Буковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб icon

Буковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб




Скачати 234.97 Kb.
НазваБуковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб
Дата24.06.2012
Розмір234.97 Kb.
ТипДокументи

Буковинський державний медичний університет

Кафедра пропедевтики дитячих хвороб



„ЗАТВЕРДЖЕНО”

на методичній нараді кафедри

„__” ______________ 20 р.

протокол № _______

Зав. кафедри, професор

____________ Ю.М. Нечитайло






Методична вказівка для організації самостійної роботи студентів

„РЕСПІРАТОРНА ПАТОЛОГІЯ У ДІТЕЙ РІЗНОГО ВІКУ.

СУЧАСНА МЕТОДОЛОГІЯ ДІАГНОСТИКИ.

^ ДИФЕРЕНЦІЙНИЙ ДІАГНОЗ.

ОСНОВНІ ГРУПИ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ ТА ЗАСОБИ НЕМЕДИКАМЕНТОЗНОГО ЛІКУВАННЯ.

НАДАННЯ НЕВІДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ






Навчальний предмет:

„Дитячі хвороби

з дитячими інфекційними хворобами”

Курс 6

Факультет медичний № 2

Спеціальність „Лікувальна справа”

Кількість навчальних годин – 5

Методичну вказівку склав

доцент кафедри, к.мед.н. Безрук В.В.



Чернівці 2008

^ 1. Актуальність теми. Пневмонії часто стають причиною смерті дітей з незадовільним станом здоров'я, а при муковісцидозі, аспіраційних процесах, деяких імунних дефектах можуть приймати рецидивуючий перебіг. Летальність від пневмонії залежить від ряду факторів, в першу чергу від організації медичної допомоги цім дітям. Пізнє звертання, несвоєчасне і неадекватне лікування відіграють при цьому ведучу роль. Дуже важливе і джерело інфекції: внутрішньолікарняні інфекції складають до 1/3 всіх важких і деструктивних форм. Пневмонії дуже часто (в половині всі випадків і більше) виступають як конкоруюча причина смерті при сепсисі, вадах розвитку серця, ЦНС, кишкових інфекціях. Захворюваність пневмонії підвищується в період епідемії грипу в холодну пору року, спостерігаються також піки захворюваності пневмонії не пов'язані з епідемією грипу.

^ 2. Навчальна мета заняття: визначити у субординаторів рівень теоритичних та практичних знань по пневмоніям у дітей.

3. Виховна мета заняття:

- сформувати у студентів основні уявлення про важливість дотримання принципів деонтології та лікарської етики при обстеженні хворих та здорових дітей із захворюваннями сечовидільної системи;

- протягом всього заняття викладач зобов'язаний виховувати студентів своїм зовнішнім виглядом, культурою мови та спілкування з хворим, медперсоналом, підтверджуючи на власному прикладі, що деонтологія є невід'ємною частиною морально-етичних форм професії лікаря.

^ 3. Матеріали до аудиторної самостійної роботи:

3.1. Базові знання, вміння, навички (міждисциплінарна інтеграція)

Дисципліна

Знати

Вміти

1. Забезпечувальні дисципліни (госпітальна педіатрія, факультетська педіатрія, нормальна анатомія, гістологія, фізіологія, патологічна анатомія та фізіологія, пропедевтика внутрішніх

хвороб, рентгенологія)

Будову та функції дихальної системи, патологічну анатомію та фізіологію дихальної системи, семіотику захворювань дихальної системи

Доглядати за дитиною з захворюваннями дихальної системи, проводити об'єктивне обстеження дихальної системи, готувати дітей до інструментальних, функціональних та лабораторних методів дослідження дихальної системи та інтерпретувати їх результати

2. Внутрішньо-предметна інтеграція

Схему збирання анамнезу в залежності від віку дітей та загальну схему обстеження дитини

Збирати анамнез у дітей в залежності від віку, проводити оцінку стану важкості, загальний огляд

^ 3.2. Зміст заняття:

Запальний процес у легенях, який виникає самостійно або як ускладнення

інших захворювань. Як первинний самостійний процес виникають аспіраційна, крупозна стафілококова деструктивна пневмонія. Однак найчастіше пневмонія є проявом або ускладненням вірусних, бактеріальних та інших інфекцій.

Захворюваність на гостру пневмонію коливається в межах 5-17%. За даними аутопсій частота цієї патології як основного захворювання складає 5-30%.

^ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ГОСТРИХ ПНЕВМОНІЙ У ДІТЕЙ.

Розвиток гострої пневмонії у дітей раннього віку зумовлює передусім анатомо-фізіологічні особливості дитячого віку: "експіраторна" будова грудної клітки, горизонтальне розміщення ребер, вузькі дихальні ходи, значна васкуляризація легень та інтерстиціальної тканини, бідність легень на еластичну тканину, недорозвиток ацинуса. Такі анатомічні особливості обмежують дихальний обмін, створюють умови для набряку, генералізації інфекції в легенях, розвитку ателектазу та емфіземи. Серед фізіологічних особливостей варто назвати слабкість дихальних м'язів, діафрогмальний тип дихання, низька активність сурфактанту, що є грунтом для розвитку ателектазів.

Чинниками розвитку пневмонії у дітей раннього віку є будь-яка важка перинатальна патологія, важкі форми рахіту, анемії, гіпотрофії, природжені вади серця, вади розвитку легень, різна спадкова патологія, аномалії конституції.

У дітей шкільного віку основними чинниками є хронічні вогнища інфекції в ЛОР-органах, рецидивуючі бронхіти. Певне значення у винекненні пневмонії у дітей мають соціально-гігієнічні чинники (неповна сім'я, багатодітність), "пасивне" паління, часті поїздки у переповненому транспорті, скупчення дітей у дошкільних закладах.

ЕТІОЛОГІЯ.

Гостра пневмонія спричиняється вірусними або бактеріальними агентами. При цьому пневмонія виникає як ускладнення ГРВІ. Разом з цим можливий розвиток первинної вірусної пневмонії. У зимовий період кількість захворювань на вірусну (грип, парагрип, РС-інфекція) пневмонію складає 5-20% від загальної кількості захворювань на пневмонію у дітей.

Серед бактеріальних збудників нині особливо значущими є пневмококи, стафілококи, паличка інфлюенци. Останнім часом в етіології пневмонії в ослаблених дітей зросла роль опортуністичної інфекції. Мікоплазмова, пневмоцистна, легінельозна, хламідійна, та кандидозна пневмонія вже не є рідкістю. Особливо важкий перебіг за різноманітних варіантів мікст-інфекції.

У дітей з проявами первинного або вторинного імунодефіциту може спричинятися синьогнійною паличкою, плебсіемою, протеям, пневмоцистами.

ПАТОГЕНЗ.

Загальноприйнятою є думка про те, що збудник проникає і поширюється аеробронхогенним шляхом з подальшим виникненням запального процесу в ацинусах.

Гематогенний шлях проникненням інфекції в легенях є винятком. Це буває лише при септичній (метастатичній) і внутрішньоутробній пневмонії. Якщо реґіонарний захист недостатній, то настає зрив захисних механізмів. Основним патогенетичним чинником пневмонії є кисневе голодування, яке виникає не лише через порушення зовнішнього дихання, але і внаслідок зниження окислювальних процесів у тканинах. Глибокі зміни газообміну загострення пневмонії призводять до метаболічних розладів, порушення функції різних органів і систем, потрапляння збудника у макроорганізм приводить у дію багато захисних організмів, які впливають на патогенний агент біля воріт інфекції, на шляхи її поширення і безпосередньо уражених органах.

ПАТОМОРФОЛОГІЯ.

Морфологічні зміни в легенях за гострої пневмонії залежать від реактивності дитини, збудника, наявності ускладнень.

КЛАСИФІКАЦІЯ гострих пневмоній передбачає форму або тип пневмонії (вогнищева бронхопневмонія, сегментарна, крупозна, інтерстиціальна), важкість (неускладнена і ускладнена - токсикозом, серцево-дихальним, циркуляторним, обструктивним та гнійним легеневим чи позалегеневим синдромами), перебіг (гострий, затяжний).

Класифікація не передбачає виділення рецидивуючих пневмоній, оскільки рецидиви не властиві гострому запальному процесу в легенях: він закінчується або відновленням нормальної структури, або фіброзними змінами. Нові підвищення температури звичайно пов'язані з ускладненнями (диструкція, приєднення плевриту) або з суперінфекцією. Істинні рецидиви захворювання або повторні пневмонії спостерігаються у дітей з порушеннями мукоціліарного кліренса (муковісцидоз), при аспіраційних процесах а також при деяких імунних дефектах. Таку дитину потрібно поглиблено детально обстежити для виявлення істинної причини рецидивування.

^ ВОГНИЩЕВА ПНЕВМОНІЯ.

У хворих на вогнищеву пневмонію запальні процеси в легенях виникають у вигляді вогнищ, здебільшого множинних. У дітей раннього віку на перший план виступають ознаки дихальної недостатності, інтоксикації, а локальні фізикальні зміни в легенях виявляються пізніше. У початковий період пневмонії є катаральні явища: стан погіршується поступово, дитина стає млявою, блідою, буває зригування або блювота, нестійкі випорожнення. Спостерігається і раптовий початок пневмонії коли серед повного здоров'я з'являються висока температура, задишка, нестерпний кашель, порушення загального стану. Об'єктивне обстеження виявляє млявість, блідість дитини, задишку з участю допоміжних м'язів, зміна співвідношення частоти П і Д. На 3-5 день хвороби під час перкусії виявляють укорочений тимпанічний звук. Аускультативно в початковій стадії пневмонії виявляють жорстке дихання, часто - дрібні вологі звучні або крепітуючі хрипи в зоні укороченого перкуторного звуку. Для пневмонії типовими є локальні хрипи. Якщо при бронхіоліті немає позитивної динаміки протягом декілька днів (до тижня), то, очевидно, він ускладнився пневмонією.

У дітей дошкільного віку діагностика вогнищевої пневмонії базується на "респіраторних" скаргах, симптомах інтоксикації, ознак дихальної недостатності і локальних фізі кальних змінах. Початок поступовий на тлі гострих явищ ГРВІ, або після затихання їх. Клінічний аналіз крові у хворих виявляє лейкоцитоз, зрушення лейкоцитарної формули в ліво, збільшену ШОЕ.

Рентгенологічне - наявність інфільтративних вогнищ, не менше 0,3-0,5 см в діаметрі, емфіземи з підвищеною прозорістю легеневих полів, посилення прикорневого і легеневого малюнка. За умови правильної терапії та за відсутністю ускладнень перебіг вогнищевої пневмонії сприятливий (прояви хвороби минають за 7-15 днів). У дітей з фоновими станами вогнищева пневмонія характеризується більш тривалим перебігом.

СЕГМЕНТАРНОЮ називають пневмонію, за якої рентгенологічне обстеження виявляє ураження одного або декілька сегментів. У клінічні картині на перший план виступає інтоксикація - підвищена тепмпература, відмова від їжі, млявість, блідість, ціаноз носогубного трикутника, гіпотоні, тахікардія. Відзначають тахіпное. Фізікальні дані залежать від періоду хвороби. На висоті захворювання над ураженими відділами визначають укорочення перкуторного звуку, а також ослаблене дихання, хрипи, крепітацію. Запальна реакція крові виражена більше, ніж при вогнищевій пневмонії. Рентгенологічне виявляють масивну гомогенну однобічну інфільтрацію, що охоплює сегмент, ураження плеври. Розрізняють первинну та вторинну сегментарну пневмонію. Сегментарна пневмонія має дороякісний перебіг, клінічні симптоми минають через 10-15 днів, а рентгенологічні - 3 тижні і більше. Можливі ускладнення у вигляді фіброателектазу з подальшим формуванням локальних бронхоектазів, плевриту.

^ КРУПОЗНА ПНЕВМОНІЯ.

Реєструється відносно рідко. Хворіють, як правило, діти шкільного віку. У патогенезі крупозної пневмонії велика роль належить алергічній реактивності, що розвивається в сенсібілізованому пневмококами, схильному до гіпералергічних реакцій організмі. У клінічні картині привертає до себе увагу виражений токсикоз, дихальна недостатність, яка швидко прогресує. Температура тіла 39-39,5 С. рентгенологічне дослідження виявляє чітке інтенсивне затемнення, що відповідає одній або декілька часткам. На 4-8 добу захворювання (стадія сірого опеченіння), спостерігається літичне зниження температури тіла, на тлі якого при аускультації вислуховують велику кількість вологих хрипів, крепітацію. Ознаки ураження нервової та серцево-судинної систем поступово зникають. Як ускладнення крупозної пневмонії можна назвати абсцес або гангрену легенів, перикардит (сухий чи ексудативний), менінгіт.

ІНТЕРСТИЦІАЛЬНА ПНЕВМОНІЯ характеризується поширення запального процесу по інтерстеціальній (міжальвеоляоній) тканині. Ця пневмонія може бути зумовлена респіраторною вірусною інфекцією, пневмоцистами, мікоплазмами, рідше - патогенними грибами і стафілококами. Захворювання виникає переважно у новонароджених і дітей перших місяців життя. Часто фоном для інтерстиціальної пневмонії є гіпертрофія, анемія, ексудативно-катаральний діатез, природжені імунодефіцити} стани. Можливі інтестиціальні пневмонії і у старших дітей на тлі виснаження, анемії. При повторних пневмоніях ураження інтерстицію можна пояснити наявністю клітинного компонента імунної реакції. Імунологічні реакції аутоімунного типу відіграють певну роль у розвитку затяжних і хронічних форм інтерстиціальної пневмонії. Особливістю інтерстиціальної пневмонії є відсутність типової і чіткої клінічної картини. На перший план виступає симптоматика ДН І-ІІІ ступеня, задишка, періоральний ціаноз, здуття грудної клітки, болючий надсадний малопродуктивний кашель, ослаблення серцевих тонів, тахікардія, іноді - колактоїдний стан. Порушення функції центральної і вегетативної систем проявляється нейротоксикозом. Часто відзначають порушення функції травної системи - зригування, блювання, часті випорожнення, метеоризм, ексикоз. Фізікальні дані характеризуються тимпанічним перкуторним звуком, трохи ослабленим диханням, наявністю непостійних сухих хрипів. На рентгенограмах - ознаки емфіземи, перебронхіальна інфільтрація, тяжиста або сітчаста деформація легеневого малюнка, розширення кореню легень. Аналізи крові мало інформативні.

Перебіг гострої інтерстиціальної пневмонії може бути тривалим, можливі ускладнення - енцефаліт, який буває причиною смерті, а також пневмофіброз і бронхоектазії.

Більшість пневмоній виліковуються в строки до 6 тиж. Якщо немає зворотного розвитку пневмонії (звичайно сегментарної) строки від 1,5-8 міс, то діагностується затяжна пневмонія: через 6-8 міс на місці легеневих змін формується пневмосклероз.

Важкість пневмонії залежить не тільки від збудника, масивності інфекції і стану макроорганізму, але і від своєчасності початку терапії.

^ УСКЛАДЕННЯ ГОСТРОЇ ПНЕВМОНІЇ:

Синдром нейротоксикозу розвивається в наслідок безпосереднього впливу токсинів і вірусів на клітини ЦНС, на ділянку гіпоталамуса.

Кардіореспираторний синдром при пневмоніях зумовлений спазмом артеріо малого кола кровообіга, недостатності серця на тлі гіпоксії і токсикозу, зміною ОЦК.

Гостра наднирникова недостатність клінічно проявляється млявістю, ціанозом, гіпотонією, колапсом.

Гостра ниркова недостатність характеризується наростаючою блідістю дитини, пастозністю чи набряками.

Вогнищева і сегментарна пневмонія в 10-15 % випадків ускладнюється ураження травного каналу. Серед ускладнень цих пневмоній виділяють обструктивний синдром. Ускладненням важкої форми пневмонії може бути ДВЗ синдром. Бактеріальні гнійні ускладнення вогнищевої та сегментарної пневмонії зустрічається у дітей раннього віку на тлі токсикозу. За локалізацією гнійні ускладнення поділяють на легенво-плевральні та позалегеневі.

^ ДІАГНОСТИКА ТА ДИФЕРЕНЦІАЛЬНА ДІАГНОСТИКА ГОСТРИХ ПНЕВМОНІЙ.

Найвірогіднішими для діагностики пневмоній є такі симптоми: інтоксикація, підвищення температури тіла протягом декількох днів на тлі жарознижувальної терапії, важкий болючий кашель, задишка за відсутністі обструктивного синдрому, локальна симптоматика над легенями. Діагноз підтверджує рентгенологічне обстеження. Посів харкотиння, слизу із зіву, крові дозволяє визначити етіологію гострої пневмонії.

Диференціальний діагноз проводять передусім з гострим бронхітом, стороннім тілом бронхів, респіраторними алергозами; крупозну пневмонію - з казеозною, первинним туберкульозни комплексом у фазі інфельтрації. Для останнього характерною є стійкість рентгенологічних змін, позитивні туберкулінові проби, незначні аускультативні дані на тлі чітких рентгенологічних змін.

^ ЛІКУВАННЯ ГОСТРОЇ ПНЕВМОНІЇ

Стаціонар на дому можливий у разі неважких, неускладнених форм захворювання, за наявності житлово-побутових умов, достатнього рівня загальної і санітарної культури батьків, певності лікаря щодо чіткого виконання матір'ю всіх медичних призначень. Показаннями до госпіталізації є важкі і середньої важкості гострі пневмонії, коли необхідна інтенсивна терапія та реанімаційні заходи. Підлягають госпіталізації діти першого року життя, діти з вираженої ДН II і III ступеня, токсикозом, з підозрінням на бактеріальну диструкцію легень, а також хворі га пневмонію на тлі інших захворювань. Обов'язково мають бути госпіталізовані новонароджені та недоношені діти.

Лікування гострої пневмонії повинно бути етіотропним і патогенетичним. З урахуванням усіх ланок патофізіологічного процесу, індивідуальних особливостей, характеру ускладнень. У стаціонарі діти мають перебувати у світлих, добре аерованих палатах з режимом кварцування 20-30 хв 3-5 разів на день. Їжа дитини має бути різноманітною, повноцінною, звичною для дитини і відповідати її віку. Важливим лікувальним чинником є поповнення втрати рідини.

Основою лікування є бактеріальна терапія. Оптимального ефекту досягають за умови ранньої ідетифікації мікробного агента та визначення його чутливості до антибіотика. Для лікування "домашніх" пневмоній застосовують пеніцилін, а за відсутністю ефекту ампіцилін, цефалоспарини в середніх дозах. У лікуванні внутрішньо лікарняних пневмоній на старті добрий ефект дає комбінація аміноглікозидів із цефалоспаринами. Резервним препаратом в останніх є ріфампіцин.

Підвищити концентрацію антибіотиків безпосередньо у вогнищі запаленні можна шляхом застосування внутрішньоорганного електрофорезу. Середня тривалість антибіотикотерапії складає 7-10 днів. При важких формах виникає необхідність у проведенні 2-3 курсів. Якщо розвивається дисбактеріоз, призначають 2-3 дози біопрепаратів. Профілактика ускладнень антибіотикотерапії передбачає обов'язкове призначення вітамінів.

Значна втрата рідини у хворих на гостру пневмонію призводить до розвитку вододефіцитного ексикозу, гіпернатріємії, що клінічне реалізується у вигляді збудження, гіперпірексії. Вибираючи спосіб регідратації перевагу слід віддати ентеральному шляху. У разі вогнищевої пневмонії цей спосіб є єдиним. У важких випадках розвитку токсикозу широко використовують ентеральні дезинтоксикаційні засоби. Необхідно підкреслити недоцільність використання гемодезу з метою дезинтоксикації, оскільки полівінілпірілідон швидко комплексується з антибіотиками і виводить з організму через нирки. Терапія ДН передбачає інгаляцію зволожено 40-60% кисню, проведення медикаментозної дезобструкції бронхи.

Для досягнення імуностимулюючого ефекту можна використовувати екстракорпоральні методи дезинтоксикаційної терапії. Показаннями до проведення плазмаферезу є виражений синдром загальної інтоксикації, гіперосмолярність плазми крові (вище ніж 340 мосмоль/л), ДВЗ-синдром, високий рівень ЦІК.

Сильним стабілізатором клітинних мембран є глюкокортикоїдні гормони які вводять у гострий період у наявності токсикозу. Зокрема преднізолон з розрахунку 3-5 мг на 1 кг м.т. на добу протягом 2-3 днів.

На тлі етіопатогенетичних засобів проводять по синдромну терапію (боротьба з гіпертермією, гіповолемією, ліквідація судомного, ДВЗ-синдрому тощо) з урахуванням важкості перебігу захворювання, наявності та характеру ускладнень, індивідуальних особливостей організму. Відволікаючу та розсмоктуючу терапію проводити ще в гострий період: УВЧ, внутрішньо-органний електрофорез, гірчичники та олійні обгортання, потім -УФО грудної клітки, вібромасаж та масаж, лікувальна та дихальна гімнастика.

РЕАБІЛІТАЦІЯ ВСІХ ФОРМ ПНЕВМОНІЇ: відновлення альвеоло-капілярного газообміну відстає від клініко-рентгенологічного одужання, легенева течія крові повністю відновлюється лише через 2-3 міс. все це обґрунтовує необхідність режиму спостереження та реабілітаційних засобів протягом 2-3 міс після зниження клінічних та рентгенологічних симптомів гострої пневмонії. Відновлювальна терапія включає ЛФК, апаратну фізіотерапію, масаж грудної клітки. Через 3-4 тиж. розпочинають загартовуючі водні процедури у вигляді обтирань з поступовим розширенням зони дії та збільшення тривалості процедур (від 2 до 10 хв). медикаментозна реабілітація необгрунтована.

^ ПРОФІЛАКТИКА ПНЕВМОНІЇ.

Первинна профілактика гострої пневмонії включає експозиційні (зниження інтенсивності контактів із хворими на ГРВІ у дитячих закладах, вдома, у транспорті) та диспозиційні (загартовування з перших місяців життя, прогулянки на свіжому повітрі) заходи, санацію ЛОР-органів.

Вторинна профілактика, що спрямована на запобігання повторним захворюванням передбачає своєчасне лікування гострої пневмонії її ускладнень, терапію захворювань на тлі яких розвивалася пневмонія. При цьому особливо актуальна є профілактика внутрішньо-лікарняних суперінфекцій. Зведення до мінімуму випадків необгрунтованих госпіталізацій, скорочення темпів лікування дітей.

^ 3.3. Рекомендована література.

Навчальна:

Основна:

1. Медицина дитинства / За ред П.С. Мощича, Т2, К.: Здоров'я, 1995. - С. 60-89.

2. Шабалов Н.П. Детские болезни - 3-є изд. Перераб. и доп. Санкт-Петербург, 1998.-С 115-154.

Додаткова:

1. Наказ № 18 від 13.01.2005 року «Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю «дитяча пульмонологія».

^ 3.4. Матеріали для самоконтролю:

Контрольні запитання по темі:

  1. Чинники розвитку пневмоній у дітей раннього віку.

  2. Класифікація пневмоній.

  3. Етіологія та патогенез пневмоній.

  4. Клінічні особливості гострої, вогнищевої і сегментарної пневмоній.

  5. Крупозна пневмонія, її особливості.

  6. Інтерстиціальна пневмонія, її особливості.

  7. Рецидивуючі пневмонії, причини їх виникнення.

  8. Ускладнення пневмоній.

  9. Діагностика та диференційна діагностика гострих пневмоній.

  10. Етіопатогенетнчне лікування гострої пневмонії у дітей.

  11. Посиндромна терапія при гострій пневмонії.

  12. Профілактика пневмонії первинна і вторинна. Особливості реабілітації.

^ 4. Матеріали для аудиторної самостійної роботи :

4.1. Студент повинен знати: загальні підходи до оцінки стану здоров'я дітей; групи здоров'я; сутність валеологічного підходу при оцінці здоров'я дітей; особливості огляду дітей різних вікових груп; послідовність загального огляду та показники, що визначаються. Студент повинен вміти: оцінити загальний стан здоров'я дитини, визначити групу здоров'я, провести загальний огляд дітей в залежності від віку.

^ 4.2. Професійні алгоритми для оволодіння вміннями та навичками – додається.

4.3. Навчальні задачі, тести 3 рівня, довідкові матеріали додаються.

А. Завдання для самоконтролю:

1. Яка середня частота дихання (з перерахованих) має бути у новонародженої дитини в стані спокою в нормі?


1. 40-60 дихальних рухів за хвилину*

2. 30-35 дихальних рухів за хвилину

3. 20-25 дихальних рухів за хвилину

4. 16-18 дихальних рухів за хвилину

5. 10-15 дихальних рухів за хвилину

2. Швидкій генералізації інфекції у дітей раннього віку з ринітами та ГРВІ сприяє?

1. вузькість носо-слізного каналу

2. добра васкуляризація ніжної слизової оболонки

3. сполучення лімфатичної системи носа з субдуральним та субарахноїдальним просторами*

4. все перераховане

5. нічого з перерахованого

3. Для якого стану характерні наступні показники обстеження дитини: задишка з’являється при фізичному навантаженні, збільшений хвилинний об’єм дихання, рО2 80-90 мм рт.ст., рСО2 45-55 мм рт.ст.?

1. розладів дихання не визначається

2. дихальна недостатність І ступеня*

3. дихальна недостатність ІІ ступеня

4. дихальна недостатність ІІІ ступеня

5. дихальна недостатність ІV ступеня

4. У дитини 7 років при топографічній перкусії нижня межа лівої легені по середній пахвинній лінії визначається на рівні?

1. 6 ребро

2. 7 ребро

3. 8 ребро

4. 9 ребро*

5. 10 ребро

5. Знайдення альвеолярних клітин у харкотинні свідчить?

1. про наявність алергії у дитини

2. про наявність гельмінтозу у дитини

3. про наявність запального процесу*

4. про наявність у дитини кровотечі

5. діагностичного значення не має

6. До методів дослідження зовнішнього дихання відносять:

1. бронхоскопія

2. рентгенографія

3. пневмотахометрія*

4. оксигемометрія

5. бронхографія

7. Наявність якого синдрому дозволяють запідозрити наступні клінічні ознаки: хриплий голос, інспіраторний стридор, дзвінкий кашель, набухання шийних вен, біль за грудиною, відсутність ефекту від призначення бронхолітиків?

1. синдром накопичення рідини у плевральній порожнині

2. синдром накопичення повітря у плевральній порожнині

3. синдром ізольованої обструкції верхніх дихальних шляхів*

4. вогнищевого ущільнення легеневої тканини

5. синдром ізольованої обструкції дрібних бронхів

8. Найбільш частими скаргами у дітей із захворюваннями органів дихання є?

1. висипка на шкірі та слизових

2. головний біль, запаморочення

3. кашель, нежить, біль у грудній клітці*

4. біль у животі, нудота

5. біль у кістках та суглобах

9. Який тип дихання характерний для новонароджених дітей?


1. черевний тип*

2. грудний тип

3. змішаний тип

4. все перераховане

5. нічого з вказаного

10. Яка середня частота дихання (з перерахованих) має бути у дитини 1 року в стані спокою в нормі?

1. 40-60 дихальних рухів за хвилину

2. 30-35 дихальних рухів за хвилину*

3. 20-25 дихальних рухів за хвилину

4. 16-18 дихальних рухів за хвилину

5. 10-15 дихальних рухів за хвилину

11. Чим обумовлена рідкість носових кровотеч у дітей раннього та дошкільного віку?

1. недорозвиненістю пещеристої тканини*

2. доброю васкуляризацією ніжної слизової оболонки

3. малими розмірами та вузькістю носових ходів

4. відсутністю нижнього носового ходу

5. все перераховане вище

12. Для якого стану характерні наступні показники обстеження дитини: помірна задишка у спокої, підвищення частоти дихання порівняно з віковою нормою на 25%, рО2 70-80 мм рт.ст., рСО2 50-70 мм рт.ст.?

1. розладів дихання не визначається

2. дихальна недостатність І ступеня

3. дихальна недостатність ІІ ступеня*

4. дихальна недостатність ІІІ ступеня

5. дихальна недостатність ІV ступеня

13. При мікроскопії харкотиння дитини, хворої на бронхіальну астму характерним є?

1. нейтрофіли та лімфоцити

2. нейтрофіли та альвеолярні клітини

3. спіралі Куршмана та кристали Шарко-Лейдена*

4. жирові шари та еластичні волокна

5. криштали гемосидерину та жирних кислот

14. У дітей до 3-5 років при аускультації легень вислуховується:

1. везикулярне дихання

2. жорстке дихання

3. бронхіальне дихання

4. ослаблене везикулярне дихання

5. пуерильне дихання*

15. Який синдром виникає при ексудативному плевриті?

1. синдром накопичення рідини у плевральній порожнині*

2. синдром накопичення повітря у плевральній порожнині

3. синдром ізольованої обструкції дрібних бронхів

4. синдром генералізованої обструкції

5. синдром вогнищевого ущільнення легеневої тканини

16. Бочкоподібна деформація грудної клітки характерна для:

1. гостра пневмонія

2. бронхіальна астма*

3. аспірація стороннього тіла

4. гострий ларингіт

5. абсцес легень

17. „Гавкаючий” кашель з хриплим обертоном характерний для:

1. гострої пневмонії

2. приступу бронхіальної астми

3. стенозуючого ларингіту*

4. ексудативного плевриту

5. туберкульозу легень

18. Для якого синдрому характерне обмеження можливості легень до розширення та спадання?

1. синдром гіповентиляції

2. синдром гіпервентиляції

3. синдром рестриктивного обмеження*

4. синдром обструкції дрібних бронхіол

5. синдром ателектазу

19. Притуплення перкуторного звуку над легенями вказує на:

1. гострої пневмонії*

2. стенозуючого ларингіту

3. бронхіальна астма

4. обструктивний бронхіт

5. бронхоектазу

20. Який метод дозволяє провести спірографічне дослідження кожної легені окремо?

1. бронхографія

2. спірографія

3. бронхоспірографія*

4. ангіографія

5. капнографія

21. Яке нормальне значення індексу Тіфно?

1. 10-20% життєвої ємності легень

2. 30-40% життєвої ємності легень

3. 50-60% життєвої ємності легень

4. 70-80% життєвої ємності легень*

5. 90-95% життєвої ємності легень

22. Який синдром виникає після травм грудної клітки і характеризується обмеженням дихальних рухів, задишкою, тимпанічним перкуторним звуком, ослабленим диханням або відсутністю дихання, бронхофонії та голосового тремтіння?

1. синдром накопичення повітря у плевральній порожнині*

2. синдром ізольованої обструкції дрібних бронхів

3. синдром гіпотонічної дискінезії трахеї та великих бронхів

4. синдром ателектазу та субателектазу

5. синдром вогнищевого ущільнення легеневої тканини

23. Про яку патологію може свідчити положення „ортопное” у дитини

1. напад бронхіальної астми*

2. гострий ексудативний плеврит

3. каверна або абсцес легень

4. приєднання серцевої недостатності

5. нічого з перерахованого

24. Чому у дітей раннього віку часто виникає запальний стеноз гортані („несправжній круп”)?

1. висока гідрофільність та васкуляризація підслизового шару*

2. низька гідрофільність та васкуляризація підслизового шару

3. лійкоподібна форма гортані

4. все перераховане

5. нічого з перерахованого

Б. Задачі для самоконтролю:

  1. Дівчинка 3 років поступила в стаціонар із скаргами батьків на підвищення температури тіла до 39, сухий кашель, поганий апетит. Хворіє на протязі 2-х діб, захворіла гостро. При огляді шкіра бліда, чиста, періоральний ціаноз. Зів гіперемований. ЧД - 36 за хв. Над легенями перкуторно справа під лопаткою притуплення перкуторного звуку, аускультативно ослаблене везикулярне дихання. ЧСС – 110 за хв. Тони серця ритмічні, звучні. Межі серцевої тупості не змінені. Живіт м'який, не болючий. Печінка + 0,5 см. Селезінка не пальпується. Стілець оформлений. Сечовипускання без особливостей. Ваш діагноз? Який ведучий клінічний синдром? Які лабораторні та інструментальні методи дослідження доцільно призначити для його уточнення? Який план лікування?

  2. Дитина 2,5 років поступила в педіатричне відділення із скаргами батьків на сухий непродуктивний кашель, задуху, підвищення температури до 38,5. При огляді шкіра бліда, ціаноз носо-губного трикутника. Частота дихання 56 за хв., утруднений видох, дистантні хрипи, участь допоміжної мускулатури в акті дихання. Над легенями перкуторно коробковий перкуторний звук, аускультативно дифузні сухі, свистячі хрипи на видосі з обох боків. Тони серця ритмічні, звучні, 118 за хв. Живіт м’який, на пальпацію не реагує, печінка виступає на 0,5 см. з під реберної дуги. Стілець оформлений, діурез достатній. Ваш діагноз? Який ведучий клінічний синдром? Які лабораторні та інструментальні методи дослідження доцільно призначити для його уточнення? Який план лікування?

  3. Дитина 5 років поступила в педіатричне відділення із скаргами батьків на сухий непродуктивний кашель, задуху, підвищення температури до 39,5. Хворіє другу добу. При огляді стан дитини важкий, шкіра бліда, ціаноз носо-губного трикутника. Частота дихання 56 за хв., дихання поверхневе, участь допоміжної мускулатури в акті дихання. Над легенями перкуторно притуплення перкуторного звуку справа в нижніх відділах, аускультативно ослаблене везикулярне дихання . Тони серця ритмічні, звучні, 118 за хв. Живіт м’який, на пальпацію не реагує, печінка виступає на 0,5 см. з під реберної дуги. Стілець оформлений, діурез достатній. Ваш діагноз? Який ведучий клінічний синдром? Які лабораторні та інструментальні методи дослідження доцільно призначити для його уточнення? Який план лікування?

  4. Дівчинка 5 років поступила в педіатричне відділення із скаргами батьків на сухий непродуктивний кашель, задуху, підвищення температури до 39,5. Хворіє другу добу. При огляді стан дитини важкий, шкіра бліда, ціаноз носо-губного трикутника. Частота дихання 40 за хв. в спокої, дихання поверхневе, участь допоміжної мускулатури в акті дихання. Над легенями перкуторно притуплення перкуторного звуку справа в нижніх відділах, аускультативно ослаблене везикулярне дихання . Тони серця ритмічні, звучні, 118 за хв. Живіт м’який, на пальпацію не реагує, печінка не виступає з під реберної дуги. Стілець оформлений, діурез достатній. При проведенні параклінічних досліджень: рО2 65мм.рт.ст., рСО2 80мм.рт.ст., рН крові 7,2. Ваш діагноз? Який ведучий клінічний синдром? Які лабораторні та інструментальні методи дослідження доцільно призначити для його уточнення? Який план лікування?

  5. Дівчинка 15 років поступила в педіатричне відділення із скаргами на сухий непродуктивний кашель, задуху, підвищення температури до 39,5. Хворіє другу добу. При огляді стан дитини важкий, шкіра бліда, ціаноз носо-губного трикутника. Частота дихання 28 за хв. в спокої, участь допоміжної мускулатури в акті дихання. Над легенями перкуторно притуплення перкуторного звуку справа в нижніх відділах, аускультативно ослаблене везикулярне дихання. Тони серця ритмічні, звучні, 98 за хв. Живіт м’який, на пальпацію не реагує, печінка не виступає з під реберної дуги. Стілець оформлений, діурез достатній. При проведенні параклінічних досліджень: рО2 75мм.рт.ст., рСО2 60мм.рт.ст., рН крові 7,35. Ваш діагноз? Який ведучий клінічний синдром? Які лабораторні та інструментальні методи дослідження доцільно призначити для його уточнення? Який план лікування?

  6. Дівчинка 5 років поступила в педіатричне відділення із скаргами батьків на сухий непродуктивний кашель, задуху, підвищення температури до 39,5. Хворіє другу добу. При огляді стан дитини важкий, шкіра бліда, ціаноз носо-губного трикутника. Частота дихання 40 за хв. в спокої, дихання поверхневе, участь допоміжної мускулатури в акті дихання, дистантні хрипи. Над легенями перкуторно перкуторний звук з коробковим відтінком, аускультативно дифузні сухі свистячі хрипи з обох боків. Тони серця ритмічні, звучні, 118 за хв. Живіт м’який, на пальпацію не реагує, печінка не виступає з під реберної дуги. Стілець оформлений, діурез достатній. При проведенні параклінічних досліджень: рО2 65мм.рт.ст., рСО2 80мм.рт.ст., рН крові 7,2. Ваш діагноз? Який ведучий клінічний синдром? Які лабораторні та інструментальні методи дослідження доцільно призначити для його уточнення? Який план лікування?

5. Матеріали для післяаудиторної самостійної роботи - додається.


Підготував методичну вказівку

доцент, к.мед.н. Безрук В.В.


Рецензія позитивна

доцент, к.мед.н. Шкробанець І.Д.

Схожі:

Буковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб iconМiнiстерство охорони здоров'я україни буковинський державний медичний університет кафедра педіатрії та дитячих інфекційних хвороб
Державний випускний іспит з дитячих хвороб з дитячими інфекційними хворобами – XII семестр
Буковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб iconБуковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб
Неревматичні ураження серцево-судинної системи у дітей. Діагностика. Диференційна діагностика. Використання інструментальних методів...
Буковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб iconБуковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб
Поняття про здоровя дітей. Критерії його оцінки, групи здоровя. Диспансеризація дітей разного віку. Методологія побудови діагнозу...
Буковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб iconБуковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб
Захворювання шлунково-кишкового тракту у дітей неінфекційного ґенезу. Диференційна діагностика органічних та функціональних захворювань....
Буковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб iconБуковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб
Одна з перших процедур, що відбувається після народження нової людини це оцінка її неврологічного статусу І, відповідно, стану нервової...
Буковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб iconБуковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб
У 10-20% хворих на інфекцію свш локалізувати рівень ураження не вдається. При рецидивах гострої сечової інфекції та хронічному перебігу...
Буковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб iconБуковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб
Одна з перших процедур, що відбувається після народження нової людини це її антропометричне дослідження. Найбільш серйозні захворювання...
Буковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб iconБуковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб
Порушення діяльності ендокринних залоз призводить нерідко до різких змін в обміні речовин, що в свою чергу є причиною серйозних захворювань...
Буковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб iconБуковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб
Особливо це необхідно для дитячого організму. Харчування дітей це процес позаутробного дозрівання дитини І процес виховання. Враховуючи...
Буковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб iconБуковинський державний медичний університет Кафедра пропедевтики дитячих хвороб
Особливо це необхідно для дитячого організму. Харчування дітей це процес позаутробного дозрівання дитини І процес виховання. Враховуючи...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи