2. Речово-правові способи захисту права власності. Зобов’язально-правові та інші способи захисту права власності
Скачати 61.05 Kb.
|
|
Тема 19. Захист права власності та інших речових прав.
2. Речово-правові способи захисту права власності. 3. Зобов’язально-правові та інші способи захисту права власності. 1. - Згідно зі ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до глави 29 цього кодексу («Захист права власності»). Звідси Цивільним кодексом України встановлюються рівні засади захисту не лише права власності різних власників (ч.1 ст. 386 ЦК), але й інших речових прав. - Захист права власності та інших речових прав у цивільно-правовій літературі визначають як сукупність передбачених актами цивільного законодавства засобів, які застосовуються у разі порушення цих прав, і спрямовані на відновлення майнових інтересів їх суб’єктів (Гражданское право. Том 1. Учебник. / Под ред. Сергеева А.П., Толстого Ю.К. – М.: Проспект, 1999. – С.455). Разом з тим, у цьому визначенні «захист права власності та інших речових прав» ототожнюється із способами його їх захисту, які самі по собі не становлять захисту. - Виходячи із загального поняття захисту цивільних прав та інтересів, під захистом права власності та інших речових прав треба розуміти реалізацію (реальне застосування) уповноваженим державою органом або самим суб’єктом цих прав (самозахист), встановлених актами цивільного законодавства засобів поновлення порушених права власності або інших речових прав. - Ці засоби поновлення порушеного права власності та інших речових прав отримали назву «способи захисту». - Усі способи захисту права власності та інших речових прав І за їх сферою поширення можна поділити на: ^ 2) спеціальні. Загальними є способи захисту права власності та інших речових прав, встановлені у ст. 16 Цивільного кодексу України (захист цивільних прав та інтересів судом), оскільки вони застосовуються для захисту будь-якого цивільного права або інтересу. Спеціальними способами захисту права власності та інших речових прав вважаються способи захисту, передбачені у Гл. 29 Цивільного кодексу України (Захист права власності). - ІІ За характером порушення права власності та інших речових прав способи їх захисту поділяються на три види: 1) речово-правові способи захисту; ^ 3) способи захисту, передбачені іншими інститутами цивільного права. - Речово-правовими називають такі способи захисту, що застосовуються уразі безпосереднього порушення права власності та інших речових прав особами, які не перебувають у договірних чи інших зобов’язальних (відносних) правовідносинах між собою. Порушник права власності та його суб’єкт є учасниками абсолютних правовідносин. До них належать:
- Зобов’язально-правовими вважаються способи захисту права власності та інших речових прав, які застосовуються у разі їх непрямого (опосередкованого) порушення, через порушення зобов’язань за договором чи інших відносних обов’язків, зокрема, у деліктних правовідносинах. До цих способів слід віднести:
- ^ не можна віднести ні до суто речових, ні до суто зобов’язальних, оскільки порушення права власності та інших речових прав поєднують у собі елементи як речового, так і зобов’язального характеру. Серед них називають:
- Поряд із захистом порушених речових прав, Цивільний кодекс України встановлює можливість вжиття запобіжних заходів, спрямованих на попередження їх порушення. Відповідно до ч.2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою: 1) про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право; 2) про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. ^ 1. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Стаття 388. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача 1. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. 2. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. 3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Стаття 389. Витребування грошей та цінних паперів 1. Гроші, а також цінні папери на пред'явника не можуть бути витребувані від добросовісного набувача. Стаття 390. Розрахунки при витребуванні майна із чужого незаконного володіння 1. Власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним. 2. Власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна. 3. Добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів. 4. Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість. ^ 1. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Стаття 392. Визнання права власності 1. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. ^ 1. Власник земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель має право на компенсацію у зв'язку із зниженням цінності цих об'єктів у результаті діяльності, що призвела до зниження рівня екологічної, шумової захищеності території, погіршення природних властивостей землі. ^ 1. Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. 2. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди. |
