Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності icon

Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності




НазваАктуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності
Сторінка2/24
Дата26.08.2012
Розмір3.67 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   24
1. /Конференц_я 21.05.2011.docАктуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності
Решетняк Анастасія Володимирівна, 230

ОСОБЛИВОСТІ ДИТЯЧЕ-БАТЬКІВСЬКИХ ВІДНОСИН ЖІНОК-ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ІЗ ДІТЬМИ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ 230

Сікорська Тетяна Ярославівна, 231

ГЕНДЕРНИЙ ПАРИТЕТ В ОВС (З ПОГЛЯДУ КУРСАНТІВ ХНУВС) 231

Сікорська Ірина Ярославівна, 233

РІВЕНЬ КСЕНОФОБІЧНИХ НАСТРОЇВ КУРСАНТІВ ВІДОМЧИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ОВС 233

Солохін Олександр Миколайович, 234

ОСОБЛИВОСТІ ОПАНОВУЮЧОЇ ПОВЕДІНКИ СТУДЕНТІВ ЮРИДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ 234

Тимчаль Богдан Романович, 236

ЕТНІЧНІ СТЕРЕОТИПИ КУРСАНТІВ ВНЗ СИСТЕМИ МВС 236

Ткаченко Світлана Олександрівна, 237

ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ МІЖ СПРИЙНЯТТЯМ СВОЄЇ ЗОВНІШНОСТІ ТА ІНШИМИ КОМПОНЕНТАМИ Я-КОНЦЕПЦІЇ НА ПРИКЛАДІ ДІВЧАТ-КУРСАНТОК 237

Яворська Яна Мар’янівна, 239

ВИТОКИ ТА СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ СОЦІОЛОГІЇ 239


СЕКЦІЯ 1

ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ ПРАВООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ІСТОРІЯ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ. КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ ТА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН. ІСТОРІЯ ДЕРЖАВНОСТІ УКРАЇНИ. ІСТОРІЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ
ТА СВІТОВОЇ КУЛЬТУРИ. ФІЛОСОФІЯ. ПОЛІТОЛОГІЯ. РЕЛІГІЄЗНАВСТВО


УДК 811.161.2’271

Близнюк Інна Владиславівна,

студентка групи СФдср-09-3 СФ ХНУВС

Науковий керівник: канд. філол. наук, доц. Василенко В. А.

СУЧАСНИЙ МОЛОДІЖНИЙ СЛЕНГ ЯК МОВНИЙ СУБКОД

У роботі виокремлено молодіжний сленг серед інших підсистем нелітературного мовлення та досліджено взаємозв’язок з іншими позалітературними підсистемами мови.

Дослідженню україномовної субстандартної лексики присвячені праці Л. О. Ставицької. Окремі аспекти її функціонування в українській мові досліджують Ю. Л. Мосенкіс, О. С. Фурса, І. І. Щур.

Сучасні студії, присвячені дослідженню функціонування позалітературних елементів мови, приділяють значну увагу розмежуванню різних субстандартних систем та їхньому співвідношенню. Проте, незважаючи на досить значну кількість праць, сучасний стан дослідження проблеми розмежування ненормативних підсистем мови залишається досить актуальним.

Важливим, на нашу думку, є той факт, що ставлення дослідників до означуваного поняття, визначення його головних функціональних характеристик значно впливає на термінологічне визначення самого поняття.

Молодіжний сленг ми розуміємо як особливий мовний субкод, що характеризується використанням ненормативних, часто стилістично знижених, лексико-фразеологічних одиниць, які виконують оцінну, евфемістичну та номінативну функцію і використовуються у невимушеному спілкуванні молоддю.

О
© Близнюк І. В., 2011
кремою проблемою є дослідження співвідношення молодіжного та комп’ютерного сленгів. Низка спільних рис пов’язує молодіжний та комп’ютерний сленги. На це впливають, перш за все, екстралінгвальні чинники: носії комп’ютерного сленгу є людьми, переважно, молодого віку, хоча прогресивний розвиток людства сприяє розширенню вікових меж користувачів комп’ютерів, що, у свою чергу, впливає на розширення вікових меж мовців, що послуговуються комп’ютерним сленгом у спілкуванні, Проте велика кількість лексичних одиниць, що відносяться до комп’ютерного сленгу, утворюється за моделями схожими на ті, що використовуються в інших соціолектах, перш за все у молодіжному: мамка (материнська плата), флопік (дисковод для гнучких дисків), клава (клавіатура). У молодіжному сленгу за подібною схемою утворені такі сленгізми, як бутік (бутерброд), анік (анекдот), фотік (фотоапарат). В означених прикладах досить яскраво простежується тенденція до мовотворчості, що є притаманною молодіжному сленгові. До речі, варто згадати утворення прізвиськ у молодіжних групах: Федяєв – Федя, Петровський – Петя, Артур – Арчі, Філімонов Філя.

За функціональними параметрами молодіжний та комп’ютерний сленги є теж досить близькими. Така характерна риса молодіжного сленгу, як семантичний гумор, а також поведінка як мовна гра виступають яскравими прикладами і комп’ютерного сленгу. Однією із характеристик властивих для комп’ютерного та молодіжного сленгу є їх метафоричність. Мовна гра, що притаманна молодіжному сленгу, досить яскраво виявляється в мережі Інтернет, користувачами якої є молоде покоління, що володіє як комп’ютерним сленгом, так і молодіжним. На нашу думку, комп’ютерний субкод є дотичною системою до молодіжного сленгу, що активно впливає на його розвиток та функціонування. Майже недослідженою залишається проблема існування, так званого SMS-сленгу, що активно розвивається і функціонує серед підліткового покоління, і, у свою чергу, має здійснювати вплив на молодіжний сленг. Доречним було б окреме дослідження впливу комп’ютерного та SMS-сленгу на семантичні процеси, що відбуваються у молодіжній субмові.

Молодіжний сленг як складне лінгвістичне утворення, якому притаманна мобільність та відкритість, активно взаємодіє з іншими груповими сленгами та субкодами. Водночас він безпосередньо впливає на розвиток національної мови.

Одержано 15.04.2011

#

УДК 342.2

Бринзей Галина Михайлівна,

курсантка групи ФПТ-10-3 ХНУВС

Науковий керівник: канд. юрид. наук Кріцак І. В.

СЕРВІСНА СПРЯМОВАНІСТЬ СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВИ
ТА РОЛЬ ОВС У ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ


П
© Бринзей Г. М., 2011
одається коротка характеристика моделі сервісної держави. Запропоновано на конституційному рівні закріпити положення про службову спрямованість держави відносно людини та розглядати функцію надання публічних послуг населенню як одну із самостійних функцій держави та її органів і, зокрема, ОВС.


У частині 2 статті 3 Конституції України закріплено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість функціонування держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Разом із тим, слід констатувати, що положення даної статті, будучи актуальним для 90-х рр. ХХ ст., є недостатнім в умовах нинішнього часу.

Як видається, за сучасних умов, всебічного аналізу потребує проблема формування партнерських відносин між публічно-політичною владою та індивідом. У цьому плані наукова позиція, згідно з якою держава та її органи виконує службову (сервісну) функцію відносно суб’єктів громадянського суспільства, на наш погляд, є більш доречною, ніж конституційне закріплення відповідальності перед людиною та потребує свого окремого розгляду в межах даного дослідження.

На особливу увагу, при цьому, заслуговує така форма взаємодії держави та громадськості, як сервісна, що характеризує єдність особистісного та громадського інтересу на основі відносин взаємного слугування. Так, починаючи з середини 70-х років у розвинутих країнах розпочався процес переходу до постіндустріального суспільства, який характеризується як перехід до “сервісної” моделі держави як практики надання послуг. На думку І. Веккіо особливістю реалізації цієї моделі відносин є те, що людина досягає успіху в сучасному світі за допомогою служіння не окремим людям, а суспільству в цілому. Таким чином, нова соціальна реальність, ініційована постіндустріальним типом суспільного розвитку, є необхідною умовою перетворення суспільства на активного суб’єкта творення державної політики, який здобуває повноваження на регулювання соціальних процесів відповідно до своїх власних цілей, умов та потреб розвитку.

У контексті розуміння сервісної моделі взаємодії держави та громадянина є всі необхідні можливості створити „всенародну демократичну владу у формі її масового слугування громадянам”. Це також характеризує новий тип здійснення технології влади, яка спускається згори донизу, проходячи всі сходинки владної вертикалі, доходячи до кожного суб’єкта, наділеного владними повноваженнями, основна місія якого – слугувати громадянам.

Слід відзначити, що головним ресурсом суспільного розвитку є суспільні відносини, що формуються в результаті відповідних громадських дій, які, у свою чергу, визначають побудову демократичного сервісного суспільства, що забезпечить сталий розвиток держави, побудованої на взаємному слугуванні громадян.

Реальне впровадження та реалізація у життя українського суспільства положення, стосовно службової спрямованості держави вимагає якісно нових відносин між органами державної влади, у тому числі органами внутрішніх справ, і громадянами, діяльність яких багато в чому повинна набувати ознак сервісного, тобто обслуговуючого характеру.

Функції держави та функції окремих державних органів завжди досить чутливо реагують як на події сьогодення, так і на більш глибинні тенденції еволюційного розвитку інститутів влади. Зміна функцій ОВС пов’язується зі зміною сутності держави. Саме ця стадія розвитку суспільства призводить до різкого зростання кількості і якості послуг у різних сферах суспільного життя.

В сучасних країнах, що відносяться до романо-германського та англо-американського типу правових систем, існує багато різних моделей та підходів надання поліцією послуг населенню. Саме ці, та інші процеси забезпечують появу функції надання публічних послуг населенню, яка не може бути вдосконалена у відриві від інших функцій ОВС а також, у широкому сенсі, від функціонування усього державного апарату.

Отже, в сучасних умовах, доречно вести мову про формування нової для України моделі (теорії) сервісної держави, яка усі свої зусилля спрямовуватиме на задоволення потреб та інтересів населення шляхом надання органами держави, зокрема і ОВС України різноманітних публічних послуг задля створення комфортного та безпечного середовища проживання своїм громадянам.

Одержано 14.04.2011

#

УДК 340.12

Гачик Олександр Васильович,

курсант групи ІКМ-08-16 ХНУВС

Науковий керівник: канд. філос. наук Грищенко Н. В.

ПРО ВПЛИВ РЕЛІГІЇ НА ПРАВОПОРЯДОК

У роботі проаналізовано вплив релігії на правопорядок, розглянуто варіанти подолання розбіжностей між моральними нормами, які виросли на базі релігії, і норм права.

Релігія і право – дві нормативні системи зі спорідненими характеристиками, що з різних сторін врегульовують життя суспільства і протягом тисячоліть взаємодіють у найрізноманітніших формах.

Загальновідомо, що релігія «генетично передувала праву» і справляла суттєвий вплив на виникнення і формування останнього. Як зауважує В. Бачінін, саме релігія вносить у право елементи «абсолютності і непорушності», дозволяючи інтегрувати його норми і принципи в єдине ціле». Релігія як специфічна соціальна система, через певний континуум норм, а також звичаїв, ритуалів, обрядів, що виявляють свою «нормативність» і регулюють поведінку людини, захищає «сакральну волю до порядку».

Я
© Гачик О. В., 2011
к духовно, так і історично релігія завжди була незмінною і міцною основою морального і ,правового порядку, її державне руйнування, як засвідчила історія, неминуче тягне за собою моральну деградацію суспільства і ніколи не приносить користі праву і правовому порядку, тому що «і право, і релігія покликані закріплювати і затверджувати моральні цінності, в цьому є основа їх взаємодії».

Фактично до XVIII ст. право багато в чому або випливало з релігійно-моральних норм, або встановлювалось світською владою, освяченою від імені Бога церквою. Закон відплати зумовлював роль Вищого у долі кожної людини. «Божественна воля» і «справедливість» складали тотожність. Тільки коли ідеї деїзму стали переважати в суспільстві, шляхи розвитку церковного та світського права суттєво розійшлися. Світське право перестало залежати від релігійних вчень і набуло статусу окремого регулятива соціально-економічних відносин. Суспільство присвоїло собі право трактувати поняття справедливості. Таким чином, норми поведінки перестали розглядатися як «Божі встановлення», а набули суто світського, практичного значення.

Зазвичай сучасна цивілізована держава є світською. На зміну релігійним вченням і базованим на них нормам приходять політичні ідеології і ґрунтовані на них норми.

В історії відомо три варіанти подолання розбіжностей між моральними нормами, які виросли на базі релігії, і норм права, джерелом яких є як загальнолюдські цінності, так і пріоритети певних політичних доктрин (лібералізму, консерватизму, комунізму і т. ін.):

1. Створення держав з пануванням однієї конфесії. Світське право формується на основі релігійних установлень, церковний і державний апарат змішується, і лише ті відносини, які опинилися за межами церковного права, можуть коригуватися світською владою, або вони змушені шукати законодавче вирішення проблеми шляхом компромісу, не зачіпаючи положень церковного права.

2. Держава з привілейованим становищем однієї з конфесій. Церква пристосовує своє уявлення про моральність і справедливість до інтересів еліти в державі. Моральні релігійні закони коригуються світськими властями. У підсумку – стверджується державна релігія, а церква стає ідеологічним апаратом, обслуговуючим інтереси елітного суспільства. Церковний апарат часто зливається з державним. Решта релігійних общин або заборонені, або відносяться до категорії терпимих і змушені діяти в рамках, визначених світським правом.

3. Світська держава незалежна від положень будь-якої конфесії. Держава в своїх принципах не керується положеннями жодної з релігійних конфесій. Всі конфесії в державі мають рівні права на розвиток, якщо вони не порушують законодавства. Жодна релігія не визнається державною і не є авторитетною в сфері державного управління.

У висновку хочу сказати, що релігія буде мати вплив на правопорядок у всіх трьох випадках, тільки в перших двох вона безпосередньо буде або створювати закони і визначати міру покарання, або підкорятися їм і виконувати «волю держави». У випадку домінування свободи совісті все буде залежати від релігійного виховання суспільства, авторитетності релігії і принципів, які вона проповідує. Щоб релігія ефективніше впливала на зменшення правопорушень, держава повинна співпрацювати з релігійними організаціями, розцінюючи це як стратегічний крок налагодження правопорядку.

Одержано 15.04.2011

#

УДК 347.96

Жованик Юлія Андріївна,

студентка групи СФдср-10-3 СФ ХНУВС

Науковий керівник: Ідріс Н. О.

ПРОФЕСІЙНА ДЕФОРМАЦІЯ ЮРИСТІВ

Розглянуто проблему професійної деформації юристів, яка негативно позначається на формуванні правової культури суспільства.

Проблема професійної деформації юристів є вельми актуальною, адже з нею пов’язана ефективність додержання законності у суспільстві.

Дослідженню окремих аспектів проблеми присвячені роботи Ю. Александрова, Т. Малкової, О. Синєокого.

Термін «професійна деформація» чітких визначень немає. У широкому сенсі професійна деформація – це певний знак, який професійна діяльність накладає на людину. У психології праці професійну деформацію розглядають як зміну особистих якостей людини під впливом трудової діяльності.

Найбільшою мірою професійним деформаціям піддаються люди професій типу «людина-людина» (особливо, «людина – асоціальна людина). До професій даного типу відноситься й діяльність юристів. Так, професійна деформація працівників правоохоронних та судових органів спричиняється, серед іншого, їхнім тривалим контактуванням з правопорушниками. Взагалі ж у діяльності юристів трапляються такі відхилення як хабарництво, зловживання службовим становищем, безвідповідальність, грубість, неврівноваженість, нетерпимість, користолюбство, кар’єризм, протекціонізм, бюрократизм тощо.

О
© Жованик Ю. А., 2011
дним із різновидом професійної деформації правосвідомості юристів є правовий нігілізм, який можна визначити як деформований стан правосвідомості особи, суспільства, групи; що характеризується усвідомленим ігноруванням вимог закону, цінності права, зневажливим ставленням до правових принципів і традицій, однак виключає злочинний намір. Серед багатьох професій, які охоплюються єдиним поняттям юрист, на особливу увагу заслуговують слідчі та адвокати, правовий нігілізм яких створює серйозну загрозу порушення прав людини, а отже подолання якого можна розглядати у числі пріоритетів діяльності правової держави.

Професійна деформація юриста може виявлятися на таких рівнях: емоційному – спостерігається зниження емоційної стійкості працівника, підвищена або знижена емоційність, неадекватність реагування у спілкуванні; функціональному – спостерігається зниження рівня ефективності в роботі, несвоєчасне, неякісне виконання обов’язку, перекладення частини обов’язків на підлеглих або оточення; комунікативному – виявляється у втраті комунікативності, у втраті уміння цілеспрямованого спілкування, що може мати форму грубощів, внутрішньої замкнутості, відчуження, а іноді й неповаги.

Професійна деформація юриста може носити епізодичний або стійкий, поверхневий або глобальний характер; проявлятися в професійному жаргоні, манерах поведінки, навіть у зовнішньому вигляді.

Професійну деформацію юриста спричиняє низька етична культура. Як наголошує О. Ф. Скакун, першопричиною професійно-правових деформацій є моральна деформація свідомості юриста. Моральні деформації юриста відбуваються у результаті дії суспільних факторів (криза ідеалів у суспільстві, правовий нігілізм, соціальна нестабільність і т. п.), а також обумовлені специфікою праці (великі об’єми роботи, невдоволеність матеріальною винагородою або службовим просуванням, не вміння протистояти впливу злочинного середовища, низький моральний рівень колективу і т. п.)

Таким чином, можна зазначити, що високий рівень моральної свідомості співробітників правоохоронних органів сприятиме підвищенню ефективності їхньої роботи, зміцненню авторитету та престижності професії юриста. І навпаки, нехтування нормами та принципами моралі призводять до зниження результатів у роботі, розпаду трудового колективу, вчинення співробітниками антигуманних та протиправних вчинків.

Одержано 18.04.2011

#

УДК 340.12

Каразейська Євгенія Дмитрівна,

курсантка групи ФСД-10-2 ХНУВС

Науковий керівник: Калєніченко Л. І.

ЮРИДИЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ ПРАВОЗАСТОСОВНОГО АКТа

Розглянуто і з’ясовано особливості застосування юридичної термінології правозастосовного акта.

Я
© Каразейська Є. Д., 2011
кість та ефективність правозастосовного акту як акту індивідуального регулювання значною мірою залежать від правильно обраної термінології та стилістичного викладу цього правового документа. Неточно вжите слово, незрозуміла фраза можуть призвести до зайвих запитань, суперечок, до помилок у застосуванні правового акту, та необхідності додаткових роз’яснень. У зв’язку з цим, для того щоб уникнути зазначених проблем, правозастосовувачу необхідно знати особливості юридичної термінології.

Юридична термінологія – це виражене безпосередньо в тексті акта словесне позначення поняття, сукупність термінів, яка виражає систему правових понять і призначена забезпечувати потреби спілкування у сфері юридичної науки та практики.

Первинною структурною одиницею юридичної термінології є юридичний термін, який має відповідні ознаки та особливості застосування.

Юридичний термін, на відміну від основної маси слів, має вужчу сферу застосування, він більш точний і, відповідно, більш чітко відображає об’єкт. Юридичний термін, як правило, однозначний.

Юридичний термін є одним із важливих нематеріальних засобів фіксації певного юридичного поняття, за допомогою якого формулюється зміст акту застосування норм (норми) права. Тобто юридичний термін входить до складу групи засобів словесно-документального викладу змісту правозастосовного акту.

Будь-який юридичний термін тісно пов’язаний із юридичним поняттям. Юридичний термін фіксує вже стале, конкретне поняття в одному чи декількох словах. Він служить точним позначенням юридичного поняття, у свою чергу, поняття є відображенням певного державно-правового явища у свідомості людини, що виникає на базі слів і поза ними існувати не може.

Існує низка вимог, які висуваються до термінів правозастосовних актів. У юридичній літературі виокремлюють загальні та спеціальні вимоги використання термінів правозастосовних актів.

Загальні вимоги використання термінів стосуються всіх нормативно-правових актів. Приміром, вимога точного і однозначного відображення в терміні змісту конкретного поняття, що позначається або вимога єдиності вживання термінів.

У свою чергу, спеціальні вимоги використання термінів правозастосовних актів стосуються тільки актів застосування права. Приміром, відповідність термінології акту застосування права термінології норми права на реалізацію якої він спрямований.

Одержано 18.04.2011

#

УДК 342.2(532)

Клочко Олександр Анатолійович,

курсант групи ФСД-10-01 ХНУВС

Науковий керівник: канд. юрид. наук Передерій О. С.

ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРИ І ФУНКЦІОНУВАННЯ АПАРАТУ ДЕРЖАВ КРАЇН БЛИЗЬКОГО СХОДУ (НА ПРИКЛАДІ КОРОЛІВСТВА САУДІВСЬКА АРАВІЯ, ОБ’ЄДНАНИХ АРАБСЬКИХ ЕМІРАТІВ, ЙЕМЕНУ)

Тези наукової доповіді присвячені розгляду низки питань, що стосуються особливостей будови і функціонування апарат удержав деяких таких країн Близького Сходу як Королівство Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати, Йемен. За допомогою застосування порівняльно-правового методу, висвітлено спільні і відмінні риси, що притаманні організації державного апарату вказаних країн.

Дослідження особливостей структури і функціонування апарату держав країн Близького Сходу дає підстави визначити характерні риси, що притаманні державному апаратові Королівства Саудівської Аравії, Об’єднаних Арабських Еміратів і Йемену. Серед них:

1)
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   24

Схожі:

Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності iconАктуальні проблеми удосконалення мовної підготовки правознавців
Необхідність здійснення правової реформи, створення ефек­тивної системи правового забезпечення в різних сферах суспільного життя,...
Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності icon«Актуальні проблеми сучасної медичної психології» 19-20 квітня 2012 київ, україна інформаційний лист-запрошення шановні колеги!
Національного медичного університету імені О. О. Богомольця буде проходити шоста науково-практична конференція студентів та молодих...
Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності icon«Актуальні проблеми сучасної медичної психології» 19-20 квітня 2012 київ, україна інформаційний лист-запрошення шановні колеги!
Національного медичного університету імені О. О. Богомольця буде проходити шоста науково-практична конференція студентів та молодих...
Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності icon«Актуальні проблеми сучасної медичної психології» 19-20 квітня 2012 київ, україна інформаційний лист-запрошення шановні колеги!
Національного медичного університету імені О. О. Богомольця буде проходити шоста науково-практична конференція студентів та молодих...
Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності iconАктуальні проблеми сучасної етики теоретико-методичні матеріали для студентів денної форми навчання усіх спеціальностей
Теоретико-методичні матеріали з курсу “Актуальні проблеми сучасної етики” для студентів денної форми навчання усіх спеціальностей...
Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності icon«Актуальні питання сучасної медицини»
Заявка на участь в міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених «Актуальні питання сучасної медицини»
Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності icon«актуальні проблеми розвитку регіональних апк»
Проблеми обліково-аналітичного забезпечення діяльності сільськогосподарських підприємств
Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності icon«Актуальні проблеми сучасної медичної психології» 19-20 квітня 2012 київ, україна інформаційний лист-запрошення шановні колеги!
move to 849-14168
Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності icon«Актуальні проблеми практичної психології»
Мета конференції розвиток творчої активності фахівців у сфері практичної психології, залучення їх до рішення актуальних задач сучасної...
Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності iconМіжнародна науковО-практична конференція «Актуальні питання сучасної медицини: наукові дискусії»
Запрошуємо Вас взяти участь у роботі Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні питання сучасної медицини: наукові дискусії»,...
Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності iconСерія: правова освіта студентів вступ
Найвищим досягненням сучасної демократії в економічній сфері можна вважати вирішення проблеми відношення держави до проблеми приватної...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи