Тема 11 Клієнтська політика банку icon

Тема 11 Клієнтська політика банку




Скачати 187.11 Kb.
НазваТема 11 Клієнтська політика банку
Дата28.04.2013
Розмір187.11 Kb.
ТипДокументи

Тема 11 Клієнтська політика банку


  1. Сутність та склад клієнтської бази банку

  2. Аналіз клієнтської бази банку та етапи роботи банку по залученню потенційних клієнтів

  3. Форми стимулювання споживачів банківських послуг, банківського персоналу та посередників


Інформаційні джерела:

  1. Завадська Д.В. Маркетинг у банку: теорія та методологія / [Д.В.Завадська, Л.В.Жердецька, Л.В.Кузнєцова]. – Одеса: Атлант, 2010. – 717 с.

  2. Лютий І. О. Банківський маркетинг : навч. посібник / І. О. Лютий, О. О. Солодка. – К. : Знання, 2006. – 395 с.

  3. Нікітін А.В., Бортніков Г.П., Федорченко А.В. Маркетингу банку: Навч. посіб. / За ред. А.В. Нікітіна. - К.: КНЕУ, 2006. – 432 с.

  4. Романенко Л. Ф. Банківський маркетинг : підручник / Романенко Л. Ф. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 344 с.

  5. Ткачук В. О. Маркетинг у банку : навч. посіб. / Міністерство освіти і науки України, Тернопільський державний економічний університет. – Тернопіль: Синтез-Поліграф, 2006. – 225 с.




  1. Сутність та склад клієнтської бази банку


Російський економіст Масленченков Ю.С. стверджує, «…що наявність клієнтської бази – один з необхідних елементів ведення банківського бізнесу. Тому всі його аспекти повинні орієнтуватися на створення достатньої для забезпечення прибутку клієнтської бази та на збереження її стійкості в процесі розвитку банку».

Склад та якість клієнтської бази впливають на обсяг та якість додатково залучених ресурсів, на можливість збільшення та розширення кредитного та інвестиційного портфелів, а також на обсяг платежів, які проводяться через банк партнерами-кореспондентами.


14
Формування клієнтської бази є важливою передумовою досягнення банками своєї кінцевої цілі – отримання прибутку. Крім того, розширення клієнтської бази сприяє підвищенню стійкості та конкурентоспроможності банків, а також зміцненню їх позицій на освоєних сегментах ринку банківських послуг для залучення нових клієнтів.

Відтак, клієнтську базу банку слід розглядати як обов’язковий нематеріальний елемент його ресурсів на рівні з капітальною базою, людськими ресурсами, матеріально-технічною базою, фінансовими ресурсами, інформацією тощо, без якого банківська установа не може існувати та розвиватися.

Для розробки стратегії з управління окремими сегментами клієнтської бази  фізичні особи можуть бути класифіковані за такими ознаками, як вік, соціальний статус, сімейний стан, рівень доходу, тип особистості, поведінка та ін.

Юридичною особою  є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, здатна від власного імені набувати права і обов’язки.

Фізична особа підприємець (ФОП)  це фізична особа, яка для ведення господарської діяльності зареєстрована як підприємець без статусу юридичної особи. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

За приналежністю до того чи іншого сектору економіки розрізняють клієнтів, що належать до нефінансового (відносяться організації реального сектору економіки) та фінансового сектору економіки (належать організації, діяльність яких в основному пов’язана з наданням послуг фінансового характеру.

Клієнтів можна класифікувати і за формами обслуговування, визначаються видами споживаних банківських послуг. Так, в залежності від того, чи здійснюють клієнти платежі через розрахункові рахунки, чи отримують кредити, чи вкладають гроші на депозити, їх можна поділити на платників, отримувачів, позичальників, портфельних інвесторів та ін. За таким критерієм, як юрисдикція, клієнтів банку можна поділити на резидентів та нерезидентів.

За характером обслуговування банком клієнтів можна поділити на звичайних та VIP-клієнтів. До звичайних належать клієнти, що споживають стандартні послуги банківської установи та не являють собою великої цінності для банку, до VIP групи належать ті клієнти в яких банк найбільше зацікавлений.

В якості критерію переходу клієнта з статусу «звичайного» до «VIP-статусу» зазвичай використовується збільшення середніх залишків грошових засобів на розрахункових чи депозитних рахунках клієнта з деякий звітний період до рівня, який кожен банк встановлює самостійно.

За строками обслуговування клієнтів поділяють на:

  • постійних;

  • тимчасових;

  • разових.

Старі клієнти мають тісні зв’язки з банком та їх вибір зазвичай пов’язаний з якістю обслуговування, довірою до банка, високою професійною майстерністю банківського менеджменту, а також розумінням банком запитів та потреб клієнта.

Усталені клієнти ще не досягли високого рівня довіри до банку, але в цілому задоволені послугами, що надає банк та не збираються в найближчий час змінювати банк.

Нові клієнти  це клієнти з якими банк раніше не мав ділових відносин. Це можуть бути нові підприємства, які раніше не обслуговувались в кредитних організаціях, а також суб’єкти, які змінюють банк з різних причин, частіше за все через незадоволення якістю обслуговування.

Специфіка реалізації банківських продуктів, наявність великих банків, які займають значну частку на ринку банківських послуг, лібералізація умов здійснення економічної діяльності обумовлюють особливу конкуренцію в банківському секторі України, крім того данні фактори підвищують цінність клієнта для банку, а також необхідність створення ефективної системи управління клієнтською базою банку. Важливим вихідним моментом в роботі з клієнтами є розробка клієнтської політики банку.

Клієнтська політика банку  це, в першу чергу внутрішній документ банку, який визначає конкретні задачі в роботі банку з формування ефективної клієнтської бази, їх ресурсне забезпечення, пріоритети, систему контролю за виконанням положень даного документу.

Клієнтська політика враховує всі побажання структурних підрозділів банку та слугує вагомим стимулом для систематичної та ефективної роботи з створення необхідної для банку клієнтської бази.

Даний документ варто відносити до ряду найважливіших стратегічних документів банку, таких як кадрова політика, бізнес-плани підрозділів, тарифна політика, розробка і реалізація яких є свідченням грамотного ведення бізнесу та входження банку до числа успішних компаній.

Ринок банківських послуг знаходиться в постійному русі, тому банк при формуванні клієнтської політики має вивчати економічні явища, процеси, а також аналізувати фактори, які впливають на можливість залучення клієнтів.

До макроекономічних факторів, що впливають на формування клієнтської політики банку належать наступні:

  • рівень конкуренції в банківській сфері;

  • поточна кон’юнктура ринку;

  • регуляторна політика;

  • стан грошово-кредитної системи;

  • рівень інфляції;

  • рівень доходів населення;

  • стан розвиту окремих галузей, регіонів.

Серед мікроекономічних факторів слід зазначити:

  • фактичний розмір капіталу;

  • імідж банку на ринку банківських послуг;

  • ефективність маркетингової, особливо конкурентної політики банку;

  • кваліфікація персоналу, в тому числі культура обслуговування клієнтів;

  • технології, що використовуються банком, та їх відповідність потребам наявних та потенційних клієнтів;

  • широта номенклатури послуг;

  • цінова політика банку;

  • маркетингова стратегія банку;

  • стабільність клієнтської бази банку.

При розробці клієнтської політики банку проводиться аналіз та оцінка вихідного стану клієнтської бази банку, причини відтоку клієнтів; ринку, що обслуговується, тобто клієнтів банку, їх потреби; наявність відповідних банківських продуктів і послуг, що задовольняють потреби; можливість та вигідність задоволення потреб; визначення внутрішніх витрат для надання послуг, або шляхів отримання необхідних фінансових ресурсів; привабливості ринку, тобто його розмір, темпи росту та їх прогнози; загальну кількість існуючих і потенційних клієнтів; міру концентрації клієнтів, їх силу; важливість банківського продукту чи послуги для клієнта; зручність комунікацій із вкладниками депозитів та користувачами кредитів; частоту придбання послуг; фінансові характеристики клієнтів; міру диференціації банківських продуктів і послуг, їх капіталомісткість; міру концентрації конкурентів, їх кількість; можливості введення нових продуктів і послуг та ймовірну реакцію ринку; відносну дохідність послуг та тенденції її зміни.

Основними цілями формування клієнтської політика банку є:

  • максимальне задоволення існуючих клієнтів банку послугами та рівнем обслуговування на основі вивчення їх потреб з метою побудови конструктивних довготермінових взаємовигідних відносин з ними, що забезпечить підвищення прибутковості та ефективності діяльності банку в цілому;

  • узгодження стратегій і методів взаємодії з клієнтами з врахуванням їх запитів і побажань, рівня вигідності для банку.

Механізм формування клієнтської політики банку являє собою цілеспрямований та послідовний процес вибору цільових сегментів ринку банку та визначення стратегії співпраці з ним, що базується на масштабних дослідженнях потенційного ринку банківських послуг і стратегічних орієнтирах та можливостях самого банку; розробки й конкретизації комплексу підходів щодо залучення та обслуговування для кожного цільового сегмента ринку в рамках концепції розвитку клієнтської бази банку, що являє собою формування клієнтської бази банку; безпосереднього залучення споживачів до банку, їх обслуговування, підтримання зв’язків з ними та оперативного управління вказаними процесами.


2 Аналіз клієнтської бази банку та етапи роботи банку по залученню потенційних клієнтів

Головна задача аналізу клієнтської бази банку в системі управління ресурсами полягає в тому, щоб максимально знизити невизначеність, в якій приймаються рішення щодо формування та використання ресурсів банку в цілому та поточних пасивів зокрема.

Для банку важливо оцінити величину можливого залишку на рахунку клієнта; визначити значущість клієнта з точки зору підтримання ним постійного незнижуваного залишку на рахунку; визначити, скільки та яких клієнтів банку необхідно мати у себе на обслуговуванні (або залучити) для досягнення визначеної частки цих ресурсів в сумарному обсязі залучення.

Початковим етапом аналізу клієнтської бази є її групування за певною ознакою, що дозволить визначити найбільш цінні групи клієнтів, а також підвищить достовірність висновків і сприятиме отриманню більш об’єктивної оцінки стану клієнтської бази.

Клієнтів банку можна і потрібно класифікувати за різними критеріями. Потрібно лише виявити важливі для класифікації критерії та на їх основі визначити клієнтів, які входять до кожного зі сформованих сегментів.

Такими критеріями можуть бути обрані: сумарні (середні) обороти за рахунком клієнта – сума дебетового і кредитового оборотів; величина залишку на рахунку; форма власності; сфера діяльності, галузь, територіальне розташування і т.д.

Для виявлення поточних тенденцій доцільно розглядати, як мінімум, чотири ряди динаміки:

  • суми загальних залишків коштів клієнтів на рахунках у банку;

  • суми залишків коштів у найбільших клієнтів;

  • суми залишків у клієнтів, що не входять в групу найбільших;

  • показників диверсифікації.

Показниками, що характеризують структуру клієнтських рахунків є:

а) структура клієнтів за величиною залишків. На підставі розподілу рахунків за величиною залишку визначається показник структури за величною залишків (СВЗ).

За результатами розрахунку даного показника можливі наступні результати:

  • спостерігається явне превалювання групи клієнтів з дуже малими залишками (малими, середніми, великими та дуже великими залишками);

  • розподіл рахунків за величиною залишків рівномірний;

  • відсутність груп клієнтів, що домінують за величиною залишків.

б) структура клієнтів за величиною оборотів (СВО). Здійснюється розподіл клієнтів за умовними групами відповідно до величини оборотів.

Аналогічно попередньому показнику можливі наступні ситуації:

  • превалювання групи клієнтів з дуже малими (малими, середніми, великими, дуже великими) для даного банку оборотами;

  • розподіл рахунків за оборотами рівномірний;

  • відсутність груп клієнтів, що домінують за величиною оборотів.



Для аналізу розвитку клієнтської бази використовуються такі коефіцієнти:

  • коефіцієнт плинності клієнтської бази банку:

,

де Рз  середня кількість закритих рахунків за аналізований період;

Р  середня кількість рахунків.


  • коефіцієнт залучення клієнтів:

    ,

  • коефіцієнт сталості клієнтів клієнтської бази банку:




.




Важливим напрямком аналізу клієнтської бази є вивчення показників стабільності залишків на рахунках є наступні.

Середній сумарний залишок на клієнтських рахунках за період.

Підсумовуючи щоденні залишки за рахунками клієнтів у заданому діапазоні, отримують щоденні сумарні залишки для кожної з груп (= 1,2,3.... n). За період, що досліджується, для кожної з груп визначаємо середній сумарний залишок .

Величина незнижуваного залишку (мінімальне значення сумарного залишку ).


Коефіцієнт стабільності – показник зміни залишків для кожної з виділених груп клієнтів ():

.





За коефіцієнтом стабільності оцінюється стабільність залишку за амплітудою його коливань.

Показник, який характеризує нестабільність залишків, визначаємо наступним чином:




= 1 – .





Замість показника можна використати імовірнісний показник , який визначає значення , тобто нижче якого залишок не буде з імовірністю а.

Тоді формула (1.5) набуває вигляду:




=.


Величина коефіцієнта стабільності для різних видів поточних пасивів залежить від різних чинників, найбільш значущими з яких є поточна економічна ситуація і ринкова кон’юнктура.

Показник тривалості зберігання коштів – коефіцієнт, що характеризує строк, протягом якого величина залишку на рахунку клієнта не знижується.


Показник індивідуальної мінливості.

Для його визначення розглядаються всі клієнти відокремлено в заданому діапазоні за період, що аналізується. Для них щоденні залишки (t), де m=1,2,…Ni – номер в діапазоні; t=T0…T – час. Для кожного m-го клієнта визначимо – середній залишок за період, що аналізується, та – мінімальний залишок за цей самий період.

Після вказаних обчислень можна розрахувати значення показника, який характеризує мінливість для кожного клієнта індивідуально – коефіцієнт індивідуальної мінливості:




= .



За аналогією з в цьому випадку також можна використовувати замість показника імовірнісний показник , який характеризує величину , менше якої індивідуальний залишок не буде з імовірністю a.

У такому випадку попередня формула набуває наступного вигляду:

.





Показник загальної мінливості – обчислюється як відношення середнього квадратичного відхилення суми залишків за всіма рахунками до середнього значення цієї суми за період:




.





Рівень осідання або відтоку коштів:




,




де

– відповідно, залишки коштів на кінець та початок періоду;




Н – оборот по надходженню коштів на рахунки за період.


Показник – коефіцієнт синхронності, який характеризує синхронність зміни залишків на поточних рахунках клієнтів у кожному з діапазонів :




.





Цей коефіцієнт забезпечує оцінювання впливу синхронності та амплітуди

коливань залишків на ризик їх використання.

При проведенні дослідження впливу найбільших клієнтів на стабільність клієнтської, та, в підсумку ресурсної бази, доцільно використовувати наступні показники:

  • частка найбільших клієнтів (ЧНК) – їх відбір здійснюється на основі середнього залишку і кредитового обороту за період (ці клієнти повинні значно відрізнятися від середніх у групі);

  • частка найбільших клієнтів в обороті (ЧНКОБ);

  • частка найбільших клієнтів в середніх залишках (ЧНКз);

  • зв’язок між змінами на рахунках найбільших і решти клієнтів (ККОР).

  • наявність майнових зв’язків між банком і найбільшими клієнтами (ЧНКІНС).

Загальний принцип оцінки результатів аналізу зазначених показників – чим менша частка найбільших клієнтів, тим краще.

Оптимальною є ситуація, в якій основну частину залишків банку забезпечують середні та дрібні клієнти.

Найбільш негативною вважається ситуація, коли наявні високі значення частки найбільших клієнтів в обороті та в середніх залишках при низьких значеннях частки найбільших клієнтів та коефіцієнта кореляції між змінами на рахунках найбільших і решти клієнтів.

Підсумковим етапом аналізу клієнтської бази банку, з точки зору її впливу на формування поточних пасивів, є прогноз, що здійснюється на основі даних аналізу поточного стану клієнтської бази і поточних тенденцій зміни клієнтських ресурсів.

Він будується за двома напрямами:

  • прогнозування майбутнього

  • стану за умови збереження поточних тенденцій;

  • прогнозування ймовірної зміни тенденції і оцінка надійності самого прогнозу.

На основі запропонованої методики здійснюється оцінка якості кожного рахунку і визначаються наступні показники:

  • середня якість рахунків;

  • середня сума залишків на рахунках з урахуванням якості;

  • ефективність клієнтської бази, яка обчислюється як відношення суми залишків з урахуванням якості до суми всіх залишків [38].

Чим вища ефективність, тим більший обсяг клієнтських коштів буде доступний для вкладення.

У процесі роботи по залученню потенційних клієнтів корпоративного ринку, тобто ринку юридичних осіб, можуть бути виділені таки етапи:

^ 1. Збір інформації про потенційних клієнтів.

Основні джерела інформації: дані статистики, інформація пенсійного фонду, засоби масової інформації, рекламно-інформаційні матеріали фірм, виставки, презентації, особисте спілкування, інформація, одержана від працівників банку, від наявних клієнтів.

Керівники установ банку повинні володіти чіткою інформацією про основні грошові потоки і їх суб'єктів у зоні свого обслуговування.

  1. ^ Відбір привабливих клієнтів, який включає в себе визначення критеріїв привабливості клієнта і виділення на їх основі привабливих клієнтів.

Критерії привабливості визначаються основними стратегічними цілями банку на даний момент і на перспективу, рівнем розвитку клієнтської бази та потенційними можливостями її розвитку.

Етап завершується складанням списку потенційних клієнтів. Обсяг списку повинен бути достатньо значним, оскільки в процесі роботи з потенційними клієнтами завжди має місце їх відсів і до етапу купівлі банківських послуг прийдуть далеко не всі потенційні клієнти.

  1. ^ Складання комерційної картотеки по привабливих клієнтах.

На кожного потенційного клієнта повинно бути складено досьє, яке включає такі основні позиції:

  • технічні дані (повна назва, адреса і телефони клієнта, його історія, організаційно-правова форма діяльності, структура керівних органів управління, інформація про власників);

  • комерційні дані про клієнта (характер бізнесу, обсяги і динаміка оборотів, конкурентні позиції на ринку, фінансовий стан тощо);

  • кадровий склад і рівень менеджменту фірми (освіта, рівень кваліфікації, досвід роботи, особисті якості керівників, їхня попередня діяльність);

  • інформація про наявні та імовірні потреби клієнта у банківських послугах, банк, в якому обслуговується клієнт, рівень і характер його взаємовідносин з банком; поточні проблеми клієнта, які можуть бути вирішені з допомогою банку.

Зазначена інформація заноситься в базу даних для подальшого використання і повинна постійно доповнюватися після кожної зустрічі з потенційним клієнтом або одержання додаткової інформації про нього з інших джерел.

^ 4. Здійснення заходів по формуванню іміджу банку шляхом:

- розміщення реклами в засобах масової інформації;

- зовнішня реклама (рекламні щити, покажчики на дорозі, зовнішні вивіски, світлова реклама);

- випуск поліграфічних рекламних матеріалів та сувенірів з символікою банку (візитки, буклети, календарі, каталоги);

- інші заходи по зв'язках з громадськістю (поздоровлення, вітальні листівки, конкурси, лотереї, спонсорська діяльність).

^ 5. Розробка сценарію зустрічі і формування комерційної пропозиції по кожному клієнту.

На цьому етапі необхідно визначити мету візиту, коло працівників, з якими будуть вестися переговори, необхідні наглядні матеріали про банк, умови діяльності банків-конкурентів, можливі заперечення і аргументи клієнта.

^ 6. Зустрічі з потенційними клієнтами, які є завершальним етапом процесу роботи по залученню клієнтів. Основні елементи етапу:

  • попередня домовленість про зустріч з керівником або головним бухгалтером фірми;

  • відвідування потенційного клієнта і переговори з керівництвом;

  • при позитивній реакції клієнта йому пропонується відвідати банк;

  • заключна стадія переговорів, на якій приймається рішення про купівлю банківських послуг.

Ці етапи не є відокремленими в часі. Практично всі вони повинні бути суміщені і здійснюватися одночасно.

У системі пошуку і залучення до обслуговування потенційних клієнтів є цілий ряд цінових і нецінових методів.

Цінові методи стимулювання збуту є достатньо ефективними але в той же час і в такій же мірі є дорогими для банку.



  1. Форми стимулювання споживачів банківських послуг, банківського персоналу та посередників


Стимулювання збуту є засобом короткотермінового впливу на ринок, інструменти якого призначені для підсилення відповідної реакції цільової аудиторії на різноманітні заходи в рамках стратегії маркетингу і комунікаційної стратегії банку.

Методи стимулювання збуту охоплюють три сфери об’єктів:

  • стимулювання споживачів;

  • стимулювання посередників;

  • стимулювання персоналу банку.

Для стимулювання споживачів банки використовують наступні інструменти:

- надання права безкоштовного користування послугою протягом визначеного строку. Це дає можливість клієнту осягнути реальну цінність послуги і краще зрозуміти порядок її використання. Зазначений метод є найбільш ефективним, але водночас і найбільш дорогим;

- цінові методи стимулювання потенційних клієнтів. Можуть здійснюватися у формі встановлення більш сприятливої ціни на банківські послуги, а також у формі залікових талонів або купонів. Такі методи мають найбільше поширення і застосовуються для розширення долі ринку.

- експозиції в точках продажу Служать для підвищення інформованості клієнтів про послуги і переконання їх у необхідності придбання певних продуктів банку.

- демонстрації – показ банківських продуктів перед конкретними аудиторіями у формі семінарів, що робить їх достатньо цікавими і сприяє притоку клієнтів.

- конкурси, ігри, лотереї. Особливий успіх такі методи мають серед молоді і представників старшого покоління. Переможцям у якості призів пропонуються певні банківські продукти на пільгових або безплатних умовах.

Серед інструментів стимулювання сфери посередників виділяють наступні:

- надання спеціальних знижок. Цим прийомом користуються багато банків для стимулювання збуту своїх послуг;

- спільна реклама, надання рекламних та інших знижок, пов’язаних із стимулюванням. Застосування цього засобу має своєю метою частково або повністю компенсувати витрати третьої сторони, пов’язані з рекламою і заходами по стимулюванню збуту продуктів банку.

- премії, сувеніри та інші подарунки посередникам;

- конкурси посередників. Можуть організовуватися за різними напрямками і мають своєю метою підвищення зацікавленості посередників у реалізації продуктів банку.

До інструментів стимулювання банківського персоналу відносяться:

- грошові премії. Їх слід виплачувати конкретним працівникам за виконання визначених дій в інтересах банку і досягнення високих показників в роботі. Це забезпечує високий рівень якості послуг, розширення збуту і збільшення прибутку банку. Премії повинні носити стимулюючий характер, а не форму підвищення заробітної плати.

- подарунки. Ними можуть нагороджуватися службовці, які подали цінну пропозицію або досягли високих якісних і кількісних показників діяльності;

- додаткові відпустки;

- проведення конкурсів професійної майстерності, переможці яких нагороджуються призами.

- створення умов для кар’єрного росту;

- методи морального стимулювання;

- надання окремих послуг на більш вигідних умовах.

Схожі:

Тема 11 Клієнтська політика банку iconДиплом за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста Голова фахової атестаційної комісії
Кредитна політика комерційного банку. Кредитна політика комерційного банку як стратегія і тактика банку в процесі кредитування, розробка...
Тема 11 Клієнтська політика банку iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни одеський національний економічний університет
Кредитна політика комерційного банку. Кредитна політика комерційного банку як стратегія І тактика банку в процесі кредитування, розробка...
Тема 11 Клієнтська політика банку iconКомунікаційна політика банку
Комунікаційна політика банку єдиний комплекс, який об'єднує канали, прийоми І учасників банківських комунікацій в межах його маркетингової...
Тема 11 Клієнтська політика банку iconЦіноутворення банківських продуктів Цінова політика та цінові стратегії банку
Політика ціноутворення є не єдиним, однак дуже важливим засобом конкурентної боротьби за клієнта. Сучасні тенденції щодо розвитку...
Тема 11 Клієнтська політика банку iconХарактеристика І поняття збутової політики банку
Збутова (дистрибуційна) політика банку це послідовний ком­плекс рішень щодо організації консультаційно-інформаційної роботи з клієн­тами,...
Тема 11 Клієнтська політика банку iconАнотація дисципліни «фінансовий менеджмент у банку» Викладач: к е. н., доцент Герасименко Раїса Андріївна вступ навчальна дисципліна «Фінансовий менеджмент у банку»
«Гроші та кредит» «Центральний банк І грошово-кредитна політика», «Банківські операції», «Аналіз банківської діяльності», «Менеджмент»,...
Тема 11 Клієнтська політика банку iconМетодичні вказівки для практичних занять з дисципліни ”Центральний банк І грошово-кредитна політика”
Центральний банк І грошово-кредитна політика відноситься до завершального циклу професійно-орієнтованих дисциплін. Вона має за мету...
Тема 11 Клієнтська політика банку iconТема 1 Політика як соціальне явище. Політична влада План
Визначення політики. Політика як соціальне явище. Структура, мета, завдання, засоби та функції політики
Тема 11 Клієнтська політика банку iconТема економічні та правові основи банківської діяльності
Відокремлений структурний підрозділ банку, що не має статусу юридичної особи І здійснює банківську діяльність від імені банку це
Тема 11 Клієнтська політика банку icon“центральний банк І грошово-кредитна політика”
Організаційно-правова характеристика центрального банку, правове забезпечення його статусу
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи