Економіка та організація інноваційної діяльності” для студентів заочної форми навчання фпо І зо icon

Економіка та організація інноваційної діяльності” для студентів заочної форми навчання фпо І зо




Скачати 202.53 Kb.
НазваЕкономіка та організація інноваційної діяльності” для студентів заочної форми навчання фпо І зо
Дата08.06.2012
Розмір202.53 Kb.
ТипМетодичні рекомендації


Міністерство освіти і науки України

Харківська національна академія міського господарства


Методичні вказівки

до виконання практичних занять з курсу

Економіка та організація інноваційної діяльності”


(для студентів заочної форми навчання ФПО і ЗО

спеціалістів за спеціальностями

7.050106 “Облік і аудит“ і 8.050107 “Економіка підприємства”)


ХАРКІВ – ХНАМГ – 2004




Методичні вказівки до виконання практичних занять з курсу “Економіка та організація інноваційної діяльності” (для студентів заочної форми навчання ФПО і ЗО спеціалістів за спеціальностями 7.050106 “Облік і аудит і 8.050107 “Економіка підприємства”).

Укл. Жемеренко О.В. –Харків: ХНАМГ, 2004. – 16 с.


Укладач: О.В.Жемеренко


Рецензент: д-р екон. наук, професор Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна Л.І. Яковлєв


Рекомендовано кафедрою ЄУБ та МГ, протокол № 3 від 10 жовтня 2003 р.


^ Методичні рекомендації до практичних занять

Семінарські заняття з курсу “Економіка та організація інноваційної діяльності” служать для поглиблення вивчення окремих, найбільш складних і важливих тем та проблем, порушених на лекційних заняттях.

Структурно плани семінарських занять є методичними розробками, де вказуються відповідні розділи курсу, перелік питань, які підлягають вивченню, і рекомендована література для самостійної роботи студентів.


^ План практичних занять


Заняття № 1

Розділ “Технічні нововведення”, “Організаційні форми реалізації нововведень”

  1. Типова структура інноваційного процесу. Зміст основних етапів (фаз) інноваційного процесу.

  2. Причини й закономірності виникнення нововведень.

  3. Основні закономірності розповсюдження технічних нововведень.

  4. Організація реалізації нововведень у високорозвинутих країнах світу.

  5. Організація реалізації нововведень в Україні і країнах СНД.

  6. Інновації і науково-технічний прогрес (НТП).

Література: /1; 9; 10, с.221 –237, 13; 15; 19; 20/.


Заняття № 2

Розділ «Інноваційна політика ринкової держави»

  1. Державна науково-технічна політика (ДНТП), її формування, основні цілі й напрямки.

  2. Суб’єкти ДНТП і науково-технічної діяльності, їх структура і функції.

  3. Пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки, їх визначення і значення.

  4. Державний інноваційний фонд, його значення і функції.

  5. Особливості стимулювання нововведень і управління інноваційними процесами у великій промисловості ринкових держав.

  6. Основна відмінність стимулювання державної інноваційної політики по відношенню до малого підприємництва.

  7. Промислово-фінансова група (ПФГ) як нова організаційна структура економіки країни. Принципи формування ПФГ.

Література /2; 7; 10 с. 237 –266; 12; 13 с. 136 –141/.


Заняття № 3

Розділ “Інноваційна політика ранкової держави”

  1. Державна науково-технічна політика (ДНТП), її формування, основні цілі і напрямки.

  2. Суб’єкти ДНТП і науково-технічної діяльності, їх структура і функції.

  3. Пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки, їх визначення і значення.

  4. Державний інноваційний фонд, його значення і функції.

  5. Особливості стимулювання нововведень і управління інноваційними процесами у великій промисловості ринкових держав.

  6. Основна відмінність стимулювання державної інноваційної політики по відношенню до малого підприємництва.

  7. Промислово-фінансова група (ПФГ) як нова організаційна структура економіки країни. Принципи формування ПФГ.

Література: /2; 7; 10 c. 237 – 266; 12; 13; c. 136 – 141/.


Заняття № 4

Розділ “ Планування технічних нововведень”

  1. Структура органів планування та управління інноваційними процесами організації.

  2. Методи вибору пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки і їх реалізації

  3. Види і структура планів науково-технічного розвитку ієрархій виробничих систем.

  4. Науково-технічні програми, основні етапи їх розробки, контроль за ходом розробки і виконання, зворотні зв’язки.

  5. Маркетингова діяльність як основа рівня планування і технічного рівня нововведень.

Література: /7; 9; 10, с. 237 –267; 11, с. 101 –130/


Заняття № 5

Розділ “Інноваційний проект”

  1. Структура проекту інновації, основні розділи, їх зміст, взаємозв’язок, компонування.

  2. Управління реалізацією інноваційними проектами на різних рівнях ієрархії виробничих систем.

  3. Взаємозв’язок показників плану організаційно-технічних заходів з основними техніко-економічними показниками діяльності підприємств.

  4. Роль інновацій в підвищенні якості й конкурентоспроможності виробів.

  5. Види і структура джерел фінансування інновацій. Лізинг.

  6. Експертиза інноваційних проектів, її основні завдання і методи.

Література: /9; 11. с. 167 –187; 13; с. 250 –272; 19, с. 171 –181, 226 –246/.


Заняття № 6

Розділ “Організація та планування науково-технічної інформації”

  1. Види науково-технічної інформації, джерела і галузі застосування.

  2. Особливості та призначення первинних і вторинних інформаційних документів.

  3. Патентна інформація, її особливості й призначення.

  4. Організація НТІ у сфері досліджень і розробок.

  5. Довідково-інформаційний фонд, його структура.

  6. Інформаційно-пошукові структури, їх особливості.

  7. Технічні засоби в інформаційному обслуговуванні.

  8. Особливості винахідницької діяльності в організації. Винаходи, їх правова охорона.

  9. Авторське свідоцтво і патент. Патентування за кордоном.

  10. Зміст патентно-ліцензійної роботи в науково-технічних організаціях (НТО).

  11. Ліцензійна торгівля. Види ліцензійної роботи в науково-технічних організаціях (НТО).

  12. Планування винахідницької роботи в НТО та на підприємствах.

Література: /3; 4; 6; 14; 18; 22.с. 381 –409, 23; 24/.


^ Практичні завдання


Завдання № 1

Методи, засновані на припущенні, що на базі поглядів спеціалістів (експертів) можлива побудова вірогідної картини майбутнього, що враховує якості структурні зрушення й стрибки, одержали назву методів експертизи (експертної оцінки).

Експерт справляє відповідний вплив на прийняття рішення, у зв’язку з чим він повинен мати широкий світогляд і досвід роботи в галузі, що прогнозується, а також в суміжних галузях знань, володіти достатньою проникливістю.

Методи експертної оцінки діляться на два види: індивідуальних та експертних оцінок. Методи індивідуальних експертних оцінок включають оцінки типу інтерв’ю та аналітичні експертні оцінки, а методи колективної експертизи - метод комісій, метод Дельфі і його різновиди.

Незалежно від виду процедура експертної оцінки зводиться до послідовного виконання таких основних операцій:

  1. Формуються мета і завдання прогнозу, наприклад, у вигляді завдання на оцінку стану тієї іншої науки, техніки, виробництва на період, що прогнозується.

  2. Спеціально створеною комісією або робочою групою підбирається склад найбільш авторитетних експертів, які повинні оцінити в умовних базах важливість певної проблеми в порівнянні з іншими проблемами, ймовірність та термін настання події, що прогнозується.

Для узгодження поглядів проводиться опитування експертів, результати опитування за бальними оцінками обробляються системою статистичних показників.


Формування групи експертів і визначення її чисельності.

Знаходиться число N потенційно вірогідних експертів, які задовольняють сформульованим робочою групою вимогам. Будемо вважати, що вони являють собою генеральну сукупність. З генеральної сукупності вибирається за методами статистики репрезентативна вибірка, що виходить з деякої апріорно раніше заданої гіпотези.

Помилка репрезентативності визначається за формулою Бернуллі:



де t – число, що вибирається залежно від визначеної ймовірності вибірки;

r- частка елементів вибірки із заданою ознакою;

g- частка елементів вибірки, що не мають заданих ознак;

n – число елементів вибірки.

Тепер можна встановити чисельність експертної групи при заданих значеннях зменшення точності вибірки.

Тоді одержана помилка репрезентативності:

,

де а –точність вибірки, %.

Чисельність експертної групи:



Після того, як сформована група експертів і проведене опитування, здійснюється обробка результатів. Для цього застосовують такі статистичні показники.

Середньостатистичне значення j –го напрямку досліджень:

,

де - сума оцінок, даних j –му напрямку досліджень усіма експертами;

mj –чисельність експертів, які оцінювали j-й напрямок;

і –номери експертів, які приймають значення від 1 до m;

j –номери запропонованих напрямків досліджень.

Далі проводиться ранжирування оцінок по зменшенню їх значення, визначається ранг R0 оцінки, даної і-м експертом j- му напрямку. Ранжирування виконується для того, щоб згладити розкид між оцінками, встановити їх порядок.

Кожна оцінка, дана і-м експертом j –му напрямку досліджень, позначається числом натурального ряду таким чином, що число 1 присвоюється максимальній оцінці, а число n –мінімальній.

Якщо всі n –оцінок різні, то відповідні числа натурального ряду є рангами оцінок і-го експерта.

Якщо серед оцінок, даних і- м експертом, зустрічаються однакові, то цим оцінкам присвоюються однакові ранги, які дорівнюють середньому арифметичному відповідних чисел натурального ряду.

Оцінки і ранги можуть співвідноситися таким чином (якщо здійснюються за 100 – бальною шкалою.):

Оцінки

90

80

70

60

50

40

30

20

10

Ранги

1

2

3

4

5

6

7

8

9

Сума рангів оцінок j-x напрямків:



де Rij –ранг оцінки, даної і-м експертом j –му напрямку.

При порівнянні важливості напрямків досліджень по Sj найбільш важливим вважати напрямок, що характеризується найменшим значенням Sj min.

При використанні методу експертної оцінки потрібно визначити ступінь у подженості думок експертів шляхом розрахунків характеристик розсіювання дисперсії, середнього квадратичного відхилення із коефіцієнта варіації за формулами:



Коефіцієнт варіації Vj визначається для кожного напрямку досліджень і характеризує ступінь узгодження думок експертів відносно важливості j –го напрямку. Чим менше Vj, тим вищий ступень узгодженості.

Треба визначити напрямок розвитку підприємства за допомогою методу експертних оцінок. Для дальшого розвитку підприємства слід вибрати конкретний напрямок. Радою підприємства було вирішено такий вибір здійснити за допомогою методу експертних оцінок. Була організована і затверджена комісія, яка провела опитування експертів і обробку результатів.

Порядок розв’язання завдання:

сформулювати мету опитування, напрямки розвитку підприємства;

сформувати групу експертів: а) сформулювати вимоги до експертів; б) визначити чисельність експертної групи;

сформувати листки результатів опитування;

провести обробку результатів опитування.

Метою опитування є вибір і віддача переваги напрямку розвитку підприємства. Студент повинен сформулювати не менше п’яти напрямків розвитку підприємства, які будуть внесені в опитувальний листок.

Вимоги до групи експертів студент формулює на підставі власного досвіду і вивчених літературних джерел.

Вихідні дані до розв’язання завдання наведені в табл. 1, 2.

Таблиця 1

Номер варіанта

Чисельність потенційно можливих експертів

Частка спеціалістів зі стажем не менше 10 років

Точність вибірки

1

16

0,6

10

2

14

0,7

12

3

12

0,6

12

4

18

0,5

10

5

20

0,6

12

6

16

0,7

8

7

12

0,6

10

8

10

0,8

10

9

18

0,6

12

10

16

0,5

12

Розрахунок необхідно проводити за умови, що через організаційні фактори можна вибрати тільки 50% експертів. Тому треба визначити 50% вибірку із N експертів з кількістю спеціалістів зі стажем не менше 10 років з імовірністю, що Р=0,95.

Таблиця 2. Дані для формування листка опитування

Експерт

Напрямки

1

2

3

4

5

1

80

90

50

40

30

2

30

40

20

50

60

3

40

50

60

90

30

4

40

50

80

30

40

5

80

70

60

20

80

6

50

70

80

60

90

7

20

10

10

70

80

8

50

40

50

60

70

9

30

60

70

40

20

10

60

90

30

50

60

11

90

30

20

10

10

12

40

50

90

80

50

13

80

40

60

90

90

14

20

80

40

70

40

Вибір групи експертів, думки яких заносять в опитувальний листок, проводиться за останньою цифрою залікової книжки студента до кінця таблиці. Якщо числа експертів до кінця таблиці не досить, добирають їх, починаючи з № 1.

Після обробки результатів опитування студентів формулюють свої висновки згідно із завданням.


Завдання № 2

На базі укрупнених нормативів визначити трудові витрати на дослідно-конструкторську розробку нового виробу.

^ Мета завдання - визначити трудові витрати і вартість дослідно-конструкторської розробки (ОКР) нового виробу за стадіями і в цілому.

Вихідні дані:

  1. Кількість аркушів формату А4 нового виробу

  2. Група складності нового виробу.

  3. Група новизни нового виробу.

  4. Середня вартість однієї нормо-години (грн.) серед провідних конструкторських відділів.

1. Загальні зауваження.

1.1. Укрупнені нормативи визначення трудових витрат на дослідно-конструкторські роботи (ОКР) призначені для встановлення трудових і вартісних витрат на конструкторські розробки всіх стадій, а також використання при узгодженні ціни.

1.2. В основі розробки нормативів с переважно результати аналізу експертного визначення співвідношення трудових затрат на стадіях ОКР і сумарний метод, базою якого є аналог, тобто система зведених даних, що характеризують фактичні витрати, використані при виконанні певного комплексу робіт.

1.3. Створений науково-технічним колективів (НДІ, КБ, спеціальна група та ін.)виріб повинен відповідати таким вимогам:

наявному рівню кращих світових зразків або перевершувати його;

вимогам вищої категорії якості;

володіти низькою питомою енерго- та металомісткістю;

мати високу надійність, яка перевершує надійність єдино виготовлюваних виробів;

володіти високою конкурентоспроможністю, низькою трудомісткістю виготовлення, високою продуктивністю.

На базі цих вимог експертною комісію встановлюються групи склади мості та новизни виробів.

2. Порядок визначення трудових витрат при розробці робочого проекту нового виробу.

2.1. За наявними в науково-технічних колективах картами базових виробів (аналогів) встановлюється кількість аркушів робочого проекту (в перерахунку на формат А4). На основі вигляду виходу кількість листів аналогу встановлюється, кількість листів робочого проекту нового виробу з урахуванням кількості аркушів запозичених складальних одиниць та блоків від заново розроблюваного.

2.2. Трудові витрати при розробці робочого проекту нового виробу визначаються так:

н/годин

де - кількість аркушів формату А4 нового виробу;

Т – трудомісткість одного формату А4, н/год. і вибір трудомісткості проводиться залежно від суми новизни і складності нового виробу за довідковою таблицею. (додаток 1).

2.3. Середня вартість однієї нормо-години, грн.:



де r - чисельність відділу, чол..;

Фзп - фонд заробітної плати;

Фрм - річний ефективний фонд робочого часу одного робітника, год.

Середня вартість однієї нормо-години збільшується:

а) при розробці ескізного проекту – 1,4 раза;

б) при розробці технічного проекту – в 1,2 раза;

в) при проведенні НДР у забезпеченні розробки – 1,2 раза.

Розрахунок середньої вартості однієї нормо-години затверджується генеральним конструктором проекту.

3. Порядок визначення структури співвідношення трудових затрат за стадіями ОКР.

3.1. На основі затвердженого вигляду залежно від складності та новизни розробки в мережах типових співвідношень трудомісткості стадії конструкторських розробок, визначається відсоткове співвідношення стадії розробки для нового розроблюваного виробу.

3.2. Співвідношення трудових витрат за стадіями ОКР заносяться в графу 2 (додаток 2).

3.3. На основі розрахунку трудових витрат на розробку робочого проекту нового виробу, відсоткового відношення трудомісткості за стадіями ОКР і коефіцієнтів збільшення середньої вартості однієї нормо-години окремих стадії ОКР (див. п. 2.3) розраховуються трудові витрати на всіх стадіях розробки.

3.4. Сума трудових витрат на окремих стадіях ОКР діє трудові витрати на розробку нового виробу.

3.5. Структура відношення трудових витрат за стадіями ОКР підписується ОКП і затверджується генеральним конструктором.

4. Порядок визначення виконавців і термінів розробки нового виробу.

4.1. Після визначення трудових витрат на розробку нового виробу головним конструктором проекту визначається головний розробник – відділ – виконавець і –співвиконавці, які затверджуються наказом по організації.

4.2. Всі розробки виконуються одним планом – графіком, розробленим керівником теми, узгодженим з відділами – співвиконавцями, і затвердженим Генеральним конструктором організації.



Підрозділ

Всього

У тому числі за категоріями

Факт. чисельність

Плановий обсяг робіт. люд./год.

Ст. наук. співробітник

Провідний інженер

Старший інженер

Інші спеціалісти

Робітники

Факт. чисельність

Плановий обсяг робіт. люд./год.

Факт. чисельність

Плановий обсяг робіт. люд./год.

Факт. чисельність

Плановий обсяг робіт. люд./год.

Факт. чисельність

Плановий обсяг робіт. люд./год.

Факт. чисельність

Плановий обсяг робіт. люд./год.

Науково-дослідний відділ №1 (НДВ-1)

43

95400

7

14400

5

14400

10

16200

19

45000

2

5400

Науково-дослідний відділ №2 (НДВ-2)

54

102600

5

12600

6

7200

15

27000

25

48500

3

7200

Конструкторський відділ №1 (КВ-1)

62

118800

-

-

8

10800

21

37800

28

57600

5

12600

Конструкторський відділ №2 (КВ-2)

88

165600

-

-

12

27000

30

5200

51

77400

5

9000

Дослідне виробництво

83

176400

-

-

-

-

-

-

-

-

83

176400



Список літератури

1. Закон України „Про наукову і науково-технічну діяльність”. УК №246-247 від 24.12.98. Орієнтир № 52.

2. Закон Украины «Об охране прав на знаки для товаров и услуг». Законодательство Украины об интеллектуальной собственности. – Харьков: Одиссей, 1998. – 256 с.

3. Постанова Кабінету Міністрів України „Про реалізацію пріоритетних напрямків науки і техніки”. // Урядовий кур’єр. – 1994. - № 26. – с.14.

4. Алдохин И.П., Кулиш С.А. «Экономическая кибернетика». Уч. пос. – Харьков: Вища школа, 1983. – 222 с.

5. Барюгин Л.С, Райхель Р. Организация и планирование нововведений в промышленности. Уч.пос. – Л.: ЛИЭИ, 1984. – с. 84.

6. Бляхман Л.С. Экономика, организация управления и планирование научно-технического прогресса. – М.: Высш.шк., 1991. – с.312.

7. Водачек Л., Водачкова О. Стратегия управления инновациями на предприятии. – М.: Экономика, 1969. – 78 с.

8. Герчикова И.Н. Менджмент. Учебник. – М.: Банки и биржи. ЮНИТИ. 1993, 480 с.

9. Ивановы М.М., Колупаева С.В., Кочетков Г.Б. США.: Управление науки и нововведениями. – М.: Наука, 1990. – 216 с.

10. Инновационный процесс в странах развитого капитализма. / Под ред. Г.И. Рудаковой – М.: МГУ, 1993. – с. 124.

11. Инновационный менеджмент. Учебник./ Под ред. С.Д. Ильенковой – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 328 с.

12. Инновационный менеджмент. Справ.пос. / Под ред. Л.Н. Завлина, А.К. Казанцева. – М.: ЦНСН, 1998. – 568 с.

13. Малов В.С. Прогресс и научно-техническая деятельность. – М.: Наука, 1991. – 102 с.

14. Менеджмент организации. Уч.пос. / Под ред. З.П. Румянцева, И.А. Соломатина и др. – М.: Инфра, 1996. – 432 с.

15. Оптнер С.Л. Системный анализ для решения деловых и промышленных проблем. / Пер. с англ. – М.: Советское радио, 1969. – 216 с.

16. Пересада А.А. Основы инвестиционной деятельности. – К.: ООО Либра, 1990. – 342 с.

17. Пузыня К.Ф. и др. Организация и планирование научных исследований и опытно-конструкторских разработок. Уч.пос. – М.: Высш. шк., 1989. – 224 с.

18. Экономика и управление в отраслевых НТО. Справ. пос. / Под ред. И.Н. Завлина и др. / М.: Экономика, 1990. – 448 с.

Навчальне видання


Методичні вказівки до виконання практичних занять з курсу “Економіка та організація інноваційної діяльності” (для студентів заочної форми навчання ФПО і ЗО спеціалістів за спеціальностями 7.050106 “Облік і аудит“ і 8.050107 “Економіка підприємства”).


Укладач: Жемеренко Ольга Валентинівна

Редактор: М.З. Аляб’єв


План 2004, поз. 406


__________________________________________________________________

Підп.до друку 18.05.04 Формат 60х84 1/16 Папір офісний.

Друк на ризографі. Умовн.-друк.арк. 1,5 Обл.-вид.арк. 2,3.

Замовл. №__________ Тираж 60 прим. Ціна договірна

__________________________________________________________________

61002, Харків, ХНАМГ, вул.. Революції, 12

__________________________________________________________________

Сектор оперативної поліграфії ІОЦ ХНАМГ

61002, Харків, вул. Революції, 12


Схожі:

Економіка та організація інноваційної діяльності” для студентів заочної форми навчання фпо І зо iconН. М. «Економіка І організація інноваційної діяльності»
Навчальний посібник з дисципліни «Економіка І організація інноваційної діяльності» (для студентів 5 курсу заочної форми навчання...
Економіка та організація інноваційної діяльності” для студентів заочної форми навчання фпо І зо iconКонспект лекцій з курсу "економіка та організація інноваційної діяльності"
Конспект лекцій з курсу “Економіка та організація інноваційної діяльності “ (для студентів заочної форми навчання фпо І зо спец....
Економіка та організація інноваційної діяльності” для студентів заочної форми навчання фпо І зо iconДо виконання контрольної роботи з курсу «Економіка І організація інноваційної діяльності»
Методичні вказівки до виконання контрольної роботи з курсу «Економіка І організація інноваційної діяльності» (для студентів 5 курсу...
Економіка та організація інноваційної діяльності” для студентів заочної форми навчання фпо І зо iconДо самостійного виконання контрольної роботи з курсу «Економіка І організація інноваційної діяльності»
Методичні вказівки до виконання контрольної роботи з курсу «Економіка І організація інноваційної діяльності» (для студентів 4 курсу...
Економіка та організація інноваційної діяльності” для студентів заочної форми навчання фпо І зо iconГ. Ф. Скала, М. П. Пан, В. М. Тимошенко, І. А. Ачкасов Конспект лекцій з вивчення курсу «Економіка й організація інноваційної діяльності»
Економіка й організація інноваційної діяльності: конспект лекцій для студентів 4 курсу денної І заочної форм навчання спеціальності...
Економіка та організація інноваційної діяльності” для студентів заочної форми навчання фпо І зо iconГ. Ф. Скала, М. П. Пан, В. М. Тимошенко, І. А. Ачкасов Конспект лекцій з вивчення курсу «Економіка й організація інноваційної діяльності»
Економіка й організація інноваційної діяльності в будівництві: конспект лекцій для студентів 4 курсу денної І заочної форм навчання...
Економіка та організація інноваційної діяльності” для студентів заочної форми навчання фпо І зо iconМетодичні вказівки до самостійного вивчення з курсу «економіка І організація інноваційної діяльності»
Методичні вказівки до самостійного вивчення з курсу «Економіка І організація інноваційної діяльності» (для студентів 4 курсу заочної...
Економіка та організація інноваційної діяльності” для студентів заочної форми навчання фпо І зо iconН. М. Богдан програма І робоча програма навчальної дисципліни
Програма І робоча програма навчальної дисципліни «Економіка І організація інноваційної діяльності» (для студентів 5 курсу заочної...
Економіка та організація інноваційної діяльності” для студентів заочної форми навчання фпо І зо iconГ. Ф. Скала, М. П. Пан, В. М. Тимошенко, І. А. Ачкасов Методичні вказівки до організації самостійної роботи з дидактичним забезпеченням з дисципліни «Економіка й організація інноваційної діяльності»
Методичні вказівки до організації самостійної роботи з дидактичним забезпеченням з дисципліни „ Економіка й організація інноваційної...
Економіка та організація інноваційної діяльності” для студентів заочної форми навчання фпо І зо iconПрограма І робоча програма дисципліни економіка І організація діяльності підприємств міського господарства для студентів заочної форми навчання напряму підготовки 030504 – «Економіка підприємства»
Економіка І організація діяльності підприємств міського господарства (для студентів заочної форми навчання напряму підготовки 030504...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи