Узагальнений коментар до розділу V контроль за дотриманням бюджетного законодавства та відповідальність за порушення бюджетного законодавства icon

Узагальнений коментар до розділу V контроль за дотриманням бюджетного законодавства та відповідальність за порушення бюджетного законодавства




НазваУзагальнений коментар до розділу V контроль за дотриманням бюджетного законодавства та відповідальність за порушення бюджетного законодавства
Сторінка4/22
Дата01.09.2012
Розмір2.15 Mb.
ТипЗакон
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22

^ Стаття 113. Повноваження органів Державної контрольно-ревізійної служби з контролю за дотриманням бюджетного законодавства


1. Відповідна стаття Бюджетного кодексу визначає повноваження органів державної контрольно-ревізійної служби (далі – ДКРС) в частині, що стосується сфери контролю за дотриманням бюджетного законодавства. При цьому під терміном повноваження необхідно розуміти сукупність прав та обов’язків на здійснення такого контролю (ч. 3 ст. 19 Кодексу).

У ст. 113 Кодексу деталізовано напрями, за якими здійснюється контроль з питань дотримання бюджетного законодавства.

При цьому, порівняно з минулою редакцією Бюджетного кодексу, чинна редакція передбачає нові напрями контролю та вносить ряд уточнень до раніше визначених. Зокрема, тепер органи ДКРС мають право контролювати цільове використання та своєчасне повернення кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії. Раніше це право поширювалося лише на кредити, одержані під гарантії Кабінету Міністрів України.

Зокрема, новими напрямами контролю для органів ДКРС, які визначені Бюджетним кодексом, стали:

1) достовірність визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників;

2) відповідність взятих бюджетних зобов’язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі);

3) внутрішній контроль та внутрішній аудит у розпорядників бюджетних коштів.

При цьому, що стосується перших двох напрямів, то органи ДКРС і раніше мали право на здійснення такого контролю. Однак це було можливим не на підставі Бюджетного кодексу, а на підставі ст. 2 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”.

Що стосується третього наведеного напряму, то він є принципово новим для органів служби. Раніше Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” передбачав право перевіряти функціонування лише системи внутрішнього контролю (про сутність понять внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту дивитись коментарі до ст. 26 Кодексу).

Крім цього, коли відповідно до попередньої редакції Бюджетного кодексу органи ДКРС здійснювали контроль за порядком ведення бухгалтерського обліку та достовірністю звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, кошторисів, то тепер, згідно з чинною редакцією Кодексу, крім зазначеного органи ДКРС також контролюють правильність складання фінансової звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання, інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету.

Визначення в ст. 113 Кодексу саме такого переліку напрямів контролю обумовлюється правилами формування та виконання бюджету, що визначені іншими статтями цього Кодексу. Крім цього, деякі його статті визначають окремі особливості здійснення контролю.

Зокрема, ч. 2 ст. 19 Кодексу передбачає, що контроль за дотриманням бюджетного законодавства, аудит та оцінка ефективності управління бюджетними коштами здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу. Тобто, на стадії складання проектів бюджетів; розгляду проекту та прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет); виконання бюджету, включаючи внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет); підготовки та розгляду звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього (ч. 1 ст. 19 Кодексу).

Відповідно до п. 49 ст. 2 Кодексу контроль за дотриманням бюджетного законодавства є складовою управління бюджетними коштами, який разом з іншими діями учасників бюджетного процесу спрямований на досягнення цілей, завдань і конкретних результатів своєї діяльності та забезпечення ефективного, результативного і цільового використання бюджетних коштів.

Контроль за дотриманням бюджетного законодавства включає в себе також оцінку ефективності бюджетних програм, що передбачає заходи з моніторингу, аналізу та контролю за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів. Оцінка ефективності бюджетних програм здійснюється на підставі аналізу результативних показників бюджетних програм, а також іншої інформації, що міститься у бюджетних запитах, кошторисах, паспортах бюджетних програм, звітах про виконання кошторисів та звітах про виконання паспортів бюджетних програм (ч. 6 ст. 20 Кодексу).

Надане органам ДКРС повноваження на здійснення контролю за станом внутрішнього контролю обумовлюється необхідністю контролювати виконання розпорядниками бюджетних коштів визначеного п. 9 ч. 5 ст. 22 Кодексу обов’язку здійснювати внутрішній контроль за діяльністю розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів. Такі ж повноваження з організації системи внутрішнього контролю надані розпорядникам бюджетних коштів і ст. 26 Кодексу.

Аналогічно повноваження органів ДКРС на здійснення контролю за відповідністю взятих бюджетних зобов’язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням обумовлюється визначеним в ст. 48 Кодексу обмеженням щодо взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Стаття 26 визначає, що саме має забезпечувати контроль за дотриманням бюджетного законодавства:

1) оцінку управління бюджетними коштами (включаючи проведення державного фінансового аудиту);

2) правильність ведення бухгалтерського обліку та достовірність фінансової і бюджетної звітності;

3) досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень;

4) проведення аналізу та оцінки стану фінансової і господарської діяльності розпорядників бюджетних коштів;

5) запобігання порушенням бюджетного законодавства та забезпечення інтересів держави у процесі управління об'єктами державної власності;

6) обґрунтованість планування надходжень і витрат бюджету.

І нарешті, ст. 116, 117 Кодексу визначають детальний перелік порушень бюджетного законодавства та заходи впливу, які вживаються до порушників. Саме виявлення наявності чи відсутності таких правопорушень і повинен забезпечити контроль за дотриманням бюджетного законодавства та оперативно відреагувати на ці факти з метою недопущення їх у майбутньому.

2. Реалізація напрямів контролю за дотриманням бюджетного законодавства, що відповідно до ч. 1 ст. 113 Кодексу віднесено до повноважень органів ДКРС, здійснюється під час проведення державного фінансового контролю.

Організація та порядок здійснення державного фінансового контролю визначені базовим для органів ДКРС Законом України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”. Відповідно до цього Закону державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення:

- державного фінансового аудиту,

- перевірки державних закупівель,

- інспектування.

Кожен з напрямів контролю, що визначені у ст. 113 Кодексу (наприклад, цільове використання і своєчасне повернення кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії), може бути включений до програми (переліку питань, що будуть перевірені) державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель чи ревізії на відповідному підприємстві, установі чи організації.

Водночас кожен з видів державного фінансового контролю має свою мету та особливості.

Так, державний фінансовий аудит полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю.

Для контролю за використанням бюджетних коштів застосовуються такі форми аудиту, як аудит виконання бюджетних програм та аудит діяльності бюджетних установ. Вимоги до проведення зазначених аудитів визначені Порядком проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.04 р. №1017, та Порядком проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту діяльності бюджетних установ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2004 р. №1777.

При здійсненні аудиту діяльності суб'єктів господарювання (здійснюється відповідно до Порядку проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту діяльності суб'єктів господарювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2006 р. №361) та аудиту окремих господарських операцій (здійснюється відповідно до Порядку проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту окремих господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 р. №506) також в обов’язковому порядку досліджується використання бюджетних коштів, але у випадку їх отримання відповідними об’єктами контролю.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Інспектування проводиться відповідно до вимог Порядку проведення інспектування державною контрольною ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 р. №550.

На перший погляд важко помітити різницю між аудитом та інспектуванням. Водночас, насправді, така різниця дуже суттєва – вона полягає у меті та предметі дослідження цих різновидів контролю. Зокрема, метою аудиту є встановлення реального стану справ щодо ефективності управління об’єктом контролю. Тобто, предметом аудиту є система менеджменту, а пропозиції з покращення системи управління та діяльності об’єкта контролю є кінцевим результатом аудиту, що складається у формі звіту.

Метою ж ревізії є перевірка на предмет наявності порушень законодавства та встановлення винних осіб, що їх допустили. При цьому, предметом дослідження для ревізії є фінансово-господарська діяльність, тобто сукупність рішень, дій та операцій, які об’єкт контролю приймає та здійснює в частині володіння, використання та розпорядження фінансовими ресурсами, необоротними та іншими активами. Матеріали ревізії, представлені у формі акту, реалізовуються шляхом передачі до правоохоронних органів та вжиття заходів із забезпечення притягнення винних осіб до відповідальності.

^ Перевірка державних закупівель полягає у документальному та фактичному аналізі дотримання підконтрольними установами законодавства про державні закупівлі та проводиться на всіх стадіях державних закупівель. Порядок проведення перевірок державних закупівель органами державної контрольно-ревізійної служби, затверджений наказом ГоловКРУ від 26.06.2007 р. №136. Відповідний різновид контролю за метою та предметом дослідження близький до інспектування, однак обмежується лише сферою закупівель товарів, робіт та послуг за державні кошти.

Принциповою відмінністю перевірки державних закупівель від ревізії є те, що перевірка з цього питання може проводитись на всіх стадіях державних закупівель, навіть ще до розкриття тендерних пропозицій та здійснення видатків. Ревізія ж, на відміну від перевірки державних закупівель, ретроспективна форма контролю, тобто проводиться після здійснення фінансово-господарської операції.

3. Частина 2 ст. 4 Кодексу передбачає, що бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України. Якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу.

Про таку перевагу Бюджетного кодексу необхідно пам’ятати при застосуванні положень інших законодавчих та нормативно-правових актів, що визначають окремі повноваження органів ДКРС.

Зокрема, більш широко основні правові засади діяльності державної контрольно-ревізійної служби визначено Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (далі – Закон). При цьому, Закон деталізує повноваження органів ДКРС на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства, які визначені Бюджетним кодексом.

Так, головним завданням ДКРС є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектора економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому. Права і обов’язки органів ДКРС визначені ст. 8, 9, 10 Закону.

Повноваження Головного контрольно-ревізійного управління України (центрального органу в системі органів ДКРС), окрім Закону, визначені також Положенням про Головне контрольно-ревізійне управління України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 р. №884.

При цьому ряд повноважень щодо здійснення контролю органам ДКРС надано також іншими законодавчими та нормативними актами.

Так, відповідно до Закону України «Про політичні партії в Україні», Головне контрольно-ревізійне управління України здійснює державний контроль за використанням політичними партіями коштів, виділених з Державного бюджету України на фінансування їхньої статутної діяльності.

Відповідно до Закону України «Про управління об'єктами державної власності» Головне контрольно-ревізійного управління України забезпечує участь своїх представників в ревізійних комісіях господарських організацій, у яких корпоративні права держави перевищують 50 відсотків статутного фонду. Крім цього, до повноважень органів державної контрольно-ревізійної служби цим Законом віднесено також контроль за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності шляхом проведення аналізу законності та оцінки ефективності виконання суб'єктами управління визначених обов'язків відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 42 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. №228, ГоловКРУ у межах своєї компетенції після прийняття відповідних бюджетів перевіряє правильність складання і затвердження кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів.

Указом Президента України від 23.07.1998 р. №817/98 «Про деякі заходи із дерегулювання підприємницької діяльності» ДКРС в межах компетенції надано право проводити перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності стосовно бюджетних позик, позик та кредитів, гарантованих коштами бюджетів, цільового використання дотацій та субсидій, інших бюджетних асигнувань, коштів позабюджетних фондів, а також належного виконання державних контрактів, проавансованих за рахунок бюджетних коштів.

Відповідно до Порядку проведення внутрішньої контрольно-ревізійної роботи в системі центрального органу виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.01.2010 р. №2, органи ДКРС здійснюють координацію та методичне забезпечення проведення внутрішньої контрольно-ревізійної роботи в системі міністерств та інших центральних органах виконавчої влади, а також контроль за її проведенням.

4. Частиною. 2 ст. 113 Кодексу передбачено, що Головне контрольно-ревізійне управління України щомісячно надає Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України та Міністерству фінансів України звіти про узагальнені результати контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Такі звіти надаються у вигляді аналітично-статистичного збірника про результати діяльності органів державної контрольно-ревізійної служби в останній день відповідного місяця наростаючим підсумком. У цьому збірнику міститься узагальнена інформація про результати контрольних заходів, проведених органами ДКРС за відповідний період (виявлені порушення, інформація про стан їх усунення, надані пропозицій щодо зміцнення фінансово-бюджетної дисципліни у відповідній сфері), інформація про проведені заходи у сфері регулювання внутрішнього фінансового контролю, розробки нормативно-правових актів та інші результати діяльності органів ДКРС.


^ Стаття 114. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад з контролю за дотриманням бюджетного законодавства


1. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні місцеві ради з контролю за дотриманням бюджетного законодавства здійснюють:

1) контроль за виконанням рішення про місцевий бюджет;

2) інші повноваження, передбачені цим Кодексом, законом про Державний бюджет України та рішенням про місцевий бюджет.


1. У Концепції реформування місцевих бюджетів (схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 р. №308), зазначається, що місцеві бюджети є вагомою складовою бюджетної системи країни, тому здійснення Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними місцевими радами контролю за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу сприятиме збалансованості бюджетної системи, фінансовій безпеці в цілому.

Контрольна діяльність рад дає змогу представницьким органам безпосередньо брати участь у вирішенні основних питань у сфері бюджету. Згідно зі ст. 138 Конституції України до відання Автономної Респубпрямая соединительная линия 1прямая соединительная линия 4ліки Крим належить розроблення, затвердження, виконання бюджету на основі єдиної податкової і бюджетної політики України. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим визначені Конституцією Автономної Республіки Крим (прийнята на 2-й сесії Верховної Ради Автономної Республіки Крим 21.10.1998 р.), в якій зазначається, що вона забезпечує контроль за виконанням Конституції Автономної Республіки Крим і нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та здійснює контроль за виконанням бюджету Автономної Республіки Крим (ст. 26).

Важливим повноваженням Верховної Ради Автономної Республіки Крим з контролю за дотриманням бюджетного законодавства є проведення контролю за виконанням рішення про бюджет Автономної Республіки Крим, який може здійснюватися нею самостійно, шляхом розгляду квартальних рішень і звітів про виконання місцевого бюджету, або через постійно діючий республіканський орган контролю, Рахункову палату Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Правові основи діяльності, статус, функції та повноваження цієї інституції визначені у Положенні “Про Рахункову палату Верховної Ради Автономної Республіки Крим” (затверджено постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 17.03.1999 р. 393-2/99, в редакції постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.05.2005 р. №. 1314-4/05). Рахункова палата Верховної Ради Автономної Республіки Крим при формуванні планів своєї роботи враховує пропозиції Голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, його заступників, голів постійних комісій Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Крім цього, позапланові контрольні перевірки проводяться Рахунковою палатою Верховної Ради Автономної Республіки Крим за рішенням її колегії на підставі постанов і рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, доручень Голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Отже можна констатувати, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим має змогу всебічно контролювати виконання рішення про місцевий бюджет.

^ Повноваження Рахункової палати Верховної Ради Автономної Республіки Крим поширюються на Верховну Раду Автономної Республіки Крим і її апарат, Раду Міністрів Автономної Республіки Крим і його апарат, органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, підприємства, установи, організації в частині використання коштів бюджету.

^ Завданнями Рахункової палати Верховної Ради Автономної Республіки Крим є: організація і здійснення контролю в цілому за використанням коштів бюджету Автономної Республіки Крим (далі – бюджет АРК); здійснення контролю за дотриманням законності й своєчасністю руху коштів бюджету АРК, а також коштів республіканських бюджетних фондів, створених Верховною Радою Автономної Республіки Крим (далі – фонди); аналіз виконання бюджету; розробка пропозицій по своєчасному і повному надходженню доходів у бюджет, ефективному і цільовому використанню коштів бюджету АРК; аудит ефективності управління фінансовими ресурсами органами влади Автономної Республіки Крим.

Виконання бюджету контролюють і постійні комісії Верховної Ради Автономної Республіки Крим як за дорученням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, так і за власною ініціативою. Вони вивчають відповідні питання і за результатами їх вивчення та розгляду готують висновки та рекомендації (Закон України “Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим” від 10.02.1998 р. із наступними змінами та доповненнями).

2. Контрольні повноваження представницьких органів місцевого самоврядування – рад за дотриманням бюджетного законодавства реалізуються під час проведення пленарних засідань при розгляді проекту бюджету, його затвердженні, внесенні змін до рішення про бюджет, розгляді звітів про виконання бюджету і прийнятті рішення щодо нього.

Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” (ст. 47) передбачається створення постійних комісій рад, які відповідно до наданих повноважень, здійснюючи контроль за дотриманням бюджетного законодавства, вивчають, попередньо розглядають проект бюджету, готують для розгляду на засіданні відповідної місцевої ради питання, що стосуються фінансово-бюджетної діяльності ради, контролюють виконання рішень ради та її виконавчого комітету, а також здійснюють внутрішній фінансовий контроль за діяльністю місцевих державних адміністрацій у частині делегованих радами повноважень у фінансовій сфері.

Важливу роль відіграє контроль відповідних місцевих рад саме за виконанням рішення про місцевий бюджет, тому на нього і звертається увага у Бюджетному кодексі України. Зокрема, вони розглядають квартальні та річні звіти про виконання місцевого бюджету після завершення бюджетного періоду. Безпосередньо звіт перевіряється комісією з питань бюджету відповідної ради, що дає змогу виявити порушення бюджетного законодавства, попередити їх вчинення. Заключним етапом такої перевірки є затвердження звіту про виконання бюджету на засіданні ради, або прийняття іншого рішення з цього приводу.

У структурі місцевих рад створюються фінансові управління, які відповідно до покладених на них завдань: організовують виконання місцевих бюджетів та забезпечують ефективне витрачання бюджетних коштів; здійснюють у межах своєї компетенції контроль за виконанням актів законодавства з фінансових питань; складають розпис місцевого бюджету; забезпечують фінансування заходів, що ним передбачені; ведуть облік виконання бюджету; розглядають звіти про виконання бюджетів; інформують виконавчий комітет відповідної ради про хід виконання бюджету для внесення його на затвердження місцевої ради.

3. До повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належать й інші повноваження, що передбачені Бюджетним кодексом України, законом про Державний бюджет України та рішенням про місцевий бюджет. Вони реалізуються на кожній стадії бюджетного процесу.


Стаття 115. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних місцевих рад з контролю за дотриманням бюджетного законодавства


1. Контроль за відповідністю бюджетному законодавству показників затверджених бюджетів, розпису бюджету, кошторисів бюджетних установ та інших документів, які використовуються у бюджетному процесі, здійснюється:

  1. Радою міністрів Автономної Республіки Крим – щодо бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим значення та районних бюджетів Автономної Республіки Крим;

  2. обласними державними адміністраціями – щодо районних та міських (міст обласного значення) бюджетів;

  3. міськими державними адміністраціями в містах Києві та Севастополі – щодо районних у цих містах бюджетів;

  4. районними державними адміністраціями – щодо міських (міст районного значення), селищних, сільських бюджетів та бюджетів їх об'єднань, що створюються згідно із законом;

  5. виконавчими органами міських рад – щодо бюджетів районів у містах, сіл, селищ чи міст районного значення, що входять до складу цих міст.


1. У Конституції України зазначено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації (ст. 118). Стаття 119 Основного закону до їх повноважень віднесено забезпечення підготовки та виконання обласних і районних бюджетів, звітності про виконання цих бюджетів. Зміст статті дозволяє зробити висновок про те, що місцеві державні адміністрації забезпечують у межах адміністративно-територіальної одиниці виконання вимог як Бюджетного кодексу України, так і іншого бюджетного законодавства. Щодо контрольних повноважень Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, то в Конституції України про них не йдеться. Вони визначені у Конституції Автономної Республіки Крим.

Вказані повноваження місцевих державних адміністрацій деталізовані у Законі України “Про місцеві державні адміністрації” (від 09.04.1999 р. із наступними змінами і доповненнями), яким до їх відання віднесено вирішення у межах і формах, визначених Конституцією і законами України питань бюджету, фінансів, обліку (ст. 13). Місцеві державні адміністрації на відповідних територіях здійснюють державний контроль за станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням державних контрактів і зобов'язань перед бюджетом.

2. У статті, що коментується, визначено суб’єктів контролю, об’єкти та предмет контролю. До суб’єктів, що наділені повноваженнями з контролю за дотриманням бюджетного законодавства, віднесено:

— Раду міністрів Автономної Республіки Крим;

— місцеві державні адміністрації, тобто обласні, міські в містах Києві та Севастополі та районні державні адміністрації;

— виконавчі органи міських рад.

У назві статті вказується на такий суб’єкт, як виконавчі органи відповідних місцевих рад, а в її тексті йдеться про виконавчі органи саме міських рад.

Об’єктом контролю виступають відповідні місцеві бюджети, а його предметом відповідно є показники бюджетів, розпис бюджету, кошториси бюджетних установ та інші документи, які використовуються у бюджетному процесі.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим здійснює контроль за відповідністю бюджетному законодавству України показників затверджених бюджетів, розпису бюджету, кошторисів бюджетних установ та інших документів, які використовуються у бюджетному процесі таких бюджетів, як бюджети міст республіканського Автономної Республіки Крим значення та районні бюджети Автономної Республіки Крим.

Обласні державні адміністрації здійснюють такий контроль щодо районних та міських (міст обласного значення) бюджетів; міські державні адміністрації у містах Києві та Севастополі стосовно районних у цих містах бюджетів; у свою чергу районні державні адміністрації щодо міських (міст районного значення), сільських, селищних бюджетів та бюджетів їх об'єднань.

Повноваження місцевих державних адміністрацій з контролю за дотриманням бюджетного законодавства реалізуються ними під час:

1) складання і подання на затвердження раді проекту відповідного бюджету та забезпечення його виконання; формування звіту про його виконання;

2) формування даних про зміни складу об'єктів, що підлягають бюджетному фінансуванню, балансу фінансових ресурсів;

3) аналізу отриманої від усіх суб'єктів підприємницької діяльності, незалежно від форм власності інформації, передбаченої актами законодавства для складання і виконання бюджету;

4) здійснення фінансування підприємств, установ та організацій освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту, соціального захисту населення, переданих у встановленому законом порядку в управління місцевій державній адміністрації вищими органами державної та виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад, а також заходів, пов'язаних із розвитком житлово-комунального господарства, благоустроєм та шляховим будівництвом, охороною довкілля та громадського порядку, інших заходів, передбачених законодавством та інше

Структурним підрозділом обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій є Головне фінансове управління (далі –Управління), що утворюється головою відповідної місцевої держадміністрації, підзвітне та підконтрольне голові місцевої держадміністрації і Міністерству фінансів України. У свою чергу структурним підрозділом районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації є фінансове управління районної, районної у м. Києві та фінансовий відділ районної у м. Севастополі держадміністрації (далі – Управління (відділ)), що утворюються головою відповідної місцевої держадміністрації.

До основних завдань Управління (відділу) належить здійснення: контролю за дотриманням підприємствами, установами та організаціями законодавства щодо використання ними бюджетних коштів та коштів цільових фондів, утворених відповідною радою; загальної організації та управління виконанням місцевого бюджету на відповідній території, координації діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету (Типове положення про Головне фінансове управління обласної, Київської міської та фінансове управління Севастопольської міської державної адміністрації та Типове положення про фінансове управління районної, районної у м. Києві та фінансовий відділ районної у м. Севастополі державної адміністрації, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1204 від 19.08.2002 р. із наступними змінами та доповненнями).

Повноваження Управління (відділу) щодо здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства, відповідно до покладених на нього завдань, реалізуються під час: забезпечення протягом бюджетного періоду відповідності розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням; прогнозування та проведення аналізу доходів відповідного місцевого бюджету; зведення показників бюджетів, до входять до бюджету області (міста, району); складання розпису доходів і видатків обласного відповідного бюджету, забезпечення його виконання, підготовці пропозицій щодо внесення змін до розпису в межах річних бюджетних призначень, здійснення у встановленому порядку взаємних розрахунків обласного (міського) бюджету з державним бюджетом і районними бюджетами, бюджетами міст обласного значення, бюджетами районів у містах чи відповідно районного бюджету з обласним бюджетом і бюджетами нижчого рівня; проведення моніторингу змін, що вносяться до відповідного бюджету; розгляду балансів і звітів про виконання місцевих бюджетів та інших фінансових звітів, поданих територіальними органами Державного казначейства; розгляду річного та квартального звітів про виконання бюджету; розгляду звернень про виділення коштів з резервного фонду бюджету; перевірки правильності складання і затвердження кошторисів та планів використання коштів установами та організаціями, які фінансуються з обласного (міського) чи районного бюджету тощо.

3. Виконавчими органами міських рад, які створюються ними для здійснення виконавчих функцій, є виконавчі комітети, що здійснюють контроль за відповідністю бюджетному законодавству України показників затверджених бюджетів, розпису бюджету, кошторисів бюджетних установ та інших документів, які використовуються у бюджетному процесі стосовно бюджетів районів у містах, сіл, селищ чи міст районного значення, що входять до складу цих міст. Повноваження міських рад у галузі бюджету і фінансів визначені у ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Реалізовуючи це повноваження, виконавчий орган міської ради щоквартально подає раді письмовий звіт про хід і результати виконання бюджету; здійснює відповідно до закону контроль за дотриманням зобов'язань щодо платежів до місцевого бюджету на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності. Крім цього, вказані контрольні повноваження реалізуються під час складання проекту місцевого бюджету, здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.
^

Глава 18. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА ЗАХОДИ ВПЛИВУ ЗА ВЧИНЕНІ ПОРУШЕННЯ БЮДЖЕТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА




Стаття 116. Порушення бюджетного законодавства



1. Порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме:

1) включення недостовірних даних до бюджетних запитів;

2) порушення встановлених термінів подання бюджетних запитів або їх неподання;

3) визначення недостовірних обсягів бюджетних коштів при плануванні бюджетних показників;

4) планування надходжень або витрат державного бюджету (місцевого бюджету), не віднесених до таких цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України;

5) порушення встановленого порядку або термінів подання проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет) на розгляд Верховної Ради України (Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради);

6) порушення встановленого порядку або термінів розгляду проекту та прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);

7) прийняття рішення про місцевий бюджет з порушенням вимог цього Кодексу чи закону про Державний бюджет України (в тому числі щодо складання бюджету в частині міжбюджетних трансфертів, доходів та видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів);

8) порушення вимог цього Кодексу щодо затвердження державного бюджету (місцевого бюджету) з дефіцитом або профіцитом;

9) включення до складу спеціального фонду бюджету надходжень з джерел, не віднесених до таких цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України;

10) зарахування доходів бюджету на будь-які рахунки, крім єдиного казначейського рахунка (за винятком коштів, що отримуються установами України, які функціонують за кордоном), а також акумулювання їх на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету;

11) зарахування доходів бюджету до іншого, ніж визначено цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, бюджету, в тому числі внаслідок здійснення поділу податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів між бюджетами з порушенням визначених розмірів;

12) здійснення державних (місцевих) запозичень, надання державних (місцевих) гарантій з порушенням вимог цього Кодексу;

13) прийняття рішень, що призвели до перевищення граничних обсягів державного (місцевого) боргу чи граничних обсягів надання державних (місцевих) гарантій;

14) розміщення тимчасово вільних коштів бюджету з порушенням вимог цього Кодексу;

15) створення позабюджетних фондів, порушення вимог цього Кодексу щодо відкриття позабюджетних рахунків для розміщення бюджетних коштів;

16) порушення порядку або термінів подання, розгляду і затвердження кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету, затвердження у кошторисах показників, не підтверджених розрахунками та економічними обґрунтуваннями;

17) порушення порядку або термінів подання і затвердження паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

18) порушення встановлених термінів доведення документів про обсяги бюджетних асигнувань до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня або одержувачів бюджетних коштів;

19) порушення порядку та термінів відкриття (закриття) рахунків в органах Державного казначейства України;

20) взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України;

^ 21) порушення порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань, включаючи необґрунтовану відмову в реєстрації або несвоєчасну реєстрацію бюджетних зобов'язань;

22) порушення вимог цього Кодексу при здійсненні попередньої оплати за товари, роботи та послуги за рахунок бюджетних коштів, а також порушення порядку і термінів здійснення такої оплати;

23) здійснення платежів за рахунок бюджетних коштів без реєстрації бюджетних зобов'язань, за відсутності підтвердних документів чи при включенні до платіжних документів недостовірної інформації, а також безпідставна відмова у проведенні платежу органами Державного казначейства України;

24) нецільове використання бюджетних коштів;

25) порушення вимог цього Кодексу при здійсненні витрат державного бюджету (місцевого бюджету) у разі несвоєчасного набрання чинності законом про Державний бюджет України (несвоєчасного прийняття рішення про місцевий бюджет);

26) надання кредитів з бюджету чи повернення кредитів до бюджету з порушенням вимог цього Кодексу та/або встановлених умов кредитування бюджету;

27) здійснення бюджетними установами запозичень у будь-якій формі або надання бюджетними установами юридичним чи фізичним особам кредитів з бюджету всупереч цьому Кодексу;

28) здійснення видатків, кредитування місцевого бюджету, які відповідно до цього Кодексу мають проводитися з іншого бюджету;

29) здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України;

30) порушення вимог цього Кодексу щодо виділення коштів з резервного фонду бюджету;

31) порушення встановлених вимог щодо застосування бюджетної класифікації;

32) включення недостовірних даних до звітів про виконання державного бюджету (місцевого бюджету), річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет), а також порушення порядку та термінів подання таких звітів;

33) порушення встановлених вимог щодо ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів;

34) порушення встановлених порядку або термінів подання фінансової і бюджетної звітності бюджетних установ, а також подання такої звітності у неповному обсязі;

35) невідповідність даних, наведених у фінансовій і бюджетній звітності бюджетних установ, даним бухгалтерського обліку;

36) включення недостовірних даних до звітів про виконання паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), а також порушення порядку та термінів подання таких звітів;

37) видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону;

38) здійснення видатків на утримання бюджетної установи одночасно з різних бюджетів всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України;

39) порушення вимог ст. 28 цього Кодексу щодо оприлюднення та доступності інформації про бюджет;

40) інші випадки порушення бюджетного законодавства учасником бюджетного процесу.


Порушення бюджетного законодавства є протиправною поведінкою учасника бюджетного процесу, яка має прояв у діях, які заборонені (прямо не дозволені) бюджетними нормами, або у відсутності дій, якщо обов’язок діяти певним чином прямо передбачений відповідними бюджетними нормами.

Об’єктом будь-якого правопорушення є суспільні відносини (цінності, блага), на які посягає правопорушник. Об’єктом порушення бюджетного законодавства є суспільні відносини, що виникають у процесі складання проектів бюджетів, розгляд проекту та прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет), виконання бюджету, включаючи внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет), підготовки та розгляду звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

Своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету України податків, зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства є складовою частиною процесу виконання бюджетів за доходами (ст. 50 Кодексу). Однак, вчинені платниками податків правопорушення у цій частині бюджетного процесу утворюють самостійні правопорушення з іншими ознаками (інші суб’єкти, об’єктивна сторона тощо), а саме податкові правопорушення.

Майже всі норми про порушення бюджетного законодавства мають бланкетну чи відсилочну диспозицію (окрім правопорушення, передбаченого п.13 ч. 1 ст. 116 Кодексу). Тобто, ті чи інші дії або бездіяльність є порушенням не тільки і не стільки того чи іншого пункту ч. 1 ст. 116 Кодексу, а є порушенням тих, встановлених Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм, які регулюють порядок складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання. Тому для виявлення ознак правопорушення слід аналізувати не тільки зміст відповідного пункту ч. 1 ст. 116 Кодексу, а й зміст конкретних норм бюджетного законодавства, які порушені дією чи бездіяльністю конкретного суб’єкту бюджетного процесу.

У поняття "законодавство" тут включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади (див. абз.3 п. 3 констатуючої частини рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення ч. 3 ст. 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну "законодавство"), справа №17/81-97 від 9 липня 1998 р.).

Склади розглядуваних порушень бюджетного законодавства сконструйовані як формальні, тобто до їх обов’язкових ознак не входить фінансова шкода чи інші наслідки. Зрозуміло, що кожне бюджетне порушення спричиняє ту чи іншу шкоду державним та суспільним інтересам. Однак формальний склад правопорушення означає відсутність необхідності і зобов’язання контролюючого органу виявляти і доводити наявність конкретної шкоди, вираховувати її розмір тощо для прийняття рішення про застосування заходів впливу.

Визначені в ст. 116 Кодексу види порушення бюджетного законодавства характеризуються наявністю спеціального суб'єкту – учасник бюджетного процесу. Не може бути суб'єктом бюджетного правопорушення Верховна Рада України. У випадку прийняття Верховною Радою України бюджетних законів, норми яких не відповідають Конституції України, ці норми в установленому порядку можуть бути визнані неконституційними Конституційним Судом України. Такі норми втрачають чинність з дня ухвалення цього рішення Конституційним Судом України (див. Закон України "Про Конституційний Суд України").

Визначення суб’єктів правопорушень як юридичних осіб виключає питання щодо суб’єктивної сторони правопорушень. Тобто до складу вказаних правопорушень не входить вина – не можна говорити про умисел чи необережність юридичної особи.

За допущені порушення бюджетного законодавства до органів та установ, як учасників бюджетного процесу, застосовуються заходи впливу, передбачені ст. 117 Кодексу. Посадові особи, з вини яких допущено порушення бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законом (див. коментар до ст. 121 Кодексу).

Таким чином порушення бюджетного законодавства, що наведені у ст. 116, мають особливі ознаки об’єктивної сторони (недотримання норм бюджетного законодавства), чітко визначене коло суб’єктів (учасники бюджетного процесу), характеризуються повною відсутністю суб’єктивної сторони, мають власні санкції (заходи впливу, закріплені у ст. 117 Кодексу), а також особливий порядок розгляду порушень та застосування санкцій). Все це дозволяє віднести порушення бюджетного законодавства до самостійного виду правопорушень, відмінного від цивільних деліктів, адміністративних правопорушень, злочинів тощо.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22

Схожі:

Узагальнений коментар до розділу V контроль за дотриманням бюджетного законодавства та відповідальність за порушення бюджетного законодавства iconУзагальнений коментар до розділу І бюджетна система україни та основи бюджетного процесу основною метою, призначенням та завданнями розділу І
Методологічне включення системи понять І категорій, їх чітке формулювання надає можливість однозначно тлумачити положення Бюджетного...
Узагальнений коментар до розділу V контроль за дотриманням бюджетного законодавства та відповідальність за порушення бюджетного законодавства iconЯзаних з порушеннями бюджетного законодавства
Криміналістичні особливості предмета злочинів, пов’язаних з порушеннями бюджетного законодавства
Узагальнений коментар до розділу V контроль за дотриманням бюджетного законодавства та відповідальність за порушення бюджетного законодавства iconУзагальнений коментар до розділу ІІ державний бюджет україни
Від якісного здійснення бюджетного процесу залежить дієвість бюджетної політики, яка по­винна позитивно впливати на економічну та...
Узагальнений коментар до розділу V контроль за дотриманням бюджетного законодавства та відповідальність за порушення бюджетного законодавства iconТема 13: відповідальність за порушення земельного законодавства
Поняття, ознаки та сутність юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства
Узагальнений коментар до розділу V контроль за дотриманням бюджетного законодавства та відповідальність за порушення бюджетного законодавства iconБюджетного кодексу україни
Н 12 Науково-практичний коментар до Бюджетного кодексу України / кол авторів [заг редакція, передмова Ф. О. Ярошенка]. – К. Зовнішня...
Узагальнений коментар до розділу V контроль за дотриманням бюджетного законодавства та відповідальність за порушення бюджетного законодавства iconСтепанюк Р. Л
Актуальні проблеми розслідування злочинів, пов’язаних з порушеннями бюджетного законодавства
Узагальнений коментар до розділу V контроль за дотриманням бюджетного законодавства та відповідальність за порушення бюджетного законодавства iconР. Л. Степанюк
Особливості організації розслідування злочинів, пов’язаних з порушеннями бюджетного законодавства
Узагальнений коментар до розділу V контроль за дотриманням бюджетного законодавства та відповідальність за порушення бюджетного законодавства iconУзагальнений коментар до розділу IV міжбюджетні відносини відредаговано !!!!! Мета розділу Розділ
України є її цілісність із рівноправністю окремих бюджетів І їх відповідальність за виконання наданих чинним законодавством повноважень,...
Узагальнений коментар до розділу V контроль за дотриманням бюджетного законодавства та відповідальність за порушення бюджетного законодавства iconР. Л. Степанюк подолання протидії розслідуванню злочинів, пов'язаних з порушеннями бюджетного закон
Подолання протидії розслідуванню злочинів, пов'язаних з порушеннями бюджетного законодавства
Узагальнений коментар до розділу V контроль за дотриманням бюджетного законодавства та відповідальність за порушення бюджетного законодавства iconОсобенности организации бюджетного процесса в конгрессе США структурные элементы процедуры
Американский опыт бюджетного регулирования представляет значитель­ный интерес в связи с насущной задачей совершенствования бюджетного...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи