Бюджетний кодекс україни icon

Бюджетний кодекс україни




НазваБюджетний кодекс україни
Сторінка2/8
Дата25.08.2012
Розмір1.26 Mb.
ТипКодекс
1   2   3   4   5   6   7   8
Глава 3


ЗАПОЗИЧЕННЯ


Стаття 14. Дефіцит та профіцит бюджету


1. Прийняття Державного бюджету України або бюджету

Автономної Республіки Крим, міського бюджету на відповідний

бюджетний період з дефіцитом дозволяється у разі наявності

обгрунтованих джерел фінансування дефіциту відповідного бюджету з

урахуванням особливостей, визначених статтею 72 цього Кодексу.


2. Профіцит бюджету затверджується виключно з метою погашення

основної суми боргу.


Стаття 15. Джерела фінансування дефіциту бюджету


1. Джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державні

внутрішні та зовнішні запозичення, внутрішні запозичення органів

влади Автономної Республіки Крим, внутрішні та зовнішні

запозичення органів місцевого самоврядування із дотриманням умов,

визначених цим Кодексом.


2. Кабінет Міністрів України може брати позики в межах,

визначених законом про Державний бюджет України. Запозичення не

використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточних

видатків держави, за винятком випадків, коли це необхідно для

збереження загальної економічної рівноваги.


3. Міністр фінансів України з урахуванням вимог частини

другої цієї статті з метою економії коштів та ефективності їх

використання має право вибрати кредитора, вид позики і валюту

запозичення.


4. Витрати на погашення зобов'язань із боргу здійснюються

відповідно до кредитних угод, а також нормативно-правових актів,

за якими виникають державні боргові зобов'язання та боргові

зобов'язання Автономної Республіки Крим чи місцевого

самоврядування, незалежно від обсягу коштів, передбачених на цю

мету в законі про Державний бюджет України або рішенні про

місцевий бюджет.


5. Якщо витрати на обслуговування та погашення державного

боргу перевищать обсяг коштів, передбачений в законі про Державний

бюджет України на таку мету, Міністр фінансів України невідкладно

інформує про це Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів

України невідкладно інформує про очікуване перевищення таких

витрат Верховну Раду України та подає у двотижневий термін

пропозиції про внесення змін до закону про Державний бюджет

України.


6. Емісійні кошти Національного банку України не можуть бути

джерелом фінансування дефіциту Державного бюджету України.


Стаття 16. Право на здійснення запозичень


1. Право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх

запозичень у межах і на умовах, передбачених законом про Державний

бюджет України, належить державі в особі Міністра фінансів України

за дорученням Кабінету Міністрів України.


2. Виключно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та

міські ради мають право здійснювати внутрішні запозичення

(за винятком випадків, передбачених статтею 73 цього Кодексу).

Зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст з

чисельністю населення понад вісімсот тисяч мешканців за офіційними

даними державної статистики на час ухвалення рішення про

здійснення запозичень.


Стаття 17. Гарантії щодо виконання боргових зобов'язань


1. Кабінет Міністрів України в особі Міністра фінансів

України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим в особі

Міністра фінансів Автономної Республіки Крим та міські ради в

особі керівників їх виконавчих органів можуть надавати гарантії

щодо виконання боргових зобов'язань суб'єктам виключно у межах

повноважень, встановлених відповідно законом про Державний бюджет

України чи рішенням про місцевий бюджет.


2. Гарантії надаються лише на умовах платності, строковості,

майнового забезпечення та зустрічних гарантій, отриманих від інших

суб'єктів.


3. Платежі, пов'язані з виконанням гарантійних зобов'язань,

належать до платежів по боргу.


4. У разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань

щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення

кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших

гарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованості

перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і

організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за

рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії,

плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують

механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому

законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових

платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок

майна боржників.


Стаття 18. Граничний обсяг боргу


1. Граничний обсяг внутрішнього та зовнішнього державного

боргу, боргу Автономної Республіки Крим чи місцевого

самоврядування, граничний обсяг надання гарантій встановлюється на

кожний бюджетний період відповідно законом про Державний бюджет

України чи рішенням про місцевий бюджет.


2. Величина основної суми державного боргу не повинна

перевищувати 60 відсотків фактичного річного обсягу валового

внутрішнього продукту України.


3. У разі перевищення граничної величини, визначеної частиною

другою цієї статті, Кабінет Міністрів України зобов'язаний вжити

заходів для приведення цієї величини у відповідність з положеннями

цього Кодексу.


Глава 4


^ БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС ТА ЙОГО УЧАСНИКИ


Стаття 19. Стадії бюджетного процесу


1. Стадіями бюджетного процесу визнаються:


1) складання проектів бюджетів;


2) розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України,

рішень про місцеві бюджети;


3) виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності

внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про

місцеві бюджети;


4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і

прийняття рішення щодо нього.


2. На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються фінансовий

контроль і аудит та оцінка ефективності використання бюджетних

коштів.


Стаття 20. Учасники бюджетного процесу та їх повноваження


1. Учасниками бюджетного процесу є органи та посадові особи,

які наділені бюджетними повноваженнями.


2. Бюджетними повноваженнями визнаються права і обов'язки

учасників бюджетних правовідносин.


Стаття 21. Розпорядники бюджетних коштів


1. Для здійснення програм та заходів, які проводяться за

рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються

розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав

розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних

розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів

нижчого рівня.


2. Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні

особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі

бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних

коштів.


3. Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у

будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позички

юридичним та фізичним особам, крім випадків, передбачених законом

про Державний бюджет України.


Стаття 22. Головні розпорядники бюджетних коштів та їх

основні функції


1. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути

виключно:


1) за бюджетними призначеннями, передбаченими законом про

Державний бюджет України, - органи, уповноважені відповідно

Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів

України забезпечувати їх діяльність, в особі їх керівників, а

також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади,

Конституційний Суд України, Верховний Суд України та інші

спеціалізовані суди; установи та організації, які визначені

Конституцією України ( 254к/96-ВР ) або входять до складу Кабінету

Міністрів України, а також Національна академія наук України,

Українська академія аграрних наук, Академія медичних наук України,

Академія педагогічних наук України, Академія правових наук

України, Академія мистецтв України, в особі їх керівників; ( Пункт

1 частини першої статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 599-IV ( 599-15 ) від 06.03.2003 )


2) за бюджетними призначеннями, передбаченими бюджетом

Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи

(бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради

Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки

Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної

Республіки Крим в особі їх керівників;


3) за бюджетними призначеннями, передбаченими іншими

місцевими бюджетами, - керівники місцевих державних адміністрацій,

виконавчих органів рад та їх секретаріатів, керівники головних

управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних

підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів

рад.


2. Головні розпорядники коштів Державного бюджету України

визначаються відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті та

затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом

встановлення їм бюджетних призначень.


3. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються

рішенням про місцевий бюджет із дотриманням умов, визначених

пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті.


4. Головний розпорядник бюджетних коштів:


1) розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та

функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з

необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок

бюджетних коштів;


2) розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та

бюджетні запити і подає їх Міністерству фінансів України чи

місцевому фінансовому органу;


3) отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у

законі про Державний бюджет України чи рішенні про місцевий

бюджет, доводить у встановленому порядку до розпорядників

бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів)

відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними

асигнуваннями;


4) затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів

нижчого рівня, якщо інше не передбачене законодавством;


5) здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень,

отриманих розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та

одержувачами бюджетних коштів, і витрачанням ними бюджетних

коштів;


6) одержує звіти про використання коштів від розпорядників

бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів і

аналізує ефективність використання ними бюджетних коштів.


Стаття 23. Бюджетні призначення


1. Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна

здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.


2. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний

бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку,

визначеному цим Кодексом.


3. Якщо в процесі виконання бюджету зміна обставин вимагає

менших асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів, Міністр

фінансів України (керівник місцевого фінансового органу) приймає

рішення про приведення у відповідність бюджетного призначення

Державного бюджету України (місцевого бюджету). Кабінет Міністрів

України (Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева

державна адміністрація, виконавчий орган відповідної ради) у

двотижневий термін подає до Верховної Ради України (Верховної Ради

Автономної Республіки Крим, відповідної ради) у встановленому

порядку пропозиції про приведення у відповідність бюджетних

призначень Державного бюджету України (місцевого бюджету).


4. Витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне

призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за

рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду згідно з

законодавством, якщо законом про Державний бюджет України

(рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.


5. Пропозиції про внесення змін до бюджетних призначень

подаються та розглядаються у порядку, встановленому для подання

пропозицій до проекту бюджету. Видатки відповідно до внесених у

бюджетні призначення змін здійснюються лише після набрання

чинності відповідним законом (рішенням відповідної ради), яким

внесено такі зміни. Інші зміни розмірів і мети та обмеження в часі

бюджетних призначень провадяться лише за наявності в законі про

Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет)

відповідного положення.


6. Якщо після прийняття закону про Державний бюджет України

(рішення про місцевий бюджет) відповідальність за виконання

функцій або надання послуг, на які затверджено бюджетне

призначення, передається відповідно до законодавства від одного

головного розпорядника бюджетних коштів іншому головному

розпоряднику бюджетних коштів, дія бюджетного призначення не

припиняється і застосовується в порядку, встановленому законом про

Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), для

виконання тих самих функцій чи послуг іншим головним розпорядником

бюджетних коштів, якому це доручено. У цьому випадку Міністерство

фінансів України (місцевий фінансовий орган) повідомляє Кабінет

Міністрів України (Раду міністрів Автономної Республіки Крим,

місцеву державну адміністрацію, виконавчий орган відповідної ради)

та Верховну Раду України (Верховну Раду Автономної Республіки

Крим, відповідну раду) про такі зміни в двотижневий термін.


7. Усі бюджетні призначення втрачають чинність після

закінчення бюджетного періоду, за винятком тих випадків, коли

окремим законом передбачені багаторічні бюджетні призначення.


Стаття 24. Резервний фонд бюджету


1. Резервний фонд бюджету формується для здійснення

непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не

могли бути передбачені при складанні проекту бюджету. Порядок

використання коштів з резервного фонду бюджету визначається

Кабінетом Міністрів України.


2. Рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету

приймаються відповідно Кабінетом Міністрів України, Радою

міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними

адміністраціями та виконавчими органами місцевого самоврядування.


3. Резервний фонд бюджету не може перевищувати одного

відсотка обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету.


4. Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної

Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі

органи місцевого самоврядування щомісячно звітують відповідно

перед Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної

Республіки Крим та відповідною радою про витрачання коштів

резервного фонду відповідного бюджету.


5. У Державному бюджеті України резервний фонд передбачається

обов'язково. Рішення щодо необхідності створення резервного фонду

місцевого бюджету приймає відповідна рада.


Стаття 25. Безспірне списання коштів бюджету


1. Державне казначейство України здійснює безспірне списання

коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету

України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте

державним органом, що відповідно до закону має право на його

застосування.


2. У разі списання коштів з реєстраційних рахунків бюджетних

установ, з вини яких виникли відповідні зобов'язання, протягом

місяця з часу проведення такої операції розпорядники бюджетних

коштів повинні впорядкувати свої зобов'язання з урахуванням

безспірного списання коштів і привести їх у відповідність з

бюджетними призначеннями на відповідний бюджетний період. При

цьому безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються

кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, в рахунок

погашення зобов'язань таких бюджетних установ не допускається.


Стаття 26. Аудит та фінансовий контроль


1. Внутрішній фінансовий контроль, який здійснюється на всіх

стадіях бюджетного процесу, повинен забезпечувати:


1) постійну оцінку достатності та відповідності діяльності

бюджетної установи вимогам внутрішнього фінансового контролю;


2) оцінку діяльності на відповідність результатів

встановленим завданням та планам;


3) інформування безпосередньо керівника бюджетної установи

про результати кожної перевірки (оцінки, розслідування, вивчення

чи ревізії), проведеної підрозділом внутрішнього фінансового

контролю.


2. Керівник бюджетної установи відповідає за організацію

ефективної системи внутрішнього контролю за фінансовою та

господарською діяльністю цієї установи з урахуванням:


1) положень цього Кодексу та інших нормативно-правових актів;


2) вимог цілеспрямованого, ефективного і економного

управління функціями кожного структурного підрозділу, правильного

розмежування функціональних обов'язків;


3) правил бухгалтерського обліку та контролю щодо активів,

пасивів, доходів та видатків бюджетної установи;


4) забезпечення відповідності діяльності бюджетної установи

вимогам внутрішнього фінансового контролю.


3. Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за

організацію і стан внутрішнього фінансового контролю та аудиту як

у своїх закладах, так і в підвідомчих бюджетних установах.


4. Зовнішній контроль та аудит фінансової та господарської

діяльності бюджетних установ здійснюються Рахунковою палатою - в

частині контролю за використанням коштів Державного бюджету

України, Головним контрольно-ревізійним управлінням України -

відповідно до його повноважень, визначених законом.


Стаття 27. Порядок подання та розгляду законопроектів,

які впливають на доходну чи видаткову

частину бюджетів


1. Кожен законопроект, внесений до Верховної Ради України,

протягом семи днів подається до Комітету Верховної Ради України з

питань бюджету для проведення експертизи щодо його впливу на

доходну та/або видаткову частину бюджетів та виконання закону про

Державний бюджет України у поточному бюджетному періоді.


2. Протягом двох тижнів, якщо Верховною Радою України не

визначено інший термін, Комітет Верховної Ради України з питань

бюджету забезпечує підготовку експертного висновку щодо впливу

відповідного законопроекту на доходну та/або видаткову частину

бюджетів. До проектів законів, набрання чинності якими в поточному

чи наступному бюджетних періодах призведе до збільшення видатків

або скорочення доходів бюджету, суб'єктом законодавчої ініціативи

додаються пропозиції про видатки, які належить скоротити, та/або

пропозиції про джерела додаткових доходів для покриття збільшення

видатків. Жодна з таких змін не повинна призвести до збільшення

державного боргу і державних гарантій, розмір яких встановлений

законом про Державний бюджет України. При цьому:


1) законопроекти, які згідно з експертним висновком та

рішенням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету не

впливають на доходну та/або видаткову частину бюджетів, вносяться

до порядку денного пленарних засідань Верховної Ради України для


їх розгляду у загальному порядку, встановленому Регламентом

Верховної Ради України;


2) законопроекти, які згідно з експертним висновком та

відповідним рішенням Комітету Верховної Ради України з питань

бюджету впливають на доходну чи видаткову частину бюджетів,

протягом трьох днів передаються Міністерству фінансів України для

експертного висновку щодо визначення вартісної величини впливу

законопроектів на доходну чи видаткову частину бюджетів та для

пропозицій щодо доцільності їх прийняття, можливості та терміну

набрання ними чинності. Міністерство фінансів України у

двотижневий термін готує експертний висновок та пропозиції до

законопроектів і передає Комітету Верховної Ради України з питань

бюджету для підготовки висновків щодо доцільності їх прийняття

Верховною Радою України і термінів набрання ними чинності.


3. Закони України, які впливають на формування доходної та

видаткової частини бюджетів, повинні бути офіційно оприлюднені до

15 серпня року, що передує плановому. В іншому разі норми

відповідних законів, що впливають на формування доходної та/або

видаткової частини бюджетів, застосовуються не раніше початку

бюджетного періоду, наступного за плановим.


Стаття 28. Доступність інформації про бюджет


1. Інформація про бюджет повинна бути оприлюднена.

Міністерство фінансів України забезпечує доступність для

публікації:


1) проекту закону про державний бюджет;


2) закону про Державний бюджет України на відповідний період

з додатками, що є його невід'ємною частиною;


3) інформації про виконання Державного бюджету України за

підсумками кварталу та року;


4) інформації про показники виконання зведеного бюджету

України;


5) іншої інформації про виконання Державного бюджету України.


2. Проект закону про державний бюджет підлягає обов'язковій

публікації в газеті "Урядовий кур'єр" не пізніше ніж через сім

днів після його подання Верховній Раді України.


3. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада міністрів

Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та

органи місцевого самоврядування забезпечують публікацію інформації

про місцеві бюджети, в тому числі рішень про місцевий бюджет та

періодичних звітів про їх виконання. Рішення про місцевий бюджет

повинно бути оприлюднене не пізніше десяти днів з дня його

прийняття.

^ ОСОБЛИВА ЧАСТИНА


Розділ II

ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ УКРАЇНИ


1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

Бюджетний кодекс україни iconМіністерство фінансів україни Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі Новий Бюджетний кодекс України: інноваційна спрямованість І практика застосування
Новий Бюджетний кодекс України: інноваційна спрямованість І практика застосування / Зб матеріалів Всеукраїнської науково-практичної...
Бюджетний кодекс україни iconБюджетний кодекс України [Текст] : із змін та доповн станом на 2 вересня 2011 р. – К. Правова єдність, 2011. – 118 с. Кільк прим.: 7 (ЧЗ, аб)
Бюджетний кодекс України [Текст] : із змін та доповн станом на 2 вересня 2011 р. – К. Правова єдність, 2011. – 118 с
Бюджетний кодекс україни iconНаціональний університет кораблебудування імені адмірала Макарова Наукова бібліотека Інформаційно-бібліографічний відділ Миколаїв 2012
Водний кодекс України; Лісовий кодекс України; Кодекс України про надра. – К. : Форум, 2008. – № – 220 с
Бюджетний кодекс україни iconТема n бюджетне право, бюджетний устрій. Бюджетний процес в Україні І участь в ньому овс
Слово “ бюджет “ англійського походження. Згідно з історичними даними, воно означало на перших порах сумку, шкіряний мішок
Бюджетний кодекс україни iconТема n бюджетне право, бюджетний устрій. Бюджетний процес в Україні І участь в ньому овс
Слово “ бюджет “ англійського походження. Згідно з історичними даними, воно означало на перших порах сумку, шкіряний мішок
Бюджетний кодекс україни iconКримінальний кодекс україни
Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання...
Бюджетний кодекс україни iconКодекс україни (станом на 14. 12. 2009) Кодекс введено в дію з дня опублікування 13 червня 1995 року (згідно з Постановою Верховної Ради України від 6 червня 1995 року n 214/95-вр)
Усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного...
Бюджетний кодекс україни iconЗакон України „Про статус суддів від 15. 12. 1992 р. // Відомості 1993 №8 С. 56. Кодекс професійної етики судді затверджений V з'їздом суддів України від 24. 10. 2002 р. // Вісник Верховного Суду України №5 вересень жовтень 2002 р
Цивільний процесуальний кодекс України від 18. 07. 1963 р. // Відомості Верховної Ради – 1963 №30 – С. 464
Бюджетний кодекс україни iconКодекс законів про працю України ( Затверджується Законом n 322-viii ( 322а-08 )
Завдання Кодексу законів про працю України Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи...
Бюджетний кодекс україни iconСписок рекомендованої літера тури кодекс України про адміністративні правопорушення: За станом на 25. 02. 2002
Кодекс України про адміністративні правопорушення: За станом на 25. 02. 2002 р. / Україна, Верховна Рада — X.; Одіссей, 2002. — 256...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи