Міністерство охорони здоров’я україни буковинський держаний медичний університет „затверджено” icon

Міністерство охорони здоров’я україни буковинський держаний медичний університет „затверджено”




НазваМіністерство охорони здоров’я україни буковинський держаний медичний університет „затверджено”
Сторінка1/4
Дата24.06.2012
Розмір0.49 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

БУКОВИНСЬКИЙ ДЕРЖАНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


„ЗАТВЕРДЖЕНО”

на методичній нараді кафедри

Пропедевтики дитячих хвороб

”____” _______ 2010 р. (Протокол № ____)

Зав. кафедри

д.мед.н., професор Нечитайло Ю.М.


МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ





КРЕДИТНИЙ МОДУЛЬ 5: Педіатрія


Змістовий модуль 16. Диференційна діагностика найбільш поширених захворювань системи кровообігу у дітей. Невідкладна допомога при основних невідкладних станах.


^ ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Диференційна діагностика порушень серцевого ритму та провідності у дітей. Невідкладна допомога при пароксизмальних порушеннях ритму та Морганї-Адамс-Стокс - синдромі.


навчальнА ДИСЦИПЛІНА:

педіатрія

Курс 6

Факультет медичний №1 та 2

Спеціальність- лікувальна справа

К-сть годин- 5


Методичну розробку склав:

Доцент кафедри Безрук В.В.


^ ЧЕРНІВЦІ – 2010

1. НАУКОВО-МЕТОДИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ТЕМИ:


2. НАВЧАЛЬНА МЕТА: Порушення ритму серця у дітей – це найбільш поширена атологія дитячої кардіології. Практично немає захворювання, при якому б не відмічались порушення серцевого ритму. В останні роки спостерігається зростання поширеності аритмій серед дитячого населення, урізноманітнення їх форм, відсутність іноді ефективного лікуванная у зв’язку з складністю діагностики. Періодами найбільшого ризику розвитку аритмій у дітей є: період новонародженності; вік 4-5 років; 7-8 років; 12-13 років. Відповідно до цього, доцільно в рамках регулярної диспансеризації передбачити обов'язковий електрокардіографічний скринінг у дітей даних вікових груп. А при наявності навіть мінімальних кардіогенних скарг, крім стандартних методів обстеження, призначати холтерівське моніторування, медикаментозні навантажувальні тести, КІГ, генеалогічний аналіз факторів ризику. Крім цього варто пам'ятати, що на відміну від дорослих, у дітей порушення ритму нерідко протікає бессимптомно і часто самопочуття дитини протягом тривалого часу не страждає, що у значній мері утруднює ранню діагностику цієї патології й не дозволяє точно встановити тривалість існування аритмії й вік дитини до початку захворювання. А при відсутності своєчасної й адекватної терапії за 4-6 років більшість аритмій прогресують, при цьому формуються стійкі та необоротні порушення функції міокарда, що вимагають хірургічного лікування. При цьому більше 85% дітей можуть бути вилікувані за допомогою методів медикаментозної терапії при вчасно початому лікуванні. Завжди потрібно пам'ятати, що існує тісний зв'язок аритмій з раптовою серцевою смертю, частота якої серед дітей і осіб молодого віку досить висока (0,6% померлих у віці від 3 до 13 років, 2,3% серед померлих у віці до 22 років). У ряді випадків, наприклад при синдромі подовженого інтервалу QT, непоінформованість лікаря та батьків про існування аритмії приводить до трагічних наслідків: перша і єдина в житті синкопальна атака може закінчитися раптовою смертю дитини. Крім самостійного значення, серцеві аритмії можуть ускладнювати перебіг інших захворювань кардіогенної та некардіогенної природи, приймаючи характер провідного симптому. Тому дуже важливо знати механізми виникнення аритмій, клінічні прояви, методи діагностики і лікування їх з метою попередження тяжкого перебігу та розвитку ускладнень.

Останніми роками спостерігається тенденція до росту аритмій серед дітей різного віку; цьому сприяє нестабільність серцевого ритму дитини, обумовлена анатомофізіологічними особливостями серцево-судинної системи, недосконалістю регуляторних ме­ханізмів, екосоціальне неблагополуччя. У дітей порушення ритму но­сить в основному функціональний характер, що не потребує призна­чення антиаритмічних засобів. У той самий час раптова поява пароксизмів і швидкість розвитку серцевої недостатності створюють небезпеку для життя дитини, що вимагає негайного проведення ком­плексу невідкладних заходів.


Студент повинен знати:

- етіологію, патогенез порушення ритму серця;

- методи діагностики і диференціальної діагностики порушення ритму серця;

- основні клінічні прояви порушення ритму серця;

- рентгенологічні зміни при порушення ритму серця;

- ЕКГ зміни при порушення ритму серця;

- фонокардіологічні зміни при порушення ритму серця;

- особливості збирання анамнезу у дітей раннього віку з порушеннями ритму серця;

- класифікацію порушення ритму серця.


^ Студент повинен вміти:

  • зібрати анамнез та провести фізикальне обстеження хворого порушення ритму серця;

  • оцінити результати параклінічних досліджень (ЕКГ, УЗД, рентгенограму, фонокардіограму);

- записати дані анамнезу та огляду до історії хвороби;

  • на підставі скарг, анамнезу, об'єктивних даних поставити та сформулювати діагноз порушення ритму серця відповідно до сучасної класифікації;

  • оцінити важкість захворювання;

- призначити лікування хворому з урахуванням віку, ступеня важкості та періоду захворювання.

  1. призначити план спостереження та надати медикаментозну допомогу при ускладненні;



^ Студент повинен опанувати практичними навичками:

Провідні клінічні симптоми та синдроми при екстрасистолії, пароксизмальній тахікардії, миготливій аритмії, повній атріовентрикулярній блокаді.

Клінічні варіанти перебігу пароксизмальної тахікардії і миготливої аритмії у дітей.

Дані інструментальних досліджень при екстрасистолії, пароксизмальній тахікардії, миготливій аритмії, повній атріовентрикулярній блокаді.

Диференційна діагностика екстрасистолії, пароксизмальної тахікардії, миготливої аритмії та повної атріо-вентрикулярної блокади.

Тактика ведення хворого при екстрасистолії, пароксизмальній тахікардії, миготливій аритмії, повній атріовентрикулярній блокаді у дітей.

Надання невідкладної допомоги при пароксизмальній тахікардії, миготливій аритмії, Морган’ї-Адамс-Стокс-синдромі у дітей.

Профілактика порушень серцевого ритму та провідності у дітей.

Конкретні цілі :

  • визначати різні клінічні варіанти та ускладнення найбільш поширених захворювань системи кровообігу у дітей

  • визначати тактику ведення хворого при найбільш поширених захворюваннях системи кровообігу у дітей

  • демонструвати вміння ведення медичної документації хворих дітей з патологією системи кровообігу

  • планувати обстеження хворої дитини та інтерпретувати отримані результати при найбільш поширених захворюваннях системи кровообігу

  • проводити диференційну діагностику та ставити попередній клінічний діагноз при найбільш поширених захворюваннях системи кровообігу

  • ставити діагноз і надавати екстрену допомогу при невідкладних станах, зумовлених захворюваннями системи кровообігу у дітей



ІІІ. ВИХОВНА МЕТА:

- сформувати у студентів основні уявлення про важливість дотримування принципів деонтології та лікарської етики при обстеженні хворої дитини, проведенні лікувально- діагностичних маніпуляцій ( з урахуванням характеру захворювання, індивідуальних особливостей пацієнта, ступеня його інтелектуального розвитку, рівня культури, вікових особливостей та ін.)

- протягом заняття викладач зобов’язаний виховувати студентів своїм зовнішнім виглядом, культурою мови та спілкування з хворими та їх родичами, медперсоналом, підтверджуючи на власному прикладі, що деонтологія є невід’ємною частиною морально-етичних норм професії лікаря.


^ ІУ. МІЖПРЕДМЕТНА ІНТЕГРАЦІЯ:

Назва дисципліни та


Отримані навики

1. Нормальна анатомія

Знання анатомічних особливостей серцево-судинної системи

2. Нормальна фізіологія

Знання фізіологічних особливостей органів дихання:

а) іннервація, функціональна здатність;

б) внутрішньоутробний і постнатальний кровообіг.

3. Біологія та генетика

Значення генетичних факторів для формування і функціонування серцево-судинної системи дитини

4. Основи догляду за дітьми

Догляд за серцево-судинною системою хворої дитини

5. Гістологія

Знання гістологічної будови серця та судин

6. Пропедевтика

Оцінити отримані клінічні і пара клінічні результати обстеженого хворого








^ 5. ПЛАН ТА ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ.

Nп/п

Основні етапи та їх зміст

^ Розподіл часу та рівні засвоєння

Види контролю

Навчально-методичне забезпечення

1.

^ Підготовчий етап:

15%

L=ІІ-ІІІ

Фронтальне опиту-вання, , тести ІІ-ІІІ рівня, задачі ІІ-ІІІ рівня, результати аналізів 3–4 хворих з едокринологіч-ного відділення. Текстові ситуаційні задачі, матеріали загально-клінічних та параклінічних методів обстежен-ня, лікарські засоби.

Індивідуальний контроль практич-них навичок та результатів курації хворих. Вирішення клінічних тексто-вих завдань. Набір тестових завдань та еталони відповідей.

Обладнання, підручники, посібники, методичні рекомендації,

препарати, результати загально-клінічних та параклінічних методів обстеження

1.1

Організаційніпитання

1.2

Формування мотивації

1.3

-контроль початкового рівня підготовки (стартизовані методи контролю)

2.

Основний етап:

Формування професійних вмінь та навичок:

а)вірно зібрати анамнез захворювання та життя, провести курацію хворих, скласти план обстеження та лікування;

б)обговорення та оцінка результатів курації;

в)вирішення ситуаційних клінічних задач

65%

L=ІІІ

3.

Заключний етап:

20%

L= ІІ-ІІІ

3.1

Контроль кінцевого рівня підготовки

3.2

Мотивована загальна оцінка навчальної діяльності студента

3.3

Інформування студентів про тему наступного заняття



^ 5.1. Підготовчий етап.

Підкреслити значення теми заняття для подальшого вивчення дисципліни і професійної діяльності лікаря з метою формування мотивації для цілеспрямованої навчальної діяльності. Ознйомити студентів з конкретними цілями заняття.

Провести стандартизований контроль початкового рівня підготовки студентів.

^ 5.2. Зміст теми.

Поняття

Визначення

1. Аритмії

- будь-який серцевий ритм, що відрізняється від нормального частотою, регулярністю, порушенням проведення імпульсу, послідовністю активації передсердь та шлуночків.

2. Екстрасистола

- передчасне збудження та скорочення міокарду, що виникає на фоні синусового ритму.

3.Типи порушень серцевого ритму

- порушення утворення імпульсу;

- порушення проведення імпульсу;

- комбіновані порушення ритму

4.Основні інструментальні методи діагностики аритмій

- ЕКГ, ритмограма, проба з фізичним навантаженням, медикаментозніпроби, холтерівський моніторинг ЕКГ

5. Основні протиаритмічні препарати

- новокаїнамід, діфенін, лідокаїн, верапаміл, ізоптін, етмозін, етацизин, кордарон, дигоксин, АТФ, пропранолол



^ Клінічні особливості аритмій, що потребують екстреного лікування і надання невідкладної допомоги

Пароксиз малька суправентрикулярна тахікардія

^ Клінічні особливості. Раптовий початок нападу, збільшення час­тоти серцевих скорочень до 180—320 за 1 хв і різке його припинення. Тривалість від кількох секунд до кількох днів. Характерні вегетативні симптоми: запаморочення, нестача повітря, нудота, страх смерті, блідість, підвищена пітливість, відзначається посилена пульсація в скронях, набрякання шийних вен, часті сечовипускання.

^ Лікувальна тактика. У дітей після 3-річного віку починають з ваготонічних рефлекторних проб, які використовують тільки при над-шлуночковій пароксизмальній тахікардії:

  • проба Чермака—Герінга (натиснення на ділянку каротидного си­нуса протягом 10—20 с);

  • проба Вальсальви (натужування на закритому носі);

  • викликання блювотного рефлексу;

  • крижана вода 0 °С на обличчя (у дітей віком до 3 років);

  • проба Ашнера—Даньїні (рівномірне натиснення на обидва очні яблука протягом 4—5 с) зараз проводиться рідко, оскільки може при­звести до відшарування сітківки.

При всіх ситуаціях, що супроводжуються тахікардією, показана оксигенотерапія.

Одночасно необхідно заспокоїти дитину, дати седативні засоби (0,2—0,3 мг на 1 кг маси тіла): настоянку валеріани з собачою кропИ-

вою, аденозид (по 1—2 краплі на рік життя). Якщо ці заходи не ефек­тивні, вводять аденозин (0,1 мг на 1 кг маси тіла внутрішньовенно швидко). Якщо після першої дози тахікардія продовжується, можна повторити введення препарату в дозі 0,2 мг на 1 кг маси тіла. Замість аденозину можна використовувати дигоксин (у будь-якому віці) або верапаміл (ізоптин) у дітей після 1 року життя. Використовують 0,25 % розчин ізоптину із розрахунку 0,1—0,15 мг на 1 кг маси тіла (ампула 2 мл розчину містить 5 мг ізоптину, вводять внутрішньовен­но повільно).

При відсутності ефекту через 3—5 хв повторюють рефлекторний вплив. Через 10—20 хв повторюють введення ізоптину в тій самій дозі. При відсутності ефекту через ЗО—60 хв внутрішньовенно вводять 10 % розчин новокаїнаміду (1 — 5 мл на 10—15 мл ізотонічного розчину на­трію хлориду) з 1 % розчином мезатону (0,1—0,3 мл). Препарати вво­дять під контролем артеріального тиску.

Рефлекторний вплив періодично повторюють кожні 20—ЗО хв.

При відсутності ефекту протягом 1,5—2 год внутрішньовенно по­вільно вводять 0,05 % розчин строфантину з панангіном у віковій дозі, через 2—4 год дуже повільно вводять бета-адреноблокатор (пропра-нолол або індерал) по 2—3 мл 0,1% розчину кожні 2 хв до досягнення терапевтичного ефекту. При неефективності терапії проводять син­хронізовану кардіоверсію та дефібриляцію, яка показана в усіх випад­ках гострої серцевої недостатності з порушенням гемодинаміки. У подальшому проводять імплантацію кардіостимулятора.

^ Шлуночкова пароксизмальна тахікардія

Клінічні особливості. Шлуночкова пароксизмальна тахікардія — це завжди тяжкий стан, пацієнт перебуває у стані шоку. Початок рап­товий. Частота серцевих скорочень збільшується до 120—140 за 1 хв. Спостерігаються задишка, біль у серці; вегетативні симптоми мінімальні. Шийні вени пульсують з частотою, набагато меншою від частоти артеріального пульсу (діагностична ознака передсердно-шлу-ночкової дисоціації). Швидко розвивається серцева недостатність. В особливо тяжких випадках спостерігається клініка тахісистолічної форми синдрому Морганьї—Адамса—Стокса.

^ Лікувальна тактика. Ваготонічний вплив неефективний. Серцеві глікозиди протипоказані внаслідок можливості розвитку фібриляції Шлуночків.

Терапію починають з внутрішньовенного введення лідокаїну із роз­рахунку 1 —1,5 мг на 1 кг маси тіла в 10—15 мл ізотонічного розчину Натрію хлориду або 5 % розчину глюкози.

При відсутності ефекту через 5—10 хв повторюють введення 1/2 першої дози.

При відсутності ефекту через 20—ЗО хв вводять новокаїнамід — З—10 мг на 1 кг маси тіла одноразово.

При відсутності ефекту внутрішньовенно вводять орнід — 5—10 мг на 1 кг маси тіла (до ЗО мг).

Через 2—4 год дуже повільно внутрішньовенно вводять 2,5 % роз­чин аймаліну з розрахунку 1 мг на 1 кг маси тіла на 10 мл ізотонічно­го розчину натрію хлориду.

Через 2—4 год дуже повільно внутрішньовенно вводять розчин ізоптину (дози див. вище).

За життєвими показаннями проводять електроімпульсну те­рапію.

^ Миготлива аритмія

Миготлива аритмія рідко трапляється без захворювань серця і по­требує консультації кардіолога.

Клінічні особливості. Частота серцевих скорочень становить 120— 180 за 1 хв. Пульс неправильний. Виражена аритмія, дефіцит пульсу. Швидко розвивається серцева недостатність.

^ Лікувальна тактика. Провідне значення має метаболічна терапія: препарати калію та магнію (панангін, аспаркам, калію хлорид), піри-доксальфосфат, токоферол, ліпоєва кислота, кокарбоксилаза, холін-хлорид, фолієва кислота, рибофлавін, АТФ-лонг, фосфаден, рибоксин, інозин-F. Призначають серцеві глікозиди — строфантин по 0,05 мг на 1 кг маси тіла. При синдромі WPW вводять обзидан у дозі 0,01 мг на 1 кг маси тіла, титруючи по ефекту до 5 мг. Серцеві глікозиди проти­показані.

Призначають антиаритмічні препарати:

I класу — мембранстабілізуючі (хінідин, новокаїнамід — особливо у дітей грудного віку, дизопірамід, аймалін або нео-гілуритмал, етмо-зин, лідокаїн);

II класу — бета-адреноблокатори (анаприлін або пропранолол);

III класу — інгібітори реполяризації (кордарон або аміодарон,
орнід);

IV класу — блокатори кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем).

V разі розвитку гострої лівошлуночкової недостатності показане проведення електроімпульсної терапії. Симптоматична терапія вклю­чає інгаляцію кисню, внутрішньовенне введення кортикостероїдів, серцевих глікозидів, сечогінних засобів (при відсутності вираженої артеріальної гіпотензії).

^ Тріпотіння передсердь Тріпотіння передсердь також рідко трапляється без захворювань серця і потребує консультації кардіолога.

Клінічні особливості. Частота серцевих скорочень становить 180— 320 за 1 хв. Пульс, як правило, ритмічний, може бути неритмічним при спонтанній трансформації тріпотіння у фібриляцію передсердь. Частота шлуночкових скорочень не піддається вегетативним впливам (ригідний ритм).

^ Лікувальна тактика така сама, що й при миготливій аритмії, але ефективними є ваготонічні рефлекторні проби.

Тріпотіння і фібриляція шлуночків Клінічні особливості. Частота серцевих скорочень — 400—600 за 1 хв. Стан клінічної смерті.

Лікувальна тактика. Заходи первинного реанімаційного комплексу:

  • удар кулаком по груднині;

  • штучна вентиляція легень;

  • закритий масаж серця;

  • корекція кислотно-основного стану — внутрішньовенне введен­ня натрію гідрокарбонату в дозі 200 мг на 1 кг маси тіла;

  • терміновий виклик реанімаційної бригади для проведення елек­тричної дефібриляції.

^ Синоаурікулярна та атріовентрикулярна блокади III ступеня

Клінічні особливості. Пульс нечастий, ритмічний. При вираженій брадисистолії частота серцевих скорочень становить ЗО—40 за 1 хв і менше, спостерігаються явища гіпоксії головного мозку, напади Мор­ганы—Адамса—Стокса (знепритомнення, клонічні судоми).

^ Лікувальна тактика. Госпіталізація в реанімаційне відділення. Внутрішньовенно вводять 0,1 % розчин атропіну сульфату (0,1 мгна 1 кг маси тіла), стероїдні гормони. При короткому нападі асистолії сублінгвально дають ізадрин по 1/2—1 таблетці, або внутрішньовен­но вводять 0,2 % розчин норадреналіну гідротартрату 0,5—1 мл, або 0,05 % розчин алупенту (0,1 мл на 1 рік життя — не більше ніж 1 мл, на 200 мл 5 % розчину глюкози) під контролем ЕКГ.


При синдромі Морганьї—Адамса—Стокса проводиться серцево-легенева реанімація:

  • непрямий масаж серця;

  • штучна вентиляція легень;

— внутрішньосерцево вводять 0,1 % розчин адреналіну гідрохло-Риду, 0,1 % розчин атропіну сульфату (із розрахунку 0,05 мл на 1 рік життя з 10 % розчином кальцію глюконату — 0,3—0,5 мл на 1 рік життя), алупент внутрішньовенно;

— електростимуляція серця;

— при повній атріовентрикулярній блокаді проводять імплантацію єлектрокардіостимулятора.

^ Прогноз аритмій

Прогноз аритмії в дітей залежить від основного захворювання, на­явності органічного ураження серця (вродженої вади серця, кардиту, кардіоміопатії), супутньої патології, хронічних вогнищ інфекції, ус­кладнень, спадкової обтяженості та ступеня гемодинамічних розладів.

У цілому при функціональних аритміях, синусовій тахікардії і бра­дикардії, більшості екстрасистолій, суправентрикулярній пароксиз-мальній і непароксизмальній тахікардіях прогноз сприятливий. Слід пам'ятати про можливість розвитку гіпертонічної хвороби в майбут­ньому в дітей, які перенесли синусову тахікардію, особливо при спад­ковій схильності (обтяженості) до гіпертонічної хвороби.

Затяжний напад з високою частотою серцевих скорочень може призве­сти до серцевої недостатності. До швидкого розвитку серцевої недостат­ності найчастіше призводять миготлива аритмія і тріпотіння передсердь.

Завжди серйозним є прогноз при аритміях на фоні органічних ура­жень серця, блокадах III ступеня, комбінованих аритміях, фібриляції шлуночків. Звичайно причиною летального результату є фібриляція шлуночків, асистолія або сукупність цих симптомів.

Раптова смерть дитини може настати при частоті скорочень шлу­ночків 55 за 1 хв і менше, передсердь — 140 за 1 хв і більше (за даними М. МісЬаеЬюп, М. ЕпЈІевід4,Здо29 % дітей). Найбільший ризик — у дітей 1 -го року життя з вродженими вадами серця. Потенційно небезпечний за ризиком раптовості смерті синдром Вольфа—Паркінсона—Байта.

^ Схема диспансерного спостереження дітей з аритміями в умовах поліклініки



Частота оглядів фахівцями

Педіатр — 1 раз на 6 міс. Кардіолог — 1 раз на 6 міс. Отоларинголог, невропатолог, ендокринолог, стоматолог, кардіохірург — за показаннями

Контрольно-діагностичні дослідження

Загальний аналіз крові — 2 рази на рік; електро­кардіографія, фонокардіографія, ехокардіографія, електроенцефалографія, кардіоінтервалографія — за показаннями 1—2 рази на рік

Тривалість спостереження

Не менше ніж 2 роки, при стійких аритміях — весь період дитинства

Група занять фізичною культурою

Звільнення від занять фізичною культурою й участі в змаганнях при стійких аритміях, дизаритміях після токсикоінфекційних захворювань — підготовча група протягом року, потім основна

Профілактичні щеплення

Протипоказані лише при розвитку серцевої недостатності й частих пароксизмах

реабілітація дітей з аритміями

Реабілітація дітей з аритміями включає такі заходи:

  1. Дотримання охоронного режиму, створення психологічного мікроклімату в родині, школі.

  2. Раціональне харчування відповідно до віку, із введенням у ра­ціон продуктів, збагачених калієм (абрикоси, чорнослив, виноград, сухофрукти, печена картопля, буряк), свіжі соки.

  3. При вегетативних дисфункціях — загартовувальні процедури, плавання, контрастні душі, обливання, обтирання прохолодною водою.

  4. Дітям з екстракардіальною екстрасистолією — психотерапія, електросон, гіпноз, голкорефлексотерапія.

  5. При екстрасистоліях на фоні дистрофії міокарда — курси мета­болітів (рибоксин, калію оротат, панангін, кокарбоксилаза, вітаміни В6, В 6 у вікових дозах) по 4—6 тиж 2 рази на рік.

  6. Для профілактики нападів пароксизмальної тахікардії призна­чають седативні засоби (препарати кореня валеріани, трави собачої кропиви, глоду, фенобарбітал), метаболіти.

  7. При частих пароксизмах показані антиаритмічні препарати пе-рорально:




  1. новокаїнамід — 10—30 мг на 1 кг маси тіла на добу, у 4—6 при­ймань (таблетки по 0,25 і 0,5 г);

  2. етмозин — 3 мг на 1 кг маси тіла на добу, у 3—4 приймання (таб­летки по 0,025 і 0,1 г);

  3. тразикор — 1—3 мг на 1 кг маси тіла на добу, у 2 приймання (таб­летки по 20 мг);

  4. кордарон — 5—9 мг на 1 кг маси тіла на добу, у 2 приймання (таб­летки по 0,2 г) та ін.




  1. При постійних, частих пароксизмах необхідно вирішувати пи­тання про оперативне втручання (імплантація кардіостимулятора).

  2. Діти з ідіопатичними атріовентрикулярними блокадами при собі завжди повинні мати ізадрин у таблетках (по 5 мг) і в разі виникнен­ня нападів Морганьї—Адамса—Стокса або його еквівалентів викори­стовувати препарат як першу допомогу (по 1—2 таблетки під язик).




  1. При всіх видах аритмій обов'язкова санація вогнищ хронічної інфекції, лікування супутніх захворювань і продовження лікування основної патології.

  2. Санаторно-курортне лікування в санаторіях місцевого типу та Чорноморського узбережжя (у нежаркий період року).

  3. Планова госпіталізація показана при вперше виявленій аритмії на фоні задовільного стану, у разі неефективності лікування в умовах поліклініки і для проведення хірургічного втручання.

  4. У разі порушення гемодинаміки і для надання невідкладної до­помоги хворі підлягають екстреній госпіталізації.


Особливості порушення ритму серця в дітей

  • Переважають аритмії функціонального характеру, часто обумов­лені вегетативними дисфункціями з переважанням ваго- або симпа-тикотонії.

  • Синдроми порушення ритму серця нерідко пов'язані з вродже­ними вадами серця.

  • Переважають аритмії, пов'язані з порушенням утворення імпуль­су (номотопні та гетеротопні).




  • Характерна раптова поява пароксизмів.

  • Спостерігається швидкий розвиток серцевої недостатності.

Принципи терапії порушень ритму серця

  1. За можливості усунути причину аритмії.

  2. Оцінити стан гемодинаміки.

  3. Виявити основне й супутні захворювання.

  4. У разі органічного ураження серця обов'язкова терапія основно­го захворювання.

  5. При вегетативних дисфункціях лікування проводити з ураху­ванням їх типу.

  6. Санація вогнищ хронічної інфекції.

  7. Дотримуватися режиму та дієти, багатої на вітаміни, калій та інші мінерали.

  8. Показання для призначення антиаритмічних засобів:

  1. Наявність відповідних скарг.

  2. Стійка синусова тахікардія.

  3. Шлуночкові екстрасистоли.

  4. Напад пароксизмальної тахікардії.

  5. Миготлива аритмія.

  6. Порушення гемодинаміки.

9. Для підтримки гемодинаміки (у дітей грудного віку частота скорочень шлуночків повинна бути не меншою ніж 60 за 1 хв, для дітей старшого віку — не менше ніж 45—50 за 1 хв).

При безсимптомних аритміях антиаритмічні препарати не призначають.

Тахікардія – збільшення частоти серцевих скорочень порівняно з віковою нормою на 30 і більше ударів за хвилину у дітей до 4 років і на 20 і більше ударів за хвилину у дітей старше 4 років.
Серед тахікардитичних форм аритмій найбільш часто в дитячому віці зустрічаються:
• номотопні ПРС
а) симптоматична синусова тахікардія
б) хронічна (ідіопатична) синусова тахікардія
• гетеротопні ПРС
а) пароксизмальна тахікардія:
передсердна
атріовентрикулярна
шлуночкова
б) непароксизмальна тахікардія:
зворотна
стійка
в) миготіння передсердь
г) тріпотіння передсердь
д) тріпотіння і фібриляція шлуночків.
Незважаючи на різноманіття тахікардитичних форм аритмій, різних за етіопатогенезом, будь-яка тахікардія може стати критичною для життєдіяльності дитини внаслідок значного зменшення діастоли і розвитку синдрому малого серцевого викиду (СМСВ). При цьому у дитини, як правило, діагностують ознаки застійної серцевої недостатності (ЗСН), а ЧСС перевищує 160-180 ударів за хвилину. Такі клінічні ситуації потребують надання невідкладної допомоги. Терапевтичні заходи залежать від клінічної форми, причин, що викликали даний епізод тахікардії у дитини, і повинні проводитися з урахуванням етапу надання невідкладної допомоги.
Будь-який епізод тахікардії у дитини передусім потребує проведення диференційної діагностики для уточнення варіанта ПРС і визначення обсягу невідкладних заходів.
  1   2   3   4

Схожі:

Міністерство охорони здоров’я україни буковинський держаний медичний університет „затверджено” iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський держаний медичний університет „затверджено”
Змістовий модуль 16. Диференційна діагностика найбільш поширених захворювань системи кровообігу у дітей. Невідкладна допомога при...
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський держаний медичний університет „затверджено” iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський держаний медичний університет „затверджено”
Змістовий модуль 16. Диференційна діагностика найбільш поширених захворювань системи кровообігу у дітей. Невідкладна допомога при...
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський держаний медичний університет „затверджено” iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський держаний медичний університет „затверджено”
Перебіг хвороби відрізняється поліморфізмом, може бути латентним І малосимптомним, тяжким І рецидивуючим, відзначається схильність...
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський держаний медичний університет „затверджено” iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський держаний медичний університет „затверджено”
Хоча існує чітка тенденція до зниження важких форм гіпотрофії, темпи зниження її поширеності далеко не оптимістичні, а збільшення...
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський держаний медичний університет „затверджено” iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський держаний медичний університет „затверджено”
Отже, тяжкий перебіг захворювання, виникнення незворотних ускладнень, що інвалідизують дитину, висока смертність визначають актуальність...
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський держаний медичний університет „затверджено” iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський держаний медичний університет „затверджено”
Серед ендокринних захворювань в дитячому віці захворювання щитової залози займають за частотою друге місце після цукрового діабету....
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський держаний медичний університет „затверджено” iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський держаний медичний університет „затверджено”
Тому знання фізіології та патології у функціонуванні цієї життєво важливої системи є вельми актуальним та необхідним для лікаря загальної...
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський держаний медичний університет „затверджено” iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет «Затверджено»
«лікувальна справа» для самостійної роботи під час підготовки до практичного заняття
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський держаний медичний університет „затверджено” iconМіністерство охорони здоров’я України Буковинський державний медичний університет
Факультет – медичний №4 з відділенням молодших медичних І фармацевтичних фахівців
Міністерство охорони здоров’я україни буковинський держаний медичний університет „затверджено” iconМіністерство охорони здоровя україни буковинський державний медичний університет

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи