Удк 338. 48 (477) моделі розвитку туристичних підприємств icon

Удк 338. 48 (477) моделі розвитку туристичних підприємств




НазваУдк 338. 48 (477) моделі розвитку туристичних підприємств
Сторінка1/26
Дата31.12.2012
Розмір5.17 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26

Формування ринкової економіки formation of market economy

В україні. 2011. Вип. 25. С.-4. ISSN 2078-5860 in ukraine. 2011. Is.25 P.-4

УДК 338. 48 (477)

МОДЕЛІ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ

О. Бабчинська

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 87

Дана стаття присвячена питанням формування моделей розвитку туристичних підприємств. В роботі представлені загальні моделі розвитку туристичної галузі, Автор визначає основні підсистеми для подальшого моделювання розвитку туристичних кластерів та підприємств.

Ключові слова: туризм, модель розвитку, кластерна модель, модель якості туристичної послуги, формування туристичних маршрутів.

Актуальність дослідження проблем розвитку туристичних фірм обумовлено тим, що туризм є високодохідною галуззю, порівнянною по ефективності інвестиційних вкладень в нафтогазовидобувну і переробну галузь. У сфері туризму тісно переплетені інтереси культури і транспорту, безпеки і міжнародних відносин, екології та зайнятості населення, готельного бізнесу та санітарно-курортного комплексу, тому це дуже актуальна тема дослідження для сьогодення . Туристична діяльність в розвинених країнах є важливим джерелом підвищення добробуту держави. Щодо нашої держави, то туризм в Україні є важливою економічною гілкою [1]. Серед основних проблем, котрі пов`язані з туризмом і можуть стати центром сформованої моделі розвитку, можна виділити наступні:інвестування у туризм;проблеми щодо регулювання туристичних потоків та побудови ефективних туристичних маршрутів;побудова та розвиток туристичного комплексу;економічний розвиток туризму в рекреаційних зонах;управління інвестиційною діяльністю підприємств туристичної сфери;реклама туризму; кластер на модель розвитку туризму в регіоні:якість туристичних послуг;моделі бізнес-процесів туристичного підприємства.

Інвестиції в туризм - активи, які отримуються туристичним підприємством або туристично-привабливим регіоном з метою збільшення прибутку, зростання вартості капіталу, відтворення життєдіяльності проекту або інших вигод для інвестора.

Принциповою проблемою сучасного управління індустрією туризму залишається відсутність його чіткого механізму, тобто взаємопов`язаної та виваженої сукупності прийомів, методів та важелів впливу на суб’єктів господарювання в туристичній галузі. Всі ці чинники вимагають необхідність системного дослідження широкого кола проблем організації, планування рекреації, створення нових моделей управління туристською індустрією.

Підсумовуючи вищесказане, система моделей розвитку туризму в країні може бути представлена наступним чином (див. Рис. 1.).

Рішенням всіх цих проблем може бути економіко-математичний апарат моделювання. Існує ціла низка класичних лінійних та нелінійних математичних моделей, що описують розвиток туризму[2].

Аналізуючи кожну підсистему окремо, можна виділити наступний перелік вирішуваних в кожній з областей задач:

1. Регулювання туристичних потоків та розвиток маршрутів: оптимізації

в’їзних туристичних потоків – ця задача повністю ідентична задачі формування оптимального портфелю цінних паперів у фінансовому аналізі; задача ефективного управління побудови туристичних маршрутів.

2. Розвиток рекреаційного туристичного комплексу: задача оптимізації якості розміщення в готелях за функціями витрат та ринкової ціни, задача інвестування у сферу рекреаційного туризму, дослідження систем управління, виявлення основних принципів і методів управління; аналіз процесів і методів системного управління, використовуваних вітчизняними підприємствами в сучасних умовах перехідної економіки, виявлення їх недоліків і шляхів подолання;

3. Інвестування у туристичну галузь: задача оптимізації розподілу інвестиційних засобів на розвиток окремих секторів туристичної індустрії, задача оптимального управління ризиками фінансового інвестування, а також задачі імітаційного моделювання щодо фінансування у розвиток туризму .

4. Реклама туризму: задача моделювання рекламної компанії у туризмі – задача оптимізації планів рекламної компанії, задача оптимізації бюджету рекламної компанії.

5. Управління якістю туристичних послуг [3].




Рис. 1. Моделі розвитку туризму


Тож об`єднавши рішення задач всіх підсистем туристичної галузі, можна створити цілісну систему розвитку туристичного бізнесу.

Дослідження визначених моделей може бути здійснено за допомогою імітаційного моделювання, інформаційних моделей, експертної оцінки тощо. Отже, комплексне застосування всіх складових моделі управління якістю туристичних послуг забезпечить динамічний розвиток туристичних підприємств та відповідну якість надання туристичних послуг.

____________________________________________

  1. Ткаченко Т.І. Сталий розвиток туризму: теорія, методологія, реалії бізнесу: [монографія] ∕ Т.І. Ткаченко – К.: Київ. Нац.. торг.-екон. ун-т, 2006. – с.537.

  2. Г.В.Антюфеев, Н.Н.Жигирев, Ш.У.Низаметдинов Модели распределения ресурсов мегаполиса между секторами туристического бизнеса // Экономика и математические методы, 2002, том 38, №4, с 39-48.

  3. Швец И.Ю. Управление качеством туруслуги ∕∕ Культура народов Причерноморья. – 2005. – № 61. – с.61-72.

^ MODELS OF TRAVEL COMPANIES

O. Babchynska

Vinnytskyy Trade and Economics Institute KNTEU

21050, Vinnitsa, st. Soborna, 87

This article deals with the question of forming patterns of tourist enterprises. This paper presents the general model of development based on the quality management system of tourist services, the formation of tourist routes. The author identifies the main subsystems for further simulation of clusters and tourist enterprises.

Keywords: tourism, development model, cluster model, the quality of tourist services.

УДК 657.312.34

^ ПОСТІЙНІ ТА ЗМІННІ МАРКЕТИНГОВІ ВИТРАТИ У МАРКЕТИНГОВОМУ БЮДЖЕТІ

Я. Бахарєва

Вінницький національний аграрний університет

21008 м.Вінниця, вул.Сонячна, 3

Дана стаття присвячена важливості поділу маркетингових витрат підприємства на постійні та змінні та їх впливу на формування маркетингового бюджету підприємства

Ключові слова : маркетингові витрати, змінні витрати обігу, постійні витрати обігу, бюджет маркетингу.

^ Актуальність проблеми. Функціонування переробних підприємств АПВ в умовах ринкової економіки передбачає достатньо високий рівень конкурентоспроможності їх продукції (послуг) на внутрішньому та зовнішньому ринках. Забезпечення конкурентоспроможності передбачає розробку та впровадження оптимальних планів, прийняття найкращих рішень виходячи з реальних локальних умов функціонування підприємства. Разом з тим для забезпечення достатнього рівня прибутковості підприємства необхідно забезпечити відповідні обсяги реалізації виготовленої продукції (послуг). Одним з вагомих чинників впливу на забезпечення даного показника а також на збереження клієнтської бази є маркетингові витрати підприємства.

Науковці сприймають маркетингові витрати по-різному: одні вважають їх основним фактором впливу на короткострокові прибутки, інші - як інвестиції в створення та збереження клієнтської бази.

^ Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питанням класифікації та розподілу маркетингових витрат присвячені роботи багатьох науковців, зокрема: Голова С.Ф., Корнєєвої І.В., Ларрреше Ж.К., Немировського І., Рейбштейна Д., Старожукової І.. Проте дискусійним залишається питання аналізу доцільності та ефективності маркеитнгових витрат в розрізі постійних та змінних витрат.

^ Метою роботи стало дослідження підходів до класифікації та розподілу маркетингових витрат в бюджеті маркетингу, зокрема на постійні й змінні, і їх вплив на оцінку ефективності маркетингової діяльності підприємства та зниження ризиків обрання невірної маркетингової стратегії.

^ Викладення основного матеріалу дослідження. Більшість досліджень маркетингових витрат грунтуються на тому, що аналіз їх ефективності проводиться по принципу "витрати-прибутковість", тобто співставленням одержаного прибутку та здійснених при цьому витрат. В той же час рекомендується розподіляти маркетингові витрати по регіонам збуту, видам продукції (послуг), каналам збуту. З точки зору маркетолога такий підхід до оцінки ефективності маркетингового бюджету є виправданим, проте, для інших управлінців він є дещо недосконалим.

За будь-якого підходу корисно відрізняти постійні витрати на маркетинг від змінних. Тобто варто розрізняти маркетингові витрати які завжди будуть незмінними та такі які будуть змінюватись відповідно до змін обсягів продажу продукції. Така класифікація маркетингових витрат вимагає перегляду кожної статті маркетингового бюджету. Зазвичай валові змінні витрати розглядаються як витрати, які змінюються зі змінами обсягів одиничних продаж. Щодо витрат обігу - то тут знадобиться дещо інша концепція. Сукупні змінні витрати найімовірніше будуть змінюватись безпосередньо з вартісним обсягом проданих одиниць продукції, тобто зі зміною доходу. Таким чином доцільніше буде відображати змінні витрати як відсоткову долю доходу, а не як певну частку грошової вартості продукції.

Класифікація витрат обігу (постійні та змінні) залежить також від організаційної структури підприємства та від конкретний рішень керівництва. Однак ряд позицій у більшості випадків відноситься до тієї або іншої категорії - за умови, що їх статус як постійних або змінних може залежати від часу (врешті-решт всі витрати стають змінними).

Протягом планового періоду (місяць, квартал, рік) постійні маркетингові витрати можуть містити:

оплата праці маркетингового персоналу;

оплата праці торгового персоналу;

витрати на основні рекламні кампанії (в т.ч. виробничі витрати);

витрати на матеріали для стимулювання збуту (засоби продажу в торгових закладах, на виготовлення купонів), а також витрати обігу;

знижки на спільну рекламу (що базуються на обсягах продажу минулих періодів);

інші витрати.

В той же час постійні витрати на маркетинг можуть включати до свого складу:

комісійні винагороди торговим агентам, продавцям та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

премії від продажу, які залежать від цільових показників збуту;

знижки від фактурної ціни та знижки за досягнутими результатами (що пов'язані з поточним обсягом продажу);

засоби попередньої оплати (за умови їх включення до кошторису витрат на стимулювання збуту);

знижки за місцеві рекламні кампанії та паблік рілейшн, які проводяться роздрібними торговими представниками та відшкодовуються головною компанією, знижки за спільну рекламу, що грунтуються на поточному продажу.

Прикладом рішення, яке тісно пов’язане зі співвідношенням між постійними та змінними маркетинговими витратами може бути вибір між залученням маркетингового аутсорсера та власним маркетинговим персоналом. Залучення штатного маркетингового персоналу тягне за собою великий ризик, оскільки заробітна плата повинна виплачуватися навіть у тому випадку, коли підприємство не досягне цільових показників доходу. І навпаки, коли підприємство використовує сторонніх агентів, що працюють на комісійній основі, його витрати обігу зменшуються у випадку невиконання плану продажу.

^ Сукупні витрати обігу (маркетингові витрати)= Сукупні постійні витрати обігу+Сукупні змінні витрати обігу

Сукупні змінні витрати обігу =Дохід*Змінні витрати обігу

Звичайно, перехід від використання штатного маркенгового персоналу до залучення торгового посередника може викликати зміни в доходах. І першим кроком аналізу таких витрат є розрахунок рівня доходів, який забезпечить вирівнювання комерційних витрат. Проте, цей перший крок є важливим у розумінні та пошуку системи компромісів. Існує багато типів змінних витрат обігу і деякі з них розраховуються за складними формулами що вказуються, наприклад, в контрактах підприємства з дилерами. Витрати на реалізацію продукції можуть містити заохочення дилерам, які залежіть від виконання планів продажу, відшкодування витрат роздрібних торгових агентів на спільну рекламу тощо.

Маркетологи зазвичай не розглядають свої бюджети в контексті постійних та змінних витрат, проте за таких умов вони б мали можливість одержати дві наступні переваги:

- по-перше, якщо витрати на маркетинг дійсно є змінними, то складання бюджету таким чином буде больш точним. У випадку якщо у маркетинговий бюджет закладають постійну величину витрат - то на кінець періоду одержать невідповідності або відхилення, у разі коли збут не досяг цільових показників. І навпаки, гнучкий бюджет, тобто такий, що враховує свої дійсно змінні елементи витрат, буде відображати фактичні результати незалежно від того, на якому етапі було припинено продаж;

- по-друге, короткострокові ризики, що пов’язані з постійними витратами на маркетинг є вищими від тих, що пов’язані зі змінними маркетинговими витратами. Якщо передбачається, що доходи будуть відчутно реагувати на фактори, котрі не можна контролювати, є можливість завчасно зменшити ризик, за умови включення в маркетинговий бюджет більшої частки змінних і меншої частки постійних витрат.

Зважаючи на вказані переваги варто також відмітити, що слід приділяти увагу і тому, що постійні витрати вимірюються простіше,ніж змінні. Зазвичай постійні витрати можна відслідкувати на основі первинних та вторинних документів обліку. А от для визначення розміру змінних витрат необхідно вимірювати темп їх росту. Вони можуть бути представлені як наперед визначений відсоток доходу та можуть змінюватись відповідно до зміни кількості реалізованих одиниць продукції. Ще одним ускладненням є те, що деякі змінні витрати обігу стосуються лише загального обсягу продажу (наприклад, знижки дилерам за готівковий розрахунок або за конкретні обсяги реалізованої продукції).

Окрім того, існують ситуації, коли деякі витрати на перший погляд здаються постійними, а при більш детальному розгляді виявляються поетапними, тобто такими, що вважаються постійними до певного моменту, а потому ініціюють додаткові витрати. Наприклад, при плануванні певної кількості маркетингових заходів і збільшенні їх кількості за рішенням керівництва протягом звітного періоду. Такі витрати можна розглядати як постійні лише за умови чіткого розуміння границь аналізу.

Також при складанні маркетингового бюджету виникають ситуації, коли досить важко змоделювати поетапні витрати (знижки клієнтам, сума закупівель яких перевищує певний рівень, преміальні власному торговому персоналу за перевиконання плану продажу) оскільки вони можуть стати функціями, які важко описати. Тому в таких випадках досить складно відобразити творчий підхід до планування таких витрат в розрізі постійних та змінних витрат.

Маркетингові витрати підприємств не є загальнодоступною інформацією, проте для інвесторів даний показник є важливим у випадку порівняння привабливості підприємств, оскільки в більшості випадків вони розглядаються як відсоток обсягів продажу та вказують на те, наскільки багато коштів інвестувалося в дану область.

Під час аналізу маркетингового бюджету звертають увагу на наступні 3 показники:

1) маркетингові витрати як частка обсягів продажу (вказує на те, наскільки активно підприємство займається маркетингом). Рівень даного показника варіюється в залежності від виду продукції, стратегій та ринків збуту. Різновиди даного показника використовуються для перевірки елементів маркетингу в порівнянні з обсягами продажу;

^ Витрати на маркетинг як частка обсягу продажу=Витрати на маркетинг/Дохід

2) витрати на рекламу як відсоток обсягів продажу. Це підмножина маркетингових витрат що характеризує ефективність інвестування в рекламні заходи. Проте, перш ніж використовувати даний показник варто перевірити чи були вирахувані з доходу певні витрати на маркетинг (щоб обрахувати чистий обсяг збуту);

3) відрахування за місце реалізації. Специфічна форма витрат, що являє собою нарахування, які здійснюють роздрібні торгові агенти за надання торгівельних та складських площ для зберігання та реалізації нових партій продукції. Даний вид витрат може бути представлений у вигляді одноразових готівкових платежів, безкоштовних товарів або спеціальних знижок. Конкретні умови виплати даних відрахувань дадуть можливість визначити до складу яких витрат вони входять - постійних чи змінних, або напівзмінних.

Висновки. Розуміння різниці між постійними та змінними маркетинго­вими витратами може допомогти підприємству враховувати ризики, що пов’я­зані з альтернативними стратегіями збуту. В цілому, стратегії, наслідком яких є змінні витрати обігу, є менш ризикованими, оскільки змінні витрати обігу будуть меншими у випадку, коли продажі не виправдають очікувань. При розробці свого маркетингового бюджета підприємство повинно вирішити, яку частину витрат варто віднести на поточний період, а яку амортизувати протягом кількох періодів. Особливо такий підхід доречний для маркетингових витрат, які розглядаються підприємством як капіталовкладення.

____________________________________________
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26

Схожі:

Удк 338. 48 (477) моделі розвитку туристичних підприємств iconМоделі розвитку туристичних підприємств
Постійні та змінні маркетингові витрати у маркетинговому бюджеті підприємства
Удк 338. 48 (477) моделі розвитку туристичних підприємств iconУдк 338. 5 056. 257: 338. 43 Л – 56
Л – 56 Гнучкий розвиток підприємств на основі оптимізації повних витрат: Монографія. – Суми: Видавництво СумДУ, 2009. – 170с
Удк 338. 48 (477) моделі розвитку туристичних підприємств iconУдк 338. 246. 87 (477) Є. А
Аналіз передумов формування та оцінка сучасного стану енергетичної безпеки України
Удк 338. 48 (477) моделі розвитку туристичних підприємств iconСучасні моделі розвитку підприємств
Тому одним із актуальних питань економічних досліджень є пошук шляхів забезпечення відповідного новим умовам господарювання процесу...
Удк 338. 48 (477) моделі розвитку туристичних підприємств iconУдк 332. 8(477): 336 Вязникова О.Є. м. Луганськ теоретичні основи фінансового забеспечення підприємств житлового господарства в україни
Усі джерела фінансування будь-яких підприємств поділяються на власні кошті, залікові та бюджетні асигнування
Удк 338. 48 (477) моделі розвитку туристичних підприємств iconУдк 338. 33 Моделювання механізму управління стратегіями диверсифікації промислових підприємств
Ах обмеженості ресурсів: фінансових, сировинних та інших, вимагає зосередження їх на найбільш перспективних напрямках, де імовірність...
Удк 338. 48 (477) моделі розвитку туристичних підприємств iconУдк 316. 42: 338. 1 Н. В. Винниченко
Нвестиційна та соціальна складові загальної концепції соціально-економічного розвитку україни
Удк 338. 48 (477) моделі розвитку туристичних підприємств iconУдк: 336. 71: 005. 962. 131](477) метод фінансових коефіцієнтів як інструмент оцінки ефективності діяльності українських банків
Их коефіцієнтів в якості інструмента оцінки ефективності діяльності українських банків. На прикладі аналізу найбільш поширених показників...
Удк 338. 48 (477) моделі розвитку туристичних підприємств iconУдк 368(477) Олена Сергіївна Журавка
У статті здійснюється оцінка й аналіз основних показників розвитку сучасного страхового ринку України
Удк 338. 48 (477) моделі розвитку туристичних підприємств iconУдк 338. 439. 5 Продовольчий ринок: сучасний стан та перспективи розвитку жмайлов В. М., к е. н., доцент, Сумський нау жмайлова О. Г., к е. н., доцент двнз «уабс нбу»
В статті розглядаються питання функціонування продовольчого ринку як елементу ринкової інфраструктури та засобу забезпечення розвитку...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи