Рис. 9 Схема руху води у швидкостоці icon

Рис. 9 Схема руху води у швидкостоці




Скачати 289.94 Kb.
НазваРис. 9 Схема руху води у швидкостоці
Дата09.06.2012
Розмір289.94 Kb.
ТипДокументи








Рис. 3.9 – Схема руху води у швидкостоці

Рис. 3.10 – Схема східчастих перепадів:

р – висота перепадів; l – відстань між перепадами; іп – ухил поверхні; і0 – ухил перепадів





Рис. 3.11 – Східчастий перепад


З

мішана система має крім переваг також і недоліки, характерні для відкритої системи водовідводу.

О
Рис. 3.12 – Схема гасителів енергії:

а – водобійний уступ; б – водобійна стінка; в – водобійний колодязь
собливості проектування змішаного типу дощової мережі пов'язані із застосуванням різних конструктивних вузлів, що служать для з’єднання трубопроводів з відкритими водостоками (рис. 3.13). До таких вузлів відносять оголовки, пропускні труби і спеціальні споруди: перепадні колодязі, швидкостоки, східчасті перепади відкритого і закритого типу. Пропускні труби, що поєднують елементи відкритої і закритої мережі (рис. 3.14), проектують за нормативами закритої мережі, приймаючи мінімальний розрахунковий діаметр 0,25 м.








Рис. 3.13 – Схеми сполучення трубопроводів з відкритими руслами:

а – г – незатоплені випуски; д – ж – затоплені випуски;

1 – колектор; 2 – перепадний колодязь; 3 – збірний оголовок; 4 – канал з укісними стінками; 5 – укріплене русло; 6 – підпірна стінка; 7 – східчастий перепад; 8 – швидкостік




Рис. 3.14 – Сполучення елементів відкритої і закритої мережі через оглядовий колодязь: 1 – оглядовий колодязь


Відкриту і змішану системи використовують тільки в малих і середніх містах (крім курортних). Вони можуть розглядатись як тимчасові, які заміняють в перспективі на закриту систему водовідводу.

Системи міської каналізації розділяють на загальносплавні, роздільні й напівроздільні (рис. 3.15).

Роздільну систему широко застосовують у містах. Ця система найбільш вигідна як при будівництві, так і при експлуатації. Вона дозволяє при мінімальних витратах коштів і матеріалів здійснювати водовідвід окремими ділянками залежно від будівництва міста.

Напівроздільна система містить у собі загальну мережу прийому побутових і поверхневих вод, але на очисні споруди направляють тільки перші забруднені порції поверхневого стоку, останні, відносно чисті дощові води скидають через спеціальні колодязі (інцептори) в найближчі водоймища. Поділ стоку відбувається в спеціальних камерах-зливоспусках, які встановлюють на колекторі (рис. 3.16).

З економічної точки зору напівроздільна система каналізації є найбільш дорогою, тому що для її будівництва необхідні більші одноразові витрати, й експлуатація теж дорога і складна. Тому ця система не отримала розповсюдження.

Загальносплавна система каналізації має перевагу перед роздільною і напівроздільною, тому що всі стічні води, включаючи дощові, відводять однією мережею труб, що вигідно з будівельної точки зору. Скорочення довжини мережі, у порівнянні з роздільною, досягає 30 – 45 %. При загальносплавній мережі зменшуються перехрещення її з іншими підземними спорудами, зменшуються витрати з перекладання існуючих підземних споруд.

Розміри труб і каналів збільшуються не набагато, тому що витрати господарсько-фекальних стічних вод складають приблизно 2 – 5 % від розрахункових витрат дощових вод. Це підвищує вартість побудови ділянок з керамічних труб на 15 – 30 %, а з бетонних – на 5 – 10 %. Тому витрати на будівництво загальносплавної мережі виявляються більше, ніж дощової на 10 – 25 %. Продуктивність насосних станцій збільшується у 2 – 2,5 рази, але за кількістю будівель значно менше (на 40 – 80 %). Площа очисних споруд також збільшується в основному за рахунок відстійних частин пісколовок і відстійників; споруди для біологічного очищення мають невеликі зміни.




Рис. 3.15 – Системи міської каналізації:

а – роздільна; б – напівроздільна; в – загальносплавна


Витрати з експлуатації загальносплавної мережі значно менше, ніж господарсько-фекальної через більш рідке прочищення труб. Крім того, зменшується кількість засмічень, особливо на ділянках мережі з малими діаметрами труб (300 – 350 мм). Але збільшуються експлуатаційні витрати на перекочування дощових і талих вод і їхнє очищення.



Рис. 3.16 – Схема зливоспуску із зливовідводом


Оптимальними місцевими умовами для застосування загально-сплавної каналізації є:

  • один чи краще кілька великих водних протоків на каналізованій території із значними витратами води і швидкістю течії;

  • достатній ухил поверхні землі;

  • благоустроєні вулиці і території кварталів та необхідність відводу дощових вод закритою мережею;

  • відсутність необхідності в перекочуванні стічних вод на території і на очисні споруди;

  • механічне очищення стічних вод, що випускають у водоймище.

Якщо промислові стічні води містять токсичні забруднення, концентрація яких перевищує допустимі санітарні норми, то застосування загальносплавної системи каналізації виключається, або такі стічні води повинні подаватися на очисні споруди спеціальною мережею.

Влаштування комбінованої системи каналізації, наприклад, напівроздільної і загальносплавної, доцільно в містах із плоским рельєфом, різним ступенем благоустрою районів, малим перевищенням позначок поверхні землі над горизонтом води у водотоках та ін.

У наступні роки в містах України будуть, очевидно, розвиватись такі системи каналізації:

  • у старих містах, де при реконструкції зберігаються квартали капітальної забудови, знайде застосування роздільна система каналізації. Будівництво водостоків відбуватиметься поступово, разом з перебудовою вуличних проїздів;

  • у нових містах і містах, що реконструюють, буде використовуватись разом з роздільною частково і загальносплавна система каналізації;

  • у селищах міського типу раціонально використовувати також роздільну систему.

Залежно від особливостей роботи дощову мережу розділяють на вуличну і внутрішньоквартальну. Для колекторів використовують безнапірні трубопроводи, виконані з кераміки, азбестоцементу, пластмаси, залізобетону і чавуна. Для колекторів більшого діаметра застосовують залізобетонні труби, а для трубопроводів меншого діаметра – пластмасові й азбестоцементні. Рідше використовують керамічні труби через малу міцність при динамічних навантаженнях. Чавунні труби проектують лише на ділянках водостоку, до яких висувають особливі вимоги: герметичність, підвищена механічна стійкість та ін.


^ 3.3. Схеми зливової мережі


Планове і висотне розташування дощової мережі визначається такими факторами: рельєфом місцевості, можливими місцями випусків дощових вод, існуючим і проектованим плануванням і забудовою, черговістю будівництва мережі, ґрунтовими умовами, глибиною промерзання ґрунту, наявністю інших підземних комунікацій.

Трасу колектора розміщують у межах червоних ліній вулиці чи бульвару, на технічній смузі, виділеній для прокладки магістральних підземних комунікацій. Зливову мережу доцільно розміщувати поза межами проїзної частини вулиць, щоб не руйнувати дорожнє покриття в процесі експлуатації колектора.

Максимальне використання рельєфу місцевості і подача води найкоротшим шляхом до випуску при проектуванні дощової мережі є обов'язковими.

Проектування мережі в плані починають з розбивки території на басейни стоку. На вираженому рельєфі границі басейнів стоку визначаються лініями тальвегів і вододілів; головні колектори прокладають по тальвегах, а притоки до них – по схилах. На плоскому рельєфі місцевості межі басейнів визначають можливим охопленням території самопливною мережею при доцільній глибині закладення (до 4 – 5 м) головні колектори розміщують, по можливості, посередині басейну. Висотне положення головного колектора на плоскому рельєфі диктується початковою і кінцевою глибинами його закладання.

При визначенні басейнів стоку необхідно враховувати черговість забудови, ступінь благоустрою міста.

Головним завданням при проектуванні зливової мережі є найбільш повне обслуговування території міста при найменшій довжині колекторів і найменшій вартості мережі.

Зважаючи на те, що зливові води, що відводяться водостоками, несуть головним чином зважені забруднення (пісок, землисті частки і т.п.), їх можна випускати у водоймища в межах міста без очищення. Це дозволяє підводити водостоки до водоймищ найкоротшими шляхами. Таким вимогам відповідає перпендикулярна схема з декількома випусками (рис. 3.17, а). При цій схемі колектори мають менші перерізи і заглиблення, а будівля мережі обходиться дешевше.

Але така схема за санітарними умовами не завжди допустима. Дощові води не можна випускати у водоймища в межах зони строгого режиму санітарної охорони, у непротічні ставки і розмивні яри. Небажано випускати дощові води у межах пляжів, у заболочені заплави рік, дрібні струмки і ріки, що пересихають в літню пору.

У таких випадках застосовують паралельну схему прокладки колекторів з випуском, розташованим нижче за течією ріки (рис. 3.17, б, в). При цій схемі враховані всі санітарні вимоги, але колектори мають великі перерізи і заглиблення у зв’язку з їх значною довжиною, що значно здорожчує будівництво.

Іноді при сприятливих умовах рельєфу виявляється можливим здійснити прокладку зливової мережі за радіальною схемою (рис. 3.17, г). Економічно така схема є найбільш вигідною.

Окрім розглянутих вище, застосовують ще змішану схему (рис. 3.17, д).


а



) б)


в



) г)



д
Рис. 3.17 – Схеми зливової мережі:

а – перпендикулярна; б, в – паралельна; г – радіальна; д – змішана
)


Приклад організації водовідводу у місті показано на рис. 3.18.

Збільшення кількості випусків дощової мережі викликає відповідне зростання витрат з будівництва оголовків. На гранітних і бетон-




них набережних витрати з влаштування оголовків випусків можуть бути дуже значними.

При випуску дощових вод у яри (рис. 3.19) треба передбачати планування їхнього дна з достатнім ухилом, щоб уникнути намерзання води і можливості закупорки льодом оголовків випусків.

Не можна допускати затоплення вулиць водою з водоймищ через дощову мережу.

При влаштуванні випусків у моря варто враховувати висоту приливної хвилі. Щоб уникнути систематичного підтоплення при припливах на випусках можуть бути побудовані регулюючі накопні резервуари.




Рис. 3.19 – Випуск дощових вод у яр


Для забезпечення безперешкодного стоку дощових вод у весняний час оголовок випуску має розташовуватися вище горизонту льодоставу або під нижньою поверхнею льоду. В останньому випадку випуск улаштовують з великим ухилом чи з перепадом.

Якщо неможливо скидати стічні води у водоймище без очищення, їх направляють на очисні споруди. Місце розташування очисних споруд завжди знаходиться за межами забудови міста з урахуванням його наступного зростання. Це місце вибирається і закріпляється у генеральному плані розвитку міста, як правило, нижче міста за течією водотоку. Для крупних міст з економічних міркувань може бути прийнято декілька місць розташування і систем очисних споруд.

При розташуванні каналізованої території на рівні чи нижче рівня горизонтів води у водоймищі треба влаштовувати насосні станції для перекочування дощових вод (рис. 3.20). У такому разі накреслення мережі в плані слід робити з мінімальною кількістю випусків. Кількість насосних станцій впливає на загальну вартість будівництва міста з капітальних і експлуатаційних витрат.

При крутому рельєфі місцевості і збільшенні ухилів колекторів потрібне влаштування на мережі перепадів.

П

роектування в профілі колекторів має метою встановити позначки лотків труб, ухили та глибину закладання.

Г
Рис. 3.20 – Насосна станція для перекочування зливових і ґрунтових вод
либиною закладання труби і глибиною колодязя називається різниця позначок лотка труби або колодязя і позначки верхньої поверхні кришки оглядового колодязя або дощоприймача. Дощову мережу проектують з мінімальною глибиною закладення залежно від розрахункової глибини промерзання ґрунту і від способів прокладки. При діаметрі водостоку до 0,5 м мережу розташовують не вище, ніж на 0,3 м від межі промерзання, а для великих діаметрів – не вище 0,5 м. Для районів, що знаходяться в кліматичній зоні, де ґрунт не промерзає, мінімальну глибину закладання водостоку приймають 0,7 м. Коли застосовують відкриті способи виконання робіт, частіше трубопроводи не заглиблюють більше ніж на 2,5 – 3,5 м. Найбільша глибина закладення труб при відкритому способі виконання робіт у сухих ґрунтах 8 м, у мокрих і скельних – до 4 – 5 м. При закритому способі глибина закладення може бути 8 м і більше.

Ухили колекторів приймають близькими до ухилів поверхні. Поздовжні ухили водостічної мережі повинні бути не менше 5 ‰ (в умовах рівнинного рельєфу допускається 4 ‰). Максимальний ухил колекторів обмежують відповідною критичною швидкістю руху дощових вод, що не повинна перевищувати 7 м/с, а для металевих труб – 10 м/с.

На практиці є випадки, коли на шляху сприятливої траси зливової мережі близько залягають пливунні, болотисті, скельні ґрунти, є провали карсту. Тоді трасу колектора прокладають осторонь їх. Особливо слід враховувати наявність мікропористих просадних ґрунтів, вони значно ускладнюють прокладку труб.

Приклад побудови поздовжнього профілю колектора показано на рис. 3.21.




^ 3.4. Розміщення дощоприймальних і оглядових колодязів


При розміщенні водоприймальних колодязів перший колодязь встановлюють на лотку проїзної частини в низовому кінці ділянки вільного пробігу води, враховуючи від вододілу. Потім намічають дощоприймальники на перехрестях, положення яких передбачено проектом вертикального планування (рис. 3.22), і в знижених місцях. Після цього намічають двірські водоприймальники, число і місце розташування яких визначають відповідно до вимог благоустрою двора. Далі розміщують додаткові колодязі так, щоб відстань між ними не перевищувала:

при ухилі вулиці 4 ‰ – 50 м;

4-6 ‰ – 60 м;

6-10 ‰ – 70 м;

10-30 ‰ – 80 м;

> 30 ‰ – 90 м.

При поздовжньому ухилі вулиці чи дороги більше 50 ‰ на прямих ділянках через 300 – 400 м улаштовують дощоприймальні колодязі посиленої приймальної здатності (подвійні грати, колодязі спеціальної конструкції).

Число водоприймальних колодязів має бути достатнім для забезпечення швидкого водовідводу. Розміщення їх не повинно перешкоджати руху транспортних і пішохідних потоків.

Дощоприймальники на бульварах, смугах зелених насаджень розміщують через інтервали в 1,5 – 2 рази більше, ніж на вулицях, тобто через 100 – 180 м.

Дощоприймальники приєднують до магістральних водостоків трубами діаметром 0,30 – 0,40 м і довжиною до 40 м. При довжині приєднувальної гілки більше 40 м на ній влаштовують додатковий оглядовий колодязь. Гілки від дощоприймальників, як правило, приєднують до оглядового колодязя водостоку, але дозволяється і безколодязьне приєднання при діаметрі водостоку не менше 800 мм і відстані від найближчого оглядового колодязя не більше 30 м. Поздовжній ухил водостічних гілок приймають 20 – 30 ‰ (найменший – 5 ‰).

Мінімальні розміри дощоприймальних колодязів у плані: круглої форми – 0,7 м, прямокутної – 0,6х0,9 м, найменша їх глибина – 0,8 м.

Оглядові колодязі встановлюють у місцях повороту траси, зміни діаметрів, ухилів, прийому гілок від водоприймальних колодязів або бічних колекторів і на прямих ділянках на відстані, що не перевищує:

при діаметрі колектора до 0,45 м – 50 м;

0, 50-0,60 м – 75 м;

0,70-0,9 м – 100 м;

1,0-1,4 м – 150 м;

більше 1,5 м – 200 м.

Розміри у плані оглядових колодязів дощової каналізації слід приймати: на трубопроводах діаметром до 600 мм включно – 1000 мм, на трубопроводах діаметром 700 мм і більше – довжиною 1000 мм і шириною, що дорівнює діаметру найбільшої труби.

Розміщення оглядових колодязів проектують на плані після розміщення дощоприймальних колодязів і вибору траси магістральних водостоків і гілок від водоприймальних колодязів.




Рис. 3.22 – Розміщення водоприймальних колодязів на перехрестях і примиканнях, що розташовані:

А, Ж – на пагорбі; Б, З – на вододілі; В, – на косогорі; Г, Д, И, К – у тальвегу; Е, Л – в улоговині


^ 3.5. Гідрологічний розрахунок колектора зливової мережі


Гідрологічним розрахунком визначають розрахункові витрати на розрахункових ділянках у розрахункових перерізах.

Розрахункові витрати зливової води визначають за формулою


Qp = q  F ,


де Qp – розрахункові витрати зливової води, л/с; м3/с; q – розрахункова інтенсивність дощу, л/с на 1 га; – коефіцієнт стоку; F – площа басейну стоку, га; – коефіцієнт, що враховує нерівномірність випадання опадів на площі басейну стоку.

Розрахункову інтенсивність дощу встановлюють за формулою


q = A / (tp)n,


де A, n – параметри, що визначають залежно від географічного району території та прийнятої повторності дощів; tp – розрахункова тривалість дощу, с.

При відсутності необхідних даних параметр А розраховують за формулою


А = 20n q20 (1 + C lg p),


де q20 – інтенсивність дощу для даної місцевості тривалістю 20 хв при р = 1 рік, л/с на 1 га (визначають за картами ізоліній (рис. 3.23)); С – коефіцієнт, що враховує кліматичні особливості району (встановлюють за картами ізоліній (рис. 3.24)); р – період одноразового перевищення розрахункової інтенсивності дощу, рік (визначають за табл. 3.1); n – параметр, що визначають за картами ізоліній (рис. 3.25).
^

Таблиця 3.1 - Значення періоду одноразового перевищення розрахункових інтенсивностей, р





Умови розміщення колекторів

Періоди одноразового перевищення розрахункової інтенсивності дощу, р, роки, для населених пунктів при значеннях q20

на проїздах місцевого значення

на магістральних вулицях

60

60 – 80

80 – 120

120 – 200

Сприятливі й середні

Сприятливі

0,33 – 0,5

0,33 – 1

0,5 – 1

1 – 2

Несприятливі

Середні

0,5 – 1

1 – 1,5

1 – 2

2 – 3

Особливо несприятливі

Несприятливі

2 – 3

2 – 3

3 – 5

5 – 10

-

Особливо несприятливі

3 – 5

3 – 5

5 – 10

10 – 20













Розрахункова тривалість дощу дорівнює тривалості стоку води з басейну до розрахункового переріза колектора. Вона складається з тривалості стоку води поверхнею ґрунту до лотка вулиці – to, тривалості пробігу води лотками до початку колектора – t1 і тривалості пробігу води колектором – t2 від початку до кінця розрахункової ділянки:


tp = t0 + t1 + 1,2 t2,


де t0 – тривалість стоку води поверхнею до лотка вулиці, с; t1 – тривалість пробігу води лотками до початку колектора, с; t2 – тривалість пробігу води колектором від початку до кінця розрахункової ділянки, с.

Для часу t2 вводимо поправковий коефіцієнт 1,2, що враховує нерівномірність швидкості течії води в колекторі.

Тривалість to, а іноді to + t1 називають періодом початкової концентрації стоку. Якщо є внутрішньоквартальна мережа дощової каналізації, то t0 приймають 5 хв.


t1 = 1,25 lл / Vл,


де lл – довжина лотка, м; Vл – швидкість течії води лотками, м/с.


t2 = r  (lтр / Vтр),


де lтр – довжина колектора, м; Vтр – швидкість течії води в колекторі, м/с; r – коефіцієнт, що враховує показник ступеня n (табл. 3.2).


Таблиця 3.2 – Визначення коефіцієнта r


n

0,5

0,51 – 0,6

0,61 – 0,70

0,70

r

2,8

2,5

2,3

2,0


Таким чином,


tp = to + 1,25 lл / Vл + 1,2 r  (lтр / Vтр).


Кількість води, що збігає з поверхні міських територій, у більшості випадків менше загальної кількості опадів. Витрати пояснюються всмоктуючою й утримуючою здатністю басейну стоку. На коефіцієнт стоку впливає також тривалість дощу: чим довше йде дощ, тим більше намокає ґрунт і зменшуються витрати стоку. Втрати стоку пов'язані і з інтенсивністю випадання дощу: чим більше інтенсивність дощу, тим більше шар стікаючої з поверхні води, а, отже, більше інтенсивність просочування. Утрати стоку спричиняються і випаром. Але ці утрати відносно невеликі, тому що інтенсивність випару під час випадання дощу через значну вологість повітря набагато менше інтенсивності дощу. Усе це враховується введенням у формулу визначення витрат води коефіцієнта стоку , що показує, яка її частина стікає в каналізацію.

Усі згадані фактори, що впливають на коефіцієнт стоку, вкрай мінливі навіть для одного басейну стоку. Тому в практиці технічних розрахунків може бути застосований середній коефіцієнт стоку, обраний з урахуванням впливу факторів, доступних визначенню.

На основі спостережень встановлено середні значення коефіцієнта стоку (табл.3.3).
^

Таблиця 3.3 – Середні значення коефіцієнтів стоку





Тип поверхні

Середній коефіцієнт стоку

Дахи

0,90

Асфальтобетонні і цементобетонні покриття

0,85

Кам'яні бруківки, мозаїкові мостові

0,80

Булижні мостові

0,45

Чорні щебеневі покриття

0,60

Щебеневі покриття

0,40

Гравійні доріжки і майданчики

0,30

Відкриті поверхні, не вкриті травою

0,20

Парки, сади, газони, городи

0,15

Поля, луки, ліси

0,10


Коефіцієнт стоку залежно від інтенсивності і тривалості дощу визначають за формулою





де q – розрахункова інтенсивність випадання дощів, л/с на 1 га; t – тривалість дощу, хв; Z – коефіцієнт роду поверхні (табл.3.4).

При розрахунку каналізації для кожного басейну чи його частини визначають середнє розрахункове значення коефіцієнта стоку або коефіцієнта Z як середнє зважене, враховуючи площі поверхонь різного типу.

Постійні величини коефіцієнта стоку (табл. 3.3) можна приймати тоді, коли водонепроникні покриття складають більше 50 % усієї площі і середній коефіцієнт стоку при цьому буде більше 0,7.

Поправковий коефіцієнт залежить не тільки від площі басейну, а й від рельєфу місцевості, конфігурації басейну, напрямку руху хмар і від інтенсивності дощу в центрі та його тривалості. Цей коефіцієнт враховують, коли площа басейну стоку більше 300 га:

площа стоку 300 га, тоді = 0,96;

500 га - = 0,94;

1000 га - = 0,91;

2000 га - = 0,87;

4000 га - = 0,80.

Якщо площа стоку менше 300 га, тоді  = 1.

Коефіцієнт можна розраховувати за формулою





де F – площа басейну стоку, га.

Визначивши витрати зливової води, знаходять діаметри колектора для кожної ділянки.


Таблиця 3.4 – Коефіцієнт Z


Тип поверхні

Коефіцієнт Z

Дахи, асфальтобетонні покриття

0,231 – 0,363

Цементобетонні покриття

0,237

Булижна мостова

0,145

Щебеневе покриття

0,125

Садово-паркова доріжка

0,090

Ґрунтова доріжка

0,064

Газон

0,038

Ущільнена ґрунтова поверхня без дернового покриття:




супісь

0,120

легкий суглинок

0,127

середній суглинок

0,135

важкий суглинок

0,143

глина

0,150

Ґрунтова поверхня з дерновим покривом:




супісь

0,060

легкий суглинок

0,065

середній суглинок

0,070

важкий суглинок

0,075

глина

0,080



^ 3.6. Гідравлічний розрахунок колектора зливової мережі


Гідравлічним розрахунком визначають швидкість течії води в трубах, гідравлічний ухил, гідравлічний радіус, пропускну здатність колекторів мережі.

Розрахункові витрати визначають за формулою


Qp = V * ,


де Qp – максимальні розрахункові витрати, м3/с чи л/с; V – середня швидкість течії води в трубі, м/с; – площа живого перерізу труби, м2.

Швидкість течії води в колекторі розраховують за формулою Шезі





де ^ R – гідравлічний радіус, м; і – гідравлічний ухил або поздовжній ухил колектора на розрахунковій ділянці, тис.частки; С – швидкісний коефіцієнт, що залежить від поперечного переріза колектора, шорсткості його стінок і властивостей рідини.

Гідравлічний радіус R – це відношення площі живого перерізу колектора () до змоченого периметру (р):


.


Швидкісний коефіцієнт С визначають за формулою акад. М.М. Павловського





де n – коефіцієнт шорсткості, який приймають залежно від стану внутрішніх стінок труби і властивостей рідини (табл. 3.5).

Показник ступеня розраховують із співвідношення





y” можна визначати приблизно:


при R < 1,0 м

при ^ R > 1,0 м. .


Показник ступеня “у” і коефіцієнт С можна визначати за графіками або таблицями, наведеними в довідниках з гідротехнічних розрахунків.

Для визначення перерізу і наповнення труби коефіцієнт С – величина постійна і дорівнює 1/6. Основні розрахункові формули, наведені вище, можуть бути перетворені.


Таблиця 3.5 – Коефіцієнт внутрішньої шорсткості, n

^

Рід стінки


n



Винятково гладкі поверхні. Поверхні, покриті емаллю чи глазур'ю

0,009

111,1

Ретельно стругані, добре пригнані дошки. Краща штукатурка з чистого цементу

0,010

100,0

Краща цементна штукатурка. Нові гончарні, чавунні і металеві труби. Добре стругані дошки

0,011

90,9

Нестругані, добре пригнані дошки. Водопровідні труби без помітної інкрустації; чисті ринви, гарне бетонування

0,012

83,3

Тесова кладка, гарна цегельна кладка. Ринви. Трохи забруднені водопровідні труби

0,013

76,9

Забруднені труби. Бетонування каналів у середніх умовах

0,014

71,4

Середня цегельна кладка. Облицювання з тесаного каменю у середніх умовах. Значно забруднені водостоки. Брезент по дерев'яних рейках

0,015

66,7

Гарне бутове мурування. Стара цегельна кладка. Грубе бетонування. Винятково гладка скеля

0,017

58,8

Канали, покриті товстим стійким мулистим шаром. Канали у щільному лесі і щільному дрібному гравії, затягнуті суцільною мулистою плівкою

0,018

55,6

Середнє бутове мурування. Бруківка. Канали, висічені у скелі. Канали у лесі, щільному гравії, щільній землі, затягнуті мулистою плівкою

0,020

50,0

Канали у щільній глині. Канали у лесі, гравії, затягнуті несуцільною мулистою плівкою

0,0225

44,4

Гарна суха кладка. Земляні канали у середніх умовах утримання і ремонту. Ріки у сприятливих умовах (чисте пряме ложе, без обвалів, глибоких вимоїн)

0,025

40,0

Земляні канали у несприятливих умовах утримання і ремонту

0,0275

36,4

Земляні канали у поганих умовах, помітно зарослих травою, з місцевими обвалами укосів

0,030

33,3

Канали у дуже поганих умовах (з неправильним профілем, помітно засмічені каменем і водоростями. Ріки з деякою кількістю каменів і водоростей

0,035

28,6

Канали у винятково поганих умовах (значні вимоїни й обвали, заросли очерету, густі корені, великі камені у руслі. Ріки із звивистим ложем, невеликою кількістю вимоїн і обмілин

0,040

25,0


Швидкість потоку в трубі розраховують за формулою





де ^ V – швидкість води в трубі, м/с; WV – гідромодуль швидкості; i – гідравлічний ухил труби, тис.частки.

Пропускну здатність труби при повному її наповненні і самопливному режимі визначають як





де ^ Q – пропускна здатність труби, м3/с; KQ – гідромодуль пропускної здатності труби.

За табл. 3.6 визначають площу живого перерізу , гідравлічний радіус R, гідромодулі швидкості WV і пропускної здатності труби KQ.
^

Таблиця 3.6 – Значення гідравлічних елементів для круглих труб при повному їх наповненні





Діаметри труб, d, м

Площа перерізу, , м

Гідравлічний радіус

R = /P


Гідромодуль швидкості

WV =V/

Гідромодуль пропускної здатності труби

KQ = Q/

0,3

0,071

0,075

12,85

0,908

0,4

0,126

0,1

15,55

1,954

0,5

0,196

0,125

18,06

3,546

0,6

0,283

0,15

20,39

5,76

0,7

0,385

0,18

22,6

8,7

0,8

0,503

0,2

24,68

12,41

0,9

0,636

0,22

26,72

17,00

1

0,785

0,25

28,57

22,44

1,1

0,95

0,28

30,49

28,98

1,2

1,131

0,3

32,33

36,56

1,3

1,327

0,32

34,08

45,24

1,4

1,54

0,35

35,79

55,09

1,5

1,767

0,38

37,58

66,41

1,6

2

0,4

39,13

78,65

1,7

2,269

0,42

40,41

91,69

1,8

2,543

0,45

42,27

107,49

1,9

2,385

0,48

44,14

125,14

2

3,14

0,5

45,32

142,37

2,1

3,462

0,52

46,5

160,98

2,2

3,799

0,55

48,3

183,49

2,3

4,153

0,58

49,91

207,28

2,4

4,522

0,6

51,15

231,3

2,5

4,906

0,62

52,78

256


Запитання для самоконтролю


  1. У чому полягає завдання організації поверхневого стоку в містах?

  2. Які є системи водовідводу в містах?

  3. Які основні схеми зливової мережі Ви знаєте? Умови їхнього застосування.

  4. Основні елементи закритої системи водовідводу?

  5. Як розміщують дощоприймальні, оглядові і перепадні колодязі на зливовій каналізації?

  6. Дати поняття роздільної, напівроздільної й загальносплавної системи каналізації. Їхні переваги і недоліки.

  7. Що називається інтенсивністю дощу? Як визначається інтенсивність дощу?

  8. Що таке “довжина вільного пробігу” води поверхнею?

  9. Поняття коефіцієнта стоку.

  10. Як визначається площа басейну стоку?

  11. Що таке тривалість зливи? Як вона визначається?

  12. Як визначаються розрахункові витрати зливової каналізації?

  13. Що визначають гідравлічним розрахунком зливової каналізації?







Схожі:

Рис. 9 Схема руху води у швидкостоці iconУкрупненная схема аиас «арена» представлена на рис. 1
Приведена блок-схема автоматизированной информационно-аналитической системы «арена», обоснована структура и состав модулей имитационной...
Рис. 9 Схема руху води у швидкостоці iconРозділ Основи прикладної механіки рідини та газів
При цьому максимальна швидкість руху часток рідини, яка переміщується по осі труби, в два рази більше середньої швидкості їхнього...
Рис. 9 Схема руху води у швидкостоці iconРозділ Основи прикладної механіки рідини та газів
При цьому максимальна швидкість руху часток рідини, яка переміщується по осі труби, в два рази більше середньої швидкості їхнього...
Рис. 9 Схема руху води у швидкостоці iconПриклад розрахунку
Після замикання першого ключа схема матиме вигляд на рис Рішення для i(t) та uC(t) шукаємо у вигляді
Рис. 9 Схема руху води у швидкостоці iconЛекція Ядро C#. Оператори
Умовний оператор if використовується для розгалуження процесу обчислень на два напрями. Структурна схема оператора наведена на рис....
Рис. 9 Схема руху води у швидкостоці iconРис. 13. 35 Схема грунто-свайного массива
При слоистом основании в формулу (13. 29) следует вводить осредненный в пределах активной зоны модуль деформации
Рис. 9 Схема руху води у швидкостоці iconНезависимо от вида сваи должно выполняться следующее условие
Рис. 13. 20 Расчетная схема определения несущей способности сваи практическим методом
Рис. 9 Схема руху води у швидкостоці iconЗвіт з лабораторної роботи №18 Вивчення зовнішнього фотоефекту та визначення сталої Планка 1 студента групи дата
Рис. 2 Принципова схема установки (а); залежність затримувальної різниці потенціалів від частоти (б)
Рис. 9 Схема руху води у швидкостоці iconРис 1 Схема распределения напряжений в дискретной среде
Все такие задачи сегодня легко решаются численными методами по готовым программам для компьютеров. Основы такого подхода приведены...
Рис. 9 Схема руху води у швидкостоці iconРис. 13. 43 Схема определения длины и типа свай под колонну
В качестве опорного слоя принят 6-й горизонт – песок средней крупности и средней плотности. Нижний конец сваи должен быть заглублен...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи