Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет icon

Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет




Скачати 355.2 Kb.
НазваМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Дата28.07.2012
Розмір355.2 Kb.
ТипДокументи

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Буковинський державний медичний університет


“З А Т В Е Р Д Ж Е Н О”

на методичній нараді

кафедри догляду за хворими та ВМО

протокол №____________

“ “ 200___р.

Зав.кафедри,д.мед.н., доц.

____________ І.А.ПЛЕШ


МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

студентам ІІІ курсу медичного факультету

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

МОДУЛЬ 2

ОСНОВНІ ОБОВ’ЯЗКИ ТА ПРОФЕСІЙНІ ДІЇ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ

^ ХІРУРГІЧНОГО ВІДДІЛЕННЯ.


ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 3

ХІРУРГІЧНА ІНФЕКЦІЯ. ЗМЕРТВІННЯ.


Тема 7

Гострі гнійні захворювання м’яких тканин та кисті.


Навчальна дисципліна:

сестринська практика

Спеціальність: 7.110101 - “Лікувальна справа”

7.110104 – “Педіатрія”

кількість годин 2


Методичну розробку склав

асистент Паляниця А.С.


Чернівці – 2008

1. Актуальність теми: Гнійна інфекція проявляється запальним процесом у тканинах внаслідок проникнення і розмноження в них гноєтворних мікробів.

Гнійна хірургічна патологія є однією з частих причин розвитку непрацездатності та ускладнень. Гнійно-септичні захворювання становлять близько 1/3 загального контингенту хірургічних хворих. Поглиблення і розширення знань про етіологію, патогенез, клініку хірургічної інфекції істотно не вплинуло на зниження числа хворих із гнійними захворюваннями та ускладненнями ран.

Серед хірургічної гнійної інфекції захворювання пальців кисті, які призводять до тимчасової непрацездатності, зустрічаються дуже часто. Щорічно панарицій вражає 0,5-1% населення. Лікування важких форм панарицію продовжується 1-2 міс. і часто приводить до значного порушення функції кисті. Тому вивчення методів своєчасної діагностики, способів лікування та профілактики хірургічної патології пальців та кисті має важливе значення у підготовці студентів.

Хірургічна інфекція молочної залози має достатнє поширення у жінок. Особливо актуальним гостре запалення є у породіль у перші тижні після пологів. Знання особливостей клініки, діагностики, лікування та, у першу чергу, профілактики захворювання має неабияке значення. Попередження даної патології входить до компетенції не лише хірургів, а й гінекологів, неонатологів. Гострі запальні процеси лімфатичної системи (лімфангіт, лімфаденіт,), що є, як правило, вторинними процесами, успішно лікуються лише за умови ліквідації первинного осередку запалення. Гостре запалення венозної стінки також може супроводжувати гнійно-запальні процеси м’яких тканин. Зміни агрегатного стану крові, її стаз нерідко призводять до утворення тромбів. Дана патологія може спостерігатися як у похилому віці, так у осіб працездатного віку, що має цілком зрозуміле економічне значення.


^ 2. Тривалість заняття: 2 год.


3. Навчальна мета (конкретні цілі):

Знати

  • класифікацію хірургічної інфекції;

  • патогенетичні аспекти розвитку ендогенної інтоксикації при хірургічній інфекції;

  • морфологічні зміни при фурункулі та карбункулі;

  • етіопатогенез гнійних неспецифічних захворювань;

  • клінічний перебіг гнійних неспецифічних захворювань;

  • ускладнення фурункула та карбункула, їх попередження;

  • принципи консервативного та оперативного лікування;

  • профілактику карбункула та фурункула;

  • відмінність абсцесу від флегмони;

  • перебіг та ускладнення бешихи, принципи лікування;

  • організацію роботи і гігієнічний режим у кабінеті хірургії поліклініки;

  • особливості клініки, діагностики та лікування різних видів гострої гнійної інфекції;

  • документацію відділення хірургії (кабінету) поліклініки, режимні накази. необхідне оснащення;

  • особливості роботи у поліклінічному хірургічному відділенні;

  • основні види гнійної хірургічної інфекції кисті;

  • порушення процесів обміну, імунітету при місцевій гнійній інфекції кисті, причини виникнення ускладнень;

  • особливості клініки, діагностики та лікування різних видів гострої гнійної інфекції кисті;

  • можливі ускладнення у ділянці рани й дренажів;

  • лабораторний і функціонально-діагностичний контроль за станом хворого;

  • документацію відділення гнійної хірургічної інфекції, режимні накази;

  • профілактику гострої хірургічної інфекції кисті;

  • ускладнення місцевої гнійної інфекції кисті;

- основні етіологічні чинники виникнення маститу, лімфаденіту, тромбофлебіту;

- особливості клінічного перебігу даних запальних процесів;

- можливі ускладнення, причини їх виникнення, шляхи попередження;

- особливості діагностики різних за лакалізацією форм маститу;

- лікування гострого маститу залежно від фази перебігу;

- особливості хірургічного лікування гострого гнійного маститу;

- лікувальну тактику у випадку гострого лімфангіту, лімфаденіту;

- діагностику гострого тромбофлебіту поверхневих і глибоких вен;

- принципи лікування та профілактики гострого тромбофлебіту.

Вміти

  • діагностувати гострі гнійні захворювання м’яких тканин і проводити диференційну діагностику між ними та іншими хворобами;

  • застосувати при різних гнійних захворюваннях необхідні консервативні і оперативні методи лікування;

  • вибрати метод профілактики гострих гнійних неспецифічних захворювань шкіри та підшкірної клітковини;

  • вести прийом хірургічних хворих поряд з лікарем-хірургом поліклініки;

  • оцінити важкість клінічного перебігу захворювання;

  • розробити лікувальну тактику при різних формах гострої гнійної неспецифічної інфекції;

  • провести диференційну діагностику між фурункулом та карбункулом, абсцесом та флегмоною;

  • скласти план лікування хворих із різними видами абсцесів, флегмон, різних форм бешихи;

  • зібрати скарги, анамнез захворювання;

  • виявити фактори, які передують виникненню панарицію та флегмон кисті;

  • провести діагностику різних видів панарицію та флегмон кисті;

  • сформулювати клінічній діагноз різних видів панарицію та флегмон кисті;

  • призначити лікування залежно від клінічної форми панарицію та флегмон кисті;

  • вибрати вид розрізу залежно від виду панарицію та флегмон кисті;

  • призначити місцеве лікування ран залежно від фази перебігу;

  • доглядати за хворими з гнійними захворюваннями пальців та кисті;

  • обрати заходи попередження виникнення у хворих гнійних захворювань пальців та кисті;

- провести суб’єктивне та об’єктивне дослідження хворих з даною патологією;

- підготувати хворих із гост­рим гнійним маститом, тромбофлебітом до діагностичних досліджень і лікувальних заходів та допомагати лікареві у їх проведенні;

- скласти набір інструментів для пе­рев’язки та оперативних втручань;

- виконувати перев’язки у тематичних хворих;

- призначати режим, дієту, ЛФК для хворих із вказаною патологією.

^ Практичні навички

  • продемонструвати основні методи об’єктивного обстеження хірургічних хворих: огляд, пальпацію, перкусію, аускультацію, патологічні симптоми гострих гнійних неспецифічних захворювань;

  • запропонувати алгоритм дослідження хворого з фурункулом та карбункулом, абсцесом, флегмоною, гідраденітом, бешихою;

  • продемонструвати детальний огляд патологічно зміненої ділянки тіла;

  • трактувати основні симптоми, результати додаткових методів дослідження, щоб встановити діагноз хворому;

  • засвоїти основні принципи надання амбулаторної допомоги в поліклініці хірургічним хворим;

  • продемонструвати виконання перев’язок хворому;

  • огляд хворих із різними видами гнійних захворювань пальців та кисті;

  • пальпація на предмет виявлення локальної болючості при панариції та флегмонах кисті;

  • обґрунтування клінічного діагнозу панарицію та флегмони кисті;

  • проведення диференційної діагностики панарицію з іншими запальними захворюваннями кисті;

  • визначення показів та термінів проведення оперативного втручання при панариції та флегмонах кисті;

  • техніка проведення анестезії пальців за Оберст-Лукашевичем;

  • техніка проведення розрізів при різних видах панарицію та флегмонах кисті;

  • застосування різних дренажів для лікування гнійних ран після розкриття панарицію та флегмон кисті;

  • перев’язки хворих з панарицієм та флегмонами кисті;

- пальпації молочної залози, лімфатичних вузлів, варикозно розширених вен;

- підготовки хворих до діагностичних обстежень та лікувальних процедур;

- виконання перев’язок;

- пункції гнійного осередку;

- промивання, дренування гнійних порожнин;

- накладання еластичного бинта;

  • ведення документації.




  1. ^ Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)




Назва дисципліни та відповідної кафедри

Знати

Вміти

^

Базисні кафедри


Анатомія топографічна анатомія (кафедра анатомії людини та топографічної анатомії)

Анатомія та топографічна анатомія

Класифікувати та ідентифікувати гнійні неспецифічні захворюван-ня, абсцеси, флегмони в залеж-ності від їх топографо-анатоміч-ного розташування

Пропедевтика внутрішніх хвороб


Методики обстеження хворого.

Збирати анамнез, проводити ог-ляд, володіти технікою пальпації, перкусії, аускультації та засто-совувати їх на практиці.

Біохімія

Обмін речовин.




Пат. анатомія

Запальну реакцію

Володіти вмінням інтерпретува-ти симптоми запалення та іден-тифікувати фазність ранового процесу

Пат. фізіологія

Порушення обміну речовин




Мікробіологія

Основні збудники гнійної неспецифічної інфекції

Запропонувати алгоритм дослід-ження патологічного вмісту за-пального вогнища для іденти-фікації збудника та визначення чутливості його до антибактері-альних препаратів

Фармакологія

Лікарські препарати та механізм їх дії.

Вміти призначити фармакологіч-ні препарати в залежності від фа-зи ранового процесу та антибіоти в залежності від чутливості до них мікрофлори.
^

Внутрішньопредметна інтеграція


Десмургія

Правила та техніку бинтування.

Володіти вмінням накладати пов’язки на верхню та нижню кінцівки, косинкові, лікувальні пов’язки.

Асептика та антисептика.

Передсерилізаційна обробка інструментарія після гнійних операцій

Застосовувати антисептичні пре-парати в різні фази ранового процесу

Кровотечі.

Методи тимчасової та остаточної зупинки кровотечі.

Вміти вибрати метод тимчасової та остаточної зупинки кровотечі та застосувати його у хворих з гнійними неспецифічними захво-рюваннями.




  1. Поради студенту.

^ 5.1. Зміст теми:

Розпізнавання і своєчасного виявлення у хворих ознак гнійної хірургічної інфекції кисті базується на знанні особливостей етіопатогенезу, клінічних форм та діагностичних критеріїв даних захворювань, вмінні обстежувати хірургічних хворих, володінні навичками інтерпретації результатів лабораторних та рентгенологічних досліджень. Для успішного лікування хворих на різні види гнійної хірургічної інфекції кисті, а також профілактики їх виникнення, лікар повинен володіти технікою проведення місцевої анестезії пальців за Оберст-Лукашевичем, розкриття різних за локалізацією гнояків пальців та кисті, дренування та місцевого лікування гнійних ран, ПХО ран.

^ Причини розвитку запальних і гнійних захворювань:

А) Наявність збудників гнійної інфекції (сафілококи, стрептококи, кишкова паличка, гонококи,синьогнійна паличка та ін. у чистому вигляді або в асоціації олин з одним).

^ Б) Зростання числа антибіотикостійких штамів мікроорганізмів, періодична зміна провідних збудників хірургічної інфекції.

В) Зміна імунологічних і неспецифічних факторів захисту макроорганізму за рахунок урбанізації життя, збільшення алергізації та сенсибілізації населення.

^ Механізм розвитку запальних і гнійних захворювань:

А) Проникнення збудника в тканини або органи.

Б) Розмноження мікроорганізмів, виділення ними токсинів та ензимів.

В) Розвиток місцевої і загальної відповідної реакції макроорганізму.

^ Клінічні прояви запальних і гнійних захворювань:

А) Місцевва запальна реакція (біль, гіперемія, набряк,місцеве підвищення емператури, порушення функції ураженого органу).

^ Б) Загальна реакція організму (гіпертермія, озноб, явища інтоксикації).

В) Розвиток захворювання:

  • захворювання розвивається швидко або повільно (залежить відімунобіологічних властивостейорганізму хворого і вірулентності мікроорганзімів);

  • процес може бути обмеженим або захоплювати велику масу канин.

^ Діагностика запальних і гнійних захворювань:

А) Клінічні дані (скарги, анамнез, загальні і місцеві прояви);

Б) Лабораторні дані (клінічний аналіз крові та сечі, бактеріологічне досілдження ранового ексудату, пунктату,крові);

В) Інструментальні методи (рентгенологічні, сонографічні, ендоскопічні тощо).

^ Принципи лікування запальних і гнійних захворювань:

А) Вплив на збудника (антибактеріальна терапія, місцеве лікування гнійного вогнища – медикаментозне, хірургічне, фізіотерапевтичне).

^ Б) Вплив на макроорганізм (дезинтоксикація, загальнозміцнююча, стимулююча, імунокоригуюча терапія).


Фурункул – гостре гнійно-некротичне запалення волосяного мішка, прилеглої сальної залози і навколишніх тканин. Це часта форма гнійних захворювань шкірного покриву переважно відкритих частин тіла. Збудник – стафілококи. До хвороби призводить неправильний догляд за шкірою, порушення обміну (діабет) неповноцінне харчування, мікротравми, ослаблення захисних сил організму.

Діагностика. Клінічно фурункул представляє собою болючий вузлик в області сальної залози і волосяного мішка, окружений щільним інфільтратом із запаленням шкіри. Фурункул частіше протікає із субфебрильною температурою і при несильно виражених загальних явищ запалення. Інколи при поширенні набряку, локалізації фурункула на обличчі можуть бути сильно виражені загальні прояви (збільшення температури, озноб) .

Фурункул обличчя, особливо верхньої губи нерідко має важке протікання і швидко переходить на клітковину і судини. В наслідок висхідного тромбофлебіту інфекція поширюється в мозкові синуси, інколи призводить до смертельного менінгіту. Лікування стаціонарне.

Фурункульоз –множинний, часто рецидивуючий розвиток фурункулів в різних частинах тіла. Виникає в ослаблених хворих.

Лікування. У фазі запалення застосовують антибіотики, спокій, тепло, УВЧ, інколи кератолітичні препарати на верхівку інфільтрата. При локалізації фурункула на обличчі показаний суворий ліжковий режим до відторгнення стрижня, прийом їжі в рідкому стані, заборонено жувати, говорити, що являється важливою профілактичною мірою у відношенні ускладнень (тромбофлебіт...)

При лікуванні фурункульозу увага повинна приділятися загальному стану людини (вітаміни). Підвищення імунного захисту організму.

Оперативне лікування при фурункулі показано при розвитку ускладнень: абсцес, флегмона.


Карбункул – гостре поширене гнійно-некротичне запалення декількох волосяних фолікулів і сальних залоз з утворенням запального інфільтрату і некрозу шкіри, підшкірної клітковини внаслідок тромбозу судин.

Збудники – золотистий стафілокок, стрептокок, змішана флора.

Сприятливі умови виникнення – гіпо- та авітамінози, цукровий діабет, зниження імунної резистентності організму, переохолодження, несприятливі санітано-гігієнічні умови праці та побуту.

Локалізація – задня поверхні шиї, потилиця, верхня і нижня губа, спина, поперек. В клінічному перебігу – дві фази: утворення інфільтрату з поверхневими пустулами, в подальшому – некроз та розплавлення шкіри та підшкірної клітковини.

Загальні зміни – ендотоксикоз, гіпертермія, тахікардія, гіпотензія, тахіпное, блідість шкіри, холодний піт, жовтяниця, набряки, олігурія, адінамія, лабільний психоемоційний стан – зустрічаються рідко.

Лабораторні тести – підвищення лейкоцитів в крові, лейкоцитарний індекс інтоксикації.

Лікування – госпіталізація, комплексне лікування, раціональна антибіотико терапія після антибіотикограми.

Оперативне лікування під загальним знеболенням – адекватна некректомія до життєздатних тканин. Тампонада рани проводиться серветками з гіпертонічним розчином, антисептичними речовинами, в подальшому – мазі на гідрофільній основі – поліетіленгліколь, левосин, левомеколь, альгофін. Активна дезінтоксикаційна терапія. У післяопераційному періоді лікування карбункулу здійснюється як лікування гнійних ран з активним застосуванням протеолітичних ферментів, постійної некректомії, використання фізіотерапевтичного лікування, стимулювання імунітету, комплексної дезинтоксикації, корекції порушень вуглеводного та іншого обмінів.

Абсцесом називають обмежене скупчення гною в тканинах і органах. У ряді випадків абсцесс є наслідком медичних маніпуляцій.

Флегмоною називається гостре розлите гнійне запалення клітковини або клітковинних просторів.

Гідраденіт – гнійне запалення апокринових потових залоз.


^ Гнійні процеси пальців - одне із найпоширеніших в амбулаторній практиці захворювань Вхідними воротами інфекції являються мілкі пошкодження (уколи тріщини та ін.).

Шкірний панарицій. Запалення може локалізуватись на тильній і долонній поверхні. Запальний ексудат розтасується під епідермісом і відшаровує його у вигляді міхура з серозним гнійним чи геморагічним вмістом. Біль не різко виражений Неповноцінне видалення відшарованого ексудатом епідермісу, спричиняє загрозу поширення інфекції. Підшкірний панарицій - найбільш часте гнійне запалення пальців. Розрізняють фазу серозного інфільтрату і фазу гнійного розплавлення. В перші години чи дні захворювання хворі, як правило, продовжують працювати. При пальпації зондом, легко визначається зона найбільшої болючості, яка відповідає розташуванню гнійного вогнища.

Пароніхія - запалення нігтьового валика, яке проявляється болем, припухлістю і гіперемією шкіри. В деяких випадках гній проникає під нігтьову пластинку. В подальшому нігтьова пластинка відшаровується на всьому протязі і виникає піднігтьовий панарицій. Основним симптомом є пульсуючий біль в області нігтьової фаланги.

Суглобовий панарицій запальний суглоб набуває веретеноподібної форми. Згинання пальця приводить до різкого болю в пошкодженому суглобі.

Кістковий панарицій - розвивається як правило, при переході патологічного процесу з м'яких тканин на кістку, тобто цей процес вторинний. Якщо операція при останньому не забезпечила достатнього відтоку гнійного виділення в результаті малих „економних" розрізів, то інфекція поширюється в глибину на кісткову фалангу пальця.

У таких випадках, після розкриття підшкірного панарицію, швидкого видужання не наступає. Біль в пальці тупа, постійна, з рани виділень немає, є інколи з мілкими, кістковими секвестрами. Фаланга булавоподібно потовщується. На рентгенограмі визначається деструкція кісткової тканини.

Сухожильний панарицій - причиною в ряді випадків являється підшкірній панарицій, коли інфекція поширюється на глибоко розташовані тканини ,а перш за все на сухожильні піхви і сухожильні згиначі пальців .Палець набухає вигляд “сосиски” знаходиться в стані легкого згинання, спроба до згинання , приводить до різкого підсилення болю. Пальпація пуговчатим зондом болюча по всіх довжині сухожильних згиначів.

Пандактиліт - гнійне запалення всіх тканин пальця. Протікає важко і супроводжується запальною інтоксикацією і нерідко підпахвовим лімфаденітом .

Флегмона має багато спільного: припухлість, набряклість, болючість, почервоніння і порушення функції.

Надапоневротична флегмона долоні проявляється невеликими набряком тилу кисті, різким обмеженням рухомості середніх пальців (тиск гнійника на апоневроз), болючістю при пальпації долонної поверхні. Флюктуацію виявити не вдається.

Для міжпальцевої флегмони характерний зовнішній вигляд кисті: значний набряк тилу пальці розведені, припухлість міжпальцьової складки, напруження шкіри міжпальцьового проміжку.

Флегмона в тильному підшкірному просторі швидко захоплює весь тил кисті . Запалення тилу кисті на долоню ніколи не поширюється. Флегмони тенара (підвищення першого пальця) і гіпотенара (п'ятого пальця). При пальпації виражена болючість і підсилення кисті І чи V пальців.

^ Перехресна чи V- подібна флегмона кисті сумісні пошкодження ліктьової і променевої сумок. Кисть різко набрякла, синюшна багрового кольору, пальці напівзігнуті, розгинання їх болюче. При всіх видах флегмон кисті процес може поширюватись по кисті на передпліччя із розвитком флегмони простору Пирогова. Причиною останньої можуть бути: флегмона променевої, ліктьової сумок, перехресна флегмона, інком спостерігається тотальне пошкодження кисті. Лікування у стадії серозного запалення консервативне: спокій, іммобілізація, гарячі гіпертонічні ванночки, зігріваючі компреси, УВЧ, антибіотикотерапія, електрофорез із протеолітичними ферментами.

У І стадії суглобового панарицію показана пункція суглоба з евакуаційного вмісту і введенням у порожнину суглоба антибіотиків. Пункція сухожильної піхви при сухожильній формі панарицію виконується на рівні основної фаланги пальця.

При шкірному панариції повністю видаляється відшарований епідерміс. Якщо після видалення епідерміс в центрі визначається нориця, яка веде в підшкірну клітковину, то мова йде про панарицій у вигляді "запонки". У таких випадках показано радикальне видалення вогнища.

При сухожильному панариції показана раннє розкриття сухожильної піхви за допомогою двох паралельних розрізів на передньо-бічній поверхні основної фаланги і одного розрізу на долоні для розкриття сліпого мішка піхви.

Оперативне лікування в теперішній час являється основним методом лікування. Лише в 15% випадків удається досягти зворотного розвитку процесу консервативними заходами. В більшості випадків повне видужання наступає після радикального хірургічного втручання. Розтин гнійного вогнища з наступними висіканням некротичних тканин і дренуванням порожнин покращує відтік гнійного вмісту і прискорює ліквідацію запального процесу. Виконуючи операції при флегмонах кисті, потрібно врахувати, що на тильній поверхні постійно спостерігається набряк. Однак тут не слід виконувати розріз, доки не буде виключена можливість розвитку запалення на пальцях і долоні.

При суглобовому, сухожильному і кістковому панариціях, а також флегмонах кисті лікування проводять тільки в умовах стаціонару.

У гнійній операційній студенти, під керівництвом викладача, проводять місцеву анестезію пальців, розкриття гнояків пальців та поверхневих флегмон кисті, зупиняють кровотечу, проводять дренажі, накладають пов’язки на кисть.

Студенти з викладачем проводять суб’єктивне та об’єктивне обстеження хворих, вивчають основні клінічні форми, способи лікування, профілактику захворювань, виконують перев’язки. У палатах та гнійній перев’язочній студенти знайомляться з клінічним перебігом різних форм маститу, лікувальною тактикою у випадку гострого запалення молочної залози. Викладач вказує на те, що лікування початкових форм маститу консервативне. За наявності лактостазу накладають підтримуючу пов’язку на молочну залозу, не припиняють годування, зціджують молоко. При серозній та інфільтративній формах маститу зціджують молоко, призначають антибіотики, ретромамарні новокаїнові блокади з антибіотиками та протеолітичними ферментами, УВЧ, ультрафіолетове опромінення залози.

Гнійні форми маститу вимагають оперативного лікування, що виконується переважно під наркозом. Інтрамамарні гнояки розкривають радіарними розрізами. Гній видаляють, пальцем розділяють перетинки гнійної порожнини, її промивають і дренують. Ретромамарні абсцеси розкривають по нижній перехідній зморшці, відшаровуючи залозу від великого грудного м’яза.

При хронічному маститі висікають гнійне вогнище в межах здорових тканин, ушивають рану, залишають дренаж.

Студенти працюють в палатах та перев’язочній, описують загальні та місцеві ознаки захворювань, вивчають результати лабораторних та рентгенологічних досліджень, виявляють характерні клінічні прояви захворювань, визначають стадію гнійного процесу та призначають лікування, проводять перев’язки. За можливості приймають участь у виконанні пункції гнояка у випадку маститу чи лімфаденіту. Успішне лікування останнього можливе лише за умови ліквідації первинного вогнища запалення. На занятті розбираються антисептичні речовини та антибіотики, котрі застосовують при гострих гнійних захворюваннях даної локалізації.

Підкреслюють, що у випадку гострого тромбофлебіту необхідно забезпечити строгий ліжковий режим, підвищене положення кінцівки. Призначають антикоагулянти, фібринолітики, антибіотики. Серед методів хірургічного лікування застосовують перев’язку вен, венектомію, розсічення вен.


^ 5.2. Теоретичні питання до заняття:

  1. Збудники гострої гнійної неспецифічної інфекції, їх характеристика;

  2. Патоморфологічні та патофізіологічні зміни при гострій гнійній неспецифічній інфекції;

  3. Відмінність абсцесу від флегмони, принципи лікування.

  4. Причини гідраденіту, клініка, діагностика, лікування, профілактика.

  5. Класифікація бешихи, принципи лікування.

  6. Клініка і діагностика карбункулу і фурункулу.

  7. Загальні зміни при карбункулі і фурункулі.

  8. Ускладнення карбункула і фурункула, їх попередження.

  9. Консервативне лікування карбункулу та фурункулу.

  10. Оперативне лікування.

  11. Профілактика захворювання.

  12. Які фактори ведуть до виникнення бешихового запалення?

  13. Форми бешихи. Їх клініка.

  14. Які ускладнення можливі при бешиховому запаленні?

  15. Лікування бешихи.

  16. Особливості анатомічної будови пальців та поширення запального процесу на кисті.

  17. Етіологічні фактори розвитку панарицію та флегмон кисті.

  18. Класифікація панарицію та флегмон кисті.

  19. Клінічні прояви різних видів панарицію та флегмон кисті.

  20. Діагностичні критерії панарицію та флегмон кисті.

  21. Диференційна діагностика різних видів панарицію та флегмон кисті.

  22. Методи лікування панарицію та флегмон кисті залежно від стадії запального процесу.

  23. Методи знечулення при оперативному лікуванні панарицію та флегмон кисті.

  24. Види розрізів при розкритті різних видів панарицію та флегмон кисті.

  25. Методи дренування гнійних ран після розкриття панарицію та флегмон кисті.

  26. Методи місцевого лікування гнійних ран після розкриття панарицію та флегмон кисті.

  27. Методи реґіонарної антибактеріальної терапії при гнійних захворюваннях кисті.

  28. Профілактика гнійних захворювань кисті.

  29. Особливості анатомічної будови молочної залози.

  30. Етіопатогенез маститу.

  31. Клінічні форми маститу.

  32. Лікування маститу залежно від фази процесу.

  33. Методи консервативного та оперативного лікування маститу.

  34. Особливості оперативного лікування маститу залежно від його локалізації.

  35. Етіологія гострого лімфангіту та лімфаденіту.

  36. Особливості клінічного перебігу цих захворювань.

  37. Принципи лікування гострого лімфангіту та лімфаденіту.

  38. Покази до оперативного лікування лімфаденіту.

  39. Етіопатогенез гострого тромбофлебіту.

  40. Клініка гострого тромбофлебіту поверхневих вен.

  41. Клініка гострого тромбофлебіту глибоких вен.

  42. Принципи лікування гострого тромбофлебіту.

  43. Ускладнення гострого тромбофлебіту, їх профілактика та лікування.


^ 5.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

1. Оволодіти навичками обстеження хворих з запальними і гнійними захворюваннями.

2. Провести курацію хворих з запальними і гнійними захворюваннями, обстежити їх у повному обсязі згідно схеми історії хвороби, скласти план додаткового обстеження.

3. Оволодіти діагностикою гнійних захворювань шкіри та підшкірної клітковини.

4. Оволодіти технікою розкриття поверхнево розташованих гнійних осередків.

5. Проводити перев’язки гнійних та гранулюючих ран.

6. Провести курацію хворих з різними видами гнійної хірургічної інфекції кисті.

7. Вибрати метод лікування хворих з різними видами гнійної хірургічної інфекції кисті.

8. Оволодіти методикою проведення анестезії пальців за Оберст-Лукашевичем.

9. Оволодіти методикою проведення розкриття та дренування гнійних захворювань кисті.

10. З’ясувати скарги, зібрати анамнез, провести об’єктивне дослідження, описати місцевий статус хворих із гострим запаленням молочної залози, лімфатичних вузлів і судин, вен


^ 5.4. Питання для самоконтролю:

1. Причини розвитку запальних і гнійних захворювань.

2. Механізм розвитку запальних і гнійних захворювань.

3. Види запальних і гнійних захворювань.

4. Клінічні прояви запальних і гнійних захворювань.

4. Діагностика запальних і гнійних захворювань.

5. Принципи лікування запальних і гнійних захворювань.

6. Етіопатогенез гнійної інфекції кисті.

7. Клінічні особливості перебігу патрицію та флегмон кисті.

8. Діагностичні критерії, диференційна діагностика гнійних захворювань кисті.

9. Методи лікування хворих на гнійні захворювання кисті.

10. Особливості хірургічного лікування хворих з різними видами гнійних захворювань кисті.

11. Профілактика гнійної хірургічної інфекції кисті.

12. Етіологія маститу.

13. Класифікація маститу.

14. Фази перебігу процесу.

15.Клініка маститу.

16. Принципи діагностики та лікування.

17. Хірургічна тактика при запаленні молочної залози.

18. Етіологія лімфангіту та лімфаденіту.

19. Особливості клінічного перебігу цих захворювань.

20. Принципи їх лікування.

21. Етіологія тромбофлебіту.

22. Особливості клінічного перебігу тромбофлебіту.

23. Принципи лікування та профілактики гострого тромбофлебіту.


^ 5.5. Задачі для самоконтролю:

Завдання №1. Хворий, 42 років, скаржиться на різкий біль в ділянці правої щоки, підвищення температури тіла до 38,6 С. Об-но: різкий набряк правої половини обличчя, на верхній губі визначається інфільтрат 5 на 4 см, в центрі якого кілька отворів із гнійними стрижнями. Яке лікування необхідно провести хворому?

^ А. Хрестоподібне розсічення і висічення.

Б. Електрокоагуляція гнійника або випарювання променем лазера.

В. Новокаїнова блокада за антибіотиками навколо інфільтрату.
Г.
Видалення гнійника в межах здорових тканин.

Д. Комплексне консервативне лікування.

Карбункул обличчя становить небезпеку розвитку менінгіту при порушенні місцевих тканин і бар’єрів, що сформувалися навколо. Тому, прерогативним в даній ситуації, є комплексне консервативне лікування.


Завдання №2. У хірургічне відділення надійшов хворий, 32 роки, зі скаргами на головний біль, слабкість, підвищення температури тіла до 38,7°С. На потилиці є інфільтрат розміром 8 на 6 см, в центрі якого кілька отворів із гнійними стрижнями. Встановлено діагноз: карбункул потилиці. Хворому проведена інфузійна детоксикаційна терапія, введені в/м антибіотики, зроблена операція – розсічення і висічення карбункула, призначене ФТЛ. Який із використаних методів є ведучим у лікуванні даного хворого?

^ А. Використання ФТЛ.

Б. Операція.

В. Проведення інфузійної детоксикаційної терапії.

Г. Застосування антибіотиків широкого спектру дії.

Д. Підвищення імунного статусу хворого.

Розкриття і адекватне дренування є провідним методом лікування будь-яких форм гнійного запалення м’яких тканин.


^ Завдання №3. Вагітна панічно боїться післяпологового маститу, що спостерігався у її матері. Що можна порадити жінці з метою профілактики даного захворювання?

Потрібно загартовувати соски з метою профілактики тріщин, а саме: обливання холодною водою, користування рушником із грубої тканини.


Завдання №4. У породіллі через 4 доби після пологів, не дивлячись на природне вигодовування, з’явилося відчуття розпирання у молочних залозах, вони значно збільшилися в розмірах. Яка проблема виникла? Як її усунути?

Після пологів виник лактостаз. Потрібно продовжувати годувати дитину, зціджувати залишки молока, проводити масаж молочної залози. Бажано накласти підтримуючу пов’язку на молочну залозу.


Завдання №5. Породілля звернулася зі скаргами на постійні розпираючі болі в правій молочній залозі, підвищення Т0 тіла до 390 С. Пологи 2 тижні тому. Молочна залоза збільшена у розмірах, напружена. Вище ареоли пальпується болючий інфільтрат, шкіра над ним не змінена. Ваш діагноз? Яку лікувальну тактику запропонуєте?

У породіллі має місце гострий лактаційний мастит у фазі інфільтрації. Лікування консервативне: знеболюючі, антибіотики, що змушує відмовитися від природного вигодовування, хоча молоко треба намагатися зціджувати. Призначити УВЧ на ділянку інфільтрата. Можна виконати ретромамарну новокаїнову блокаду з антибіотиками та протеолітичними ферментами. Бажано наложити тиснучу пов’язку на молочну залозу.


Завдання №6. До хірурга поліклініки звернулася молода жінка зі скаргами на постійні розпираючі болі в лівій молочній залозі, підвищення Т0 тіла до 39,60 С. Родила дитину 3 тижні тому. Молочна залоза збільшена у розмірах, напружена. В її товщі пальпується болючий інфільтрат, шкіра над ним ледь гіперемована. Ваш діагноз? Як діяти хірургу?

У хворої гострий лактаційний мастит. Щоб визначитися з фазою процесу (інфільтрат чи абсцес), можна виконати пункцію осередку запалення. Якщо гною не буде – лікування консервативне, якщо буде отримано гнійний ексудат – оперативне лікування.


Завдання №7. У ЦРЛ звернулася породілля зі скаргами на інтенсивний біль у лівій молочній залозі, підвищення Т0 тіла до 39-400 С, трясцю. Молочна залоза збільшена у розмірах, напружена. В її товщі на межі верхніх квадрантів пальпується болючий інфільтрат, шкіра над ним гіперемована. У центрі інфільтрату розм’якшення d до 4 см. Ваш діагноз? Як діяти хірургу?

У хворої гострий абсцедуючий лактаційний мастит. Необхідне оперативне лікування.


Завдання №8. До молодого хірурга поліклініки звернулася породілля з клінікою гострого флегмонозного маститу. У верхній частині молочної залози різко болючий інфільтрат, що доходить до ареоли. Під наркозом хірург розкрив гнояк поперечним розрізом, при цьому частково розсік ареолу. Чи вірно виконане оперативне втручання?

Інтрамамарний мастит розкривають не поперечним, а радіальним розрізом. При цьому є неприпустимим розсічення ареоли, щоб не травмувати молочні протоки, що може призвести до формування нориць.


Завдання №9. У хірургічне відділення звернулася молода жінка через 20 діб після пологів зі скаргами на постійний біль у правій молочній залозі середньої інтенсивності, що наростає на висоті вдиху, підвищення Т0 тіла до 39,50 С. Молочна залоза помірно збільшена у розмірах, по середній лінії ушита післяопераційна рана. Зі слів хворої, 3 доби тому зверталася у поліклініку, де діагностували і розкрили мастит, однак гною не було, полегшення після операції не настало. Чи вірно діяв хірург поліклініки? Як допомогти?

Очевидно, у жінки ретромамарний мастит, тому розкриття самої залози було неефективним. Розріз потрібно виконати по перехідній зморшці.


Завдання №10. Хвору з інтрамамарним маститом готується оперувати лікар-інтерн, який ніколи подібного не робив. Які настанови повинен дати молодому колезі досвідчений хірург?

Інтрамамарний мастит розкривають переважно під наркозом радіальним розрізом у проекції осередку запалення, не доходячи на 1-2 см до ареоли, щоб не травмувати молочні протоки. Розсікають шкіру, підшкірну клітковину. Гній видаляють, пальцем розділяють перетинки гнійної порожнини, її промивають і дренують.


Завдання №11. Хворий звернувся зі скаргами на наявність болючого пухлиноподібного утворення в лівому паху, що виникло раптово кілька днів тому. На передній поверхні лівої гомілки гнійна рана, котру отримав близько тижня. В лівій пахвово-стегновій ділянці незначний набряк та гіперемія. Пальпується різко болюче утворення з нерівними контурами, щільної консистенції. Ваш попередній діагноз? Як діяти хірургу?

Гнійна рана лівої гомілки. Гострий пахвовий лімфаденіт. Потрібно забезпечити адекватне лікування рани. Бажано виконати пункцію утворення. За відсутності гною – лікування консервативне, за його наявності – розкриття гнояка.


Завдання №12. Каретою ШД доставлений хворий зі скаргами на інтенсивні розпираючі болі у правій гомілці, підвищення температури тіла до 400 С, неможливість ходи. Права гомілка значно збільшена в розмірах, тильна флексія стопи підсилює біль. Різка болючість при стисканні гомілки у передньо-задньому напрямку та манжеткою тонометра. Ваш діагноз? У чому полягає лікування?

Вочевидь, у хворого гострий тромбофлебіт глибоких вен правої гомілки. Необхідно забезпечити ліжковий режим. Доцільно укласти кінцівку на шину Белера, призначити знеболюючі, антикоагулянти, дезагреганти, антибіотики.


Завдання №13. Хворий поступив з гострим тромбофлебітом глибоких вен правої гомілки. Зі слів сусіда по палаті, вночі вийшов у вбиральню, де йому раптом стало зле: виникла задуха, шкіра голови, шиї набула багряно-ціанотичного кольору, набухли шийні вени. Скаржився на інтенсивні болі за грудиною. За кілька хвилин черговий реаніматолог констатував смерть. Яке ускладнення виникло? Чи можливо його попередити?

Гострий тромбофлебіт глибоких вен ускладнився тромбоемболією легеневої артерії. Хворий порушив настанови лікаря щодо ліжкового режиму.


Завдання №14. Під час обходу хірург у хворої з гострим тромбофлебітом поверхневих вен правої гомілки звернув увагу на те, що інфільтрат по ходу v. safena magna значно поширився у проксимальному напрямку, досягнувши коліна. Чи буде достатнім продовження консервативного лікування?

У такій ситуації консервативного лікування недостатньо. З метою попередження прогресування тромбофлебіту та тромбоемболічних ускладнень потрібно перев’язати та пересікти v. safena magna.


^ 5.6. Тести для самоконтролю:

  1. U-подібна флегмона кисті є ускладненням:

A. Тендовагініту І пальця китиці.

B. Тендовагініту ІІІ пальця китиці.

C. Пароніхії.

D. Піднігтьового панарицію.

E. Карбункула киcті.

Вірна відповідь: А.

  1. ^ Яку анестезію використовують для розкриття панарицію?

А. За Лукашевичем-Оберстом.

B. За Куленкампфом.

C. За Вишневським.

D. Внутрішньовенний наркоз.

E. Ендотрахеальний наркоз.

Вірна відповідь: А.

  1. ^ Необхідною умовою лікування сухожилкового панарицію є:

А. Розкриття піхви сухожилка.

B. Внутрішньовенне введення антибіотиків.

C. Коротка новокаїнова блокада.

D. Пластика сухожилка.

E. Аутогемотерапія.

Вірна відповідь: А.

  1. Які анатомічні особливості будови пальців сприяють розповсюдженню запального процесу на кисті?

  1. Товщина шкіри на долонній і тильній поверхнях;

  2. Коміркова будова підшкірної клітковини пальців;

  3. Кровопостачання пальців;

  4. Інервація пальців;

  5. Синовіальні піхви сухожилків.

Вірні відповіді: A, B, E.

  1. Які умови сприяють виникненню запального процесу на кисті?

  1. Наявність вхідних воріт для інфекції;

  2. Забрудненість кисті;

  3. Добре кровопостачання пальців кисті;

  4. Травматизація кисті;

  5. Відсутність волосяних фолікулів на долонній поверхні.

Вірні відповіді: A, B, D.

  1. Які стадії запального процесу на кисті?

  1. Серозна;

  2. Інфільтративна;

  3. Гнійно-некротична;

  4. Гнилісна;

  5. Проліферативна.

Вірні відповіді: A, B, С.

  1. Які види панарицію існують?

  1. Шкірний;

  2. Підшкірний;

  3. Судинний;

  4. Сухожилковий;

  5. Кістковий.

Вірні відповіді: A, B, D, Е.

  1. Які види флегмон кисті існують?

  1. Надапоневротична;

  2. Підапоневротична;

  3. Кісткова;

  4. Комісуральна;

  5. У-подібна.

Вірні відповіді: A, B, D, Е.

  1. Виберіть характерний прояв підшкірного панарицію?

  1. Біль локальний пульсуючого характеру;

  2. Напівзігнуте положення пальця;

  3. Палець синьо-багрового кольору веретеноподібної форми;

  4. Бічна рухливість пальця;

  5. Наявність гнійної нориці з виділенням секвестрів.

Вірна відповідь: A.

  1. Виберіть характерний прояв сухожилкового панарицію?

    1. Біль локальний пульсуючого характеру;

    2. Напівзігнуте положення пальця;

    3. Палець синьо-багрового кольору веретеноподібної форми;

    4. Бічна рухливість пальця;

    5. Наявність гнійної нориці з виділенням секвестрів.

Вірна відповідь: В.

  1. Виберіть характерний прояв суглобового панарицію?

  1. Біль локальний пульсуючого характеру;

  2. Напівзігнуте положення пальця;

  3. Палець синьо-багрового кольору веретеноподібної форми;

  4. Бічна рухливість пальця;

  5. Наявність гнійної нориці з виділенням секвестрів.

Вірна відповідь: D.

  1. Виберіть характерний прояв кісткового панарицію?

  1. Біль локальний наростаючого пульсуючого характеру;

  2. Напівзігнуте положення пальця;

  3. Палець синьо-багрового кольору веретеноподібної форми;

  4. Бічна рухливість пальця;

  5. Наявність гнійної нориці з виділенням секвестрів.

Вірна відповідь: Е.

  1. Виберіть характерний прояв пандактиліту?

  1. Біль локальний пульсуючого характеру;

  2. Напівзігнуте положення пальця;

  3. Палець синьо-багрового кольору веретеноподібної форми;

  4. Бічна рухливість пальця;

  5. Наявність гнійної нориці з виділенням секвестрів.

Вірна відповідь: С.

  1. Яка флегмона кисті найчастіше є ускладненням мозольного абсцесу?

  1. Надапоневротична;

  2. Підапоневротична;

  3. Комісуральна;

  4. У-подібна;

  5. Тенара.

Вірна відповідь: С.

  1. Яка розрізи використовують при лікуванні підшкірного панарицію?

  1. Лінійні бічні за Клаппом;

  2. Напівовальний обрамляючий за Костіним;

  3. Розріз біля основи нігтя за Кеневелом;

  4. Г-подібний по тильно-бічній поверхні пальця;

  5. Бічні розрізи з додатковим розрізом в ділянці тенара.

Вірні відповіді: А, В.



  1. Яка розрізи використовують при лікуванні піднігтьового панарицію?

  1. Лінійні бічні за Клаппом;

  2. Напівовальний обрамляючий за Костіним;

  3. Розріз біля основи нігтя за Кеневелом;

  4. Г-подібний по тильно-бічній поверхні пальця;

  5. Бічні розрізи з додатковим розрізом в ділянці тенара.

Вірна відповідь: С.

  1. Яка розрізи використовують при лікуванні суглобового панарицію?

  1. Лінійні бічні за Клаппом;

  2. Напівовальний обрамляючий за Костіним;

  3. Розріз біля основи нігтя за Кеневелом;

  4. Г-подібний по тильно-бічній поверхні пальця;

  5. Бічні розрізи з додатковим розрізом в ділянці тенара.

Вірна відповідь: D.

  1. Яка розрізи використовують при лікуванні гнійного тендовагініту I пальця?

  1. Лінійні бічні за Клаппом;

  2. Напівовальний обрамляючий за Костіним;

  3. Розріз біля основи нігтя за Кеневелом;

  4. Г-подібний по тильно-бічній поверхні пальця;

  5. Бічні розрізи з додатковим розрізом в ділянці тенара.

Вірна відповідь: Е.

  1. Яке ускладнення може виникнути при розкритті флегмони тенара?

  1. Пошкодження поверхневої артеріальної дуги;

  2. Пошкодження глибокої;

  3. Пошкодження серединного нерва;

  4. Пошкодження променевого нерва;

  5. Пошкодження ліктьового.

Вірна відповідь: С.

  1. Який простір необхідно дренувати при розкритті перехресної флегмони кисті?

  1. Надапоневротичний;

  2. Підапоневротичний;

  3. Простір Пирогова-Парона;

  4. Комісуральні проміжки;

  5. Міжп‘ясткові проміжки.

Вірна відповідь: С.

  1. Маститом називають:

А. Новоутворення в молочній залозі.

Б. Нагрубання молочних залоз перед місячними.

В. Появу виділень із соска.

^ Г. Запалення молочної залози.

Ґ. Дегенеративні зміни молочної залози.

  1. Мастит спостерігається переважно у:

А. Дітей.

Б. Чоловіків.

В. Жінок похилого віку.

Г. Вагітних.

Ґ. Породіль.

  1. Виникненню маститу сприяють:

А. Гормональний дисбаланс.

^ Б. Лактостаз.

В. Порушення основного обміну.

Г. Тріщини сосків.

Ґ. Підвищена пітливість.


  1. Через який час після пологів переважно виникає лактаційний мастит?

А. 2-3 доби.

Б. 1 тиждень.

^ В. 2-3 тижні.

Г. 1 місяць.

Ґ. 2-3 місяці.

  1. За клінічним перебігом розрізняють наступні форми маститу:

А. Серозний.

Б. Фібринозний.

В. Деструктивний.

Г. Абсцедуючий.

Ґ. Флегмонозний.

  1. За локалізацією мастит буває:

А. Шкірний.

Б. Підшкірний.

В. Інтрамамарний.

Г. Ретромамарний.

Ґ. Субареолярний.

  1. За перебігом мастит поділяють на:

А. Блискавичний.

^ Б. Гострий.

В. Підгострий.

Г. Рецидивуючий.

Ґ. Хронічний.

  1. У випадку лактостазу використовують:

А. Зціджування молока.

Б. Антибіотики.

^ В. Масаж молочної залози.

Г. Знеболюючі.

Ґ. Підтримуючу пов’язку.

  1. Лікування інфільтративного маститу полягає у використанні:

А. Масажу молочної залози.

^ Б. Знеболюючих, антибіотиків.

В. Ретромамарної новокаїнової блокади.

Г. УВЧ.

Ґ. Розкриття осередку запалення.

  1. Лікування абсцедуючого маститу полягає у використанні:

А. УВЧ.

Б. УФО.

В. Ретромамарної новокаїнової блокади.

^ Г. Розкриття гнійника.

Ґ. Короткої новокаїнової блокади.

  1. Яким розрізом розкривають інтрамамарний мастит?

А. Дугоподібним.

Б. Радіальним.

В. По перехідній зморшці.

Г. Поперечним.

Ґ. Хрестоподібним.

  1. Яким розрізом розкривають ретромамарний мастит?

А. Радіальним.

Б. По перехідній зморшці.

В. Дугоподібним.

Г. Поперечним.

Ґ. Будь-яким.

  1. ^ Хірургічне лікування хронічного маститу передбачає:

А. Розкриття гнійника.

Б. Висічення осередку запалення в межах здорових тканин.

^ В. Дренування утвореної рани.

Г. Ушивання рани.

Ґ. Хірургічне лікування протипоказане.

  1. Гострий лімфангіт може виникнути на фоні:

А. Гнійної рани.

Б. Фурункула.

В. Карбункула.

Г. Бешихи.

Ґ. Будь-якого з них.

  1. ^ За розташування гнояка на тилі стопи збільшеними будуть наступні лімфовузли:

А. Підколінні.

Б. Поверхневі пахвові.

В. Глибокі пахвові.

Г. Парааортальні.

Ґ. Всі вищевказані.

  1. ^ Аденофлегмоною називають:

А. Гнійне розплавлення будь-якої залозистої тканини.

Б. Гнійне запалення лімфатичного вузла.

В. Гнійне розплавлення простати.

Г. Перехід гнійного запалення з лімфовузла на оточуючу клітковину.

Ґ. Поширене гнійне запалення молочної залози.

  1. ^ Тріада Сенака-Вірхова включає:

А. Стаз крові.

Б. Порушення іннервації судинної стінки.

В. Гіперкоагуляцію.

Г. Періодичний спазм судини.

Ґ. Порушення інтими судини.

  1. ^ Найбільш характерними ознаками тромбофлебіту глибоких вен нижніх кінцівок є:

А. Ціаноз шкірних покривів.

Б. Наявність інфільтратів по ходу вени.

^ В. Інтенсивний розпираючий біль.

Г. Набряк кінцівки.

Ґ. Підвищення Т0 тіла до 39-400 С.

  1. Найбільш небезпечним ускладненням тромбофлебіту вен нижніх кінцівок є:

А. Гнійне розплавлення тромба.

Б. Організація тромба.

В. Реканалізація тромба.

Г. Облітерація просвіту вени.

Ґ. Тромбоемболія легеневої артерії.

  1. ^ У випадку гострого тромбофлебіту призначають:

А. Сульфаніламіди.

Б. Антикоагулянти.

В. Спазмолітики.

Г. Фібринолітики.

Ґ. Антибіотики.

Література:

Основна

  1. Хірургія. Т. 1 (підручник з загальної хірургії) (за редакцією Березницького Я.С., Захараща М.П., Мішалова В.Г., Шідловського В.О.). Дніпропетровськ, РВА „Дніпро-VAL”, 2006.

  2. Петров С.В. Общая хирургия.”Питер”,2003.

  3. Волколаков Я.В. Общая хирургия. Рига. " Звайгзне", 1989.

  4. Гостищев В.К. Общая хирургия. М., "Медицина", 1997.

  5. Гостищев В.К. Руководство к практическим занятиям по общей хирургии. М., "Медицина", 1986.

  6. Жученко С.П. з співавт. Загальна хірургія. Київ. "Здоров’я", 1999.

Додаткова:

  1. Гостищев В.К. Гнойная хирургия. М.:”Геотар медицина”, 1997

  2. Попкиров Стоян. Гнойно-септическая хирургия. София. “Медицина и фізкультура”, 1974.

  3. Богоявленский В.Ф., Богоявленский И. Ф. Диагностика и доврачебная помощь при неотложных состояниях. - Л.: Медицина, 1985

  4. Гордиенко Б.А., Крылов А.Л. Руководство по интенсивной терапии. - Л.: Медицина, 1986.

  5. Буянов В.М. Первая медицинская помощь. - М.: Медицина, 1987.

  6. Стручков В.И. Гнойная хирургия. М. “Медицина”,1974.

  7. Тимофеев Н.С., Тимофеев Н.И, Операционная. - Л.: Медицина, 1987.

  8. Тимофеев Н.С., Тимофеев Н.Н. Перевязочная. - Л.: Медицина, 1987.

  9. Шевчук В.Г., Хохоля В.П. Хирургические манипуляции. - К.:Вища шк., 1987.

  10. Хоронько Ю.В., Савченко С.В. Справочник по неотложной хирургии М: «Феникс», 1999.

  11. Кулачек Ф.Г та співавт. Основи хірургічної практики.- Чернівці: БДМА, 2000.



Методичні вказівки склав _________________ А.С.Паляниця


Рецензія О.Й.Хомко

Схожі:

Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоровя україни буковинський державний медичний університет

Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоровя україни буковинський державний медичний університет

Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я України Буковинський державний медичний університет
Факультет – медичний №4 з відділенням молодших медичних І фармацевтичних фахівців
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Клінічна фармакологія”
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Професійні хвороби”
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Пропедевтики внутрішньої медицини
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Військова терапія з терапією надзвичайних ситуацій”
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Науковий відділ направляє до друку (статтю, тези)
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров`я України Міністерство охорони здоров’я України дз ”Луганський державний медичний університет”
«Актуальні питання експериментальної, клінічної медицини та фармації», яка відбудеться 25-26 жовтня 2012 р у Дз ”Луганський державний...
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров`я України Міністерство охорони здоров’я України дз ”Луганський державний медичний університет”
«Актуальні питання експериментальної, клінічної медицини та фармації», яка відбудеться 25-26 жовтня 2012 р у Дз ”Луганський державний...
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Догляд та психологічне спостереження за хворими у хірургічному відділенні стаціонару (1 тиждень)
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи