Змістовий модуль 3 icon

Змістовий модуль 3




НазваЗмістовий модуль 3
Сторінка1/4
Дата23.06.2012
Розмір0.5 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4





Змістовий модуль 3.


Загальна анестезіологія та реанімація.

13. ІНГАЛЯЦІЙНИЙ НАРКОЗ. НЕІНГАЛЯЦІЙНИЙ НАРКОЗ. МІСЦЕВА АНЕСТЕЗІЯ.


Актуальність. Досягнення сучасної анестезіології, особливо в загальному знеболюванні з використанням м’язових релаксантів, дозволяють виконувати дуже складні і травматичні операції.

Іноді під час та після анестезії можуть виникати непередбачені порушення функції, пошкодження органів або тканин. Ці порушення можуть служити причиною розвитку важких ускладнень або призвести до смерті хворого. Ускладнення можуть виникати при любому виді знеболювання. Вони зустрічаються у вигляді порушення функції життєво важливих органів та систем, що в кінцевому результаті може призвести до смерті хворого. Знання цих ускладнень, вміння їх вчасно діагностувати та попереджувати, вчасне надання першої допомоги при їх виникненні, може врятувати життя хворого.

Зниження або повне виключення больової чутливості при виконанні оперативних втручань та при лікуванні, без пригнічення свідомості, дозволяє хірургу якісно виконати хірургічну операцію, запобігши шкідливої дії загальних анестетиків.

2. Тривалість заняття: 2 год.

  1. Навчальна мета.

Студент повинен:

3.1. Знати:

  • покази для проведення загальної анестезії;

  • класифікацію стадій інгаляційного наркозу;

  • механізм наркозу;

  • характеристику стадії аналгезії;

  • характеристику рівня руху очних яблук;

  • характеристику рівня рогівкового рефлексу;

  • характеристика рівня розширення зіниць;

  • характеристику рівня діафрагмального дихання;

  • класифікацію ускладнень інгаляційного наркозу;

  • раптову зупинку серця: причини, клініку, лікування;

  • можливі порушення серцевої діяльності: причини, клініку, лікування;

  • емболії та тромбози: причини, клініку, лікування, профілактику;

  • набряк легень: клініку, лікування;

  • гостру гіпоксію: причини, клініку, лікування;

  • гіперкапнію: причини, клініку, лікування;

  • можливі ускладнення в післяопераційному періоді зі сторони органів ШКТ;

  • історію місцевої анестезії;

  • класифікацію місцевого знеболення;

  • види сучасних місцевих анестетиків;

  • технічні аспекти місцевої анестезії;

  • класифікацію блокад.


3.2. Вміти:

  • визначити метод проведення знеболення у певного пацієнта;

  • оцінити стан хворого для адекватної анестезії;

  • попередити ускладнення під час загальної анестезії;

  • надати невідкладну допомогу при виникненні ускладнень в ранньому післяопераційному періоді;


^ 3.3. Опанувати практичні навички:

  • оволодіти методикою серцево-легеневої реанімація;

  • оволодіти методикою визначення ознак клінічної смерті;

  • оволодіти методикою відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів за допомогою потрійного прийому Сафара;

  • оволодіти методикою штучна вентиляція легень методом “з рота в рот”;

  • оволодіти методикою штучна вентиляція легень “з рота в ніс”;

  • оволодіти методикою штучна вентиляція легень за допомогою повітроводу;

  • оволодіти методикою штучна вентиляція легень за допомогою дихального апарата;

  • оволодіти методикою штучна вентиляція легень за допомогою мішка Амбу;

  • оволодіти методикою непрямого масажу серця;

  • оволодіти методикою проведення дефібриляції;

  • оволодіти методикою інтенсивної терапії при клінічній смерті;

  • Оволодіти методикою внутрішньотазової блокади по Школьникову-Селіванову.

  • Оволодіти методикою паранефральної блокади по О.В.Вишневському.

  • Оволодіти методикою провідниковою анестезією по Оберсту-Лукашевичу.

  • Оволодіти методикою блокади плечового сплетіння по Куленкампфу.

  • Оволодіти методикою блокади міжреберних нервів.

  • Оволодіти методикою паравертебральної блокади.

  • Оволодіти методикою футлярної блокади плеча.

  • Оволодіти методикою футлярної блокади передпліччя.

  • Оволодіти методикою футлярної блокади стегна.

  • Оволодіти методикою футлярної блокади гомілки.




  1. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)




Назви попередніх дисциплін

Отримані навички

1. Хімія


2.Фармакологія


3. Пропедевтика внутрішніх хвороб


4. Патофізіологія


5. Рентгенологія


6. Нормальна та топографічна анатомії

Ідентифікувати та класифікувати хімічні речовини за будовою та особливостями впливу на мікро- та макроорганізм, зобразити формули неорганічних та органічних речовин.


Класифікувати основні речовини, що використовуються для наркозу за механізмом дії на макроорганізм, вміти розраховувати дози хіміотерапевтичних речовин, вміти виписувати рецепти на основні препарати. Призначати та дозувати лікарські засоби для наркозу.


Збирати анамнез, проводити огляд, пальпацію, перкусію, аускультацію.


По результатам обстеження орієнтуватись в порушенні ланок нормального функціонування організму.


Читати рентгенологічні знімки.


Знати топографо-анатомічні особливості будови тіла.





  1. Поради студенту.

^ 5.1. Зміст теми

Анестезіологія – наука про знеболення та методи захисту організму хворого від надмірного впливу операційної травми. Це досягається:

а) виконанням місцевої анестезії

б) загальним знеболенням (наркозом)

Етапи розвитку анестезіології: (ЄГИПЕТ, Греція, Візантія):

- 1-й період - від 3-5 тисячоріччя д. н. е. до 1846р.

- 2-й період - 16 жовтня 1846 р. – офіційна дата народження сучасної анестезіології.

Американський дантист Уільям Томас Мортон публічно продемонстрував наркоз ефіром, при видаленні пухлини підщелепної зони. Вин також запропонував найпростіший апарат для наркозу, що працював на принципі випаровування ефіру.

В 1844р. Г. Уелс (США) звернув увагу на анестезуючу дію закису азоту при екстирпації зубів.

В 1944р. в газеті “Русский инвалид” була опублікована стаття Я. А. Чістовича “Об ампутации бедра при посредстве серного эфира” Всі ці повідомлення були незалежними тому пріоритет в цьому питанні належить всім 3-м особам.

В 1847р. 18 жовтня Джеймсом Юнгом Сімпсоном була опублікована робота про використання хлороформного наркозу. Значний розвиток в цьому питанні в Росії вніс Н.І.Пирогов. Ф.І.Іноземцев, 4-ма місяцями пізніше Мортона опублікував свої результати досліджень в цьому напрямку.


^ ТЕОРІЇ НАРКОЗУ.

1.Ліпідна теорія (Мейер 1899р. Овертон 1901р.). Під дією препаратів наркозу йде розчинення жироподібних (ліпідних) речовин мембран нервових клітин, що порушує їх діяльність. Згідно неї, наркотична дія анестезуючих засобів знаходиться в прямій залежності від їм можливості розчиняти ліпіди.

^ 2.Адсорбційна теорія (Траубе 1904р. Варбурге 1914р.) Наркотична речовина накопичується на поверхні клітинних мембран в ЦНС, тим самим, змінюючи фізико-хімічні властивості клітини, порушуючи її функції і викликаючи наркоз.

^ 3.Теорія гальмування окисних процесів (Ферворн 1912р.) Наркотичні засоби блокують ферменти що регулюють окисно-відновні процеси в клітинах ЦНС.

^ 4.Коагуляційна теория (Бернара 1875р, Банкрофт, Ріхтера 1931р.) Наркотичні засоби викликають зворотну коагуляцію протоплазми нервових клітин, після чого вони втрачають здатність до збудження. Це призводить до виникнення наркозного сну.

Відносно сучасне трактування цього питання приводиться в наступних теоріях:

^ 1.Фізіологічна теорія В.С.Галкіна. Теорія побудована на підставі вчень І.М.Сеченова, І.П.Павлова, Н.Е.Веденського (враховує всі перераховані факти).

а)^ Загальні етапи: Наркотичний ефект – є дія, перш за все, на коркову клітину ЦНС. Потім поступово проходить гальмування дії нейронів підкоркової ділянки.

б)^ Конкретні етапи: 1-й етап – гіпнотична фаза що супроводжується активними гальмівними процесами в корі.

2-й етап – фаза збудження.

3-й етап – фаза наркотичного сну.

^ 2.Молекулярна теорія Л.Полінга 1961р. Наркотична речовина утворює в цитоплазмі клітин мікрокристали що гальмують розповсюдження електричних коливань

^ 3.Теорія проникливості (Гебер 1924р. Клод-Бернар 1875р.) Наркотична речовина змінює ступень набухання колоїдних білків клітини та зменшує кількість Н20 в неї. В результаті чого, щільність білків підвищується і змінюється її проникливість. Це знижує можливість розповсюдження електропотенціалу, тим самим, викликаючи відсутність збудження в клітині. В загальному це проявляється станом наркозу.


^ МЕТОДИ ТА СПОСОБИ ІНГАЛЯЦІЙНОГО НАРКОЗУ.

Методи: 1) масочний, 2) ендотрахеальний, 3) ендобронхіальний

Способи: 1.Відкритий спосіб. Хворий вдихає наркотичну суміш атмосферного повітря з наркотичним засобом, та видихає її в оточуючу атмосферу операційної.

2.Напіввідкротий спосіб. Хворий вдихає наркотичну суміш, повністю ізольовану від атмосферного та видихає її в оточуючу атмосферу.

^ 3.Напівзакритий спосіб. Вдихання наркотичної суміші повністю ізольоване від атмосферного повітря. Видох здійснюється частково в наркозний апарат, часткове в оточуючу атмосферу. Використовують поглинач вуглекислоти

^ 4.Закритий спосіб. Вдих та видих наркотичної суміші повністю ізольований від оточуючої атмосфери (обов'язково використовують поглинач вуглекислоти).

Підготовка хворого до наркозу:.

1. Попередня підготовка:

Проводиться на протязі всього передопераційного періоду та полягає в ретельному обстеженні органів і систем хворого на які будуть діяти наркотичні засоби.

^ 2. Безпосередня підготовка:

Проводять перед операцією (увечері і безпосередньо перед втручанням):

- перед сном дають заспокійливі засоби

- виконують очисну клізму

- промивання шлунку

- звільнення сечового міхура

^ 3. Медикаментозна підготовка (премедикація):

- за 30хв. До початку операції в/м вводять:

1) 1-2мл. 1% р-н промедола

2) 0,5-1мл. 0,1% атропіна

3) 1мл. 1% дімедрола

^ СТАДІЇ ЕФІРНОГО НАРКОЗУ.

1.ст. Аналгезії: Характеризується:

- поступовим затемненням свідомості (але повністю ще не виключена і хворий орієнтується в оточуючому середовищі);

- тактильна, температурна і рефлекторна діяльність зберігається;

- больова чутливість різко послаблюється;

- шкіра червона;

- зіниці такі ж як до початку наркозу, або дещо розширені, реагують на світло;

- пульс та дихання дещо частішають

При такому стані можливо виконувати малі за об'ємом операції.

^ Клінічні прояви: Артузіо (1954р.) відмічає:

а) Початок засипання – немає повної аналгезії, нема амнезії.

б) Повна аналгезія, часткова амнезія.

в) Повна аналгезія, повна амнезія.

^ 2.ст. Збудження: (починається через 5-7хв. після початку наркозу):

- виникає гальмування умовно-рефлекторної діяльності;

- розгальмованість підкоркових центрів;

P.S. Клініка нагадує стан характерній для сильної ступені алкогольного сп'яніння.

- свідомість виключена;

- різке збудження рухомості зі збільшенням тонусу м'язів;

- очі закриті, зіниці розширені реакція на світло зберігається;

- пульс напружений, частий;

- можлива тимчасова зупинка дихання.

Можливі такі ускладнення як блювота, некоординоване сечовиділення, інсульт (в результаті підвищення А/Т). Тому доцільно заглиблення наркозу. Обов'язково проводиться фіксація хворого.

^ 3.ст.Наркотичного сну (хірургічних операцій). Виникає гальмування в корі та підкірці. Характеризується:

- повна втрата свідомості, м'язового тонусу, пригнічення рефлексів;

- діяльність центрів продовгуватого мозку зберігається;

^ Стан зіниць:

- вони звужені, на світло не реагують (це свідчить про правильне ведення наркозу);

- розширення зіниць та їх реакція на світло (свідчить про пробудження хворого);

- розширення зіниць при відсутності реакції на світло (свідчить про передозування наркозу).

Рівні 3 ст. наркозу (за Гуеделом)

^ 1.Рівень руху очних яблук:

- рух очних яблук та рогівковий рефлекс збереженні;

- зіниці звужені, реагують на світло;

- зникають тільки поверхневі рефлекси;

- гортанний рефлекс збережений;

- м'язовий тонус знижений не повністю;

- дихання рівне, часте (до 30 в хв.), вдих дорівнює видиху;

- пульс частий;

- А/Т в межах норми;

- шкірні покриви блідо-рожеві.

^ 2.Рівень рогівкового рефлексу:

- рух очних яблук відсутній;

- зіниці звужені, реакція на світло зберігається;

- зникає рогівковий рефлекс;

- зникає глоточний рефлекс;

- тонус м'язів значно знижений;

- дихання сповільнене (після видиху відмічається пауза);

- А/Т, пульс – на рівні доопераційного;

- шкіра обличчя рожева, слизові – вологи.

^ 3. Рівень розширення зіниць:

- звужені зіниці поступово розширюються , реакція на світло ослаблене;

- тонус м'язів різко знижений (збережений тільки тонус сфінктерів);

- привалює діафрагмальне дихання;

- вдих стає коротшим, видих довшим;

- з'являється блідість шкірних покривів.

^ 4. Рівень діафрагмального дихання:

- зіниці розширені, реакція на світло відсутня, рогівка суха;

- наступає параліч сфінктерів;

- збережене тільки діафрагмальне дихання;

- вдих короткий, видох – довгий ( за ним виникає пауза);

- А/Т знижений;

- шкірні покриви бліді (ціаноз).

^ 4 ст. пробудження (прояви 2-1ст. – в зворотному напрямку).

P.S. При ефірному наркозі (і не тільки) можливе виникнення таких ускладнень:

- асфіксія – в наслідок механічних порушень прохідності дихальних шляхів;

- зупинка серця.


Неінгаляційний наркоз поділяється на:

- в/в

- в/кістковий

- підшкірний

- прямокишковий

- введення в серозні порожнини

^ Внутрішньовенний наркоз:

Перша спроба виконана М. І. Пироговим в 1847р. шляхом введення ефіру. В 1909р. С. П. Федоров з успіхом використав в/в гедоналовий наркоз. Зараз для цього використовують:

- гексенал

- пентоталон

- тіопентал – натрій

- натрій – оксібутірат

- пропандіол

- кетамином

^ Переваги в/в наркозу:

- швидке введення в наркоз

- відсутність стадії збудження

- приємне для хворого засинання.

Недоліки:

- короткочасна анестезія, вузький спектр дії.

Найчастіше використовуються похідні барбітурової кислоти: - тіопентал – натрій, гексенал. Їх особливості:

- викликають швидке наступлення наркотичного сну

- відсутня стадія збудження

- швидке прокидання.

Гексенал: - викликає менше пригнічення дихання. Використовують 1% р-н (1гр. на 100 мл. 0,9% NaCl) швидкість введення 1мл – 10 – 15 сек (тіопентал – 1%). Після введення 3 – 5 мл р-ну на протязі 30 сек. визначають чутливість хворого до барбітуратів. Тривалість наркозу 10 – 15 хв.

Допускається фракційне введення 100 – 200 мл препарату. Загальна доза – не більше 1000 мл (1гр). Швидке введення – викликає пригнічення дихання до кінця першої хвилини хворий починає плутатись в рахунку. Загальна доза 0,5 – 0,7гр. Максимальна тривалість 1,5 – 2 год. по 3 – 5 мл . (3,4 – 6гр.).

^ Перебіг наркозу:

- швидке засипання без нудоти та блювоти не відчуваючи задуху, без відчуття страху;

- через 1,5 хв. хворий спокійно засипає (використовує 10 – 20 мл. р-ну наркотичної речовини);

- на початку наркозу свідомість втрачена, але больова чутливість збережена;

- наркотичний сон викликає без ознак збудження;

Ускладнення:

- пригнічення дихання;

- знижує моторику кишок;

- недоцільно вводити при захворюваннях печінки, нирок; при запаленнях носоглотки; при сепсисі; при кишковій непрохідності.

^ Тіопентал – натрій: Використовують: 2 – 2,5% р –н.

- для людей похилого віку 1% р – н;

- ректально – 5%р – н;

- максимальна доза для дорослих – 1 гр.

- 0,04 гр. для дітей до 3 років. Сильніший гексенала в 2 раза. Стимулює вагус. Не використовують у хворих з бронхіальною астмою. Його антагоністом є бемегрід.

^ Віадріл (предіон) – використовують в дозі 15 мг. на 1 кг. маси тіла. Загальна доза – 1000мг. часто використовують в поєднані з закисом азоту. Ускладнення:

- гіпотензія;

- тромбофлебіт;

- флебіти. Тому 2,5% р-н вводять в/в повільно! Використовують для ввідного наркозу та ендоскопічних досліджень.

^ Пропанідід (сомбревін) – випускається в ампулах по 10 мл.5%. Вводять в/в в розрахунку 7 – 10 мг. на кг. маси тіла. Використовують для ввідного наркозу. Сон наступає “на кінці голки” і триває 5 – 6хв. Прокидання швидке, спокійне. Недоліки:

- після втрати свідомості виникає гіпервентиляція;

- деколи виникає апноє (доцільно застосування ШВЛ);

- викликає гіпотензію.

^ Оксибутірат – натрій – препарат що створює поверхневу анестезію. Має атигіпоксичну, слабку знеболюючу і наркотичну дію. Середня доза препарату 100 – 150 мг. на кг. маси тіла. Вводять повільно (1 – 2мл. в хв.) розвівши 5% р-ном глюкози. Наркотична дія настає через 4 – 6 хв і продовжується до 2-х годин. Хірургічна стадія настає через 30 – 40 хв.

^ Кетамін гідрохлорид (каліпсол): використовується для ввідного, комбінованого та мононаркозу. Викликає поверхневий сон. Стимулює серцево-судинну систему. Вводять в/м 6 – 8 мг. на кг. маси тіла. Починає діяти через 6 – 8 хв. на 30 – 40 хв. В/в крапельно вводять 0,1% р-н (по 30 – 60 крапель за хв.). Препарат знижує соматичну чутливість та в меншій мірі вісцеральну. Доцільно використовувати його при травматичних шоках з крововтратою. Не можна змішувати з барбітуратами (утв. осад)!

Протипокази:

- гіпертонічна хвороба;

- порушення мозкового кровообігу;

- при гіпертензії;

- епілепсії.

Причинами ускладнень наркозу можуть бути необґрунтовано вибрані препарати для наркозу, пошкодження в наркозному апараті, неправильна техніка проведення знеболювання, важкий вихідний стан хворого, неякісна підготовка та діагностика до операції та ін. Ускладнення можуть бути під час наркозу і пізні ускладнення. Ускладнення під час наркозу проявляються в вигляді порушень функції життєво важливих органів та систем, найбільш часто дихальної та серцево-судинної.

Серцево - судинна система. До ускладнень з боку серцево-судинної системи відносяться: раптова зупинка серця та кровообігу, порушення ритму та провідності, тромбози та емболії, а також набряк легень.

1. ^ Раптова зупинка серця - ускладнення, призводячи до припинення циркуляції крові (причиною можуть бути: асистолія, фібриляція шлуночків, електромеханічна дисоціація). Клінічно зникає пульс на магістральних артеріях, артеріальний тиск не визначається, серцебиття не прослуховується, відмічається зупинка дихання. Слизові оболонки ціанотичні, зіниці розширені, на світло не реагують, м'язи розслаблені, операційна рана не кровить. При зупинці серця слід припинити операцію, почати непрямий масаж серця (при відкритій грудній порожнині - прямий масаж) та ШВЛ 100% киснем. Якщо масаж не дає позитивного ефекту, внутрішньосерцево вводять 1 - 2 мл 0.1% р-ну адреналіну. 1 мл 0.1% р-ну атропіну та 10 мл 10% р-ну кальцію хлориду (глюконату). При виникненні фібриляції шлуночків серця проводять електричну дефібриляцію.

2. Порушення серцевої діяльності (аритмія, артеріальна гіпотензія, атриовентрикулярна блокада серця, слабість синусового вузла та ін.) - виникає при поверхневій анестезії. Виявляється операційний шок. Спід припинити операцію, поглибити анестезію, ввести протишокові препарати, перелити кров та кровозамінники (поліглюкін, реополіглюкін, желатиноль), по показанням антиаритмічні засо6и, кардіостимуляція та ін. Операцію продовжують після ліквідації шоку, відновлення нормальної серцевої діяльності, відшкодування крововтрати.

3. ^ Емболії та тромбози - в анестезіологічній практиці зустрічаються рідко. Повітряна емболія - можлива при операціях на серці та магістральних венах, відділенні плаценти, також при пункціях магістральних вен та при внутрішньовенних вливаннях. Повітря, пройшовши через праву половину серця, попадає в легеневу артерію, викликаючи картину гострого легеневого серця. Клінічно характеризується різким падінням артеріального тиску, зупинкою серця. Тромбоз вен - найчастіше зустрічається в післяопераційному періоді. Сприяючими факторами е гіповентиляція, гіподинамія, застосування осмодиуретиків.

4. ^ Набряк легень (гостра лівошлунковочкова недостатність) - найчастіше виникає у хворих з стенозом мітрального клапану. Характеризується виникненням частішого дихання з застосуванням допоміжних м'язів, ціаноз шкіри та слизових, гучним клекочучим диханням та виділенням з трахеї пінистої рожевої рідини, котра заповнює рот та ніс. При цьому слід провести відсмоктування рідини з трахеобронхіального дерева та почати інгаляцію 100% киснем через етиловий спирт або антифомсилан, пари котрих зменшує піноутворення (піногасники). При прогресуванні набряку слід перейти на ШВЛ, яку слід проводити застосовуючи більший об'єм повітря з позитивним тиском в кінці видиху 0,5 - 1 кПа. При цьому хворому внутрішньовенно вводять кортикостероїди, гангліоблокатори, діуретики, серцеві засоби, наркотичні анальгетики - тільки якщо хворий у свідомості.

^ Порушення дихання. Порушення дихання проявляється порушеннями газового складу крові.

1.Гостра гіпоксія - найчастіше анестезіологічне ускладнення. Розрізняють рефлекторні, механічні та токсичні гіпоксії. Гостра гіпоксія виникає в результаті зупинки дихання - наступає різкий ціаноз слизових, кров стає темною. Якщо не проводити реанімаційних міроприємств наступає зупинка серця та кровообігу.

Рефлекторна гіпоксія наступає на початку наркозу в результаті сильної подразнюючої дії засобів для наркозу. Це веде до ларінгоспазму та зупинки дихання.

Механічні причини найчастіше викликають гостру гіпоксію. До них відносяться аспірація блювотних мас, западання кореню язика, іноді дихальні шляхи закривають згустки крові, слизу або гною.

Центральна (токсична) гіпоксія - найбільш небезпечна. Виникає на ґрунті передозування анестетиків, важкої операційної травми, крововтрати, інтоксикації, викликаною вихідною важкістю захворювання та хронічною гіпоксією тканин. Клінічне різко частішає дихання, впритул до його зупинки, зіниці максимально розширюються, ціаноз шкіри та слизових. Кров темнішає, рана не кровить. Діяльність серця аритмічна, різко падає артеріальний тиск, в подальшому наступає зупинка серця та кровообігу.

2. Гіперкапнія - гостре накопичення вуглекислого газу у крові хворого. Причиною гострої гіперкапнії може бути малий дихальний об'єм з недостатнім виведенням СО2 з легень, відсутність адсорбенту вуглекислого газу в дихальному контурі наркозного апарату. Клінічне підвищення артеріального тиску, хоча пульс не частішає, дихання стає глибоким та рідким, наступає посмикування м'язів тіла, аритмія серця, в подальшому зупинка серця та дихання.

Пізні ускладнення після інгаляційного наркозу обумовлені хірургічною агресією та тривалістю анестезії, що веде до порушення в післяопераційному періоді метаболізму, що головним чином проявляється змінами водно - електролітного балансу та кислотно - основного стану (т.б. після операційна хвороба), в якій виділяють декілька фаз:

1. Фаза підвищення адренергичної кортикоїдної активації - 1 - 3 діб. В цій фазі спостерігається зменшення добового діурезу, затримка води в організмі, атонія травного тракту, зниження тонусу поперечносмугастих м'язів, що веде до зниження функції дихальних м'язів, порушення кислотно - основного стану (респіраторний ацидоз, респіраторний ацидоз, респіраторний алкалоз, метаболічний алкалоз).

2. Фаза зниження адренергічної кортикостероїдної активації – 4 – 8 доба після операції - збільшується діурез, збільшується виділення натрію з сечею, зменшується екскреція калію.

3. Фаза анаболізму - 8 – 14 доба - позитивний азотистий баланс та стабілізація обмінних процесів.

4. Фаза накопичення жирів - після 14 доби - характеризується збільшенням маси тіла.


Місцева анестезія.

Вимоги до препаратів для місцевого знеболення:

- достатня знеболююча дія;

- відносність токсичності на організм та тканини.

Найбільш частіше для місцевої анестезії використовують новокаїн (0,25% - 0,5%; 1%; 2%); лідокаїн, тримекаїн.

Допускається за 1 годину – 2 гр. Новокаїна (400 мл. – 0,5% або 800 мл. – 0,25%).

Місцева дія: знеболення, анестезія.

Загальна (при великій кількості препарату що вводиться):

- дезорієнтація;

- сонливість;

- ейфорія.


Ускладнення:

- головокружіння;

- задуха;

- слабість;

- холодний піт.


^ ПЕРІОДИ МІСЦЕВОГО ЗНЕБОЛЕННЯ.

1. Введення анестезуючої речовини.

2. Період вичікування (5 – 6 хв.)

3. Період повної анестезії.

4. Період відновлення чутливості.


Покази до застосування місцевих анестетиків – операції на м’яких тканинах та кінцівках, операції на органах черевної та грудної порожнин..

Протипокази:

- алергічні стани

- великий об'єм оперативних втручань (з необхідністю загального знеболення)

- вік до 10 років.

- підвищена нервова лабільність

- запалення або рубці в зоні операції.


^ СПОСОБИ МІСЦЕВОГО ЗНЕБОЛЕННЯ.

1. Анестезія змащуванням (зрошення):

  • 1 – 10% р-н кокаїну;

  • 5 – 10% р-н новокаїну;

  • 0,25 – 3% р-н дікаїну;

  • 0,1% р-н совкаїну;

  • Бронхоскопія – 0,5% дікаїну;

  • 5% - 10% р-н лідокаїну.


2. Інфільтраційна анестезія – в її основі лежить можливість інфільтрації анестезуючим розчином тканин в зоні операції в напрямку із зовні в нутр, пошарово.

Методика: Спочатку тонкою голкою роблять “лимонну кірку”. Потім – пошарове введення новокаїну (Вишневський А.В.) – слабким розчином новокаїна. По принципу тугого повзучого інфільтрату що розповсюджується по фаціальним та апоневротичним футлярам.

3. Провідникова анестезія (регіонарна) – зводиться до переривання провідності нерва на протязі. Для цього анестезуючий розчин вводять парентерально або ендоневрально.

4 .Внутришньокісткова анестезія.

5 .Внутрішньовенна та внутрішньоартеріальна анестезія

Запропонована Біром в 1908 р. (в/в 80 – 100 мл. новокаїна між двома джгутами). Артеріальна запропонована В.А.Олеммом в 1909 р. (50 – 100 мл. в/а 0,5% новокаїн через 1 – 2 хв.

6. Комбінована анестезія (регіонарна + інфільтраціїна).

7. Спинномозкова анестезія – анестезуючий розчин вводять в субарахноїдальний простір спинномозкового каналу. Це є різновид провідникової анестезії. Для цього використовують 1,5 – 2 мл. 5% р-ну новокаїну або 0,3 – 1 мл. 1% р-ну совкаїну.

Методика:

- хворого усаджують поперек столу спиною до хірурга.

- обробка поля (96% р-н етилового спирту)

- орієнтир: - лінія що поєднує верхні точки правої та лівої здухвинних кісток; вона проходить через остистий відросток четвертого поперекового хребця.

- в шкіру між 3 – 4 остистими відростками вводять 3 – 5 мл. 0,5% р-ну новокаїна

- проколюють: fascia lumbo salis, lig. supraspinale, lig. interspinale, lig. flavum et dure mater. При проколюванні останньої на глибині 5 – 7 см., спочатку відчувається напруга а потім відчуття провалу.

  • голова хворого повинна бути вище рівня хребта та приведення до грудної клітки.


Протипокази:

а)Абсолютні:

  • шок

  • низький А/Т

  • гнійники в зоні пункції

  • деформація хребта

б)Відносні:

  • декомпенсація серцево-судинної системи

  • кахексія,

  • важкі стани

Перидуральна анестезія.

Запропонована Паже (1920р.), Дагліотті (1925р.). При цьому анестетик вводять в перидуральний простір де він контактує з коріннями спинного мозку. Використовують 2 – 4мл. тримекаїна.

  1   2   3   4

Схожі:

Змістовий модуль 3 iconТеорія І методика формування елементарних математичних уявлень змістовий модуль І
...
Змістовий модуль 3 iconМодуль 1 з гігієни та екології для студентів 3 курсу медичного факультету
Змістовий модуль Вступ в гігієну та екологію. Основи запобіжного та поточного санітарного нагляду
Змістовий модуль 3 iconМодуль Морфологія і фізіологія мікроорганізмів. Інфекція. Імунітет
Змістовий модуль Морфологія і структура прокаріотів та паразитичних одноклітинних еукаріотів
Змістовий модуль 3 iconМодуль Морфологія і фізіологія мікроорганізмів. Інфекція. Імунітет
Змістовий модуль Морфологія і структура прокаріотів та паразитичних одноклітинних еукаріотів
Змістовий модуль 3 iconПрограма дисципліни " Банківський роздрібний бізнес " Змістовий модуль Організаційні засади банківської діяльності щодо обслуговування фізичних осіб Тема Роздрібні банківські послуги
Змістовий модуль Організаційні засади банківської діяльності щодо обслуговування фізичних осіб
Змістовий модуль 3 iconПрограма дисципліни “Банківські ризики І регулювання банківської діяльноcті ” Змістовий модуль Теоретичні основи банківських ризиків, механізм управління кредитним та інвестиційним ризиками
Змістовий модуль Теоретичні основи банківських ризиків, механізм управління кредитним та інвестиційним ризиками
Змістовий модуль 3 iconТематичний план самостійної роботи студентів 5 курсу медичного факультету №2 на 2012-2013 н р. Модуль 2 «Основи внутрішньої медицини»
Змістовий модуль 1: «Основи діагностики, лікування та профілактики основних хвороб системи кровообігу»
Змістовий модуль 3 iconНазва дисципліни Ресурсна політика банків (вс 1) Зміст дисципліни: Змістовий модуль Порядок структурного формування банківських ресурсів
Тема Залучені та запозичені ресурси: природа та проблеми формування. Змістовий модуль Планування та регулювання ресурсів комерційних...
Змістовий модуль 3 iconСпецкурс) Змістовий модуль Метаморфози бароко в круговерті культурного розвитку (8 год.)
Змістовий модуль Метаморфози бароко в круговерті культурного розвитку (8 год.)
Змістовий модуль 3 iconЗмістовий модуль 1: „Захворювання органів дихання”

Змістовий модуль 3 iconМодуль анатомічна та гістологічна термінологія. Змістовий модуль Фонетика. Структура анатомо- гістологічних термінів
Вступ до курсу. Стисла історія латинської мови, її значення в медичній термінології. Фонетика. Алфавіт. Класифікація голосних І приголосних....
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи