Лекція 1 Законодавче І нормативно-правове регулювання звітності та мета її складання icon

Лекція 1 Законодавче І нормативно-правове регулювання звітності та мета її складання




Скачати 493.06 Kb.
НазваЛекція 1 Законодавче І нормативно-правове регулювання звітності та мета її складання
Сторінка3/4
Дата03.09.2012
Розмір493.06 Kb.
ТипЛекція
1   2   3   4

* — зі змінами, внесеними наказом Мінфіну від 25.11.2002 р. № 989

* — зі змінами, внесеними наказом Мінфіну від 23.05.2003 р. № 363

▲ — введений в дію наказом Мінфіну від 28. і 0.2003 р. № 601


Мета складання будь-якої звітності підприємства — це надан­ня необхідної інформації для прийняття рішень.

Мета бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначе­на статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фі­нансову звітність в Україні» та пункту 4 П (С)БО 1 «Загальні ви­моги до фінансової звітності».

^ Метою складання фінансової звітності є надання користу­вачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Повнота інформації фінансової звітності забезпечується відо­браженням усіх господарських операцій в системі бухгалтерсько­го обліку.

Правдивість інформації фінансової звітності забезпечується відображенням господарських операцій за їх сутністю, а не тіль­ки за юридичною формою.

Неупередженість інформації фінансової звітності забезпечу­ється тим, що не допускається перекручень показників. Таким чином, фінансова звітність підприємства повинна задовольняти інформаційні потреби користувачів, які не можуть вимагати зві­тів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних по­треб.


^ 1.2. Інформаційні потреби користувачів звітності


Безпосередньо фінансова. звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів, щодо: придбання, продажу та володіння цінними паперами; участі в капіталі підприємства; оцінки управ­ління; оцінки здатності якості управління своєчасно виконувати свої зобов'язання; забезпеченості зобов'язань підприємства; ви­значення суми дивідендів, що підлягають розподілу; регулюван­ня діяльності підприємства та інших рішень.

Взаємозв'язок системи бухгалтерського обліку з користувача­ми інформації наведено на рис. 1.

Як зазначено в Законі «Про бухгалтерський облік та фінансо­ву звітність в Україні» (ст. 1) та в П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (п. 3) користувачами звітності — є фізич­ні та юридичні особи, що потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень.

Законом України «Про аудиторську діяльність» (стаття 9) за­значено, що користувачами бухгалтерської звітності можуть бути уповноважені на підставі законів України представники органів державної влади, юридичні та фізичні особи, зацікавлені в нас­лідках господарської діяльності суб'єктів, в тому числі: власни­ки, засновники господарського суб'єкта, кредитори, інвестори та інші особи, які відповідно до чинного законодавства мають право на отримання інформації, що міститься в бухгалтерській звітності.

Схема користувачів звітності підприємств наведена на рис. 2.

Розглянемо інформаційні потреби окремих груп зовнішніх ко­ристувачів.

^ Зовнішні користувачі — це ті підприємства чи фізичні осо­би, які мають певні фінансові інтереси й зацікавлені в інформації про підприємство.

Засновники, учасники (інвестори) — це особи, які внесли свій капітал при створені підприємства, вони стурбовані ризи­ком, притаманним інвестиціям і доходом від цих інвестицій; ак­ціонери зацікавлені в інформації, що дозволяє їм оцінити спро­можність підприємства сплачувати дивіденди.

^ Орган до сфери управління якого належить підприємство потребує інформації про реалізацію головної мети створення підприємства і його місце серед інших аналогічних суб’єктів господарювання.




Рис. 1. Послідовність формування звітної інформації для користувачів


^ Органи державного контролю і регулювання зацікавлені в інформації з метою визначення податкової політики та викорис­тання інформації як основи статистичних даних про національ­ний дохід та формування макроекономічних показників.

^ Банківські та кредитні установи потребують інформації про фінансовий стан підприємства, ефективність діяльності для оцін­ки ризиків при наданні кредитів та впевненості в тому, що їх по­зики та відсотки з них будуть своєчасно і в повній сумі повернуті.

^ Постачальники та інші кредитори зацікавлені в повній ін­формації, яка дозволила б їм визначити, чи своєчасно і в повній сумі буде погашатися заборгованість.





Рис. 2. Користувачі фінансової звітності підприємства


^ Клієнти виявляють інтерес до інформації щодо безперервно­сті діяльності підприємства, особливо у випадках коли вони за­лежать від підприємства або мають довгострокові угоди з ним на отримання необхідних товарів чи послуг.

Громадськість через показники фінансової звітності оцінює внесок підприємства у місцеву економіку, можливість забезпе­чення зайнятості населення тощо.

^ Аудитори (зовнішні) потребують інформації для підтвер­дження її реальності і відповідності П (С)БО.

Конкуренти через інформацію з фінансової звітності здійс­нюють пошук слабких ланок в діяльності підприємства з метою підриву його репутації на ринку товарів і послуг.

^ Внутрішні користувачі — це керівники, управлінський пер­сонал і працівники підприємства.

Керівники підприємства та інший управлінський персонал потребують інформації, щоб визначитися зі стратегією і такти­кою бізнесу, головними напрямами розвитку підприємства, ніве­люванням слабких та посиленням сильніших сторін в його діяль­ності та здійсненням ефективного контролю.

^ Працівники підприємства зацікавлені в інформації щодо стабільності та прибутковості підприємства, на яких вони пра­цюють. Працівники також зацікавлені в інформації, яка дозволяє їм оцінити здатність підприємства забезпечувати оплату праці, зайнятість на майбутнє та пенсію.

Профспілки зацікавлені в інформації про дотримання ро­ботодавцями законодавства про працю з метою захисту пра­цівників.

^ Працівники бухгалтерії, фінансисти, економісти викорис­товують дані фінансової звітності за попередній період для запо­внення окремих показників звітності за звітний період, а також здійснюють аналіз показників звітності для підготовки Приміток до звітності та її оприлюднення.


^ 1.3. Види, класифікація та склад звітності підприємства


Склад і структура звітності підприємства залежить з одного боку від видів обліку, а з іншого — від інформаційних потреб ко­ристувачів.

Існує три види господарського обліку — внутрішньогосподар­ський (управлінський), бухгалтерський, статистичний, які один одного доповнюють і відповідно три види звітності.

Класифікація видів звітності підприємства за джерелами інформації (рис. 3).



Рис. 3. Залежність видів звітності від джерел інформації

Відповідно до чинного законодавства і нормативно-правової бази бухгалтерська фінансова звітність підприємств поділяється на:

  • бухгалтерську;

  • фінансову;

  • консолідовану;

  • зведену.

Бухгалтерська звітність — це звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб в інформації різних користувачів. За своїм обсягом ця звітність включає фінансову звітність та внутрішньосистемну (спеціаль­ну), яка задовольняє в інформації органи управління.

^ Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, що міс­тить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності, рух грошових коштів за звітний період. До фінансової звітності вхо­дять і Примітки, тобто сукупність показників і пояснень, які за­безпечують деталізацію і обґрунтованість статей фінансових зві­тів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено П(С)БО. Під розкриттям слід розуміти надання інформації, яка є суттєвою для користувачів фінансової звітності.

Ця звітність розрахована на користувачів, які не мають змоги вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інфор­маційних потреб.

^ Консолідована фінансова звітність — це звітність, яка відо­бражає фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці. Цю звітність складає і подає материнське підприємство.

У теперішній час активізувалися процеси злиття компаній, створення дочірніх фірм, які в багатьох випадках мають статус юридичних осіб, але економічно залежать від материнської ком­панії. Складання консолідованої звітності забезпечить потреби материнської компанії в інформації про фінансовий стан, резуль­тати До 1999 р. та зміни у фінансовому стані групи підприємств в цілому. Раніше така звітність була відсутня тому, що материнські та дочірні компанії, як правило, складали відокремлену фінансо­ву звітність. Це ускладнювало аналіз реального фінансового стану групи підприємств в цілому.

^ Зведена фінансова звітність — це звітність, яку складають міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери яких належать підприємства, засновані на державній власності, та органи, які здійснюють управління майном підприємств, за­снованих на комунальній власності щодо всіх підприємств, що належать до сфери їх управління.» Зазначені органи також окремо складають зведену фінансову звітність щодо господарських това­риств, акції (частки, паї), яких перебувають відповідно у держав­ній та комунальній власності.

Зведену фінансову звітність складають також об'єднання під­приємств по всіх підприємствах, які входять до їх складу. Одно­часно слід зазначити, що підприємства, які входять до об'єднань, зобов'язані складати самостійний Баланс.

Усі ці види звітності регламентуються відповідними П(С)БО (1,2,3,4,5,6,19,20,25).

Підприємства в Україні складають і інші види звітності. Так, згідно статті 3 пункту 2 Закону України «Про бухгалтерський об­лік та фінансову звітність в Україні» підприємства складають крім фінансової, податкову, статистичну та інші види звітності. Для складання усіх видів звітності, при умові, що вони викорис­товують грошовий вимірник є дані бухгалтерського обліку. Адже за допомогою бухгалтерського обліку можна уніфікувати всі дані про господарську діяльність підприємства та забезпечити отри­мання повної, правдивої та неупередженої інформації.

^ Статистична звітність — це звітність, яку складають усі суб'єкти господарювання і яка надає інформацію органам держа­вної статистики, для оцінки стану і розвитку економіки держави та планування макроекономічних показників.

^ Податкова звітність — це звітність, яку складають суб'єкти господарювання, що є платниками податків та яка надає інфор­мацію органам державної податкової адміністрації і характеризує стан розрахунків з державою за податками.

Загалом звітність підприємств можна класифікувати за такими ознаками (рис. 4).

^ За порядком регулювання та роллю в управлінні звітність поділяється на державну і внутрішньогосподарську.

Державна звітність встановлюється органами державного • управління України, Міністерством фінансів, Держкомстатом, Державною податковою адміністрацією. Вона включає в себе фі­нансову, податкову і статистичну звітність. Ця звітність містить показники економічного і соціального розвитку підприємств, ре­гіонів, галузей, країни тощо.

^ Внутрішньогосподарська (управлінська) звітність це звіт­ність окремих внутрішньогосподарських підрозділів підпри­ємств. Вона містить окремі відомості про діяльність підрозділів підприємства за встановленими для них показниками на підставі яких приймаються управлінські рішення.

^ За місцем використання розрізняють звітність зовнішню і внутрішню.

Зовнішня фінансова звітність використовується як за межами підприємства, так і на підприємстві.

^ Зовнішня фінансова звітність — це, в основному, бухгал­терська, податкова, статистична і спеціальна, що використо­вується як за межами підприємства, так і на підприємстві й обов'язково підписується керівником і головним бухгал­тером.

^ Внутрішня (управлінська) звітність використовується тільки на підприємстві менеджерами різних рівнів.

За змістом звітних даних виділяють типову і спеціалізовану звітність.

У типовій звітності відображаються однакового змісту пока­зники, що характерні для усіх підприємств незалежно від виду діяльності та форми власності.

^ До спеціалізованої звітності відносять звітність, що характе­ризує діяльність підприємств і організацій окремої галузі еконо­міки або її підгалузей.





Рис 4. Загальна схема класифікації звітності


^ За обсягом показників звітність поділяється на коротку і повну.

Коротка звітність подається із скороченим числом показни­ків за звітний місяць або квартал.

^ Повна звітність подається за всіма показниками, затвердже­ними в установленому порядку, включаючи й ті, за якими споча­тку були подані короткі звіти.

За періодом складання звітність поділяється на періодичну і річну.

^ Періодична звітність це місячна і квартальна звітність. Вона відображає фінансовий стан і результати діяльності підпри­ємства наростаючим підсумком з початку року за відповідний мі­сяць, квартал.

^ Річна звітність містить показники діяльності підприємства за

звітний (календарний) рік.

За ступенем узагальнення даних звітність поділяється на пе­рвинну і зведену.

Під первинною звітністю розуміють звітність окремих під­приємств. Зведену звітність одержують шляхом підсумову­ванням даних первинної звітності. За відомчою приналежністю така звітність складається всіма міністерствами, відомства­ми, Укоопспілкою, у вищих органах управління, а за територі­альним принципом і галузями економіки — органами статис­тики.

^ За терміном подання розрізняють звітність термінову і зви­чайну. Термінова звітність подається протягом чотирьох днів пі­сля закінчення звітного періоду. Звичайна звітність подається в термін встановлений органом управління, до сфери управління, якого належить підприємство.

^ За способом відправлення звітність поділяється на телеграф­ну, поштову і ту, яка подається власноруч.

Місячна звітність, як правило, надсилається телеграфом (фа­ксом) або надсилається поштовим відправленням.

Квартальна — поштовим відправленням, власноруч. Річна звітність подається власноручно. Форми фінансової звітності та порядок їх заповнення для різ­них суб'єктів господарювання встановлюються такими держав­ними органами:

  • для підприємств (крім банків) — Міністерством фінансів України за погодженням з Державним комітетом статистики України;

  • для банків — Національним банком України за погодженням з Державним комітетом статистики України;

  • для бюджетних установ, органів Державного казначейства України з виконання бюджетів усіх рівнів і кошторисів видат­ків — Державним казначейством України.

Таким чином, суб'єкти підприємницької діяльності в Україні зобов'язані подавати державну річну і квартальну фінансову зві­тність, яка складається із таких типових форм (табл. 3).

Суб'єкти малого підприємництва та представництва інозем­них суб'єктів господарської діяльності за квартал і рік складають фінансову звітність за спрощеними формами в обсязі Балансу (форма № 1-М) і Звіту про фінансові результати (форма № 2-М).


Таблиця 3


^ СКЛАД РІЧНОЇ І КВАРТАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

(крім суб'єктів малого підприємництва)


^ Назва форм фінансової звітності

Періоди подання

за квартал

зарік

Баланс (форма № 1)

+

+

Звіт про фінансові результати (форма № 2)

+

+

Звіт про рух грошових коштів (форма № 3)

-

+

Звіт про власний капітал (форма № 4)

-

+

Примітки до річної фінансової звітності (форма № 5)

-

+

Інформація за сегментами (форма 6) — додаток до форми № 5

-

+

Розрахунок податкових різниць за дани­ми бухгалтерського обліку (форма № 7)

-

+


^ 1.4. Елементи та якісні характеристики фінансової звітності


Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (статті 8—11) визначено склад та елементи фінансової звітності.

Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначається відповідними положеннями (стандартами).

Стаття — це елемент фінансового звіту, який відповідає установленим положеннями (стандартами).

Стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо вона відпові­дає двом критеріям:

  • існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних з цією статтею;

  • оцінка статті може бути достовірно визначена.

Якщо підприємство має у своїй структурі філії, представницт­ва, відділення або інші відособлені підрозділи, то їх показники повинні бути включені до фінансової звітності цього підприємства.

Фінансова звітність підприємства є основним джерелом інфо­рмації про його майно і фінансовий стан, яка необхідна для при­йняття дієвих управлінських рішень. Тому звітність повинна від­повідати певним якісним характеристикам, які наведені на рис. 5.





Рис. 5. Вимоги до звітності підприємства в Україні


^ Державне регламентування звітності полягає в тому, що для усіх галузей економіки і підприємств встановлюються єдині показники і єдині форми звітності, принципи складання і терміни подання. Це необхідно для узагальнення показників звітності окремих підприємств в межах галузей економіки за загальним класифікатором галузей народного господарства Держкомстату України (ЗКГНГ).

^ Обов'язковість подання звітності випливає із самої природи функціонування ринкової економіки. Будь-яке підприємство за­ймається діяльністю, яка не заборонена чинним законодавством і зобов'язане подавати звітність до відповідних органів у встанов­лений термін і у визначеному обсязі та складі. Це необхідно для формування загальнодержавних показників розвитку економіки регіонів і України в цілому та контролю розрахунків з держав­ною податковою системою.

^ Дохідливість звітності розрахована на однозначне тлумачен­ня її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації.

^ Доречність інформації є однією із головних вимог. Звітна ін­формація вважається доречною (корисною), якщо вона здатна вплинути на вартісну оцінку або на рішення, яке приймається в даний час або на майбутній період, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені в минулому.

Достовірність інформації забезпечується тим, що в бухгал­терському обліку всі записи здійснюються на підставі належно оформлених документів, а перед складанням річної звітності проводиться інвентаризація майна, грошових коштів і розрахун­ків. Достовірність інформації може підтверджуватися аудиторсь­ким висновком.

^ Точність звітності забезпечується правильним відображен­ням даних на рахунках синтетичного та аналітичного обліку і у відповідних звітних формах та взаємоузгодженністю показників, відображених у формах звітності.

^ Повнота звітності — це необхідність і обов'язковість запов­нення всіх реквізитів та показників форм звітності. У випадках незаповнення окремих рядків (граф) через відсутність активів, пасивів або операцій у цій статті (рядку, графі) — вона прокрес­люється.

^ Своєчасність подання звітності необхідна для прийняття правильних управлінських рішень. Своєчасність одержання вла­сником (засновником) звітних даних в умовах ринкової економі­ки набуває особливої актуальності.

Адже звітність забезпечує власника інформацією про фінан­совий стан підприємства, про величину прибутку та дивідендів. Несвоєчасне подання звітності може призвести до необґрунтованих або неправильних рішень.

^ Методологічна єдність розрахунку показників звітності ре­гламентується державою і обов'язкова для всіх підприємствах, незалежно від виду діяльності і форми власності. Так методи оці­нки активів залишаються постійними протягом фінансового року, що забезпечує порівняння показників звітності всіх галузей на­родного господарства держави.

Це дозволяє їх узагальнювати, групувати, аналізувати і одер­жувати достовірну інформацію для оцінки роботи підприємств або галузей.

^ Порівнянність показників звітності забезпечується єдиною методологією планування, обліку господарської діяльності та звіт­ності. Звітність повинна бути порівнянною з показниками попере­дніх звітних періодів, років, оскільки без цього неможливі узагаль­нення. Це має суттєве значення при проведенні аналізу та розробці перспектив розвитку галузей, підприємств, складанні бізнес-планів.

^ Простота і ясність звітності полягає в створенні таких форм звітів, які б не мали надмірної інформації і були зрозумілими працівникам підприємств, акціонерам, інвесторам.

^ Доступність і гласність звітності полягає в тому, що з показ­никами фінансової звітності ознайомлюється весь трудовий ко­лектив підприємств. Фінансова звітність підприємств підлягає оприлюдненню, а звітність акціонерних товариств відкритого ти­пу — публікації у друкованих засобах масової інформації. Глас­ність звітності в Україні забезпечується також систематичною публікацією статистичних даних про економічний і соціальний розвиток народного господарства в державі, регіонах, галузях, міністерствах тощо.

Неперервність полягає в тому, що зберігаються одні і ті ж фор­ми і структура звітності протягом періоду діяльності підприємства.

^ Раціональність звітності передбачає розумний, мінімальний обсяг необхідних звітних показників для управління.

В Україні проведена значна робота по спрощенню і вдоскона­ленню бухгалтерської звітності, з 2000 року введено фінансову звітність, що максимально наблизило її до міжнародних стандар­тів бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

^ Економічність звітності полягає в тому, що затрати праці і коштів на складання звітності повинні бути мінімальними, при одночасній оперативності її складання і своєчасності подання.

^ Дієвість звітності передбачає необхідність проведення нау­кового економічного аналізу звітних даних, виявлення недолі­ків у діяльності підприємств, а також внутрішніх резервів вироб­ництва.

Працівники бухгалтерських служб повинні знати і розуміти вимоги до звітності підприємств, тільки при цій умові вони мо­жуть задовольнити відповідних користувачів інформацією для прийняття управлінських рішень.

Таким чином інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та за­цікавлені у сприйнятті цієї інформації.

Фінансова звітність повинна містити лише доречну інформа­цію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому.

Фінансова звітність повинна бути достовірною, інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не мі­стить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Фінансова звітність повинна надавати можливість користува­чам порівнювати:

  • фінансові звіти підприємства за різні періоди;

  • фінансові звіти різних підприємств.

Передумовою зіставності є наведення відповідної інформації за аналогічні попередні періоди та розкриття інформації про об­лікову політику і її зміни.

1   2   3   4

Схожі:

Лекція 1 Законодавче І нормативно-правове регулювання звітності та мета її складання iconЛекція 10 Вимоги до Приміток до річної фінансової звітності та правила виправлення помилок
Зміст розділів І методика складання Приміток до річ­ної фінансової звітності за формою №5
Лекція 1 Законодавче І нормативно-правове регулювання звітності та мета її складання iconКалендарний план лекцій з безпеки життєдіяльності
Безпека життєдіяльності як наука І навчальна дисципліна. Законодавче І нормативно-правове забезпечення безпеки життєдіяльності
Лекція 1 Законодавче І нормативно-правове регулювання звітності та мета її складання icon1. Перелік питань, що охоплюють зміст робочої програми дисципліни “Облік І звітність суб’єктів малого підприємництва” Тема Нормативно-правове регулювання діяльності суб’єктів малого підприємництва та системи оподаткування І обліку в них
Тема Нормативно-правове регулювання діяльності суб’єктів малого підприємництва та системи оподаткування І обліку в них
Лекція 1 Законодавче І нормативно-правове регулювання звітності та мета її складання iconЛекція 10. Державні цільові фонди
Державні фонди цільового призначення в Україні та законодавче регулювання їх функціонування
Лекція 1 Законодавче І нормативно-правове регулювання звітності та мета її складання iconНеприбутковий, некомерційний сектор в Україні. Законодавче забезпечення. Анатолій Ткачук Інститут громадянського суспільства
У цьому видання зроблена спроба аналізу основних законодавчих актів України, що діють сьогодні І які створюють правове поле неприбуткових...
Лекція 1 Законодавче І нормативно-правове регулювання звітності та мета її складання iconПерелік питань на державний іспит для бакалаврів «конституційне право україни»
...
Лекція 1 Законодавче І нормативно-правове регулювання звітності та мета її складання iconЛекція 7 Загальні вимоги до складання Звіту про рух грошових коштів
Відповідно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»
Лекція 1 Законодавче І нормативно-правове регулювання звітності та мета її складання iconФорма підсумкового контролю
України. Розкрити основні засади співробітництва в сфері євроінтеграції та його нормативно-правове регулювання. Навчити працювати...
Лекція 1 Законодавче І нормативно-правове регулювання звітності та мета її складання iconЛекція 10. Правове регулювання грошового обігу
Правові основи організації грошового обігу на території України. Порядок відкриття рахунків в кредитних установах
Лекція 1 Законодавче І нормативно-правове регулювання звітності та мета її складання iconЛекція “ правове регулювання грошового обігу“
Правові основи організації грошового обігу на території України. Порядок відкриття рахунків в кредитних установах
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи