Методичні вказівки з української І зарубіжної культури icon

Методичні вказівки з української І зарубіжної культури




НазваМетодичні вказівки з української І зарубіжної культури
Сторінка2/5
Дата24.06.2012
Розмір0.68 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4   5
Тема 4. АНТИЧНА КУЛЬТУРА

Заняття 1. КУЛЬТУРА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

План

  1. Умови формування культури античності, її особливості та періодизація.

  2. Кріто – мікенська цивілізація. Грецька міфологія.

  3. Наука, література і мистецтво в Стародавній Греції.

  4. Стародавні Олімпійські ігри.

  5. Значення культури античної Греції для сучасності.


Терміни і поняття

Агора (грецьк. "agora" — площа) — у стародавніх греків назва народ­них зборів, а також місця, де вони відбувалися. Звичайно агора — центральна торгова площа міста. Довкола агори стояли храми, адміністративні, торгові та інші споруди.

Академія — Платонова філософська школа в Афінах, заснована в 387 р. до н.е. (як товариство приятелів філософії) і ліквідована в 529 р. н.е. імператором Юстиніаном. Назва походить від ге­роя Академа, якому був присвячений гай, де збирався Платон зі своїми приятелями.

Акрополь (грецьк. akropolis, "аkros" - верхній, "polis" — місто) — укріплена частина давньогрецького міста, розташована на уз­вишші, так зване горішнє місто. Акрополь — спочатку форте­ця, з VIII ст. до н.е. — релігійний, культурно-громадський центр. Найбільш відомий Акрополь в Афінах.

Басилевс — голова роду в античній Греції.

Корифей — провідний вчений, актор, письменник — людина, яка здобула славу завдяки великій творчій праці.

Лаокоон — персонаж давньогрецьких епічних переказів про Тро­янську війну, жрець Аполлона в Трої. За міфами, Лаокоона і двох його синів задушили змії.

Лікей (грецьк. Лікейон) — філософська школа в Афінах, заснована Арістотелем близько 335 р. до н.е., закрита імператором Юстиніаном у 529 р. н.е.

Лінійне письмо А — стародавня форма писемності, яку використову­вали минойці. Не розшифроване.

Лінійне письмо Б — адаптована форма лінійного письма А, якою ко­ристувалися микенці.

Музи — грецькі богині мистецтв. За грецькою міфологією, було їх дев’ять і жили вони на горі Парнасі та у священному гаї Геліконі (на північ від Коринфської затоки).

Парфенон — храм богині Афіни в афінському Акрополі, збудований архітекторами Іктіном і Каллікратом у 447-438 рр. до н.е. У візантійський період перетворений на християнський храм, під час турецької окупації — у пороховий склад; зруйнований у 1687 р. внаслідок вибуху пороху.

Періпетр — чотиригранна споруда, яка оточена колонами.

Поліс — античне місто-держава, до якого входили власне місто i при­легла до нього територія.

^ Портик — крита галерея з колонами (колонада), що прилягає до бу­динку (біля входу чи збоку).

Пропілеї (від грецьк. "propylaion" — парадний вхід) — у давньог­рецькій архітектурі — парадний вхід, монументальні ворота, проїзд, оформлені симетрично розміщеними портиками з піло­нами та колонадами.

^ Яблуко розбрату — яблуко, яке мала одержати з рук давньогрецько­го героя Паріса найгарніша з трьох богинь — Гера,. Афіна чи Афродіта за відомим давньогрецьким міфом. Цей вислів став крилатим і означає якусь річ, що викликає суперечки між людьми. Присудження Парісом яблука Афродіті призвело до Троянської війни.

Гедонізм (від грецьк. "гедоне" — розкіш) — етичне вчення, яке ствер­джує, що почуття насолоди є метою всієї поведінки людини.

^ Гетера — у Стародавній Греції освічена незаміжня жінка, що вела вільний спосіб життя; жінка легкої поведінки.

Еллінізм— період грецької історії та культури від Олександра Маке­донського до виникнення Римської імперії. Одним з головних осередків елліністичної культури була Александрія Птолемеїв.

Кініки — одна з філософських шкіл у Стародавній Греції, що висунула ідеал безмежної духовної свободи особистості, незалежність від матеріальних потреб.

Музей — храм Муз. У птолемеївській Александрії — центр науково­го життя, знань, приміщення, де жили і працювали вчені і ви­нахідники з різних грецьких держав. Виник у III ст. до н.е., а в III ст. н.е. був зруйнований.

^ Міми — короткі драматичні сценки з життя звичайних городян.

Папірологія — наука, яка займається читанням, поясненням, вивчен­ням і виданням давніх текстів на папірусі.

^ Пієтет — глибока повага до когось, чогось; благоговіння.

Симпозіум — у давніх греків і римлян — бенкет з музикою, розвага­ми й бесідами: нарада з наукової проблеми, як правило, міжнародна.

Стоїк — прихильник напряму стоїцизму в античній філософії, що вимагав від людини повної безроздільної влади над своїми пристрастями і підкорення пануючій у світі необхідності.


Запитання для самоперевірки

  1. Розкрийте поняття античності. Якими рисами антична культура відрізняється від решти стародавніх цивілізацій?

  2. Охарактеризуйте основні етапи розвитку античної культури.

  3. Коли і у вигляді чого починається справжній тріумф античного стилю?

  4. Що стало найважливішим досягненням античного періоду у давньогрецькій культурі?

  5. Яку назву мала поетична культура, яку Сапфо прищеплювала своїми строфами та яку поширював хор дівчат у давній Греції?

  6. Коли давньогрецька культура піднялася на найвищий щабель свого розвитку?

  7. Яку добу в історії культури називають епохою синтезу культур?


Список літератури

    1. Антична культура: Довідник. – К.,1993.

    2. Винничук Л. Люди, нравы и обычаи Древней Греции и Рима. – М.,1988.

    3. Гаспаров М.Л. Занимательная Греция. Рассказы о древнегреческой культуре. – М.,1995.

    4. Гловацька К. Міфи давньої Греції. – Вид. 4-е, доп. – К.,1991.

    5. Голованів С.О., Крижанівська В.В. Історія культури Стародавнього світу, Середніх віків та Відродження: Лекції для вищих навчальних закладів. – К.,1997.

    6. Керам К. Боги, гробницы, учёные. - М.,1960.

    7. Марру А.И. История воспитания в Античности (Греция). – М.,1998.

    8. Шанин Ю.В. Герои античных стадионов. – М., 1990.


Заняття 2. КУЛЬТУРА СТАРОДАВНЬОГО РИМУ

План

  1. Особливості культури давніх італійських народів.

  2. Культура Римської республіки.

  3. Культура імператорського Риму.

  4. Виникнення християнства.



Терміни і поняття

Авгури — жерці в Стародавньому Римі, які шляхом ворожіння вміли нібито вгадувати майбутнє.

Аврора — в римській міфології богиня ранкової зорі, світанку.

Апсида (від грецьк. "hapsis" — склепіння) — виступ споруди, напівокруглий. прямокутний, багатокутний у плані, перекритий півкуполом або зімкненим півсклепінням.

Базиліка (від грецьк. "basilike" — царський дім) — приміщення для судових засідань і торгових угод у формі витягнутого прямо­кутника з великим залом, розділеним уздовж двома рядами ко­лон на частини (нефи), які мали самостійні перекриття.

Капітолій — підвищення, горб у Римі, на якому розташовані палаци, музеї; в давнину на цьому підвищенні, яке мало значення фор­теці, розміщувалися храми, присвячені Юпітеру, Мінерві та Юноні.

Колізей — один з найбільших амфітеатрів у Римі, збудований імпера­тором Веспасіаном (69 – 79 рр.) і Титом (79 – 82 рр. ). Значна його частина збереглася до наших днів

^ Марс – у давніх римлян бог війни.

Марсове поле — територія на березі Тибру в Римі, місце народних зборів.

Меркурій — римський бог тваринництва, торгівлі та доріг, синонім посланця.

Пастораль — твір (головним чином драматичний), що ідилічно зоб­ражує життя простих людей (первісне — пастухів).

Педагог — раб, частіше за все грек, якого батьки-римляни зобов’язали спостерігати за їхніми дітьми в школі.

Понтифік — жрець, у віданні якого був нагляд за всіма громадськими богослужбами, складанням літописів і календаря. Колегію понтифіків очолював великий понтифік (понтифікс максимус).

^ Портик — крита колонада уздовж стіни. В Римі портики з’явилися тільки в II ст. до н е.

Теракота — суміш з глини і піску, яка застосовувалася для виготов­лення черепиці та невеликих керамічних статуеток.

^ Тога — верхній одяг давніх римлян у вигляді плаща без рукавів.

Тріумф — у стародавньому Римі урочистий в’їзд у столицю полководця-переможця, блискучий успіх, перемога, торжество.

Туніка — у Стародавньому Римі довгий чоловічий і жіночий одяг типу сорочки з короткими рукавами або без них, переважно білого кольору, який носили під тогою; костюм, то нагадує за своїм кроєм такий одяг.

Флора у стародавніх римлян богиня квіток, рослинності, весни.


Запитання для самоперевірки

  1. Розкрийте значення культури етрусків та інших давніх італійських народів.

  2. Чи дійсно давньоримська культура не була самостійною і лише копіювала давньогрецьку?

  3. Чому час правління Октавіана Августа називають “золотим віком” римської літератури?

  4. У чому полягає утилітаризм архітектури і мистецтва Стародавнього Риму?

  5. Охарактеризуйте вплив християнства на пізньоримську культуру.


Література

    1. Антична культура: Довідник. —К., 1993.

    2. Античная культура: Словарь-справочник / Под ред. В.Н. Ярхо. — М., 1995.

    3. Бонпар А. Культура Древнего Рима. – Т 1. — М., 1985.

    4. Винничук Л. Люди, нравы и обычаи Древней Греции и Рима. – М.,1988.

    5. Голованов С.О., Крижанівська В.В. Історія культури стародавнього світу, Середніх Віків та Відродження: Лекції для вищих навчальних закладів. — К., 1997.

    6. История мировой культуры: Наследие запада. Античность. Средневековье. Возрождение: Курс лекций / Под ред. С. Д. Серебряного. — М.., 1998.

    7. Кнабе Г.С. Материалы к лекциям по общей теории культуры и культуры античного Рима. —М., 1993.

    8. Культура Древнего Рима: В 2-х т. / Под ред. Е.С. Голубцова. — М, 1985.

    9. Куманецкий К. История культуры Древней Греции и Рима - Пер. с пол. —М., 1990.

    10. Лисовой Н.А., Ревяко К.А. Античный мир в терминах, именах и названиях: Словарь-справочник по истории и культуре Древней Греции и Рима. – Минск, 1996.

    11. Маркс Энтони, Тинджэй Грехем. Римляне. — М., 1999.

    12. Підлісна Г.Н. Світ античної літератури. — 2-е вид. — К., 1989.

    13. Словник античної міфології. — К., 1989.


Тема5. КУЛЬТУРА ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОГО

СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ (Y – XY ст.)

План

  1. Історична характеристика та особливості середньовічної культури.

  2. Значення християнства для розвитку європейської культури.

  3. Середньовічні школи і університети. Схоластика.

  4. Розвиток художньої культури (література та мистецтво).

  5. Спадщина Середніх віків у сучасній культурі.


Терміни і поняття

Агіографія — жанр церковної літератури, який включає розповіді про життя свя­тих ("житія"), про діяння мучеників ("мартирологи"), легенди про монахів. З часом імена святих стали пов’язувати з певними днями в році, а житія об’єднувати в календарні збірники ("мінеї"), які використовувалися під час богослужіння.

Альма-матер — старовинна студентська назва університету, пере­носно — місце, де хтось вчився, виховувався.

Аскетизм — обмеження або при­гнічення почуттєвих бажань, добровільне перенесення фізич­ної болі, самотності.

Астрологія — середньовічна наука, яка досліджувала вплив зірок і планет на долю людини, займалася віщуванням за розташуван­ням зірок.

Біблія — збірник священних книг християнської та частково іудейської релігій. У III ст. до н.е. була перекладена з давньоєврейської на давньогрецьку мови. Цей переклад за чис­лом його учасників називається "Септуагінта" (лат., "сімде­сят"). У кінці IV — на початку V ст. Блаженний Ієронім переклав Біблію на латинську мову. Цей переклад називається "Вульгата".

^ Вітраж — малярство на склі; картина або узор з кольорового скла (у вікнах, на дверях).

Готика — стиль, який став заключним етапом європейського серед­ньовічного мистецтва; в більшості країн готичний стиль розви­вається в ХІІІ-ХІV ст. а в деяких — пізніше. В архітектурі ха­рактеризується стрімкими, високими будівлями, шпилястими завершеннями, стрілчастими склепіннями та арками, витон­ченістю кам’яного різьблення, вітражами.

Ікона — у церквах так зва­ної апостольської традиції (насамперед, православні та като­лицькі) — зображення Ісуса Христа, Діви Марії, священних персонажів старозавітної та новозавітної історії (патріархів, царів, апостолів, пророків), християнських святих і сюжетів, які пов'язані з їхніми діяннями.

Канон (буква, норма, правило) — головне правило, положення якогось напряму, вчення; те. що є традиційною, обов’язковою нормою; система принципів, яких повинен дотримуватися художник у своїй творчості.

Квадривіум — підвищений курс освіти в середньовічній школі. За цим курсом передбачалося вивчення чотирьох предметів: му­зики, арифметики, геометрії, астрономії.

^ Куртуазна література — література західноєвропейського середнь­овіччя, присвячена оспівуванню рицарської честі, кохання.

Мініатюри — ілюстрації до рукописних книг. Композиції цих ілюс­трацій були гармонійними, пози і рухи персонажів легкі, неви­мушені, старанно вимальовувався орнамент.

Мозаїка — сюжетні чи орнаментні композиції, зроблені з природно­го кольорового каменю, смальти, керамічної плитки. Мозаїка, а також фрески відносяться до монументального живопису.

Менестрелі у середні віки (ХІІ-ХПІ ст.) професійні мандрівні співа­ки та музиканти у Франції та Англії, носії народних пісенних традицій. Оспівували лицарські подвиги та служіння дамам.

Мінезингери — в середньовічній Німеччині і Австрії поети-співці, які виконували свої пісні у супроводі струнного інструмента, оспівуючи прекрасну даму.

Містерія (від грецьк. — таїнство) — духовна драма в середньовічній Європі, яка брала свої сюжети із Святого писання.

Нібелунги — "діти туману" (сканд.), міфічний рід володарів чудесно­го золотого скарбу з найдавнішої пам’ятки німецького ге­роїчного епосу "Пісня про Нібелунгів".

Оранта — в ранньому церковному малярстві зображення людської фігури з молитовно розпростертими і піднятими вгору руками, пізніше — тип образу Богоматері.

^ Романський стиль — художній стиль середньовічної Європи, який охоплював у своєму розвитку Х—ХП ст. Термін запроваджений за аналогією "романські мови" і вказує на спадкоємність від Риму.

Смальта — кольорове, непрозоре скло для мозаїчних робіт.

Спіритизм — таємничість, зв’язок з неземними істотами.

Сага — давньоскандинавське і давньоірландське епічне - сказання про легендарних героїв у прозових творах з віршованими вставка­ми; взагалі сказання, перекази.

Серенада — у середньовічній поезії трубадурів — вітальна пісня (в Італії та Іспанії виконувалася на честь коханої під її вікнами); вид ліричного музичного твору.

^ Скальд — поет-співець воєнних подвигів у давній Ірландії та Скан­динавії (ІХ-ХШ ст.).

Скрипторій (лат., scriptorius — письмовий) — майстерня, в якій працювали переписувачі рукописних книг. Скрипорії були при монастирях у країнах Західної Європи (VІ-ХП ст.).

Схоластика (від грецьк. "scolasticos" — учений, шкільний) — за­гальна назва середньовічної філософії, яка викладалася в тодішніх університетах.Термін став символом догматизму і беззмістовності, формального знання. Головним її центром був Паризький університет.

Теологія — богослов’я, сукупність релігійних доктрин, наука про бога й догмати релігії.

Трактат — науковий твір у формі міркування.

Тривіум — три предмети, що їх вивчали у школах Середньовіччя: гра­матика, риторика, діалектика.

Трубадури — в середньовічній культурі провансальські мандрівні поети-співці ХІ-ХШ ст., творчість яких була тісно пов’язана з ри­царською культурою, з оспівуванням подвигів і їх кохання, зем­них радощів; ті, що прославляють когось або щось.

Трувери — французькі середньовічні придворні співці-поети (ХІІ-ХШ ст.), часто автори слів та музики. Також писали повісті, романи, драми, ліричні вірші. Творчість труверів скла­лася під впливом поезії — трубадурів, була близька народу, визначалась близькістю до фольклору.

Університет -- вищий навчально-науковий заклад, що об’єднує у своєму складі кілька факультетів, готує спеціалістів з багатьох галузей знань та є значним осередком науково-дослідної роботи.

^ Фарс — вид середньовічного народного театру комедійно-сатирич­ного характеру.


Запитання для самоперевірки

  1. Які ознаки характеризують початок середньовічного світосприймання в Європі?

  2. Де і коли виникло християнство? У чому проявився вплив християнської теології і церкви на розвиток культури? Навести приклади.

  3. Яким було основне завдання готики? Назвіть найвідоміші готичні собори Європи.

  4. Де і коли виникають перші університети? Хто їх засновував та які науки вивчалися в них?

  5. Ректором якого університету у 1481/82 роках був виходець із Дрогобича Юрій Котермак?

  6. З якою метою було створено інквізицію?

  7. Хто такі трубадури, трувери і мінезінгери?


Список літератури

    1. Гофф Ж. Ле. Цивилизация средневекового Запада. – М.,1992.

    2. Городская культура. Средневековье и начало нового времени. – Л.,1986.

    3. Гуревич А.Я. Проблемы народной средневековой культуры. – М.,1981.

    4. Гуревич А.Я. Культура и общество средневековой Европы глазами современников. – М.,1989.

    5. Даркевич В.П. Народная культура средневековья. – М.,1981.

    6. Жизнеописания трубадуров. – М.,1993.

    7. Иванов К.А. Многоликое средневековье. – М.,1996.

    8. Иванов К.А. Трубадуры, труверы и миннезингеры. – М.,1997.

    9. Поэзия вагантов. – М.,1975.


Тема 6. КУЛЬТУРА ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ

План

1. Історичні передумови становлення, періодизація та загальна характеристика культури епохи Відродження.

  1. Гуманізм як ідеологія Відродження.

  2. Видатні представники епохи Відродження.

  3. Особливості Північного Відродження.

  4. Реформація та її культурно – історичне значення.


Терміни та поняття

Булла — папська грамота, послання.

Відродження (французьк. Renaissance, італійськ. Renascimento) — епоха в історії культури країн Західної та Центральної Європи, почалася в Італії в XIV ст. Термін „Відродження” запровадив італієць Дж. Базарі в XVI ст. на означення зв’язку з античною мистецькою спадщиною. Стверджувався новий світогляд — гуманізм, ідеал розкріпаченої творчої особистості. Художники епохи Відродження послідовно оволодівали методами худож­нього відображення дійсності — відтворення об’єму, просто­ру, світла, людської фігури й реального середовища — інтер’єру, пейзажу.

Гуманізм — людяність, принцип світогляду, в основі якого лежить переконання про безмежність можливостей людини, її здатність до досконалості.

Єресь (від грецьк. — опановую, вибираю, переконую) — точка зо­ру, яка спростовує релігійний догмат і є виявом „вільного розу­му” щодо визначення й тлумачення релігійних настанов.

Мадонна — у католицизмі назва Богородиці, а також її зображень в образотворчому мистецтві.

^ Передвідродження (Проторенесанс) — період історії італійської культури (XIII — по­чаток XIV ст.), що передував Відродженню, процес визрівання його культури в пізньому Середньовіччі, пробудження інтере­су до античної спадщини, традицій античного світу, людської особистості, певних аспектів реального світу. Характеризував­ся ростом світських тенденцій.

^ Першодруки (інкунабули) — перші книги, видані друкарським спосо­бом у XVст.

Північне Відродження — на відміну від італійського Ренесансу для Північного Відродження (Нідерланди, Німеччина, Франція) була характерна велика прихильність до середньовічного мен­талітету, інтерес до індивідуалізованого образу людини, безду­ховних проявів особи.

Ренесанс — період епохи Відродження (XIV — початок XVII ст.), ко­ли розвинулася нова ідеологія та культура, виник новий світо­гляд — гуманізм; архітектурний стиль епохи Відродження.у Західній та Центральній Європі XVI ст.; форма боротьби проти католицької церкви. По­чалась у Німеччині, поклала початок протестантизму.

Реформація — широкий суспільний рух у Західній та центральній Європі XVI ст.., форма боротьби проти католицької церкви. Почалась у Німеччині , поклала початок протестантизму.

Утопія — зображення ідеального суспільного устрою, позбавлене наукового обгрунтування; нереальний, нездійсненний практич­но план соціальних перетворень; місце, якого немає, вигадка.

Шрифт — накреслення, написання літер; друкарський матеріал у ви­гляді літер та різних знаків для друкарського набору.


Запитання для самоперевірки

  1. Хто і коли ввів термін „Відродження” в ужиток? Чому так називається епоха в розвитку європейської культури ?

  2. На скільки етапів поділяється епоха Відродження і як називається етап, що передував першому етапу Ренесансу?

  3. У чому полягають особливості італійського Відродження?

  4. У чому полягають особливості Північного Відродження ?

  5. Кого вважають першим гуманістом Італії ? Чому?

  6. У чому полягає суть духовної революції Мартіна Лютера ?

  7. Назвіть основні розходження між католицизмом та протестантизмом.


Список літератури

    1. Джорджо Вазари. Жизнеописания наиболее знаменитих живописцев, ваятелей и зодчих эпохи Возрождения. – СПб.,1992.

    2. Гуковский М.А. Итальянское Возрождение. 2-е изд. – Л.,1990.

    3. Культура епохи Возрождения и Реформации. – М.,1981.

    4. Ревуненкова Н.Ф. Ренессансное свободомыслие и идеология Реформации. – М.,1988.

    5. Рутенберг В.И. Титаны Возрождения. 2-е изд. – СПб.,1991.

    6. Культуры мира. Энциклопедия для детей. Т.21. – М.,2004.


1   2   3   4   5

Схожі:

Методичні вказівки з української І зарубіжної культури iconКафедра культури української мови девіз кафедри “ Об’єднаймося навколо національного коду ”
З вересня 1996 року викладацький колектив кафедри (яка була перейменована у 1997 році на кафедру культури української мови) забезпечує...
Методичні вказівки з української І зарубіжної культури iconМетодичні вказівки щодо підготовки до семінарів з курсу «Історія української культури» для студентів спеціальності 110101: «Лікувальна справа» денної форми навчання

Методичні вказівки з української І зарубіжної культури iconМіністерство освіти та науки україни харківська національна академія міського господарства в. В. Жигло методичні рекомендація до практичних занять з історії української культури
Методичні рекомендація до практичних занять з історії української культури (для студентів І курсу денної форми навчання освітньо-кваліфікаційного...
Методичні вказівки з української І зарубіжної культури iconМіністерство освіти та науки україни харківська національна академія міського господарства в. В. Жигло методичні рекомендація до самостійної роботи з історії української культури
Методичні рекомендація до самостійної роботи з історії української культури (для студентів ІІ курсу денної форми навчання освітньо-кваліфікаційного...
Методичні вказівки з української І зарубіжної культури iconПитання до іспиту
Витоки та передумови формування української культури. Періодизація історичного розвитку української культури
Методичні вказівки з української І зарубіжної культури iconТема Предмет та завдання курсу "Історія української культури". Феномен та витоки української культури

Методичні вказівки з української І зарубіжної культури iconФакультет української філології Луганського національного університету
Вступ до слов’янської філології, історія української мови, історія української літератури, українське літературознавство, сучасна...
Методичні вказівки з української І зарубіжної культури iconТестові завдання з курсу “Історія української культури” !1 Феномен української культури. Джерельна база та методологічні засади її вивчення
Початковим класичним словосполученням зі словом cultura в античну добу був вислів
Методичні вказівки з української І зарубіжної культури iconМетодичні вказівки порівняльна стилістика англійської та української мов для студентів спеціальності
Методичні вказівки «Порівняльна стилістика англійської та української мов» до практичних занять з дисциплін “Порівняльна стилістика...
Методичні вказівки з української І зарубіжної культури iconХарківська національна академія міського господарства методичні вказівки та контрольні роботи з української мови
Методичні вказівки та контрольні роботи з української мови (для студентів 1 курсу денної форми навчання усіх спеціальностей Академії)...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи