Буковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб icon

Буковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб




Скачати 200.44 Kb.
НазваБуковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб
Дата20.06.2012
Розмір200.44 Kb.
ТипДокументи




Буковинський державний медичний університет

Кафедра пропедевтики дитячих хвороб



„ЗАТВЕРДЖЕНО”

на методичній нараді кафедри

„__” ______________ 20 р.

протокол № _______

Зав. кафедри, професор

____________ Ю.М. Нечитайло






Методична вказівка для організації самостійної роботи студентів

„ПОНЯТТЯ ПРО ЗДОРОВЯ ДІТЕЙ. КРИТЕРІЇ ЙОГО ОЦІНКИ, ГРУПИ ЗДОРОВЯ. ДИСПАНСЕРИЗАЦІЯ ДІТЕЙ РАЗНОГО ВІКУ. МЕТОДОЛОГІЯ ПОБУДОВИ ДІАГНОЗУ В ПЕДІАТРІЇ






Навчальний предмет:

„Дитячі хвороби

з дитячими інфекційними хворобами”

Курс 6

Факультет медичний № 2

Спеціальність „Лікувальна справа”

Кількість навчальних годин – 5

Методичну вказівку склав

доцент кафедри, к.мед.н. Безрук В.В.



Чернівці 2008

^ 1. Актуальність теми. За визначенням ВООЗ, здоров'я - це стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність захворювань та вад розвитку. Використання валеологічного підходу до оцінки стану здоров'я дітей дозволяє об'єктивно оцінити ріст та розвиток дитини. Діагностика захворювань у дітей і проблема оцінки їх загального стану - важлива і складна проблема педіатрії. Не дивлячись на велику кількість сучасних додаткових методів дослідження, як інструментальних, так і лабораторних, клінічне обстеження відіграє вирішальну роль в діагностичному алгоритмі. Тільки володіючи навичками клінічного обстеження лікар може встановити правильний діагноз не пропустивши жодної, навіть незначної ознаки захворювання. Окрім оволодіння методиками дослідження та практичними навичками, необхідно звикати до системного та ретельного обстеження дитини.

^ 2. Навчальна мета заняття. Ознайомитись із визначенням здоров'я за ВООЗ, основними показниками та критеріями, за якими оцінюється стан здоров'я дитини, сутністю валеологічного підходу до оцінки стану здоров'я дітей, загальною схемою клінічного обстеження дитини (/ рівень засвоєння), знати загальну схему клінічного обстеження, особливості обстеження дітей різних вікових груп, поняття про групи здоров'я, методику проведення загального огляду дітей (II рівень засвоєння), вміти оцінити стан здоров'я дитини за валеологічними показниками, визначити групу здоров'я, провести загальний огляд дитини (III рівень засвоєння), вміти використовуючи загальну схему клінічного обстеження та навички по збору анамнезу провести загальний огляд дитини та визначити уражену систему (IV рівень засвоєння).

^ Вимоги до засвоєння матеріалу: Студент повинен знати: загальні підходи до оцінки стану здоров'я дітей; групи здоров'я; сутність валеологічного підходу при оцінці здоров'я дітей; особливості огляду дітей різних вікових груп; послідовність загального огляду та показники, що визначаються. Студент повинен вміти: оцінити загальний стан здоров'я дитини, визначити групу здоров'я, провести загальний огляд дітей в залежності від віку.

^ 3. Матеріали до аудиторної самостійної роботи:

3.1. Базові знання, вміння, навички (міждисциплінарна інтеграція)

Дисципліна

Знати

Вміти

1. Забезпечувальні дисципліни (нормальна анатомія, фізіологія, патологічна анатомія та фізіологія, пропедевтика внутрішніх хвороб)

Будову та функції органів та систем, правила догляду за дітьми із захворюваннями різних органів та систем, правила медичної етики та деонтології, особливості обстеження підлітків

Доглядати за дитиною із захворюваннями різних органів та систем в залежності від віку

2. Внутрішньо-предметна інтеграція

Схему збирання анамнезу в залежності від віку дітей та загальну і схему обстеження дитини. Групи здоров'я. Особливості диспансеризації дітей 1 року життя.

Збирати анамнез у дітей в залежності від віку, проводити клінічне обстеження дітей. Віднести дитину до відповідної групи здоров'я. Вміти виявити відхилення при диспансеризації дітей 1 року життя.

^ 3.2. Зміст заняття:

За визначенням ВООЗ. здоров'я - це стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність захворювань та вад розвитку. Більшість показників, за якими традиційно оцінюють стан здоров'я дітей є більше показниками нездоров'я або хвороби. Використання валеологічного підходу до оцінки стану здоров'я дітей дозволяє об'єктивно оцінити ріст та розвиток дитини.

Під час проведення профілактичних оглядів проводять комплексну оцінку стану здоров'я дітей. При цьому враховуються: - функціональний стан органів і систем: - резистентність і реактивність організму; - рівень і гармонійність фізичного та нервово-психічного розвитку: - наявність хронічної (в тому числі, вродженої) патології.

На основі даних показників діти розділяють на 3 групи здоров'я.

Під час проведення профілактичних оглядів проводять комплексну оцінку стану здоров'я дітей. При цьому враховують:

- функціональний стан органів і систем;

- резистентність і реактивність організму;

- рівень і гармонійність фізичного та нервово-психічного розвитку:

- наявність хронічної (в тому числі вродженої) патології.

І група - здорові діти. або з незначними відхиленнями, що не впливають на стан здоров'я і не потребують корекції.

II група А - діти з обтяженим біологічним і сімейним анамнезом (патологія вагітності. ускладнені пологи, недоношеність, несприятливий перебіг раннього неонатального періоду), але з нормальним фізичним та нервово-психічним розвитком, без функціональних відхилень.

II група Б - діти з наявністю функціональних відхилень, часто (4 рази і більше) і довго хворіючи гострими респіраторними захворюваннями, діти, які видужують після важких гострих захворювань.

III група - діти з хронічною патологією в стані компенсації, субкомпенсації і декомпенсації.

Діти І групи здоров'я спостерігаються в звичайні строки, встановлені для огляду здорових дітей в залежності від віку. II група здоров'я спостерігається за індивідуальним планом. Часто хворіючі і реконвалесценти беруться під нагляд по формі №30-0. діти III групи знаходяться на диспансерному нагляді у педіатра та спеціалістів і повинні 2 рази на рік отримувати лікування.

Кабінет здорової дитини (КЗД) являється методичним центром по питанням розвитку. виховання та охорони здоров'я дитини. У дитячих поліклініках, що обслуговують до 10 тисяч дітей, виділяється одна посада, а більше 10 тисяч дві посади фельдшерів чи медичних сестер для роботи в КЗД. Направлення в КЗД дітей першого року життя проводиться після профілактичного огляду педіатра. Медична сестра роз'яснює матері нові рекомендації педіатра і наглядно демонструє їх. використовуючи методичні матеріали кабінету.

^ Диспансеризація дітей 1 року життя

Завдання профілактичних оглядів дітей 1 року життя є організація відповідного режиму та раціонального вигодовування - профілактика рахіту, анемії, інфекційних захворювань, виявлення та лікування вродженої патології.

На першому році життя здорова дитина має бути оглянута педіатром 14 разів, в тому числі в поліклініці - 12 разів з обов'язковим оглядом ортопеда, офтальмолога, невролога та іншими спеціалістами. Дільнична медсестра відвідує дитину вдома 1 раз на місяць. Медичний нагляд за розвитком дитини ведеться з урахуванням індивідуальних особливостей у різні періоди 1 року життя.

У дітей перших 3 місяців важливо: виписка з пологового будинку, адаптація до нових умов життя, початок перших прогулянок, профілактика рахіту, профілактика та лікування гіпогалактії, організація раціонального вигодовування, профілактика гіпотрофії.

З 3 до 6 місяця звертається особлива увага на профілактичні щеплення, введення корекції харчування та прикорма.

У віці від 6 до 9 місяців необхідно проводити профілактику інфекцій дихальних шляхів, кишечних захворювань та травматизму.

Період від 9 до 12 місяця співпадає з відлученням від грудей, розширенням раціону харчування, проведенням щеплення.

Дільничний педіатр записує свої спостереження за дитиною в етапних епікризах (3. 6 та 9 місяців). В кінці 1 року після клінічного обстеження, проведення антропометричних вимірювань, лабораторних досліджень (загальний аналіз крові і сечі), аналізу профілактичних щеплень та перенесених хвороб на протязі року, складається епікриз з оцінкою фізичного, нервово-психічного розвитку та план подальшого нагляду та оздоровлення дитини на наступний період.

Валеологія - наука про здоров'я та здоровий спосіб життя. Етимологічне термін "валеологія" якраз і означає "наука про здоров'я". Крім етимологічного, можна дати й змістовне тлумачення валеології як науки. Валеологія - це галузь відносно автономна. стосується саме наукових знань про формування, збереження, зміцнення, відновлення й передання наступним поколінням здоров'я.

^ Загальна схема клінічного обстеження

І. Опитування:

Скарги

- Історія теперішнього захворювання

- Історія життя

II. Об'єктивне дослідження:

Загальний огляд Визначення стану важкості Оцінка фізичного розвитку Оцінка психомоторного розвитку Оцінка біологічного віку Обстеження органів та систем:

- нервова система

- покриви тіла

- кісткова та м'язова система

- дихальна система

- серцево-судинна система

- шлунково-кишковий тракт видільна система статева система

III. Спеціальні методи дослідження:

- Лабораторні методи

- Інструментальні методи

^ Особливості обстеження дітей різного віку

При обстеженні дитини необхідно пам'ятати три обов'язкові умови:

- знайти контакт з дитиною та її батьками;

- забезпечити оптимальні умови освітлення та температури;

- забезпечити зручне положення для лікаря та його індивідуальний захист від можливого інфікування.

^ Загальний огляд

Загальний огляд часто є джерелом для діагностики різних захворювань. При цьому визначають: стан свідомості, положення у ліжку, вираз обличчя, реакція на оточуючих.

Свідомість дитини може бути не порушена та порушена. Розрізняють декілька ступенів порушення свідомості:

1. Коматозний стан (кома) - повна втрата свідомості.

2. Сопорозний стан

3. Ступор

4. Збудження, маячення, галюцинації

Положення у ліжку може бути активним, пасивним та вимушеним. Активне положення визначають коли дитина вільно пересувається, активна, це положення хворого яке він може змінювати залежно від власних потреб (Майданник В.Г.). При пасивному положенні дитина лежить під дією сили тяжіння. Вимушене положення визначається тоді, коли дитина намагається прийняти таке положення, при якому легше переносити хворобу.

Вимушене положення може бути різноманітним. При підвищенні внутрішньо­черепного тиску (менінгіт, менінгеальний синдром) дитина лежить на боці, ноги згинає у колінних суглобах та прижимає їх до черева, голову запрокидує назад завдяки ригідності м'язів потилиці. При захворюваннях нижніх дихальних шляхів -пневмонії, плеврити тощо дитина займає положення на боці, відповідному половині ураження. Під час нападу бронхіальної астми дитина як правило сидить, тримаючись руками за спинку стільця або поклавши їх на коліна. Таке положення допомагає включати допоміжну дихальну мускулатуру в акт дихання, тим самим полегшуючи його. При гострих захворюваннях черевної порожнини (гострий апендицит, гострий мезаденіт, гострий перитоніт) діти часто лежать із ногою, зігнутою у кульшовому та колінному суглобах, що зменшує біль. При вроджених вадах серцево-судинної системи в стадії декомпенсації хвора дитина намагається зайняти напівсидяче положення, що зменшує задишку.

^ Вираз обличчя може бути спокійним, жвавим. Іноді за виразом обличчя вдається визначити важкість захворювання (гострий перитоніт, уремія, сепсис тощо).

Визначають також реакцію дитини на контакт з оточуючими, на огляд лікаря, на близьких, настрій дитини (спокійний, піднесений, збуджений тощо), цікавість до іграшок, швидкість відповіді на запитання.

Оцінюють аномалії розвитку та стигми дизембріогенезу (клініко-морфологічне обстеження). Велика кількість різноманітних спадкових синдромів та вроджених вад розвитку характеризується поєднанням окремих ознак. За „Методичними рекомендаціями для проведення клініко-морфологічного дослідження у родинах із спадковими синдромами (1986)" ознаки розділяються на три групи:

  • альтернативні: або є або ні (шийні фістули, чотирьох пальцева складка на долоні тощо);

  • вимірювальні: ознаки, які визначають абсолютним або відносним кількісним значенням (подовження, укорочення, збільшення, зменшення тощо);

  • описові: ознаки, що характеризуються змінами шкіри, волосся, м'яких тканин тощо (плями „кава з молоком", „птиче обличчя", „клювовидний ніс" тощо).

Як правило той чи інший синдром має від 1-2 до 5 (рідко більше) відповідних ознак. Задача лікаря заключається у тому, щоб побачити дані аномалії та правильно їх інтерпретувати.

^ Особливості загального огляду новонароджених дітей.

Загальний огляд новонароджених проводять або на пеленальному столику або в кувезі. Огляд здорових новонароджених у пологовому залі проводять як правило після проведення туалету дитини. Температура у приміщенні повинна бути 24-26 градусів за Цельсієм, за повивальний столик підігрітий (оптимально використовуючи джерело променевого тепла). Дитина повинна бути сухою. Огляд дитини у палаті новонароджених або у палаті сумісного перебування матері та дитини проводять при температурі не менше 22 градусів за Цельсієм, не раніше ніж через 30 хвилин після годування. Обстеження новонародженого бажано проводити при природному освітленні, що сприяє правильній оцінці кольору шкірних покривів.

При загальному огляді новонародженого оцінюють: стан свідомості, позу. вираз обличчя, крик. рухову активність, реакцію на огляд.

Свідомість новонароджених дітей оцінюється так само, як і дітей старшого віку.

^ Поза новонародженого: для здорового новонародженого характерне посилення тонусу м'язів-згиначів, що обумовлює позу флексії, яку ще називають ембріональною позою: головка приведена до грудей, ручки зігнуті у ліктьових суглобах та приведені до грудної клітки, пальці зібрані у кулачки, ноги зігнуті у колінних та кульшових суглобах. Патологічні пози:

- поза „жабеня" - ручки мляво лежать біля тулуба, ноги знаходяться на поверхні за повивального столика та зігнуті у колінних суглобах. Ця поза є фізіологічною для глибоко недоношених дітей. У доношених вона може свідчити про різке зниження м'язового тонусу. виникає при внутрішньочерепних кровотечах, ураженні спинної о мозку, важких соматичних захворюваннях тощо.

- поза опистотонусу - голова закинута завдяки ригідності потиличних м'язів, руки витягнуті впродовж тулуба, кисті зажаті у кулачки, ніжки розігнуті у колінних суглобах та перехрещені на рівні нижньої третини голені. Ця поза пов'язана із різким збільшенням тонусу м'язів-екстензорів. Спостерігається при гнійних менігітах. субарахноїдальних крововиливах, білі рубінової енцефалопатії тощою.

- поза „фехтувальника" - голівка повернена обличчям до плеча, рука та нога з цього ж боку знаходяться у розгинальному положенні, причому рука відведена у бік. Інша рука відведена у плечовому та зігнута у ліктьовому суглобі, а нога дещо відведена у кульшовому та зігнута у колінному суглобі. Така поза зустрічається при внутрішньочерепній пологовій травмі.

- поза із запрокинутою головою, ножки зігнуті у колінних та кульшових суглобах та приведені до черева. Ця поза свідчить про гнійні менінгіти.

- асиметричні пози - за гемітипом, за монотипом, за типом параплегії - характерні для уражень спинного мозку тощо.

Для здорової доношеної новонародженої дитини характерний спокійний вираз обличчя, жива міміка. Незадоволений. „хворобливий" вираз обличчя є характерний для багатьох захворювань. Субарахноїдальні захворювання та гіпоксію головного мозку супроводжує неспокійний, ..наляканий" вираз обличчя. Для дітей із субдуральними гематомами, міліарною енцефалопатією характерний гіпомімічний, „маскоподібний" вираз обличчя.

Крик дитини оцінюється як за силою, так і за тривалістю. Здоровий доношений новонароджений часто на початок огляду реагує гучним емоціональним криком. У глибоко недоношених дітей крик може бути слабким або відсутнім. Відсутність крику у доношених (афонія) може спостерігатись в результаті проведення реанімаційних міропріємств. ураження центральної нервової системи або важкого соматичного захворювання. Подразливий „мозковий" крик супроводжує підвищення внутрішньочерепного тиску. Гнусавий крик говорить про пошкодження каудальної групи черепно-мозкових шляхів. Високочастотний крик є характерним для гіпомагнійємій та гіпокальціємій.

Тривалість крику здорової дитини адекватна дії подразника (голод, тактильні, больові подразнення тощо), після усунення причини крик зникає. При синдромі гіперзбудливості такого не спостерігається.

Для рухової активності здорової новонародженої дитини характерні рухи не­координовані, атетозоподібні. Рухова активність у хворих новонароджених нерідко змінена. Її послаблення визначається при ураженні центральної нервової системи, важких соматичних захворювань, на тлі низького або підвищеного м'язового тонусу.

Реакція на огляд лікарем у здорового новонародженого не повинна викликати патологічних симптомів.

До лікувально-профілактичних установ (ЛПУ). що надають допомогу дитячому населенню відносяться: дитячі лікарні, дитячі поліклініки, диспансери, дитячі відділення пологових будинків, дитячі санаторії та дитячі відділення багатопрофільних лікарень. Крім того медичну допомогу, в основному профілактичну, надають учбово-виховні установи: будинки дитини, дитячі дошкільні установи, школи, ліцеї, гімназії, табори літнього відпочинку. Особливу роль серед ЛПУ відіграють дитячі лікарні, де надається стаціонарна медична допомога дітям та сконцентровано сучасне обладнання та устаткування, де працюють найбільш кваліфікований спеціалісти. Дитяча лікарня може існувати як окрема ЛПУ так і може бути об'єднана з поліклінікою. За видом надання медичної допомоги лікарні діляться: багатопрофільні та спеціалізовані, а також клінічні (що є базою для вищих навчальних закладів або науково-дослідних установ медичного профілю). За типом забудови лікарні можуть бути централізовані (всі структурні підрозділи знаходяться в одній будівлі), децентралізовані (окремі будівлі для кожного структурного підрозділу) та змішані. За організаційно-адміністративним принципом лікарні поділяють на: дільничі, районні, міські. обласні, республіканські.

^ ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОЇ РОБОТИ

1. ПОКАЗНИКИ ОРГАНІЗАЦІЇ І ЕФЕКТИВНОСТІ ДОПОМОГИ:

1. Своєчасність звертання за медичною допомогою (вивчається вибірково за даними історії розвитку дитини).

2. Частота своєчасної госпіталізації (до 1 доби) серед усіх госпіталізованих.

3. Наявність і питома вага виявлення інфекційних захворювань під час відвідання дитиною поліклініки.

4. Випадки смерті дітей на дільниці (за віковими групами).

5. Летальність удома (по кожній групі захворювань окремо).

6. Питома вага активних відвідувань дітей удома серед усіх відвідувань.

7. Рівень загальної захворюваності дітей.

8. Рівень захворюваності дітей окремих вікових періодів на різні групи захворювань.

9. Рівень якості лікування (за даними експертної оцінки).

^ 2. ПОКАЗНИКИ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ РОБОТИ ПЕДІАТРА:

1. „Індекс здоров'я" (на 100 дітей, яким виповнився 1 рік).

2. Рівень охоплення вагітних допологовим патронажем.

3. Обсяг залучення вагітних до занять у школі матерів.

4. Систематичність спостереження лікарем та медсестрою за дітьми 1 -го року життя.

5. Частота природного вигодовування дітей до 4 міс життя.

6. Питома вага профілактичних відвідувань лікаря-педіатра.

7. Повнота охоплення дітей профілактичними оглядами.

8. Частота виявлення захворювань у цілому та окремих нозологічних форм під час

профілактичних оглядів дітей різних вікових груп.

^ 3. ПОКАЗНИКИ, ЯКІ ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ДИСПАНСЕРІЗАЦІЮ ДИТЯЧОГО НАСЕЛЕННЯ:

1. Склад диспансерних хворих за диспансерними групами.

2. Повнота охоплення диспансеризацією.

3. Своєчасність охоплення диспансеризацією.

4. Середньорічне число активних відвідувань на одну дитину, яка перебуває під диспансерним спостереженням.

5. Рівень охоплення хворих протирецидивним лікуванням.

6. Показники ефективності диспансеризації (одужання, поліпшення стану, переведення з однієї групи здоров'я до іншої, без змін).

7. Рівень якості диспансеризації (за даними експертної оцінки).

Показник смертності немовлят обчислюють як відношення кількості померлих у віці 1 року до кількості новонароджених. Оскільки серед померлих можуть бути діти, що народилися в минулому році. то. розраховуючи смертність немовлят, потрібно взяти частину народжених у минулому та поточному роках (за методикою І. Ратса):

^ Кількість дітей, котрі померли у віці до 1 року в даному році х 1000

2/3 новонароджених живих дітей у даному році+1/3 новонароджених живих дітей у

минулому році

З метою постійного поточного контролю за рівнем смертності немовлят визначають її місячні показники, використовуючи таку формулу:

^ Кількість дітей, котрі померли у віці до 1 року в даному році х 1000

Середньомісячна кількість новонароджених дітей за 13 останніх місяців

Серед показників смертності немовлят важливе значення належить неонатальній смертності, на яку значною мірою впливає якість лікувально-профілактичної допомоги породіллям та новонародженим. Цей показник вираховують за такою формулою:

^ Кількість дітей, які померли у віці до 27 діб за рік х 1000

Кількість дітей, народжених живими за рік

Неонатальну смертність аналізують у розрізі вікових періодів. Ранню неонатальну смертність вираховують так:

Кількість новонароджених дітей, які померли у віці народження до 6 діб:

23 год 59 хв х 1000

Кількість дітей, які народилися живими

Пізню неонатальну смертність вираховують так:

Кількість дітей, котрі померли у віці 7-27 діб х 1000

Кількість дітей, які народилися живими

Рання неонатальна смертність є складовою частиною такого комплексного показника здоров'я, як перинатальна смертність, що обчислюється за такою формулою:

^ Кількість мертвонароджених дітей+кількість новонароджених дітей, які померли у віці народження до 6 діб (168 год)х1000

Кількість дітей, які народилися живими і мертвими

Поряд із досить докладним аналізом смертності немовлят у 1-й тиждень та 1-й місяць життя вивчають також постнеонатальну смертність, показник якої обчислюють за такою формулою:

Кількість дітей, які померли у віці 1-11 міс х 1000

Кількість дітей, які народилися живими


^ ПЕРІОДИ ДИТИНСТВА

Розвиток організму людини проходить впродовж двох основних етапів: внутрішньоутробного та поза утробного. Їх розділяють(чи точніше з'єднують)пологи (інтранатальний період).

^ ВНУТРІШНЬОУТРОБНИЙ РОЗВИТОК:

- зародковий (гермінальний) період (0-8 діб);

- ембріональний період - 8-84 доба (1-12 тиждень);

- фетальний період (ранній - 12-28 тиждень та пізній - 28-40 тиждень).

^ ПОЗАУТРОБНИЙ РОЗВИТОК:

- період новонародженості (неонатальний) - від народження до 28 доби. Він підрозділяється на ранній (0-7 діб) та пізній (8-28 доба);

- грудний період (постнеонатальний, немовлячий) від 29 доби до виповнення 1 року;

- ранній дитячий вік - від 1 до 3 років;

- дошкільний вік - від 3 до 7 років;

- шкільний вік - від 7 до 15 років. Він підрозділяється на молодший шкільний вік (препубертатний) - 7-12 років та старший шкільний вік (пубертатний) - 12-15 років;

- підлітковий період - від 15 до 18 років (у ряді країн цей період триває до 21 року).

^ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРІОДУ НОВОНАРОДЖЕНОСТІ:

РАННІЙ НЕОНАТАЛЬНИЙ ПЕРІОД - від перев'язки пуповини до 7 доби (168 годин). Це самий відповідальний період для адаптації дитини. В цей час з'являється легеневе дихання, починає функціювати мале коло кровообігу. Для цього періоду характерні перехідні стани (фізіологічна жовтяниця, статевий криз, мочекислий інфаркт, фізіологічний катар шкіри та ін.). Захворювання новонародженних обумовлені порушеннями внутрішньоутробного розвитку. В цей період виявляются аномалії розвитку, фетопатії. спадкові захворювання, гемолітична хвороба, асфіксії, родові травми, аспірації. інфікованість дитини. В перші доби життя виникають гнійно-септичні захвоювапня. бактеріальні ураження кишечника та дихальних шляхів. В ранньому неонатальному періоді мають бути забезпечені асептичні умови для захисту дитини від інфікування, оптимальний температурний режим.

^ ПІЗНІЙ НЕОНАТАЛЬНИЙ ПЕРІОД (від 8 до 28 доби життя). В цей період новонародженний знаходиться в домашніх умовах. Особлива увага звертається на вигодовування дитини, характер лактації у матері, проводиться контроль за вагою дитини. Найбільш важливими крітеріями благополуччя дитини є динаміка маси тіла. стан нервово-психичного розвитку. В цей період інтенсивно розвиваються аналізатори, координація рухів. з'являються умовні рефлекси, виникають емоціональний та тактильний контакт з матір'ю.

^ ПЕРИНАТАЛЬНИЙ ПЕРІОД (з 28 тижня внутрішньоутробного розвитку до 7 доби життя) впливає на нормальний розвиток плода та новонародженного.

ПЕРІОД ГРУДНОГО ВІКУ (від 29 доби життя до 1 року). В цей період адаптація дитини завершена, мати годує дитину груддю, проходить інтенсивний фізичний, нервово-психичний. моторний та інтелектуальний розвиток дитини. Виникають проблеми раціонального харчування, введеня своєчасної корекції, прикорму. Функціональна незрілість системи травлення приводить до частих кишкових захворюваннь різної етіології. Проявляються розлади обміну речовин, у дітей виникає рахіт, анемія. На фоні анатомо­фізіологічних особливостей органів дихання у грудних дітей часто виникають бронхіоліти та пневмонії. В цей віковий період використовуються різні засоби та методи загартовування (масаж, гімнастика, водні процедури). В грудному віці проводяться профілактичні щеплення.

Основним документом, в якому відображається розвиток дитини являється історія розвитку дитини (форма 112/0). В цій формі є паспортна частина, вносять дані анамнезу життя, генеалогічний анамнез, алергологічний, показники антропометрії, результати нагляду за здоров’ям і розвитком дитини, дані про перенесені захворювання, лабораторні та інструментальні дослідження, профілактичні щеплення, всі призначення по режиму. харчуванню. На листку уточнених діагнозів форми 112/0 фіксують в хронологічному порядку діагнози всіх захворювань, перенесених дитиною. Планування профілактичних щеплень, проведення і облік їх проводяться за допомогою „Карти профілактичних щеплень" (форма 063/0).

^ 3.3. Рекомендована література

Навчальна:

Основна:

  1. Дитячі хвороби / За ред. В.М. Сидельникова, В.В. Бережного. — К.: Здоров'я, 1999.—734с.

  2. Майданник В.Г. Педиатрия (2-е изд.). — X.: Фолио, 2002. — 1125 с.

  3. Сміян І.С. Педіатрія (Цикл лекцій). — Тернопіль: Ук-рмедкнига, 1999. — 712 с.

  4. Шабалов Н.П. Детские болезни: Учебник (5-е изд.). — СПб.: Питер, 2002. — Т.1-832 с.;Т.2.-736с.

  5. Педиатрия/ Под ред. Дж. Грефе.- М.: Практика, 1997.- 912с.

  6. Шабалов Н.П. Неонатология.- СПб.: Специальная литература, 1996.- Т.Г- 494 с.;Т.2.-505с.

  7. Возианов А.Ф., Майданник В.Г., Бидный В.Г., Багдасарова Й.В. Основы нефрологии десткого возраста.- К.: Книга плюс. 2002.- 348 с.

  8. Белоусов Ю.В. Гастроэнтерология детского возраста.- X.: Консум, 2000.- 528 с.

Додаткова:

  1. Наказ № 149 від 20.03.2008 «Про затвердження Клінічного протоколу медичного догляду за здоровою дитиною віком до 3 років».

  2. Бочков Н.П. Клиническая генетика.- М.: Гэотар-мед, 2001.- 447 с.

^ 3.4. Матеріали для самоконтролю:

Контрольні запитання по темі:

  1. Періоди дитинства.

  2. Особливості періоду новонародженості та дітей грудного віку.

  3. Особливості раннього дитинства.

  4. Особливості дошкільного періоду. Вимоги до прийому дитини у дитячі дошкільні заклади.

  5. Особливості періоду дітей шкільного віку Розподіл на підперіоди для дівчаток та хлопчиків.

  6. Перинатальний період та його особливості.

  7. Основні статистичні та медико-статистичні показники діяльності лікувально-профілактичних установ.

^ 4. Матеріали для аудиторної самостійної роботи :

4.1. Студент повинен знати: загальні підходи до оцінки стану здоров'я дітей; групи здоров'я; сутність валеологічного підходу при оцінці здоров'я дітей; особливості огляду дітей різних вікових груп; послідовність загального огляду та показники, що визначаються. Студент повинен вміти: оцінити загальний стан здоров'я дитини, визначити групу здоров'я, провести загальний огляд дітей в залежності від віку.

^ 4.2. Професійні алгоритми для оволодіння вміннями та навичками - додається

4.3. Навчальні задачі, тести 3 рівня, довідкові матеріали додаються.

  1. Методика Ратса використовується для:

А. Оцінки показників здоров’я населення

Б. Оцінки показників малюкової смертності*

В. Оцінки показників перинатальної смертності

Г. Оцінки показників неонатальної смертності

  1. ^ Показник смертності немовлят вираховується від кількості новонароджених за:

А. Шість місяців останнього року

Б. Попередній рік та перший місяць наступного

В. 2/3 народжених у даному році та 1/3 у минулому*

Г. 1/3 народжених у даному році та 1/3 у минулому

^ Б. Задачі для самоконтролю:

Задача 1. У місті М. в загальному народилося (живими та мертвими) 3200 дітей. Кількість мертвонароджених склала 5, померлих до 6 ти діб 5. Розрахувати показник перинатальної смертності.

Відповідь: Показник перинатальної смертності становить 3,12

Задача 2. У місті М. За минулий рік народилося живими 2750 дітей. Кількість мертвонароджених склала 3, померло у віці до 27 діб 12. Який з показників ми можемо розрахувати?

Відповідь: Можна розрахувати за наведеними даними показник пізньої неонатальної смертності. Він становить: 5,45.

Задача 3. У місті М. За минулий рік народилося живими 4740 дітей. Кількість мертвонароджених склала10, померло у віці до 27 діб 12. Який з показників ми можемо розрахувати?

Відповідь: Можна розрахувати за наведеними даними показник неонатальної смертності. Він становить: 4,64.

Задача 4. У місті Д. за минулий рік народилося живими 3700 дітей. Кількість мертвонароджених склала 10, померло у віці до 27 діб 2дітей. Кількість померлих від 1 до 11 місяців склала 45 дітей. Який з показників ми можемо розрахувати?

Відповідь: Можна розрахувати за наведеними даними показник постнеонатальної смертності. Він становить: 12,1.


5. Матеріали для післяаудиторної самостійної роботи - додається.


Підготував методичну вказівку

доцент, к.мед.н. Безрук В.В.


Рецензія позитивна

доцент, к.мед.н. Шкробанець І.Д.

Схожі:

Буковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб iconМiнiстерство охорони здоров'я україни буковинський державний медичний університет кафедра педіатрії та дитячих інфекційних хвороб
Державний випускний іспит з дитячих хвороб з дитячими інфекційними хворобами – XII семестр
Буковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб iconБуковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб
Неревматичні ураження серцево-судинної системи у дітей. Діагностика. Диференційна діагностика. Використання інструментальних методів...
Буковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб iconБуковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб
Цнс, кишкових інфекціях. Захворюваність пневмонії підвищується в період епідемії грипу в холодну пору року, спостерігаються також...
Буковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб iconБуковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб
Захворювання шлунково-кишкового тракту у дітей неінфекційного ґенезу. Диференційна діагностика органічних та функціональних захворювань....
Буковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб iconБуковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб
Одна з перших процедур, що відбувається після народження нової людини це оцінка її неврологічного статусу І, відповідно, стану нервової...
Буковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб iconБуковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб
У 10-20% хворих на інфекцію свш локалізувати рівень ураження не вдається. При рецидивах гострої сечової інфекції та хронічному перебігу...
Буковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб iconБуковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб
Одна з перших процедур, що відбувається після народження нової людини це її антропометричне дослідження. Найбільш серйозні захворювання...
Буковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб iconБуковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб
Порушення діяльності ендокринних залоз призводить нерідко до різких змін в обміні речовин, що в свою чергу є причиною серйозних захворювань...
Буковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб iconБуковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб
Особливо це необхідно для дитячого організму. Харчування дітей це процес позаутробного дозрівання дитини І процес виховання. Враховуючи...
Буковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб iconБуковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб
Особливо це необхідно для дитячого організму. Харчування дітей це процес позаутробного дозрівання дитини І процес виховання. Враховуючи...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи