Міністерство освіти І науки україни icon

Міністерство освіти І науки україни




Скачати 166.23 Kb.
НазваМіністерство освіти І науки україни
Дата04.06.2012
Розмір166.23 Kb.
ТипДокументи

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


НАЦІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ










РОБОЧА ПРОГРАМА,

методичні вказівки та індивідуальні завдання

до вивчення дисципліни “Заповідна справа”

для студентів напряму 6.040106 - екологія,

охорона навколишнього середовища та

збалансоване природокористування


Дніпропетровськ НМетАУ 2009

^ МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


НАЦІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ







^ РОБОЧА ПРОГРАМА,

методичні вказівки та індивідуальні завдання

до вивчення дисципліни “Заповідна справа”

для студентів напряму 6.040106 - екологія,

охорона навколишнього середовища та

збалансоване природокористування


Затверджено

на засіданні Вченої ради

академії

протокол № від


^

Дніпропетровськ НМетАУ 2009


УДК 502.7/075.8/


Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни “Заповідна справа” для студентів напряму 6.040106 – екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування / Укл.: Я.В. Стовба. – Дніпропетровськ: НМетАУ, 2009. - 13 с.


Викладено мету та завдання вивчення дисципліни,

її зміст, перелік теоретичних питань та типових

тестів для самопідготовки до підсумкового

контролю, критерії оцінювання знань студента.

Наведено варіанти індивідуальних завдань,

перелік рекомендованої літератури, методичні

рекомендації щодо самостійного опрацювання

окремих розділів програми та виконання

індивідуальних завдань.

Призначена для студентів напряму 6.040106 –

екологія, охорона навколишнього середовища

та збалансоване природокористування - заочної

форми навчання.


Укладач Я.В. Стовба, асистент.


Відповідальний за випуск В.П. Бобилєв, к. т. н., проф.


Рецензент Л. В. Камкіна, д. т. н., проф. (НМетАУ)


Підписано до друку Формат 60Ч84 1/16. Папір друк. Друк плоский.

Облік.-вид. арк. . Умов. друк. арк. . Тираж пр. Замовлення №


Національна металургійна академія України

49600, м. Дніпропетровськ-5, пр. Гагаріна, 4

_______________________________________

Редакційно-видавничий відділ НМетАУ


^ 1.Загальні положення.


Ці методичні вказівки призначені для студентів заочної форми навчання cпеціальності 6.070800 «Екологія». У них містяться: робоча програма з дисципліни “Заповідна справа”, список рекомендованої літератури, перелік теоретичних питань та типові тести, що виносяться на іспит, індивідуальні завдання для поглибленої самостійної проробки матеріалу та методичні вказівки з їх виконання. Робоча програма складена на підставі типової програми для вищих навчальних закладів.

З дисципліни “Заповідна справа” студентам читаються настановні та оглядові лекції, студенти одержують індивідуальні та групові консультації. Основна форма навчальної роботи студентів - самостійне вивчення матеріалу дисципліни за підручниками і учбовими посібниками у послідовності, наведеній у робочій програмі.

Згідно з навчальним планом дисципліни передбачається виконання індивідуального завдання. Після перевірки індивідуальних завдань студент складає залікове тестування з курсу. Студент отримує до 2 балів за відповідь на кожне теоретичне питання (в залежності від повноти та точності відповіді) і 0,5 бала за правильну відповідь на кожне тестове питання. Оцінка визначається округленням до найближчого цілого, наприклад, «4,5» ? «5»; «3,2» ? «3». При цьому для отримання позитивної оцінки вичерпна відповідь принаймні на одне з теоретичних питань є обов’язковою.


^ 2. Робоча програма дисципліни

2.1. Мета та завдання


Навчальна дисципліна "Заповідна справа" є нормативною і входить до циклу підготовки фахівців-екологів. У поєднанні з іншими дисциплінами цього циклу вона забезпечує базову підготовку бакалаврів напряму “Екологія”. В ній використовуються знання з біології, географії, що вивчаються у середній школі. Набуті знання і вміння використовуються при подальшому вивченні дисциплін “Загальна екологія з основами неоекології”, “Моніторинг навколишнього середовища”.

Основною метою вивчення дисципліни є підвищення загального рівня екологічної свідомості студентів, усвідомлення ними актуальності проблеми збереження біологічного розмаїття природи, з'ясування власних прав і обов'язків у справі вирішення цієї проблеми. У процесi засвоєння матерiалу студенти розглядають конкретні об'єкти природно-заповідного фонду України та Дніпропетровської області в контексті загальнодержавної та глобальної проблеми збереження живої природи. Особлива увага приділяється законодавчій базі охорони територій і об'єктів ПЗФ.

Вимоги до рівня освоєння змісту курсу: студенти повинні знати основні принципи охорони природи, теоретичні основи охорони природи, головні напрямки практичної реалізації принципів охорони природи, систему заповідних територій та принципи їх створення.


^ 2.2. Розподіл навчальних годин





Усього

Семестр

ІІ

Усього годин за навчальним планом

108

108

У тому числі:

Аудиторні заняття


16


16

- лекції

16

16

- семінарські заняття

-

-

Самостійна робота

92

92

Підсумковий контроль

залік

залік



^ 2.3. Зміст дисципліни «Заповідна справа»


Тема 1. Охорона природи заповіданням.


Охорона природи, її зміст і завдання. Історія заповідної охорони природи. Значення природи у житті і діяльності людини. Зв'язок охорони природи з іншими науками. Класифікація природних ресурсів. Поняття природокористування. Основи раціонального використання природних ресурсів в умовах сталого економічного розвитку.

Під охороною природи розуміють систему наукових знань та практичних підходів до раціонального використання природних ресурсів, захисту навколишнього середовища від антропогенної деградації та збереження флори і фауни від знищення.

Стрімка антропогенна зміна природного середовища спричинила потребу у збереженні її «еталонів», які не підданні такому впливу. Основи теорії еталонів природи заклав Докучаєв В.В. На основі цієї теорії сформувалася система створення заповідних територій різних рангів.

Заповідна справа - це пріоритет сучасної природоохоронної політики держави. Концепція розвитку заповідної справи передбачає розвиток та вдосконалення мережі природно-заповідних територій, системи керування ними та зростання їх суспільного значення для розвитку держави.


^ Тема 2. Популяційно-видовий і екосистемний рівні охорони природи.


Поняття популяції, виду, екосистеми. Принципи організації охорони видів та популяцій рослин і тварин. Організація охорони екосистем. Збереження біологічного розмаїття видів, що знаходяться під загрозою зникнення, як важливий аспект сталого розвитку.

Перелік видів рослин та тварин, що потребують охорони, наводять у так званих Червоних книгах. Перша Червона книга була видана в 1966 р. з ініціативи Міжнародного союзу охорони природи і природних ресурсів (МСОП).

Зниження біологічного розмаїття на планеті пов'язане з деградацією біомів і передусім угруповань рослин-фітоценозів. Деградація природних систем - це загальне явище, тому ценози потребують охорони не менше, ніж окремі види, оскільки поза ценозами види існувати не можуть. Охорону екосистем разом з усіма їх живими компонентами мають здійснювати охоронні території. На планеті є майже 20 тисяч різноманітних охоронних природних територій, у тому числі 1200 великих заповідних територій.

Одним із найважливіших завдань охорони природи є збереження біологічного розмаїття. Конвенція про біологічне розмаїття була схвалена на Конференції ЮНЕСКО в 1992 р. Починається охорона біологічного розмаїття зі збереження генофонду живих організмів планети. В охороні загального біологічного розмаїття ключову роль відіграє збереження рослинного покриву, який створює первинну біопродуктивність біосфери.


^ Тема3. Охорона і раціональне використання рослинного світу.


Місця і значення рослин у природі та житті людини. Ліси та їх ресурси. Раціональне використання та охорони лісів. Охорона природних кормових угідь. Охорона господарсько-цінних та рідкісних рослин.

Загальнопланетарна роль рослин колосальна. Вони відіграють велику роль у кругообігу речовин у природі завдяки здійсненню складного біохімічного процесу - фотосинтезу. Рослинність здійснює великий вплив на клімат, водойми (регулює стік і випаровування), тваринний світ та інші елементи біосфери, з якими вона тісно взаємопов'язана.

Серед величезної кількості рослин у природі виділяються два основні типи - деревна і трав'яна рослинність. Деревна рослинність використовується в лісовому господарстві і лісовій промисловості. Природна трав'яниста рослинність (луки і пасовища) - важлива кормова база тваринництва.

Великою є кількість рослин, що існують у Світовому океані. Серед морських рослин переважають водорості.

Антропогенний вплив на рослинний світ полягає у вирубанні лісів, деградації від кислотних дощів, розорювання луків і степових схилів, надмірному випасанні худоби. Зростання антропогенного впливу на навколишнє середовище викликає скорочення площ, зайнятих природними фітоценозами, деградацію ландшафтів, збідніння флори, зменшення чисельності популяцій окремих видів і запасів рослинної сировини.

Ліси мають водоохоронне, водо-регулююче, протиерозійне, санітарно-гігієнічне значення. Раціональне використання лісових ресурсів полягає у їх ретельному вивченні і обліку, раціональному лісокористуванні, проведенні лісовідновлювальних робіт, агролісомеліорації.

Ефективним шляхом збереження рідкісних видів і генофонду рослинного світу є створення їх живих колекцій у ботанічних садах, використання в озелененні.


^ Тема 4. Охорона тваринного світу.

Значення тварин в природі та житті людини. Вплив людини на чисельність тварин. Охорона вимираючих та рідкісних видів. Охорона промислових тварин та рибних ресурсів.

Тваринний світ є важливою частиною біосфери нашої планети. Разом з рослинами тварини відіграють значну роль в міграції хімічних елементів, формують ландшафти, формують грунт, хімічний склад підземних і ґрунтових вод. Для людини тварини є джерело харчування, сировиною для промислового виробництва, джерело для одомашнення, мають естетичне значення, є об'єктами наукових досліджень.

Вплив людини на чисельність тварин полягає у руйнування або деградація місць існування; прямому знищенні, переексплуатації; скороченні або погіршенні кормової бази; прямому знищенні диких тварин. Екологічним лихом для водної фауни стає забруднення морських екосистем нафтою і нафтопродуктами.

Охорона тваринного світу полягає у відтворенні, раціональному використанні, проводяться організаційно-господарські, біологічні, культурно-виховні заходи, створенні мисливських, звірівницьких та рибних господарств, інтродукції, акліматизації.


^ Тема 5. Законодавча база заповідної справи


Міжнародна конвенція «О збереженні біологічного різноманіття». Закон України «О природно-заповідному фонді» - основні положення.

Основним документом Міжнародній конференції по навколишньому середовищу і розвитку в Ріо-де-Жанейро (1992 р.) є “Конвенція про біологічну різноманітність”. Біологічна різноманітність є однією з найважливіших умов збереження середовища існування.

Закон України «О природно-заповідному фонді» визначає правові основи організації, охорони, використання територій та об'єктів фонду. ПЗФ є національним надбанням, щодо якого застосовується особливий режим охорони, відродження і відтворювання. Україна розглядає ПЗФ як складову частину світової системи природних територій і об'єктів, що підлягають особливій охороні.


^ Тема 6. Категорії об’єктів ПЗФ, цілі і задачі створення


Поняття особливо охороняємих територій (ООТ). Класифікація та види ООТ. Цілі створення та задачі, що в них вирішуються. Пам’ятники природи та рідкісні об’єкти - поняття, види і їх охорона.

Природно-заповідний фонд України включає: біосферні та природні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

До природно-заповідного фонду України відносяться об'єкти природного походження (відповідають об'єктам, що охороняються “in situ” Конвенції) і штучного походження (охорона “ex situ”). До першої групи відносяться всі перераховані об'єкти ПЗФ, окрім ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних садів і парків-пам'ятників садово-паркового мистецтва, які є об'єктами охорони “ex situ”.


^ Тема 7. Організація створення території та об’єкта ПЗФ


Організаційні заходи по виділенню і резервуванню території під об’єкт ПЗФ. Охорона заповідних територій і об’єктів. Відповідальність за порушення законодавства України о ПЗФ

Додання території (акваторії) або об’єкту статусу охороняється здійснюється: підготовкою і наданням клопотання про організацію об'єкту ПЗФ; ухваленням рішення про створення. З метою попередження знищення або руйнування вказаних об'єктів до ухвалення в установленому порядку рішення про їх статус і виділення для цього коштів проводиться їх резервування.

Охорона територій і об'єктів ПЗФ загальнодержавного значення покладається на служби у складі адміністрації; місцевого значення здійснюється суб'єктами, у підпорядкуванні яких вони знаходяться.

Порушення законодавства України про ПЗФ спричиняє за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність.


^ Тема 8. Міжнародна «Червона книга»


Історія створення «Червоної Книги». Структура і категорій видів, що охороняються. «Зелена Книга».

Червоні книги (ЧК) є офіційними документами неурядових міжнародних і національних адміністративних організацій, що містять систематизовані відомості про тварин і рослини, стан яких викликає побоювання щодо їхнього майбутнього існування. Є міжнародний і державний варіанти ЧК.

У Червоній Книзі містяться анотовані списки видів і різновидів тварин і рослин всіх систематичних категорій (ссавці, птахи, рептилії, амфібії, риби, комахи, ракоподібні, вищі рослини, мохи, лишайники, гриби), із зазначенням сучасного й минулого розповсюдження, чисельності й причин її скорочення, особливостей відтворення, уже прийнятих і необхідних надалі заходів охорони. Ціль ЧК - зазначення для кожного виду, що перебуває під загрозою, конкретних, найбільш ефективних і дійових заходів захисту.

Залежно від стану і ступеня загрози для популяцій та видів, що заносяться до Червоної книги, поділяються на такі категорії: зниклі (О), зника­ючі (І), вразливі (II), рідкісні (III), невизначені (IV), недостатньо відомі (V), відновлені (VI).


^ Тема 9. Міжнародна охорона природи.


Організація охорони природи і заповідної справи у інших країнах. Поняття «reserved» та «akva». Міжнародні природоохоронні організації і проекти.

У більшості зарубіжних країн заповідні території відносяться до національних парків. По визначенню, прийнятому в 1969 р. Генеральною Асамблеєю Міжнародного союзу охорони природи, вони являють собою території, де охорона природних об'єктів сполучається з рекреацією.

У деяких країнах іноді користуються поняттям “резерват” (reserved), що позначає територію (акваторію), де головним об'єктом охорони є один з елементів природного комплексу, тобто один (або декілька) видів.

Відповідно до міжнародної програми “Людина і біосфера”. особливо репрезентативним заповідним територіям, що відповідають еталонним екосистемам географічних зон планети, присвоюється статус “Біосферного заповідника”.


^ 3. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ ИНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАВДАННЯ


3.1.Загальні вимоги


Індивідуальне завдання містить питання з різних розділів курсу, що підлягають проробці, і виконується у формі реферату. Варіант індивідуального завдання вибирають за порядковим номером у списку групи.

До структури індивідуального завдання входить титульний аркуш та зміст, приклади оформлення яких наведені у додатках Б і В, змістовні відповіді на питання, перелік використаної літератури, інших джерел інформації. На титульному аркуші слід обов’язково вказати учбовий шифр виконавця; у разі його відсутності завдання повертається рецензентом без перевірки.

Рекомендований обсяг розкриття кожного питання 5 – 10 сторінок при загальному обсязі виконаного індивідуального завдання 20 – 40 сторінки. При цьому якісною слід вважати проробку кожного питання на основі аналізу не менше ніж 4 – 6 джерел. Відповіді на питання повинні бути чіткими, повними, з посиланням на джерела інформації, за необхідності пояснюватися рисунками, табличними даними.

Індивідуальне завдання виконують, як правило, у надрукованому вигляді на аркушах формату А-4, пронумерованих і скріплених належним чином. Можливо також виконання завдання чорнилом, чітким і розбірливим почерком в учнівському зошиті або на аркушах формату А-4. На кожній сторінці залишають поля для зауважень рецензента.

В кінці індивідуального завдання, після переліку використаної літератури, слід поставити дату виконання та підпис.

Зараховане індивідуальне завдання подається викладачеві під час складання заліку.


^ 3.2. Варіанти індивідуальних завдань


Варіант 1

1. Охорона природи і раціональне використання флори та фауни.

2. Популяційно-видовий рівень охорони природи.

3. Пам’ятники природи.

4. Нікітський ботанічний сад.


Варіант 2

1. Створення екомережі – інтегральний метод збереження біологічного і ландшафтного різноманіття.

2. Екосистемний рівень охорони природи.

3. Міжнародні природоохоронні організації і проекти.

4. Геологічні пам'ятки природи України.


Варіант 3

1. Збереження біорізноманіття.

2. Охорона ценофонду природи. Зелена книга.

3. Природні заповідники.

4. Біосферний заповідник «Асканія-Нова».


Варіант 4

1. Організаційно-правові основи заповідної справи.

2. Національні природні парки.

3. Охорона та раціональне використання лісів.

4. Карпатський національний парк.


Варіант 5


1. Заповідні урочища.

2. Охорона природних кормових угідь

3. Антропогенний вплив на чисельність тварин, їх охорона.

4. Канівський державний заповідник.


Варіант 6

1. Охорона промислових видів тварин та рибних ресурсів.

2. Законодавча база заповідної справи в Україні.

3. Національна екологічна мережа України.

4. Дунайський біосферний заповідник.


Варіант 7

1. Охорона рідкісних (ендемічних) та зникаючих видів рослин.

2. Ботанічні сади.

3. Стратегії, плани і методи збереження біорізноманіття.

4. Черноморський біосферний заповідник.


Варіант 8

1. Закон України «Про природно-заповідний фонд».

2. Дендрологічні парки.

3. Значення «Червоної книги» в справі збереження біорозманіття природи.

4. Шацький національний парк.


Варіант 9

1. Біорізноманіття живої природи в Україні.

2. Структура, функції та значення загальноєвропейської екологічної мережі.

3. Біосферні заповідники.

4. Кримський державний заповідник.


Варіант 10

1. Значення заповідних територій і об’єктів в збереженні біологічного різномаїття.

2. Стан та перспективи заповідної справи в Україні.

3. Створення екомережі – інтегральний метод збереження біологічного і ландшафтного різноманіття.

4. Гідрологічні пам'ятки природи України.


Варіант 11

1. Популяційно-видовий рівень охорони природи.

2. Міжнародні природоохоронні організації і проекти.

3. Охорона ценофонду природи. Зелена книга.

4. Карпатський біосферний заповідник.


Варіант 12

1. Природні заповідники.

2. Антропогенний вплив на чисельність тварин, їх охорона.

3. Організаційно-правові основи заповідної справи.

4. Національний парк «Синевір».


Варіант 13

1. Національна екологічна мережа України.

2. Екосистемний рівень охорони природи.

3. Пам’ятники природи.

4. Поліський державний заповідник.


Варіант 15

1. Міжнародні природоохоронні організації і проекти.

2. Антропогенний вплив на чисельність тварин, їх охорона.

3. Охорона та раціональне використання лісів.

4. Заповідник «Мис Март’ян»


Варіант 16

1. Закон України «Про природно-заповідний фонд».

2. Охорона рідкісних (ендемічних) та зникаючих видів рослин.

3. Створення екомережі – інтегральний метод збереження біологічного і ландшафтного різноманіття.

4. Азов-Сивашський національний парк.


Варіант 17

1. Значення «Червоної книги» в справі збереження біорозманіття природи.

2. Біосферні заповідники.

3. Стан та перспективи заповідної справи в Україні.

4. Ялтинський гірсько-лісовий заповідник.


Варіант 18

1. Створення екомережі – інтегральний метод збереження біологічного і ландшафтного різноманіття.

2. Популяційно-видовий рівень охорони природи.

3. Дендрологічні парки.

4. Державний заповідник «Розточчя».


Варіант 19

1. Стратегії, плани і методи збереження біорізноманіття.

2. Охорона рідкісних (ендемічних) та зникаючих видів рослин.

3. Законодавча база заповідної справи в Україні.

4. Карадазький державний заповідник.


Варіант 20

1. Охорона фітоценозів. Зелена книга.

2. Організаційно-правові основи заповідної справи.

3. Структура, функції та значення загальноєвропейської екологічної мережі.

4. Дніпровсько-Орільський державний заповідник.


Варіант 21

1. Значення заповідних територій і об’єктів в збереженні біологічного різномаїття.

2. Біосферні заповідники.

3. Значення «Червоної книги» в справі збереження біорозманіття природи.

4. Національний парк «Подільські Товтри».


Варіант 22

1. Міжнародні природоохоронні організації і проекти.

2. Стан та перспективи заповідної справи в Україні.

3. Антропогенний вплив на чисельність тварин, їх охорона.

4. Державний заповідник «Горгани».

Варіант 23

1. Національна екологічна мережа України.

2. Закон України «Про природно-заповідний фонд».

3. Охорона рідкісних (ендемічних) та зникаючих видів рослин.

4. Біосферний заповідник «Асканія-Нова».


Варіант 24

1. Біорізноманіття живої природи в Україні.

2. Структура, функції та значення загальноєвропейської екологічної мережі.

3. Біосферні заповідники.

4. Карпатський національний парк.


Варіант 25

1. Організаційно-правові основи заповідної справи.

2. Національні природні парки.

3. Охорона та раціональне використання лісів.

4. Канівський державний заповідник.


Рекомендована література


1. Подобедов Н.С. Природные ресурсы Земли и охрана окружающей среды: Учебник для вузов. – М.: Недра. – 1985. – 240 с.

2. Борисов В.А. Охраняемые природные территории мира. – М.: Наука, 1985. -120 с.

3. Штильмарк О.К. Заповедники и заказники. - М.: Природа, 1984. - 105 с.

4. Охрана природы (справочник). Под редакцией Митрюшкина К.П.- М.: Агропромиздат, 1987.-271 с.

5. Конституція України (ст. 13, 14, 16, 50, 66)

6. Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища” (ст. 1, 3, 5, 6, 8, 60-64) 1991 р.

7. Закон України „Про природно-заповідний фонд”

8. „Конвенция о биологическом разнообразии” от 5 июня 1992 г. (Рио-де-Жанейро)

9. Положение «О Красной Книге Украины» (постановление ВС Украины от 29 октября 1992 г.)

10. Положение о Зелёной Книге Украины (приказ Минэкобезопасности Украины от 19 февраля 1997 г.)

11. Программа перспективного развития заповедного дела в Украине (постановление ВС Украины от 22 сентября 1994 г.)

12. Мусієнко М.М. Екологія рослин: підручник. – К.: Либідь, 2006. – 432 с.

13. Природа України та її охорона. – К.: Політвидав, 1975. – 302 с.

14. Природно-заповідний фонд України загальнодержавного значення: довідник. - К., 1999. - 240 с.

15. Червона книга України: Рослинний світ. - К.: Укр. енцикл. ім. М. П. Бажана, 1996. - 608 с.

16. Червона книга України: Тваринний світ. - К.: Укр. енцикл. ім. М.П. Бажана, 1994. - 463 с.


Схожі:

Міністерство освіти І науки україни iconПоложення про нагородження нагрудним знаком "А. С. Макаренко" Міністерства освіти І науки України
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки україни iconПоложення про нагородження нагрудним знаком "Василь Сухомлинський" Міністерства освіти І науки України
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки україни iconПоложення про нагородження нагрудним знаком "Софія Русова" Міністерства освіти І науки України
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки україни iconРішення про нагородження Нагрудним знаком ухвалюється Колегією Міністерства освіти І науки України, затверджується наказом Міністра І публікується в газеті "Освіта України"
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки україни iconРішення про нагородження Нагрудним знаком ухвалюється Колегією Міністерства освіти І науки України, затверджується наказом Міністра І публікується в газеті "Освіта України"
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки україни iconРішення про нагородження Нагрудним знаком ухвалюється Колегією Міністерства освіти І науки України, затверджується наказом Міністра І публікується в газеті "Освіта України"
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки україни iconМіністерство освіти І науки україни 01135, м. Київ, проспект Перемоги
Міністерства освіти і науки України від 17. 04. 2009 року №341 «Про затвердження Плану дій щодо вдосконалення викладання дисципліни...
Міністерство освіти І науки україни iconПоложення про нагородження нагрудним знаком "Петро Могила" Міністерства освіти І науки України
Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської І севастопольської міських...
Міністерство освіти І науки україни iconМіністерство освіти І науки україни пр. Перемоги
Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим, управління (департаменти) освіти і науки обласних, Київської і Севастопольської...
Міністерство освіти І науки україни iconМіністерство освіти І науки україни пр. Перемоги
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управління (департаменти) освіти і науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки україни iconМіністерство освіти І науки україни пр. Перемоги
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управління (департаменти) освіти і науки обласних, Київської...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи