Анастасія Доброскок соціально-психологічні аспекти розвитку професіоналізму менеджера у вузівській підготовці
Скачати 73.63 Kb.
|
|
Анастасія Доброскок СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ МЕНЕДЖЕРА У ВУЗІВСЬКІЙ ПІДГОТОВЦІ Вироблення методологічних і теоретичних позицій підготовки фахівців – майбутніх менеджерів, здатних високопродуктивно здійснювати професійну діяльність у динамічно мінливій соціокультурній ситуації неможливе без вивчення розвитку й формування змістових і структурних характеристик психологічних механізмів професіоналізму. Із професіоналізмом пов'язані як спроможність людини в обраній справі, самореалізація її творчих можливостей, так і якість життєдіяльності в цілому. У сучасних наукових розвідках професіоналізм менеджера в основному вивчається у плані встановлення структури професійних якостей (Е.С.Романова, А.Є.Пяткін); спеціальних здібностей особистості (С. Д. Максименко, Г. О. Балл, А. Ф. Бондаренко, М. Й. Боришевський, В. В. Москаленко, В. П. Москалець, М. В. Савчин, та ін.); самоактивності особистості та професійної самосвідомості (М. Й. Боришевський, Т. К. Піддубна); професійної ідентифікації (Л. П. Шнейцер); професійної культури (Н. І. Ісаєва); проектування професійної позиції (Е. В. Бурмистрова). Принципово новим, суттєвим моментом у сучасному менеджменті є відхід від директивності та зміна парадигми психотехнічного й особистісного впливу на психіку на гуманітарну парадигму – професійної співучасті менеджера із самодієвим клієнтом, який, сам включається у перетворення механізмів психіки власним феноменальним способом. У системі вузівської підготовки існує гостре протиріччя між історично усталеними тенденціями розвитку практичної психології й уявленнями про «людське» у людині як суверенній істоті, що спричинює зміну парадиґмальних основ професійної підготовки менеджерів. Сьогодні освіта базується на основі інтеріоризації готових образів професійної діяльності. Єдність особистості й діяльності (у їхній тотожності та відмінності) є методологічним принципом психології акмеологічного спрямування. У розробці питань психології професіоналізму в професіографічному підході С. Д. Максименко використовує модульний, задачний і акмеологічний принципи в їхньому синтетичному варіанті [5;6;7]. Професіограма, яка має вертикальне розгорнення за вирішенням професійних завдань і по горизонталі – розгорнення кожного модуля через вказівку нормативно заданих професійних дій, засобів, умов, результатів, а також необхідних для цього психологічних якостей дає визначення ознак рядового фахівця, успішного фахівця й творчого фахівця. Методична цінність професіограми (як карти території, а не самої території, Г.Бейтсон) у тому, що вона дозволяє людині визначати, за вирішення яких професійних завдань вона береться, яких висот професіоналізму прагне досягти. Психологічний аналіз (С. Д. Максименко, М. Й. Боришевський, В. П. Москалець, М. В. Савчин, В. В. Москаленко, Г. О. Балл, В. Л. Зливков) розкриває усвідомлений внутрішньоособистісний рух суб'єкта до професійного еталона, який дозволяє йому на основі самопізнання, саморозвитку, самореалізації визначити свою «точку опори» – джерело, рушійну силу розвитку. На думку А. А. Бодальова, прогрес особистісного розвитку означає: – зміну мотиваційної сфери особистості в якій сильніше, ніж до того, починають знаходити своє відбиття загальнолюдські цінності; – зростання на рівні інтелекту вміння планувати, а потім здійснювати на практиці саме ті діяння й робити ті вчинки, які відповідають духу названих цінностей; – більшу здатність до самомобілізації на подолання труднощів об'єктивного характеру, що заважають проявляти самостійність і робити вчинки відповідно до цих дій; – більш об'єктивне оцінювання своїх сильних і слабких сторін та ступені готовності до нових, більш складним діянням і відповідальним учинкам [2]. Разом з тим А. А. Бодальов стверджує, що в акмеологічних дослідженнях необхідно вивчати два рівноцінні об'єкти – людини й діяльність. Звідси акмеологи розрізняють професіоналізм діяльності й професіоналізм особистості. Професіоналізм діяльності – якісна характеристика суб'єкта праці, що відбиває високу професійну кваліфікацію й компетентність, різноманітність ефективних професійних навичок і вмінь, у тому числі заснованих на творчих рішеннях, володіння сучасними алгоритмами й способами вирішення, професійних завдань, що дозволяє здійснювати відповідальність із високою й стабільною продуктивністю. Професіоналізм особистості – якісна характеристика суб'єкта праці, що відбиває високий рівень розвитку професійно важливих і індивідуально-ділових якостей, акмеологічних інваріантів професіоналізму, високий рівень креативності, адекватний рівень вимог, мотиваційну сферу й ціннісні орієнтації, спрямовані на прогресивний розвиток [2]. При цьому не складається, що констатує (базове) якість професіоналізму – майстерність. Потрібне обґрунтування, розробка й впровадження нових моделей професіоналізації менеджера вже на початкових етапах його цілеспрямованої підготовки. Ця модель повинна відбивати реальну ситуацію співучасті менеджер – клієнт у різних субєктно-статусних позиціях менеджер (професіонал) – клієнт (стажист майстра). В освітній практиці цією діадою стануть викладач (консультант) – студент (стажист) у професійній співучасті по формуванню в студента – майбутнього професіонала феномена професіоналізму. Співучасть як феномен припускає проживання спільної активності даного типу, обумовлене структурою відносин «Я – моє» кожного учасника й відносин «Ми – наше» для всіх, хто – бере участь у процесі психологічного консультування. Для студента-стажиста співучасть як явище є прояв професійного іншобуття його «Я», самореалізація, реалізація своїх можливостей і здібностей при створенні загальної з іншими учасниками співбуттєвої дійсності. Такою спільною дійсністю в професійній роботі є загальні уявлення про психіку й свідомість людини, з якою професіонал взаємодіє як співучасник зі співучасником та про способи їх перетворення саме цією людиною. Сам процес індивідуально-професійного розвитку розглядається як «процес формування особистості і її професіоналізму, здійснюваний у саморозвитку, професійній діяльності й професійних взаємодіях» [2]. Студент, стаючи співучасником, здійснює роботу над співучастю як феноменом і явищем, створює й змінює не тільки свою професійну дійсність, але й себе як індивіда, суб'єкта, особистість, індивідуальність. Професіоналізм менеджера визначається інтенціональною активністю «Я» з самоорганізації й співорганізації своїх функціонально-дієвих психологічних механізмів професійної активності, режиму їх функціонування й орієнтації на специфічну професійну практику із самовизначенням у модусі свого існування. Системотворчим механізмом розвитку професіоналізму менеджера в освітньому процесі вузу є професійна співпраця викладача й студента в оборотних позиціях «майстер-стажист-майстра». У спільній професійній активності її учасники здійснюють самоорганізацію й співорганізацію актів, почуттів, уявлень, спрямованих на створення загальної для всіх учасників професійної дійсності. Узгодження виникаючих у ситуації взаємодії протиріч між суб'єктивністю й суб'єктністю кожного з них виступає джерелом розвитку й саморозвитку учасників освітнього процесу. Вихідною ситуацією, яка ініціює розвиток професіоналізму в освітньому процесі, виступає ситуація самовизначення студента-психолога в позицію стажиста-майстра. Стажист, розробляючи, проживаючи й актуалізуючи в самосвідомості феноменологічні й онтологічні схеми буття професіонала, стає здатним вийти на конструювання власної позиції й рівня професіоналізму: ідеалів, цінностей, значень, норм, знань, що становлять орієнтовну основу активності своєї професійної практики [3]. Проектування процесу підготовки менеджерів у вузі повинне здійснюватися по логіці експериментального руху, що формує професійну дійсність суб'єктів освітнього процесу. Ця дійсність характеризується чотирма вимірами: 1) предметний зміст активності учасників із приводу пізнання й подолання своїх меж у справі вдосконалювання професіоналізму; 2) позиційна взаємодія наставника й стажиста, відповідно до предметного значення їх діяльності; 3) узгодження можливих варіантів руху в спільній професійній активності; 4) рефлексії досвіду активності й розумової діяльності з постановкою нових завдань і способів їх розв'язання [4]. Організація освітнього процесу у формі професійної співучасті студента-стажиста й викладача-наставника обумовлює динаміку змін у режимах функціонування внутрішніх психологічних механізмів професійної активності. На основі співвіднесення особистісних внесків студентів і викладача «Я моє» – «Ми, наше», у процесі проживання комунікативних і екзистенційних подій дійсного світу професійних практик, складається система мотиваційно-почуттєвого, результативно-оцінюваного, ціннісно-значеннєвого й рефлексивно-регулятивного блоків психологічних механізмів професіоналізму активності менеджера [8]. Таким чином, професіоналізм як суб'єктивно-суб'єктна якість діяльності особистості менеджера характеризується самоорганізацією функціонально дієвих психологічних механізмів та їх співвідношення із професійною практикою. Розвиток професіоналізму менеджера в освітньому процесі вузу потребує особливої релевантної сутності психологічної практики, форми організації навчально-професійної діяльності – професійної співучасті менеджера-професіонала й студента, у якій викладач у позиції консультанта-майстра, а студент – у позиції стажиста-майстра взаємодіють у створенні й освоєнні психологічної дійсності. ЛІТЕРАТУРА
|
Схожі:
 | Тема освітньо-інформаційний ринок. Соціально-психологічні аспекти формування інформаційного суспільства. Рекомендована література Тема освітньо-інформаційний ринок. Соціально-психологічні аспекти формування інформаційного суспільства | | Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет Тема ІІ. 5: „психологічні аспекти залежної поведінки. Суїцидальна поведінка, профілактика І раннє розпізнавання суїцидальних тенденцій.... |
| Тема управління соціально-психологічною системою Соціально-психологічна підсистема організації. Учасники діяльності організації, збалансування їх інтересів. Стосунки менеджера з... | | Паспорт спеціальності Галузь науки, яка вивчає психологічні закономірності діяльності та розвитку організацій (як спеціальних соціальних систем), психологічні... |
| Буковинський державний медичний університет Тема: діагностика та лікування раку. Психологічні аспекти систем: рак І хворий, рак І лікар, лікар І хворий. Правові та психологічні... | | Плани семінарсько-практичних занять з соціальної психології Структура залікового кредиту дисципліни Змістовий модуль Соціально-психологічні аспекти міжособистісних взаємин у групах |
| Програма базового курсу Програма базового курсу „Психологія управління” Предмет дисципліни: психологічні закономірності управлінської діяльності, психологічних стосунків та поведінки людей в організації,... | | М., Бочар І. Й. Використання сучасних технологій у професійній підготовці інженерів-педагогів Зміни, що відбуваються в політичній і соціально-економічній сферах розвитку українського суспільства, неминуче відображаються і на... |
| Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України «Соціально-економічні, соціально-педагогічні та соціально-психологічні проблеми морської освіти» | | Назва Модуля: Психологія управління та конфліктологія Знати соціально-психологічні особливості управління та основні підходи до вивчення конфліктів їх типологію, психологічні основи управлінської... |