Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності icon

Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності




НазваАктуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності
Сторінка24/24
Дата26.08.2012
Розмір3.67 Mb.
ТипДокументи
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   24
1. /Конференц_я 21.05.2011.docАктуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності
УПРАВЛІННЯ КОРПОРАТИВНОЮ МІФОЛОГІЄЮ В ОВС
ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ


Розглянуто проблему формування організаційної культури ОВС. В якості одного з чинників досліджено управління корпоративною міфологією.

С
© Казарінов А. В., 2011
учасні організації являють собою великі колективи, де управління неможливо без формування корпоративної культури, що є своєрідним реагуванням на внутрішні і зовнішні процеси. Не є виключенням і ОВС як складна, виконуюча особливі функції соціальна організація.

Найважливіша складова корпоративної культури – управління так званою «корпоративною маркою». Як напрям теорії і практики, воно з’явилось в США більш ніж півстоліття назад. Сьогодні його часто називають «управлінням корпоративною ідентичністю», тобто тим, що організація повідомляє про себе, про свою індивідуальність. Все, що організація робить, усі її формальні і неформальні комунікації, політика, вчинки співробітників – формує її ідентичність. Особливе значення це має для великих та відомих організацій. Така організація як ОВС – завжди у центрі уваги громадськості та ЗМІ. Їй нікуди сховатися від суспільного осуду. Тому необхідна кропітка робота з громадською думкою.

Сьогодні в цій сфері вже склався понятійний апарат, проте трактування термінів не завжди однозначне, що стосується, передусім, корпоративної міфології. Вона являє собою специфічну складову організаційної культури, адже корпоративні міфи — це ефективні важелі управління. Зазначимо, що міф – це не казка. Найголовніша різниця між казкою та міфом полягає у тому, що міф, на основі лаконічного відображення ставлення до дійсності, складає основу світогляду. Інформація, покладена в основу міфу повинна бути істинною, а історії мати під собою реальну основу. Не є виключенням і корпоративні міфи, які поєднанні з традиціями та ціннісними орієнтирами, правилами поведінки та взаємодії працівників, історією і мовою організації. До позитивних корпоративних міфів в ОВС можна віднести корпоративний патріотизм, корпоративних героїв, корпоративне видання, фірмовий стиль, легендування, які можуть стати й важелями впливу на громадську думку. Тут доцільно зазначити, що сформована стихійно на ранніх стадіях життєвого циклу організації міфологія містить звичні сценарії поведінки і реакцій співробітників, які приймаються ними як даність і носять сакральний характер. Однак, на пізніших етапах розвитку, корпоративні міфи можуть бути дисфункціональними, руйнівними, переставши бути сумісними з цілями ОВС. Так, замість позитивної міфології, в інформаційний простір виходять міфи, що підтверджують «демонізацію» правоохоронців.

Тому, на наш погляд, актуальним напрямом як у внутрішньоорганізаційній роботі, так і в роботі з громадськістю, стає управління корпоративною міфологією в ОВС. Основою цього управління мають бути правосвідомість та правова культура працівників, які мають свої рівні: буденний, професійний і теоретичний. Особлива увага при формуванні організаційної культури має приділятись професійному рівню правової культури співробітника ОВС. Щоб охопити численні аспекти розуміння корпоративних міфів в ОВС, доцільно об’єднати їх в наступні блоки: 1) широкий (міф, що відбиває різні сторони життя людей),
2) ціннісний (соціально значущі результати та цінність ОВС для суспільства), 3) гуманістичний (в основі міфу – людина), 4) регулятивний (міф, формуючи світогляд, забезпечує професійну і особистісну поведінку).

Таким чином, управління корпоративними міфами в ОВС сприятиме їх позитивному іміджу.

Одержано 12.04.2011

#

УДК 159.9:316.614.5

Кібенко Катерина Сергіївна,

студентка групи ПСдср-07-1 ХНУВС

Науковий керівник: канд. мед. наук Штриголь Д. В.

ПРОФІЛАКТИКА ДИСГАРМОНІЇ ПАРТНЕРСЬКИХ ВІДНОСИН
НА ЕТАПІ ДОШЛЮБНОГО ЗАЛИЦЯННЯ І В МОЛОДІЙ СІМ’Ї


Розглянуто особливості партнерських стосунків на різних етапах створення сім’ї. Встановлено, що партнерські відносини на етапі дошлюбного залицяння та у молодій сім’ї являються достатньо гармонійними, значущих розбіжностей в парах було виявлено мало. Але порівняння показників на різних етапах виявило достатньо значущі розбіжності як у чоловіків, так і у жінок, що може бути однією з причин виникнення конфліктів.

У нашому суспільстві багато злочинів відбувається на побутовому ґрунті, через сімейні конфлікти, на ґрунті ревнощів, зради та інших аспектів любовних відносин. Тому вивчення особливостей партнерських відносин може сприяти розумінню мотивації подібних злочинів й більш ефективної їх профілактиці.

Мета дослідження – порівняти партнерські відносини на етапі дошлюбного залицяння і в молодій сім’ї.

У дослідженні взяли участь 20 пар на етапі дошлюбного залицяння та 20 молодих подружніх пар (стаж до 5 років). Вік випробуваних – від 19 до 30 років.

Для вивчення партнерських відносин були використані методика «Спілкування в Родині» (Л. Є. Альошина, Л. Я. Гозман, Є. М. Дубовська)
та опитувальник «Розуміння, емоційний тяжіння і авторитарність»
(А. Н. Волкова в модифікації В. І. Слепковой). При обробці даних використовувався метод математичної статистики – Т-критерій Стьюдента.

В
© Кібенко К. С., 2011
становлено, що партнерські відносини на етапі дошлюбного залицяння та у молодій сім’ї являються достатньо гармонійними. Значущі розбіжності між партнерами на етапі дошлюбного залицяння були виявлені лише по показнику «емоційне тяжіння» - воно було вище у чоловіків. Тобто чоловіки відчувають більшу потребу в емоційному спілкуванні, просто знаходитися поруч, отримувати задоволення від стосунків з партнеркою. В молодої сім’ї у чоловіків вище оцінка конфіденційності свого партнера та психотерапевтичності спілкування з ним.

Порівняння показників на різних етапах становлення сім’ї виявило, що, чоловіки на дошлюбному етапі вказують на більш високий рівень емоційного тяжіння до партнерки, порозуміння з боку партнерки и її авторитетність, ніж чоловіки з молодих сімей. Це свідчить про те, що чоловіки на етапі дошлюбного залицяння відчувають більшу потребу в емоційному спілкуванні. У них вище розуміння її та її світогляду, а також авторитетність її думок та цінностей. Крім того були виявлені значущі розбіжності в сфері загальних символів сім’ї. Загальні спогади, мова, загальне розуміння фактів у чоловіків на дошлюбному етапі вище, ніж у молодої сім’ї.

Дівчата на етапі дошлюбного залицяння вище, ніж дружини в молодих сім’ях, оцінюють свої відносини з точки зору розуміння партнера, емоційного тяжіння до партнера, авторитетності. Вони вище оцінюють конфіденційність та психотерапевтичность спілкування (як власного, так і з боку партнера), рівень розуміння з боку партнера, схожість у поглядах, наявність загальних символів.

Слід відмітити, що відмінності у жінок більш значимі, ніж у чоловіків. Це може бути віддзеркаленням більшої вираженості у жінок негативної родинної адаптації, яка погіршує якість партнерських стосунків, може бути однією з причин виникнення конфліктів і профілактика якої можлива у процесі сімейного консультування.

Одержано 15.04.2011

#

УДК 316.624

Кравченко Юлія Ігорівна,

студентка групи СО-дср-09-1 ХНУВС

Науковий керівник: канд. соціол. наук Бутиліна О. В.

ІНТЕРНЕТ-ЗАЛЕЖНІСТЬ МОЛОДІ ЯК СОЦІАЛЬНА ПРОБЛЕМА

Розглянуто Інтернет-залежність як нову форму аддикції. Проаналізовано особливості поведінки молоді, схильної до надмірного споживання ресурсів інформаційної мережі. Визначено основні причини посиленого інтересу молоді до Інтернету.

Інформація для людини має величезне значення. Комп’ютер та Інтернет є потужними інструментами обробки й обміну інформацією. Завдяки комп’ютеру значній частини населення стали доступними різні види інформації. Термін «інтернет-залежність» увів американський психіатр Іван Голдберг у 1995 році, розуміючи під ним не медичну проблему подібну до алкогольної або наркотичної залежності, а поведінку з пониженим рівнем самоконтролю, що загрожує витіснити нормальне життя.

Н
© Кравченко Ю. І., 2011
ині соціологами і психологами інтенсивно обговорюється та досліджується феномен «залежності від Інтернету», або Інтернет-аддикції.

На поведінковому рівні Інтернет-залежність проявляється у нав’язливому непереборному бажанні увійти до Інтернету, втраті контролю над його використанням, фактичній відмові від свого «реального» життя, вихід у віртуальну реальність.

Дослідники відмічають, що велика частина Інтернет-залежних – це молоді люди (переважно старшокласники і студенти), які користуються серверами Інтернет, пов’язаними із спілкуванням. Іншу частину залежних притягають інформаційні ресурси мережі. Можна стверджувати, що Інтернет-залежність може виникати як залежність від найрізноманітніших форм використання Інтернету. За своїми проявами вона схожа із вже відомими формами аддиктивної поведінки (наприклад, у результаті вживання алкоголю або наркотиків). За даними різних досліджень, Інтернет-залежними сьогодні є близько 10 % користувачів.

Що ж притягує молодь у цьому віртуальному світі й породжує хворобливу пристрасть до Інтернету? Можна виділити декілька головних причин привабливості всесвітньої інформаційної павутини, це: 1) повна анонімність користувача; 2) свобода думок, висловлювань і відсутність будь-якого контролю з боку соціального оточення; 3) необмеженість кількості контактів; 4) доступність будь-якої інформації (відсутність цензури).

Але ось питання: чим відрізняється міжособистісне спілкування від спілкування по Інтернету? Немає нічого поганого в тому, що людина знайомиться в мережі, підбираючи нових друзів по інтересах. На думку психіатрів, тут є чітка аналогія з алкоголізмом. Якщо людина випиває стопку з друзями, то який же вона алкоголік? А ось якщо починає випивати самостійно ― це прямий шлях до хвороби. Так само не можна назвати залежною людину, що сидить за монітором з приятелем або дівчиною, з якими приємно проводить час і поза комп’ютером. Навіть не кожен геймер, усупереч поширеній думці, є залежним. Якщо підліток «ріжеться» в іграшки з друзями, а потім йде грати з ними ж у баскетбол – це цілком здорова людина. Отже, можна припустити, що в основі інтернет-залежності майже завжди лежить самотність, відсутність інших варіантів проведення дозвілля, замкнутість.

Таким чином, для попередження появи залежності від Інтернету людині необхідно «активізувати» реальне життя. Для цього підійде усе, що подобається, захоплює, викликає позитивні почуття. У когось, це спорт, у інших ― мистецтво, цікава робота, хобі, кохання. Також у цьому нелегкому процесі дуже важлива й необхідна підтримка та допомога близьких людей.

Одержано 11.04.2011

#

УДК 159.9:316.614.5

Лучко Римма Миколаївна,

студентка групи ПСдср-08-1 ХНУВС

Науковий керівник: Кобикова Ю. В.

ОСОБЛИВОСТІ УСТАНОВОК МОЛОДІ У СПРИЙНЯТТІ ОБРАЗУ ПОЛІТИЧНОГО ДІЯЧА

Розглянуто особливості установок молоді у сприйнятті образу політичного діяча. Встановлено, що образ жінки-політичного діяча характеризується певними рисами, які сформовані в установках молоді.

Актуальною проблемою даної роботи є вивчення особливостей установок молоді у сприйнятті образу політичного діяча. Досліджуючи, ми маємо інтерес з’ясувати фактори, що впливають на формування політичного образу у свідомості молоді; установка, яка не завжди усвідомлювана, що ґрунтується на попередньому життєвому досвіді, по відношенню до політичного діяча; мистецтві створення іміджу політичного лідера.

Важливо вивчати уявлення про політичних лідерів серед молоді, так як вони становлять значну частину виборців. На формування образу політичного діяча впливають індивідуально-психологічні, соціально-психологічні та соціально-економічні фактори.

Такі автори, як С. Ф. Лісовський, Л. Н Федотова., Д. В. Ольшанський, А. А. Деркач, В. І. Жукова, Л. Г. Лаптева та інші. розглядали питання політичної психології, стосовно образу політичного лідера, установок, іміджу політика.

Метою нашого дослідження було виявити установки молоді у сприйнятті образу політичного діяча.

В дослідженні взяли участь 40 осіб, різних за статтю, у віці 16–20 років. Дві групи: перша група – основна, інша група – контрольна. Групи відрізняються тим, що одній групі дається фотографія із зображенням жінки, яка не має відношення до політики, а другій – фотографія із зображенням жінки, яка, також, не має відношення до політики, але групі була представлена, як жінка політик.

Для отримання результатів у роботі використовувалися такі методики: методика «Діагностика міжособистісних стосунків Т. Лірі»; методика «Самооцінка Дембо-Рубінштейн», яку було модифіковано; методика «Особовий диференціал».

Достовірність отриманих результатів забезпечена методом математичної статистики, критерієм t-Стьюдента.

У
© Лучко Р. М., 2011
результаті проведеного дослідження нами було встановлено, що молодь сприймає жінку-політика як привабливу особу, яка є рішуча, енергійна, впевнена в собі та в своїй справі, товариська, має багато прихильників. Жінка політик авторитарна особистість, має домінування в своїй професійній сфері. Вона впливова людина.

Молодь виділила у звичайної жінки таку якість, як чесність. Та по більшості якостей та рис характеру, молодь визначила, що жінка політик та звичайна жінка схожі, тобто не мають значимих відмінностей.

Дані результати дослідження можна використовувати при побудові іміджу жінки-політика, а також при поданні кандидатури на виборчу посаду. Подальші перспективи вивчення мають сенс, необхідно знати, як молодь сприймає політичних діячів, так як вона є частиною електорату, і це дає нам змогу збудувати образ політика.

Одержано 11.04.2011

#

УДК 316.754.4

Прокурор Світлана Дмитрівна,

студентка групи СОдср-08-1 ХНУВС

Науковий керівник: канд. соціол. наук, доц. Дубровський І. М.

ХАБАРНИЦТВО ЯК СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ В ОВС

Розглянуто хабарництво в ОВС як тяжкий та соціально небезпечний посадовий злочин. Одними з причин цього явища є деформації у професійній соціалізації правоохоронців.

Хабарництво є одним з тяжких та найнебезпечніших посадових злочинів, про високу суспільну небезпеку якого свідчить корумпованість державних органів. Особливо гостро ця проблема відчувається у правоохоронної системи.

Але одержання хабара, дача хабара, посередництво в хабарництві чи провокація хабара, має досить високий рівень латентності. Цей факт свідчить про те, що реальний стан отримання хабарів державними службовцями всіх рівнів та вчинення ними корумпованих дій, як і взагалі стан посадової злочинності, на цей час в Україні визначити досить складно.

Б
© Прокурор С. Д., 2011
ільш доцільним є підхід, завдяки якому механізми корупції розглядаються як процес професійної соціалізації, коли новачки-правоохоронці поступово залучаються до корупційних дій за допомогою старших колег, проходячи при цьому певні стадії моральної трансформації. На перших стадіях новачок набуває толерантності до вчинення незначних правопорушень з боку інших колег. Потім він звикає до надання йому дрібних послуг з боку потенційних чи явних правопорушників, коли формується поблажливе ставлення до порушення ними деяких норм закону. Далі сфера корупційних дій, за які отримується нелегальна платня від приватних осіб поширюється – додаткова охорона, сприяння в усуненні конкурентів тощо. Остання стадія характеризується перетворенням на активного шукача нових джерел незаконних прибутків. Саме на цій стадії правоохоронець перестає бути таким, оскільки робить свідомий крок назустріч кооперації з організованою злочинністю.

Зазвичай причини корупції розглядаються як сукупність та взаємодія трьох груп причин, які є наслідком загальних для усього суспільства вад: загальних причин злочинності, причин посадових злочинів в ОВС та причин вчинення злочину конкретною особою. Виділяється «умисний» та «вимушений» типи хабарників, що надає змогу оцінювати ступінь їх суспільної небезпечності. Серед мотиваційних чинників можливо вказати наступні: жага накопичення, жадібність; прагнення до матеріального комфорту, бажання жити не «гірше від інших»; потреба в алкоголі, розвагах; матеріальна необхідність «службового характеру» (зустріч інспекторських комісій, придбання технічних засобів для службових цілей та ін.); особиста матеріальна необхідність (скрута, бідність); «процесуальна» мотивація – прагнення почуття ризику.

Крім того, у виникненні корупції, винні й специфічні умови правоохоронної діяльності. Перше місце посідає постійне активне запропонування хабара з боку правопорушників – від лихача-водія до представників організованої злочинності. На другому місці знаходиться певний рівень автономності під час служби та відсутність постійного контролю з боку керівництва. На третє місце ставиться інформаційний потік щодо засобів вчинення злочинів, в тому числі й корупційних. На нашу думку, саме ці умови активно сприяють професійній деформації правоохоронця й призводять до виникнення фактів корупції.

Таким чином, на наш погляд, хабар в ОВС як соціальне явище доцільно досліджувати одночасно на перетині загальних та специфічно-професійних чинників, що впливають на морально-психологічний стан працівників ОВС, їх громадянські позиції та спонукають до вчинення протиправних дій.

Одержано 18.04.2011

#

УДК 159.9:316.614.5

Решетняк Анастасія Володимирівна,

студентка групи ПСдср-07-1 ХНУВС

Науковий керівник: Форотинська О. В.

ОСОБЛИВОСТІ ДИТЯЧЕ-БАТЬКІВСЬКИХ ВІДНОСИН ЖІНОК-ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ІЗ ДІТЬМИ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ

Вивчено особливості дитяче-батьківських відносин жінок-військовослужбовців із дітьми підліткового віку. Встановлено, що існують розбіжності між цивільними та військовими жінками у стилях виховання своїх дітей, що може бути наслідком специфіки військової служби за статутами.

З
© Решетняк А. В., 2011
начущість дитяче-батьківських відносин у житті людини важко переоцінити. Взаємозв’язок батьків із дитиною – це первинна система соціальних відносин, і тому її покликанням є забезпечення формування найважливіших структур самосвідомості, розвиток соціально-психологічних якостей та розкриття внутрішнього потенціалу людини, яка зростає. Якість дитяче – батьківських відносин залежить від багатьох факторів і значно впливає не тільки на психічний розвиток дитини, але й на його настанови та поведінку на стадії дорослості. Без гармонійних відносин з дитиною неможливо ефективне професійне функціонування жінки, як військовослужбовця, так і співробітника міліції.

Об’єкт дослідження – дитяче-батьківські відносини.

Предмет дослідження – особливості дитяче-батьківських відносин жінок-військовослужбовців із дітьми підліткового віку.

Мета дослідження – вивчити специфіку дитяче-батьківських відносин жінок-військовослужбовців із дітьми підліткового віку.

У дослідженні приймали участь 25 жінок-військовослужбовців та 16 цивільних жінок, які мають дітей підліткового віку. Вік досліджуваних – від 30 до 50 років.

Для виявлення характеру дитяче-батьківських відносин використовувались опитувальники «Аналіз сімейних взаємовідносин» (Ейдеміллер Е. Г., Юстицкіс В. В.) та «Взаємодія батьків із дитиною» (Марковська І. М.). Для статистичної обробки даних використовувався
Т-критерій Ст’юдента, аналіз достовірності відмінностей проводився за допомогою програми SPSS 17.0.

Досліджуючи сімейні взаємовідносини жінок-військовослужбовців із дітьми підліткового віку, ми виявили, що в цивільних жінок нестійкість стилю виховання значуще вище, ніж у жінок-військовослужбовців. Тобто військові жінки більш постійні в своїх діях та переконаннях щодо виховання своїх дітей. Також, порівнюючи дві групи досліджуваних, ми виявили, що військові жінки більше впевнені у вихованні дитини, і вони не бояться помилитися. Проаналізував показники розвиненості батьківських почуттів, ми зробили висновки, що батьківські почуття більш розвинені у військових жінок.

Досліджуючи особливості взаємодії жінок із своїми дітьми, ми виявили, що військові жінки застосовують більш суворі заходи, жорстокі правила, та більше примушують дітей до чого-небудь. Також в них більш виражена контролююча поведінка щодо дитини, і вони більш послідовні та постійні у своїх вимогах, у своєму відношенні до дитини в застосуванні заохочень та покарань, ніж невійськові жінки.

Особливостями військової служби є жорстко регламентований розпорядок дня, ненормований робочий день та постійна напруженість. А наслідком всього цього є перенос проблем зі служби в сім’ю та підвищені вимоги до дітей при недостатній увазі до них.

Одержано 12.04.2011

#

УДК 316.647.82

Сікорська Тетяна Ярославівна,

курсант групи ФПТ-07-4 ХНУВС

Науковий керівник: д-р соціол. наук, проф. Саппа М. М.

ГЕНДЕРНИЙ ПАРИТЕТ В ОВС (З ПОГЛЯДУ КУРСАНТІВ ХНУВС)

Роботу присвячено деяким аспектам вирішення проблеми гендерної рівності в органах внутрішніх справ.

Під гендерним паритетом слід розуміти, принцип рівної представленості жінок та чоловіків, їх рівноправності в усіх сферах людського життя, в тому числі і у правоохоронній діяльності. Вирішення проблеми гендерної рівності в сучасному українському суспільстві, зокрема в органах внутрішніх справ, на сьогодні є неможливим без взаєморозуміння та поєднання зусиль як жінок, так і чоловіків-співробітників ОВС, а також всього рядового і начальницького складу. Актуальність даної проблеми визначаться в забезпеченні гендерної рівності в системі ОВС, яка передбачає однаковий статус для чоловіків і жінок, однакові умови для реалізації своїх громадянських прав. Однак, проведене дослідження підтверджує, що гендерної рівності сьогодні не існує.

Т
© Сікорська Т. Я., 2011
ак, система органів внутрішніх справ дуже довго залишалась суто чоловічою, тому дуже цікаво було з’ясувати, які зміни сталися у стосунках між жінками і чоловіками, що працюють у цій системі. Результати дослідження показали, що гендерні стереотипи, що склались у суспільстві, перешкоджають досягненню гендерної рівності у професійному середовищі та значно обмежують можливості досягнення кар’єрного успіху жінок. Отже, ця проблема упередженого ставлення до жінок все ж таки існує і на сьогодні. Тому жінки змушені доводити своє право на існування в системі, а саме: при прийомі на роботу, ставленні колег, керівників, а також при подальшому просуванні по службі і призначенні на посаду. Можна припустити, що це є проявом упередженого ставлення чоловіків-керівників до жінок, які вважають, що це не жіноча робота і жінка не впорається з обов’язком; побоюються, що жінка буде часто брати лікарняний по догляду за хворою дитиною або взагалі піде у декрет. Тому жінці важче і потрапити до колективу, і закріпитись у ньому. Жінок здебільшого беруть на посади, що потребують роботи з паперами або комп’ютером, а оперативно-слідча, аналітична робота залишається для жінок виключенням з правил. Серед факторів, що ускладнюють роботу жінок в ОВС, треба назвати проблеми, що виникають через необхідність поєднання служби з домашніми обов’язками. Тому, впровадження гендерного паритету в міліції України потребує кропіткої системної роботи щодо вирішення усього комплексу проблем, який пов’язаний з працею жінок в силових структурах, та не повинен обмежуватися лише декларуванням гендерної рівноправності на законодавчому рівні.

Проте курсанти – ХНУВС, готуючись, не відступають від традиційних поглядів, поділяють службу в ОВС на «чоловічу» та «жіночу». Спираючись на загально розповсюджений стереотип, що служба в ОВС це чоловіча справа, курсанти обмежують роботу жінок в ОВС певними підрозділами і службами. При цьому вони вказують у яких підрозділах та службах ОВС ефективніше використовувати чоловіків, в яких – жінок, а де вони можуть працювати разом.

Таким чином, проведене дослідження серед курсантів ХНУВС показало, що курсанти ВНЗ системи ОВС – як дівчата, так і хлопці, оперують сталими традиційними гендерними стереотипами, завдяки яким у свідомості респондентів закріплені певні гендерні ролі. При цьому ці ролі відповідають, на думку респондентів, існуючій нерівності у можливостях чоловіків та жінок. Наявні гендерні стереотипи курсантів помітною мірою спираються на застарілі уявлення щодо суспільних ролей жінок та чоловіків в сучасному суспільстві, що може шкодити створенню гендерного паритету в побутовій та професійних сферах. На мою думку, якщо у курсантів правильно сформується належне уявлення щодо гендерного паритету, то вони зможуть розумно і ефективно користуватися рівними правами, реалізувавши свої можливості, як у побутовій, так і в професійних сферах (з урахуванням існуючих вимог професійної діяльності).

Одержано 16.04.2011

#

УДК 316. 347

Сікорська Ірина Ярославівна,

курсант групи ФПТ 07-4 ХНУВС

Науковий керівник: канд. соціол. наук. Ляшенко Н. О.

РІВЕНЬ КСЕНОФОБІЧНИХ НАСТРОЇВ КУРСАНТІВ ВІДОМЧИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ОВС

Роботу присвячено дослідженню деяких проявів ксенофобії в курсантському середовищі.

К
© Сікорська І. Я., 2011
сенофобія є небезпечним соціальним явищем для суспільства, так як виявляється у негативних емоціях та упередженому ставленні до представників певних рас, національностей. Глобалізація і збільшення територіальної мобільності, тягне за собою збільшення кількості контактів між представниками різноманітних субкультур (етнічних, релігійних та територіальних). Тому, частина традиційних конфліктів, пов’язаних з боротьбою за розподіл територій, місця праці, боротьбу за сфери впливу починають супроводжуватися настроями ксенофобії. Однією із форм прояву ксенофобії є етнофобія, що розглядається як суб’єктивне стереотипне упереджене ставлення до представників певних рас та етносів. Основними причинами збільшення етнофобних настроїв в сучасній Україні є: поширення етнофобних стереотипів, негативна роль ЗМІ, низький рівень правової та загальної культури населення та інше. Працівники міліції також в тій чи іншій ступені є носіями ксенофобних настроїв, але виконання ними професійного обов’язку потребує неупередженого ставлення до людей незалежно від їх національного, расового, соціального походження та релігійних поглядів.

З метою встановлення рівня та характеру ксенофобії серед курсантів було проведено пілотажне соціологічне опитування в ХНУВС та в Сумському училищі професійної підготовки працівників міліції ( опитано 200 респондентів з різних курсів, з них 59 % – чоловіки і 41 % – жінки). За результатами дослідження нами було зроблені наступні висновки:

  1. Майже половина респондентів не вважають ксенофобію значною проблемою для їх регіону, оскільки не часто спостерігають прояви національної та расової упередженості, але кожний четвертий вказав, що упереджене відношення до людей іншої національності зустрічаються значно часто.

  2. Було виявлено, що рівень упередженого ставлення до людей іншої національності та не власної раси майже однаковий.

  3. Найбільш розповсюдженим видом прояву ксенофобії визнано: вербальну агресію (на це вказують 20,5 % респондентів), упереджене ставлення з боку працівників правоохоронних органів (19 %), відмову в офіційному працевлаштуванні (10,5 %). Одним з нових видів не толерантного ставлення в Україні виявлено - расовий (етнічний) профайлінг, що проявляється в більш прискіпливій увазі працівників міліції до осіб, які відрізняються своєю зовнішністю за ознаками (раси, національного чи етнічного походження) більш частій перевірці документів, вуличних оглядах.

  4. При оцінці схильності до скоєння правопорушень пересічних представників різних етнічних груп найбільш упереджене ставлення курсанти мають стосовно циган, азербайджанців, грузин, вірменів, арабів. До етнічних груп, які скоріше за все не схильні до правопорушень респонденти віднесли: поляків, україномовних та російськомовних українців, білорусів, угорців, німців.

  5. Виявилось, що чим вище освіта курсанта, тим нижче рівень ксенофобії.

  6. Дослідження підтвердило, що серед чоловіків етнічне упередження значно вище, ніж з боку жінок.

  7. Рівень ксенофобії серед курсантів залежить від місця їх проживання - у селі рівень ксенофобії вище, ніж у місті.

Відсутність виховної роботи з профілактики ксенофобії може призвести до небажаних наслідків: порушення прав людини, відсутність захисту прав іноземних громадян з боку міліції, зростання кількості правопорушень на ґрунті ксенофобії, що сприятиме формуванню латентної злочинності в суспільстві й призведе до загрози суспільного правопорядку. Отже, сьогодні на мій погляд, проблема протидії ксенофобії в українському суспільстві є актуальним напрямом роботи з персоналом ОВС України.

Одержано 15.04.2011

#

УДК 159.9:316.614.5

Солохін Олександр Миколайович,

студент групи ПСдср-07-1 ХНУВС

Науковий керівник: канд. психол. наук Гресса Н. В.

ОСОБЛИВОСТІ ОПАНОВУЮЧОЇ ПОВЕДІНКИ СТУДЕНТІВ ЮРИДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

Розглянуто особливості опановуючої поведінки студентів юридичного факультету. Встановлено, що юнаки використовують частіше такі копінг-стратегії, як планування вирішення проблем і позитивна переоцінка, а дівчата – самоконтроль та втечу.

В епоху зростаючих інформаційних навантажень і стресових ситуацій проблема опанування стресу стає усе більше актуальною. Сучасна людина щодня зіштовхується із цілим рядом стресогенних ситуацій, у зв’язку із чим зростає навантаження на механізми, що дозволяють вирішувати проблемні ситуації, передбачати їхнє виникнення й знімати психічну напругу, що виникає в результаті впливу різних стресорів.

Актуальність дослідження опановуючої поведінки студентів обумовлена тим, що навчання у вузі супроводжується переживанням різних стресових ситуацій, зв’язаних як з навчальним процесом, так і з особистими взаєминами. Найбільш важким є адаптаційний період, коли відбувається входження в нову соціальну ситуацію розвитку. Кризистність даного періоду підтверджується об’єктивними показниками, такими, як велика кількість відрахувань студентів, а також суб’єктивними - це переживання молодими людьми складності або нездатності перешикуватися зі шкільної системи навчання на вузівську, змінити навчальну діяльність відповідно до вимог викладачів, засвоювати більший обсяг знань, увійти в новий колектив.

Дослідження особливостей опановуючої поведінки виконувалася на базі ННІПМК ХНУВС. У дослідженні приймали участь юнаки та дівчата
1-го та 2-го курсу, юридичного факультету.

За допомогою методики «Копінг-стратегії» Р. Лазаруса нами були досліджені особливості певних копінг-стратегій студентів юридичного факультету.

П
© Солохін О. М., 2011
орівняльний аналіз отриманих даних свідчить, що в складних життєвих ситуаціях у юнаків достовірно частіше домінує така копінг-стратегія як, планування вирішення проблеми (12±2,4 та 12,1±3,8, р≤0,05). А дівчатам достовірно частіше властиво використовувати такі копінг-стратегії як пошук соціальної підтримки (10,8±2,4 та 8,9±3,1, р≤0,05) та втеча (13,5±3,2 та 10,8 ± 2,6, р≤0,05). Тобто дівчатам властиво шукати емоційну підтримку або уникати проблему яка виникла, а юнакам використовувати аналітичний підхід при вирішенні складних життєвих ситуацій. Відносно інших копінг-стратегій достовірних відмінностей не реєструється.

Таким чином дослідження особливостей опановуючої поведінки студентів юридичного факультету дозволяє зробити наступні висновки:

Пристосування або регулювання життєвих ситуацій у юнаків відбувається за рахунок таких копінг-стратегій як планування вирішення проблем так і позитивна переоцінка. Ці стратегії дозволяють використовувати проізвольні зусилля та аналітичний підхід, а також сфокусуватися на можливості виразити себе творчі, намагатися змінитися у позитивний бік та розглядати виниклу проблему як можливість збагатити власний досвід. В своєї поведінці дівчата використовують такі копінг-стратегіі як самоконтроль за рахунок якого вони намагаються не показувати власні відчуття та не діяти занадто активно або активно шукають соціальної підтримки та втечу, за допомогою якої вони подумки намагаються уникнути проблеми або втекти від неї з якої-небудь причини.

Одержано 13.04.2011

#

УДК 159.942

Тимчаль Богдан Романович,

курсант групи ФПТ-08-5 ХНУВС

Науковий керівник: канд. психол. наук, доц. Харченко С. В.

ЕТНІЧНІ СТЕРЕОТИПИ КУРСАНТІВ ВНЗ СИСТЕМИ МВС

Відображено результати соціально-психологічного дослідження етнічних стереотипів курсантів ХНУВС, які приїхали на навчання з різних регіонів України. Показано незначні відмінності в етнічних стереотипах учасників дослідження зі східного та західного регіону України та достатньо високий рівень етнічної та релігійної толерантності.

Зростання міжетнічної та міжконфесійної напруженості в світі робить проблему національної терпимості однією з найбільш актуальних в сучасному суспільстві. Етнічний стереотип, як один із соціальних стереотипів, характеризується високим ступенем узгодженості в приписуванні деяких рис певним етнічним групам, підвищеною емоційністю та стійкістю у відображенні їх рис.

П
© Тимчаль Б. Р., 2011
роцес інтеграції України до світової спільноти неминуче веде до розширення відносин з іншими країнами й іншими етнічними співтовариствами. Працівники органів внутрішніх справ проходять службу в інших країнах, беруть участь у миротворчих операціях. Крім того, на території самої Україні в наш час проживає понад 30 % представників різних національностей, які не є етнічними українцями, а в Конституції України (ст. 24) закріплена рівність прав та свобод громадян різного етнічного походження та віросповідання. Охорона прав та свобод громадян покладена суспільством на органи правопорядку, однак курсанти мають певні соціальними стереотипами. Безумовно, актуальним є вивчення змісту етнічних стереотипів діючих та майбутніх працівників органів правопорядку та реалізація заходів щодо профілактики етнічного профайлінгу.

Метою проведеного дослідження було вивчення етнічних стереотипів курсантів ВНЗ системи МВС.

Для досягнення мети дослідження були використані наступні методи: анкета, направлений асоціативний експеримент, метод вимірювання соціальної дистанції Є.С. Богардуса та математичний критерій Фішера.

В дослідженні прийняли участь юнаки та дівчата у віці від 17–20 років (загалом 40 осіб), курсанти ХНУВС.

Дані дослідження свідчать, що етнічні стереотипи респондентів зі східного та західного регіону принципово не відрізнялися. Домінуюча більшість опитаних відкидає існування проблем щодо взаємин з іншими етнічними та релігійними групами. На свідомому рівні обстежені продемонстрували досить високий рівень етнічної та релігійної толерантності. Але були особи, які підсвідомо виявили певну упередженість щодо інших етносів. Крім того, значна частина обстежених вважають, що дієве радікальне вирішення національних питань. Половина опитаних не знають, що таке антисемітизм.

Найбільш значна соціальна дистанція у учасників дослідження з західного регіону з запропонованих в дослідженні щодо таких етносів як цигани та китайці, у опитаних зі сходу – циган та кенійців. Найменша соціальна дистанція у опитаних з західного регіону з американцями, у опитаних зі сходу – з росіянами.

Найбільші відмінності щодо соціальної дистанції з різними етнічними групами у представників східного та західного регіонів України були у щодо надання громадянства та можливості бути президентом нашої країни.

Щодо надання громадянства у обстежених зі східного регіону виявилося дещо більш толерантне ставлення, ніж у опитаних зі західних областей.

З метою профілактики негативних етнічних стереотипів було б доцільне проведення тренінгів етнічної толерантності, підвищення знань персоналу ОВД про культурні особливості різноманітних етнічних груп.

Одержано 11.04.2011

#

УДК 159.9

Ткаченко Світлана Олександрівна,

студентка групи ПСдср-07-1 ХНУВС

Науковий керівник: Форотинська О. В.

ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ МІЖ СПРИЙНЯТТЯМ СВОЄЇ ЗОВНІШНОСТІ ТА ІНШИМИ КОМПОНЕНТАМИ Я-КОНЦЕПЦІЇ НА ПРИКЛАДІ ДІВЧАТ-КУРСАНТОК

Роботу присвячено вивченню особливостей взаємозв’язку між сприйняттям зовнішності та іншими компонентами я-концепції на прикладі дівчат-курсанток. Встановлено, що між багатьма заявленими показниками існує тісний взаємозв’язок. Проаналізовано структуру взаємозв’язків.

Вивчення особливостей взаємозв’язку фізичного Я і окремих складових Я-концепції особистості є актуальним в сучасній психології. Сучасні засоби масової інформації та інші складові української сучасної культури формують самосвідомість жінки таким чином, що відповідність певним зовнішнім стандартам стає визначальним фактором її самооцінки

Важливо знати які фактори впливають на формування відносно стійкої, неповторної системи уявлень індивіда про самого себе, на основі якої він будує відносини з іншими людьми і відноситься до себе.
Я-концепція – цілісний образ власного Я, який виступає як настанова по відношенню до себе і включає наступні компоненти: образ своєї зовнішності, самосвідомість, самоповага, прагнення підвищити самооцінку, завоювати повагу.

Мета нашого дослідження – вивчити особливості взаємозв’язку фізичного Я і Я-концепції дівчат-курсанток.

Задачі дослідження: проаналізувати взаємозв’язки між оцінкою фізичного Я і частковими самооцінками дівчат; проаналізувати взаємозв’язки між оцінкою фізичного Я та самовідношенням дівчат.

Для реалізації мети дослідження і вирішення поставлених задач були використані наступні методики: методика Дембо-Рубінштейн; опитувальник самовідношення В. В. Століна і С. Р. Пантилєєва; багатомірний опитувальник само відношення.

У дослідженні приймали участь 20 дівчат 20–23 років, курсантки ХНУВС.

Статистична обробка даних проводилася з використанням кореляційного аналізу за Спірменом.

Проведене нами дослідження дозволяє зробити наступні висновки.

П
© Ткаченко С. О., 2011
роведене нами дослідження особливостей взаємозв’язку між оцінкою фізичного Я і частковими самооцінками дівчат дозволяє прийти до висновку, що окремі самооцінки досліджуваних дійсно корелюють з характеристиками зовнішності. Ми виявили, що, чим вище дівчина оцінює своє вміння подобатися, тим на її думку, вище і краще буде її здоров’я, розум, щастя, задоволеність собою, оптимізм, авторитет в однолітків, зовнішність, впевненість в собі. Чим більше досліджувана задоволена фігурою, тим більше вона себе цінить і їй легше спілкуватися з оточуючими людьми, тому вона задоволена своїм характером. Чим більше фігура дівчини співпадає з «ідеальною», тим більше вона задоволена станом здоров’я, характером, відчуває себе щасливішою, задоволена собою, своєю зовнішністю, впевнена в собі, має вагомий авторитет серед однолітків, високо оцінює своє вміння подобатися і дивиться на життя з оптимізмом. Чим більше дівчина задоволена волоссям, тим впевненіша в собі, щасливіша, оптимістична, товариська, що дає змогу бути задоволеною собою. На задоволення своєю вагою впливають такі фактори, як «Здоров’я», «Характер», «Щастя», «Задоволеність собою», «Оптимізм», «Вміння подобатися», «Авторитет серед однолітків», «Зовнішність», «Впевненість в собі». Якщо дівчина задоволена своїм зростом, вона краще оцінює характер, щасливішою почувається.

Проведене нами дослідження особливостей взаємозв’язку між оцінкою фізичного Я та самовідношенням дівчат дозволяє прийти до висновку, що існують деякі взаємозв’язки між рисами зовнішності і самовідношенням дівчат. Чим вище дівчина оцінює своє вміння подобатися, тим вищий рівень її самоповаги, саморозуміння. Коли дівчина задоволена зовнішністю, вона краще себе розуміє. Чим більше фігура досліджуваної, на її думку, близька до ідеальної, тим гіршого ставлення до себе вона очікує. І навпаки, чим гірше відношення до себе вона спостерігатиме, тим більшим буде незадоволення своєю фігурою. Існує взаємозв’язок між задоволеністю фігурою і рівнем «Самокерування» і «Самоприйняття». Якщо досліджувана задоволена станом волосся, вона може більше себе поважати. Задоволеність волоссям також дозволяє бути більш самовпевненою. Коли дівчина задоволена вагою, тим краще виражені такі показники як самоповага і самовпевненість. Якщо дівчина задоволена зростом, то вона більш впевнена у собі, оцінює вище самокерування, самовпевненість, самоцінність, самоприйняття. Шкала «Обличчя» взаємопов’язана лише зі шкалою «Самоприйняття». Чим більше досліджувана задоволена формою носа, тим гіршого ставлення до себе очікує від інших. Шкала «Шкіра» має позитивну кореляцію з самоповагою і самокеруванням. Але на думку дівчини ідеальна шкіра є приводом негативного відношення оточуючих до своєї персони. Також, погане ставлення до себе з боку оточуючих є причиною незадовільного відношення дівчини до своєї шкіри.

Таким чином, для формування позитивної я-концепції дівчат необхідно забезпечити формування в них позитивного ставлення до власної зовнішності як взагалі, так і до окремих її характеристик. При роботі із дівчатами, які мають проблеми із самооцінкою та образом Я треба використовувати корекційні техніки, які дозволяють підвищити часткову самооцінку дівчатами власної зовнішності.

Одержано 16.04.2011

#

УДК 316.2

Яворська Яна Мар’янівна,

студентка групи СОдср-08-1 ХНУВС

Науковий керівник: канд. соціол. наук Бутиліна О. В.

ВИТОКИ ТА СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ СОЦІОЛОГІЇ

Представлено аналіз витоків та особливостей становлення української соціології. Висвітлено специфіку формування соціології в Україні. Визначено внесок окремих українських учених у розвиток соціологічної думки.

Визначальна риса соціологічної думки в Україні – тісний взаємозв’язок із суспільно-політичними проблемами, із завданнями укріплення національної державності, боротьбою за незалежність, національно-культурним відродженням. Специфічною ознакою вітчизняної соціології було її самовизначення, як один із засобів розвитку національної самосвідомості. Перші українські соціологи були, насамперед, суспільними діячами, а вже потім науковцями.

Прийнято вважати, що українська соціологія заявила про себе у 80-х роках XIX ст. дослідженнями Женевського гуртка українських учених, роботи яких друкувалися у журналі «Громада». У цей період українська соціологія знаходиться під серйозним впливом західноєвропейських соціологічних концепцій, представлених у працях О. Конта, Г. Спенсера, К. Маркса та ін.

Заслуговують на увагу ряд робіт таких українських мислителів як
М. Драгоманов, М. Грушевський, В. Липинський. Не можна стверджувати, що це були соціологічні праці, однак ідеї саме цих учених визначили особливість української науки, що формувалася.

Головною ідеєю міркувань Михайла Драгоманова стала теза про неможливість дійсної політичної волі при тодішній централізації. Учений критикував ідеологію російських народників П. Лаврова, П. Ткачова,
Г. Плеханова за те, що вони у своїх політичних програмах навіть не обіцяли автономії іншим народам у майбутньому. Розглядаючи соціологію як науку про суспільство, М. Драгоманов важливу роль відводив порівняльному методу досліджень.

І
© Яворська Я. М., 2011
сторик, політичний діяч Михайло Грушевський розглядав соціальний прогрес, як процес, що однаковою мірою обумовлений біологічними, економічними й психологічними факторами. Значне місце в його дослідженнях відведено вивченню історії України, історичного процесу взагалі, генезису східнослов’янських народів, виникнення й розвитку української та російської народностей, становлення державності в Україні та Росії.

Соціолог В’ячеслав Липинський, зосередившись на проблемах держави й права, стверджував, що життєвість кожної держави обумовлена особливістю взаємин між провідними прошарками суспільства й народом. Ці особливості реалізуються через різні типи державного устрою – класократію, демократію, охлократію.

Отже, у другій половині XIX – на початку XX ст. соціологічні проблеми хвилювали більшість провідних українських учених. Відчутним був дефіцит новітньої соціологічної методології, системного бачення соціологічних проблем. І все-таки у цей період сформувалася українська соціологічна традиція. Спрощені трактати поступалися місцем диференційованим, самодостатнім концепціям. Складався й оформлявся специфічний соціологічний апарат. Була розпочата системна робота у напрямку методології й техніки досліджень. Нові соціологічні ідеї, які проростали в Європі, знайшли і в Україні благодатний ґрунт. Поступово окреслювався предмет досліджень вітчизняної соціології, чіткими ставали грані, які відокремлювали її від суміжних дисциплін.

Одержано 09.04.2011

#


Наукове видання


Актуальні проблеми

сучасної науки
і правоохоронної діяльності



Матеріали XVIІI науково-практичної конференції
курсантів та студентів



(м. Харків, 21 травня 2011 р.)


Відповідальний за випуск А. Т. Комзюк

Комп’ютерне верстання П. О. Білоус


Формат 60х84/16. Ум.друк.арк. 14,0. Тираж 160 пр. Зам. № 2011-14


Видавець і виготовлювач –

Харківський національний університет внутрішніх справ,

просп. 50-річчя СРСР, 27, м. Харків, 61080

С


відоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 3087 від 22.01.2008.

1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   24

Схожі:

Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності iconАктуальні проблеми удосконалення мовної підготовки правознавців
Необхідність здійснення правової реформи, створення ефек­тивної системи правового забезпечення в різних сферах суспільного життя,...
Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності icon«Актуальні проблеми сучасної медичної психології» 19-20 квітня 2012 київ, україна інформаційний лист-запрошення шановні колеги!
Національного медичного університету імені О. О. Богомольця буде проходити шоста науково-практична конференція студентів та молодих...
Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності icon«Актуальні проблеми сучасної медичної психології» 19-20 квітня 2012 київ, україна інформаційний лист-запрошення шановні колеги!
Національного медичного університету імені О. О. Богомольця буде проходити шоста науково-практична конференція студентів та молодих...
Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності icon«Актуальні проблеми сучасної медичної психології» 19-20 квітня 2012 київ, україна інформаційний лист-запрошення шановні колеги!
Національного медичного університету імені О. О. Богомольця буде проходити шоста науково-практична конференція студентів та молодих...
Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності iconАктуальні проблеми сучасної етики теоретико-методичні матеріали для студентів денної форми навчання усіх спеціальностей
Теоретико-методичні матеріали з курсу “Актуальні проблеми сучасної етики” для студентів денної форми навчання усіх спеціальностей...
Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності icon«Актуальні питання сучасної медицини»
Заявка на участь в міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених «Актуальні питання сучасної медицини»
Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності icon«актуальні проблеми розвитку регіональних апк»
Проблеми обліково-аналітичного забезпечення діяльності сільськогосподарських підприємств
Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності icon«Актуальні проблеми сучасної медичної психології» 19-20 квітня 2012 київ, україна інформаційний лист-запрошення шановні колеги!
move to 849-14168
Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності icon«Актуальні проблеми практичної психології»
Мета конференції розвиток творчої активності фахівців у сфері практичної психології, залучення їх до рішення актуальних задач сучасної...
Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності iconМіжнародна науковО-практична конференція «Актуальні питання сучасної медицини: наукові дискусії»
Запрошуємо Вас взяти участь у роботі Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні питання сучасної медицини: наукові дискусії»,...
Актуальні проблеми сучасної науки І правоохоронної діяльності iconСерія: правова освіта студентів вступ
Найвищим досягненням сучасної демократії в економічній сфері можна вважати вирішення проблеми відношення держави до проблеми приватної...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи