Тема 11: Співучасть у злочині. Поняття та ознаки співучасті у злочині
Скачати 82.4 Kb.
|
|
Тема 11: Співучасть у злочині. 1. Поняття та ознаки співучасті у злочині. Відповідно до ст. 26 КК співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Іншими словами, співучасть – це об’єднання, коли кілька осіб вчиняють злочин спільно і умисно. Зміст співучасті розкривають дві групи її ознак: об’єктивні ознаки і суб’єктивні ознаки, інакше кажучи об’єктивні і суб’єктивні ознаки цієї форми злочину. Об’єктивні ознаки співучасті виражені у законі словами – злочин, вчинений декількома (двома і більше) суб’єктами злочину умисно. Суб’єктивні ознаки – співучасть – це умисна спільна участь у вчиненні умисного злочину. ^ Відповідно до ч. 1 ст. 27 КК, співучасниками злочину, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник. Указана класифікація співучасників ґрунтується на тій функціональній ролі, яку виконує конкретний суб'єкт при спільному вчиненні злочину. Роль кожного суб'єкта визначається його вкладом у досягнення загального результату, характером виконуваних дій (бездіяльності), їх інтенсивності. Виконавцем (співвиконавцем) злочину визнається особа, яка безпосередньо вчинила злочин. Ознаками такої особи, відповідно до ч. 2 ст. 27 КК, є такі: 1) вона є суб'єктом злочину; 2) вчинила злочин, передбачений КК; 3) вчинила такий злочин у співучасті з іншими суб'єктами злочину. Організатором злочину є особа, яка вчинила хоча б одну з таких дій: 1) організувала вчинення злочину (злочинів); 2) керувала підготовкою злочину (злочинів) або його (їх) вчиненням; 3) утворила організовану групу чи злочинну організацію; 4) керувала організованою групою чи злочинною організацією; 5) забезпечувала фінансування організованої групи чи злочинної організації; 6) організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ч. З ст. 2 7 КК). Підбурювачем визнається особа, яка схилила іншого співучасника до вчинення злочину (ч. 4 ст. 27 КК). Схиляння до вчинення злочину передбачає збудження (переконання у бажаності, вигідності, потребі), викликання рішимості або зміцнення наміру іншого співучасника вчинити злочин. Оскільки у законі йдеться про схиляння «іншого співучасника», то підбурюванням може бути визнано лише схиляння до вчинення злочину особи, яка може бути суб'єктом злочину. Схиляння ж до вчинення злочину, наприклад, неосудної особи не є підбурюванням у кримінально-правовому розумінні. Уразі вчинення останньою суспільно небезпечного діяння відповідальність за його скоєння як виконавець несе особа, яка схилила до нього. Не може розглядатися як підбурювання і свідоме введення іншої особи в оману для того, щоб, використавши помилку такої особи, досягти певного злочинного результату. У такому випадку відсутня психічна спільність, що є характерною для співучасті. Закон (ч. 4 ст. 27 КК) називає такі способи схиляння іншого співучасника до вчинення злочину: 1) умовляння; 2) підкуп; 3) погроза; 4) примус; 5) схиляння іншим чином. Пособником визнається особа, яка сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками: 1) порадами чи вказівками; 2) наданням засобів чи знарядь; 3) усуненням перешкод, а так само особа, яка заздалегідь обіцяла: 4) переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом; 5) придбати чи збути такі предмети; 6) іншим чином сприяти приховуванню злочину (ч. 5 ст. 27 КК). Пособник зміцнює своїми діями або бездіяльністю бажання, у виконавця або інших співучасників рішучість на вчинення злочину. ^ пособник не викликає своїми діями рішучості вчинити злочин, така рішучість у співучасників уже сформована незалежно від пособника, але пособник цю рішучість зміцнює. На відміну від підбурювання, з об'єктивної сторони пособництво може виражатися не лише в діях, а й у бездіяльності. Діяльність пособника менш небезпечна порівняно з діяльність інших співучасників, він не керує злочинною діяльністю, не виконує обєктивної сторони злочину, не схиляє інших до вчинення злочину. ^ . Питання про форми співучасті у злочині – це питання про організаційно-структурне оформлення співучасті. ^ – це спосіб обєднання співучасників злочину з відповідним розподілом між ними ролей та стійкістю субєктивних звязків між ними. Залежно від способу взаємодії співучасників між собою і характером участі окремих співучасників у вчиненні злочспівучасть поділяється на: 1) просту (співвиконавство); і 2) складну (співучасть з розподілом ролей), тобто співучасть у власному розумінні слова. ^ : 1) співучасть без попередньої змови; 2) співучасть за попередньою змовою.
^ Співучасть як одна з форм злочинної діяльності не створює будь-яких особливих підстав кримінальної відповідальності. Положення ч. 1 ст. 2 КК про те, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК, поширюється і на випадки вчинення злочину у співучасті. Втім, межі відповідальності співучасників визначаються характером і ступенем участі кожного з них у вчиненому злочині, які, , обумовлюються виконуваною роллю, усвідомленням характеру дій інших співучасників та рядом інших обставин. Кожний співучасник відповідає за спільно вчинений злочин у межах індивідуальної відповідальності (у межах ним вчиненого й усвідомленого). 1. Правила, за якими несе відповідальність виконавець (співвиконавець), є аналогічними правилам, за якими відповідає особа, яка вчинила злочин одна (не у співучасті), - він підлягає відповідальності за статтею Особливої частини КК, яка передбачає вчинений ним злочин. При цьому його дії кваліфікуються за відповідною статтею Особливої частини КК без посилання на ч. 2 ст. 27 КК. ^ (співвиконавстві) всі співучасники несуть відповідальність за тією ст ОЧ КК, яка передбачає вчинений ними злочин (ч. 1 ст. 29 КК). 3. При співучасті з розподілом ролей відповідальність настає: 3.1. Виконавець (співвиконавці) відповідають за тіє ст ОЧ КК, яка передбачає відповідальність за вчинений ними злочин. ^ підлягають відповідальності за тією статтею (частиною статті) Особливої частини КК, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем. Кваліфікація дій виконавця є основою для кваліфікації дій інших співучасників, оскільки, виходячи із суті інституту співучасті, всі співучасники відповідають за один і той же злочин. ^ . Особливістю правової оцінки діянь цих співучасників є те, що вона потребує ще й обов'язкової вказівки на відповідну частину ст. 27 КК. Це обумовлено тим, що, з одного боку, організатор, підбурювач та пособник, як правило, самі безпосередньо не виконують об'єктивної сторони злочину, а, з іншого боку, ці ознаки, описані у частинах 3, 4, 5 ст. 27 КК, є своєрідним юридичним з'єднувачем дій організатора, підбурювача та пособника з діями виконавця в рамках інституту співучасті. 3.4. Якщо винна особа при вчиненні одних злочинів була виконавцем, а при вчиненні інших - тільки організатором, підбурювачем чи пособником, останні злочини треба кваліфікувати окремо з посиланням на відповідну частину ст. 27 КК. У положеннях частин 3 та 5 ст. 29 КК реалізується принцип індивідуальної відповідальності співучасників. Відповідно до цих положень можлива різна відповідальність співучасників, у т. ч. організатора, підбурювача та пособника, з одного боку, виконавця -з іншого. Обставинами, які зумовлюють таку різницю, є: ^ ; 2) розходження у змісті умислу співучасників щодо обставин, які обтяжують відповідальність і передбачені у статтях Особливої частини КК як ознаки злочину, що впливають на кваліфікацію дій виконавця; 3) неохоплення умислом співучасників вчиненого виконавцем (йдеться про ексцес виконавця, який буде розглянуто окремо). ^ Ексцес – це вихід у своїх діях співучасником за межі задуманого усіма співучасниками. ^ має місце там, де виконавцем вчинені такі злочинні дії, які не охоплювалися ні прямим ні непрямим умислом інших співучасників. Тобто, виконавець виходить за рамки домовленості з іншими співучасниками і вчиняє більш тяжкий, ніж було домовлено, або взагалі інший злочин. Залежно від ступеня відхилення поведінки виконавця в теорії кримінального права прийнято розрізняти кількісний і якісний ексцес. ^ має місце тоді, коли виконавець, виходячи за рамки домовленості з іншими співучасниками, вчиняє однорідний із задуманим злочин (наприклад, за домовленості вчинити крадіжку він вчиняє грабіж). Тут задуманий співучасниками злочин переростає у більш тяжкий. У цих випадках виконавець несе відповідальність за більш тяжкий злочин, який він вчинив, а інші співучасники – за співучасть у задуманому злочині. ^ - це вчинення виконавцем зовсім іншого порівняно із задуманим співучасниками злочину (наприклад, за домовленості вчинити крадіжку виконавець вчинив вбивство). Цей «інший» злочин може бути вчинений виконавцем замість того, про який він домовився з іншими співучасниками, або в додаток до нього. ^ Особливості добровільної відмови співучасників від вчинення злочину регулються ст 31 КК. При цьому, як й у випадку індивідуального вчинення злочину, добровільна відмова співучасників повинна характеризуватися трьома обов'язковими ознаками: 1) добровільністю; 2) остаточністю; 3) своєчасністю. Добровільна відмова виконавця не звільняє від кримінальної відповідальності організатора, підбурювача, пособника, а добровільна відмова останніх, у свою чергу, не є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності виконавця. У разі добровільної відмови виконавця інші співучасники підлягають відповідальності за готування або замах на той злочин, від вчинення якого добровільно відмовився виконавець (ч. 1 ст. 31 КК). У разі добровільної відмови будь-кого із співучасників виконавець підлягає відповідальності за готування до злочину або замах на злочин, залежно від того, на якій з цих стадій його діяння було припинено (ч. З ст. 31 КК). ^ і пособника, є більш жорсткими. Такі співучасники не підлягають відповідальності при добровільній відмові, якщо вони виконали одну з двох умов: 1) відвернули вчинення злочину; 2) своєчасно повідомили відповідні органи державної влади про злочин, що готується або вчиняється. ^ Співучасть у злочині слід відрізняти від причетності до злочину. Під причетністю до злочину розуміється умисна дія або бездіяльність, яка пов 'язана зі здійсненням злочинної діяльності іншою особою, але не є співучастю в ній через відсутність об'єктивної й суб 'єктивної спільності зі злочинною діяльністю такої особи. Діяльність, яка утворює причетність до вчинюваного іншою особою (іншими особами) злочину, хоча і має певний зв'язок із таким злочином, однак вона: 1) не є складовою частиною об'єктивної сторони цього злочину; 2) причиново (із необхідністю) не обумовлює його злочинний результат; 3) не утворює єдності наміру особи, яка вчинила злочин, і особи, яка причетна до його вчинення. У теорії кримінального права традиційно виділяють три види причетності: 1) заздалегідь не обіцяне приховування злочину; 2) неповідомлення про злочин; 3) потурання злочину. Аналіз положень нового КК дозволяє виділити ще один вид причетності до злочину – 4) заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинних організацій (ст. 256 КК). |
Схожі:
 | Тема 20. Загальне поняття та ознаки держави Поняття держави. Характерні ознаки держави та їхній зміст. Відмінність держави від інших організацій суспільства | | Тема Реалізація правових норм. Правова поведінка. Юридична відповідальність План Поняття та види правової поведінки. Поняття, види та ознаки правомірної поведінки |
| Тема 16: землекористування фермерських та особистих селянських господарств Поняття та юридичні ознаки фермерського господарства як організаційно-правової форми господарювання на землі | | Протокол №9 юридичний факультет Поняття та види державного устрою. Унітарні та федеративні держави: поняття та ознаки |
| Протокол №9 юридичний факультет Поняття та види державного устрою. Унітарні та федеративні держави: поняття та ознаки | | Зміст с. Вступ до дисципліни 3 Тема 1 Поняття, зміст та ознаки господарського права в Україні. Система господарського законодавства. 10 |
| Тема 23. Механізм І апарат держави Поняття апарату держави, органу держави. Види органів держави, їхні ознаки та класифікація | | Тема. Соціальні ризики Поняття та ознаки соціальних ризиків. Система соціальних ризиків за законодавством |
| Тема Сім’я. Загальні засади правового регулювання сімейних відносин Конститутивні ознаки “сім’ї” за рішенням Конституційного Суду України №5-рп/99 від 03. 06. 1999 р. /про офіційне тлумачення поняття... | | Тема 13: відповідальність за порушення земельного законодавства Поняття, ознаки та сутність юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства |