Міністерство фінансів україни icon

Міністерство фінансів україни




НазваМіністерство фінансів україни
Сторінка3/21
Дата01.09.2012
Розмір4.32 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21

^ Рис. 1. Динаміка рівня державного і гарантованого державою боргу до валового внутрішнього продукту


Загалом відношення державного і гарантованого державою боргу до ВВП перебуває в межах граничного значення 60%, як встановлено Бюджетним кодексом України (нова редакція).







^ Рис. 2. Динаміка державного і гарантованого державою боргу

Водночас слід розуміти, що показник граничного боргу 60% до ВВП в Україні прямо перекликається з таким самим за значенням показником для Європейського Союзу. При цьому для України він не має достатнього економічного обґрунтування, оскільки в ЄС до державного боргу належить ширше коло зобов’язань, ніж в Україні (а саме – зобов’язання органів державного управління, включаючи місцеві органи, зобов’язання органів, які не відносяться до суверенного боргу, зобов’язання центрального банку, пенсійного фонду і інших фондів соціального страхування, фонду гарантування вкладів фізичних осіб тощо). Для країн, які мають недостатньо розвинену і, отже, стабільну ринкову економіку, зокрема для України, безпечний рівень боргу повинен бути нижчим порівняно з розвинутими країнами. Це підтверджується результатами наукових досліджень міжнародних фінансових організацій. За їх висновками безпечний рівень державного боргу для країн з ринками, які формуються («emerging markets») є нижчим від рівня 60% від ВВП. Наприклад, за останні 30 років 35% дефолтів було оголошено країнами, рівень державного боргу яких не перевищував 40% ВВП, 55% дефолтів мали місце у країнах з рівнем державного боргу до 60% ВВП. Проведені дослідження НАН України показують, що державний та гарантований державою борг в Україні не повинен перевищувати 35% від ВВП, інші дослідження оцінюють цю величину близько 40%. З цим перекликається також те, що в Меморандумі про економічне співробітництво однією з умов отримання Україною кредиту від МВФ є досягнення до 2015 року державним і гарантованим державою боргом рівня, не вищого 35% від ВВП. Загалом забезпечення дотримання такої вимоги є позитивним для економічної безпеки України.

Водночас необхідно враховувати, що існують додаткові чинники впливу на боргову безпеку. Значними є неявні умовні зобов’язання держави, серед яких борг НАК «Нафтогаз України», зобов’язання інших державних суб’єктів, в забезпечення яких не надавалися державні гарантії, зобов’язання місцевих органів влади (які в переважній більшості є дотаційними), дефіцит Пенсійного фонду, заборгованість за знеціненими заощадженнями громадян в «Ощадбанку» колишнього СРСР тощо. Оцінити їх точно (за винятком деяких груп) практично неможливо з огляду на відсутність їх централізованого обліку і моніторингу та відсутність аналізу платоспроможності окремих позичальників. Разом з державним і гарантованим державою боргом вони суттєво збільшують загальну суму зобов’язань держави і вплив раптового перекладення їх на державний бюджет може виявитися катастрофічним для сфери державних фінансів.

Рис. 3. Доходність українських єврооблігацій і ко­тирування CDS за ук­раї­нськими суверенними зо­бо­в’язаннями


Рівень платоспроможності держави і ризики дефолту необхідно оцінювати також з врахуванням графіка майбутніх платежів щодо виплати і обслуговування державного боргу. Велике боргове навантаження, спричинене, в основному, зовнішніми платежами, припадає на найближчі чотири роки (не рахуючи 2011 року). Зокрема, Україні слід здійснити щорічні виплати в іноземній валюті в ці роки обсягом від 31,7 млрд. грн. до 70,6 млрд. грн. Основним чинником такого навантаження є настання термінів виконання зобов’язань перед Міжнародним валютним фондом. З одного боку, частина отриманих від МВФ ресурсів зберігається в офіційних резервах НБУ, а іншу частину слід рефінансувати на ринку. У зв’язку з цим здатність держави розрахуватися за своїми зобов’язаннями залежатиме в першу чергу від можливостей здійснити нові запозичення під прийнятну відсоткову ставку на світових ринках капіталу (для рефінансування зовнішніх зобов’язань) та на внутрішньому ринку державних цінних паперів (для рефінансування внутрішніх зобов’язань).

Іншим індикатором зміни ймовірності дефолту є динаміка котирувань українських єврооблігацій (ОЗДП) і свопів кредитного дефолту на українські суверенні зобов’язання (CDS). Підвищення цих котирувань означає те, що ринки капіталу оцінюють підвищення ризиків України, як позичальника.

Наприклад, саме такі високі котирування і мали місце восени 2008 та весною 2009 років, що було породжено розгортанням фінансової кризи в Україні та мусуванням інформації про дефолт України. Натомість, у 2010 році і до цього часу дохідності українських єврооблігацій і котирувань CDS на суверенні зобов’язання України є суттєво нижчими і зберігаються на відносно стабільному рівні (рис. 3). З цього слід зробити висновок, що учасники світового ринку капіталу не схильні вважати, що ймовірність оголошення Україною дефолту є реальною. Збереження такої ситуації у майбутньому означатиме збереження доступу до зовнішніх ресурсів за прийнятною вартістю.

Поряд із зазначеним вище слід приймати до уваги також суттєві валютні ризики, пов’язані із можливою зміною валютного курсу, що притаманні державному боргу. На початок лютого 2011 року частка зовнішнього державного і гарантованого державою боргу становила близько 64,3% від усієї суми боргу. Спроможність виконати зобов’язання за таким значним обсягом боргу в іноземній валюті залежить не тільки від доступу на світові ринки капіталу, а також від стабільності валютного курсу. В свою чергу, стабільність гривні в найближчому майбутньому має елементи невизначеності. Це пов’язано з можливим скороченням попиту у світі на продукти українського експорту (залізну руду, сталь, зерно тощо) внаслідок ймовірного повторення світової рецесії через посилення інфляційних процесів у світі, нестабільність в Північній Африці, природну катастрофу в Японії тощо.

Таким чином:

  1. Імовірність дефолту України підвищилася протягом останніх трьох років.

  2. Рівень державного і гарантованого державою боргу перебуває на критичному рівні, величина якого оцінена міжнародними фінансовими організаціями.

  3. Необхідність виконання Україною зовнішніх зобов’язань, суттєво підвищує боргове навантаження в найближчі 5 років і погіршує боргову стійкість.

  4. Аналіз фінансових ринків показує, що котирування українських єврооблігацій і свопів кредитного дефолту на них є достатньо низькими, що означає відсутність очікувань в учасників ринку високої ймовірності оголошення Україною дефолту.

  5. Платоспроможність України значною мірою також залежить від стабільності валютного курсу, яка, в свою чергу, є на сьогодні більш невизначена з огляду на події в Північній Африці, Японії і можливе повторення світової кризи.

  6. У разі виконання Україною умов Меморандуму про економічну співпрацю з МВФ щодо зменшення боргу до рівня, не вищого 35% від ВВП, забезпечення стабільного економічного зростання у майбутньому, відсутності кризових явищ на світових ринках капіталу та сприятливої ситуації на внутрішньому ринку державних цінних паперів імовірність дефолту України перебуватиме на низькому рівні.


^ СЕКЦІЯ 1. ВПЛИВ МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСОВИХ РИНКІВ НА РЕАЛЬНИЙ СЕКТОР НОВОЇ ГЛОБАЛІЗОВАНОЇ ЕКОНОМІКИ

Бондар Ю. Г., аспірант кафедри міжнародного
менеджменту та маркетингу УДУФМТ


Інвестиційна діяльність у машинобудуванні:
теоретичні та практичні аспекти


Машинобудування є безумовним атрибутом будь-якої промислово розвинутої і економічно успішної держави, і саме тому питання функціонування галузі є об’єктом уваги практиків і теоретиків країн, котрі ставлять на меті досягнення і утримання вагомих позицій у глобальній економіці. В Україні функціонує досить масштабна машинобудівна галузь, яка, на жаль, перебуває у процесі поступового згасання (за окремими винятками) і має цілу низку складностей. Але, не дивлячись на істотні проблеми, українське машинобудування залишається серйозним шансом для України для здійснення якісних змін у структурі національного виробництва для того щоб промисловість відповідала світовим тенденціям і утримувала країну від зміщення на узбіччя світової економіки.

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну постійно збільшується і на початок 2011 року він складає 44,7 млрд. доларів (за 2010 рік приріст склав – 4,7 млрд. доларів, 2009 рік – 4,3 млрд. доларів, 2008 рік – 6,2 млрд. доларів, 2007 рік – 8,3 млрд. доларів, 2006 рік – 4,8 млрд. доларів).

Переважна частина прямих іноземних інвестицій 2010 року спрямовувалася у фінансовий сектор, а саме у банківські установи. Це великою мірою вимушені, антикризові інвестиції, пов’язані з потребами збільшення капіталу установ.

Обсяг інвестицій у розрахунку на одну особу на початок 2011 року складає 977 доларів. За цим показником Україна поступається таким вагомим країнам на теренах СНД, як Росія та Казахстан. На думку експертів, головна причина – слабка розвиненість ділової інфраструктури і низька надійність приймаючої сторони.

Аналізуючи проблему у рамках сучасних українських умов, зазначимо, що значні обсяги або високі темпи їх приросту не обов’язково є ознакою позитивних зрушень у галузі. І навпаки, низькі показники можуть не відображати покращення результатів виробництва. Мова може йти про певні виді інвестицій.

Яскравим прикладом крупних іноземних інвестицій, котрі не впливають на виробництво, а лише відображають зміну власника, є отримання у 2010 році холдингом «Метінвест» контролю над конкурентом – ММК ім. Ілліча. Угода відобразилася як прямі іноземні інвестиції в українську металургію з Нідерландів, так як саме у цій країні зареєстрована компанія Metinvest B.V.

Україна не має у достатній кількості власних інвестиційних ресурсів для проведення модернізації машинобудування на інноваційних засадах. Робляться спроби залучення зарубіжних інвестицій, але головна форма таких залучень це кредити. Галузева структура інвестицій погіршується через збільшення інвестування у низькотехнологічні і капіталомісткі галузі первинної обробки. Мало хто готовий вкладати капітал у реальні проекти довготривалої дії.

З 2008 року Україною розпочата і проводиться співпраця з Японською федерацією машинобудування «Ніккірен» з питань співробітництва в інвестиційній сфері. Перелік пріоритетних напрямів можливого співробітництва включає розвиток транспортної інфраструктури, титанової та авіакосмічної галузі, нанотехнологій, авіабудування та приладобудування. Українська сторона зацікавлена у реалізації проектів в енергетичній сфері, зокрема тих, що стосуються ефективних технологій для житлово-комунального господарства, розвитку альтернативних видів енергії та вітряної енергетики, а також проектів, спрямованих на захист навколишнього середовища.

Японську сторону цікавить можливість інвестування у галузі машинобудування в Україні. Крім того, вважається перспективною співпраця у сфері енергозбереження та екології. Метою візитів також є ознайомлення з її інвестиційним кліматом та потенціалом, а також законодавчим полем, в якому діють іноземні інвестори.

Як зазначають експерти, значні можливості та резерви розвитку містяться у перспективах інтеграції українських підприємств з підприємствами країн СНД.

Наприклад, російський інвестор – оптимальний варіант для луганського підприємства «Луганськтепловоз». Зважаючи, що ринок збуту для «Луганськтепловоза» – переважно Росія, а «Трансмашхолдинг» – стратегічний партнер «Російської залізниці», то це практично єдиний власник, який зможе забезпечити підприємство ринком збуту для своєї продукції.

Україна і Білорусь домовилися активізувати і завершити до кінця 2010 року створення спільного підприємства з виробництва пасажирських і вантажних вагонів на базі ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» і РУП «Гомельський вагоноремонтний завод».

Крюківський вагонобудівний завод спеціалізується на розробці і виробництві пасажирських, вантажних вагонів (напіввагонів і вагонів-хоперів вантажопідйомністю до 75 тонн, вагонів-цистерн, платформ), візків, колісних пар та осей за міжнародними стандартами, запасних частин залізничного транспорту.

Крім основної продукції, підприємство розробляє та виготовляє автогрейдери, контейнери для сипучих вантажів, будівельних і побутових відходів, інші зварні металоконструкції, запчастини для метрополітенів, причепи, ресори і пружини до легкових автомобілів.

Гомельський вагоноремонтний завод здійснює основний ремонт вагонів в обсязі деповського, заводського, капітального, капітально-відновлювального, здійснює ремонт понад 150 типів вагонів різного призначення.

Завод єдиний в Білорусі здійснює випуск чавунних гальмівних колодок для пасажирських, вантажних вагонів і для мотор-вагонного рухомого складу.

ДП «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Шевченка» готується до санації. Пропонується розширити номенклатуру продукції та розглянути можливість виробництва нового виду техніки з активним залученням профільних наукових організацій, реалізація пріоритетів його інноваційного розвитку та прозорих схем оздоровлення. Підприємство виробляє спецтехніку, обладнання для зв'язку, електростанцій, залізниць і газової промисловості.

Актуальним напрямом є співпраця з країнами далекого зарубіжжя. Наприклад, ТОВ «Укрважмаш» реалізувало проекти поставки транспортного обладнання в Росію, трубної продукції в Узбекистан, у стадії виконання – будівництво під ключ газотурбінної електростанції потужністю 2х2,5 МВт, 4х45 МВт в Узбекистан та Пакистан, ГЕС 5 МВт та 100 МВт у Республіку Таджикистан, газотурбінних електростанцій 3х20 МВт та 3х3 МВт у Таїланд, ГЕС 110 МВт в Індію, поставка 100 000 газових лічильників в Пакистан, реалізація горно-шахтної продукції на території Бразилії та Уругваю та інші.

Реалізація завдань, покладених на «Укрважмаш», дозволить довести товарообіг машинобудівного напряму Групи компаній «Норіс» до 100 млн. доларів США і найближчим часом забезпечить замовленнями близько 40 вітчизняних підприємств.

Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод («Южмаш», Дніпропетровськ) та Міністерство сільського господарства Куби відновлюють пряме постачання на Кубу тракторів та запчастин. Сторони погодили створення спільного українсько-кубинського підприємства, яке буде здійснювати ремонт сільгосптехніки Куби, постачання тракторів і запасних частин, у тому числі на ринки Центральної Америки і Карибського басейну. У ході переговорів також розглянуто питання спільної роботи з відновлення прямих постачань на Кубу запасних частин до тракторів «ЮМЗ», екскаваторного устаткування «БОРЕКС», тракторних шин, сівалок, плугів і оприскувачів.

Найважливішими аспектами діяльності підприємств в умовах дефіциту інвестиційних ресурсів є:

- підвищення конкурентоздатності українських комерційних пропозицій на зовнішніх ринках шляхом оптимізації цінових умов та гнучкого використання сукупного потенціалу українських виробників залежно від кон'юнктури зовнішніх ринків;

- розширення номенклатури існуючого експорту продукції і послуг та стимулювання розвитку нових перспективних його напрямів;

- створення сприятливих умов участі українських підприємств в міжнародних тендерах, зменшення витрат на цю участь;

- використання переваг комплексного підходу до організації експорту наукоємної та високотехнологічної продукції, складних технічних робіт і послуг провідних галузей економіки;

- відновлення та розвиток коопераційних зв’язків між підприємствами;

- сприяння формуванню за кордоном позитивного іміджу України як розвинутої індустріальної держави, надійного і добросовісного партнера у масштабних і відповідальних міжнародних проектах;

- забезпечення просування насамперед української продукції та послуг під час реалізації міжнародних проектів.


Іконнікова М. В., студентка ІІІ курсу УДУФМТ

Глобалізація фінансових ринків
та її вплив на реальний сектор економіки


Панівною тенденцією розвитку сучасного світового господарства є тісна взаємодія країн на політичній і економічній основі, що забезпечується зростаючим розвитком комунікацій та супроводжується взаємопроникненням різних культур. Ця тенденція отримала назву «глобалізація».

Сферою процесу глобалізації є система міжнародних відносин, структурними складовими якої є відносини: політичні, економічні, екологічні, культурні тощо.

Одним з найбільш розвинених елементів загального процесу глобалізації є економічна глобалізація. У структурі економічної глобалізації особливе місце посідає процес глобалізації міжнародних фінансових ринків (МФР), що пов’язане з радикальними змінами в їхній ролі в архітектурі світового господарства. До початку 90-х років минулого століття головним завданням МФР було обслуговування реального сектора економіки. За останні десятиліття процес інтернаціоналізації фінансової сфери спричинив виникнення потужної інфраструктури світового фінансового ринку, яка охопила більшість країн світу. Важливим наслідком цього стала фактична незалежність світового фінансового ринку від політики окремих країн світу. Розвиток комунікаційних систем на фоні лібералізації міжнародних економічних і зокрема валютно-фінансових відносин привів до «абсолютної» мобільності капіталу. Ці фактори сприяли виникненню відносної незалежності МФР від реального сектора. Саме тому темпи розвитку МФР набагато перевищують темпи розвитку реального сектора світової економіки та напряму пов’язані з значним зростанням обсягу операцій, що мають чисто спекулятивний характер. Крім того, все більшої сили набуває прояв зворотного впливу фінансової сфери на реальний сектор економіки. Така позиція світових фінансових ринків за умови загальної тенденції глобалізації світових економічних відносин сприяла тому, що процес їхньої глобалізації пройшов значно скоріше, ніж ринків товарів та послуг, інших факторів виробництва.

Залежно від співвідношення процесів глобалізації фінансового і реального секторів економіки умовно можна виділити чотири типи глобалізації:

  1. Відсутність глобалізації. Як фінансовий, так і реальний сектор економіки в країні ізольований в межах її національних кордонів.

  2. Глобалізація переважно реального сектора. В регіональних об’єднаннях країн ринки деяких видів товарів і послуг можуть бути повністю інтегровані, і виникає ситуація, за якої реальний сектор економіки переважає фінансову сферу за ступенем розвитку глобалізації.

  3. Глобалізація переважно фінансового сектора. Тобто, коли складається така ситуація, за якою відбувається переважний розвиток глобалізації на фінансових ринках обох чи групи країн та яка пояснюється відносно більшою мобільністю фінансових активів порівняно з мобільністю руху товарів та послуг.

  4. Повна глобалізація. Реальний і фінансовий сектори економіки обох чи групи країн перебувають у тісному взаємозв’язку.

За сучасних умов у світі переважає третій тип глобалізації, проте, зважаючи на географічне положення та розмаїття економічного укладу, в окремих регіонах та країнах можна виявити й інші підтипи глобалізації.

Рушійними факторами глобалізації фінансових ринків є:

  • наявність вільного руху капіталу між країнами;

  • лібералізація і дерегулювання фінансових ринків;

  • конкуренція за доступ до капіталу і пошук нових можливостей;

  • мінливість і нестабільність ринків, особливо в країнах, що розвиваються;

  • розвиток інформаційних технологій;

  • стандартизація фінансових продуктів;

  • фінансові інновації.

Учасники міжнародного ринку капіталу (банки, біржі, інвестори, урядові організації, міжурядові організації) є двигуном глобалізації. Перебуваючи в постійній взаємодії, вони формують як нові тенденції та фактори розвитку процесів глобалізації, так і впливають на розвиток та зміни вже існуючих факторів глобалізації.

Сьогодні глобалізація фінансових ринків включає в себе наступні тенденції:

1. Зростання конкуренції на міжнародних фінансових ринках між кредиторами і між позичальниками. Це стало результатом дії двох факторів. По-перше, транснаціональні фінансові організації постійно знаходяться у пошуках вигідних напрямів вкладення капіталу, враховуючи те, що прибутковість операцій на фінансових ринках країн, що розвиваються, є значно вищою за прибутковість операцій на ринках розвинутих країн, проте ризикованість таких операцій також значно вища. По-друге, споживачі фінансових ресурсів – уряди країн, транснаціональні і локальні компанії потребують значних обсягів фінансування, причому потреба в коштах є більшою за їх пропозицію. Тому позичальники конкурують між собою за можливості використання джерел дешевого капіталу.

2. Інтеграція міжнародних ринків капіталу. Поштовхом до цього процесу стала ліквідація багатьох бар’єрів для входження на національні ринки капіталу міжнародних кредиторів та позичальників, підвищення мобільності боргового капіталу, зниження трансакційних витрат, стрімкий розвиток інформаційних систем (баз даних, глобальних комп’ютерних мереж) тощо. За останні роки одною з найважливіших подій в цій галузі стало введення євро. Поява єдиної європейської валюти змінила роль європейських фінансових ринків у світовій валютно-фінансовій системі.

3. Конвергенція міжнародних фінансових ринків. Цей процес є схожим на інтеграцію і полягає в поступовому зникненні меж між різними секторами міжнародних фінансових ринків. Це стало можливим за умови:

- послаблення законодавчого розподілу інвестиційного і комерційного банківського бізнесу;

- створення фінансових холдингів на базі фінансових організацій різної спеціалізації.

Позитивними результатами глобалізації фінансових ринків є досягнення:

  • високої якості фінансових продуктів та вигідна ціна на них;

  • високого рівня диверсифікації фінансових ринків;

  • високої ліквідності фінансових продуктів;

  • формування професійного управління ризиками;

  • ефективного розподілу капіталу в світовому масштабі.

Проте існує певний негативний вплив глобалізованих фінансових ринків, який має свій прояв у наступному:

  • глобалізовані фінансові ринки є фактором впливу на політичні та економічні події в країнах світу – зміни на них через систему причинно-наслідкових зв’язків впливають на загальну ситуацію на планеті;

  • глобалізація фінансових ринків призводить до виникнення відмінностей між глобальними і орієнтованими на внутрішній ринок учасниками. Проникнення глобальних учасників на національні фінансові ринки може мати неоднозначний вплив на них, наприклад, сприяти виникненню фінансових криз, які в подальшому можуть викликати кризи економічні;

  • ризики нецільового використання фінансових інструментів, здійснення фінансових махінацій з боку глобальних учасників

Специфічним наслідком глобалізації міжнародних фінансових ринків є світові фінансові кризи, які переростають в кризи економічні. Передумовою виникнення таких криз є в більшості випадків невідповідність між економічними реаліями в країні та економічною політикою її уряду, а фінансова глобалізація є механізмом, який не тільки перетворює цю невідповідність на кризу в окремо взятій країні, а й сприяє її розповсюдженню на інші країни світу. Несприятливе економічне середовище в певній країні спонукає іноземних інвесторів масово виходити з її фінансових ринків, що спричиняє глибоку кризу її фінансової системи. Значна загроза збитків також сприяє поширенню паніки на фінансові ринки інших країн зі схожими макроекономічними характеристиками.

Глобалізація фінансових ринків має дуалістичний вплив на реальний сектор економіки. Позитивний вплив проявляється в тому, що як інвесторам, так і позичальникам надається максимально різнобічний вибір фінансових інструментів, що дозволяє укладати більш ефективні міжнародні валютні угоди, а також завдяки високій глибині й високій ліквідності глобальних ринків швидко і мобільно переключатися з одних операцій на інші, вчасно реагуючи на зміну фінансового довкілля в режимі реального часу. Це розширює можливості використання тимчасово вільних коштів тими країнами, котрі відчувають їх дефіцит та сприяє економічному розвитку.

Негативний вплив глобалізації фінансових ринків проявляється у здатності генерувати не тільки фінансові, а також і економічні кризи і таким чином впливати на реальний сектор економіки, тому необхідність їх реформування з метою зменшення цього впливу стає нагальною проблемою сучасності.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21

Схожі:

Міністерство фінансів україни iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни чернівецький національний університет імені юрія федьковича «затверджую»
«Теорії фінансів, податків І оподаткування, державного бюджету, фінансів господарюючих суб’єктів»
Міністерство фінансів україни iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни чернівецький національний університет імені юрія федьковича «затверджую»
«Теорії фінансів, податків І оподаткування, державного бюджету, фінансів господарюючих суб’єктів»
Міністерство фінансів україни iconМіністерство фінансів України Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право науковий журнал Видається 1 раз на два місяці Заснований у січні 2010 р
Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації (серія кв, №16302 – 4774пр від 26. 01. 2010 р.)
Міністерство фінансів україни iconМіністерство фінансів україни Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі Новий Бюджетний кодекс України: інноваційна спрямованість І практика застосування
Новий Бюджетний кодекс України: інноваційна спрямованість І практика застосування / Зб матеріалів Всеукраїнської науково-практичної...
Міністерство фінансів україни iconМіністерство фінансів україни
Формування парадигми багатосторонніх економічних відносин в рамках ініціатив східного партнерства
Міністерство фінансів україни iconМіністерство фінансів україни
Затвердити Порядок надання Держфінмоніторингом дпа україни узагальнених матеріалів щодо фінансових операцій, які можуть бути пов'язані...
Міністерство фінансів україни iconМіністерство фінансів україни
Затвердити Порядок надання Держфінмоніторингом мвс україни узагальнених матеріалів щодо фінансових операцій, які можуть бути пов'язані...
Міністерство фінансів україни iconМіністерство фінансів україни
Управлінню взаємодії з суб'єктами фінансового моніторингу (Несен С. О.) спільно з юридично-правовим відділом Управління
Міністерство фінансів україни iconКафедра фінансів методичні рекомендації щодо проходження виробничої та переддипломної практики в міністерстві фінансів україни для студентів денної форми навчання спеціальності
Методичні рекомендації щодо проходження виробничої та переддипломної практики в міністерстві фінансів україни
Міністерство фінансів україни iconКафедра фінансів методичні рекомендації щодо проходження виробничої та переддипломної практики в міністерстві фінансів україни для студентів денної форми навчання спеціальності
Методичні рекомендації щодо проходження виробничої та переддипломної практики в міністерстві фінансів україни
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи