4 Благоустрій берегової смуги icon

4 Благоустрій берегової смуги




Скачати 136.23 Kb.
Назва4 Благоустрій берегової смуги
Дата09.06.2012
Розмір136.23 Kb.
ТипДокументи

4.3. Благоустрій берегової смуги


Відстань між лінією регулювання ріки (лінією пересічення горизонту меженних вод з укосами берегів) і червоною лінією міської забудови називають береговою смугою. Берегова смуга складається з набережної і берегового схилу. На міських територіях благоустрій берегових смуг проектують, враховуючи технічні, економічні та екологічні вимоги, але особливе значення надають естетичним вимогам, оскільки набережні є одним з домінуючих елементів міського середовища.


4.3.1. Міські набережні


Ділянки міських територій, що пролягають уздовж берегів відкритих водоймищ, називають набережними і поділяють на три категорії:

1. Набережні, призначені під забудову житловими і громадськими будинками, з улаштуванням проїзду вздовж водоймища (рис. 4.16, 4.17).




Рис. 4.16 – Міська набережна з улаштуванням проїзду вздовж водоймища


2. Набережні, призначені під парки (рис. 4.18) і водноспортивні споруди.

3. Набережні, що служать для господарських і транспортних цілей (порти (рис. 4.19), пристані (рис. 4.20), склади та ін. (рис. 4.21, 4.22)).



Рис. 4.17 – Набережна із забудовою житловими будинками

у м. Страсбурзі (Франція)



Рис. 4.18 – Набережна-парк у м. Волос (Греція)



Рис. 4.19 – Вид порту Пирей (Греція)



Рис. 4.20 – Пристань у Турколімано (Греція)



Рис. 4.21 – Набережні-склади на суднобудівельному заводі

у м. Санкт-Петербурзі




Рис. 4.22 – Набережна-склад на французькому морському порті


При плануванні набережних вирішують два завдання – забезпечення проїзду уздовж берега ріки та укріплення берегів. Оформлення набережної повинно гармоніювати з архітектурним ансамблем забудови берегової смуги (рис. 4.23).




Рис. 4.23 – Архітектурне оформлення набережної р. Сени

у м. Парижі (Франція)


Вертикальним плануванням набережних захищаються від затоплення прилягаючі квартали, будинки і дорожні споруди – від шкідливого впливу ґрунтових вод.

Поперечні профілі берегової смуги проектують за різними схемами залежно від її містобудівного використання, рельєфу місцевості та особливостей водоймища. Набережні можуть бути одно- і двох’ярусними (рис. 4.24. 4.25) залежно від крутості і перепаду висот укосу чи від їхнього призначення, архітектурних і економічних міркувань (рис. 4.26, 4.27).




Рис. 4.24 – Одноярусна набережна




Рис. 4.25 – Двох'ярусна набережна


Поздовжній ухил на набережних дуже малий, тому проїзну частину проектують з пилкоподібним профілем. Поперечний профіль набережної при великій ширині проїзної частини влаштовують двосхилим, а при ширині 10 м –односхилим з ухилом 20 ‰ убік ріки. Уздовж огородження проектують тротуар шириною до 5 м.



Рис. 4.26 – Двох'ярусна набережна із розміщенням магістралі районного значення уздовж водоймища



Рис. 4.27 – Двох'ярусна набережна


Для пропуску кабелів на набережних влаштовують спеціальні камери. Водоприймальні грати встановлюють через 50 – 60 м. Випуск водостоків проектують вище рівня води у річці, щоб уникнути підтоплення водостічної мережі. Хоча іноді водовипуск розташовують нижче горизонту води, щоб набережні мали кращий вигляд, а водовипуск не промерзав узимку.

На набережних споруджують декоративні сходи до води (рис.4.28, 4.29). У містах, де є пасажирське річкове чи морське господарство, влаштовують сходи-причали. На ділянках, призначених для проведення водних спортивних змагань, проектують сходи-трибуни. Сходи є декоративним оформленням набережних міста.



Рис. 4.28 – Декоративні сходи на Василівському острові

у м. Санкт-Петербурзі




Рис. 4.29 – Декоративні сходи до р. Неви


Конструкцію набережної-стінки визначають залежно від величини гідростатичного тиску води, характеристики ґрунтів у основі стінки, а також відповідних будівельних матеріалів.

Стінку кам'яної чи бетонної набережної виконують з вертикальною чи похилою передньою гранню. Похила грань може мати постійний або перемінний ухил, наближаючись до увігнутої площини.

Конструкції стінок можна розділити на два основних типи – гравітаційні й пальові (рис. 4.30).

Гравітаційні стінки проектують на міцних основах у вигляді масивної підпірної стінки або кутової, більш легкої конструкції. У портовому будівництві, річкових і морських берегоукріпленнях використовують хвилевідбійні стінки з заокругленою зовнішньою гранню, що забезпечує відкидання хвилі убік моря.

Пальові стінки розташовують на будь-яких основах, крім скельних. Вони в основному складаються з тонких підпірних стінок (больверків) і пальових ростверків. Якщо берег необхідно підсипати, влаштовують масивні підпірні стіни на пальовій основі (рис.4.31).

Матеріал стін – бетон чи залізобетон. Для облицювання набережних застосовують граніт, піщаник та ін. Верхом стінки влаштовують огородження з металевих чи залізобетонних ґрат з тумбами або у вигляді суцільного кам'яного парапету. Висоту огороджень приймають 0,9 – 1 м.



Рис. 4.30 – Конструкції берегових стінок:

а – пальова; б, в, г – гравітаційні; д, е – гравітаційні кутові;

1 – пальове поле; 2 – ростверк; 3 – вертикальна навісна панель; 4 – глухий парапет; 5 – монолітна стінка; 6 – дренаж; 7 – дренажний випуск; 8 – кам'яне мостіння; 9 – пісок; 10 – облицювання з каменю; 11 – збірна стінка; 12 – мулисті відкладення; 13 – скельний ґрунт




Рис. 4.31 – Масивна підпірна стінка на пальовій основі

Висотні позначки набережних визначають залежно від розрахункового горизонту високих вод, відповідного розрахунковому паводку зазначеної повторності. Розрахунковий горизонт високої води (РГВВ) визначають імовірнісними розрахунками за рівнями, що спостерігаються на водомірних гідрометеопостах, де фіксують рівні паводків. За встановленою практикою проектування за розрахунковий паводок приймають максимальний паводок повторністю один раз у 40 років, що відповідає 2,5 % забезпеченості горизонту. Ряд рівнів, що спостерігаються, ранжують, тобто вишиковують за убуванням, і за номером у ранжованому ряду визначають імовірність (Pi) його спостереження. Ймовірність спостереження рівня обчислюють за формулою





де i – порядковий номер року; n – загальна кількість років спостереження.

За одержаними даними будують клітковину ймовірності Хазена і графоаналітичним способом знаходять рівень необхідної забезпеченості.

Розрахунковий горизонт високої води (РГВВ) визначають із залежності


РГВВ =ГМВ + Нр%,


де ГМВ – позначка горизонту меженної води; Нр% – розрахунковий рівень заданої ймовірності р = %.

Найменшу позначку набережної встановлюють за формулою


Нmin =РГВВ + hнх + 0,5,


де hнх – висота набігу хвилі (рис. 4.32), її визначають із залежності



Рис. 4.32 – Схема для визначення позначки набережної




де Кшу – коефіцієнт шорсткості укріплення укосу (бетон, мостіння – 0,90); m – коефіцієнт закладення укосу; hхв – висота хвилі, яку визначають за формулою В.Г. Андріянова:





де W – швидкість вітру для даного регіону ( 20 м/с); L - розрахункова довжина розбігу хвилі ( 1 км).


^ 4.3.2. Укріплення берегових укосів


При укріпленні берегових укосів враховують архітектурно-планувальні вимоги, геологічні й кліматичні умови, методи вироб-ництва робіт і використання місцевих будівельних матеріалів.

При укріпленні річкових берегових укосів враховують швидкість течії води у річці, рівень припаю льоду, рівень при льодоході, рівень меженних вод, рівень високих вод.

Вибір типу укріплення і матеріалів для них необхідно вести на основі техніко-економічних обґрунтувань і порівнянь варіантів з урахуванням будівельних і експлуатаційних витрат. Область застосування найбільш розповсюджених типів укріплень і їх коротка характеристика наведена у табл. 4.2.

Д
Рис. 4.33 – Укріплення укосів надводної зони посадкою чагарників, засівом трав


ля захисту надводної зони берегових укосів застосовують обдернування, посадку чагарників, засів трави (рис. 4.33). Для захисту укосів придатні багато видів рослин, але найкращий результат дає висадження верби. Вона має, крім швидкого росту, довгу розгалужену кореневу систему, добре приживається у всякому ґрунті і витримує тривале затоплення. Рослинні покриття доповнюють посадкою декоративних рослин із влаштуванням видових майданчиків, сходів, парапетів.

Найбільшим впливам піддається зона перемінного рівня, розташована між горизонтами меженних і високих вод.

Для захисту зони перемінного рівня застосовують:

  • при швидкості течії води в річці менше 1 м/с – рослинне кріплення (рис. 4.34, а);

  • при швидкості течії до 4 м/с і відсутності припаю льоду –кам'яне мощення у вигляді одиночної чи подвійної бруківки, залізобетонні плити, асфальтобетонне кріплення (рис. 4.34, б);

  • при швидкості течії більше 4 м/с – залізобетонні плити (рис. 4.34, в, ).


Таблиця 4.2 – Область застосування різних типів укріплень


Назва укріплень

Основні особливості й умови застосування

Допустима швидкість води в річці, м/с

Біологічні

Використання місцевих матеріалів, трудовитрати незначні, низька вартість, сезонність проведення робіт, повний захисний ефект проявляється через 2 – 3 роки

1,0 – 2,5

Кам'яно-хмизові

Використання місцевих матеріалів, значні трудовитрати при заготівлі хмизу і виготовленні фашин

2,5 – 4,0

Габіони

Використання місцевих матеріалів, мають добру гнучкість, економічні, можна застосовувати під час повеней

4,5 – 6,0

Деревозрубові стіни

Використання місцевих матеріалів, не мають властивостей пристосовуватись до розмиву дна, вимагають влаштування хмизового або габіонового матраца, можна застосовувати на ріках, які несуть корчі й колоди

3,5 – 4,5

Сипаї

Використання місцевих матеріалів, можна влаштовувати цілорічно, працюють і при великих глибинах (до 5 м)

1,5 – 4,0

Банкети з гірської породи

Використання місцевих матеріалів, простота виконання і ремонту, повна механізація робіт, можливість спорудження при значних швидкостях течії води (під час повеней). Порівняно низька вартість, особливо при наявності близьких кар'єрів каменя

4,0 – 6,0






а) б)




Рис. 4.34 – Укріплення укосів зони перемінного рівня:

а – посадкою чагарників, засівом трав; б – кам'яним мощенням; в – бетонними плитами



в)


Для захисту підводної зони виконують кам'яний накид, залізобетонні чи кам'яно-хворостяні матраци, а також опояски і контрбанкети для укріплення крутих укосів (рис. 4.35).






а) б)


Рис. 4.35 – Укріплення укосів підводної зони:

а – залізобетонними матрацами; б – контрбанкетом


^ Біологічний захист. На берегах, де є рослинність, змінюються умови руху потоків русла. Тому рослинність можна вважати як своєрідне укріплення. Це найстаріший спосіб боротьби з ерозійними деформаціями взагалі і берегами рік зокрема. Рослинність служить екраном, який гасить енергію потоку, коренева система підвищує опір розмиву ґрунтів дна ріки і укосів. Особливістю біологічного захисту є те, що його створення, ремонт і експлуатація є агротехнічними заходами, а не будівельними роботами. Наслідки лісопосадок починають проявлятись не раніше ніж через 2 – 3 роки.

Біологічні укріплення порівняно з іншими видами захисту найдешевші, вони добре вписуються у навколишнє середовище і збагачують ландшафт.

К
Рис. 4.36 – Укріплення укосу хмизовою настилкою:

1 – вербові кілки-козулі; 2 – вербовий хмиз; 3 – каміння; 4 – жердини


ам'яно-хмизовий захист.
Хмизові (рис. 4.36) і кам'яно-хмизові споруди застосовують, коли інші, більш капітальні, не можуть бути виконані за короткі терміни. Перевагою таких споруд є те, що вони стійкі, гнучкі, здатні приймати форму дна русла при його розмиві, можуть витримувати значні швидкості течії води, економічні, тому що застосовують тільки місцеві матеріали. Їх можна споруджувати будь-якої пори року. Міцність, стійкість і термін служби залежить від якості хмизу. Хмиз, не здатний до проростання, застосовувати не можна, тому що він швидко гниє, а споруда руйнується.

При швидкостях течії близько 3,0 м/с влаштовують укріплення укосів хмизовими фашинами у стінку. Фашини – туго стягнутий у декількох місцях пучок хмизу, в ролі якого застосовують вербу, лозу, тополю.

Кам'яно-хмизова кладка складається з горизонтальних шарів каменя і хмизу, що чергуються (рис.4.37). Різновидом таких споруд є фашинно-кам'яні (рис. 4.38).







Рис. 4.37 – Кам'яно-хмизова кладка:

1 – камінь; 2 – хмиз

Рис. 4.38 – Фашинно-кам'яна кладка:

1 – фашини; 2 –камінь; 3 – фашинні канати; 4 – вербові кілки



Для підвищення стійкості кам'яно-хмизових споруд їх можна укріплювати висадженням дерев вербових порід.

^ Габіонові споруди. Габіони – це заповнена каменем металева сітка, якій надають вигляду паралелепіпеда чи циліндра. За призначенням їх поділяють на габіони-матраци, габіони-ящики і циліндричні габіони. Типи і розміри габіонів визначають залежно від типу споруди, глибини і швидкості течії. Для продовження терміну служби сітку захищають від стирання камінням, для чого її поверхню покривають цементним або бетонним розчином.

Перша споруда з габіонів була побудована у 1894 р. на ріці Рено у Франції. Після ста років експлуатації габіони, акумулюючи на себе річкові наноси перетворилися на корінний берег. Габіонові споруди застосовують для захисту від повеней, зсувів, селів та ін. Основними перевагами конструкцій є: гнучкість, екологічність, міцність, проникність, економічність.

На гірських ріках Карпат застосовують деревозрубові стінки (рис. 4.39, 4.40).

Перевагою деревозрубових стінок є невеликі терміни влаштування і можливість передачі на неї тиску відразу після встановлення. Виходячи з місцевих умов, деревозрубові споруди застосовують не тільки для влаштування підпірних стінок, але і струмененапрямних дамб, які розташовують під кутом 20 – 25є до напрямку течії. Недоліком їх є малий термін експлуатації – не більше 20 років.




Рис. 4.39 – Деревозрубова стіна зубчастого обрису в плані на автомобільній

дорозі місцевого значення у Карпатах




Рис. 4.40 – Деревозрубова підпірна стіна на автомобільній дорозі

Чернівці – Руська (р. Черемош)


Сипайні споруди застосовують з дерев'яних колод, які зв'язують у каркас. Їх встановлюють у руслах рік поблизу берегів (рис. 4.41) і заповнюють кам'яно-хмизовою кладкою. Вони гасять енергію потоку,




Схожі:

4 Благоустрій берегової смуги iconІнженерний благоустрій територій та транспорт
«Інженерний благоустрій територій та транспорт» для студентів 4 курсу денної форми навчання за напрямком підготовки 060102 «Архітектура»....
4 Благоустрій берегової смуги iconКонспект лекцій з дисципліни «Інженерний благоустрій територій І транспорт»
Конспект лекцій з дисципліни «Інженерний благоустрій територій І транспорт» (для студентів 4 курсу денної форми навчання за напрямом...
4 Благоустрій берегової смуги iconС. М. Чепурна програма І робоча програма навчальної дисциплини «інженерний благоустрій територій І траспорт»
Програма І робоча програма навчальної дисципліни Інженерний благоустрій територій І транспорт» (для студентів 4 курсу денної форми...
4 Благоустрій берегової смуги iconТ. О. Черноносова «планування та благоустрій міст»
Посібник призначений для студентів спеціальності «Міське будівництво та господарство»
4 Благоустрій берегової смуги iconЯськевич тарас романович iaskevich Taras Romanovich
Про граничний стан смуги з тріщиною, розтягнутою зосередженими силами. Фізико-хімічна механіка матеріалів, 1974, т. 10, № (рос м.)...
4 Благоустрій берегової смуги iconІнформація про оздоровчо-спортивний табір "Лісотехнік" нлту україни Місце знаходження табору
Табір знаходиться в Миколаївській обл. Березанський р-н, с. Рибаківка. Курортна зона с. Рибаківка розташована на березі Чорного моря,...
4 Благоустрій берегової смуги iconРис. 12 Фрагмент поздовжнього профілю вулиці
Ширину однієї смуги руху приймають: для магістральних вулиць І доріг, а також для доріг у промислових І комунально-складських районах...
4 Благоустрій берегової смуги iconТ. О. Конспект лекцій з дисципліни "Інженерний благоустрій територій великих міст"
ДВ, за напрямом підготовки 0921 060101 «Будівництво» зі спеціальності "Міське будівництво та господарство" /Укл.: Черноносова Т....
4 Благоустрій берегової смуги iconРозділ вертикальне планування міських територій загальні положення проектування вертикального планування
Рельєф є найбільш важливим показником, що визначає поверхню міської території, впливає на планування, забудову І благоустрій міст,...
4 Благоустрій берегової смуги iconПоложення материка про елементи берегової лінії. Вміння характеризувати гп материка за типовим планом. Уро Відмінність Євразії за геологічною будовою від інших материків. Давні материкові зледеніння. Сейсмічно активні області
Групування матеріалу за певними ознаками, його узагальнення – розташуйте материки за площами, починаючи з найбільшого;визначте спільні...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи