Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет харчових технологій «затверджено»
Скачати 227.38 Kb.
|
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ національний університет харчових технологій «ЗАТВЕРДЖЕНО» Голова приймальної комісії, ректор С.В. Іванов " 27 " лютого 2012 р. програма фахового вступного випробування для зарахування на навчанняза ОКР «спеціаліст» за спеціальностями:7.05140101 «Промислова біотехнологія»7.05140103 «Фармацевтична біотехнологія»
Київ – 2012 1. Загальна мікробіологія та вірусологія Предмет, мета, об’єкти та завдання мікробіології. Становлення та розвиток мікробіології. Положення мікроорганізмів у природі. Будова мікробної клітини. Клітинні стінки мікроорганізмів. Мембрани мікробних клітин. Внутрішньоклітинні структури. Форми спокою у бактерій Характерні ознаки еукаріот та прокаріот. Ріст мікроорганізмів. Дія на мікроорганізми зовнішніх факторів. Систематика прокаріот. Підходи до систематики бактерій. Термінологія. Недоліки фенотипової систематики. Сучасні напрямки в систематиці бактерій. Філогенетична систематика бактерій. Гриби. Загальна характеристика грибів. Систематика грибів. Біологічно активні речовини грибів. Екологічні групи грибів. Дріжджі. Основні етапи у дослідженні дріжджів. Будова дріжджової клітини. Розмноження дріжджів. Віруси. Відкриття вірусів. Загальна характеристика вірусів. Будова вірусів. Віруси бактерій (розмноження вірулентного фага: літичний цикл; розвиток помірних фагів: лізогенія). Загальні поняття про метаболізм. Шляхи катаболізму глюкози та інших вуглеводів. Механізми поглинання субстратів. Типи бродіння. Роль процесів бродіння у балансі природи. Спиртове бродіння. Молочнокисле бродіння і родина Lactobacillaceae. Перенесення електронів в анаеробних умовах (анаеробне дихання). Денітрифікація та відновлення нітрату. Утворення сірководню при відновленні сульфату. Фототрофні бактерії та фотосинтез. Характеристика та особливості метаболізму пурпурових та зелених фототрофних бактерій. Розповсюдження фототрофних бактерій. Мікроорганізми та навколишнє середовище. Участь мікроорганізмів у кругообігу речовин у природі (кругообіг вуглецю, азоту, фосфору, сірки). Екологія мікроорганізмів (поняття “еконіша”, “екосистема”; мешканці екосистеми: автохтонні та аллохтонні мікроорганізми; водні екосистеми: океани, озера, проточні водойми, очистка стічних вод). Еволюція мікроорганізмів (первинна атмосфера Землі; хімічна еволюція; біологічна еволюція; еволюція прокаріот; перехід від первинної атмосфери до атмосфери, яка містить кисень; еволюція еукаріот). ^ 2. Загальна біотехнологія Природа та багатоманітність біотехнологічних процесів. Перспективи розвитку біотехнології. Основні біотехнологічні терміни. ^ Традиційні джерела вуглецю. Узагальнена біотехнологічна схема. Передферментаційні процеси. Підготовка поживного середовища, біологічного агента, апаратури та комунікацій. Стерилізація повітря. Процеси ферментації. Способи культивування біологічних агентів. Основні процеси очищення та концентрування продуктів біотехнології. ^ . Традиційні способи збільшення продуктивності штамів. Біотехнологія і харчова промисловість. Спиртове виробництво. Виробництво пива. Виноробство. Хлібопечення. Молочні продукти. Білкові продукти. Харчові додатки. Вітаміни. ^ . Отримання антибіотиків, гормонів, моноклональних антитіл, імуногенних препаратів і вакцин. Хімічна біотехнологія. Виробництво органічних кислот, розчинників, амінокислот, антибіотиків, ферментів, стероїдів. ^ Кормовий білок. Бобові культури і фіксація азоту при симбіозі. Переробка відходів сільського господарства. Трансгенні рослини та тварини. Навколишнє середовище та біотехнологія. Біологічна переробка промислових відходів. Біодеградація ксенобіотиків у навколишньому середовищі. Навколишнє середовище та біотехнологія Біоконверсія енергії. Біопаливо. Біосенсори. ^ 3. Генетика Поняття про спадковість та змінність ознак. Фенотип та генотип і їх прояв. Шляхи розмноження мікроорганізмів. Молекулярні основ мітозу та мейозу; кросинговер. ^ . Спадкова мінливість. Поняття про спадкову і неспадкову мінливість. Модифікаційна мінливість. Комбінативна мінливість, механізми її виникнення, роль у еволюції і селекції. Мутаційна мінливість. Мутаційна теорія Г. де Фріза. Класифікації мутацій. Спонтанний та індукований мутаційний процес. ^ Структурна модель ДНК за Уотсоном Д, Кріком Ф. Будова генетичного коду та його властивості. Універсальність коду. Генетичний аналіз мікроорганізмів. Трансформація і трансдукція у мікроорганізмів. Стан компетентності клітин. Лізогенія загальна та специфічна. ^ Трансдукуючі бактеріофаги. Кон’югативність бактерій. Статева дифіренційованість клітин. Механізм переносу, генетичної інформації в процесі кон’югації. ^ . Позахромосомні фактори спадковості. Плазміди та їх класифікація. Низькокопійні та мультикопійні плазміди. Клонування генів. Банк генів. Конструювання клітин мікроорганізмів продуцентів БАР за допомогою методів генної інженерії. ^ . Основні положення селекції мікроорганізмів. Методи і завдання селекції. Транскрипція ДНК. Генетичний код. Трансляція мРНК: синтез білка. Генетичні маркери та їх застосування у селекції. ^ Значення генетичної інженерії для розв’язування задач медицини, сільського господарства та біотехнології. Соціальні та етичні аспекти генетичної інженерії. ^ 4. Промислова технологія лікарських засобів Принципи класифікації лікарських форм. Умови промислового випуску лікарських препаратів. Стандартизація лікарських препаратів в Україні. Основні положення GMP. ^ . Організація виробництва розчинів відповідно до правил GMP. Речовини, які збільшують в’язкість ліків та емульгуючу здатність. Вплив камедій на збільшення в’язкості. Механізм дії камедій. Роль антиоксидантів при отриманні ліків. Згущувачі та речовини, які зменшують поверхневий натяг в лікарських формах. Сапоніни. Характеристика восків та їх розповсюдження у природі. Класифікація восків. ^ , які застосовуються при отриманні лікарських засобів. Вимоги до консервантів, які застосовуються в фармацевтичній промисловості та їх дія на мікроорганізми. Технологічні операції подрібнення, просіювання, змішування. Процеси рекуперації і ректифікації. Допоміжні речовини у технології лікарських засобів, їх значення, роль, класифікація. ^ . Характеристика основних та допоміжних стадій і операцій виробництва при виготовленні порошків і таблеток. Класифікація таблеток. Медичні капсули. ^ . Особливості екстрагування рослинної сировини з клітинною структурою. Вимоги до екстрагентів. Стадії процесу екстрагування та їх кількісна характеристика. Максимально очищені препарати (новогаленові) та препарати індивідуальних речовин. Особливості отримання новогаленових препаратів. Рослинні біологічно-активні речовини, способи виділення та їх фармакотерапевтичні властивості. Лікарські форми у желатинових капсулах. Властивості капсул та їх класифікація. Характеристика основних та допоміжних речовин, які застосовуються для отримання капсул. Основна мета капсулювання. Основні способи отримання мікро капсул та їх апаратурне оснащення. Характеристика оболонки мікро капсул та їх різноманітність. Лікарські форми мікрокапсул. Перспективи розвитку технології мікрокапсулювання. Технологія отримання лікарських засобів в ампулах та аерозольних упаковках. Вимоги до технологічного процесу та до обладнання. Забезпечення виробничих приміщень чистим повітрям. ^ Досягнення фармацевтичних технологій в області створення нових готових лікарських засобів. Нові лікарські форми. Загальна характеристика та класифікація. Пероральні терапевтичні системи (трансдермальні, очні, внутрішньо порожнинні, імплатаційні, інфузійні). Вакцини. Методи отримання вакцин. Застосування ад’ювантів у вакцинних препаратах. Основні типи вакцинних препаратів в залежності від антигену: живі вакцини, убиті вакцини, анатоксини, субклітинні фрагменти, вакцини на основі рекомбінантних ДНК. Вимоги до вакцин: ефективність, стабільність, кошти виробництва, нетоксичність, мінімальна мутагенність. Інсулін. Біотехнологія виробництва препаратів інсуліну. Інсулін як можливий природний регулятор активації лімфоцитів. Інтерферон. Його застосування. Традиційні та генноінженерні методи виробництва інтерферонів: отримання інтерферонів із лейкоцитарної маси з застосуванням стимуляторів, отримання рекомбінантного інтерферону із застосуванням генетично змінених штамів бактерій. ^ . Виробництво моноклональних антитіл. Гібридомна технологія. Використання імунологічних методів для ідентифікації антитілоутворюючих клітин. Використання моноклональних антитіл в діагностиці та терапії. ^ 5. Основи проектування Основні характеристики стадій проектування. Одно- та двостадійне проектування. Типові та індивідуальні проектні розробки. Блок схема процесу проектування. Програмно-цільовий підхід в проектуванні, взаємозв’язок блоків процесу. Вихідні дані. Технічне завдання. Техніко-економічне обґрунтування (ТЕО). Вимоги нормативно-технічної документації в розробці блоку вихідних документів. Регламенти виробництва. Вимоги сучасної НТД до регламентів виробництва. Технічні і технологічні регламенти. Зміст регламентів, формування основних блоків. Використання відповідних розділів регламентів в курсовому та дипломному проектуванні. Технологічна та апаратурна схема виробництва. Обґрунтування вибору технологічної схеми виробництва. Зміст, порядок оформлення, графічне зображення ТС і АС у відповідності з діючими галузевими стандартами, формування відомості специфікації обладнання та КВП. Матеріальний баланс. Викладення технологічного процесу. Складання матеріального балансу по стадіям виробництва, врахування втрат основного продукту. Вимоги до викладення технологічного процесу, зміст, позначення. Принципи промислового будівництва в фармацевтичному секторі. Вимоги до проектів чистих приміщень у виробництві стерильних лікарських засобів. Методи забезпечення стерильності в чистих приміщеннях. Система вентиляції, фільтри для підготовки повітря. Контроль основних показників в чистих приміщеннях. Валідація чистих приміщень. ^ . Правила розміщення технологічного обладнання в технологічних і чистих приміщеннях. Система забезпечення якості фармацевтичної продукції. Належна виробнича практика GMP. Вимоги до учасників виробництва – персоналу, приміщень, обладнання, сировини, документації. Сертифікація системи якості. ^ 6. Технологія продуктів мікробного синтезу Виробництва, засновані на отриманні мікробної маси. Технології отримання мікробної маси харчового та кормового призначення. Виробництво хлібопекарських та кормових дріжджів. Отримання препаратів, що впливають на мікрофлору людини. Пробіотики – сучасний стан вітчизняного та світового виробництв. Використання бродіння та інших метаболітичних процесів для отримання біологічно активних сполук. Отримання етанолу. Характеристика мікроорганізмів – продуцентів етилового спирту. Технології виробництва органічних кислот. Технологічні схеми отримання лимонної, молочної та інших органічних кислот. Отримання полісахаридів. Промислові продуценти. Умови культивування та біосинтезу полісахаридів. Технології отримання мікробних ліпідів. Дріжджі. Технології отримання амінокислот. Промисловий біосинтез глутамінової кислоти. Технологічна схема. Технології отримання амінокислот. Лізин. Способи інтенсифікації виробництва лізину з використанням різноманітних ростових факторів. Отримання кристалічних амінокислот, сучасні методи очистки. Технологічні схеми очистки. Виробництво клітинної маси рослин та тварин. Технології отримання засобів захисту рослин та ентомопатогенних препаратів. Технології отримання нуклеотидів. Мікробіологічний синтез нуклеотидів та їх похідних. Синтез АТФ. ^ . Вітаміни групи В – рибофлавін, ціанкобаламін. Ергокальциферол. Характеристика промислових продуцентів, складу поживних середовищ, умов біосинтезу. Каротиноїди, умови культивування та отримання готового продукту. ^ Очищення промислових стічних вод. Очищення викидів у атмосферу. Створення замкнених технологічних циклів. Ферменти. Основні джерела отримання ферментів. Мікроорганізми-продуценти ферментів. Промислові штами мікроорганізмів – продуцентів ферментних препаратів. Принципи та методи визначення ферментативних активностей. Ферментні препарати, отримані поверхневим способом. Ферментні препарати, отримані глибинним та гетерофазним способом. Приклади отримання ферментних препаратів з індексом Г2Х, П2Х та Г3Х, П3Х. Осадження органічними розчинниками та солями. Сушіння ферментних препаратів. Ферменти для медицини. Іммобілізація ферментів, методи, сучасний стан та перспективи. Отримання високоочищених та кристалічних форм. Ультрафільтрація, фракційний осад, молекулярна сорбція, гель-фільтрація, термічна кислотна інактивація та ін. методи очистки. Антибіотики. Загальнобіологічне значення. Використання антибіотиків у медицині, сільському господарстві, ветеринарії, харчовій промисловості. Специфічність дії основна властивість антибіотиків. Розподіл антибіотиків за механізмом біологічного впливу. Антибіотики вузького та широкого спектрів дії. Явище резистентності. Класифікація антибіотиків за хімічним складом. Класифікація антибіотиків за механізмом біологічної дії. Мікроорганізми-продуценти антибіотиків. Характеристика промислового штаму, особливості технологічної схеми отримання поліміксину М. Граміцидини, форми граміцидинів. Бацитрацини. Стрептоміцин, неоміцин, канаміцин. Технологія отримання гентаміцину. Технологія отримання пеніциліну. Технологічна схема, апаратурне оформлення. Виробництво ін’єкційної форми ампіциліну натрівої солі. Тетрациклінові антибіотики. Кормовий біоміцин. Препарати бацитрацину, гризину, нізіну, трихотецину. ^ 7. Мікробіологія та санітарно-гігієнічний контроль виробництв Поняття санітарії і гігієни. Завдання санітарної мікробіології. Поняття про патогенність, токсигенність. Принципи санітарно-мікробіологічних досліджень. Сучасні методи мікробіологічних досліджень. Вимоги до санітарно-показових мікроорганізмів. Законодавча база України про гігієну та санітарію харчових продуктів. Характеристика і санітарно-показове значення бактерій групи кишечної палички, стафілококів, стрептококів, ентеробактерій, визначення КМАФАМ. Характеристика і санітарно-показове значення сульфітредукувальних клостридій, бактерій групи протея, термофілів, бактеріофагів, лістерій у виробництві харчових продуктів. ^ , мікробіологічні показники, що характеризують цей стан. Санітарно-гігієнічний контроль повітря виробничих приміщень харчових виробництв: методи і принципи відбору проб, визначення загальної кількості сапрофітних бактерій, стафілококів, стрептококів, патогенних мікроорганізмів. Санітарно-гігієнічний контроль води, що використовується у виробництві харчових продуктів: методи і принципи відбору проб, визначення мікробіологічних показників за ДСТУ. ^ змивів з одягу, рук, інвентарю, обладнання у виробництві безалкогольних напоїв. Методи і принципи відбору проб, визначення мікробіологічних показників. ^ до підприємств м’ясної промисловості: вимоги до території, до приймання і перед убійного зберігання худоби на м’ясокомбінаті, до водопостачання та каналізації, до особистої гігієни персоналу; вимоги до освітлення, вентиляції, опалення, до виробничих і допоміжних приміщень, до первинної обробки, до складських приміщень, холодильників, транспорту; до обробки продуктів забою, до обробки субпродуктів, до обробки кишкової сировини, до обробки жиросировини, до переробки крові, до побутових приміщень; до виробництва ковбасних виробів, до консервних цехів, вимоги до зберігання і реалізації виробів. ^ . Ветеринарно-санітарні вимоги до утримання приміщень, території ферм і догляду за тваринами. Ветеринарно-санітарні вимоги при доїнні корів. Первинна обробка, зберігання і транспортування молока. Правила особистої гігієни працівників молочної ферми. Загальні санітарні вимоги до молокозаводів. Гігієнічні вимоги до технологічного процесу переробки молока, кисломолочних продуктів, сирів. Гігієнічні вимоги до виробництва морозива. Гігієнічні вимоги до одержання молочних консервів. Санітарні вимоги до утримання обладнання, інвентарю, тари, особистої гігієни персоналу підприємств молочної промисловості. ^ , вимоги до пакування, транспортування, зберігання плодів і овочів. Санітарно-гігієнічні вимоги до переробки плодів і овочів: до території, водопостачання, каналізації, освітлення, вентиляції, виробничих приміщень, сировинних площадок, устаткування, до складів готової продукції; квашення, соління, консервування. ^ . Вимоги до виробничих лабораторій. Санітарні вимоги до умов проведення технологічного процесу та випуску пива, безалкогольних напоїв, до розливу і транспортування напоїв. ^ . Гігієнічні вимоги до борошна. Санітарна експертиза борошна. Вимоги до зберігання і транспортування борошна. Санітарні вимоги до хлібопекарського підприємства: території, водопостачання, каналізації, освітлення, вентиляції, до виробничих, побутових і допоміжних приміщень, до обладнання, інвентарю, тари. Санітарно-гігієнічні вимоги до умов технологічного процесу і випуску житнього хліба. Гігієна і санітарна експертиза хліба. Вимоги до зберігання, транспортування і реалізації хліба, хлібобулочних і кондвиробів. Особиста гігієна персоналу. Санітарно-гігієнічні вимоги до умов технологічного процесу і випуску макаронних виробів, харчоконцентратів. Санітарно-гігієнічні вимоги до умов технологічного процесу і випуску борошняних кондитерських виробів. Санітарно-гігієнічні вимоги до умов технологічного процесу і випуску цукристих кондитерських виробів. ^ . Харчові отруєння. Токсикози /ботулізм, стафілококове та стрептококове отруєння, мікотоксикози грибної природи/. ^ . Харчові токсикоінфекції /сальмонельози, отруєння, що викликані умовно-патогенними мікроорганізмами/. Характеристика збудників харчових отруєнь, хід хвороби та її профілактика. Харчові отруєння немікробного характеру. ^ у харчовій промисловості. Вимоги до засобів дезинфекції. Характеристика основних груп дезинфікувальних засобів, переваги та недоліки. ^ Використання біотехнологічних методів та підходів в практичній діяльності людей.. Хроматографічні методи, їх класифікація. Бумажна, газова, газорідинна, рідинна, афінна хроматографія, гель-хроматографія. Електрофорез, ультрацентрифугування, ізоелектрофокусування. Принцип роботи амінокислотного аналізатора. Кристалізація білків. Спектрофотометрія. Полярографія. Спектри поглинання. Метод флуоресценції. Мас-спектрофотометрія. ЯМР-спектроскопія. ЕПР-спектроскопія. Рентгеноструктурний анализ. Ізотопні методи.. Методи дослідження білків. Класифікація ферментів. Визначення, що таке білок, фермент, кофермент, субодиниця, субстрат, активація, активатор, інгібітор, субстратна специфічність, алостеричні ферменти. Загальні правила роботи з ферментами. Ферментативна активність, її визначення. Питома і молекулярна активність. Коефіцієнт молярної екстинкції. Визначення концентрації білку. Очистка ферментних білків. Фракціонування. Критерії чистоти ферменту. Субстратна специфічність ферментів. Вивчення кінетики ферментативних реакцій (ферментативний каталіз). Теорія Михаеліса. Рівняння Михаеліса-Ментена. Методи визначення константи Михаеліса. Визначення V та KM Активація та інгібування ферментативних ракцій. Типи інгібування ферментативних реакцій. Інгібітори ферментативних реакцій та їх значення для вивчення природи ферментів та механізму їх дії. Залежність швидкості ферментативних реакцій від середовища та стеричної будови активного центру фермента. Вплив рН середовища та температури на швидкість ферментативних реакцій. Стерична будова ферментів. Механізм дії ферментів. Металопротеїни. Окисно-відновні реакції, окисно-відновний потенціал. Атоми металів в активних центрах ферментів, властивості йонів перехідних металів, залізо та мідь вміщуючі білки. Методи дослідження металопротеїнів. Біополімери. Одержання біополімерів. Ліпополісахариди. Методи дослідження та структурний аналіз. Основи генної та клітинної інженерії. Ферменти генетичної інженерії. Використання технічного клонування ДНК в генній інженерії. Генна інженерія в медицині. Принципи генної терапії Методи одержання культур ліній тваринних і рослинних клітин. Одержання БАР в культурах клітин. Фармакобіотехнологія. ^ на навчання за ОКР «спеціаліст» на основі ОКР «бакалавр» з дисциплін фахового вступного випробування за спеціальностями 7.05140101 «Промислова біотехнологія» 7.05140103 «Фармацевтична біотехнологія» Мета випробування: • визначити наявний рівень фахової підготовки вступників; • перевірити вміння вступників застосовувати набуті знання і навички для вирішення практичних фахових задач, що відповідають функціональним обов'язкам посад, зазначеним у кваліфікаційній характеристиці бакалавра. На випробуванні вступнику пропонується виконати комплексне кваліфікаційне завдання (ККЗ). Рівень знань вступника оцінюється за обсягом і якістю виконаного ним завдання. Фахове вступне випробування оцінюється за стобальною шкалою. Загальний бал визначається як середньоарифметичне балів за окремі складові завдання. Округлення до цілого проводиться за математичними правилами округлення. Знання вступника по окремих складових завданнях ККЗ оцінюються так: ^ – вступник не дав відповідь на складову завдання ККЗ або не має уявлення про об’єкт вивчення (питання). 10 балів – вступник має нечіткі уявлення про об’єкт вивчення (питання), не може відтворити основні поняття. 30 балів – вступник має уявлення про об’єкт вивчення, фрагментарно відтворює незначну частину навчального матеріалу, може навести деякі елементарні основні визначення, виявляє здатність елементарно викласти думку. 50 балів – вступник має уявлення про об’єкт вивчення, відтворює менше половини навчального матеріалу, може навести деякі елементарні основні визначення, виявляє здатність елементарно викласти думку. 60 балів – вступник знає (відтворює) приблизно половину навчального матеріалу, знає тільки основні визначення та поняття, їх зміст та може дати їм пояснення, але допускає незначні помилки, може за зразком повторити відповідну операцію. 65 балів – вступник знає (відтворює) приблизно половину навчального матеріалу, знає тільки основні визначення та поняття, їх зміст та може дати їм пояснення, але допускає незначні помилки. Вступник не вміє самостійно аналізувати, узагальнювати, робити висновки. У відповіді може бути порушена послідовність викладення навчального матеріалу, можуть бути помилки у формулюванні складних теоретичних положень. 70 балів – вступник знає і розуміє більше половини навчального матеріалу, знає основні положення, визначення та поняття, їх зміст та може дати їм пояснення, може частково самостійно аналізувати, узагальнювати, робити висновки. У відповіді немає порушень в послідовності, але можуть бути помилки у формулюванні складних теоретичних положень. 75 балів – вступник правильно та логічно відтворює навчальний матеріал, знає основні та допоміжні визначення, їх зміст та може дати їм пояснення, може самостійно аналізувати, узагальнювати та робити висновки, вміє наводити окремі власні приклади на підтвердження викладених думок. Але відповідь має деякі незначні неточності. 80 балів – вступник правильно та логічно відтворює навчальний матеріал, знає основні та допоміжні визначення та поняття, їх зміст, може дати їм пояснення, може встановлювати найсуттєвіші зв’язки між явищами, фактами. Може самостійно аналізувати, узагальнювати, робити висновки. Вміє наводити окремі власні приклади на підтвердження викладених думок. Відповідь виконана у повному обсязі і логічно побудована. У відповіді відчуваються необхідні навички та вміння при рішенні практичних питань. 85 балів – вступник вільно володіє вивченим матеріалом, застосовує отримані знання в дещо змінених ситуаціях, вміє узагальнювати і систематизувати інформацію, використовує загальновідомі докази у власній аргументації. Вміє наводити окремі власні приклади на підтвердження викладених думок. У відповіді відчуваються необхідні навички при вирішенні практичних завдань. 90 балів – вступник володіє глибокими і міцними знаннями, застосовує отримані знання в нестандартних ситуаціях, вміє узагальнювати і систематизувати інформацію, використовує загальновідомі докази у власній аргументації. Вміє наводити окремі власні приклади на підтвердження викладених думок. Критично оцінює окремі нові факти і явища. 95 балів – вступник володіє глибокими і міцними знаннями, застосовує отримані знання в нестандартних ситуаціях, вміє узагальнювати і систематизувати інформацію. Критично оцінює окремі нові факти і явища, ідеї, виявляє особисту позицію щодо них. Суттєвим моментом відповіді вступника повинен бути зв’язок теорії з практикою, вміння застосовувати теоретичні знання при розв’язанні практичних завдань. 100 балів – вступник володіє глибокими, міцними, узагальненими, дієвими знаннями предмету, виявляє неординарні творчі здібності, аргументовано застосовує отримані знання в нестандартних ситуаціях, самостійно знаходить джерело інформації, узагальнює і систематизує її, може самостійно ставити та розв’язувати проблеми. Переконливо аргументує особисту позицію, узгоджуючи її з отриманими знаннями та загальними цінностями, розвиває свої обдарування та нахили. Особи, рівень знань яких оцінений нижче як 60 балів, до участі у конкурсі для зарахування на навчання не допускаються. Голова фахової атестаційної комісії, проф. Т.П. Пирог ^ на навчання за ОКР «спеціаліст» на основі ОКР «бакалавр» за спеціальностями 7.05140101 «Промислова біотехнологія» ^ з дисциплін фахового вступного випробування, що проводиться у формі співбесіди для категорій вступників, яким таке право надано згідно Правил прийому до НУХТ у 2012 році Мета випробування: • визначити наявний рівень фахової підготовки вступників; • перевірити вміння вступників застосовувати набуті знання і навички для вирішення практичних фахових задач, що відповідають функціональним обов'язкам посад, зазначеним у кваліфікаційній характеристиці бакалавра. На випробуванні вступнику пропонується відповісти на питання за програмою вступного випробування. Знання вступника оцінюються за обсягом і якістю наданих ним відповідей такими рівнями: «високий», «достатній», «недостатній». “Високий” рівень отримує вступник, який виявив систематичне і глибоке знання програмного матеріалу, вміння вільно виконувати завдання, передбачене програмою; засвоїв основну і знайомий з допоміжною літературою, рекомендованою програмою. “Високий” рівень, як правило, виставляється вступникам, які засвоїли взаємозв’язок основних понять програмних дисциплін в контексті їх значення для фаху, що здобувається; які виявили творчі здібності у розумінні, викладенні і використанні програмного матеріалу. Можливі незначні одна-дві помилки у розкритті другорядних питань, що не призводять до помилкових висновків. “Достатній” рівень отримує вступник, який виявив знання основного програмного матеріалу в обсязі, необхідному для навчання з фаху; який справляється з виконанням завдань, передбачених програмою; знайомий з основною літературою, рекомендованою програмою. “Достатній” рівень, як правило, виставляється вступникам, які допустилися непринципових похибок при виконанні екзаменаційних завдань. “Недостатній” рівень отримує вступник, який виявив знання з основного навчально-програмного матеріалу не в повній мірі, допустив принципові помилки у виконанні передбачених програмою завдань. “Недостатній” рівень, як правило, виставляється вступникам, які неспроможні навчатися без додаткових занять з дисциплін програми. Особи, рівень знань яких оцінений як “Недостатній”, до участі в конкурсі для зарахування за цими результатами не допускаються. ^ ЛІТЕРАТУРА
|
