Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет icon

Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет




Скачати 194.14 Kb.
НазваМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Дата24.06.2012
Розмір194.14 Kb.
ТипДокументи

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Буковинський державний медичний університет


“З А Т В Е Р Д Ж Е Н О”

на методичній нараді

кафедри догляду за хворими та ВМО

протокол №____________

“ “ 200___р.

Зав.кафедри,д.мед.н., доц.

____________ І.А.ПЛЕШ


МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

студентам ІІІ курсу медичного факультету

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

МОДУЛЬ 2

ОСНОВНІ ОБОВ’ЯЗКИ ТА ПРОФЕСІЙНІ ДІЇ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ ХІРУРГІЧНОГО ВІДДІЛЕННЯ.


^ ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2

ТРАВМАТИЗМ ТА УШКОДЖЕННЯ. ДЕСМУРГІЯ.


Тема 6

Опіки та відмороження


Навчальна дисципліна:

сестринська практика

Спеціальність: 7.110101 - “Лікувальна справа”

7.110104 – “Педіатрія”

кількість годин 2


Методичну розробку склав

асистент Паляниця А.С.


Чернівці – 2008

1. Актуальність теми: Термічні ураження залишаються важливою проблемою сучасної хірургії. Опіки посідають третє місце у загальній структурі травматизму. Важкі ураження супроводжуються високою летальністю, значним процентом інвалідізації. Лікування опечених відрізняється трудомісткістю, значними матеріальними витратами. Відмороження виникають внаслідок дії на тканини холоду. Страждають переважно асоціальні елементи. Глибокі відмороження часто призводять до інвалідізації, інколи закінчуються летально внаслідок приєднання пневмонії, менінгіту. Ураження електричним струмом може загрожувати життю людини, внаслідок електротравми виникають електроопіки.


^ 2. Тривалість заняття: 2 год.


3. Навчальна мета (конкретні цілі).

Знати:

- визначення терміну “опік”;

- основні етіологічні чинники виникнення опіків;

- класифікацію термічних опіків;

- способи визначення площі та глибини термічного ураження;

- закономірності перебігу опікової хвороби;

- клінічні ознаки опікового шоку;

- клінічні ознаки гострої опікової токсемії;

- клінічні ознаки опікової септикотоксемії;

- загальні принципи лікування опікової хвороби;

- методи місцевого лікування опіків;

- етіологічні фактори виникнення відморожень;

- класифікацію відморожень;

- клінічну картину відморожень в дореактивний і реактивний період;

- загальні принципи лікування відморожень;

- особливості впливу на організм електричного струму;

- клінічні ознаки електротравми;

- невідкладну допомогу при ураженні електричним струмом.

Вміти:

- визначити площу опіку;

- визначити глибину опіку;

- оцінити важкість термічного ураження;

- виявити ознаки опікового шоку;

- надати невідкладну допомогу хворому з опіковим шоком;

- призначити раціональну інфузійно-трансфузійну терапію хворому з опіковим шоком;

- обрати оптимальний метод місцевого лікування опіків;

- надати необхідну допомогу хворому з відмороженням;

- обрати лікувальну тактику в залежності від періоду захворювання;

- надати невідкладну допомогу при ураженні електричним струмом.

^ Практичні навички:

- визначення площі та глибини опіку;

- визначення важкості термічного ураження;

- розрахунку об’єму інфузійно-трансфузійної терапії опіків;

- виконання декомпресійної некротомії;

- визначення ступеня відмороження;

- надання невідкладної допомоги хворому з відмороженням;

- розробки раціональної схеми лікування відмороження у залежності від періоду патологічного процессу;

- проведення серцево-легеневої реанімації при електротравмі.

  1. ^ Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція).




^ Назва дисципліни та відповідної кафедри

Знати

Вміти

Базисні кафедри:

Нормальна анатомія (кафедра нормальної анатомії)

Будову шкіри як органа, зокрема епідермісу й дерми, особливості кровопостачання та інервації.

Визначити глибину термічного ураження (візуальна оцінка, спиртова проба, прийом Більрота, електротермометрія).

Гістологія (кафедра гістології)

Особливості анатомічної будови та розташування дериватів шкіри (потових залоз, волосяних фолікулів).

Оцінити життєздатність шкіри ураженої ділянки та її дериватів.

Патологічна анатомія (кафедра патологічної анатомії)

Патоморфологічні основи запального процесу.

На основі динамічного спостереження визначити фазу перебігу ранового процесу з метою корекції місцевого лікування.

^ Профільні клінічні кафедри:

Пропедевтика внутрішніх хвороб (кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб)

Методику опитування та обстеження хворого з різними термічними ураженнями.

З’ясувати скарги хворого, анамнестичні дані. На підставі суб’єктивних і об’єктивних ознак встановити діагноз, визначити важкість ураження, розробити раціональну схему невідкладної допомоги та лікування хворого.




  1. Поради студенту.

^ 5.1. Зміст теми:

Полум’я спричиняє, як правило, глибокий опік з формуванням сухого некрозу; окріп викликає більш поверхневе ураження (за виключенням занурення), що супроводжується утворенням вологого некрозу.

У повсякденній практичній діяльності комбустіологи та хірурги користуються чотирьохступінною класифікацією опіків:

І ст. – гіперемія, набряк шкіри та пекучий біль зумовлені стійкою артеріальною гіперемією і запальною ексудацією. Через 6-7 діб гіперемія зникає, спостерігається висівкоподібне лущення.

ІІ ст. – некроз і відшарування поверхневих шарів епідермісу, що супроводжується утворенням міхурів внаслідок підвищеної проникності капілярів. Їх формування можливе протягом 2 діб. Дно міхура утворене ростковим шаром епідермісу, за рахунок якого на 10-12 добу відбувається епітелізація опікової поверхні.

ІІІ А ст. – частковий некроз шкіри з неповним ураженням мальпігієвого шару та збереженням дериватів шкіри. Опікова поверхня мармурова: на фоні тонкого некрозу помітні дрібні рожеві осередки – збережені сосочки власне шкіри. Через 7-10 діб розпочинається очищення опікової поверхні від некрозу, яке триває 2-3 тижні. Епітелізація відбувається за рахунок збережених острівців росткового шару, а також внаслідок проліферації епітелію волосяних фолікулів і потових залоз. Одночасно відбувається крайова епітелізація. Через 1-1,5 міс. опікова поверхня повністю епітелізується.

ІІІ Б ст. – повний некроз шкіри, підшкірної клітковини до поверхневої фасції, загибель дериватів шкіри. Після очищення опікової поверхні від некрозу утворюється гранулююча рана, ліквідувати котру можливо лише шляхом операції шкірної пластики.

IV ст. – некроз шкіри та глибшележачих тканин (фасціально-апоневротичних, м’язових, кісткових).

Опіки І-ІІІА ст. відносять до поверхневих уражень, ІІІБ- IV ст. – до глибоких.

Лікувальна тактика при опіках залежить від важкості ураження, котре визначається площею та глибиною опіку. Для визначення площі опіку найчастіше користуються “правилом дев’яток” або “правилом долоні”. При цьому слід наголосити, що береться до уваги площа долоні саме потерпілого. Глибину опіку оцінюють візуально, а також за допомогою стерильної ін’єкційної голки (проба Більрота) або марлевого шарика, змоченого 96% етиловим спиртом, якими доторкуються до опікової поверхні, використовують електротермометрію. Відсутність больової чутливості вказує на те, що має місце глибоке термічне ураження шкіри.

Важкість опікової травми оцінюють за допомогою індексу важкості ураження (ІВУ), який являє собою модифікований індекс Франка. Враховують площу та глибину опіку: 1% опіку І-ІІ ст. приймають за 1 од. ІВУ; 1% опіку ІІІА ст. – за 2 од.; 1% опіку ІІІБ ст. – за 3 од.; 1% опіку IV ст. – за 4 од. На кожний рік після 60 р. додають 1 од. ІВУ; на опік дихальних шляхів – від 15 до 45 од. Перемноживши площу на відповідну кількість одиниць і додавши добутки, знаходять ІВУ. Якщо ІВУ не перевищує 30 од. – опік легкого ступеня важкості, 31-60 од. – середнього, 61-90 од. – тяжкого, 91 од. і вище – опік вкрай тяжкого ступеня важкості.

Розбираються умови виникнення відмороження – низька температура, висока вологість, порушення мікроциркуляції. Розрізняють 4 ступеня відмороження:

І ст. – зворотні зміни кровообігу, гіперемія та набряк шкіри;

ІІ ст. – некроз поверхневих шарів епідермісу з утворенням міхурів;

ІІІ ст. – некроз всієї товщі шкіри, загоєння через утворення грануляцій і рубців;

ІV ст. – повний некроз шкіри і глибше розташованих тканин, загоєння з утворенням грубих рубців, ампутаційних кукс.

Глибину відмороження визначають за допомогою голкової та спиртової проби.

Опитування та фізичне обстеження хворих проводять студенти в присутності викладача, під його контролем. Для забезпечення безперервності процесу обстеження хворого постійно залучаються інші студенти.

Студенти проводять курацію хворих з опіковою хворобою. При поверхневих опіках площею більше 25-30% у дорослих і 10% у дітей, або при глибоких опіках більше 10% у дорослих і 4-5% у дітей розвивається опікова хвороба. У її перебігу виділяють 4 стадії.

Опіковий шок – розвивається через 1-2 години після опіку. В його виникненні першочергове значення мають больова імпульсація із зони ураження, а також плазмовтрата, що супроводжується згущенням крові, порушенням мікроциркуляції, тканинною гіпоксією.Кардинальними ознаками опікового шоку є зниження Т0 тіла, порушення функції нирок у вигляді оліго- або анурії, нудота, блювота, блідість шкірних покривів, акроцианоз. Для опікового шоку не є характерними проявами втрата свідомості та зниження АТ. Тривалість опікового шоку залежить від важкості ураження і складає 1-3 доби.

^ Гостра опікова токсемія – виникає внаслідок всмоктування з опікової рани продуктів розпаду денатурованих білків ураженої шкіри, а також токсичних метаболітів з травного каналу. У її виникненні приймає участь ранова та кишечна мікрофлора. Починається з 2-3 доби з моменту опіку і триває 7-14 діб. Основні прояви: гіпертермія, блідість шкіри, різка слабкість, поганий сон і апетит, нудота. Спостерігаються ознаки токсичного гепатиту, нефриту, міокардиту, гострого психозу; можливі шлунково-кишкові кровотечі. З 5-7 доби розвивається токсичний парез кишківника, особливо небезпечний у хворих раннього дитячого віку. У крові анемія, гіпопротеінемія, ацидоз, азотемія. Найвища летальність спостерігається саме в цій стадії опікової хвороби.

^ Опікова септикотоксемія – розпочинається з початком очищення опікової поверхні від некрозу і закінчується повною ліквідацією ран. При поширених глибоких опіках вона може тривати кілька місяців. Характеризується розвитком гнійно-септичних ускладнень – у першу чергу пневмонії та сепсису. Зберігаються явища печінково-ниркової недостатності, анемії, гіпопротеінемії.

Реконвалесценція – завершує сприятливий перебіг опікової хвороби. Ліквідація опікових ран ще не означає повного видужання опеченого. Відбувається поступове відновлення порушених функцій організму. Найчастіше виявляють порушення функції нирок (нефрит, амілоїдоз). У багатьох хворих за нормального рівня загального білка спостерігаються гіпоальбумінемія, гіпергамаглобулінемія.

Невідкладна допомога при опіках полягає у припиненні дії термічного чинника, охолодженні опікової поверхні за допомогою холодної води, введенні знеболюючих засобів і госпіталізації у лікувальний заклад.

Лікування опікового шоку полягає у забезпеченні адекватної інфузійно-трансфузійної терапії, об’єм якої залежить від площі ураження та маси тіла опеченого. Використовують 0,9% р-н натрію хлориду, 5% р-н глюкози, реополіглюкін, р-н Рінгера, свіжозаморожену плазму, альбумін, 5% р-н натрію гідрокарбонату, гормональні препарати, діуретики, антикоагулянти, серцеві глікозиди, вітаміни. В подальші стадії опікової хвороби продовжують боротьбу з гіповолемією, інтоксикацією, анемією, проводять імунокорегуючу, антибактеріальну терапію. Ефективність останньої можна підвищити шляхом застосування внутрішньотканинного електрофорезу анти-бактеріальних препаратів.

Місцеве лікування поширених опіків здійснюється відкритим способом за допомогою аеротерапевтичних установок (АТУ), ліжка-сітки, “Клінітрона”. Висушування опікової поверхні за допомогою фенів, інфрачервоних ламп призводить до формування сухого струпа, котрий попереджує плазмовтрату та інфікування опікових ран шпитальною мікрофлорою. При глибокому циркулярному ураженні тулуба чи кінцівок у першу добу виконується некротомія. У стадії септикотоксемії, коли опікові рани очищаються від некрозу, переходять до використання мазевих пов’язок (левосин, левомеколь, дермазин) і розчинів антисептиків (фурацилін, дімексид, повідон-йод та ін.). Гранулюючі рани внаслідок глибоких опіків потребують їх ліквідації шляхом аутодермо- або аутоалодермопластики з використанням донорської шкіри або ксенотрансплантатів. Операції шкірної пластики виконуються за допомогою електричних, механічних, клейових дерматомів.

Біля 40% потерпілих із глибокими опіками потребують реконструктивно-відновних операцій у зв’язку з наявністю після-опікових рубцевих деформацій і контрактур.

Студенти проводять курацію хворих з відмороженням. Викладач акцентує увагу на тому, що пусковим механізмом розвитку патологічних змін при холодовій травмі є тривалий спазм судин з формуванням тромбів. У клінічному перебігу виділяють 2 періоди:

Дореактивний період протікає майже безсимптомно, іноді виникають незначні болі в ураженій ділянці. Вона холодна, бліда, спостерігається незначний набряк, парестезії.

Реактивний період починається після зігрівання тканин:

І ст. – пекучий біль, незначний набряк, гіперемія шкіри, тактильна та больова чутливість збережена; загоєння через тиждень.

ІІ ст. – набряк виходить за межі зони ураження, біль, епідер-мальні міхурі з серозним вмістом; больова, температурна гіперестезія, піднігтьові крововоливи; спонтанне загоєння через 12-14 діб.

ІІІ ст. – тривалий больовий синдром, шкіра багряно-цианотична, холодна, виражений набряк, температурна гіпестезія. Епідермальні міхурі заповнені геморагічним ексудатом. Гангрена по типу сухої або вологої. Після відторгнення некрозу настає період гранулювання та утворення рубців.

ІV ст. – шкіра гіпотермічна, цианоз. Виражений набряк, який розповсюджується проксимальніше зони ураження, геморагічні міхурі, повна анестезія ураженої шкіри.

Лікування відмороження в дореактивний період полягає у відновленні кровообігу: поступове зігрівання ураженої кінцівки за допомогою теплої ванни і масажу, накладання термоізолюючої пов’язки, гаряче питво, введення спазмолітиків, антикоагулянтів, антиагрегантів.

У реактивний період лікування спрямоване на покращання кровообігу (реополіглюкін, реоглюман, трентал, курантил, папаверин, нікотинова кислота, гепарин або фраксипарин), лікування місцевого процесу, профілактику гнійних ускладнень шляхом застосування антибіотиків.

Місцево при відмороженні ІІІ-ІV ст. використовують волого-висихаючі пов’язки з антисептиками. Після формування чіткої демаркації виконують ампутацію чи екзартикуляцію уражених сегментів.

Під терміном “електротравма” розуміють пошкодження організму електричним струмом. Електричний струм силою в 0,1 А є небезпечним для людини, а вище 0,1-0,5 А – смертельним. Вирішальне значення мають стан шкірних покривів, величина контактної поверхні, експозиція. Наслідок ураження струмом визначається омічним і ємнісним спротивом і предметами, розташованими між людиною та джерелом струму, з одного боку, і між людиною та землею – з іншого. Струм силою в 0,01 А може виявитись смертельним, якщо він уражає серце. Наслідок електротравми також залежить від загального стану організму в момент ураження, віку потерпілого. Діти, люди старечого віку, особи з хронічними захворюваннями найбільш чутливі до струму.

^ Біологічна дія струму – при проходженні через тіло людини, він викликає збудження скелетної і гладкої мускулатури, залозистої тканини, нервових рецепторів і провідників.

^ Електрохімічна дія струму знаходить своє відображення в електролізі, що призводить до поляризації клітинних мембран.

Теплова дія струму зумовлює опіки шкіри, некроз глибшележачих тканин. Це відбувається внаслідок перетворення електричної енергії в теплову з виділенням великої кількості тепла в тканинах. Шкіра та кістки мають найвищий опір, тому пошкоджуються більше за інші тканини.

^ Механічна (динамічна) дія струму великої сили знаходить відображення у розшаруванні тканин і навіть відриві частин тіла.

Неспецифічна дія струму зумовлена іншими видами енергії, в які перетворюється електрика поза організмом. Так, від вольтової дуги, температура котрої сягає 40000С, можуть виникнути термічні опіки не лише шкіри, а й рогівки і кон’юнктиви, а також атрофія зорового нерву. Від сильного звуку внаслідок вибуху – пошкодження органів слуху.

При тяжких ураженнях електричним струмом спостерігається втрата свідомості з вираженим моторним збудженням, у подальшому ретроградна амнезія. Скарги на головний біль, слабкість, відчуття страху, болі в місці проходження струму, мимовільне скорочення м’язів. Звертає на себе увагу невідповідність між порівняно задовільним самопочуттям потерпілого і значними відхиленнями від норми під час об’єктивного обстеження. При неврологічному дослідженні виявляють зникнення нормальних чи появу патологічних рефлексів. Пульс, як правило, сповільнений і напружений. З боку серця спостерігаються: збільшення розмірів серцевої тупості, миготлива аритмія передсердь, фібриляція шлуночків, коронароспазм, зниження чи підвищення АТ. Струм впливає на функцію автоматизму, збудження, провідності серцевої діяльності. Внаслідок ураження струмом може спостерігатися набряк легень, гостра печінкова недостатність, ентерити. Місцево спостерігаються “мітки струму”.


^ 5.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Класифікація опіків та відморожень.

2. Методи визначення площі та глибини термічного ураження.

3. Визначення індексу важкості ураження.

4. Місцеві прояви опіків і відморожень.

5. Опікова хвороба, періоди опікової хвороби.

6. Опіковий шок, клінічний перебіг, лікування.

7. Гостра опікова токсемія, клінічний перебіг, лікування, можливі ускладнення.

8. Опікова септикотоксемія, клініка, лікування, ускладнення.

9. Місцеве лікування опіків, принципи оперативного лікування.

10. Клініка відморожень.

11. Лікування відморожень в дореактивний період.

12. Лікування відморожень в реактивний період.

13. Оперативне лікування відморожень.

14. Особливості впливу електричного струму на організм.

15. Невідкладна допомога при електротравмі.


^ 5.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

Курація хворих з опіками, відмороженнями, електротравмою, детальне їх обстеження згідно схеми історії хвороби, вибір необхідних додаткових методів дослідження; визначення площі та глибини опіку; встановлення важкості ураження при відмороженні, оцінка тяжкості електротравми;


^ 5.4. Питання для самоконтролю:

  1. основні етіологічні чинники виникнення термічних уражень;

  2. визначення площі та глибини опіку;

  3. оцінка важкості термічного ураження;

  4. загальні принципи надання невідкладної допомоги та лікування опіків;

  5. методи визначення глибини відмороження;

  6. методика обстеження хворих із опіками та відмороженнями, інтерпретація клініко-лабораторних показників;

  7. вибір адекватної лікувальної тактики у залежності від періоду відмороження;

  8. особливості надання допомоги при електротравмі.


^ 5.5. Задачі для самоконтролю:

1. В палату інтенсивної терапії доставлений потерпілий з клінікою опікового шоку. Площа опіку 50% поверхні тіла, маса хворого 80 кг. Який об’єм колоїдів і кристалоїдів для протишокової терапії ви призначите хворому в першу добу? З якою швидкістю будете проводити інфузію?

У першу добу необхідно перелити по 4л колоїдів і кристалоїдів. Розрахунок за формулою: 1 мл розчину х масу тіла (в кг) х % опіку. У перші 8 годин вводиться 50% добової дози.


2. Дитина 2 р., 60 хв тому вилила на себе каструлю з окропом. Бліда, кричить, трясовиця, акроцианоз, була одноразова блювота. Передня поверхня тулуба, верхні кінцівки гіперемійовані, з обривками відшарованого епідермісу. Ваші діагноз і тактика?

У дитини опіковий шок. Необхідно ввести знеболюючі, зігріти хворого, накласти асептичну пов’язку, змочену новокаїном, доставити у спеціалізований лікувальний заклад.


3. В приймальне відділення доставлений потерпілий з місця пожежі. Свідомість затьмарена, обличчя, кисті закопчені, обгоріло волосся в носі. Дихання поверхневе, періодичний кашель, харкотиння з домішками кіптяви. Ваші діагноз і дії?

У хворого опік полум’ям обличчя, кистей. Опік дихальних шляхів. Хворий потребує госпіталізації в реанімаційне відділення.


4. Скарги хворого на відсутність чутливості в пальцях стоп, їх набряк. Напередодні довго очікував громадський транспорт, сильно змерз у ноги. Спостерігається набряк стоп, ціаноз пальців. чутливість в них відсутня, капілярна проба від’ємна. Ваш діагноз, яка лікувальна тактика?

У хворого відмороження III-IV ст. пальців обох стоп. Необхідна інфузійна терапія (глюкоза, реополіглюкін, реоглюман) з використанням судинорозширюючих засобів, антикоагулянтів, дезагрегантів (гепарин, трентал, нікотинова кислота).


5. Хворий з відмороженням стоп III-IV ст. через тиждень після ураження почав зазначати кашель, задишку, підвищення температури тіла до 39,20 С, слабкість. Значний набряк обох стоп, гіперемія шкіри на гомілках. Які ускладнення могли виникнути у хворого? Ваша подальша тактика?

У хворого можливий розвиток пневмонії або сепсису. Для уточнення ускладнення потрібно провести рентгенографію легень, зробити засів крові на стерильність. Виконати некректомію на стопах, продовжити детоксикаційну, антибактеріальну терапію.


6. У хірургічне відділення поступив потерпілий, який 9 год тому отримав ураження електричним струмом. Скарги на помірний тупий ниючий біль в правій кисті. При огляді виявлено обвуглення дистальних фаланг І-ІІ пальців правої кисті, ділянки сухого некрозу брудно-сірого кольору на долонній поверхні. Значний, дерев’янистої щільності набряк ураженої кисті з переходом на передпліччя. Яке хірургічне втручання необхідно терміново виконати?

- декомпресійна некрофасціотомія*

- некректомія

- ампутація кисті

- екзартикуляція І-ІІ пальців

- остеонекректомія


^ 5.6. Тести для самоконтролю:

1.Усі вказані способи визначення площі опіку не використовуються в клініці, окрім:

А. Визначення площі опіку за допомогою “правила дев’яток”.

Б. Вимірювання довжини та ширини опеченої ділянки за допомогою сантиметрової стрічки.

В. Зняття мірки з опеченої поверхні за допомогою поліетиленової плівки з наступним її переносом на міліметровий папір для визначення площі ураження.

Г. Нанесення контурів опіку на силует передньої та задньої поверхні тіла людини.

Д. Спеціальних таблиць.

^ 2. Площа долоні дорослого дорівнює ...% поверхні тіла:

А. 1-1,1.

Б. 0,5-0,6.

В. 2-2,1.

Г. 3-3,1.

Д. 4-4,1.

3. В опіковій рані спостерігається зниження концентрації:

А. Іонів кальцію.

Б. Молочної кислоти.

В. Небілкового азоту.

Г. Іонів калію.

Д. Біологічно активних речовин.

^ 4. З місцевих ознак для опіку І ст. характерно все, окрім:

А. Гіпестезії.

Б. Гіпертермії.

В. Болючості.

Г. Гіперемії.

Д. Набряку.

^ 5. З місцевих ознак для опіку ІІ ст. характерно все, окрім:

А. Гіпестезії.

Б. Болючості.

В. Гіперемії.

Г. Міхурів.

Д. Набряку.

^ 6. Опікова хвороба у дорослих виникає при поверхневих опіках площею більше:

А. 25-30%.

Б. 5%.

В. 10%.

Г. 15%.

Д. 20%.

7. Опікова хвороба у дорослих виникає при глибоких опіках площею більше:

А. 10%.

Б. 3%.

В. 5%.

Г. 15%.

Д. 25%.

^ 8. Для опікового шоку характерно:

А. Яскраво виражена еректильна фаза.

Б. Слабо виражена еректильна фаза.

В. Відсутність торпідної фази.

Г. Підвищення ЦВТ.

Д. Підвищення ОЦК.

^ 9. При опіковому шоці спостерігається все, окрім:

А. Зростання ОЦК.

Б. Гемоконцентрації.

В. Оліго- або анурії.

Г. Підвищення відносної щільності сечі.

Д. Азотемії, протеінемії, гемоглобінемії.

^ 10. Перша допомога при опіках передбачає все, окрім:

А. Використання мазевої пов’язки.

Б. Введення знеболюючих.

В. Накладання сухої асептичної пов’язки.

Г. Профілактики асфіксії при опіках дихальних шляхів.

Д. Організіції доставки в спеціалізований лікувальний заклад.


^ 11. У ранньому реактивному періоді відмороження спостерігається все, окрім:

А. Некрозу тканин.

Б. Больової реакції.

В. Підвищення температури тканин.

Г. Набряку і цианозу тканин.

Д. Токсемії.

^ 12. Для пізнього реактивного періоду відмороження характерна поява:

А. Некрозу тканин.

Б. Больової реакції.

В. Підвищення температури тканин.

Г. Токсемії.

Д. Набряку й цианозу тканин.


^ 13. Що є неприпустимим під час надання першої допомоги потерпілому від холодової травми?

А. Розтирання снігом.

Б. Розтирання м’якою тканиною.

В. Розтирання теплою чистою рукою.

Г. Обробка зігрітих ділянок спиртом.

Д. Накладання теплоізолюючої пов’язки.

^ 14. Термінова специфічна профілактика правця не є обов’язковою при відмороженні:

А. І ступеня.

Б. ІІ ступеня.

В. ІІІ ступеня.

Г. ІV ступеня.

Д. Типу “траншейної стопи”.


Література.

Основна:

1. Волколаков Я.В. Общая хирургия. - Рига: Звайзгне, 1989. - С. 377-388, 397-401.

2. Гостищев В.К. Общая хирургия: Учебник для студ. мед. вузов.- Изд. 2-е, перераб. и доп. - М.: Медицина, 1997. - С. 348-365.

3. Жученко С.П., Желіба М.Д., Хіміч С.Д. Загальна хірургія. - К.: “Здоров’я”, 1999. - С. 269-284, 296-303.

4. Стручков В.И., Стручков Ю.В. Общая хирургия. - М.: Медицина,1988.- С. 386-391, 394-398.

5. Черенько М.П., Ваврик Ж.М. Загальна хірургія. - К.: “Здоров’я”, 1999. - С. 261-286.

6. Общая хирургия: Учебник / под ред. Зубарева П.К. и др. - Спб: Спец.Лит, 1999. - 480 с.

7. Лекційний матеріал.

Додаткова:

1. Парамонов Б.А., Порембский Я.О., Яблонский В.Г. Ожоги: Руководство для врвчей. - Спб.: СпецЛит, 2000. - 480 с.

2. Вихриев Б.С., Бурмистров В.М. Ожоги (руководство для врачей). Л.: “Медицина”, Ленинград. отдел., 1986. - 271 с.

3. Герасимова Л.И. Лазеры в хирургии и терапии термических ожогов: Руководство для врачей. - М.: Медицина, 2000. - 224 с.

4. Котельников В.П. Отморожения. - М.: Медицина, 1988. - 255 с.

5. Оперативное лечение глубоких ожогов с поражением подлежащих тканей и их последствий / МЗ УССР, Киев. НИИ гематологии и переливания крови; Н.Е. Повстяной, В.М. Сизов, О.И. Коваленко. - К., 1990. - 38 с.

6. Трансфузійні та сорбційні методи детоксикації при опіковій хворобі (методичні рекомендації) / М.Ю. Повстяний, Г.П. Козинець, В. М. Лосицька та ін. - К., 1996, - 20 с.

7. Орлов А.Н., Саркисов М.А., Бубенко М.В. Электротравма. – Л.: “Медицина”, Ленинград. отд-ние, 1977. - 152 с.


Методичні вказівки склав _________________ А.С.Паляниця


Рецензія О.Й.Хомко

Схожі:

Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоровя україни буковинський державний медичний університет

Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоровя україни буковинський державний медичний університет

Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я України Буковинський державний медичний університет
Факультет – медичний №4 з відділенням молодших медичних І фармацевтичних фахівців
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Клінічна фармакологія”
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Професійні хвороби”
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Пропедевтики внутрішньої медицини
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Військова терапія з терапією надзвичайних ситуацій”
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Науковий відділ направляє до друку (статтю, тези)
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров`я України Міністерство охорони здоров’я України дз ”Луганський державний медичний університет”
«Актуальні питання експериментальної, клінічної медицини та фармації», яка відбудеться 25-26 жовтня 2012 р у Дз ”Луганський державний...
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров`я України Міністерство охорони здоров’я України дз ”Луганський державний медичний університет”
«Актуальні питання експериментальної, клінічної медицини та фармації», яка відбудеться 25-26 жовтня 2012 р у Дз ”Луганський державний...
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Догляд та психологічне спостереження за хворими у хірургічному відділенні стаціонару (1 тиждень)
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи