Змістовий модуль 2 icon

Змістовий модуль 2




НазваЗмістовий модуль 2
Сторінка3/8
Дата23.06.2012
Розмір0.91 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4   5   6   7   8


^ 3.1. Поради студенту

Звертається увага студентів, що переливання крові є одним із найважливіших досягнень медицини. Із студентами розбирається історія переливання крові, яка починається з ХIV-ХV ст. Однак, наслідки переливання крові були невдалими – хворі, як правило, гинули.

Наукове обґрунтування і переливання крові в клінічній практиці відбувалося після відкриття К.Ландштейнером і Я.Яневським (1901-1907) груп крові і резус-фактора та пропозицій В.А.Юркевича, М.Розенгарда і Гюстена (1914) використати цитрат натрію.

Велику роль у розвитку переливання крові відіграли А.А.Богомолець, С.І.Спасокукоцький, С.С.Юдін. У розробці нових методів інфузійно-трансфузійної терапії значний внесок належить українським вченим: З.О.Бутенку, Е.Е.Повстяному, Л.М.Тищенко та інш.

Антигенна система АВО є головною серологічною системою, яка визначає сумісність чи несумісність крові, котра переливається. Її складають 2 аглютиногени (А і В), які містяться в стромі еритроцитів і 2 аглютиніни (? і ?), які містяться в сироватці крові. В еритроцитах і сироватці крові одного пацієнта не може бути однойменних аглютиногенів і аглютинінів. За наявності однойменних аглютиногенів і аглютинінів виникає реакція ізо-гемаглютинації.

Група крові – це поєднання нормальних імунологічних і генетичних ознак крові, що спадково детерміновано і є біологічною властивістю кожного індивідуума. Нині поняття “група крові”, яким користуються в клінічній практиці, включає лише еритроцитарні антигени системи АВО, через те, що ці аглютиногени найактивніші і є найчастішою причиною несумісності під час гемотрансфузій.

Ізосерологічні властивості крові визначаються наявністю аглютиногенів в еритроцитах і аглютинінів в плазмі крові. В разі взаємодії однойменних аглютиногенів еритроцитів однієї людини з аглютинінами плазми іншої людини (або сироватки!) відбувається склеювання еритроцитів, тобто реакція ізогемаглютинації. Групові антигени О(А), А і В- крупно молекулярні білки. Групові антитіла –  та , білки, що належать до фракцій гама-глобулінів.

Аглютиногени – це речовини білкової природи, що перебувають на поверхні клітинних мембран крові. Вони належать до антигенів, тобто при введенні чужорідного аглютиногену в організм людини може відбутися вироблення одноіменних антитіл (імунізація). При повторному попаданні в організм аглютиногени вступають у реакцію з антитілами, викликаючи склеювання їх (аглютинацію) з наступним руйнуванням клітин крові (гемоліз).


Аглютиніни – це білкові речовини плазми (класу Ig I Im), які за білковою природою належать до антитіл і мають специфічність, тобто вони реагують тільки з відповідними антигенами.

^ Взаємодія „антиген-антитіло” складається із двох фаз:

  • перша фаза – антитіло з’єднується з антигенною детермінантою однієї клітини;

  • друга фаза – прояв взаємодії антигену з антитілом за рахунок створення комплексу антиген-антитіло-комплемент (білки плазми крові), який руйнує мембранну клітини.

Аглютинація – реакція взаємодії антигенів еритроцитів та антитіл до них з утворенням аглютинатів, виразність аглютинації визначається концентрацією взаємодіючих речовин (при дефіциті або надлишку антитіл аглютинати не утворюються – „прозона” і „постзона”).

Гемоліз –руйнування мембрани еритроцитів, при якому гемоглобін виходить у плазму, що проявляється рожевим кольором плазми.

^ Антигени груп крові – генетичні ознаки, успадковані від батьків і які не змінюються протягом життя. Близько 270 виявлених антигенів еритроцитів мають чітку генетичну характеристику і згруповані в системи, що складаються з одного або більше антигенів, контрольованих одним генетичним локусом.

На підставі цих даних виділено групи крові:

І. О (І) – еритроцити містять аглютиноген (О), у сироватці – аглютиніни  та ;

ІІ А(ІІ) – еритроцити містять аглютиноген А, у сироватці – аглютинін .

ІІІ В (ІІІ) – еритроцити містять аглютиноген В, у сироватці – аглютинін ?;

ІV АВ(ІV) – еритроцити містять аглютиногени А і В; у сироватці відсутні аглютиніни.

З урахуванням серологічних факторів групи крові можна позначати так: І – О??, II – А?, III – В?, IV – AB(O).

Аглютиноген А має різновиди А і (виявляють у 95% випадків) і аї (у 5% випадків). У зв’язку з цим розрізняють дві підгрупи в 2-й і 4-й групах: II (Аі) і II (Аз), IV (АіВ) і (АзВ). Оскільки існує два різновиди аглютиногену А, слід дуже уважно перевіряти реакцію на сумісність крові, переливаючи хворим кров II (А) групи.

Під час переливання крові відбувається реакція аглютинації між аглютиногенами еритроцитів крові донора та аглютинінами сироватки хворого (реципієнта). Аглютиніни крові донора не вступають у реакцію аглютинації з аглютиногенами еритроцитів реципієнта, оскільки кров, що переливається, значною мірою розводиться в крові реципієнта. При значних крововтратах і переливанні великої кількості крові групи 0 (І) можлива зворотна аглютинація між аглютинінами донорської крові і еритроцитами реципієнта. Тому при крововтраті слід переливати кров тільки однойменної групи.

Методи визначення груп крові:

  1. за допомогою стандартних сироваток;

  2. за допомогою стандартних відмитих еритроцитів;

  3. за допомогою цоліконів анти-А і анти-В.


^ ВИЗНАЧЕННЯ ГРУП КРОВІ


І. ЗА ДОПОМОГОЮ СТАНДАРТНИХ СИРОВАТОК:

1.Підготовка оснащення:

Для визначення групи крові за допомогою стандартних гемаглютинуючих сироваток слід приготувати:

  • дві серії О(І), А(ІІ), В(ІІІ) груп стандартних гемаглютинуючих сироваток;

  • одну серію сироватки AB(IV) групи;

  • тарілку; предметне скло; 8 піпеток;

  • стерильне перо Дженера, скарифікатор або ін’єкційну голку;

  • 0,9% р-н NaCI; годинник; 70° спирт; вату.

2.Техніка.

На тарілку для визначення групи крові наносять відповідно до написів по 2 краплі двох серій перших трьох груп сироваток. Потім, обробивши кінцеву фалангу IV пальця лівої руки спиртом, роблять прокол пером Дженера або голкою. Першу краплю витирають, а потім кров беруть окремим куточком предметного скла або скляною паличкою і змішують з кожною краплею сироватки у співвідношенні 1:5 (1:10). Тарілку обережно похитують 5 хв. Потім піпеткою додають фізіологічний розчин 1-2 краплі в кожну краплю сироватки і через 5 хвилин читають результат.

1. Реакція аглютинації не відбулася. Отже, еритроцити не містять аглютиногенів і належать до І (0) групи крові.

2. Реакція аглютинації відбулась із сироваткою І та III груп і не відбулась із сироваткою II групи. Отже, еритроцити містять аглютиноген А і належать до II (А) групи крові.

3. Реакція аглютинації відбулась із сироваткою І та II груп і не відбулась із сироваткою III групи. Отже, еритроцити містять аглютиноген В і належать до III (В) групи крові.

4. Реакція аглютинації відбулася з усіма трьома групами сироваток. Отже, еритроцити містять аглютиноген А і В і належать до IV (АВ) групи крові.

Для контролю, в цьому випадку, наносимо на тарілку сироватку АВ (IV) групи, додаємо до неї краплю крові 1:5 (1:10), розмішуємо предметним склом, через 5 хв. додаємо 1-2 краплі фізрозчину і ще через 5 хв. читаємо результат. Аглютинації не повинно бути.

Визначати групу крові слід при t=18-25°C. При низькій або дуже високій температурі можлива панаглютинація, тобто аглютинація з будь-якою кров’ю (в усіх трьох краплях). При використанні слабких сироваток можлива псевдоаглютинація. В усіх сумнівних випадках слід повторити визначення групи крові, суворо дотримуючись інструкції.

ІІ.ЗА ДОПОМОГОЮ СТАНДАРТНИХ ЕРИТРОЦИТІВ

^ 1.Підготовка оснащення:

Стандартні еритроцити О(І), А(ІІ), В(ІІІ) груп; плазма обстежуваного; тарілка; 4 піпетки; предметне скло; годинник.

2.Техніка.

На тарілку наносять відповідно до написів три маленькі краплі стандартних еритроцитів О(І), А(ІІ) і В(ІІІ) груп. До кожної краплі додають досліджувану плазму у співвідношенні 10:1 (5:1) і змішують окремими кутами предметного скла. Через 5 хв. до кожної краплі додають 1-2 краплі фізіологічного натрію хлориду.

3.Оцінка.

1 .Якщо аглютинація відсутня з еритроцитами 0(І) групи, а наступила з еритроцитами А(ІІ) та В(ІІІ) груп, то кров обстежуваного відноситься до 0(І) групи.

  1. Якщо аглютинація відсутня з еритроцитами О(І) та А(ІІ) груп і наступила з В(ІІІ), то обстежувана кров А(ІІ) групи.

  2. При відсутності аглютинації в краплях О(І) та В(ІІІ) і наявності з А(ІІ), обстежувана кров відноситься до В(ІІІ).

  3. При відсутності аглютинації в усіх трьох краплях, кров відноситься до AB(IV) групи.

^ III. ЗА ДОПОМОГОЮ АНТИ - А, АНТИ - Б ЦОЛІКЛОНІВ

Цоліклони анти-А і анти-В – розведена асцитна рідина мишей – носіїв відповідної гібридоми, в якій містяться специфічні імуноглобуліни класу М – антитіла до групоспецифічних антигенів (А або В) людини.

Цоліклони анти-А і анти-В випускають у ліофілізованій формі в ампулах, в яких окрім реагентів міститься також консервант (натрію азид) і відповідний барвник. До кожної ампули цоліклону додається ампула розчинника, який ідентичний для обох компонентів).

Призначаються для визначення груп крові системи АВО людини замість стандартних ізогемаглютинуючих сироваток. Антигени А і В визначаються за допомогою цоліклонів анти-А і анти-В.

Визначення групи крові АБО проводиться в нативній крові, стабілізованої за допомогою консервантів (глюгіцир, цитроглюко-фосфат, гепарін і інш.) у крові, взятої із пальця; в крові, взятої без консерванту, найбільш чіткіша реакція аглютинації спостерігається при використанні високої концентрації еритроцитів.

Визначення груп крові проводиться в приміщенні з добрим освітленням при температурі від +15 до +25°С.

Розкрити ампули з цоліклонами анти-А і анти-В і 2 ампули з розчинником. Окремими чистими піпетками перенести розчинник у відповідні ампули. Кожну ампулу струсити кілька разів. Повне розчинення наступає на протязі 1-2 хв. Після розчинення перенести цоліклони відповідними піпетками в приложені флакони з полімерними крапельницями.

Реагенти не повинні зберігатися відкритими, оскільки при висиханні активність антитіл знижується. Не слід користуватися реагентами, якщо в них є нерозчинні пластівці, або помутніння. Розчинні реагенти у флаконах слід зберігати в холодильниках при температурі від +2 до +8°С не більше 3-х місяців. Для кожного реагенту слід використовувати свою маркировану (анти-А або анти-В) піпетку.

Визначення групи крові системи АВО реагентами цоліклон проводиться звичайними методами виявлення антигенів еритроцитів; при масовому визначенні в установах служби крові – на планшетах, або автоматичних системах, при індивідуальному визначенні – на білій фарфоровій, або будь-який пластинці із змоченою поверхнею.

Беручи до уваги високу звідність реагентів цоліклон, а також повну їх стандартність, для кожного визначення групи крові достатньо застосувати по одній серії реагентів анти-А і анти-В. На планшет або пластинку цоліклони анти-А і анти-В наносять по одній великій краплі (0,1 мл) під відповідними написами: анти-А або анти-В.

Поруч з краплями антитіл наносять обстежувану кров по одній маленькій краплі, приблизно в 10 разів менше краплі антитіл (0,01 мл). У випадку визначення групи крові, взятої з пальця або взятої без консерванта, необхідно забезпечити достатньо більшу кількість ерітроцитів, тобто брати перші краплі з пальця (без сильного видавлювання), або вільні еритроцити з осаду згорнутої крові (без надлишку сироватки). Спостереження за ходом реакції з цоліклонами проводять при легкому коливанні пластинки або планшету на протязі не більше 2,5 хв.

Результат реакції в кожній каплі може бути позитивним або від’ємним. Позитивний результат виявляється в аглютинації (склеюванні) еритроцитів.

Аглютинацію видно неозброєним оком у вигляді дрібних червоних агрегатів, швидко зливаючих і утворюючих великі пластівці впритул до одного великого аглютината. При від’ємній реакції капля залишається рівномірно зафарбованою в червоний колір, аглютинати в ній не виявляються. Аглютинація з цоліклонами анти-А і анти-В звичайно наступає в перші 3-5 секунд. Спостереження слід вести 2,5 хв. в зв’язку з можливістю більш пізнього наступання аглютинації з еритроцитами, утримуючими слабкі різновидності антигенів А або В.

Оцінка результатів реакції аглютинації з цоліклонами анти-А і анти-В подана в таблиці, в яку включено також результати визначення в сироватці (плазмі) донорів з допомогою еритроцитів.

Результати реакції оцінюють так:

1. Аглютинації немає ні з цоліклоном анти-А, ні з цоліклоном анти-В. Отже, в еритроцитах немає антигенів А і В і кров належить до групи 0 (І).

2. Аглютинація (+) спостерігається тільки з цоліклоном анти-А. Кров належить до групи А (II).

3. Аглютинація (+) спостерігається тільки з цоліклоном анти-В. Кров належить до групи В (III).

4. Аглютинація спостерігається з цоліклонами анти-А й анти-В. Кров належить до групи АВ (IV).

Для виключення автоаглютинації, яка спостерігається в деяких випадках (при мієломній хворобі, опіках), а також під час дослідження пупкової крові немовлят у разі аглютинації еритроцитів із цоліклонами анти-А й анти-В необхідно провести контроль з ізотонічним розчином натрію хлориду.

Реагенти цоліклон для визначення груп крові готуються на сольовому розчині хлористого натрію, який перешкоджає спонтанній аглютинації еритроцитів. Однак для виключення аутоаглютинації, яка може спостерігатися у деяких хворих (мієломна хвороба, опікова хвороба), а також в пуповиній крові новонароджених, у випадку позитивної реакції аглютинації еритроцитів з обома цоліклонами анти-А і анти-В, тобто встановлення групи крові AB(IV), необхідно провести додатковий контроль даного зразка крові з ізотонічним розчином хлористого натрію. Для цього змішують 1 велику краплю (0,1 мл) ізотонічного розчину з маленькою (0,01 мл) краплею досліджуваної крові. При відсутності аглютинації в цій контрольній краплі кров належить до групи AB(IV). При наявності спонтанної аглютинації (позитивна реакція в контрольній краплі) пропонується повторити визначення групи крові, використовуючи відмиті еритроцити даного зразка крові.

У випадку різких розходжень результатів визначення груп крові у донорів з допомогою антитіл і з допомогою стандартних еритроцитів не допускається використання такої крові для переливання хворим.

Цоліклони анти-А і анти-В випускаються в ліофілізованій формі в ампулах, в яких окрім реагентів міститься також консервант (азід натрію) і відповідний барвник. До кожної ампули цоліклону додана ампула розчинника (ідентична для обох реагентів). Цоліклони анти-А (рожевого кольору) і анти-В (синього кольору) випускаються в ампулах по 20- 50- 100- і 200 доз з розчинником в ампулах по 2- 5- 10- і 20 мл. відповідно. Термін зберігання 3 роки. В холодильниках при температурі від +2 до +8°С. Можна зберігати протягом 2 місяців в темному приміщенні при температурі від +10 до +25°С і відносною вологістю 65±15% (при температурі +25°С), що відповідає УХЕЛ 4.2. по ДЕРСТ 15000150-69.

^ IV. ЗА ДОПОМОГОЮ ПОДВІЙНОЇ РЕАКЦІЇ

Подвійною реакцією (перехресний метод) – група крові визначається стандартними сироватками і стандартними еритроцитами (подвійна реакція є більш вірним методом визначення груп крові, застосовується у донорів).

^ 1. Підготовка оснащення:

- стандартні тест-еритроцити груп 0(І), А(ІІ), В(ІІІ);

- сироватка хворого та еритроцити хворого;

- стандартні сироватки групи 0(І), А(ІІ), В(ІІІ) двох різних серій кожної групи і стандартна сироватка АВ(ІV) групи;

- ізотонічний розчин NaCl;

- білі порцелянові або інші планшети з поверхнею, що має здатність зволожуватись;

- голки;

- піпетки;

- скляні палички або предметні скельця.

2. Техніка:

- визначення групи крові перехресним методом базується на паралельному визначенні наявності або відсутності групових антигенів на еритроцитах і групових ізоаглютинінів у сироватці досліджуваної крові.

- під відповідними позначеннями груп крові на пластинку наносять у два ряди по великій краплі (0,1 мл) стандартних сироваток груп 0(І), А(ІІ), В(ІІІ) двох різних серій.

- нижче сироваток (третій і четвертий ряди) наносять по одній маленькій краплі (0,01 мл)стандартних еритроцитів відповідних груп різних серій.

- із пробірки з досліджуваною кров’ю піпеткою набирають сироватку і наносять її по одній великій краплі на кожну краплю стандартних еритроцитів.

- тією ж піпеткою набирають із дна пробірки еритроцити і наносять їх по маленькій краплі (0,1 мл) поруч із кожною краплею стандартної сироватки.

- у всіх краплях сироватку змішують із еритроцитами сухою скляною паличкою.

- планшет періодично погойдують і спостерігають за появою аглютинації.

- у ті краплини, де з’явилася аглютинація, через 3 хв. після початку дослідження вносять по одній краплі 0,9% р-ну NaCl і продовжують спостереження при погойдуванні пластинки до закінчення 5 хв.

^ 3. Оцінка результатів.

Оцінку результатів проводять шляхом зіставлення результатів, отриманих за допомогою стандартних сироваток і стандартних еритроцитів.


^ Схема визначення груп крові перехресним методом

Наявність аглютинації при реакції зі стандартними ізогемаглютинуючими сироватками

Наявність аглютинації при реакції зі стандартними еритроцитами

Група крові

О (І) ? ?

А (ІІ) ?

В (ІІІ) ?

О (І)

А (ІІ)

В (ІІІ)




-

-

-

-

+

+

О (І) ? ?

+

-

+

-

-

+

А (ІІ) ?

+

+

-

-

+

-

В (ІІІ) ?

+

+

+

-

-

-

АВ (ІV)
1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

Змістовий модуль 2 iconТеорія І методика формування елементарних математичних уявлень змістовий модуль І
...
Змістовий модуль 2 iconМодуль 1 з гігієни та екології для студентів 3 курсу медичного факультету
Змістовий модуль Вступ в гігієну та екологію. Основи запобіжного та поточного санітарного нагляду
Змістовий модуль 2 iconМодуль Морфологія і фізіологія мікроорганізмів. Інфекція. Імунітет
Змістовий модуль Морфологія і структура прокаріотів та паразитичних одноклітинних еукаріотів
Змістовий модуль 2 iconМодуль Морфологія і фізіологія мікроорганізмів. Інфекція. Імунітет
Змістовий модуль Морфологія і структура прокаріотів та паразитичних одноклітинних еукаріотів
Змістовий модуль 2 iconПрограма дисципліни " Банківський роздрібний бізнес " Змістовий модуль Організаційні засади банківської діяльності щодо обслуговування фізичних осіб Тема Роздрібні банківські послуги
Змістовий модуль Організаційні засади банківської діяльності щодо обслуговування фізичних осіб
Змістовий модуль 2 iconПрограма дисципліни “Банківські ризики І регулювання банківської діяльноcті ” Змістовий модуль Теоретичні основи банківських ризиків, механізм управління кредитним та інвестиційним ризиками
Змістовий модуль Теоретичні основи банківських ризиків, механізм управління кредитним та інвестиційним ризиками
Змістовий модуль 2 iconТематичний план самостійної роботи студентів 5 курсу медичного факультету №2 на 2012-2013 н р. Модуль 2 «Основи внутрішньої медицини»
Змістовий модуль 1: «Основи діагностики, лікування та профілактики основних хвороб системи кровообігу»
Змістовий модуль 2 iconНазва дисципліни Ресурсна політика банків (вс 1) Зміст дисципліни: Змістовий модуль Порядок структурного формування банківських ресурсів
Тема Залучені та запозичені ресурси: природа та проблеми формування. Змістовий модуль Планування та регулювання ресурсів комерційних...
Змістовий модуль 2 iconСпецкурс) Змістовий модуль Метаморфози бароко в круговерті культурного розвитку (8 год.)
Змістовий модуль Метаморфози бароко в круговерті культурного розвитку (8 год.)
Змістовий модуль 2 iconЗмістовий модуль 1: „Захворювання органів дихання”

Змістовий модуль 2 iconМодуль анатомічна та гістологічна термінологія. Змістовий модуль Фонетика. Структура анатомо- гістологічних термінів
Вступ до курсу. Стисла історія латинської мови, її значення в медичній термінології. Фонетика. Алфавіт. Класифікація голосних І приголосних....
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи