Методичні вказівки з української І зарубіжної культури icon

Методичні вказівки з української І зарубіжної культури




НазваМетодичні вказівки з української І зарубіжної культури
Сторінка1/5
Дата24.06.2012
Розмір0.68 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА


МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

З УКРАЇНСЬКОЇ І ЗАРУБІЖНОЇ КУЛЬТУРИ



(для студентів 1 курсу технічних спеціальностей)


ХАРКІВ -– ХНАМГ – 2005

Методичні вказівки з української і зарубіжної культури (для студентів 1курсу технічних спеціальностей)/.Укл. Рябченко О.Л., Бєліков Ю.А., Лисенко М.С. – Харків: ХНАМГ, 2005. - 60 с.


Укладачі: О.Л.Рябченко,

Ю.А.Бєліков,

М.С.Лисенко .


Рецензент: Г.Г.Фесенко


Рекомендовано кафедрою історії і культурології ХНАМГ,

протокол № 6 від 27 січня 2005 р.

ПЕРЕДМОВА

Упровадження курсу „Українська і зарубіжна культура” до програм вищих навчальних закладів пов’язане з необхідністю гуманізації освіти, поєднання глибоких професійних знань з опануванням великої спадщини культурних надбань людства.

Методичні вказівки розроблено відповідно до діючої програми з української і зарубіжної культури, яка поділяється на дві автономні частини. При вивченні зарубіжної культури більша увага приділяється виявленню закономірностей розвитку і основних досягнень, історія української культури більш цікава своєю неповторністю, національними особливостями, що має надзвичайне виховне значення у формуванні гордості і поваги до історичного минулого нашого народу.

Незаперечна роль культури в духовному прогресі суспільства. Майбутній спеціаліст має розуміти і уміти пояснити феномен культури, її роль в життєдіяльності людства, знати форми і типи культур, основні досягнення в розвитку культури провідних країн світу, знати історію культури України, її місце в системі світової цивілізації, уміти оцінювати досягнення культури.


^ РЕКОМЕНДОВАНІ ПІДРУЧНИКИ Й НАВЧАЛЬНІ ПОСІБНИКИ З КУРСУ

  1. Історія світової і української культури: Підручник для вищ. закл. освіти / В.А.Греченко, І.В.Чорний, В.А.Кушнерук, В.А.Режко. – К.: Літера ЛТД, 2005. – 464 с.

  2. Кордон М. В. Українська і зарубіжна культура: Курс лекцій. – К.: ЦУЛ, 2003. – 508 с.

  3. Культурология. История мировой культуры: Учебник для вузов / Под. ред. проф. А.Н.Марковой. – М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 1998. – 600 с.

  4. Лекції з історії світової та вітчизняної культури / За ред. А.В.Яртися , С.М. Шендрика, С.О.Черепанової. – Львів, 1994.

  5. Огієнко Іван. Українська культура. – К.,1991.

  6. Основи художньої культури. Ч.1.: Теорія та історія світової художньої культури: Навч. посібник для вищ. навч. закладів / За ред. В.О.Лозового, Л.В.Анучиної. – Харків, 1997.

  7. Полікарпов В.С. Лекції з історії світової культури. – 3-є вид.- Харків,1999.

  8. Попович Мирослав. Нарис історії культури України. – К., 1998.

  9. Українська і зарубіжна культура: Навч. посібник / За ред. М.М.Заковича. – К., 2000.

  10. Чорненький Я.Я. Культурологія. Теорія. Практика. Самостійна робота: Навч. посібник. – К.: Центр навч. Літ-ри, 2004. – 392 с.




№ п/п

Теми лекцій



кількість годин

Теми семінарів



для лекцій

для семінарів

1

2

3

4

5

1

Поняття про феномен культури

2

2

Поняття про феномен культури. Первісна культура та її особливості

2

Первісна культура та її особливості

2







3

Культура Стародавнього Сходу

4

2

Культура Стародавнього Сходу

4.

Антична культура

4

2

Антична культура

5

Культура західноєвропейського Середньовіччя

2

2

Культура західноєвропейського Середньовіччя

6

Культура епохи Відродження

4

2

Культура епохи Відродження

7

Культура Нового часу та епохи Просвітництва

2

2

Культура Нового і Новітнього часу

8

Світова культура ХIХ – ХХI ст.

4







9

Витоки української культури

2

2

Витоки української культури. Культура Київської Русі.

10

Культура Київської Русі

2







11

Українська культура героїчної доби (ХIV – ХVIII ст.)

4

2

Українська культура героїчної доби (ХIV – ХVIII ст.)

12

Українське національно-культурне відродження (кінець. ХVIII – початок ХХ ст.)

2

2

Українська культура ХIХ – початку ХХI ст.

13

Українська культура

ХХ – початку ХХI ст.

2













36 год.

18 год.





Тема 1. ПОНЯТТЯ ПРО ФЕНОМЕН КУЛЬТУРИ

План

1. Поняття культури. Еволюція поглядів на культуру в європейській культурологічній думці.

2. Сучасне розуміння категорії „культура”, її сутність , структура та функції.

3. Культура та сучасна цивілізація.


Терміни і поняття

Громадянська культура – ставлення індивідів до інституцій держа­ви та настанов влади, їхня законослухняність та критична ви­могливість. Культура громадянськості, на відміну від культури політичності, належить до сфери взаємодії населення, з одного боку, та влади, — з іншого, а не до сфери протистояння окремих верств одна з одною. Вона характеризується сприйманням влади не як предмета боротьби й завоювання, а як об’єкта впливу щодо захисту інтересів і прав громадян. Виражається у чинному ставленні населення до існуючого порядку, у знанні та виз­нанні ним суспільних норм, готовності їх дотримуватися. До громадянської культури належать знання людей про їхні права та обов’язки, про устрій держави, про політичні системи, про­цедури політичного, зокрема виборчого процесу.

^ Громадянська освіта — це навчання людей як жити в умовах сучас­ної держави, як дотримуватися її законів і водночас не дозволя­ти владі порушувати їхніх прав, добиватися від неї здійснення їхніх правомірних потреб, як бути громадянином демократич­ного суспільства.

^ Домінуюча культура — сукупність цінностей, вірувань, традицій та звичаїв, якими керується більшість членів суспільства.

Духовна культура — це пізнання, моральність, виховання та просвіта, включаючи право, філософію, етику, естетику, науку, мистецтво, літературу, мову, музичний і словесний фольклор, національні риси характеру, звичаї, традиції, міфологію, віросповідання, тобто сферу свідомості, сферу духовного виробництва.

Етнос — у перекладі з старогрецької — народ, але не в соціальному, а в суто національно-племінному значенні. Це позачасова, позатериторіальна, позадержавна, усталена спільнота людей, що історично склалася на певній території і позначена спільністю мови, культури, побуту, традицій та звичаїв, психічного складу, історією, єдністю етнічної самосвідомості, зафіксованої у самоназві (етнонімі), а також усвідомленням єдності родового походження і водночас несхожістю з іншими етносами.

Культура (від лат. „cultura” — оброблення, виховання, розвиток, освіта) — сукупність досягнень людського суспільства у виробничій, суспільній та розумовій діяльності, зокрема в галузі освіти, науки, мистецтва, відображає історично визначений рі­вень розвитку суспільства, творчих сил та здібностей людини. У широкому розумінні — все, що створено людським суспільством та існує завдяки фізичній і розумовій праці людей, на відміну від природи.

^ Культурна спадщина — частина матеріальної та духовної культури, яка створена минулими поколіннями, витримала випробову­вання часом і передасться наступним поколінням як щось цінне і шановане.

^ Матеріальна культура — сукупність засобів виробництва та інших матеріальних цінностей суспільства на кожній історичній стадії. До матеріальної культури відносяться засоби вироб­ництва, житло, предмети домашнього побуту, одяг, засоби транспорту і зв’язку — все те, що є результатом виробничої, матеріальної діяльності людини.

Мистецтво — 1) художня творчість у цілому — література, архітек­тура, скульптура, живопис, графіка, декоративно-ужиткове ми­стецтво, музика, танець, театр, кіно та інші види діяльності людини, що об’єднуються як художньо-образні форми відображення дійсності: спосіб виявлення творчого потенціалу особистості та задоволення її естетичних потреб; 2) у вузькому зна­ченні — образотворче мистецтво; 3) високий ступінь виявлен­ня майстерності в будь-якій сфері діяльності.

^ Національна культура - цесинтез культур різних класів, соціальних верств і груп відповідного суспільства.

Національна свідомість та самосвідомість особистості — це усві­домлення себе часткою певної національної (етнічної) спільно­ти та оцінка себе як носія національних (етнічних) цінностей, що склалися у процесі тривалого історичного розвитку національної спільноти, її самореалізації як суб’єкта соціаль­ної дійсності.

^ Світова культура — це синтез кращих досягнень усіх національних культур різних народів, які населяють Землю.

Художня культура — це культура виробництва мистецтва, культура його розповсюдження, пропаганди, культура його сприймання, розуміння, насолоди мистецтвом, нарешті, культура естетично­го виховання.

Цивілізація — будь-яка форма існування живих істот, наділених розу­мом: історичні типи культур, локалізованих у часі та просторі; рівень суспільного розвитку і матеріальної культури, досягну­тий даним суспільством.


Запитання для самоперевірки

  1. Дайте визначення поняття „культура” і поясніть його зміст. Порівняйте з іншими відомими Вам визначеннями цього поняття.

  2. Розкрийте поняття „самобутність культури”. Чи шкодять самобутності культури запозичення?

  3. Як розрізняються і як пов’язані між собою природна й культурна сфери людського існування? Покажіть на прикладі, як природний факт може стати фактом культури.

  4. У чому вбачали сутність культури Марк Порцій Катон, Цицерон, Вольтер, Жан Жак Руссо, І.Кант, М.О.Бердяєв, В.І.Вернадський?

  5. Що означає поняття „цивілізація”? Хто і коли застосував його до особливостей розвитку народів і культур різних регіонів і країн?


Список літератури

    1. Бердяев М. Смысл истории. – М.,1990.

    2. Босенко О.В. Реквієм по ненародженій красі ( Дослідження з історії та теорії культури ). – К.,1992.

    3. Вернадский В. Начало и вечность жизни. – М.,1989.

    4. Кнабе Г.С. Материалы к лекциям по общей теории культуры и культуре античного Рима. – М.,1993.

    5. Культура против варварства. – М.,1992.

    6. Мистецтво і етнос. Культурологічний аспект. – К.,1991.

    7. Цивилизации и культуры. Научный альманах. Вып.1-4. – М.,1994 – 1996.

    8. Энциклопедический словарь по культурологии. – М.,1997.


Тема 2. ПЕРВІСНА КУЛЬТУРА ТА ЇЇ ОСОБЛИВОСТІ

План

  1. Загальна характеристика первісної епохи та її періодизація.

  2. Характеристика первісних форм релігійних вірувань.

  3. Палеолітичне мистецтво, його синкретичний характер, перші здобутки.


Терміни і поняття

Анімізм (від лат. „аnima” — душа) — уявлення первісних людей про безсмертя душі й про можливість існування її окремо від тіла; наділення природних явищ людськими якостями.

Антропогенез — виникнення людини, процес виділення людини з тваринного світу, олюднення мавпи під впливом суспільної практики.

Антропоморфізм — наділення явищ природи, тварин, предметів і фантастичних створінь людськими властивостями, а також уявлення божества в образі людини.

Архетип — прообраз, первісна форма.

Етногенез — походження народів як історико-етнічних спільнот.

Ідеографія – система письма, яка складається з ідеограм. Останні означа­ють зміст, суть слова, є його умовним знаком. У деяких народів ідеографія існує й досі, наприклад, китайське письмо. Досить досконалими ідеограмами є сучасні цифри і арифметичні знаки.

Інцест — одруження безпосередніх родичів (батько-дочка, мати-син, брат-сестра).

Магія — віра в надприродну можливість впливу практичної дії людини на об’єктивну дійс­ність; ряд символічних дій та ритуалів із заклинаннями й обрядами.

Матріархат — форма первіснообщинного суспільства, в якому ро­дові групи утворювалися на основі спорідненості за жіночою (материнською) лінією з провідним становищем жінки у госпо­дарчому і суспільному житті.

Мезоліт — епоха кам’яної доби, що була перехідною між палеолітом і неолітом. За мезоліту поширюються лук, стріли, плоскі гар­пуни з рогу благородного оленя.

Міф — давнє уявлення народів про походження життя на Землі і явищ природи, про легендарних героїв, богів, про щось фанта­стичне, вигадане, неіснуюче.

Міфологія — форма суспільної свідомості, що несе в собі узагальне­не і водночас персоніфіковане уявлення народів про світ ре­чей і явищ. Відзначається нерозчленованністю світу реаль­ності та уяви і реалізується у ритуалах і магії.

Неоліт — новий кам’яний вік, заключний період кам’яної доби. У цілому неоліт датується періодом від VI до II тис. до н.е., хоча у деяких районах — на Близькому та Середньому Сході, в Індії та Китаї — неоліт тривав лише до початку ІV тис. до н.е.

Ойкумена — заселена людьми Зе мля.

Палеоліт — давній кам’яний вік, перша, раніша епоха кам’яної доби. Датується від виникнення людини до 10 тис. років тому.

Петрогліфи — стародавні зображення на скелях, каменях, стінах пе­чер тварин, птахів, людей, знаків.

Піктографія — один з перших видів писемності – зображення пред­метів, явищ і подій за допомогою умовних знаків, малюнків.

Проміскуїтет (від лат., „promiscuus” — змішаний, спільний) — термін для позначення нічим не обмежених статевих відносин; невпорядковані шлюбні відносини між чоловіками і жінками.

^ Ритуал — особлива програма поведінки, в якій актуалізується зв’язок колективу з минулими нормами життя предків.

Синкретизм—(від грецьк. – з’єднання) нерозділеність, властива нерозвинутому стану якогось явища (напр., мистецтва на стадії первісної культури, коли музика, спів, поезія, танець ще не були відділені один від одного) .

Табу— у первісних народів заборона певних слів, дій, предметів, по­рушення якої нібито неминуче спричиняє тяжке покарання, щось заборонене, чого не можна торкатися.

Тотем — тварина, рослина, інколи неживий предмет або явище при­роди, які були об’єктом поклоніння роду або племені та їхнім охоронцем; герб племені із зображенням тотема.

Тотемізм — віра в існування прабатька окремого роду, людини — певної тварини, рослини; культ тварин і рослин.

Фетиш — неживий предмет, який, за уявленнями віруючих, наділе­ний надзвичайною, чудодійною силою і служить об’єктом обо­жнення; об’єкт сліпого поклоніння; річ або людина, перед якою сліпо схиляються.

Фетишизм (від франц. „fetiche” — ідол, талісман) — віра в надпри­родні властивості матеріальних предметів як природних, так і зроблених людиною.


Запитання для самоперевірки

  1. Які основні особливості первісного етапу культури?

  2. Що таке міф? Яка його роль у первісній культурі?

  3. У чому полягають основні особливості палеолітичного образотворчого мистецтва?

  4. Назвати найдавніші форми релігійних вірувань. Які із них є обов’язковими елементами світових релігій. Навести приклади.


Список літератури

    1. Елинек Ян. Большой иллюстрированный атлас первобытного человека. – 3-е изд. – Прага: АРТИЯ, 1985.

    2. Семеникова Л.И. Цивилизации в истории человечества. – Брянск,1998.

    3. Словарь искусств. – М.,1996.

    4. Тайлор Э. Первобытная культура. – М.,1989.

    5. Токарев С.А. Ранние формы религии.- М.,1990.

    6. Фрезер Д.Х. Золотая ветвь. – М.,1980.

    7. Чмихов М.О. Давня культура: Навч. посібник. – К.,1998.



Тема 3. КУЛЬТУРА СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ

План

  1. Суть традиційних культур Сходу .

  2. Досягнення культури народів давньої Месопотамії та Стародавнього Єгипту.

  3. Своєрідність культурної спадщини Індії та Китаю.

  4. Взаємовплив культур Стародавнього Сходу, їх роль у формуванні європейської культури.


Терміни і поняття

Вавилон — столиця стародавньої Вавилонії; руїни Вавилона лежать на лівому березі Євфрату, приблизно 120 км на південь від су­часного Багдаду. Вавилонці називали його "Бабілі" — "Ворота божі".

^ Висячі сади Семіраміди — обперті на стовпи платформи терас, на яких у насипному грунті росли екзотичні дерева та кущі.

Гільгамеш — міфічний цар міста Урука, герой давньовавилонського епосу. Був на дві третини богом, а на одну третину — людиною; вчинив багато героїчних подвигів, прагнучи досягти безсмертя.

^ Дхарма — одне з центральних понять індуїзму, яке означає пануючий над світом вічний моральний закон.

Жрець — особа, що займалася відправою релігійних обрядів у язич­ників. Жрець здійснював жертвоприношення божеству, слідку­вав за вшануванням богів, доглядав за статуями богів і за свя­щенними тваринами, молився їм i приносив жертви, приймав дари від віруючих. Найбільшого розвитку жрецтво досягло в Єгипті, Індії, Іудеї. Жерці звільнялися від будь-яких податків.

Зиккурит — висока ступінчаста храмова вежа зі святинями-алтарями.

Ієрогліф — фігурний знак ідеографічного письма. При такому прин­ципі письма використовуються не букви, які відповідають зву­кам, а малюнки чи особливі знаки, що відповідають цілим сло­вам або частинам слова (у давньоєгипетській, китайській, японській та інших мовах). Ієрогліфи почали використовувати­ся з IV тис. до н.е. Ієрогліфічними написами прикрашали стіни храмів, будівель, гробниць, пам’ятників.

Іригація — штучне зрошення землі за допомогою спеціальних при­строїв.

^ Клинопис (клинописне письмо) — тип письма. Знаки в клинописі ма­ли клиноподібну форму, вичавлювали їх на сирій глині прямо­кутною паличкою. Цей тип письма застосовували в Передній Азії з кінця IV до кінця І тис. до н.е. Клинопис виник у Шумері на основі шумерського ієрогліфічного письма. Пізніше його за­позичили ассирійці, вавилоняни, урартці, хетти, перси та ін. Уперше розшифрував клинопис (перський) у 1820 р. Ф. Гротефенд. Різні види клинопису дешифровано в ХІХ-ХХ ст. Знаки клинопису відображають і цілі поняття, і окремі звуки.

Нірвана — центральне поняття джайнізму і буддизму, яке означає ви­щий стан, мету людських прагнень.

Папірус — багаторічна трав’яниста рослина родини осокових. Бать­ківщина папірусу — тропічна Африка; у стародавніх єгиптян — сувій із склеєних стрічок, вирізаних із стеблин папірусу, попе­редник паперу; стародавній рукопис, написаний на матеріалі з папірусу. Крім того, з папірусу виготовляли одяг, циновки тощо.

Пергамент — спеціально оброблена шкіра молодих тварин, що до винайдення паперу використовувалася як матеріал для письма, документ, написаний на такому матеріалі.

Санскрит (буквально — очищений, оброблений) — одна з головних давньоіндійських мов. Відрізнялася суворо нормалізованою та уніфікованою граматикою. Вчений брахман (жрець) Паніні, який жив у V-ІV ст. до н.е., створив першу в Індії нормативну граматику санскриту. Санскритом написані визначні літературні та релігійні пам’ятки: "Веди" і епос "Махабхарата".

Семіти — група народів, батьківщиною яких, напевно, був те­перішній Арабський півострів. Семітська культура — одна з найдавніших розвинених культур людства, а семітське письмо (фінікійське) лягло в основу грецького алфавіту, зякого розвинулись латинський алфавіт і кирилиця (слов’янська азбука).

Увей — недіяння. Основний спосіб досягнення Дао. Недіяння озна­чає невтручання у природні процеси, принцип ненанесення шкоди природі; це дія, погоджена із законами світобудови.

Упанішади (санскр. — таємне знання) — пам’ятники давньо­індійської літератури, зібрання 108 філософських творів, релігійно-філософські коментарі до Вед, що утворюють за­ключну частину ведичної літератури — веданту ("кінець Вед"). Упанішади є основою всіх ортодоксальних (які приймають ав­торитет Вед) релігійно-філософських систем Індії.

^ Фанза — традиційне китайське житло.

Фенікс — у міфології стародавніх народів (єгиптян, фінікійців) — чарівний, казковий птах, який, проживши кілька сот років, спа­лював себе, а потім знову воскресав, поставав з попелу моло­дим і оновленим; символ вічного оновлення, відродження, не­вмирущості, безсмертя.


Запитання для самоперевірки

1. Які основні фактори виникнення цивілізацій Стародавнього сходу? Як своєрідність природнокліматичних умов у цих регіонах позначилася на особливостях їхніх культур?

2. Що означає поняття „Східна деспотія”?

3. Де було складено перші астрономічні календарі та правові кодекси?

4. Де вперше в історії культури зародилася така її риса, як гуманізм?

5. Яка цивілізація володіла досконалою системою водопроводу та каналізації, якої не мала жодна інша стародавня культура?

6. Коли в давньоіндійському суспільстві почав складатися суто індійський феномен – станово-кастова система? Де вперше були теоретично обґрунтовані морально-правові мотиви поділу суспільства на варни?

7. Як називалося вчення, яке протистояло брахманізму і виступало проти нерівності каст?

8. Назвіть основні принципи буддизму.


Список літератури

  1. Васильев Л.С. Культы, религии, традиции в Китае. – М.,1970.

  2. Васильев Л.С. История религий Востока. – М.,1988.

  3. Васильев Л.С. История Востока: В 2-х т. – М.,1994.

  4. Вейнберг И.П. Человек в культуре древнего Ближнего Востока. – М.,1986.

  5. Виноградова Н.А., Каптерева Л., Стародуб Т.Х. Традиционное искусство Востока: Терминологический словарь. – М.,1997.

  6. Древние цивилизации. – М.,1990.

  7. Корнев В.И. Буддизм и его роль в общественной жизни стран Азии. - М.,1993.

  8. Немировский А.И. Мифы и легенды Древнего Востока. – М.,1994.

  9. Ольденбург С.Ф. Культура Индии. – М.,1991.


  1   2   3   4   5

Схожі:

Методичні вказівки з української І зарубіжної культури iconКафедра культури української мови девіз кафедри “ Об’єднаймося навколо національного коду ”
З вересня 1996 року викладацький колектив кафедри (яка була перейменована у 1997 році на кафедру культури української мови) забезпечує...
Методичні вказівки з української І зарубіжної культури iconМетодичні вказівки щодо підготовки до семінарів з курсу «Історія української культури» для студентів спеціальності 110101: «Лікувальна справа» денної форми навчання

Методичні вказівки з української І зарубіжної культури iconМіністерство освіти та науки україни харківська національна академія міського господарства в. В. Жигло методичні рекомендація до практичних занять з історії української культури
Методичні рекомендація до практичних занять з історії української культури (для студентів І курсу денної форми навчання освітньо-кваліфікаційного...
Методичні вказівки з української І зарубіжної культури iconМіністерство освіти та науки україни харківська національна академія міського господарства в. В. Жигло методичні рекомендація до самостійної роботи з історії української культури
Методичні рекомендація до самостійної роботи з історії української культури (для студентів ІІ курсу денної форми навчання освітньо-кваліфікаційного...
Методичні вказівки з української І зарубіжної культури iconПитання до іспиту
Витоки та передумови формування української культури. Періодизація історичного розвитку української культури
Методичні вказівки з української І зарубіжної культури iconТема Предмет та завдання курсу "Історія української культури". Феномен та витоки української культури

Методичні вказівки з української І зарубіжної культури iconФакультет української філології Луганського національного університету
Вступ до слов’янської філології, історія української мови, історія української літератури, українське літературознавство, сучасна...
Методичні вказівки з української І зарубіжної культури iconТестові завдання з курсу “Історія української культури” !1 Феномен української культури. Джерельна база та методологічні засади її вивчення
Початковим класичним словосполученням зі словом cultura в античну добу був вислів
Методичні вказівки з української І зарубіжної культури iconМетодичні вказівки порівняльна стилістика англійської та української мов для студентів спеціальності
Методичні вказівки «Порівняльна стилістика англійської та української мов» до практичних занять з дисциплін “Порівняльна стилістика...
Методичні вказівки з української І зарубіжної культури iconХарківська національна академія міського господарства методичні вказівки та контрольні роботи з української мови
Методичні вказівки та контрольні роботи з української мови (для студентів 1 курсу денної форми навчання усіх спеціальностей Академії)...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи