А. С. Романюк Політичні доктрини ХХ століття Програма курсу Львів 2013 Курс «Політична думка в ХХ ст.» icon

А. С. Романюк Політичні доктрини ХХ століття Програма курсу Львів 2013 Курс «Політична думка в ХХ ст.»




Скачати 498.81 Kb.
НазваА. С. Романюк Політичні доктрини ХХ століття Програма курсу Львів 2013 Курс «Політична думка в ХХ ст.»
Сторінка1/4
Дата18.03.2013
Розмір498.81 Kb.
ТипДокументи
  1   2   3   4


Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Львівський національний університет імені Івана Франка


А.С.Романюк


Політичні доктрини ХХ століття


Програма курсу


Львів

2013


Курс «Політична думка в ХХ ст.» – логічне продовження попередніх двох курсів, присвячених аналізу політичної думки від стародавніх часів і до кінця ХІХ ст. Загалом розвиток політичної думки характеризується тяглістю і наступністю, коли досить часто неможливо зробити чітку хронологічну градацію щодо конкретної доктрини, концепції тощо. Практично кожна політична доктрина пов’язана численними логічними, змістовними та іншими зв’язками зі своїми теоретичними попередниками. Тому виокремлення в самостійний курс політичних доктрин лише ХХ століття досить умовне, оскільки ми постійно звертаємося до концептуальних предтеч. Політичні доктрини, які набули активного розвитку у минулому столітті, не припинили свого існування з початком нового століття/тисячоліття, а продовжують свій розвиток. Отже, зазначений курс має багато особливостей.

По-перше, наприкінці ХІХ ст. спочатку в Колумбійському університеті (США), а потім і в більшості розвинених країн того часу, остаточно оформилась політична наука як самостійна наукова та навчальна дисципліна. Саме з цього моменту вона почала розвиватися не лише в контексті загальних суспільних концепцій або теоретичних конструкцій того, або іншого автора, а вже як від сепарованого щодо інших дисциплін, самостійного наукового напряму. Історія політичної думки як самостійний підрозділ політичної науки виокремилась наприкінці ХІХ ст. Внаслідок цього розвиток політичної думки почав розглядатись не лише самостійно, а й у контексті багатоманітних форм політичної практики.

По-друге, особливістю в розвитку політичної думки в ХХ ст. є її доктринальний характер, коли певний напрям розвивали вже не тільки окремі мислителі, а групи науковців, які дотримувались спільних методологічних засад, або користувалися подібними методиками вивчення політичного життя. Доктринальний характер політичної думки почав формуватись вже наприкінці ХІХ ст., але повністю оформився лише протягом минулого століття.

По-третє, остаточне оформлення масового типу політичних партій наприкінці ХІХ ст. суттєво вплинуло на розвиток політичних доктрин. Це пов’язано зі значимістю для політичної партії феномену ідеології. Оскільки політичні партії є найголовнішими акторами політичного життя, тому вони активно залучають теоретичні конструкції спрямовані на усвідомлення політичних процесів та явищ політичного життя для обґрунтування власних політичних дій або своєї майбутньої діяльності. Тому розвиток політичних доктрин протягом минулого століття відбувався і продовжує відбуватися у нерозривному зв’язку з практичною діяльністю політичних партій.

По-четверте, проаналізовані в курсі політичні доктрини ми не можемо розглядати як остаточно завершену, стійку конструкцію. Навпаки, вони постійно розвиваються, перманентно оновлюються, змінюються. Головним чинником, який детермінує цей розвиток, є політична практика, яке не лише верифікує теоретичні концепти, а й безпосередньо висуває перед науковцями нові завдання.

По-п’яте, усі без винятку політичні доктрини ХХ ст. набули інтернаціонального характеру, навіть якщо на початку виникли в межах певної окремої країни. До цього варто додати ще одну, на наш погляд, досить важливу особливість – після Другої світової війни політична наука і відповідно – політична думка/політичні доктрини вийшли за межі Західної Європи і Північної Америки, або за кордони найбільш розвинених економічно та демократичних країн світу. Сьогодні політичні доктрини, хоча і в різній мірі, але наявні/виявляються глобально в різних куточках світу.

Незважаючи на зазначені особливості, навчальний курс «Політичні доктрини ХХ ст.» має вагоме значення – неможливо адекватно проводити політичну практичну діяльність та розуміти її не опираючись на теоретичний і практичний політичний досвід сьогодення, не усвідомлюючи особливостей його еволюції та чинників впливу.


^ Тематичний план лекційного курсу


Номер

теми

Назва теми

Кількість годин

1

Концептуальна логістика розвитку політичних доктрин у ХХ ст.

4

2

Політичні доктрини лібералізму

4

3

Політичні доктрини консерватизму

4

4

Політичні доктрини націоналізму

4

5

Конфесійні суспільно-політичні доктрини

4

6

Політична доктрина фашизму та націонал-соціалізму

4

7

Політичні доктрини комунізму

2

8

Політичні доктрини соціал-демократії та неомарксизм

2

9

Політичні доктрини популізму

2

10

Політичні доктрини фемінізму

2

11

12

Політичні доктрини екологізму

Радикальні політичні доктрини

2

2





Разом

36



^ Тематика семінарських занять


Номер

теми

Назва теми

Кількість годин

1

Алгоритм розвитку політичних доктрин у ХХ ст.

2

2

Політичні доктрини лібералізму

2

3

Політичні доктрини лібералізму

2

4

Політичні доктрини консерватизму

2

5

Політичні доктрини фашизму

2

6

Політичні доктрини націонал-соціалізму

2

7

Політичні доктрини націоналізму

2

8

Політичні доктрини соціал-демократії

2

9

Політичні доктрини комунізму

2

10

Релігійні суспільно-політичні доктрини

2

11

Політичні доктрини фемінізму

2

12

13

Політичні доктрини екологізму та популізму

Радикальні політичні доктрини

2

2




Разом

26

Тема 1


Концептуальна логістика розвитку політичних доктрин

у ХХ ст.


Основні підходи щодо класифікації політичних доктрин. Ліво-праве позиціонування політичних доктрин. Д.Істон про чотири етапи в розвитку політичної науки у ХХ ст.: формальний (правовий), традиційний або добіхевіоралістичний, біхевіоралістичний та постбіхевіоралістичний.

Особливості формального, або правового етапу: вимоги опису діючих правових норм, визначення рівнів компетенції окремих політичних інститутів та наявність корекції між вимогами норм і політичною поведінкою. Становлення традиційного етапу, фокусування не лише на формальних інститутах, але і на неформальних. Формування напряму інституціоналізму (старого інституціоналізму). Увага до методів дослідження, роль Чиказької школи.

Зародження «біхевіоризму» в психології та особливості «біхевіоралізму» в політичній науці. Головні твердження біхевіоралізму, критерії щодо оцінки теорії. Значення емпіричних досліджень. Проблема фальсифікації в біхевіоралізмі. Чинники, які сприяли активному поширенню біхевіоралізму на початку 50-х років.

Структурний функціоналізм – аналіз структури суспільства та функцій основних його елементів. Конструкція політики як цілісної системи. Д.Істон про матрицю політичної системи. Подальший розвиток системного підходу в працях Г.Алмонда, Д.Пауелла. Залучення до політичного аналізу країн поза Європою та Північною Америкою. Теорія «модернізації» і проблема моделі переходу від «традиційного» суспільства до «сучасного».

Причини виникнення постбіхевіорального етапу в розвитку політичної науки, його особливість та головні характеристики. Е.Доунс та теорія «раціонального вибору». Проблема вибору та раціональної дії для егоїстичного індивіда. Категорія «áктора» і її особливість щодо категорії «суб’єкт». Сутність конструкції «рівновага стратегій». Теорія «неможливості Ерроу» щодо прийняття групових рішень за умов врахування індивідуальних інтересів/переваг. К.Ерроу про умови щодо суспільних рішень, які передбачають врахування переваг громадян. Значення принципу «медіанного виборця» щодо систем прямої та представницької демократії. Проблема стратегічного голосування виборця. Теорія ігор як методика аналізу рішень під час конфліктних ситуацій. Особливість моделей ігор з нульовою та ненульовою сумою. Аналіз кооперативної та некооперативної поведінки за допомогою ігрових моделей: «дилема в’язня», «дилема курчати».

Фомування постмодернізму в політичній науці. Р.Інглхарт про систему постматеріальних цінностей, зміну системи цінностей. Умови формування неоінституціоналізму, його особливість щодо «старого інституціоналізму». Розширене трактування поняття політичний інститут. Головні індикатори нового інституціоналізму. Г.Петерс про основні напрями сучасного інституціоналізму.

Концепція делегативної демократії і її евристична цінність для розуміння та характеристики мережевого суспільства, політичного процесу в умовах трансформації традиційних підходів щодо каталогу політичних акторів.


^ Тема 2

Політичні доктрини лібералізму

Основні етапи розвитку доктрин лібералізму, особливості періодизації, етапи розвитку у ХХ ст. Універсальні характеристики властиві лібералізму: індивід, свобода, раціональність, справедливість, толерантність та плюралізм, конституціоналізм і демократія.

Формування соціального лібералізму наприкінці ХІХ ст. Чинники, які сприяли його розвитку у першій половині ХХ ст. Соціальні програми уряду Г.Г.Асквіта у Великобританії. Д.Кейнс – головний теоретик державного інтервенціоналізму як теоретичної підстави соціального лібералізму. Програма «Нового курсу» Ф.Д.Рузвельта. Кейнсіанізм/соціальний лібералізм як головна парадигма економічного зростання 50- 60-х років. Додаткові чинники актуалізації активної соціальної політики у післявоєнний час. Головні ознаки держави загального добробуту. Внесок Д.К.Гелбрейта в розвиток соціального лібералізму.

Колоквіум У.Ліпмана як початок концептуального оформлення неолібералізму. Ліберальний реалізм. Австрійська школа – Л.фон Мізес та Ф.фон Хайек. Розгляд проблем суспільної справедливості, економічної свободи та права в забезпеченні можливостей розвитку кожного індивіда. Чиказька школа та М.Фрідман про дихотомію координування людської діяльності. Оцінка ролі вільного ринку як універсального суспільного регулятора. Школа суспільного вибору й економічна теорія політики. Внесок Д.Буханена в розвиток концепції суспільного вибору. Сутність поняття «лібертаризм». Поміркований і радикальний варіанти лібертаризму. Доробок Р.Нозіка та М.Ротбарда.

Конструкція «кінця історії» Ф.Фукуями. Вплив проблем глобалізації на концептуальні положення лібералізму. Нова система викликів для лібералізму на початку ХХІ ст.


^ Тема 3

Політичні доктрини консерватизму


Формування традиціоналізму та консерватизму у ХІХ ст. Головні концептуальні положення: традиціоналізм, право та порядок, органіцизм, ієрархія і влада та власність. Взаємозв’язок консерватизму та релігії/церкви.

Особливість консерватизму першої половини ХХ ст. Позиція «старих консерваторів»/»вільгельменістів» у Німеччині. Сутність «оновлювального» консерватизму, роль О.Шпенглера. Концепція «консервативної революції» або «третього шляху». Розвиток засад консерватизму Р.Геноном та Ю.Еволою. Г.Самнер і розвиток положень соціального дарвінізму. Е.Карнега й апологетика багатства.

Два підходи до визначення параметрів неоконсерватизму. Особливість лібертаризму в межах консерватизму. Практична діяльність М.Тетчер та Р.Рейгана. Патерналістський напрям консерватизму, його різновиди – торизм та голлізм. Особливість консерватизму християнських демократів.

Фултонська промова У.Черчілля, як теоретичне обґрунтування дихотомії геополітичної, економічної та ідеологічної конфронтації «демократичного» та «соціалістичного» світів. Причини формування радикального консерватизму в умовах «холодної війни». Діяльність Д.Р.МакКарті та об’єднання «Джона Берча». Причини формування та сутнісні характеристики руху нових правих у США. Доробок І.Крістола. Особливості руху нових правих у Європі. А.де Бенуа і розвиток радикального неоконсерватизму. Соціальна основа руху нових правих у Європі. Основні напрями трансформації консерватизму на початку ХХІ ст.


^ Тема 4

Політичні доктрини націоналізму


Сутність поняття націоналізм та еволюція підходів у ХІХ та ХХ ст. Основні етапи розвитку доктрин націоналізму у минулому столітті. Головні концептуальні положення: народ/нація, самовизначення та національна ідентичність. Поняття культурної/етнічної та політичної нації.

Внесок М.Барреса та Ш.Морраса в розвиток доктрин націоналізму. Значення «Чотирнадцяти пунктів» В.Вільсона. Причини й умови формування націоналізму єврейського народу – сіонізму. Творчий доробок Т.Герцля. Перший Сіоністський конгрес, його програма і наступні програми сіонізму. Взаємовідносини політики та релігії в державі Ізраїль.

Особливість афроамериканського націоналізму. М.Р.Деламі та М.Гарві як засновники негритянського націоналізму. Подальший розвиток негритянського націоналізму С.Бріггсом. Програма діяльності організації «Чорні пантери». Вплив творчого доробку Малкольма Літтла (Малкольм Х) на розвиток національної самосвідомості афроамериканців у США. М.Л.Кінг і боротьба проти расової сегрегації ненасильницькими засобами.

Умови формування антиколоніального націоналізму. Внесок Р.Тагора та М.К.Ганді в розвиток індійського націоналізму. Вплив Дю Бойса на формування засад панафриканізму. С.Сенгор і становлення концепції негритюду. Ф.Фанон щодо радикальних методів боротьби за незалежність та утвердження національної самобутності африканських народів. Особливості націоналізму колишніх колоніальних країн.

Характерні ознаки націоналізму етнічних груп після Другої світової війни. Можливості та проблеми реалізації права на самовизначення щодо етнічних груп.


^ Тема 5

Конфесійні суспільно-політичні доктрини


Трансформація відносин церкви та світської влади у ХІХ ст. Підстави формування суспільних і суспільно-політичних доктрин на рубежі ХІХ – ХХст.

Значення творчого доробку Папи Лева XIII та енцикліки «Rerum novarum» в становленні офіційної католицької соціальної доктрини. Папа Іван ХХІІІ і процес aggiornamento. Другий Ватиканський собор і його рішення. Внесок Папи Івана Павла ІІ в формування сучасної суспільно-політичної доктрини католицизму. Причини формування «теології визволення» в країнах Латинської Америки. Спроба Г.Гутьерреса поєднати постулати християнства та марксизму-леніннізму. Критика теології визволення офіційними інститутами католицької церкви.

Зміст поняття «іслам» та його особливість стосовно інших світових конфесій. Д. альАфгані та М.Абдо як засновники модерністського напряму ісламізму. Постать М.К.Ататтюрка і його вплив на розвиток світської моделі розвитку держав з ісламським населенням. Поширення модернізаційних процесів Г.А.Насером та шахом М.Р.Пехлеві.

Причини й умови формування ісламського фундаменталізму. Х. аль Банна і окреслення засад фундаменталізму. Організація «Брати мусульмани». Концепція ісламської революції та держави аятоли Р.М.Хомейні. Концептуальні засади програмних документів організації Джамаат аль-Джигад, руху Талібан, Хезболли та Аль-Каіди. Зв’язок ісламського фундаменталізму та тероризму.


^ Тема 6

Політичні доктрини фашизму та націонал-соціалізму


Особливість поняття «фашизм» та його інтерпретації. Чинники, які спричинили формування фашизму у міжвоєнний період. Головні спільні положення, які відтворюють сутність феномену фашизму: антираціоналізм, націоналізм, боротьба і війна, вождізм та елітаризм, соціалізм. Особливості властиві двом його головним складовим: італійському фашизму та німецькому націонал-соціалізму щодо оцінки ролі та місця держави, корпоративізму, ставлення до модернізації, расизму, традицій, щодо трактування терору як засобу суспільного контролю.

Постать Б.Муссоліні та його вчення про державу, народ. Питання імперії та активізму в італійському фашизмі. Д.Джентіле про тоталітарний характер фашизму, роль і місце вождя у фашизмі. Особливість фашистських режимів в Іспанії, Португалії та Румунії.

Постать А.Гітлера, праця «Моя боротьба». Трактування ним держави, соціальної структури, історії. Фюрер принцип і його значення у структуризації держави і режиму. А.Розенберг і його «Міф ХХ століття». Вчення про «вищу расу», партію та вождя. Оцінка націонал-соціалізму на Нюрнберзькому процесі. Причини появи неонацизму, його концептуальні орієнтири.


^ Тема 7

Політичні доктрини комунізму


Особливості комунізму як революційного напряму марксизму. Історичні умови та чинники його формування. Основні етапи розвитку доктрин комунізму протягом ХХ ст. Спільні риси різних варіантів комунізму: керівна та спрямовуюча роль комуністичної партії, суспільна власність на засоби виробництва, домінація трудящих класів у суспільстві, планові засади організації та ведення економіки.

Ленінізм і марксизм. Вчення В.І.Леніна про капіталізм/імперіалізм, передумови соціалістичної революції, про пролетарську революцію, авангардну робітничу партію «нового» типу та етапи побудови комунізму. Його бачення перехідного етапу, диктатури пролетаріату та засад пролетарської демократії. Л.Троцький і концепція перманентної революції. Виникнення та значення ІІІ Комінтерну. «21 засада/вимога» ІІІ Комінтерну. Творчий доробок К.Лібкнехта та Р.Люксембург.

Й.Сталін про можливість побудови соціалізму в одній окремо взятій країні, про головні напрями соціалістичного будівництва в СРСР. Зіставлення теорії і практики побудови соціалізму за часів Й.Сталіна. Оцінка капіталістичного суспільства та перспектив пролетарської революції А.Грамші. Критика догматизму в комуністичному русі та обґрунтування вимог зміни масової свідомості Д.Лукачем.

М.С.Хрущов і його доповідь на ХХ з’їзді КПРС. Оцінка ним сутності комунізму та шляхів його побудови. Суперечність процесів десталінізації в СРСР та соціалістичних країнах. Події 1956 р. в Познані та Будапешті. Особливості соціалістичної моделі в СФРЮ.

Стагнація ортодоксального комунізму за часів Л.Брежнєва. «Празька весна» 1968 р. та доктрина Брежнєва. Концепція розвинутого соціалізму. Формування теоретичної конструкції маоїзму, його головні положення. Революція на Кубі та доктрина геваризму. Феномен єврокомунізму, його головні програмні положення.

Концептуальні положення політики/програми перебудови М.С.Горбачова. Трансформація міжнародного комуністичного руху у 90-х роках минулого століття. Ден Сяопін і модернізаційні процеси в Китаї. Китайська модель «соціалістичного гармонійного суспільства». Уго Чавес і побудова «соціалізму ХХІ століття».


^ Тема 8

Політичні доктрини соціал-демократії та неомарксизм


Спадок марксизму та соціалістичний робітничий рух кінця ХІХ ст. Основні етапи розвитку політичної доктрини соціал-демократії. Характеристика концептуальних відмінностей між доктриною комунізму і соціал-демократією в першій половині ХХ ст. Значення Фабіанського руху у виробленні програм, підходів щодо поступового реформування капіталізму та окреслення власного бачення моделі соціалізму. Формування засад сучасної соціал-демократії Е.Бернштейном та К.Каутським. Розвиток положень реформізму в австромарксизмі О.Бауера та М.Адлера.

Історичні та політичні особливості конституювання соціал-демократії після Другої світової війни. Конгрес Соціалістичного Інтернаціоналу у Франкфурті на Майні, його основні програмні документи, концепція демократичного соціалізму. Творчий доробок У.Беверіджа та Е.Кросленда щодо подальшої трансформації концепції соціалізму. Значення нової програми СДП ФРН, яку прийняли у Бад-Госберзі.

Характеристика нових викликів перед соціал-демократією у 90-х роках минулого століття. Е.Гідденс і його бачення нової соціал-демократії. Сутність концепції «третьої дороги», внесок у її розробку Т.Блера та Г.Шредера. Конструкція «конкурентної або ринкової держави».

Виникнення та діяльність «Франкфуртської школи». Творчий доробок: М.Хоркхаймера, Г.Маркузе та Ю.Хабермаса.


  1   2   3   4

Схожі:

А. С. Романюк Політичні доктрини ХХ століття Програма курсу Львів 2013 Курс «Політична думка в ХХ ст.» iconА. С. Романюк Політичні доктрини ХХ століття Програма
Х століття досить умовне, оскільки ми постійно звертаємося до концептуальних предтеч. Політичні доктрини, які набули активного розвитку...
А. С. Романюк Політичні доктрини ХХ століття Програма курсу Львів 2013 Курс «Політична думка в ХХ ст.» iconУклала: Асистент Була С. П. Львів – 2009
Плюралізм політичних концепцій політики ХІХ хх ст. Суспільно-політичні доктрини сучасності
А. С. Романюк Політичні доктрини ХХ століття Програма курсу Львів 2013 Курс «Політична думка в ХХ ст.» iconЛьвівський національний університет імені Івана Франка Кафедра політології
Політична регіоналістика: Робоча програма навчальної дисципліни для студентів з галузі знань 0301 – соціально-політичні науки напряму...
А. С. Романюк Політичні доктрини ХХ століття Програма курсу Львів 2013 Курс «Політична думка в ХХ ст.» iconРобоча програма з дисципліни Основні політичні доктрини сучасності для студентів спеціальності
Завідувач кафедри Бабкіна Ольга Володимирівна
А. С. Романюк Політичні доктрини ХХ століття Програма курсу Львів 2013 Курс «Політична думка в ХХ ст.» iconСписок обов”язкової літератури з курсу “Основні політичні доктрини сучасності” (Семестр 3) для денної форми спеціальності “політологія”)

А. С. Романюк Політичні доктрини ХХ століття Програма курсу Львів 2013 Курс «Політична думка в ХХ ст.» iconРоманюк анатолій Семенович
Романюк анатолій Семенович (11. Х. 1956, м. Сніжне, Донецьк обл.) – історик, політолог, канд філос наук (Політична активність студентської...
А. С. Романюк Політичні доктрини ХХ століття Програма курсу Львів 2013 Курс «Політична думка в ХХ ст.» iconСписок обов”язкової літератури з курсу “Основні політичні доктрини сучасності” (Семестр 3) для денної форми спеціальності “політологія”)
move to 0-17428056
А. С. Романюк Політичні доктрини ХХ століття Програма курсу Львів 2013 Курс «Політична думка в ХХ ст.» iconБалуцька леся Мар'янівна
Франка, отримавши кваліфікацію "магістр політології". З 2010 р аспірант кафедри політології. З 2011 р асистент кафедри політології...
А. С. Романюк Політичні доктрини ХХ століття Програма курсу Львів 2013 Курс «Політична думка в ХХ ст.» iconФорма № н 04 Львівський національний університет імені Івана Франка Кафедра теорії та історії політичної науки “затверджую
Тології. Робоча програма навчальної дисципліни для студентів з галузі знань 0301 – соціально-політичні науки, напряму підготовки...
А. С. Романюк Політичні доктрини ХХ століття Програма курсу Львів 2013 Курс «Політична думка в ХХ ст.» iconН.І. Методична вказівка
Політика І мораль. Засоби масової інформації в політиці. Соціально-політичні доктрини сучасності
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи