Методичні вказівки до вивчення курсу для студентів філософського факультету Львів 2009 icon

Методичні вказівки до вивчення курсу для студентів філософського факультету Львів 2009




Скачати 415.93 Kb.
НазваМетодичні вказівки до вивчення курсу для студентів філософського факультету Львів 2009
Сторінка1/3
Дата08.10.2012
Розмір415.93 Kb.
ТипМетодичні вказівки
  1   2   3

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет

імені Івана Франка


Кредитно-модульний курс: Теорія еліти


Робоча програма та методичні вказівки до вивчення курсу

для студентів філософського факультету


Львів – 2009


Рекомендувала до друку Вчена Рада філософського факультету

Львівського національного університету імені Івана Франка

Протокол № 110/7 від 06 травня 2009 р.


Уклала Любомира Мандзій

Відповідальний за випуск Микола Поліщук


Кредитно-модульний курс: “Теорія еліти”. Робоча програма та методичні вказівки до вивчення курсу для студентів філософського факультету


© Любомира Мандзій


ЗМІСТ

1. Загальні відомості про курс

2. Система оцінювання

3. Методи навчання

4. Тематичний план курсу

5. Програма курсу

6. Плани семінарських занять, завдання для самостійної роботи

7. Тематика есе, рефератів, наукових повідомлень

8. Засоби для проведення поточного та підсумкового контролю

9. Зразки тестових завдань

10. Завдання для підсумкового контролю знань студентів

11. Рекомендована література


^ 1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО КУРС

В умовах демократизації суспільних відносин важливого значення набуває дослідження проблем політичної еліти, що має великий науково-пізнавальний інтерес і практичну значимість.

У сучасній політичній науці поступово утверджується думка, що доля політичних перетворень і становлення громадянського суспільства визначається високими якостями політичного керівництва. Це передбачає розкриття суті, закономірностей розвитку і відмінних рис політичної еліти загалом і сучасної україської еліти зокрема.

Навчальну дисципліну “Теорія еліти” вивчають згідно з навчальним планом підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст” напряму підготовки “Політологія” за спеціальністю 23.00.00. “Політологія”.

Цей курс належить до нормативних дисциплін і посідає важливе місце у підготовці студентів-політологів. Його актуальність полягає в тому, що політична еліта визначає якість політичної влади та виступає як активний суб’єкт політичного життя.

^ Мета і завдання курсу:

  • з’ясувати роль і місце політичної еліти в політичній системі, дослідити особливості її функціонування в сучасному політичному світі;

  • ознайомити з першоджерелами світової та української політичної думки щодо вивчення політичної еліти;

  • проаналізувати формування та розвиток основних теорій політичної еліти;

  • з’ясувати основні тенденції розвитку політичної еліти України на різних етапах.

Після вивчення курсуТеорія еліти студенти повинні:

  • оволодіти понятійно-категоріальним апаратом із проблематики політичної еліти;

  • мати теоретичні знання про природу й суть політичних еліт;

  • орієнтуватися в науковій літературі, в основних тенденціях розвитку сучасних політичних еліт;

  • проводити аналіз політичної еліти.



^ 2. СИСТЕМА ОЦІНЮВАННЯ


Форма контролю

Кількість балів

Виступи на семінарських заняттях, участь у дискусіях, обговореннях та групових інтерактивних формах навчальної діяльності

20 (мін. 10)

Написання есе

10

Конспект першоджерел

20

Рецензування або реферування наукових праць, статей

20

Модулі

30

Разом

100


Стобальна шкала оцінювання переводитиметься у п’ятибальну наступним чином:


^ Оцінка в балах

Оцінка за іспит

Код оцінки

(іспит)

Оцінка за шкалою ECTS

Оцінка

(залік)

90-100

Відмінно

5

A (90-100)

Зараховано

70-89

Добре

4

B (81-89)

C (70-80)

Зараховано

51-69

Задовільно

3

D (61-69)

E (51-60)

Зараховано

31-50

Незадовільно

(з можливістю перескладання за талоном)

2

F

Не зараховано

до 30

Незадовільно (оцінка автоматично виставляється у відомість без права перескладання)

2

FX

Не зараховано


^ 3. МЕТОДИ НАВЧАННЯ

  • Лекція-семінар. Виклад матеріалу курсу й контроль засвоєння знань студентів здійснюють у вигляді викладу лектора основних положень кожної теми з їх подальшим обговоренням на базі самостійної підготовки. Студенти заздалегідь готуються до кожного заняття, читаючи наперед визначені тексти.

  • ^ Виступи / групові презентації повинні містити чітке формулювання тези та її доведення чи спростування. Необхідним для позитивної оцінки елементом відповіді є відтворення різних поглядів, ілюстрація дискусійності висвітлюваного питання, а також власна позиція студента чи групи. Критеріями оцінки виступів чи групових презентацій є відповідність джерелам і положенням наукової літератури; логічна послідовність викладу; наявність власної тези та ступінь її аргументованості.

  • ^ Групова дискусія. Дискусія здійснюватиметься між 2-4 групами студентів, кожна з яких представлятиме власне розв’язання висунутої проблеми, а також контраргументацію на аргументи команд опонентів.

  • Опонування. Вимогами до цієї форми участі в занятті є критичний аналіз попереднього виступу й обґрунтування власної альтернативної тези.

  • Дослідження конкретних випадків (case study): студенти отримують завдання на проведення досліджень за темою, яку визначає викладач; пізніше доповідають про результати проведеної роботи на занятті.

  • Есе – коротка письмова робота, в якій формулюють ту чи іншу проблему; доводять її актуальність; коротко викладають та співставляють різні погляди; подають аргументи на підтвердження погляду, що імпонує. Критерії оцінювання: вміння обґрунтовано, лаконічно та чітко викласти підготовлений матеріал (3-5 хв.); використання таблиць, схем у викладі матеріалу есе; здатність відповісти на запитання.

  • ^ Конспект першоджерел – короткий письмовий виклад змісту книги, монографії.

  • Реферування наукових праць, статей. Цей вид навчальної діяльності є показником ефективності самостійної роботи студента над обов’язковою та додатковою літературою до курсу. Може бути письмовою роботою (формою есе). Структура: вступ (актуальність обраної праці, короткі відомості про автора / авторів та їхні публікації); основна частина (короткий виклад змісту, його критичне осмислення, виклад власної позиції з проблеми); короткі висновки.

  • ^ Модульний контроль. Модулі студенти складають письмово на семінарському занятті, для його проведення використовуються спеціально підготовлені модульні індивідуальні завдання з 10 запитань, 5 з яких є відкритими, 5 – закритими. Кожне з відкритих питань оцінюється максимально в 2 бали. Кожне із закритих питань оцінюється в 1 бал. У підсумку студент може набрати 15 балів за один модуль.



^ 4. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН НОРМАТИВНОГО НАВЧАЛЬНОГО КУРСУТЕОРІЯ ЕЛІТИ


Назва змістових модулів і тем

Кількість годин




Лекцій

Практичних

(Семінарсь-

ких)

Самос-

тійної

роботи

студен-

тів

^ Модуль 1: "Історія елітологічних вчень"




12

12




Тема 1. Предмет і завдання курсу: "Теорія еліти". Теорії еліти в системі політичної науки




2

2

2

Тема 2. Iсторiя iдей елiтарностi




2




4

Тема 3. Класичнi теорiї політичної елiти: Г. Моска, В. Парето, Р. Мiхельс




2

2

4

Тема 4. Теорії еліти та ідеології ХХ ст.




2

2

4

Тема 5. Сучасні теорiї елiти




4

4

8

Модуль 2: "Проблема елiти в полiтичнiй думцi України"




6

6




Тема 6. Ідеї елітарності в українській політичній думці




2

2

4

Тема 7. Теорія еліти В. Липинського і Д. Донцова




2

2

4

Тема 8. Дослідження політичної еліти в сучасній українській політології




2

2

4

УСЬОГО:




18

18

36



^ 5. ПРОГРАМА НОРМАТИВНОГО НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ

ТЕОРІЯ ЕЛІТИ

Тема 1. Теорії еліти в системі політичної науки. Предмет і завдання курсу

1.1. Предмет “Теорія еліти ”. Актуальність курсу.

1.2. Теорії еліти як пізнання політичної дійсності.

1.3. Головні суперечності теорій еліти.

1.4. Різновиди теорій еліти.

Головні поняття: теорії еліти, політика, політична дійсність, теорія, емпірико-аналітична та герменевтично-гуманітарна модель наукового пізнання, елітизм, елітаризм, егалітаризм, закони теорії еліти.


Основнi завдання, предмет, структура та актуальнiсть курсу.

Емпірико-аналітична та гуманітарно-герменевтична моделі наукового пізнання.

Елементи теорії еліти.

Елітизм і елітаризм як напрями теорій еліти.

Закони теорії еліти.

Суперечності теорій еліти.

Різновиди теорій еліти: за хронологією, за способом обґрунтування, за регіональною ознакою, за політичними орієнтаціями і прихильністю.


Тема 2. Iсторiя iдей елiтарностi

2.1. Ідеї елітарності у вченнях Стародавнього Сходу.

2.2. Розвиток вчень про еліту в епоху Античності.

2.3. Розвиток ідей елітарності в політико-правових вченнях Середньовіччя та Нового часу.

Головні поняття: елітизм, егалітаризм, філософія обраності, вчення про душу.


Ідеї елітарності у філософії країн Стародавнього Китаю та Індії. Обґрунтування ідей поділу суспільства на “вищих” і “нижчих” у творчості Конфуція.

Розвиток вчень про елiту в Античностi. Платон як попередник теорії циркуляції еліти. Ідея Платона про штучний добір “кращих”.

Ціицерон про поділ на масу; прошарок ліпших, тобто громадян, особливо здібних до політики; видатних особистостей, які представляють монархічний елемент у змішаному устрої.

Розвиток ідей елітарності в Середньовіччі. Т. Аквінський “Про правління владик”.

Ідеї елітарності в Новий Час. Погляди Н. Макіавеллі. Типологія методів правління.

Г. Гегель про палату перів і палату депутатів. Погляди Дж. Міла: “Народ має бути господарем, але таким господарем, який має слуг, які вправніші, ніж він сам”.

Розвиток елiтарних iдей до ХIХ ст. Ідея “надлюдини” Ф. Ніцше як основний символ усеперемагаючої волі.


Тема 3. Класичнi теорiї політичної елiти: Г. Моска, В. Парето, Р. Мiхельс

3.1. “Правлячий клас” Г. Моски.

3.2. Теорія еліти В. Парето.

    1. Концепція Р. Міхельса.

Головні поняття: політичний клас, правляча еліта, еліта “левів”, еліта “лисів”, циркуляція еліти, “залiзний закон” олiгархiї.


Г. Моска “Основи полiтичної науки” (1896). Поняття “правлячого” або “політичного класу”. Моральнi, матерiальнi, iнтелектуальнi та iншi переваги правлячого класу (за Г. Москою). Здатнiсть керувати як домiнантний критерiй для вiдбору в полiтичний клас. Три шляхи доступу до правлячого класу: вiйськова доблесть, багатство, церковний сан. Структура й динамiка правлячого класу. Способи оновлення правлячого класу: спадковість, вибiр, кооптацiя. Аристократична й демократична тенденції функціонування політичного класу. Два типи управлiння на основi принципу передачi влади: лiберальне (делегуваннння влади знизу догори) та автократичне (передача влади зверху вниз).

В. Парето “Трактат iз загальної соцiологiї” (1916), “Перетворення демократiї” (1921). Вузьке й широке розуміння еліти. Поняття суспiльної рiвноваги й роль елiти. Виокремлення елiти як вiдправний пункт соцiологiчного аналiзу В. Парето. Досягнення у статистичному методi виокремлення елiти. Унiверсальний закон циркуляцiї елiт. Два головних типи елiт: “леви” й “лиси”, методи їх управління.

Р. Мiхельс “До соцiологiї партiй у сучасних демократiях” (1911). Криза демократiї як наслiдок механiзму партiйного розвитку. “Залiзний закон олiгархiї”. Два спрямування управлiнської активностi зорганiзованих елiт. Iєрархiя як критерiй олiгархiзацiї. Ієрархiзацiя як критерiй демократизацiї. Критерiї рацiоналiзацiї демократiї. Деолiгархiзацiя елiти.


Тема 4. Теорії еліт та ідеології ХХ ст.

4. 1. Марксизм та теорія панівного класу.

4. 2. Елітаризм в націонал-соціалізмі та фашизмі.

4. 3. Консервативно-аристократичний елітизм.

Головні поняття: панівний клас, клас, інтелігенція, плутократія, фашизм, егалітаризм, елітаризм, меншість, маса, меритократія, правляча еліта.


Поняття “класу” за К. Марксом, Ф. Енгельсом.

Класова структура суспільства.

Роль інтелігенції в А. Грамші.

Ідеї М. Паренті у праці “Демократія для небагатьох”.

А. Гітлер: “Маса – нетерпляча, але слухняна авторитетові, вона вимагає від своїх героїв сили, навіть насильства”. Д. Джентіле про ієрархізоване суспільство.

Аристократичний варіант елітаризму. Розподіл суспільства на добірну меншість і масу. “Меншини – це спеціально кваліфіковані одиниці чи групи одиниць. Маса – це сукупність осіб без спеціальної кваліфікації. Маса – це “рядова людина”... Поняття “вибраності” Х. Ортега-і-Гассета у “Бунті мас”. Аристократична меншість як виразник аристократизму духу нації.


Тема 5. Сучасні теорії еліти

5.1. Ліберальні теорії еліт.

5.2. Теорія демократичного елітизму.

5.3. Концепція елітного плюралізму.

5.4. Неоелітизм.

5.5. Еліта в інформаційному суспільстві.

Головні поняття: демократичний елітизм, правляча еліта, меритократія, інтегративна еліта, сублімативна еліта, бюрократія, еліта влади, правляча меншість, плюралізм еліти, поліархія, групи інтересів, вето-групи, стратегічна еліта, сегментарна еліта, неоелітизм, маса, демократія, вибори, інформаційне суспільство, постіндустріальне суспільство, адхократія, нетократія, консьюмтаріат.


Ліберальні теорії еліт. Концепція Г. Лассауелла. Еліта західного суспільства найкраща, оскільки відкрита для всіх здібних людей, а її члени володіють знаннями й уміннями керувати. Залежність поведінки політиків від психологічних факторів. Причетність до влади через вплив реальний або потенційний на прийняття рішень.

30 – 40-і роки ХХ ст.: розвиток демократичних теорій еліт, які вважають демократію цілком сумісною з правлінням еліт.

Й. Шумпетер про правління демократичної еліти як “благо для всього суспільства” лише за умови, коли “страта еліти” буде, з одного боку, не дуже винятковою, а з іншого – не дуже доступною для “аутсайдерів” і водночас достатньо сильною, щоб могти “асимілювати індивідів із нижчих страт, які вириваються вперед”. Право контролю за елітами делегується виборцям.

К. Манхейм про формування політики, що знаходиться в руках еліти, але це не означає недемократичність суспільства. Для демократії достатньо, щоб громадяни, хоча й не мають прямого доступу до участі в управлінні, в крайньому разі іноді виявляли свої почуття, схвалюючи чи не схвалюючи ту чи іншу еліту під час виборів. Меритократія. Інтегративні та сублімативні еліти.

Теорія бюрократії М. Вебера.

“Еліта влади” Ч. Міллса. Формування правлячої еліти у трьох сферах: бізнесі, політиці та війську. Уміння організувати роботу як одне з найважливіших для правлячої еліти.

Альтиметричний та якісний критерії виділення еліти Дж. Сарторі. Перший означає, що еліта є такою, бо за вертикальним розрізом суспільства знаходиться нагорі. Другий критерій вказує на соціальні якості еліти. Перевага якісного критерію.

Представники концепції плюралізму еліт: Д. Трумен, Д. Рісмен, Р. Даль, С. Келлер. Відповідальність еліти Д. Трумена. Поліархія Р. Даля. Піраміда влади Д. Рісмена: “вето-групи” й “неорганізована публіка”. “Групи інтересів”. Стратегічні й сегментарні еліти С. Келлер.

Неоелітизм. Праця Х. Зіглер і Т. Дай “Іронія демократії”. Маса не здатна на управління та недостатньо усвідомлює цінності і принципи демократії. “Демократія, правління народу, але збереження демократії покладено на плечі еліти. У цьому полягає іронія демократії: еліти повинні правити мудро, для того щоб правління народу вижило”. Є. Етзіоні-Халеві: ефективість демократії визначається політичною елітою, яка повинна бути автономною, а шляхи її формування з субеліти достатньо відкритими.

Поняття “інформаційне суспільство”.

Теорії про політичну еліту в інформаційному суспільстві:

  • політична еліта – група технократів, людей, які володіють належними знаннями й навичками в політичній сфері; група чиновників, еліта знання, адхократія;

  • нетократія;

  • теорія політичної еліти М. Кастельса.

Адхократія – влада інтелектуалів, які мобілізуються з певною метою.

Нетократія – не просто політична еліта, а популяція людей нового типу. Особливості і структура нетократії.


  1   2   3

Схожі:

Методичні вказівки до вивчення курсу для студентів філософського факультету Львів 2009 iconМетодичні вказівки з курсу «музеологія» для студентів спеціальності «культурологія»
Методичні вказівки з курсу «Музеологія» для студентів-культурологів філософського факультету ону
Методичні вказівки до вивчення курсу для студентів філософського факультету Львів 2009 iconНавчально-методичний посібник для студентів філософського факультету. Львів. 2008. 48с
Рекомендовано до дурку Вченою радою філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка
Методичні вказівки до вивчення курсу для студентів філософського факультету Львів 2009 iconМетодичні вказівки до вивчення курсу «Соціальна геронтологія» для студентів базового напряму «Соціологія»
Соціальна геронтологія: Методичні вказівки до вивчення курсу “Соціальна геронтологія” для студентів базового напряму «Соціологія»...
Методичні вказівки до вивчення курсу для студентів філософського факультету Львів 2009 iconМетодичні вказівки до самостійної роботи по модулям з курсу "Нарисна геометрія" для студентів інженерно-технологічного факультету
Методичні вказівки до вивчення курсу “Нарисна геометрія”. Для студентів інженерно-технологічного факультету спеціальностей: 010 100...
Методичні вказівки до вивчення курсу для студентів філософського факультету Львів 2009 iconМетодичні вказівки для студентів 2-го курсу фармацевтичного факультету із самостійної підготовки до практичних занять з аналітичної хімії Донецьк, 2011
Методичні вказівки призначені для самостійної підготовки до практичних занять з аналітичної хімії студентів 2-го курсу фармацевтичного...
Методичні вказівки до вивчення курсу для студентів філософського факультету Львів 2009 iconСавченко В. В. Робоча програма І методичні вказівки до курсу «Історія образотворчого мистецтва»
Робоча програма І методичні вказівки до курсу “Історія образотворчого мистецтва” для студентів-культурологів філософського факультету...
Методичні вказівки до вивчення курсу для студентів філософського факультету Львів 2009 iconМетодичні вказівки для студентів 2-го курсу фармацевтичного факультету із самостійної підготовки до практичних занять з аналітичної хімії
Методичні вказівки призначені для самостійної підготовки до практичних занять з аналітичної хімії студентів 2-го курсу фармацевтичного...
Методичні вказівки до вивчення курсу для студентів філософського факультету Львів 2009 iconГ. В. Стадник методичні вказівки до вивчення курсу „Маркетинг”
Методичні вказівки до вивчення курсу „Маркетинг” для студентів 3 курсу спеціальності 050201 „Менеджмент організацій” спеціалізації...
Методичні вказівки до вивчення курсу для студентів філософського факультету Львів 2009 iconНавчально-методичний посібник для студентів філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка Львів 2009
Денисенко В. М. доктор політичних наук, професор, завідувач кафедри теорії та історії політичної науки
Методичні вказівки до вивчення курсу для студентів філософського факультету Львів 2009 iconМетодичні вказівки до самостійного вивчення курсу "Споживачі електроенергії "
Методичні вказівки до самостійного вивчення курсу "Споживачі електроенергії" (для студентів 4 курсу денної І 5 курсу заочної форм...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи