мистецьки вирізьблену зі старого корча фігуру козака Мамая з бандурою в руках.

Такі «живі» скульптури природно вписувались у ландшафт, були ніби продовженням рослинного світу. “Тема” і конфігурація скульптури найчастіше задавалася формою дерева чи корча, з якого вона вирізувалася. Імена майстрів, які творили дерев'яну казку, історія, на жаль, не зберегла, як і більшу частину їхніx робіт.

^ 3. ФОРМУВАННЯ СУЧАСНИХ РЕКРЕАЦІЙНИХ ОБ`ЄКТІВ З РЕГІОНАЛЬНОЮ СИМВОЛІКОЮ

У сучасному світі тенденції формування природних елементів міського середовища є такими, що з кожним роком стає все більш популярним влаштування садів, парків та ландшафтно-рекреаційних комплекмів з елементами регіональної символіки. При цьому характерною рисою є не тільки влаштування "своїх" регіональних парків у країнах з багатою і давньою історією садівництва, але й запозичення чужих традицій, їхнє переосмислення, адоптація до екологічних, кліматичних та інших умов (рис.45).

Розвиток ландшафтних об`єктів з використанням регіональних традицій ландшафтного мистецтва йде двома шляхами:

  1. Формування ландшафтів, характерних для певної країни.

У цьому разі метод композиційно-планувальної організації та асортимент (кількісний і якісний) засобів ландшафтного дизайну майже повністю відтворює їх зовнішній вигляд. Цей шлях розвитку має кілька напрямків:

- активне використання традицій ландшафтного мистецтва на території самої країни (тобто використання своїх власних регіональних традицій ландшафтного мистецтва);

- запозичення традицій ландшафтного мистецтва інших держав.

2. Стилізація елементів ландшафтного дизайну під регіональні традиції певної країни, тобто відбувається не процес первинного відтворення регіональних традицій ландшафтного мистецтва, а їх сучасна інтерпретація (рис.43). Напрямки такого підходу:

- використання деяких засобів ландшафтного дизайну, які передають “регіональний колорит” тієї чи іншої країни (рис.44);

- яскраво виражене застосування сучасних матеріалів та конструкцій у формуванні ландшафтних об`єктів з використанням регіональних традицій ландшафтного мистецтва.

При формуванні об`єктів з використанням регіональних традицій ландшафтного мистецтва треба враховувати, що в сучасних великих містах практично не залишилося вільних територій, які б можна було використовувати для рекреаційних цілей. З одного боку, це негативне явище - не можна створити зелених масивів з прогулянковими маршрутами. Але, з другого боку, на невеликому клаптику землі в набагато простіше передати неповторний колорит тієї чи іншої країни. Людина, потрапляючи в такий крихітний куточок відпочинку, немов переноситься в затишний іспанський садок, слухає ніжний передзвін фонтанних струменів Версалю чи віддається тихому спогляданню краси природи в японському саду.

Формування об`єктів з використанням регіональних традицій ландшафтного мистецтва можливо на дахах будинків. Особливо цікавого результату можна досягти при терасуванні будинків. Один варіант рішення - терасований італійський сад. Інший - на кожній терасі розташований сад з використанням регіональних традицій ландшафтного мистецтва окремої держави. Прогулянка по такому терасованому саду - це свого роду екскурсія в історію світового паркобудівництва.

Актуальним є також використання регіональних традицій садово-паркового мистецтва для ландшафтного оформлення зупинок громадського транспорту, скверів, бульварів, місць відпочинку в житлових масивах тощо.

Найбільш доцільним є формування ландшафтнoго об`єктів з використанням регіональних традицій ландшафтного мистецтва на значній за площею території. При цьому в ландшафтній зоні сектори з елементами регіональної символіки відокремлюються один від одного масивами нейтральної зелені. Прогулюючись по головній алеї чи прогулянковим доріжкам, відвідувач поступово переходить від одного сектора до іншого, де за кожним новим поворотом перед ним виникає "нова країна".

Така нехитра система організації парку дозволяє не тільки забезпечити оптимальні умови відпочинку людей, але і дасть відвідувачам можливість познайомитися з архітектурними і ландшафтними традиціями різних країн.

ДОДАТКИ

















Солітери Ландшафтні групи




Солітери Ландшафтні групи

Солітери Ландшафтні групи

Солітери Ландшафтні групи

Солітери Ландшафтні групи

Солітери Ландшафтні групи

Солітери Ландшафтні групи

Солітери Ландшафтні групи

Солітери Ландшафтні групи

^ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ


  1. Быльский Д.И. Новый взгляд на сад: Сад сегодня // Архитектура и строительство России.-1997.-№10.-С.4-20

  2. Горохов В.А., Лунц Л.Б. Парки мира.-М.: Стройиздат, 1985.-328 с.

  3. Мерзликина М. Идеальные сады Японии // Ландшафтный дизайн.-2002. №1.-С.74-79

  4. Ожегов С.С. История ландшафтной архитектуры.-М.: Стройиздат, 2003.-231 с.

  5. Рандхава М. Сады через века.-М.: Знание, 1981.-320 с.

ЗМІСТ


Вступ…………………………………………………………………………….3


1. Критерії, що зумовлюють регіональні особливості ландшафтного

мистецтва……………………………………………………………………….4


2. Засоби ландшафтного дизайну при формуванні об`єктів з

використанням регіональних традицій ландшафтного мистецтва………...13


3. Формування сучасних рекреаційних об’єктів з регіональною

символікою…………………………………………………………………….25


Додатки………………………………………………………………………...29


Список літератури…………………………………………………………….41

Навчальне видання


«Регіональні традиції ландшафтного мистецтва у формуванні міського середовища». Методичні рекомендації для виконання курсових робіт з дисципліни «Ландшафтна архітектура» (для студентів 4 та 5 курсів спеціальності «Архітектура»).


Укладачі: Неллі Яківна Крижанівська,

Світлана Петрівна Цигичко


Редактор М.З. Аляб’єв

Коректор З.І. Зайцева

Комп’ютерний набір С.П. Цигичко


План 2006, поз.527

Підп. до друку 21.12.2005 Формат 60Ч84 1/16. Папір офісний.

Друк на ризографі Обл..-вид. арк..2,4. Тираж 50 прим.

Замовл. № Ціна договірна.

61002, Харків, ХНАМГ, вул. Революції,12

Сектор оперативної поліграфії ІОЦ ХНАМГ





Схожі:

Міського господарства регіональні традиції ландшафтного мистецтва у формуванні міського середовища iconХарківська національна академія міського господарства програма І робоча програма
Біологія міського середовища” (для студентів 1,2 курсів заочної форми навчання за напрямом підготовки 040106 „Екологія, охорона навколишнього...
Міського господарства регіональні традиції ландшафтного мистецтва у формуванні міського середовища iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни харківська національна академія міського господарства л. С. Мартишова конспект лекцій з курсу «Архітектурний моніторинг міського середовища»
Мартишова Л. С. Конспект лекцій з курсу «Архітектурний моніторинг міського середовища» (для студентів 6 курсу денної форми навчання...
Міського господарства регіональні традиції ландшафтного мистецтва у формуванні міського середовища iconМіністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства г. Л. Коптєва методичні вказівки до виконання самостійної роботи з курсу «дизайн міського середовища»
Методичні вказівки до виконання самостійної роботи з курсу «Дизайн міського середовища» (для студентів 5 курсу денної форми навчання...
Міського господарства регіональні традиції ландшафтного мистецтва у формуванні міського середовища iconМіністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства о.І. Славута, В. В. Княжеченко
Особливості економіки підприємств міського господарства: Конспект лекцій для студентів спеціальності “Економіка підприємств міського...
Міського господарства регіональні традиції ландшафтного мистецтва у формуванні міського середовища iconС. П. Цигичко навчальний посібник з дисципліни «архітектурна екологія»
...
Міського господарства регіональні традиції ландшафтного мистецтва у формуванні міського середовища iconМіського господарства н. О. Кондратенко
Методичні вказівки до проведення практичних занять з дисципліни “організація виробництва на підприємствах міського господарства”
Міського господарства регіональні традиції ландшафтного мистецтва у формуванні міського середовища iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни харківська національна академія міського господарства
З дисципліни «обстеження, ремонт І реконструкція будинків міського господарства»
Міського господарства регіональні традиції ландшафтного мистецтва у формуванні міського середовища iconХарківська національна академія міського господарства прасоленко Олексій Володимирович
Робота виконана в Харківській національній академії міського господарства, Міністерство освіти І науки України
Міського господарства регіональні традиції ландшафтного мистецтва у формуванні міського середовища iconХарківська національна академія міського господарства програма І робоча програма
Логістика", "Менеджмент організацій міського господарства", "Менеджмент організацій в будівництві", "Менеджмент організацій місцевого...
Міського господарства регіональні традиції ландшафтного мистецтва у формуванні міського середовища iconМіністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства проблеми розвитку туризму І готельного господарства: регіональний аспект харків, хнамг
Затверджено на засіданні вченої ради Харківської національної академії міського господарства (протокол № від січня 2009 р.)
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи