Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет icon

Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет




Скачати 203.93 Kb.
НазваМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Дата24.06.2012
Розмір203.93 Kb.
ТипДокументи

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Буковинський державний медичний університет


“З А Т В Е Р Д Ж Е Н О”

на методичній нараді

кафедри догляду за хворими та ВМО

протокол №____________

“ “ 200___р.

Зав. кафедри, д.мед.н., доц.

____________ І.А.ПЛЕШ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

студентам ІІІ курсу медичного факультету

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

МОДУЛЬ 2


ОСНОВНІ ОБОВ’ЯЗКИ ТА ПРОФЕСІЙНІ ДІЇ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ

^ ХІРУРГІЧНОГО ВІДДІЛЕННЯ.


ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 3

ХІРУРГІЧНА ІНФЕКЦІЯ. ЗМЕРТВІННЯ.


Тема 9

Некроз. Гангрена. Виразки. Нориці. Сторонні тіла.


Навчальна дисципліна:

сестринська практика

ІІІ курс медичний факультет

Спеціальність: 7.110101 - “Лікувальна справа”

7.110104 – “Педіатрія”

кількість годин 2


Методичну розробку склав

асистент Паляниця А.С.


Чернівці – 2008

1. Актуальність теми: Важливе місце серед гнійно-некротичних захворювань в хірургії, займають патологічні стани, наслідками яких є порушення трофіки тканин, що в кінцевому результаті призводить до виникнення в них змертвіння. Проявами таких змін є: гангрена, трофічної виразки, або нориці різних ділянок тіла. Найбільш поширеними захворюваннями що призводять до таких станів, слід вважати: захворювання периферичних судин нижніх кінцівок; цукровий діабет та хронічні гнійно-некротичні захворювання, при яких виникають грубі необоротні зміни в тканинах організму, що проявляються формуванням трофічних виразок та нориць. Лікар та медична сестра, для запобігання кінцевих проявів таких захворювань, повинні правильно та вчасно навчитися їх розпізнавати, знати перелік організаційних та лікувальних заходів по наданню кваліфікованої медичної допомоги пацієнтам з означеною патологією.

Некроз не є самостійною нозологічною одиницею, а представляє процес, що спостерігається при безлічі захворювань.


^ 2. Тривалість заняття: 2 год.


3. Навчальна мета (конкретні цілі):

Знати

  • етіологію різних видів змертвінь;

  • класифікацію змертвінь;

  • фактори, що призводять до виникнення змертвінь;

  • клінічні ознаки сухої та вологої гангрени;

  • облітеруючий ендартеріїт та атеросклероз - клініка та стадії;

  • методи консервативного та оперативного лікування облітеруючого ендартеріїту, атеросклерозу нижніх кінцівок, гангрени;

  • етіологію трофічних виразок;

  • клінічну характеристику різних видів виразок;

  • методи консервативного та оперативного лікування трофічних виразок;

  • класифікацію нориць.

вміти

  • на підставі даних анамнезу та об’єктивного обстеження правильно поставити діагноз;

  • діагностувати різні види змертвінь і проводити диференційну діагностику між ними та іншими хворобами;

  • розробити лікувальну тактику при різних видах змертвінь;

  • запропонувати індивідуальний план детоксикації хворому з вологою гангреною;

  • скласти план лікування хворих з різними видами некрозу, гангрени, виразок, нориць, стороннім тілом;

  • продемонструвати першу допомогу постраждалому із стороннім тілом;

  • скласти план лікування хворого;

  • продемонструвати вміння оформляти історію хвороби за результатами обстеження хворого;

  • спланувати кваліфіковану лікувальну програму надання медичної допомоги включаючи: організаційні, лікувальні та профілактичні заходи по веденню хворих з означеною патологією.

опановувати

  • вміти виконати: некректомію, перев’язку та обробку рани з проведенням відповідних місцевих лікувальних заходів, при яких враховується стан ранового процесу;

  • запропонувати алгоритм дослідження хворого із змертвінням з метою визначення причини захворювання;

  • трактувати основні симптоми, результати додаткових методів дослідження, щоб встановити діагноз хворому;

  • опанувати методику комплексного обстеження пацієнта із змертвінням, продемонструвати основні методи обстеження хірургічних хворих.




  1. ^ Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)




Назва дисципліни та відповідної кафедри

Знати

Вміти

^

Базисні кафедри


Анатомія топографічна анатомія (кафедра анатомії людини та топографічної анатомії)

Анатомія та топографічна анатомія

В залежності від топографо-анатомічно-го розташування пояс-нити появу пролежнів чи інших видів змертвінь, локалізувати сторонні тіла.

Пропедевтика внутрішніх хвороб


Методики обстеження хворого.

Збирати анамнез, про-водити огляд, володіти технікою пальпації, перкусії, аускультації та застосовувати їх на практиці.

Біохімія

Обмін речовин.




Пат. фізіологія

Порушення обміну речовин




Пат. анатомія

Запальну реакцію, види некрозів

Володіти вмінням інтер-претувати симптоми за-палення та ідентифіку-вати види змертвінь.

Фармакологія

Лікарські препарати та механізм їх дії.

Вміти призначити фар-макологічні препарати при лікуванні змертвінь.
^

Внутрішньопредметна інтеграція


Десмургія

Правила та техніку бинтування.

Володіти вмінням нак-ладати пов’язки на верхню та нижню кін-цівки, косинкові, ліку-вальні пов’язки, корис-туванням протипролеж-невих матрасів.

Асептика та антисептика.

Принципи асептики та антисептики при наявності пацієнта з певним видом змертвіння

Застосовувати антисептичні препарати

Кровотечі.

Методи тимчасової та остаточної зупинки кровотечі.

Вміти вибрати метод тимчасової та остаточ-ної зупинки кровотечі та застосувати його у хворого із змертвіннми.

Рани.

Особливості та фазність ранового процесу.

Провести диференційну діагностику між раною та трофічною виразкою




  1. Поради студенту.


^ 5.1. Зміст теми:

Кожні 2 – 3 студенти прикріплюються до хворого із певним видом змертвіння і в процесі обстеження його знайомляться з клінікою некрозів та ставлять розгорнутий діагноз. Під час доповіді студентами своїх хворих всім студентам групи демонструються хворі з різними видами змертвінь та вирішуються питання етіології змертвінь, їх небезпеки в залежності від виду некрозу та ураженої ділянки. Студенти проводять суб’єктивне та об’єктивне обстеження хворих.

Під час заняття, звертається увага студентів на слідуючи питання:

а) змертвіння являє собою загибель окремих клітин, тканин, а також іноді і цілих органів за життя хворого;

б) причинами змертвінь бувають частіше всього порушення кровообігу у басейнах артеріальних та венозних судин. Трофічні ураження можуть наступити при патології центральної та периферичної нервової системи, пошкоджуючий дії термічних факторів, впливу радіаційного випромінювання та хімічних речовин, в наслідок грубої механічної сили, дії мікроорганізмів та їх токсинів, імунологічних конфліктів в організмі (по типу феномена Артюса).

До факторів, що визначають швидкість розвитку і ступінь поширення тієї чи іншої форми змертвінь відносяться: а) анатомо-фізіологічні особливості організму; б) наявність інфекції та її токсинів прискорюючих розвиток і поширення некрозу тканин; в) дія фізичних факторів (охолодження посилює спазм судин і сприяє розвитку некрозу).

Некроз - це змертвіння тканин, частини або всього органа живого організму. Некроз спричинюють:

  • контакт із хімічними речовинами;

  • ураження електрострумом і іонізуючим випромінюванням;

  • дія високих і низьких температур;

  • розлади кровообігу: закупорка артерій, порушення венозного відтоку, мікроциркуляції, лімфообігу та ін.;

  • ушкодження нервів і захворювання, які призводять до порушення трофічної іннервації (лепра, сирингомієлія).

Розрізняють коагуляційний, або сухий, некроз і колікваційний, або вологий, некроз. Сухий некроз характеризується постійним підсиханням змертвілих тканин, зменшенням їх об’єму і утворенням чіткої демаркаційної лінії, що відділяє некротичні тканини від життєздатних.

Вологий некроз характеризується розвитком набряку і запалення, збільшенням органа в об’ємі. При цьому навколо вогнищ некротичних тканин спостерігається гіперемія, є пухирі з геморагічною рідиною. Демаркаційної лінії немає. Приєднується гнійна або гнильна інфекція. Уражуються всі системи організму. Розвивається важка інтоксикація, яка в разі прогресування процесу може призвести до смерті пацієнта внаслідок порушення функцій життєво важливих органів.

Гангрена - це вид некрозу, зумовлений первинним порушенням кровообігу, її спричинюють травми з масивним розтрощенням тканин, здавлювання органів джгутом або гіпсовою пов’язкою, ушкодження кровоносних судин, тромбоз і емболія судин, облітераційні захворювання артерій. Гангрена може бути сухою і вологою. Суха гангрена розвивається у виснажених хворих. Змертвілі тканини швидко висихають і набувають темно-коричневого або чорного забарвлення. Відбувається муміфікація тканин. Інфекція при сухій гангрені відсутня, тому практично не буває розпаду тканин. Токсичні продукти практично не всмоктуються, тому інтоксикація не виражена, загальний стан хворих змінюється мало. Гангрена, як правило, обмежується частиною сегмента кінцівки. У початкових стадіях хворі скаржаться на сильний ішемічний біль нижче від місця закупорки головної артеріальної судини. Кінцівка холодна на дотик, пульсація судин відсутня, втрачається чутливість. Шкіра бліда або набуває мармурового вигляду. У подальшому з’являється чітка демаркаційна лінія. Волога гангрена перебігає за типом колікваційного некрозу з приєднанням гнильної інфекції. Вона розвивається в разі вираженого порушення кровообігу в тканинах. Змертвілі тканини розпадаються, набувають чорного кольору. Характерний смердючий запах. Інтоксикація різко виражена. Гангрена швидко поширюється. При вологій гангрені розвивається виражений набряк кінцівки, на шкірі можуть бути синюваті або темно-червоні плями, а також пухирі, наповнені сукровичним вмістом. Температура тіла висока. Спостерігаються озноб, спрага, сухість шкіри і слизових оболонок, загальмованість, тахікардія. Часто розвивається сепсис.

Лікування некрозів хірургічне (некректомія і некротомія). Некректомія - видалення змертвілих тканин - може бути виконана механічним (ножицями, скальпелем) чи хімічним (протеолітичними ферментами) шляхом. Застосовують також ультразвук.

Некротомія - це розсічення змертвілих тканин.

Догляд за хворими такий самий, як і за хворими з гнійною інфекцією.

^ Гострий тромбоз магістральної артерії характеризується гострим початком, сильним болем, ознаками важкої ішемії дистальних відділів кінцівок, блідістю шкірних покривів, різким обмеженням або повною відсутністю активних рухів у суглобах нижче від рівня оклюзії судини, порушенням глибокої і поверхневої чутливості в дистальних відділах кінцівок, зникненням периферійного пульсу. Гострий тромбоз досить часто призводить до гангрени.

Емболія - це закупорка кровоносної судини емболом. Частіше виникає у хворих з порушенням ритму серця. Хворі скаржаться на сильний біль у периферійних відділах кінцівки, різке обмеження активних рухів. Шкіра в дистальний відділах кінцівки бліда, з мармуровим відтінком.

Діагностувавши гострий тромбоз чи емболію магістральних судин, фельдшер повинен надати хворому горизонтального положення, увести анальгетики так спазмолітики, провести транспортну іммобілізацію. Хворого слід негайно госпіталізувати. Методом лікування тромбоемболії є емболектомія. Розрізняють пряму і непряму емболектомію. При прямій емболектомії роблять розріз у ділянці локалізації ембола, розсікають артерію і механічно видаляють ембол. Накладають судинний шов.

Нині найчастіше проводять операцію Фогарті (непряма емболектомія). Для цього використовують катетер Фогарті зі спеціальним гумовим балончиком на кінці. Після здійснення типового доступу до магістральної артерії останню розсікають і в просвіт уводять катетер Фогарті, який просувають за зону локалізації тромбу. За допомогою шприца з інертним розчином роздувають балончик і витягують зонд, видаляючи при цьому ембол, який міститься в артерії. Кровоток в артерії відновлюється.

^ Гострий тромбоз глибоких вен стегна і гомілки має гострий початок. Процес локалізується в ділянці задньої поверхні гомілки або в проекції судинного пучка в стегні. Розвивається набряк м'яких тканин. Посилюється малюнок переповнених кров'ю підшкірних вен. Розвивається ціаноз шкірних покривів. Активні рухи в суглобах нижче від зони ураження збережені. Через набряк тканин важко визначити пульсацію магістральних артерій. Гангрена розвивається дуже рідко.

Діагностувавши гострий тромбоз глибоких вен стегна і гомілки, фельдшер повинен ввести анальгетики і спазмолітики, накласти еластичний бинт і госпіталізувати хворого. Консервативне лікування показане у фазі компенсації кровообігу. Його призначають також хворим літнього віку з важкими супутніми захворюваннями. Застосовують анальгетики, транквілізатори, антигістамінні препарати, судинорозширювальні і спазмолітичні препарати, антикоагулянти прямої і непрямої дії, препарати, які поліпшують трофічні й обмінні процеси в тканинах. Призначають також препарати, які нормалізують реологічні властивості крові і мікро-циркуляцію; препарати, які регулюють ліпідний і холестериновий обмін. Рекомендується фізіотерапевтичне лікування.

Хірургічне лікування показане в разі посилення ішемічних розладів. Проводять ендартеректомію, реконструктивні операції на судинах (протезування, шунтування). При гангрені виконують ампутацію кінцівки.

Пролежні - це виразково-некротичний процес, який розвивається в ослаблених хворих у тих ділянках тіла, які зазнають постійного механічного тиску. Розрізняють екзогенні пролежні, зумовлені механічними факторами, й ендогенні, що розвиваються внаслідок порушення життєдіяльності організму.

Утворенню пролежнів сприяють такі фактори:

  • порушення кровообігу;

  • свербіж шкіри;

  • недостатній догляд за хворим; наявність тріщин на шкірі;

  • неповноцінне харчування;

  • анемія;

  • порушення обміну речовин та хвороби ендокринної системи;

  • шкідливі звички (куріння, зловживання алкоголем).

Найчастіше пролежні виникають у ділянках поверхневого розташування скелетних утворень тіла (крижі, лопатки, остисті відростки хребців, гребні клубових кісток, п'яти). Швидко розвиваються пролежні у хворих з ушкодженнями спинного мозку.

Пролежні проявляються реактивною гіперемією, запаленням шкіри в зоні її здавлювання. Потім розвивається вологий (внаслідок приєднання інфекції) або сухий некроз (унаслідок ішемії). Здебільшого некроз обмежується шкірою та підшкірною клітковиною, але нерідко він поширюється на фасцію аж до самої кістки.

Щоб запобігти пролежням, необхідно через кожні 2 год змінювати положення хворого. Під ділянки тіла, де можуть утворитися пролежні, треба підкладати гумові кружки, поролонові пов'язки. У разі нетримання сечі необхідно змінювати памперси кожні 4 год, а в разі нетримання калу - зразу ж після дефекації.

Виразка - це дефект шкірних покривів і прилеглих тканин, який розвивається внаслідок їх змертвіння.

Причини їх виникнення такі:

  • розлади крово- і лімфообігу (варикозна хвороба вен, посттромбофлебітичний синдром);

  • зміни, що відбуваються в стінках судин при атеросклерозі і хворобі Рейно;

  • травми;

  • інфекції (гнійні, гнильні, туберкульоз, сифіліс, актиномікоз);

  • розлади кровообігу (цукровий діабет, хвороби крові);

  • трофічні розлади (при сирингомієлії, ушкодженні нервів, травмі хребта з порушенням цілості спинного мозку).

Найчастіше зустрічаються венозні, діабетичні й артеріальні виразки.

Мета лікування венозних виразок - зменшення венозної гіпертензії. Компресія досягається використанням помпи для ніг, нееластичної (чобіток Унна) чи еластичної пов'язки.

Проводять туалет шкіри навколо виразки, накладають пов'язку з гіпертонічним розчином, ферментами, розчинами антисептиків. При розвитку грануляцій застосовують мазеві пов'язки (іруксол, левосин, левомеколь, мазь Вишневського тощо).

При діабетичних виразках необхідно лікувати основне захворювання.

При облітераційних захворюваннях кінцівок проводять очищення виразок гострим шляхом. Видаляють скупчення фібрину і гною, поступово очищають рану від некротичних тканин. Перед такими маніпуляціями часто доводиться застосовувати наркотичні анальгетики. Після згасання локальної інфекції біль часто зникає. Трофічно змінені ділянки очищають, накладаючи пов'язки з ізотонічним розчином натрію хлориду. Накладають пов’язки з вазеліном або парафіном на ділянки з оголеними сухожилками та кістками (за умови цілості суглобової капсули). Різноманітні детергенти, креми, мазі та інші лікарські засоби для стимуляції загоєння в цих випадках неефективні і навіть небезпечні.

У деяких випадках для прискорення загоєння трофічних виразок приживляють клаптики шкіри.

Нориці - це патологічні ходи, вистелені грануляційною тканиною або епітелієм, що з'єднують патологічне вогнище в м'яких тканинах чи порожнистий орган із зовнішнім середовищем або між собою.

Розрізняють природжені і набуті нориці.

Природжені нориці утворюються внаслідок повного або часткового незрощення ембріональних проток і щілин.

Набуті нориці виникають:

а) при патологічних процесах (камені в жовчному міхурі, хронічний остеомієліт, туберкульоз кісток і суглобів, виразка шлунка, сторонні тіла тощо);

б) за наявності злоякісних новоутворень (жовчно-кишкові, міхурові-маткові нориці);

в) при травматичних ушкодженнях (кишкова і бронхіальна нориці). До цієї групи відносять також штучні нориці, які створюють хірургічним шляхом для відведення вмісту порожнистого органа або забезпечення через неї живлення організму. Штучно створена нориця порожнистого органа називається стомою, штучно створена внутрішня міжорганна нориця - анастомозом.

Залежно від того, чи сполучаються нориці із зовнішнім середовищем, розрізняють зовнішні нориці м'яких тканин, зовнішні нориці порожнистих органів і внутрішні нориці.

Залежно від будови стінки нориці їх поділяють на гранулюючі, епітелізовані і губоподібні.

За характером виділень розрізняють слизові, гнійні, слинні, молочні, жовчні, сечові і калові нориці.

До утворення нориць призводять постійний відтік ранового виділення, дія таких хімічно активних секретів, як шлунковий і панкреатичний сік, дуоденальний вміст, а також дія токсинів і вірулентних мікробів.

Клінічні прояви нориць залежать від їх етіології, характеру і розташування.

Діагностика нориць ґрунтується на даних анамнезу, дослідження виділень з нориці. Досліджують нориці шляхом зондування, забарвлення її просвіту, фістулографії. Застосовують рентгенологічні, ендоскопічні й ультразвукові методи діагностики.

Лікування може бути консервативним, оперативним або комбінованим. При високих кишкових норицях призначають парентеральне і зондове ентеральне харчування, проводять корекцію гомеостазу, дезінтоксикаційну й антибактеріальну терапію. Оперативно видаляють секвестри кістки, змертвілі тканини, сторонні тіла тощо. При деяких гранулюючих норицях, які утворилися внаслідок недостатності швів, проводять видалення лігатур і грануляцій, пломбування дефекту медичним клеєм та ін. Епітелізовані нориці лікують оперативними методами (радикальне вирізування каналу нориці разом з епітелієм, що його покриває).

При губоподібних норицях показана тільки радикальна операція.

При лікуванні зовнішніх нориць велике значення має догляд за шкірою навколо нориці. Медична сестра під час перев'язки повинна її очистити і обробити пастою Ласара чи іншими антисептичними розчинами.


^ 5.2. Теоретичні питання до заняття:

  1. Що називається некрозом?

  2. У чому полягає різниця між некрозом та апоптозом?

  3. Які причини виникнення некрозу?

  4. Які види некрозу ви знаєте?

  5. Що називається інфарктом

  6. У чому різниця між коагуляційним та колікваційним некрозом?

  7. Як виглядають тканини при коагуляційному та колікваційному некрозах?

  8. Які особливості діагностики некрозу внутрішніх органів?

  9. Що таке некротомія і коли вона використовується?

  10. Які сприятливі наслідки некрозу?

  11. Які несприятливі наслідки некрозу?

  12. Що таке гангрена?

  13. Особливості сухої та вологої гангрени.

  14. Основні причини виникнення гангрени нижніх кінцівок.

  15. Які особливості лікування сухої гангрени?

  16. Які особливості лікування вологої гангрени?

  17. Дайте визначення пролежня.

  18. Які основні причини виникнення пролежнів?

  19. Яка профілактика і лікування пролежнів?

  20. Дайте визначення виразки.

  21. Які основні причини виникнення трофічних виразок?

  22. Коли необхідно виконувати біопсію при виразці?

  23. Які основні методи лікування трофічних виразок?

  24. Дайте визначення нориці.

  25. У чому різниця між гранулюючою та епітелізованою норицею?

  26. У чому причина виникнення вроджених нориць?

  27. При якій патології накладають штучні нориці і з якою метою?

  28. У чому різниця між стомою і анастомозом?

  29. При яких обставинах нориця може закритися самостійно?

  30. Методи діагностики нориць.

  31. Основні правила лікування нориць.


^ 5.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:


  • вміти виконати: некректомію, перев’язку та обробку рани з проведенням відповідних місцевих лікувальних заходів, при яких враховується стан ранового процесу;

  • запропонувати алгоритм дослідження хворого із змертвінням з метою визначення причини захворювання;

  • трактувати основні симптоми, результати додаткових методів дослідження, щоб встановити діагноз хворому;

  • опанувати методику комплексного обстеження пацієнта із змертвінням, продемонструвати основні методи обстеження хірургічних хворих.


^ 5.4. Питання для самоконтролю:


  • етіологію різних видів змертвінь;

  • класифікацію змертвінь;

  • фактори, що призводять до виникнення змертвінь;

  • клінічні ознаки сухої та вологої гангрени;

  • облітеруючий ендартеріїт та атеросклероз - клініка та стадії;

  • методи консервативного та оперативного лікування облітеруючого ендартеріїту, атеросклерозу нижніх кінцівок, гангрени;

  • етіологію трофічних виразок;

  • клінічну характеристику різних видів виразок;

  • методи консервативного та оперативного лікування трофічних виразок;

  • класифікацію нориць.



^ 6. Матеріали методичного забезпечення заняття (матеріали контролю базисної (вихідного рівня) підготовки студентів):

6.1. Додатки.


Завдання №1.

Хворий А., 78 років, скаржиться на болі у ногах, кульгавість, мерзлякуватість стоп. Хворіє кілька років. За допомогою не звертався. В останні кілька тижнів біль посилився, особливо вночі. Через біль хворий не може спати. При огляді положення хворого вимушене, сидить зі спущеними вниз ногами, права стопа дещо пастозна, шкіра на пальцях і в дистальному відділі стопи суха, змощена, темна. Дистальна фаланга першого пальця парвої стопи чорна, зморщена. Інші пальці синюшні, із чорними ділянками. Пульсація на підколінних і артеріях лівої стопи різко ослаблена, на артеріях правої стопи відсутня. Яке ускладнення облітеруючого атеросклерозу розвинулося у хворого?

А. Суха гангрена.

Б. Волога гангрена.

В. трофічна виразка..

Г. Некротичне бешихове запалення.

Д. Колікваційний некроз.

При поступовому формуванні оклюзії артерії виникає суха гангрена, про що свідчить наявність муміфікації дистальної фаланги першого пальця.


^ Завдання №2.

Хвора З., 63 роки, протягом 20 років страждає цукровим діабетом. Близько тижня назад поранила перший палець правої стопи. Шкірні покриви стопи бліді, теплі, стопи пастозні. Пульсація на артеріях стоп збережена. Перший палець правої стопи набряклий, шкіра червона, з ділянками некрозу сірого кольору. З-під некротичних тканин виділяється рідина з неприємним запахом, гіперемія поширюється на тил стопи. Яке ускладнення цукрового діабету виникло у хворої?

^ А. Інфікована рана.

Б. Трофічна виразка.

В. Бешихове запалення.

Г. Діабетична волога гангрена.

Д. Діабетична суха гангрена.

При цукровому діабеті формується волога гангрена, на що вказує відсутність межі некрозу, муміфікації, неприємний запах від некротичних тканин.


^ Завдання №3.

Хворий Ч., 37 років, скаржиться на наявність виділень (до 50-60 мл за добу) з отвору в ділянці рубця на передній черевній стінці. Три місяці тому був оперований з приводу панкреанекрозу – виконано дренування сальникової сумки і черевної порожнини. Об-но: маса тіла знижена, по середній лінії тіла післяопераційний рубець, в лівому підребер’ї є отвір до 0,5 см у діаметрі, шкіра довкола нього червона за проявами мацерації, виділення з отвору незначне, прозоре. Що у хворого?

^ А. Шлункова нориця.

Б. Нориця черевної стінки.

В. Нориця черевної порожнини.

Г. Трофічна виразка черевної стінки.

Д. Нориця підшлункової залози.

При некрозі підшлункової залози можуть руйнуватися панкреатичні протоки і формуватися панкреатичні нориці, на що вказує прозоре виділення із нориці та наявність мацерації шкіри.


^ Завдання №4.

Хворий К., 37 років, скаржиться на розпираючий біль і набряк лівої нижньої кінцівки, які посилюються при фізичному навантаженні. При огляді: ліва гомілка і стопа пастозні, шкіра в нижній третині гомілки щільна, зміщується погано, гіперпігментована. На зовнішній поверхні трофічна виразка розміром 5 на 6 см. Виражене варикозне розширення підшкірних вен лівої гомілки та стегна. Яке лікування трофічної виразки буде патогенетичним?

^ А. Висічення виразки.

Б. Видалення варикозних вен.

В. Ушивання виразки.

Г. Шкірна аутопластика.

Д. Ампутація нижньої кінцівки на рівні гомілки.

Патогенетичним лікуванням, що усуває причину утворення трофічної виразки при варикозній хворобі, є видалення варикозно розширених підшкірних вен. Це зменшує порушення відтоку крові.


^ 8. Рекомендована література:

  1. Хірургія. Т.1 (підручник з загальної хірургії) (за редакцією Березницького Я.С., Заха-раща М.П., Мішалова В.Г., Шідловського В.О.). Дніпропетровськ, РВА „Дніпро-VAL”, 2006.

  2. Петров С.В. Общая хирургия.”Питер”,2003.

  3. Волколаков Я.В. Общая хирургия. Рига. " Звайгзне", 1989.

  4. Гостищев В.К. Общая хирургия. М., "Медицина", 1997.

  5. Гостищев В.К. Руководство к практическим занятиям по общей хирургии. М., "Медицина", 1986.

  6. Жученко С.П. з співавт. Загальна хірургія. Київ. "Здоров’я", 1999.

8.2. Додаткова:

  1. Гостищев В.К. Гнойная хирургия. М.:”Геотар медицина”, 1997

  2. Попкиров Стоян. Гнойно-септическая хирургия. София. “Медицина и фізкультура”, 1974.

  3. Богоявленский В.Ф., Богоявленский И. Ф. Диагностика и доврачебная помощь при неотложных состояниях. - Л.: Медицина, 1985

  4. Гордиенко Б.А., Крылов А.Л. Руководство по интенсивной терапии.- Л.: Медицина, 1986.

  5. Буянов В.М. Первая медицинская помощь. - М.: Медицина, 1987.

  6. Стручков В.И. Гнойная хирургия. М. “Медицина”,1974.

  7. Тимофеев Н.С., Тимофеев Н.И, Операционная. - Л.: Медицина, 1987.

  8. Тимофеев Н.С., Тимофеев Н.Н. Перевязочная. - Л.: Медицина, 1987.

  9. Шевчук В.Г., Хохоля В.П. Хирургические манипуляции. - К.:Вища шк., 1987.

  10. Хоронько Ю.В., Савченко С.В. Справочник по неотложной хирургии М: «Феникс», 1999.

  11. Кулачек Ф.Г та співавт. Основи хірургічної практики.- Чернівці: БДМА, 2000.



Методичну розробку склав _________________ А.С.Паляниця


Рецензія О.Й.Хомко

Схожі:

Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоровя україни буковинський державний медичний університет

Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоровя україни буковинський державний медичний університет

Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я України Буковинський державний медичний університет
Факультет – медичний №4 з відділенням молодших медичних І фармацевтичних фахівців
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Клінічна фармакологія”
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Професійні хвороби”
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Пропедевтики внутрішньої медицини
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Військова терапія з терапією надзвичайних ситуацій”
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Науковий відділ направляє до друку (статтю, тези)
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров`я України Міністерство охорони здоров’я України дз ”Луганський державний медичний університет”
«Актуальні питання експериментальної, клінічної медицини та фармації», яка відбудеться 25-26 жовтня 2012 р у Дз ”Луганський державний...
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров`я України Міністерство охорони здоров’я України дз ”Луганський державний медичний університет”
«Актуальні питання експериментальної, клінічної медицини та фармації», яка відбудеться 25-26 жовтня 2012 р у Дз ”Луганський державний...
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Догляд та психологічне спостереження за хворими у хірургічному відділенні стаціонару (1 тиждень)
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи