Міністерство фінансів україни icon

Міністерство фінансів україни




НазваМіністерство фінансів україни
Сторінка7/21
Дата01.09.2012
Розмір4.32 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   21
Козинець М. І., студентка УДУФМТ

^ Актуальні проблеми реформування
податкової сфери України


Успішний розвиток національної економіки неможливий без ефективної податкової системи. Значення податкової системи важко переоцінити, оскільки саме від неї залежить не тільки збільшення обсягу сукупних податкових надходжень до бюджетів всіх регіонів, а й забезпечення сприятливих умов для ведення бізнесу (особливо малого і середнього бізнесу), успішна реалізація державної інвестиційно-інноваційної політики, зростання споживчого попиту на внутрішньому ринку, а в кінцевому підсумку – прискорення інноваційних процесів в провідних галузях промисловості, скорочення технологічного розриву між Україною і розвинутими країнами Заходу тощо.

Протягом останніх років особлива увага науковців, економістів, політиків зосереджується на аналізі тенденцій розвитку малих підприємств в Україні. Підтримка малого підприємництва (в тому числі через систему оподаткування) є одним із способів подолання економічної кризи в економіці країни. Надання податкових пільг підприємцям, спрощення системи оподаткування є визначальною передумовою ефективного реформування податкової сфери, яка дозволить забезпечити гармонічні стосунки та реалізувати взаємовигідні економічні інтереси держави і платників податків.

На сьогодні податок із доходів з фізичних осіб є дієвою формою взаємовідносин між державою та її громадянами, яка здійснюється на основі примусового обов’язкового вилучення частини їх доходу для створення централізованого грошового фонду держави.

Оскільки податкові системи розвинутих європейських країн зорієнтовані на оподаткування доходів громадян і ця тенденція має незворотний характер, очевидним для України є посилення уваги саме до такого виду оподаткування.

При реформуванні податкової системи важливо дотримуватися послідовної політики щодо вдосконалення податкового законодавства та забезпечити стабільність правового поля, яка дозволить суб’єктам господарювання планувати свою діяльність на перспективу. Тому на сьогодні актуальним є безпомилковий вибір стратегії реформування національної податкової системи, яка має ґрунтуватися на достовірній оцінці податкових проблем, а також адаптації кращого світового досвіду в умовах України.

Основні проблеми оподаткування:

- нестабільність та суперечливість чинного законодавства, порушення принципу рівності платників перед законом;

- непрозорість правової бази;

- громіздкість і складність податкових процедур і правил, нерівномірність розподілу податкового навантаження, що призводить до порушення балансу прав і відповідальності між платниками податків і податковими органами;

- багаторазове оподаткування, завищені ставки деяких податків, переважно фіскальний характер податкової системи, що не сприяє розвитку підприємництва та стримує економічну активність.

Невирішеність названих проблем призводить до зростання податкової заборгованості платників перед бюджетом і державними цільовими фондами.

В умовах недосконалого законодавства, яким регулюється підприємницька діяльність, найбільше податкове навантаження лягає на законослухняних платників, позбавлених податкових пільг.

Реалізація пріоритетних напрямів реформування податкової системи передбачає:

- удосконалення структури національної системи оподаткування;

- підтримка інноваційного підприємництва (фінансування частини науково-прикладних досліджень суб’єктів господарювання за рахунок бюджету чи позабюджетних фондів, державне замовлення інноваційної продукції тощо);

- стимулювання інноваційних процесів шляхом збільшення ставок амортизації та залікового податку на основні фонди;

- спрощення системи оподаткування суб’єктів малого підприємництва;

- удосконалення реєстрації платників ПДВ.

Висновки.

Нинішній стан економіки України свідчить про невирішеність проблем переорієнтації чинної податкової системи та стимулювання процесів інноваційного та соціально-економічного розвитку країни, а недоліки податкової системи набули системного характеру. Отже, податкову систему України слід реформувати таким чином, щоб вона стала дієвим інструментом підвищення конкурентоспроможності держави та сприяла формуванню нової (більш ефективної) моделі інноваційного розвитку України.

Тому основним завданням реформування податкової системи України є зниження податкового навантаження на підприємства-інноватори;

Перспективною є також стратегія поетапного зниження податкового навантаження за рахунок скасування неефективних (затратних) податків і зборів, підвищення фіскальної ефективності податків на основі розширення бази оподаткування, надання пільг суб’єктам підприємництва, які розробляють і впроваджують інновації та випускають інноваційну продукцію.

Лазаренко О. М., студент IV курсу Донецької філії УДУФМТ

Наслідки прийняття Податкового кодексу в Україні

Кроки уряду щодо стабілізації економіки ще контрастніше висвітлили недоліки існуючої податкової системи. Численні зміни, що перманентно вносилися до податкового законодавства і були спрямовані на вдосконалення податкової системи України, призвели до прийняття великої кількості законів та підзаконних актів, якими керується податкова служба України.

Глобальна економічна криза, яка вдарила по всій економіці України, сформувала передумови виникнення нового Податкового кодексу.

Українська податкова система є однією з найбільш складних і найменш ефективних не тільки серед країн Європейського регіону, а й у цілому світі. Ключовими проблемами української податкової системи з часу її становлення традиційно залишаються велика кількість податкових платежів, значні часові та фінансові витрати на виконання податкових процедур і високе податкове навантаження на прибуток і фонд оплати праці.

Основними наслідками прийняття Податкового кодексу можна вважати:

1. У Податковому кодексі знімається обмеження на включення до складу витрат видатків на навчання та перепідготовку працівників, проведення гарантійних ремонтів і замін, рекламних витрат і витрат на страхування. За чинними правилами існує 3% обмеження витрат на навчання, 10% – на гарантійні ремонти, 2% – на рекламні витрати і 5% – на страхові .

2. Реєстрація нових юридичних осіб, які ведуть діяльність на загальній системі оподаткування, могла б частково вирішити проблеми, викладені в пп. 2 та пп. 3 нового Податкового кодексу. Але, насправді, започаткувати власну справу таким шляхом стало не так вже і легко.

3. При співіснуванні спрощеної системи оподаткування та норм Податкового кодексу, які стосуються перевірок суб'єктів спрощеної системи оподаткування, виникають суттєві ризики.

При ознайомленні з документом, досить чітко видно те, що методом його формування було зібрання до нього діючих законів та підзаконних актів, різноманітних інструкцій. В Податковому кодексі вся діюча юридична база по наповненню бюджету досить добре узгоджена, класифікована і визначена в термінах і поняттях. Це являється безумовним позитивом, так як з введенням в дію Кодексу виключається плутанина в різних законах та підзаконних актах.

Одним із плюсів Податкового кодексу є зменшення податкового навантаження на економіку.

Наприклад, у розділі III Кодексу, в якому описується методика визначення податку на прибуток підприємств. Безумовно, зниження податку на прибуток до 16% має стимулююче вплинути на інвестиційну діяльність в Україні. Також передбачені податкові канікули для малого бізнесу з річним оборотом до 3 млн. грн. В той же час, передбачені потужні запобіжники для уникнення сплати податку на прибуток.

Покращенням існуючої податкової бази є визначення Кодексом моменту визначення доходу, а саме «дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар». А також визнання того, що отримана передплата не є доходом. Такий підхід приводить поняття доходу до його наукового визначення та в цілому покращує умови ведення підприємницької діяльності.

Вже при прийнятті Податкового кодексу ми бачимо перші негативні наслідки, які ще більш загострили економічні відносини між владою і бізнесом.

^ 1. Особливості сплати єдиного податку.

Згідно з підрозділом 8 розділу ХХ Податкового кодексу єдиний податок або фіксований податок сплачується на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку або фіксованого податку, що підлягають перерахуванню до цих бюджетів. Така ж норма закріплена Постановою Кабінету Міністрів №1196 від 27.12.2010 р. Саме таких норм і мають при сплаті податку дотримуватися підприємці-спрощенці, а податкова служба вести його адміністрування. На справді ж, податкова наполягає на сплаті єдиного податку підприємцями у січні у повному обсязі, тобто так як це було до 1 січня 2011 року, а не у розмірі 43% від діючої ставки для даного виду діяльності.

^ 2. Спрощена система оподаткування для фізичних осіб та ПДВ.

Однією з особливостей застосування Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" є та, що фізичні особи – платники єдиного податку не можуть бути платниками податку на додану вартість. Ця норма суттєво обмежує господарську діяльність фізичних осіб підприємців, що обрали спрощену систему оподаткування. Така норма призвела до небажання співпрацювати з таким спрощенцем підприємств, що працюють на загальній системі оподаткування. Насамперед постраждали ті підприємці, які займалися дрібнотоварним виробництвом, а це виготовлення канцтоварів, тари, автозапчастин, комплектуючих для промисловості, упаковки та інші товари, що мали високу конкурентоздатність та використовувалися у господарській діяльності середнім, великим бізнесом та промисловими підприємствами – платниками ПДВ.

3. Проблема врахування витрат, понесених у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) та інших активів у фізичної особи-підприємця, що сплачує єдиний податок.

Пункт 139.1.12 статті 139 розділу ІІІ Податкового кодексу з другого кварталу 2011 року позбавляє суб’єктів господарювання можливості враховувати витрати від придбання товарів та послуг у спрощенців – фізичних осіб. Таким чином, після набрання чинності ІІІ розділом Кодексу з 1-го квітня 2011 року підприємства, що знаходяться на загальній системі оподаткування, не зможуть співпрацювати з підприємцями – фізичними особами на спрощеній системі оподаткування, чим обмежать ринок для таких осіб, особливо у сфері послуг.

^ 4. Проблеми започаткування власної справи.

Реєстрація нових юридичних осіб, які ведуть діяльність на загальній системі оподаткування, могла б частково вирішити проблеми, викладені в пп. 2 та 3, до яких призвело введення у дію Податкового кодексу. Але насправді започаткувати власну справу таким шляхом стало не так вже і легко. Причиною тому стали норми Податкового кодексу щодо реєстрації платником податку на додану вартість. Згідно з ст. 181 та 182 Податкового кодексу зареєструватися платником податку можна тільки набравши 300000 грн. обороту, або якщо підприємство пропрацювало не менше 12 місяців та більша частина обороту була з платниками ПДВ. Тобто стати платником ПДВ при реєстрації «з нуля» неможливо.

5. Перевірки.

При співіснуванні спрощеної системи оподаткування та норм Податкового кодексу, які стосуються перевірок суб'єктів спрощеної системи оподаткування, виникають суттєві ризики.

Зокрема, фактичні перевірки без попередження платника податку визначені статтею 80 Податкового кодексу. Така перевірка може тривати до 10 днів та бути продовжена додатково ще на 5 днів, і кількість таких перевірок необмежена законом.

^ 6. «Податкові канікули».

Податкові канікули, які так гучно анонсувала влада, виявити у Податковому кодексі так і не вдалося. Пункт 154.6 статті 154 розділу ІІІ Податкового кодексу, який дає право застосовувати нульову ставку на прибуток для підприємств не поширюється на об’єкти господарювання, які здійснюють оптову торгівлю і посередництво в оптовій торгівлі (п. 2.15). Саме через цю норму пункт 154.6 фактично є не дієздатним.

Податковий кодекс України є визначальним нормативним документом, що регламентує процес оподаткування та зводить воєдино низку правових актів.

Але він не усунув протиріч в економічних відносинах, а, подекуди, навіть загострив їх Отже, можна зробити висновок, що даний документ потребує подальшого вдосконалення з метою внесення ряду змін задля забезпечення оптимізації податкової системи України.

Література

1. Податковий кодекс України: №2755-VI вiд 02.12.2010 р.

2. http://www.dpa.cv.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=5704:18----5-&catid=74:2009-06-02-13-52-33&Itemid=155

3. http://pfi.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=132:news08122010&catid=37:podii&Itemid=1


Марчуковська Н. С., студентка ІІІ курсу УДУФМТ

Аналіз податку на прибуток вітчизняних підприємств
за Податковим кодексом України


Податок на прибуток підприємств, поряд з іншими податками, є елементом податкової системи України та інструментом перерозподілу національного доходу. Цей податок є прямим, тому його кінцева сума повністю залежить від кінцевого результату господарської діяльності підприємств і організацій.

Актуальність теми пояснюється змінами у перебігу процесів становлення і розвитку нової системи господарювання, що зумовлюють необхідність перегляду теоретичних підходів до оподаткування прибутку підприємств, пошуку шляхів активізації його впливу на результати фінансово-економічної діяльності підприємств. Податок на прибуток є джерелом формування бюджету, визначає можливості держави у вирішенні завдань економічного зростання, розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту з метою досягнення адекватної структури суспільного виробництва. У цих умовах оподаткування прибутку підприємств стає підґрунтям для розв’язання складних питань узгодження інтересів держави і суб’єктів господарювання.

Дія Податкового кодексу з податку на прибуток починається з 1 квітня 2011 р.

З 1 січня по 31 березня 2011 р. діє колишня ставка податку на прибуток – 25%.

З 1.04.2011 р. ставка податку на прибуток становитиме 23%.

З 1 січня 2012 р. – 21%.

З 1 січня 2013 р. – 19%.

З січня 2014 р. – 16%.

З 1.04.2011 р. низка підприємств зможуть отримати пільгу з податку на прибуток у вигляді нульової ставки податку на прибуток. Нульова ставка вводиться на п`ятирічний період – з 01.04.2011 р. по 1.01.2016 р. для підприємств, які відповідатимуть наступним критеріям:

1. Для підприємств, створених після 01.04.2011 р. за винятком підприємств, які створюватимуться шляхом реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу), приватизації, корпоратизації.

2. Для діючих підприємств, у яких за останні три роки щорічний обсяг доходів становив до 3 млн. грн. і середньооблікова кількість працівників не перевищувала 20 осіб.

3. Для колишніх підприємств, зареєстрованих як платники єдиного податку за умови, що обсяг виручки за останній календарний рік не перевищує 1 млн. грн. і середньооблікова кількість працівників становить менше 50 осіб.

Нульова ставка зможе застосовуватися цими підприємствами за умови одночасного дотримання таких критеріїв діяльності:

1. Щорічний дохід не повинен перевищувати 3 млн. грн.

2. Середньооблікова кількість працівників має становити не більше 20 осіб (для підприємств – колишніх платників єдиного податку – не більше 50 осіб).

3. Нарахована зарплата найманих працівників за кожний місяць не повинна бути меншою 2 мінімальних заробітних плат.

Винятком для застосування нульової ставки з податку на прибуток є такі види діяльності:

1. Діяльність у сфері розваг (проведення лотерей, розважальних ігор).

2. Виробництво, оптовий продаж, експорт підакцизних товарів.

3. Виробництво, оптовий і роздрібний продаж ПММ.

4. Видобуток, серійне виробництво і виготовлення дорогоцінних металів і каменів.

5. Фінансова діяльність.

6. Діяльність з обміну валют.

7. Видобуток і реалізація корисних копалин загальнодержавного значення.

8. Операції з нерухомим майном, оренда.

9. Діяльність з надання послуг пошти і зв`язку.

10. Діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування та антикваріату.

11. Діяльність з надання послуг у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» від 21.12.1993 №3759-XII.

12. Охоронна діяльність.

13. Зовнішньоекономічна діяльність (крім діяльності у сфері інформатизації).

14. Виробництво продукції з давальницької сировини.

15. Оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі.

16. Діяльність у сфері права, бухгалтерського обліку, інжинірингу, надання послуг підприємцям.

Крім того, пільги встановлюються «перехідними положеннями» Податкового кодексу для:

  1. Виробників біопалива – до 1.01.2015 р.;

  2. Газовидобувних підприємств – до 01.01.2020 р.;

  3. Готельного бізнесу (для готелів категорій «п`ять», «чотири» і «три» зірки для нових готелів або реконструйованих із введенням в експлуатацію до 1 вересня 2012 р.), підприємств легкої промисловості, електроенергетики, суднобудування, літакобудування, машинобудування для агропромислового комплексу – з 01.01.2011 р. строком на 10 років;

  4. Видавничої діяльності – до 01.01.2015 р.

Податок на прибуток – це регулюючий інструмент економічного розвитку держави. Тільки за допомогою цього податку можна регулювати інвестиційний та інноваційний процеси, пожвавлення яких є вкрай необхідними для економічного розвитку нашої держави. Саме тому реформування законодавства на якісному рівні є важливим не лише для підприємств, галузей народного господарства, але і для країни загалом.

Література

  1. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність: Закон України №996-XIV від 16.07.99 (зі змінами і доповненнями) // Комп’ютерна правова система «Ліга-закон».

  2. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України №334/94-ВР. від 28.12.94 // Комп’ютерна правова система «Ліга-закон».

  3. Господарський кодекс України. – К.: Велес, 2003. – 166 с.

  4. Про систему оподаткування: Закон України від 25 червня 1991 р. №1251 ХІІ, ст. 2 // Голос України. – 1997. – 11 травня. – с. 2.

5. http//www. nalog. od. ua/.

6. Азаров М.Я., Кольга В.Д., Онищенко В.А. Все про податки: Довідник. – К.: Експерт-Про, 2000.

  1. Базилевич В., Мазур І. Методичні аспекти оцінки масштабів тіньової економіки // Економіка України. – 2004. – №8. – С. 36-44.

  2. Ващенко Р. Налоги в механизме государственного регулирование предпринимательства. – Фінансове право. – №12. – грудень 2006. – С. 39-42.

  3. Воронкова О.М. Процес справляння податкових платежів в Україні та його забезпечення. – Науковий вісник Національної академії ДПС України. – 3(34) – 2010. – С. 68-73.

  4. Веретко В. Втілення мрій: податківці ініціюють чергову податкову реформу // Галицькі контракти. – 2010. – №7.

  5. Гальчинський А.С., Геєць В.М. Стратегія економічного і соціального розпитку України (2004-2015 роки) «Шляхом європейської інтеграції». – К.: IBU Дсржкомстату України. – 2004.



Орлова О. В., к.е.н., доцент ОІФ УДУФМТ

Юревська М. Ю., студентка IV курсу ОІФ УДУФМТ

Податок на прибуток підприємств –
основа податкової системи


Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податки є важливою ланкою фінансових відносин у суспільстві. Як форма фінансових відносин виникають одночасно з появою держави. З розвитком товарно-грошових відносин оподаткування здійснюється переважно у грошовій формі. Податки – обов'язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпечують фінансування державних витрат.

Сучасне суспільство домоглося перетворення податків із суто державного фіскального заходу на важливий економічний, соціальний та політичний фактор. Особливу увагу варто приділити прибутковим податкам, оскільки вони мають значний дієвий вплив на функціонування і ділову активність підприємницьких структур, де створюється фінансовий потенціал країни. Це потребує запровадження виваженої податкової політики на основі збалансування інтересів держави і господарюючих суб’єктів. Тому ця проблема є актуальною не тільки для України, але і для будь-якої держави.

Система оподаткування прибутку значно впливає на прийняття багатьох фінансових рішень на підприємстві. Це, зокрема, рішення про спрямування прибутку на споживання чи нагромадження, вибір методів фінансування підприємства (самофінансування чи залучення кредитних ресурсів), вибір тієї чи іншої правової форми організації бізнесу, розподіл трудових і матеріальних ресурсів між окремими сферами господарської діяльності, галузями і територіями.

Податок на прибуток підприємств – один із найважливіших податків, який є основою податкової системи України. Податок на прибуток – це той податок, який використовується в структурній економічній політиці, а також може застосовуватися для підтримки стабілізаційної політики, оскільки він є ефективним засобом автоматичної стабілізації у кейнсіанському значенні, тобто його можна розглядати як активний інструмент макроекономічної політики, що є однією із його важливих позитивних ознак. До інших позитивних ознак можна віднести такі:

– податок є плата за користування певними суспільними послугами та інфраструктурою на тих територіях, де підприємства здійснюють свою діяльність;

– податок справляється з прибутків, які в іншому випадку уникли б оподаткування;

– податок забезпечує досить значну частку надходжень до бюджету.

Необхідно вказати і на недоліки цього податку:

– податок може бути перекладений прямо на ціни або зворотним чином на працівників, що сильніше зачіпає менш заможних, тобто обидва види перекладання є регресивними;

– податок є нейтральним, бо важко визначити поняття «оподатковуваний прибуток», тобто визначення прибутку відповідно до бухгалтерського обліку і перетворення його в базу оподаткування дуже складна операція;

– податок менш захищений від уникнення від оподаткування внаслідок приховування прибутку (доходу).

Прибуток як економічна категорія безпосередньо пов’язаний з найбільш глибинними властивостями господарської системи, заснованої на ринковому координаційному механізмі, і стосується найбільш важливих проблем функціонування системи економічних відносин. Проте у даний час не існує єдиного всеосяжного визначення прибутку і, напевно, його в принципі не можна сконструювати. Методологічні підходи до його розуміння і ті основні аспекти, яким приділяється головна увага в процесі аналізу, змінюється у зв’язку з еволюцією різних теоретичних систем, які змагаються між собою в спробі найкращого наукового пояснення того чи іншого шару економічних явищ. Тому можна стверджувати, що аналіз проблеми прибутку ще не завершений і надалі можна очікувати появи нових підходів до його концептуального бачення.

На цей час найбільшого поширення набули дві концепції прибутку – економічна, що визначає його як перевищення виручки над зовнішніми і внутрішніми видатками (включаючи нормальний прибуток підприємця), і бухгалтерська (функціональна), яка розвиває уявлення класиків про фінансовий результат господарської діяльності як про приріст капіталу підприємства, еквівалентний величині доходів за вирахуванням витрат. Саме бухгалтерський прибуток, якому на відміну від економічного властивий атрибут вимірності, є основою розрахунку прибутку оподаткованого, тобто такого, що представлений у податковій декларації підприємств.

Існують дві альтернативні точки зору на питання про доцільність стягнення податку на прибуток:

  1. Абсолюціоністський підхід, відповідно до якого підприємство повинно сплачувати податок на прибуток, оскільки є самостійним агентом економічних відносин.

  2. Інтеграціоністський – коли стверджується, що стягнення спеціального податку з прибутку корпорацій не має достатніх підстав, оскільки податки у кінцевому рахунку сплачують не вони, а конкретні індивіди.

Кожна з них є вичерпною, а тому для побудови концептуальних основ використання податку на прибуток у складі системи оподаткування запропоновано класифікацію і проаналізовано відповідні групи факторів: фінансової ефективності, плати за суспільні послуги, регулювання господарських процесів.

Отже можна сказати, що прояву цих факторів мають особливості, визначені даним етапом розвитку економіки, що обумовило доцільність спеціального аналізу механізму оподаткування прибутку підприємств в Україні та його впливу на функціонування промислових підприємств.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   21

Схожі:

Міністерство фінансів україни iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни чернівецький національний університет імені юрія федьковича «затверджую»
«Теорії фінансів, податків І оподаткування, державного бюджету, фінансів господарюючих суб’єктів»
Міністерство фінансів україни iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни чернівецький національний університет імені юрія федьковича «затверджую»
«Теорії фінансів, податків І оподаткування, державного бюджету, фінансів господарюючих суб’єктів»
Міністерство фінансів україни iconМіністерство фінансів України Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право науковий журнал Видається 1 раз на два місяці Заснований у січні 2010 р
Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації (серія кв, №16302 – 4774пр від 26. 01. 2010 р.)
Міністерство фінансів україни iconМіністерство фінансів україни Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі Новий Бюджетний кодекс України: інноваційна спрямованість І практика застосування
Новий Бюджетний кодекс України: інноваційна спрямованість І практика застосування / Зб матеріалів Всеукраїнської науково-практичної...
Міністерство фінансів україни iconМіністерство фінансів україни
Формування парадигми багатосторонніх економічних відносин в рамках ініціатив східного партнерства
Міністерство фінансів україни iconМіністерство фінансів україни
Затвердити Порядок надання Держфінмоніторингом дпа україни узагальнених матеріалів щодо фінансових операцій, які можуть бути пов'язані...
Міністерство фінансів україни iconМіністерство фінансів україни
Затвердити Порядок надання Держфінмоніторингом мвс україни узагальнених матеріалів щодо фінансових операцій, які можуть бути пов'язані...
Міністерство фінансів україни iconМіністерство фінансів україни
Управлінню взаємодії з суб'єктами фінансового моніторингу (Несен С. О.) спільно з юридично-правовим відділом Управління
Міністерство фінансів україни iconКафедра фінансів методичні рекомендації щодо проходження виробничої та переддипломної практики в міністерстві фінансів україни для студентів денної форми навчання спеціальності
Методичні рекомендації щодо проходження виробничої та переддипломної практики в міністерстві фінансів україни
Міністерство фінансів україни iconКафедра фінансів методичні рекомендації щодо проходження виробничої та переддипломної практики в міністерстві фінансів україни для студентів денної форми навчання спеціальності
Методичні рекомендації щодо проходження виробничої та переддипломної практики в міністерстві фінансів україни
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи