Аналітична доповідь icon

Аналітична доповідь




Скачати 262.65 Kb.
НазваАналітична доповідь
Дата28.07.2012
Розмір262.65 Kb.
ТипДокументи

Аналітична доповідь

Сто днів діяльності уряду В. Януковича”

в рамках проекту

Моніторинг діяльності Кабінету Міністрів України”.


Політичний аспект діяльності уряду.

По закінченню виборів до Верховної Ради важливим та необхідним кроком була процедура створення парламентської коаліції, яка б і мала сформувати уряд. Помаранчеві сили (НСНУ, БЮТ, СПУ), хоча й не були об’єднані в один виборчий блок, але у результаті здобули більше голосів, ніж сили, які умовно можна назвати антимайданними - ПР і КПУ (термін використаний В. Філенком).

Коаліційні переговори тривали майже 4 місяці. Спочатку очевидним був той факт, що до складу парламентської більшості увійдуть НСНУ, БЮТ і СПУ.

Проте об’єднання помаранчевих не відбулося. Їм на зміну прийшла “антикризова” коаліція, яка об’єднала під своїм дахом ПР, СПУ, КПУ і запропонувала приєднатися НСНУ. Остання постала перед дилемою вибору: йти в опозицію, підтримуючи колег з БЮТу чи приєднуватись до правлячої команди, випробовуючи себе при владі.

Свою діяльність новосформований уряд розпочав 4 серпня 2006року.

Кадрова політика Прем’єр-міністра має ряд особливостей, серед яких:

  • склад уряду за часів першого перебування В.Януковича при владі подібний до теперішнього;

  • до влади прийшли представники або лобісти потужних фінансово-промислових кіл;

  • в уряді представлено фактично всі політичні сили, що пройшли до парламенту, крім БЮТу, який відразу заявив про свою опозиційність.

Слід звернути увагу на персональний склад Кабінету Міністрів України.

Партія регіонів взяла під свій контроль весь економічний, паливно-енергетичний і регіональний блоки. Чотири віце-прем’єри – люди, яким В. Янукович довіряє, бо вони мають досвід співпраці з ним і добре себе зарекомендували.

До виконання службових обов’язків першого віце-прем’єра та водночас міністра фінансів приступив Микола Янович Азаров.

Безпосереднім помічником В.Януковича в уряді став також А. Клюєв – віце-прем’єр з питань паливно-енергетичного комплексу. Ще до віце-прем’єрства він багато критикував схеми “РосУкрЕнерго”, але поки що йому не вдалося їх зламати. За інформацією газети „Дзеркало тижня” пан А.Клюєв також переймається долею досі державних феодосійських заводів.

Посаду віце-прем’єра з гуманітарних питань займає Д. Табачник – солдат гвардії Кучми. Після Помаранчевої революції фігурував у справі про розкрадання Державного центрального архіву м. Львова, яка ще так і недоведена до кінця.

Четвертий віце-прем’єр і водночас міністр житлово-комунального господарства - В. Рибак – один із представників східної регіональної еліти та колишній мер Донецька. Людина, яка намагалася залишатися в тіні, але користується беззаперечним авторитетом серед регіоналів.

До того ж на владному Олімпі важливу роль відіграють міністр праці та соціального захисту М. Папієв – виходець із СДПУ(о), С. Тулуб – представник першого призову “донецьких” у владу, очолював “Енергоатом” за квотою Л. Кучми з метою зачистки з цього підприємства інтересів М. Мартиненка і Д. Жванії; Ю. Бойко – один із розробників схеми “РосУкрЕнерго”, який постійно стверджує, що нічого про цю структуру не знає; В. Макуха – економіст, що вагався перед складним вибором - ЄЕП чи СОТ, але, мабуть, отримав “добро” і виступає активним прихильником торгівельної організації в уряді.

Також міністрів-регіоналів представляють І. Ткаленко, В. Джарти та А. Толстоухов.


“Наша Україна” довго визначалася із своїм статусом: в опозиції, чи в коаліції, але також отримала “своїх” в уряді В. Януковича. В даному випадку всі говорили про так звану “квоту Президента”, який є почесним головою цієї політичної сили. Відповідно до закону він подає кандидатури Міністра закордонних справ та керівників силових відомств до парламенту. Так, Міністерство внутрішніх справ очолює Ю. Луценко – істотний важіль-противага лідерам Партії регіонів і людина, якій президент довіряє. Також це найпроблемніший міністр, над яким навис Дамоклів меч і його перебування на цій посаді стоїть під знаком питання. Б. Тарасюк – Міністр закордонних справ, А. Гриценко – Міністр оборони. Саме вони були покликані продовжувати Євроатлантичний курс Президента. Перебування цих міністрів при владі дає можливість В. Ющенку утримувати в своїх руках реальні важелі політичного впливу, які значною мірою обмежені після запровадження конституційної реформи.

Донедавна на посаді міністра юстиції перебував Р. Зварич – символ західного курсу України. Його призначення для Президента – було особливим, адже саме через керівника Мін’юсту проходять всі нормативні акти держави. Окрім того, Р.Зварич є одним з найбільш близьких людей до Президента і користується абсолютною довірою останнього.

Керівником відомства з питань охорони здоров’я став Ю. Поляченко, а І. Ліховий очолив Міністерство культури і туризму. Ці кандидатури не викликали заперечень ні у В. Януковича, ні у В. Ющенка. Впливовими ці міністерства назвати не можна, відтак, ці люди мали виконувати суто технічні функції, як кажуть: “без зайвої політики”.

Міністерством у справах сім’ї , молоді та спорту продовжує керувати молодий та енергійний Ю. Павленко.

Квота СПУ в Уряді обмежилася освітянином С Ніколаєнком, який за останні два роки пережив три кадрові чистки Кабміну; та М. Рудьковським, що своїм приходом на посаду Міністра транспорту та зв’язку зможе послабити вплив “любого друзяки” О. Третьякова на “Укртелеком”.

Здавалось би уряд сформовано, міністерства працюють, але процес кадрових призначень із самого початку був приречений на продовження. Як можуть дві протилежні політичні сили представляти одну гілку влади та ще й співпацювати, якщо вони навіть не можуть розділити владних повноважень? Доказом цього стала відставка міністрів-нашоукраїнців – Р. Зварича та І. Ліхового. Натомість сам В. Янукович неодноразово заявляв, що він за коаліцію з “Нашою Україною”, а тому не проти, щоб в уряді працювали представники цієї політичної сили. Очевидно, прем’єр-міністр добре розуміє, що з одного боку, всі ключові посади в уряді займають представники так званої “антикризової” коаліції, всі фінансові потоки в Україні перебувають під контролем Партії регіонів, відтак, наявність на деяких “другорядних” міністерських посадах нашоукраїнців суттєво не зашкодить регіоналам, а навпаки зробить їх співвідповідальними за результати діяльності Кабміну в цілому. Також цілком очевидно, що між Президентом і Прем’єр-міністром існували певні домовленості щодо кадрових призначень як доповнення до всім відомого Універсалу національної єдності, який, слід зазначити, стільки разів порушувався, що до уваги його фактично вже і не беруть.

З іншого боку, у ключових сферах функціонування держави компромісу між керівником уряду та “представниками Майдану” знайти не вдасться. Про це свідчать неодноразові заяви В. Януковича про те, що “опозиціонерам в уряді не місце” ( Прем’єр-міністр має на увазі у першу чергу Б. Тарасюка). “Антикризова” коаліція ініціювала заслуховування звітів Ю. Луценка, Б. Тарасюка, А. Гриценка. До кінця їх доля ще так і не з’ясована.

Суперечки виникають і у владному трикутнику. Україна не має досвіду функціонування владних інститутів у парламентсько-президентській формі правління. Тому це певною мірою обумовило “тертя” між різними гілками влади. У новій редакції Конституції вказано про розподіл повноважень, але поряд із цим у ній є багато неточностей, якими вдало користуються юристи Президента і Прем’єр-міністра. В обох сторін спостерігається неприховане бажання вийти за межі своєї компетенції і захопити якомога більше повноважень.

Прогнози щодо такого розвитку подій робилися ще тоді, коли точилися активні дискусії стосовно доцільності зміни форми правління. Після введення реформи в дію, вони почали збуватися. Частково вирішити наявні колізії може прийняття закону про Кабінет міністрів України, але до його прийняття ще справа не дійшла. Три зареєстровані у Верховній Раді законопроекти (з них – один поданий Президентом, а один – Урядом) принципово різняться між собою в частині про конкретні владні повноваження.

Загалом, непорозуміння у владному трикутнику Уряд – Президент – Парламент проявляються у таких аспектах:

  • проблема у відмінності бачення зовнішньополітичного курсу. Незважаючи на те, що МЗС очолює ставленик Президента, його політичний прозахідний курс протиставляється курсу В.Януковича. Так, наприклад, у виступі в Брюсселі прем’єр бере на себе сміливість заявити, що Україна не готова до вступу в НАТО. Очевидно керівник виконавчої влади забув, що відповідно до чинної Конституції – зовнішню політику визначає Парламент, а керівником зовнішньополітичної діяльності є Президент.

  • Кабінет Міністрів України прийняв постанову, за якою президенту заборонено давати уряду доручення. Крім того, Прем’єр спробував дати власне тлумачення цьому механізму, повернувши до Секретаріату 7 указів. Права глави держави визначені у Конституції і позбавити Президента частини його повноважень може лише ВРУ, шляхом внесення змін до Основного Закону.

  • Складається враження, що проурядова парламентська більшість не голосуватиме за жоден законопроект, який поданий Президентом. В свою чергу, В.Ющенко вже неодноразово „ветував” прийняті Парламентом закони і ледь не щотижня декламує незадоволення тими чи іншими законопроектами, які допущені до розгляду на сесії.

  • Особливих проблем у взаємодії між Парламентом та Урядом не спостерігається. Це пов’язано із тим, що парламентська більшість з ініціативою підтримує всі „доручення” своїх колег з Кабміну. У проведенні через парламент „потрібних” законів проблем немає. Головне – уникнути вето Президента. Зазначимо, що цей механізм в руках В.Ющенка все ще залишається вагомим важелем впливу на політичну систему. Зібрати 300 голосів, які б дали можливість долати президентське вето парламентська коаліція все ще не змогла.

Зважаючи на взаємне бажання членів так званої „антикризової коаліції” бути присутніми у виконавчій владі, можна зробити висновок, що загрози з боку парламенту уряд не відчуватиме найближчі чотири з половиною роки.

Зазначимо також, що за сто днів своєї діяльності Уряд так і не спромігся виробити програму своєї діяльності, яка була б затверджена Парламентом. Впадає у вічі і те, що до сих пір так і не було проголошено започаткування жодних реформ, які є життєво необхідними (наприклад ЖКГ, судова, пенсійна тощо).

Експерти зазначають, що стиль діяльності Уряду дуже нагадує роботу Кабінету міністрів періоду першого прем’єрства В.Януковича, а це ми ніяк не можемо віднести до позитивних аспектів.

^ Соціально-економічний аспект діяльності уряду.

Аналіз економічної сфери діяльності Уряду розпочнемо із загальних фактів, адже Кабінет Міністрів відзначився практично у всіх галузях господарювання своєю невиваженістю, непослідовністю та немотивованістю.

Лише за 3 місяці урядування В. Януковича зростання цін на споживчі товари склало 4,7%, тоді як за весь попередній рік цей показник становив лише 3,8%.

Сьогодні уряд пишається частковим погашенням шахтарям заборгованості із виплати заробітної плати. Натомість він замовчує той факт, що у 2007 році отримувачі регресних платежів з бюджету, серед яких більшість – саме шахтарі, перестануть їх отримувати по досягненню ними пенсійного віку.

Ще одним аспектом є запуск інфляційних процесів: “Якщо за сім місяців функціонування уряду Ю. Єханурова інфляція склала лише 6 %, то тільки за жовтень за урядування В. Януковича інфляція склала 2,8 %, - найбільший показник за останні 6 років. Це безумовно спричинить зменшення реальних доходів населення.

Про інфляцію зауважує і заступник міністра фінансів Вадим Копилов під час прямої телефонної лінії із журналістами. У жовтні показник інфляції становив 2,6% у той час як у вересні - 2%. Продовольчі товари зросли в ціні майже на півтора відсотка, послуги ж подорожчали на 7.8%, - говорить він.

Державний комітет статистики повідомляє, що у жовтні споживчі ціни підвищилися на 2,6%.

На споживчому ринку у жовтні зросли ціни на продовольчі товари (СЛ.1 ).

У жовтні середня заробітна плата зменшилася на 0,5% у порівнянні з липнем до 1 073,10 гривні на місяць. Про це повідомив Державний комітет статистики. Найвищий рівень зарплат зареєстрований у Києві, де середня зарплата склала 1 763,74 гривні, зменшившись на 1,2% у порівнянні з липнем.

Ще одним кроком назад став удар по селу внаслідок заборони експорту зерна та знищення програми зниження відсотків, які виплачуються за кредити для села.

Великим каменем спотикання у роботі Уряду стало питання газопостачання. У контракті з Росією вже зафіксовано ціну на газ у 130 доларів. У секретаріаті Президента підписання нового контракту успіхом не вважають. Проте міністр палива та енергетики, Ю. Бойко, нову ціну газу у 130 доларів вважає дуже вигідною, а те, що Україна у відповідь не підвищила ставку на транзит палива не розцінює як втрату. Тоді як у 2005 році Ю. Бойко відстоював думку, що газ по 95 доларів = це дорого.

“У секретаріаті Президента не вважають, що газ за 130 доларів - це дешево. По-перше формула, за якою вивели цю цифру, залишається таємницею. А по-друге нова ціна палива хороша чи погана не зігріла тих українських осель, які й досі не почали централізовано опалювання,”- повідомляє офіційний інтернет-сайт „5 каналу”.

Ще 16 жовтня під час брифінгу, відбувся в будинку Уряду, Прем’єр-міністр України Віктор Янукович заявив: ”Сьогодні є в наявності практично всі баланси паливно-енергетичних ресурсів, які були передбачені на цей опалювальний сезон”. Тоді як станом на 3 листопада 2006 року, для прикладу, 15 будинків Рівного ще перебували без отоплення, при майже морозній температурі на вулицях міста.

Цікаву інформацію повідомляє кореспондент газети “Експрес” Євгенія Романів, за її даними нормою споживання газу в місяць в Україні на одну особу є 9,8 кубів за наявності централізованого теплопостачання. Тоді на рік людина споживає, 117,6 кубів газу, а при кількості населення України 46,8 млн. осіб, річна норма споживання газу на підігрів води та їжі становить 5,5 млрд. кубів газу.

Проте, за даними “Нафтогазу України” торік споживачі використали 2,92 млрд. кубів. Отже теоретичні нормативи не відповідають фактичним = повідомляє кореспондент - вони завищені вдвічі, а з нас беруть подвійну плату.

За такими ж підрахунками було з’ясовано, що для України необхідно 14 млрд. кубів газу на рік, а не 20, як зазначає “Нафтогаз”. Куди ж дівається решта? - питання риторичне і на жаль не вирішене. Нагадаємо, що “Нафтогаз України” об’єднує найбільші нафтогазовидобувні компанії країни і є монополістом із імпорту-експорту, транзиту і збереженню в підземних сховищах природного газу, а також транзиту нафти територією України. У той же час представник “РосУкрЕнерго” повідомив, що “Нафтогаз України” погасив цій компанії 49,6 млн. доларів із 371,789 млн. дол. простроченої заборгованості за поставлений у першому кварталі 2006 р. газу. Як відомо, ексклюзивний постачальник імпортного природного газу в Україну “РосУкрЕнерго” вимагав від НАК до 15 серпня сплатити борг у 372 млн. доларів у протилежному випадку залишаючи за собою право звернутись в суд (Арбітражний інститут торгівельної палати Стокгольму).

“Концентрований вираз урядової політики - це підготовлений “антикризовиками” проект держбюджету. У ньому синім полум’ям згорять всі народні гроші”, - сказав в інтерв’ю сайту RAZOM народний депутат Борис Беспалий. За його словами, Уряд хоче скупою рукою відібрати у соціально незахищених верств населення чисельні соціальні гарантії, у бюджетників - надбавки до зарплати, а у малого бізнесу – єдиний податок.

Поряд із антисоціальністю проекту бюджету викликає подив цинізм, з яким уряд створює передумови для корупційних схем при здійсненні державних видатків. Сотні мільйонів гривень видатків на діяльність органів місцевої влади, капітальне будівництво, водопостачання, енергозбереження тощо уряд залишив на центральному рівні, вирішивши розподіляти їх самостійно. Чи не для політичного тиску на владу окремих регіонів вигадана така схема?

Повернення корупційних схем ми бачимо і у приватизаційних процесах. План приватизації на 2007 рік переконливо свідчить – державне майно не приватизовуватиметься, а скоріше за все розділиться між урядовцями. Більше того, уряд, оминаючи парламент, прагне розпочати „розпродаж” підприємств, що законом заборонені до приватизації, - повідомляє офіційний сайт блоку „Наша Україна”. За останні 100 днів дивним чином підприємства центральних, західних та південних областей опиняються на межі банкрутства, вже 3 місяці чекаючи на законне повернення мільйонів гривень.

Діяльність уряду в економічній сфері безпосередньо пов’язана із гучним питанням формування бюджету на 2007 рік. Відразу зазначимо, у проекті бюджету на 2007 рік уряд декларує збільшення соціальних видатків на 8%, а мінімальної зарплати на 12,5% (найнижчий рівень за останні роки). У той же час рівень інфляції на 2007 рік планується у розмірі 13%, що означає суттєве зниження як реального рівня соціальних видатків, так і мінімальної заробітної плати, тобто малозабезпечені ставатимуть ще біднішими.

Представники уряду, готуючи проект бюджету неодноразово наголошували на його соціальному та інвестиційно-інноваційному спрямуванні. Для прикладу звернімося до думки Олександра Мороза, який у студії „5 каналу” заявляв: „Державний кошторис на наступний рік кращий за попередній за соціальними показниками, перерозподілом ВВП, а також співвідношенням центрального й місцевих бюджетів”. Подібні твердження неодноразово звучали з вуст Прем’єр-міністра та Міністра фінансів.

Отож, розпочавши аналіз бюджету, зазначимо, що бюджетний процес цього річ триває занадто довго, ледь потрапляючи у крайні терміни, визначені законом. Спадає на думку, що затягування прийняття бюджету відбувається штучно, аби лише приховати темні його сторони.

Отже, для початку наведемо ряд показників, які закладені у проекті бюджету та спробуємо дати їм аналіз, використовуючи думки експертів та власні міркування.

За словами Першого віце-прем'єр-міністра України, Міністра фінансів Миколи Азарова бюджет 2007 року має відновити пропорції в економіці і забезпечити перехід до її зростання. Тому розробник проекту - Міністерство фінансів зазначає, що бюджетна політика 2007 року, в першу чергу, буде спрямована на:

• стабілізацію фінансово-економічної ситуації в країні;

• вирішення найважливіших соціально-економічних проблем, підвищення соціальних стандартів та рівня життя людей;

• відновлення інноваційно-інвестиційної моделі розвитку економіки;

• проведення структурних реформ.

Спробуємо провести аналіз за таким самим порядком.

Розпочнемо зі стабілізації фінансово-економічної ситуації. З цього приводу варто звернути увагу на 89 статтю проекту про Державний бюджет, де зазначено, що « з метою створення умов для становлення інноваційно-інвестиційної моделі розвитку економіки установити, що у 2007 році фактичні надходження загального фонду державного бюджету від приватизації державного майна у сумі 10.000.188 тис. гривень використовуються за пріоритетними напрямами (бюджетними програмами). Тут же наведено перелік всіх бюджетних програм, а також суми коштів, які закладені для їх реалізації.

Здавалося б, все закономірно – Уряд проголошує політику реанімації економіки і використовує для цього всі можливі засоби. Але є одне але. В одному з додатків до проекту Держбюджету, в якому Уряд подає основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України на 2007 рік, схвалені Кабінетом Міністрів України 14 серпня 2006 року, зустрічаємо твердження такого роду : «на 2007 рік передбачається визначити дефіцит державного бюджету в обсязі 15,1 млрд. гривень, або 2,55% ВВП, в тому числі по загальному фонду 13,8 млрд. гривень, або 2,33%, який передбачається профінансувати переважно за рахунок очікуваних надходжень від приватизації державного майна у наступному році - 10 млрд. гривень. Перелік підприємств, що підлягають приватизації визначено у додатку № 12 до проекту Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”.

Отже, Уряд планує погасити дефіцит за рахунок майбутньої приватизації, кошти від якої мають піти на реалізацію раніше проголошених інноваційно-інвестиційних моделей розвитку економіки. Для аналізу даного положення звернемося до думки експерта, а саме президента Центру економічного розвитку Олександра Пасхавера. Власне у коментарі газеті „Дзеркало тижня” він з сумнівом говорить про можливість продажу більшості підприємств, зважаючи на те, що деякі з них не працюють, деякі мають власників, а деякі не являють собою реального інтересу, оскільки є лише оболонками. Досить критично пан Олександр також говорить про принцип розподілу отриманих коштів від приватизації та про їхню загальну суму.

Подібні міркування має також Ігор Бураковський, директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій. Його також турбують принципи здійснення приватизації та величина можливих надходжень, оскільки від неї залежить фінансування всіх бюджетних програм.

Інший аспект – реалізація соціальних програм. При розгляді даного питання керуватимемося виключно думками експертів, як працівників держапарату, так і представників опозиції.

Якщо звернутися до думки експертів, то закладена соціальна програма – найуразливіше місце в проекті. Принаймні переважна більшість зауважень експертної комісії Уряду, яка працювала над аналізом проекту, стосується саме його соціальної частини.

Перше зауваження стосується положення про призупинення дії низки спеціальних законів щодо трудових гарантій в оплаті праці, що суперечить статті 22 Конституції України, відповідно до якої “конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод”. Зокрема, проектом пропонується повністю зупинити низку життєво-важливих, першочергових соціально-трудових гарантій в оплаті праці усім категоріям державних службовців, що на думку експертів дестабілізує роботу державних органів. Також положення проекту призупиняють дію окремих статей спеціальних законів щодо виплати пенсій та змінюють порядок обчислення та їх нарахування. В бюджеті 2007 року визначено мінімальну пенсію, яка не перевищить і 400 гривень; зараз пенсія становить 359 грн. Проектом Держбюджету на 2007 рік не передбачено жодного підвищення пенсій. Навпаки – видатки на Пенсійний фонд скорочено на 5,3 млрд. грн, а розмір пенсій для пенсіонерів, що працюють, – зменшено до двох мінімальних зарплат (при цьому працюючим у бюджетній сфері пенсія взагалі знімається (статті 9, 41,112,11).

Проект передбачає обмеження розміру соціальних виплат (при декларації представників Уряду про широку соціальну допомогу). Наприклад, частиною другою статті 40 пропонується установити, що розмір наданих пільг, компенсацій, гарантій (державних (соціальних) гарантій), соціальних допомог, допомог сім'ям з дітьми та інших соціальних виплат, разом з сукупними доходами зазначених громадян у грошовому еквіваленті не повинен перевищувати величини доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги в розрахунку на місяць.

Отже, відповідно до підпункту статті 6 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” з 1 січня 2007 року розмір усіх видів соціальних виплат разом з сукупними доходами громадянина не повинен перевищувати 740 гривень. Таким чином, якщо громадянин має доход розміром в 739 гривень, то він матиме право на соціальну виплату лише у розмірі 1 гривні.

Іншу сторону критики становить регулювання питань оподаткування. Експерти говорять, що проект закону про Державний бюджет на 2007 рік продовжує негативну традицію внесення змін до норм податкового законодавства. Так представник колишнього Уряду, Віктор Пинзеник заявляє про відсутність фактичного зниження податків (а в деяких випадках навіть підвищення) та недостатній рівень розробки механізмів оподаткування. Наприклад, відповідно до закону про податок на доходи фізичних осіб, ставка податку з 13% має зрости до 15 %.

За даними ряду соціологічних досліджень проведених соціологічною службою центру імені Олександра Розумкова наприкінці вересня 2006 року, Уряд В. Януковича кращий за попередні Уряди Ю. Тимошенко та Ю. Єханурова. Це видно із таблиць 1 та 2. Дані показники, вважають представники центру, пов’язані не лише з тими трансформаціями, що відбулись у суспільстві із зміною Уряду, а перш за все із особливостями громадянської свідомості: мова йде про те, що кожен новий Уряд для громадян у більшості випадків є кращим від попереднього вже самим фактом „новизни”, що породжує надію на позитивні зміни. Це аж ніяк не є заслугою Уряду В. Януковича, а звичайний „рух за інерцією”, породжений попередніми Урядами.

Динаміку зміни думки респондентів щодо правильності напрямку подій, що відбуваються в Україні можна побачити із таблиці 3.

Отже, як бачимо 100 днів діяльності уряду Януковича, який ішов на вибори під гаслом „покращення життя вже сьогодні”, на практиці призвели до зворотного. Відсутність результату – також результат. Так можна прокоментувати 100 днів діяльності нового уряду, оскільки в його роботі не має якихось значних успіхів, щоб робити якісь позитивні результати в економіці.

Негативним моментом є те, що спостерігається підвищення тарифів, а також не була прийнята програма дій уряду.

Зараз робиться акцент на бюджетній економіці в значній мірі в збитки соціальним програмам. Падає рівень життя українських громадян, закладено передумови до втрати економічного суверенітету, подальшого зниження реальних доходів людей та руйнації економіки України вже у 2007 році. 100 днів дяльності Уряду це сто днів політики економічного парадоксу, повернення до корупційних схем в керуванні державою та зради національних інтересів.

Україна перетворилась на прем’єрську республіку, до рук урядовців знову повернулись адміністративно-командні методи управління державою, а економіку вкотре охопив регрес. Шанованому Віктору Федоровичу слід пам’ятати, що він Прем’єр всієї України, а не лише Донецького регіону, і може тоді у нас хоча б з’явиться нова надія „об’єднати Україну”(ще одна не виконана обіцянка біло-блакитних).


^ Зовнішньополітичний аспект діяльності.


До прийняття Віктором Януковичем повноважень Голови Уряду багато експертів схилялися до думки про те, що зовнішньополітичний курс України спрямований Президентом В.Ющенком у сторону Європейського Союзу та інтеграції до НАТО, зазнає суттєвих змін при приході до влади нової урядової команди сформованої на базі "антикризової коаліції". Не лише експерти та аналітики були схильні до цієї думки. Застереження були певні побоювання були і у Президента, що також певним чином змусило Віктора Ющенка визначити компромісний варіант з “Універсалом національної єдності” і сприяти його підписанню. Не вдячна справа переоцінювати значення цього документа, проте слід визнати головну його заслугу в тому, що Універсал став політичною перешкодою тим силам, які були прямо чи опосередковано зацікавлені у зміні зовнішньополітичних орієнтирів України. Звичайно, підписання задекларованих пунктів не давало жодних гарантій їх дотримання на практиці. Але підписи перших осіб держави під цим документом вже сприяли бодай найвіддаленішому прийнятті до уваги задекларованих позицій.

Слід зазначити, що багато експертів цілком слушно прогнозували, що чітка послідовна позиція щодо зовнішньополітичного курсу «антикризового уряду» не можлива, зважаючи навіть на те, що партії, які складають новостворений кабмін йшли на вибори з різним баченням пріоритетів зовнішньої політики України.

З одного боку лунали оптимістичні заяви Бориса Тарасюка, міністра закордонних справ: „Говорити про те, що уряд може змінити зовнішню політику, не має потреби. Президент має достатньо повноважень особистих, а також він має такий захист конституційний, як Рада нацбезпеки та оборони”.

З іншого боку показовим є візити і заяви В. Януковича , під час яких прем’єр дозволяє собі давати коментарі і говорити про речі, які не є в його компетенції. і взагалі створюється враження, що діяльність МЗС, яке очолює нашоукраїнець Б. Тарасюк умисно блокується урядовцями-регіоналами. Отож заяви Тарасюка щодо незмінності зовнішньополітичного вектору є занадто самовпевненими. Про гальмування роботи МЗС можна говорити навіть зважаючи на той факт, що заступник міністра закордонних справ представник Партії регіонів який навяд чи зраджуватиме передвиборчим обіцянкам своєї політичної сили.

Ситуацію, яка склалася навколо зовнішньополітичного курсу коментують експерти. Причому, з різних позицій. Так, наприклад, журналіст О. Сушко у своїй статті в “Дзеркалі тижня” прогнозуючи певну корекцію зовнішньої політики України в бік Сходу, не схильний ставити знак рівності між інтересами Партії регіонів і донецьких бізнес-груп, з одного боку, та інтересами Кремля – з ншого. (www.zn.kyiv.ua)

В свою чергу, журналіст А. Пастухова визначає такі основні причини проблем, що можуть виникнути у зв’язку з координацією зовнішньої політики: перша – відсутність єдності позицій представників різних гілок влади та політичних сил щодо основних напрямків зовнішньої політики. Суперечливими питаннями наразі є: членство в НАТО, вступ до СОТ, зона вільної торгівлі в рамках Єдиного економічного простору (ЄЕП), інтеграція до Європейського союзу; друга – характер інституційно-правового забезпечення координації зовнішньополітичного курсу та недосконалість механізмів взаємодії гілок влади у зовнішньополітичний сфері.

(www.i-view.com.ua)

А тепер дещо детальніше проаналізуємо зовнішньополітичну лінію уряду, зосередивши увагу на основних напрямках закордонної політики Уряду.

^ РОЗВИТОК ВІДНОСИН З РОСІЄЮ

Перший закордонний візит нового українського прем’єра був до Росії, у чому багато хто побачив символи повернення до проросійської зовнішньополітичної орієнтації. Хоча із загальних висловлювань В. Януковича можна простежити його небажання давати конкретні обіцянки щодо інтеграції України, наприклад, в ЄЕП.

Якщо проаналізувати найбільш важливі зустрічі Прем'єр-міністра з першими особами Росії та представниками від Євросоюзу, то можна зробити висновок, що В. Янукович намагався дотримуватися позиції "золотої середини" - не роблячи різких висказувань та різких заяв, хоча в свою чергу не вчиняючи і конкретних кроків. Характерною особливістю у "діалозі" з Російською Федерацією є принаймні формальне обмеження діалогу суто економічними питаннями співробітництва, зокрема величезна увага приділяється нафто-газовій сфері. Про це свідчать неодноразові заяви прем'єра при зустрічах з В. Путіним та М. Фрадковим, також зустріч з керівниками російських нафтових компаній 26 вересня 2006року.

Аналізуючи ситуацію, що склалася в російсько-українських відносинах, можна виділити кілька аспектів.

Не відбулося прискорення інтеграції України до регіональних об’єднань, у яких провідну роль відіграє Росія. Українська влада проголосила, що одним із можливих напрямків зовнішньої політики є формування зони вільної торгівлі в рамках ЄЕП. Ця позиція уряду була неодноразово озвучена Прем’єр-міністром України, в свою чергу Росія намагається залучити Україну до Митного союзу, який не є вигідним нашій стороні.

Загалом, поки-що, як українська, так і російська сторона, прагнуть діяти, виходячи зі своїх національних інтересів. За таких умов ефективність діяльності української влади залежатиме від її здатності в умовах жорсткого тиску РФ відстоювати інтереси України.

Єдине питання, яке виникає в експертів і відповідь на яке ми зможемо отримати лише згодом – те, чи були неформальні політичні домовленості з Росією під час підписання контракту на закупівлю газу. Урядовці це категорично заперечують, але вже, скажімо, лобіювання віце-прем’єром Д. Табачником інтересів російськомовних аудіо-візуальних продуктів змушує замислитися над щирістю слів “антикризовиків”. Тим паче, експерти доводять, що газ для України по 130$ є аж ніяк не вигідним для Росії і домовленості з іншими країнами про ціну на газ у 240$, 210$ є тому приклад. Виникає питання: що вона попросить взамін? (Чи, може, вже попросила?)

СОТ


Однією з головних умов участі України в євроінтеграційних процесах є вступ у СОТ. Це прекрасно усвідомлюють наші урядовці. Зокрема, Борис Тарасюк ще на початку 2006 року запевняв, що Україна має увійти в СОТ до кінця поточного року. Але політична ситуація зазнала кардинальних змін. МЗС вже не має такого сприяння прем’єра у своїй діяльності як за уряду Ю.Тимошенко і Ю.Єханурова. Отож, цей процес гальмують розбіжності і конфлікти у стосунках між державними органами влади та окремими політиками.

З’ясувати хто насправді відтягує вступ України до СОТ важко, а аргументовано довести неможливо. Дану ситуацію міністр економіки Володимир Макуха, який загалом є прихильником СОТ коментує наступним чином: ”Членство в цій організації до початку 2007-го, неможливе через технічні причини. Єдине , що може зробити Україна до кінця року, так це адаптувати вітчизняне законодавство до вимог СОТ. Україна стоятиме в черзі на вступ до СОТ аж до кінця січня наступного року… Не буде чекати Україна і Росію, на що натякав російський прем'єр Фрадков. Вступ до СОТ переноситься суто через технічні причини.”

Слід вказати на певну тенденцію в Уряді від абсолютно обережних висловлювань щодо СОТ і перспектив членства України в ній і до фактичного визнання урядом потреби вступу вже на початку 2007 року(М.Азаров). Але, очевидно. що немає єдності поглядів щодо цього питання в лавах Партії Регіонів і в Уряді. Голосування по сотівських законопроектах у Парламенті свідчить по те, що на перший план тут виступають інтереси бізнесу, а не держави загалом. (Скажімо, питання про зменшення ввізного мита на вживані закордонні автомобілі).

НАТО

У питаннях вступу до НАТО В.Янукович цілком штучно намагається спиратися на думку громадськості, яка у своїй більшості негативно відносяться до вступу до цієї організації. 14 вересня на засідання комісії Україна-НАТО, український прем’єр-міністр заявив, що «народ готовий до євроінтеграції і поки не готовий до вступу у НАТО». Обґрунтував він це тим, що вступ підтримує лише невелика частина України (12-25%) і політична ситуація вимагає тимчасової паузи. Виникає питання про тривалість цієї паузи і можливості вступу після так званої перерви. Тут можна критикувати прем'єра за надто одностороннє трактування плюсів і мінусів входження України до НАТО і оперування не інформацією про конкретні переваги і недоліки вступу, а абстрактними фразами під шумок створеного його ж партією громадського несприйняття.

Реакція на заяву про неготовність вступу неоднакова як серед українських політиків, так і закордонних. Так, наприклад, Петро Порошенко просить не драматизувати ситуацію і рано чи пізно кроки поступу України до НАТО будуть виконані урядом, оскільки вони зазначені в Універсалі національної єдності. Цікаво, це новий метод самозаспокоєння чи намагання вселити віру до документу, який з моменту підписання не мав майбутнього? А.Гриценко – Міністр оборони – вважає, що В. Янукович помилився і НАТО – це шлях до прогресу і з вступом відтягувати не слід.

Деякі західні видання сприйняли заяву прем’єра як згортання курсу євроатлантичної інтеграції. Проте, офіційний Вашингтон не драматизує щодо подальшого розвитку відносин, оскільки вже створена рада Україна-НАТО, яка регулярно проводить засідання. За словами офіційного представника Держдепу США новий Уряд України зробив правильно, адже йде поступове обговорення цього питання з українцями та країнами-членами НАТО.

Слова Віктора Януковича повною мірою виражають внутрішньополітичні реалії нашої країни. Наївно було б припускати, що за проросійською риторикою правлячої партії є намір прискореними темпами втягнути Україну в НАТО і посилання на рівень інформованості є суто політичним рішенням, а не підґрунтям для такої заяви, оскільки саме на Уряд покладено завдання з підвищення рівня свідомої підтримки членства громадською думкою. Спостерігати такі дії нам не доводиться, і навпаки, здійснюється маніпуляція суспільними настроями, а не реальні програми інформування громадян.

Діяльність Уряду щодо євроатлантичної інтеграції обмежилася скасуванням комітету з питань інтеграції, що відбулося на початку діяльності новоствореного кабінету і значно ослабило вплив МЗС на зовнішній курс країни; і заявою Прем’єр-міністра у Брюсселі і Сочі, які відображають політичну ситуацію України, але не враховують шляхів і планів для вирішення її у майбутньому.

ЄС

 Після формування нового уряду дещо активізувалася співпраця з Європейським Союзом. Українська сторона наполягає на поглибленні інтеграції. Головним завданням уряд бачить створення зони вільної торгівлі з ЄС. У той же час Європейський Союз готовий до поглиблення співпраці з Україною. Але затягування виконання забов¢язань перед ЄС може стати на заваді амбітним планам українського уряду.

Аналізуючи ситуацію на європейському напрямі, можна визначити наступні аспекти.

Активними є двосторонні контакти. Прем’єр-міністр України здійснив кілька візитів до Брюсселю, у заходах з обговорення співробітництва між Україною та ЄС. Він взяв участь у Десятому засіданні Ради з питань співробітництва між Україною та Європейським союзом та у конференції “Україна-ЄС”. Наприкінці жовтня відбувся самміт Україна-ЄС, який пройшов у Гельсінкі. Представники Європейського Союзу мали можливість переконатися в тому, наскільки щирий український уряд у своїх запевненнях про пріоритетність євроінтеграційного курсу країни. Українській владі, у свою чергу, випала нагода дізнатися, чи готові в Євросоюзі документально зафіксувати свої наміри почати з ними переговори щодо нової базової угоди, а також ураховувати позицію Києва в енергетичному діалозі Москви і Брюсселя.

Протягом цих зустрічей було визначено позицію України по відношенню до ЄС - кінцевою метою було визначено вступ до інтеграційного об¢єднання. Було обговорено формат подальшої співпраці з ЄС. Так ще у вересні прем’єром були сформульовані досить оптимістичні прогнози: “Під час наших переговорів з Президентом Європейської Комісії паном Баррозу, – зазначив Віктор Янукович у своїй заяві для журналістів, – ми дійшли спільного висновку, що Україна і ЄС мають пройти складний шлях для того, щоб виконати стратегічну мету України – вступ до Європейського Союзу”.

Головні напрямки цього шляху будуть визначені в широкій угоді про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС. У 2007 році таку угоду буде відпрацьовано,” – підкреслив Глава Уряду України. ( 21.09.2006 | 16:03 | Прес-служба Кабінету Міністрів)

Було укладено ряд важливих документів: підписаний “Меморандум про взаєморозуміння між Україною та Європейським Союзом “Про взаєморозуміння в галузі енергетики”. Документ дасть можливість створити механізм фінансування спільних енергетичних проектів і має сприяти поступовій інтеграції енергетичного сектору України до енергетичного ринку ЄС. Також було розглянуто пакет угод між Україною та ЄС про спрощення візового режиму та реадмісію.

Українській стороні вдалося досягти домовленостей щодо розробки та укладання нового договору з ЄС, що мав би замінити Угоду про партнерство та співробітництво. Суттю нового базового документа має стати політична асоціація та подальша економічна інтеграція України.

У той же час нова українська влада в повному обсязі не виконує всіх забов¢язань перед ЄС, визначених раніше, передусім щодо створення сприятливих умов для розвитку малого і середнього підприємництва, боротьби з корупцією. Не було виконано усіх забов’язань, взятих на себе Україною у зв’язку із вступом до СОТ. Закони необхідні для вступу, приймаються в парламенті повільно, в тому числі і завдяки “старанням “антикризової коаліції”.

Таким чином, Україна отримала реальний шанс для подальшого поглиблення співпраці з Європейським союзом. Проте подальші успіхи Уряду в розвитку взаємовигідних відносин із Європейським союзом та досягнення кінцевої мети – вступу до ЄС – будуть залежати від здатності української влади виконувати умови домовленостей із ЄС, в першу чергу щодо вступу до Світової організації торгівлі. (http//www.i-view.com.ua//)

На нашу думку, вже вкотре утверджується теза про тісний взаємозв’язок зовнішньої і внутрішньої політики. Загадом прихід до влади антикризової коаліції аж ніяк не надає позитивної динаміки руху України на зовнішньополітичній арені. Окрім так званого налагодження відносин з Росією. Але питання якою ціною це зроблено залишається відкритим.


^ ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

На даному етапі сформувати однозначні висновки про результати діяльності Уряду ми не можемо. Стоденний термін є надто коротким для підбиття остаточних підсумків, особливо якщо це стосується соціально-економічних перетворень. Ми можемо говорити лише про певні тенденції які відображають стиль мислення та цілі нового Уряду. Політично-правові аспекти діяльності кабміну залишаються до кінця не врегульовані , що в свою чергу призводить до постійного перетягування повноважень між Урядом та президентом. Це аж ніяк не сприяє стабільності та виробленню довгострокової концепції функціонування політичної системи. Тривогу викликають деякі кроки та наміри Кабінету Міністрів в економічній сфері. Відповіді на запитання чому не відбулося покращення нашого життя “вже сьогодні ” ми так і не отримали. Хоча з іншого боку ми повинні розуміти: це було лише популістське гасло. Очевидно, що з відставкою міністра закордонних справ Б. Тарасюка та притуплення зовнішньополітичної активності президента міжнародний курс буде уніфікований; в іншому випадку перетягування канату Схід-Захід триватиме.

Схожі:

Аналітична доповідь iconМетодологічні проблеми теорії виховання
...
Аналітична доповідь iconНавчально-методична карта навчальної дисципліни
...
Аналітична доповідь iconАналітична доповідь
Помаранчеві сили (нсну, бют, спу), хоча й не були об’єднані в один виборчий блок, але у результаті здобули більше голосів, ніж сили,...
Аналітична доповідь iconРеєстраційна картка учасника мнтк авіа-2009
Секція, у рамках якої Ви хочете представити доповідь (Програмний комітет залишає за собою право перенаправляти доповідь)
Аналітична доповідь iconКонспект лекцій з курсу " аналітична хімія"
Нат Т. П. Конспект лекцій з курсу "Аналітична хімія" (для студентів 2 курсу заочної форми навчання напряму підготовки 060103 – “Гідротехніка...
Аналітична доповідь iconРекомендації щодо підготовки доповіді для захисту врб
Доповідь студента під час захисту врб становить собою форму публічного виступу, в якому узагальнюються проведені дослідження чи розробки....
Аналітична доповідь iconАнотація курсу «Вища математика» у розділі «Аналітична геометрія»
«Аналітична геометрія» розглядаються такі теми, як елементи векторної алгебри; рівняння ліній на площині; загальне та часткове рівняння...
Аналітична доповідь iconМетодичні вказівки до лабораторних робіт з курсу "Аналітична хімія та інструментальні методи аналізу " для студентів 2-го курсу спеціальності 6091600"Хімічна технологія високомолекулярних сполук"
Методичні вказівки до лабораторних робіт з курсу "Аналітична хімія та інструментальні методи аналізу "
Аналітична доповідь iconТ. В. Вища математика. Частина Лінійна алгебра. Векторна алгебра. Аналітична геометрія. Повторити теоретичний матеріал за конспект
Будкіна Т. В. Вища математика. Частина Лінійна алгебра. Векторна алгебра. Аналітична геометрія
Аналітична доповідь iconІнформація про доповідь (автори і назва)

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи