Конвенція про кіберзлочинність icon

Конвенція про кіберзлочинність




Скачати 431.77 Kb.
НазваКонвенція про кіберзлочинність
Сторінка3/3
Дата25.08.2012
Розмір431.77 Kb.
ТипДокументи
1   2   3

Положення цієї статті не застосовуються у разі наявності такого договору, угоди або законодавства, якщо тільки зацікавлені

Сторони не погоджуються застосовувати замість них, частково або повністю, вищевикладені положення цієї статті.

2. a. Кожна Сторона призначає центральний уповноважений орган або органи, які відповідають за надсилання та відповідь на

запити про взаємну допомогу, виконання таких запитів або їх передачу уповноваженим органам, компетентним виконувати

їх.

b. Ці центральні уповноважені органи здійснюють прямі зносини між собою.

c. Кожна Сторона під час підписання або передачі документу про ратифікацію, прийняття, затвердження чи приєднання

повідомляє Генеральному Секретареві Ради Європи назви і адреси усіх компетентних органів, призначених відповідно цієї

частини.

d. Генеральний Секретар Ради Європи створює і вносить відповідні зміни у реєстр компетентних органів, відповідно

призначених Сторонами. Кожна Сторона забезпечує правильність відомостей, які містяться у такому реєстрі.

3. Запити про взаємну допомогу відповідно цієї статті здійснюються згідно процедур, зазначених Стороною, яка запитує, якщо

тільки вони не суперечать законодавству Сторони, яку запитують.

4. Сторона, яку запитують, може, на додаток до підстав відмови, передбачених у пункті 4 статті 25, відмовити у допомозі,

якщо:

a. запит стосується правопорушення, яке Сторона, яку запитують, вважає політичним правопорушенням або

правопорушенням, пов’язаним з політичним правопорушенням; або

b. вона вважає, що виконання запиту може зашкодити її суверенітету, безпеці, суспільному порядку або іншим

важливим інтересам.

5. Сторона, яку запитують, може відкласти свої дії щодо запиту, якщо такі дії можуть зашкодити кримінальному

розслідуванню чи переслідуванню, яке здійснюється її уповноваженими органами.

6. До відмови або відкладення допомоги Сторона, яку запитують, після консультацій з Стороною, яка запитує, розгляне, якщо

це доречно, можливість часткового задоволення запиту або його задоволення за умов, які вона вважає доречними.

7. Сторона, яку запитують, терміново інформує Сторону, яка запитує, про висновок розгляду щодо можливості виконання

запиту про допомогу. Якщо у допомозі відмовлено чи вона відкладена, то надаються причини відмови чи відкладення.

Сторона, яку запитують, також інформує Сторону, яка запитує, про будь-які причини, які унеможливлюють виконання

запиту або можуть значною мірою затримати його виконання.

8. Сторона, яка запитує, може запросити Сторону, яку запитують, зберігати конфіденційним факт і зміст будь-якого запиту,

зробленого відповідно цього розділу, за винятком того обсягу, який є необхідним для виконання запиту. Якщо Сторона, яку

запитують, не може виконати запит за умов його конфіденційності, вона терміново інформує про це Сторону, яка запитує.

Остання визначає, чи необхідно виконати запит, незважаючи на неможливість збереження конфіденційності.

9. a. У термінових випадках запити про взаємну допомогу або про повідомлення, пов’язані з нею, могуть надсилатися

безпосередньо судовими органами Сторони, яка запитує, до відповідних уповноважених органів Сторони, яку запитують. В

будь-якому такому разі копія одночасно надсилається центральному уповноваженому органу Сторони, яку запитують, через

центральний уповноважений орган Сторони, яка запитує.

b. Будь-який запит або повідомлення відповідно цього пункту може здійснюватися через Міжнародну організацію

кримінальної поліції (Інтерпол).

c. Якщо запит здійснено відповідно підпункту (а), і державний орган не має компетенції розглядати такий запит, то він має

передати запит до компетентного державного органу, і безпосередньо повідомити Сторону, яка запитує, про це.

d. Запити або повідомлення відповідно цього пункту, які не включають в себе примусові дії, можуть передаватися

безпосередньо компетентними органами Сторони, яка запитує, компетентним органам Сторони, яку запитують.

e. Кожна Сторона під час підписання або передачі документу про ратифікацію, прийняття, затвердження чи приєднання може

повідомити Генерального Секретаря Ради Європи про те, що з метою ефективності усі запити відповідно цього пункту

мають надсилатися її центральному органу.


Частина 2 – Конкретні принципи


Заголовок 1 – Взаємна допомога щодо тимчасових заходів

Стаття 29 – Термінове збереження комп’ютерних даних, які зберігаються

1. Будь-яка Сторона може запитати іншу Сторону видати ордер чи іншим чином провести термінове збереження комп’ютерних

даних, які зберігаються за допомогою комп’ютерної системи, яка знаходиться на території такої іншої Сторони, і відносно

якої Сторона, яка запитує, має намір надіслати запит про взаємну допомогу щодо обшуку чи подібного доступу, арешту чи

подібних дій або розголошення таких даних.

2. Запит про збереження відповідно пункту 1 зазначає:

a. назву компетентного органу, який робить запит про збереження;

b. правопорушення, яке підлягає кримінальному розслідуванню або переслідуванню, і короткий опис відповідних

фактів;

c. комп’ютерні дані, які необхідно зберегти, та їх зв’язок з правопорушенням;

d. будь-яку доступну інформацію для ідентифікації особи, яка зберігає такі комп’ютерні дані або розташування

комп’ютерної системи;

e. необхідність збереження; та

f. положення про те, що така Сторона має намір надіслати запит про взаємну допомогу щодо обшуку чи подібного

доступу, арешту чи подібних дій або розголошення таких комп’ютерних даних, які зберігаються.

3. Після отримання запиту від іншої Сторони, Сторона, яку запитують, вживає усіх належних заходів для термінового

збереження зазначених даних відповідно її внутрішньодержавному законодавству. Для цілей відповіді на запит, подвійне

визнання правопорушення не вимагається як підстава проведення такого збереження.

4. Сторона, яка вимагає подвійне визнання правопорушення як умову виконання запиту про взаємну допомогу щодо обшуку

чи подібного доступу, арешту чи подібних дій або розголошення таких даних, може відносно правопорушень, які не є

правопорушеннями, встановленими статтями 2-11 цієї Конвенції, зберегти за собою право відмовити у виконанні запиту про

збереження відповідно цієї статті у випадках, коли вона має підстави вважати, що на час розголошення умову щодо

подвійного визнання правопорушення не можна задовольнити.

5. На додаток до цього, у виконанні запиту про збереження можна відмовити лише у випадках, коли:

a. запит стосується правопорушення, яке Сторона, яку запитують, вважає політичним правопорушенням або

правопорушенням, пов’язаним з політичним правопорушенням; або

b. Сторона, яку запитують, вважає, що виконання запиту може зашкодити її суверенітету, безпеці, суспільному

порядку або іншим важливим інтересам.

6. Якщо Сторона, яку запитують, вважає, що таке збереження не забезпечить майбутню доступність даних або загрожуватиме

їх конфіденційності чи іншим чином зашкодить розслідуванню, яке проводить Сторона, яка запитує, вона терміново

інформує про це Сторону, яка запитує. Після цього остання визначає, чи необхідно виконувати запит, незважаючи на це.

7. Будь-яке збереження, проведене у відповідь на запит відповідно пункту 1, проводиться не менше ніж 60 днів, для того, щоб

надати можливість Стороні, яка запитує, надіслати запит щодо обшуку чи подібного доступу, арешту чи подібних дій або

розголошення таких даних. Після отримання такого запиту, дані зберігаються до винесення рішення стосовно такого запиту.

Стаття 30 – Термінове розкриття збережених даних про рух інформації

1. Якщо в ході виконання запиту, зробленого відповідно статті 29, щодо збереження даних про рух інформації, які стосуються

конкретної передачі інформації, Стороні, яку запитують, стає відомо, що постачальник послуг в іншій Державі був

залучений до передачі такої інформації, Сторона, яку запитують, терміново повідомляє Стороні, яка запитує, обсяг

інформації про рух даних, достатній для ідентифікації такого постачальника послуг і шляху передачі такої інформації.

2. У розкриття інформації про рух даних відповідно пункту 1 може бути відмовлено тільки якщо:

a. запит стосується правопорушення, яке Сторона, яку запитують, вважає політичним правопорушенням або

правопорушенням, пов’язаним з політичним правопорушенням; або

b. Сторона, яку запитують, вважає, що виконання запиту може зашкодити її суверенітету, безпеці, суспільному

порядку або іншим важливим інтересам.

Заголовок 2 – Взаємна допомога щодо повноважень на розслідування

Стаття 31 – Взаємна допомога щодо доступу до комп’ютерних даних, які зберігаються

1. Будь-яка Сторона може запитати іншу Сторону провести обшук чи подібний доступ, арешт чи подібні дії або розголошення

даних, які зберігаються за допомогою комп’ютерної системи, яка знаходиться на території Сторони, яку запитують,

включаючи дані, збережені відповідно статті 29.

2. Сторона, яку запитують, відповідає на запит шляхом застосування відповідних міжнародних документів, угод і

законодавства, на які містяться посилання у статті 23, а також відповідно іншим положенням цього розділу.

3. На запит надається термінова відповідь, якщо:

a. існують підстави вважати, що відповідні дані особливо вразливі для втрати або змін; або

b. міжнародні документи, угоди і законодавство, на які містяться посилання у пункті 2, передбачають термінове

співробітництво.

Стаття 32 – Транскордонний доступ до комп’ютерних даних, які зберігаються, за згодою або у випадку, коли вони є

публічно доступними

Будь-яка Сторона може, не отримуючи дозвіл іншої Сторони:

a. здійснювати доступ до публічно доступних (відкрите джерело) комп’ютерних даних, які зберігаються, незважаючи

на те, де такі дані знаходяться географічно; або

b. здійснювати доступ або відновлювати шляхом комп’ютерної системи, яка знаходиться на її території, комп’ютерних

даних, які зберігаються і знаходяться у іншій Стороні, якщо Сторона отримує законну і добровільну згоду особи,

яка має законні повноваження розкривати дані такій Стороні за допомогою такої комп’ютерної системи.

Стаття 33 – Взаємна допомога у збиранні даних про рух інформації у реальному масштабі часу

1. Сторони надають взаємну допомогу одна одній щодо збирання даних про рух інформації у реальному масштабі часу,

пов’язаних із зазначеною передачею інформації на їх території, яка передається за допомогою комп’ютерної системи.

Відповідно пункту 2, допомога регулюється умовами і процедурами, які передбачені внутрішньодержавним законодавством.

2. Кожна Сторона надає таку допомогу щонайменше відносно кримінальних правопорушень, стосовно яких проводиться

збирання даних про рух інформації у реальному масштабі часу у випадку подібної внутрішньодержавної справи.

Стаття 34 – Взаємна допомога у перехопленні даних змісту інформації

Сторони надають взаємну допомогу одна одній щодо перехоплення даних змісту інформації у зазначених передачах

інформації, які здійснюються за допомогою комп’ютерної системи, у обсягах, які дозволяються відповідними договорами між

ними і внутрішньодержавним законодавством.

Заголовок 3 – Цілодобова мережа

Стаття 35 – Цілодобова мережа

1. Кожна Сторона призначає орган для здійснення контактів цілодобово впродовж тижня з метою надання негайної допомоги

для розслідування або переслідування стосовно кримінальних правопорушень, пов’язаних з комп’ютерними системами і

даними, або з метою збирання доказів у електронній формі, що стосуються кримінального правопорушення. Така допомога

включає сприяння або, якщо це дозволяється її внутрішньодержавним законодавством і практикою, пряме:

a. надання технічних порад;

b. збереження даних відповідно статтям 29 і 30; та

c. збирання доказів, надання юридичної інформації і встановлення місцезнаходження підозрюваних.

2. а. Орган Сторони, визначений нею для здійснення контактів, має можливість терміново встановлювати контакт з органом

іншої Сторони для здійснення контактів.

b. Якщо орган Сторони, визначений нею для здійснення контактів, не є частиною уповноваженого органу або органів такої

Сторони, які відповідають за міжнародну взаємну допомогу або екстрадицію, то орган, визначений для здійснення контактів,

забезпечує свою здатність проводити термінову координацію з таким уповноваженим органом або органами.

c. Кожна Сторона забезпечує кваліфікований персонал і відповідне обладнання для сприяння роботі мережі.

Розділ IV – Прикінцеві положення


Стаття 36 – Підписання та набуття чинності


1. Ця Конвенція відкрита для підписання державами-членами Ради Європи та державами, які не є членами Ради Європи,

але брали участь у розробці цієї Конвенції.

2. Ця Конвенція підлягає ратифікації, прийняттю або схваленню. Ратифікаційні грамоти або документи про прийняття або

схвалення здаються на зберігання Генеральному секретареві Ради Європи.

3. Ця Конвенція набуває чинності в перший день місяця, який наступає після закінчення тримісячного періоду від дати,

на яку п’ять держав, серед яких принаймні три держави-члена Ради Європи, висловлять свою згоду на обов’язковість для них

цієї Конвенції згідно з положеннями пунктів 1 та 2.

4. Для будь-якої держави, яка підписала Конвенцію та згодом висловлює згоду на її обов’язковість для себе, ця

Конвенція набуває чинності в перший день місяця, який наступає після закінчення тримісячного періоду від дати висловлення

такою державою згоди на обов’язковість для неї цієї Конвенції згідно з положеннями пунктів 1 та 2.

Стаття 37 – Приєднання до Конвенції

1. Після набуття чинності цією Конвенцією Комітет Міністрів Ради Європи після консультацій з державами, які є

Сторонами цієї Конвенції, та висловлення їхньої одностайної згоди може запросити будь-яку державу, яка не є членом Ради

Європи та не брала участь у розробці цієї Конвенції, приєднатися до неї. Таке рішення ухвалюється більшістю, передбаченою у

статті 20 d) Статуту Ради Європи, та одностайним голосуванням представників Договірних Держав, які мають право брати

участь у засіданнях Комітету Міністрів.

2. Для будь-якої держави, яка приєднується до Конвенції відповідно до вищенаведеного пункту 1, Конвенція набуває

чинності в перший день місяця, який наступає після закінчення тримісячного періоду від дати здачі на зберігання документа про

приєднання Генеральному секретареві Ради Європи.

Стаття 38 – Територіальне застосування

1. Будь-яка держава під час підписання або здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або документа про

прийняття, схвалення або приєднання може визначити територію або території, до яких застосовуватиметься ця Конвенція.

2. Будь-яка Сторона у будь-який пізніший час шляхом направлення заяви на ім’я Генерального секретаря Ради Європи

може поширити дію цієї Конвенції на будь-яку іншу територію, визначену в заяві. Для такої території Конвенція набуває чинності

в перший день місяця, який наступає після закінчення тримісячного періоду від дня одержання заяви Генеральним секретарем.

3. Будь-яка заява, зроблена згідно з двома попередніми пунктами щодо будь-якої території, визначеної у такій заяві, може

бути відкликана шляхом направлення повідомлення Генеральному секретареві Ради Європи. Відкликання набуває чинності в

перший день місяця, який наступає після закінчення тримісячного періоду від дати отримання такого повідомлення Генеральним

секретарем.

Стаття 39 – Цілі Конвенції

1. Мета цієї Конвенції полягає у доповненні застосовних двосторонніх або багатосторонніх договорів або домовленостей

між Сторонами, зокрема положень:

- Європейської конвенції про екстрадицію, відкритої для підписання у Парижі 13 грудня 1957 року (ETS №24);

- Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, відкриту для підписання у Страсбурзі 20

квітня 1959 року (ETS №30);

- Додаткового протоколу до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, відкритого для

підписання у Страсбурзі 17 березня 1978 року (ETS №99).

2. Якщо дві або більше Сторони вже уклали угоду або договір щодо питань, які регулюються цією Конвенцією, або

іншим чином встановлюють відносини з таких питань, або якщо вони зроблять це у майбутньому, вони також матимуть право

застосовувати таку угоду або договір або відповідно регулювати такі відносини. Однак у разі, якщо Сторони встановлюють свої

відносини щодо питань, які регулюються цією Конвенцією, в інший спосіб, ніж передбачається нею, вони роблять це у такий

спосіб, що не суперечить цілям та принципам Конвенції.

3. Ніщо в цій Конвенції не зачіпає інших прав, обмежень, зобов’язань та відповідальності Сторони.

Сторона 40 – Заяви

Шляхом направлення письмового повідомлення на ім’я Генерального секретаря Ради Європи будь-яка держава під час

підписання або здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, схвалення або приєднання може

заявити, що вона користується можливістю запитати додаткові елементи, передбачені згідно зі статтями 2 та 3, пунктом 1 b)

статті 6, статтею 7, пунктом 3 статті 9 та пунктом 9 е) статті 27.

Стаття 41 – Умови щодо федеральних держав

1. Федеральна держава може залишити за собою право брати на себе зобов’язання, передбачені у розділі ІІ цієї

Конвенції, відповідно до її основних принципів регулювання відносин між центральними органами влади та державами, що

входять до складу федерації, або іншими подібними територіальними одиницями за умови, що вона все-таки спроможна

співпрацювати відповідно до розділу ІІІ.

2. Роблячи застереження відповідно до пункту 1, федеральна держава може не застосовувати умови такого

застереження для того, щоб виключити або значно зменшити свої зобов’язання щодо передбачення заходів, згаданих у розділі

ІІ. Загалом вона забезпечує широкі та ефективні правоохоронні можливості щодо таких заходів.

3. Щодо положень цієї Конвенції, застосування яких входить до юрисдикції держав, що утворюють федерацію, або

інших подібних територіальних одиниць, які згідно з конституційною системою федерації не зобов’язані вживати законодавчих

заходів, федеральний уряд інформує компетентні органи таких держав про згадані положення, представляючи свою позицію, та

заохочує їх до вжиття відповідних заходів для введення в дію таких положень

Стаття 42 – Застереження

Шляхом направлення письмового повідомлення на ім’я Генерального секретаря Ради Європи будь-яка держава під час

підписання або здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, схвалення або приєднання може

заявити, що вона користується застереженням/застереженнями, передбаченими у пункті 2 статті 4, пункті 3 статті 6, пункті 4

статті 9, пункті 3 статті 10, пункту 3 статті 11, пункту 3 статті 14, пункту 2 статті 22, пункті 4 статті 29 та пункті 1 статті 41. Не

може бути зроблено жодних інших застережень.

Стаття 43 – Статус та відкликання застережень

1. Будь-яка Сторона, яка зробила застереження відповідно до статті 42, може повністю або частково відкликати його,

направивши повідомлення на ім’я Генерального секретаря. Таке відкликання набуває чинності в день отримання такого

повідомлення Генеральним секретарем. Якщо у повідомленні зазначається, що відкликання застереження має набути чинності у

визначений у повідомленні день та така дата є пізнішою, ніж дата отримання повідомлення Генеральним секретарем, відкликання

набуває чинності у такий пізніший день.

2. Сторона, яка зробила застереження, згадане у статті 42, відкликає таке застереження повністю або частково, як тільки

це дозволяють обставини.

3. Генеральний секретар Ради Європи може періодично запитувати Сторони, які зробили одне або декілька застережень,

згаданих у статті 42, про можливості відкликання такого застереження/ таких застережень.

Стаття 44 – Зміни та доповнення

1. Зміни та доповнення до цієї Конвенції можуть пропонуватися будь-якою Стороною. Вони направляються Генеральним

секретарем Ради Європи державам-членам Ради Європи, а також державам, які не є членами Ради Європи, але брали участь у

розробці цієї Конвенції, та всім державам, які приєдналися або були запрошені приєднатися до цієї Конвенції згідно з

положеннями статті 37.

2. Будь-які зміни або доповнення, запропоновані Сторонами, передаються до Європейського комітету з проблем

злочинності (ЄКПЗ), який надає Комітетові Міністрів свою думку щодо таких запропонованих змін або доповнень.

3. Комітет Міністрів розглядає запропоновану зміну або доповнення та думку, представлену Європейським комітетом з

проблем злочинності (ЄКПЗ) та після консультацій з з державами, які не є членами Ради Європи, але є Сторонами цієї

Конвенції, може прийняти зміну або доповнення.

4. Текст будь-якої зміни або доповнення, прийнятого Комітетом Міністрів згідно з пунктом 3 цієї статті, направляється

Сторонам для прийняття.

5. Будь-які зміни та доповнення, прийняті відповідно до пункту 3 цієї статті набувають чинності після того, як всі

Сторони повідомлять Генерального секретаря про їх прийняття.

Стаття 45 – Вирішення спорів

1. Європейський комітет з проблем злочинності (ЄКПЗ) інформується про тлумачення та застосування цієї Конвенції.

2. У разі спору між Сторонами щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції вони намагаються вирішити спір

шляхом переговорів або будь-яких інших мирних засобів на свій вибір, включаючи подання спору до Європейського комітету з

проблем злочинності (ЄКПЗ), до арбітражного суду, рішення якого є обов’язковим для виконання Сторонами, або до

Міжнародного суду, за домовленістю заінтересованих Сторін.

Стаття 46 – Консультації Сторін

1. Сторони у разі необхідності регулярно консультуються з метою сприяння:

а) ефективному використанню та застосуванню цієї Конвенції, включаючи виявлення будь-яких її проблематичних

питань, а також наслідків будь-якої заяви або застереження, зробленого згідно з цією Конвенцією;

b) обміну інформацією про суттєві зміни права, політики або технології, що стосуються кіберзлочинності, та збору

інформації в електронній формі;

с) розгляду можливих додатків до цієї Конвенції.

2. Європейський комітет з проблем злочинності (ЄКПЗ) регулярно інформується про результати консультацій, згаданих

у пункті 1.

3. Європейський комітет з проблем злочинності (ЄКПЗ) у разі необхідності сприяє проведенню консультацій, згаданих

у пункті 1, та вживає необхідних заходів для надання допомоги Сторонам у їхніх зусиллях щодо внесення змін або доповнень

до Конвенції. Щонайпізніше через три роки після набуття чинності цією Конвенцією Європейський комітет з проблем

злочинності (ЄКПЗ) у співпраці зі Сторонами проводить перегляд всіх положень Конвенції та, у разі необхідності, пропонує

відповідні зміни та доповнення.

4. Витрати, пов’язані з виконанням положень пункту 1, сплачуються Сторонами у визначений ними спосіб, крім

випадків, коли такі витрати сплачуються Радою Європи.

5. Секретаріат Ради Європи допомагає Сторонам у виконанні ними їхніх функцій за цією статтею.

Стаття 47 – Денонсація

1. Будь-яка Сторона може в будь-який час денонсувати цю Конвенцію шляхом направлення письмового повідомлення

Генеральному секретареві Ради Європи.

2. Така денонсація набуває чинності в перший день місяця, який наступає після завершення тримісячного періоду від

дня отримання повідомлення Генеральним секретарем.

Стаття 48 – Повідомлення

Генеральний секретар Ради Європи повідомляє держави-члени Ради Європи та держави, які не є членами Ради Європи,

але брали участь у розробці цієї Конвенції, а також всі держави, які приєдналися або були запрошені приєднатися до цієї

Конвенції, про:

а) будь-яке підписання;

b) здачу на зберігання будь-якої ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, схвалення або приєднання;

с) будь-яку дату набуття чинності цією Конвенцією відповідно до статей 36 і 37;

d) будь-яку заяву, зроблену відповідно до статей 40 та 41, або застереження, зроблене відповідно до статті 42;

е) будь-який інший акт, повідомлення або інформацію, що стосується цієї Конвенції.

На посвідчення чого нижчепідписані належним чином на це уповноважені підписали цю Конвенцію.

Вчинено в ....... ....... 2001 року англійською та французькою мовами, причому обидва тексти є рівно автентичними, в

одному примірнику, який зберігатиметься в архівах Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає завірені копії цієї

Конвенції кожній державі-члену Ради Європи, державам, які не є членами Ради Європи, але брали участь у розробці цієї

Конвенції, а також всім державам, запрошеним приєднатися до неї.


http://www.crime-research.org
1   2   3

Схожі:

Конвенція про кіберзлочинність iconБібліотека житомирського державного університету імені івана франка укладач: ©А. І. Мартинюк Дата відбору матеріалу: 01. 2013 Кількість відібраних джерел: 29 Житомир 2013
Це: Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності (2000 р.), Брюссельська декларація (2002 р.), Конвенція Ради...
Конвенція про кіберзлочинність iconКоротко про болонський процес
Конвенція про визнання кваліфікацій, що стосуються вищої освіти в Європейському регіоні (Лісабон,1997)
Конвенція про кіберзлочинність iconКонвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів

Конвенція про кіберзлочинність iconМіжнародна конвенція
Про приєднання із застереженням до Конвенції див. Закон n 2855-iii ( 2855-14 ) від 29. 11. 2001 )
Конвенція про кіберзлочинність iconЗавдання Тести. Вкажіть правильну відповідь: 10 балів
Конвенція ООН про права дитини була прийнята 10 грудня 1948 р Чи не так? А так; б ні
Конвенція про кіберзлочинність iconРамкова Конвенція

Конвенція про кіберзлочинність icon1. в контексті болонської декларації
В 1997 р під егідою Ради Європи І юнеско була розроблена І прийнята Лісабонська конвенція про визнання кваліфікацій, що відносяться...
Конвенція про кіберзлочинність iconКонвенція про визнання кваліфікацій з вищої освіти в Європейському регіоні
Сторін доступу до освітніх ресурсів інших Сторін, зокрема шляхом сприяння їхнім зусиллям, спрямованим на продовження своєї освіти...
Конвенція про кіберзлочинність iconЗакон України Про забезпечення прав та можливостей жінок та чоловіків //Держ. Вісник України. 2005. №20 (184). с Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок //Прак психол та соц робота. 2005. №4. С. 67-69
Даний бібліограічний покажчик є доповненням до складеного в 2004 році рекомендаційного покажчика літератури «Ґендер як соціально-психолого-педагогічна...
Конвенція про кіберзлочинність iconЄвропейська конвенція
Держави члени Ради Європи, які підписали цю Конвенцію, враховуючи, що метою Ради Європи є досягнення більшого
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи