Міністерство фінансів україни icon

Міністерство фінансів україни




НазваМіністерство фінансів україни
Сторінка2/32
Дата01.09.2012
Розмір6.53 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   32

^ Зінчук Т. Ю., ст. н. співр. НДФІ ДННУ
«Академія фінансового управління»

Напрями зближення національного господарства
України з економіками країн ЄС


Тенденції розвитку світової економіки ставлять перед Україною нові виклики та потребують від держави активної участі в їх вирішенні.

Однією з важливих характеристик нинішнього етапу розвитку світового господарства є поглиблення світогосподарських зв’язків, що ґрунтуються на принципах взаємовигідного економічного співробітництва, взаємоузгоджених економічних інтересів тощо. У цих умовах розвитку світового господарства простежується тенденція тісного зближення національних господарств, що належать до різноманітних економічних систем, з метою поглиблення інтеграційних зв’язків і проведення взаємоузгодженої внутрішньої і зовнішньоекономічної політики.

Характерною рисою сучасного соціально-економічного розвитку є висока динаміка інтеграційних процесів, що надає змогу країнам спеціалізуватися на виробництві конкурентоспроможних товарів/послуг. А взаємопроникнення та зближення національних господарств приводить до зростання ефективності використання факторів виробництва внаслідок вільного переміщення товарів, капіталу і робочої сили, обміну новітніми технологіями та орієнтації на вільний економічний простір.

Євроінтеграція залишається незмінним пріоритетом зовнішньої політики нашої держави, і водночас з цим Україна розвиває економічні відносини з державами ближнього зарубіжжя: співпраця з Росією, Білоруссю і Казахстаном (Митний союз, МС) розглядається лише за формулою “3 +1” без вступу в цю організацію. Така схема є реальним шансом забезпечити зближення європейського та євразійського економічних просторів.

Створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) з Євросоюзом відкриває нові можливості для України. Відповідно до стратегії інтеграції України в Європейський Союз основними напрямами інтеграційного процесу є адаптація законодавства України до законодавства ЄС, забезпечення прав людини, економічна інтеграція та розвиток торговельних відносин між Україною і ЄС, інтеграція України в ЄС у контексті загальноєвропейської безпеки, політична консолідація та зміцнення демократії, адаптація соціальної політики України до стандартів ЄС, культурно-освітня і науково-технічна інтеграція, регіональна інтеграція України, галузева співпраця, співробітництво у галузі охорони довкілля.

Важливими факторами економічної інтеграції та розвитку торгівлі між Україною і ЄС є глобалізація світового господарства, уніфікація національних економік на засадах ГАТТ/СОТ, потенційна взаємовигідність вільної торгівлі тощо.

Базовим документом, що визначає засади економічної інтеграції України в ЄС та засади розвитку торгівлі, є Угода про партнерство та співробітництво.

Відповідно до Указу Президента України “Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу” розвиток процесу економічної інтеграції полягає у лібералізації і синхронізованому відкритті ринків ЄС та України, взаємному збалансуванні торгівлі, наданні на засадах взаємності режиму сприяння інвестиціям з ЄС в Україну та українським експортерам на ринках ЄС, запровадженні спільного правового поля і єдиних стандартів у сфері конкуренції та державної підтримки виробників. Економічна інтеграція базується на координації, синхронізації та відповідності прийняття рішень у сфері економіки України та ЄС і передбачає ліквідацію обмежень розвитку конкуренції та обмеження застосування засобів протекціонізму, формування основних економічних передумов для набуття Україною повноправного членства в ЄС.

Нині Україна розраховує створити Зону вільної торгівлі з ЄС. На розвиток стратегічного партнерства Російської Федерації та України подібний курс інтеграції ніяк не вплине. Адже для України нормалізація відносин з Росією стала невід'ємною складовою її європейського вибору. Україна зацікавлена у співпраці з Росією в рамках конкретних галузей − космічній, авіаційній, машинобудування, сільського господарства. Товарообіг України з Російською Федерацією становить понад $ 40 млрд. на рік.

Сьогодні Україні потрібно водночас розвивати співпрацю з інтеграційними об’єднаннями “27 +1” і “3 +1”, але пріоритетом для України залишається європейська інтеграція.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі оцінює втрати України від можливого приєднання до Митного союзу в 1,9 млрд дол.

Об'єктивними засадами для інтеграції України в міжнародну економіку є передусім економічний потенціал України, в якому забезпеченість продукцією власного виробництва становить 82%. Практично повністю покриваються потреби у вугіллі, продуктах коксохімії, м'ясо-молочної та комбікормової, хлібобулочної та плодово-овочевої продукції. За межі України вивозиться понад 16% суспільного продукту, в тому числі понад 40% чорних металів і металевих виробів, окремих видів енергетичного, підйомно-транспортного, нафтового, хімічного та ковальсько-пресового устаткування, тракторів, трансформаторів, тепловозів, екскаваторів, шин, цукру, сільськогосподарської техніки. Виробництво наукомісткої продукції машинобудування, металообробки, приладобудування свідчить про достатні виробничі потужності та високу кваліфікацію кадрового потенціалу в країні

Аналізуючи товарну структуру зовнішньої торгівлі України, можна зробити висновок, що основним продуктом, що імпортувався у 2010 році були мінеральні продукти, вартість імпорту яких протягом 2008–2010 років становила 25441277,2; 15695085,5 та 21127916,9 тис. дол. США відповідно. Основним експортним продуктом у 2010 році були недорогоцінні метали та вироби з них. Вартість експорту недорогоцінних металів та виробів з них протягом 2008–2010 років становила 27593969,4; 27593969,4 та 17332546,9 тис. дол. США відповідно.

У Програмі економічних реформ на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» зазначено, що успішній інтеграції України у світовий економічний простір перешкоджають такі проблеми, як: відсутність системного підходу до міжнародної інтеграції та співпраці; недостатній рівень доступу українських товарів і послуг до зовнішніх ринків; низька диверсифікованість українського експорту (товарна й географічна); низька ефективність підготовки до інтеграції України в ЄС; недостатнє використання потенціалу торгово-економічного співробітництва з країнами СНД, іншими перспективними торговельними партнерами й регіональними інтеграційними об'єднаннями; низька ефективність залучення й використання зовнішньої допомоги.

Для зближення національного господарства з економіками країн світу необхідним є проведення реформи у сфері міжнародної інтеграції та співпраці, що спрямована на вироблення цілісної і збалансованої зовнішньоекономічної політики, підвищення конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості економіки країни, основними цілями якої є поліпшення умов торгівлі на зовнішніх ринках для вітчизняних виробників з метою збільшення обсягів експорту, підвищення його географічної й товарної диверсифікації, у тому числі за рахунок товарів з високою доданою вартістю.

Для підвищення інвестиційної привабливості України необхідно: удосконалити Податковий кодекс, провести реальні заходи боротьби з корупцією; надати реальний план погашення заборгованості зовнішнім кредиторам; задекларувати якісну аграрну політику країни тощо. Адже підвищення довіри іноземних інвесторів до України пов’язано зі стабілізацією економічної та політичної ситуації в країні, ключовою складовою якої є досягнення уповільнення темпів зростання державного боргу, налагодження конструктивної співпраці з Міжнародним валютним фондом і прогнозованість політичного та економічного курсів Україні.

До 2014 року Кабінет Міністрів України планує втілити в життя 125 стратегічно важливих галузевих і регіональних інвестиційних проектів загальною вартістю близько 200 млрд. грн. і 714 інвестиційних проектів за пріоритетними напрямами економічного і соціального розвитку вартістю близько 900 млрд. грн.

Крім того, уряд буде ініціювати і підтримувати в регіонах і галузях інвестиційні проекти, зокрема за такими стратегічними напрямами, як розробка морських нафтогазових родовищ, що дає можливість вийти на видобуток 10300 млн. куб. м природного газу та надходження до бюджету додатково близько 1 млрд. грн. на рік; налагодження серійного виробництва літаків Ан-40 і Ан-148-100, серійне виробництво турбореактивного двоконтурного двигуна АІ-28 для перспективних модифікацій літаків; сільгоспмашинобудування: технічне переоснащення тракторного виробництва у виробничому об'єднанні “Південмаш ім. Макарова”. Інвестування в будівництво комплексів з переробки і зберігання сільськогосподарської продукції (оптових ринків) в центральній, західній і південній частинах Україні дозволить ринковими методами регулювати ціни на внутрішньому ринку і посилити експортний потенціал вітчизняної сільськогосподарської продукції, особливо в умовах значного підвищення світового попиту і виникнення продовольчої кризи.

У металургійному комплексі плануються інвестиції щодо заміни енергомісткого виробництва сталі і прокату на енергоефективне у ВАТ “Запоріжсталь” і “Донецький металургійний завод”, що значно знизить собівартість прокату для внутрішнього ринку, сприятиме розвитку будівельної галузі та підвищить конкурентоспроможність металургійного виробництва. Інвестуватиметься високотехнологічний проект “Організація виробництва супутникової навігаційної апаратури користувачів систем ГЛОНАС і GPS” в Харківському інституті радіотехнічних вимірювань.

^ Зовнішня торгівля України товарами/послугами
з країнами ЄС,
млн. дол. США

 

Послуги

Товари

Експорт

Імпорт

Сальдо

Експорт

Імпорт

Сальдо

2007

2979,7

2596,5

383,2

13916,4

22218,7

-8302,3

2008

4066,3

3836,8

229,5

18129,5

28868,4

-10738,9

2009

3020,5

3042

-21,5

9499,3

15392,7

-5893,4

Інтеграція як стратегічний орієнтир зовнішньої й внутрішньої економічної політики держави буде механізмом забезпечення внутрішніх системних соціально-економічних перетворень і розширення доступу до ринку ЄС, а також ринків третіх країн; скасування вилучень та обмежень з режиму вільної торгівлі з країнами СНД і поглиблення співпраці з перспективними торговельними партнерами й регіональними інтеграційними об'єднаннями.

Безумовно, вже сьогодні країни ЄС перетворилися на важливого партнера України у розвитку економічних зв’язків. Про це, зокрема, свідчать дані статистики, які показують значне збільшення-торговельного обороту між ними в останні роки (див. табл.).

Крім того, слід звернути увагу на те, що український імпорт товарів з регіону ЄС лише частково покривається українським експортом, про що свідчить негативне сальдо взаємної торгівлі товарами у розмірі понад 5 млрд. дол. США у 2009 р. Це не тільки підтверджує низьку конкурентоспроможність українського експорту на ринках ЄС, але ще також і те, що європейські країни розглядають Україну переважно як ринок збуту для власних товарів.


Смирнов І. Г., д. геогр. н., проф. Київського
національного університету імені Тараса Шевченка


Логістика митного контролю міжнародних
туристопотоків у країнах Європейського Союзу
в контексті східного партнерства


Як держава-член ЄС, Велика Британія має жорсткі митно-прикордонні вимоги до туристів, що приїжджають до неї з інших країн. З особливостями цих вимог повинні бути добре ознайомлені українські туристи, щоб не потрапити в неприємні ситуації, причиною яких може бути елементарне незнання сучасних вимог ЄС до перевезення туристами товарів, валюти, тварин, а також особливостей проходження прикордонного та митного контролю в країнах-членах ЄС та конкретно у Великій Британії, де є своя специфіка. Прикордонний та митний контроль туристопотоків у Великій Британії здійснюють Прикордонна агенція Об’єднаного Королівства (англ. – UK Border Agency), що відноситься до Міністерства внутрішніх справ Великої Британії (англ. – Home Office), та Служба доходів та мита Її Величності (англ. – HM Revenue&Customs). Їхнім фаховим гаслом та завданням є забезпечити безпеку державних кордонів та контролювати імміграцію. Для іноземних туристів, що прагнуть завітати до Великої Британії, ці структури видали серію листівок, де детально роз’яснюється, що турист може завозити до Об’єднаного Королівства, що заборонено завозити, а що слід обов’язково задекларувати у Митній службі Її Королівської Величності. Українським туристам корисно знати, що більшість морських портів та летовищ Великої Британії мають три виходи (коридори): червоний, зелений та блакитний. Якщо турист прибув до цієї країни на автобусі, поромі чи літаком з відповідним багажем, то він (турист) повинен знати, який коридор обрати. Отже, блакитний коридор призначений для громадян держав-членів Європейського Союзу, для яких не передбачено жодних обмежень чи заборон щодо їхнього особистого багажу. Зеленим коридором можуть скористатися громадяни (туристи) країн, що не належать до Європейського Союзу, якщо: а) їхній багаж не перевищує дозволених меж – це, зокрема, стосується алкогольних та тютюнових виробів, інших товарів; б) туристи не мають з собою заборонених до завезення на територію Об’єднаного Королівства предметів. Червоний коридор рекомендується пасажирам у випадку, якщо: а) вони мають товари чи валюту, які підлягають обов’язковому декларуванню; б) везуть із собою комерційні товари (тобто призначені для продажу). Якщо подорожуючий, що в’їжджає до Великої Британії, не є громадянином країн-членів Європейського Союзу (це відноситься також до мешканців Канарських островів, островів у протоці Ла-Манш, а також Гібралтару), то він підлягає певним обмеженням щодо обсягів безмитного провезення товарів у його багажі за умови, що ці товари призначаються для власного користування та подарунків і транспортуються самим туристом. Товари, що призначені для продажу, класифікуються як комерційні товари (англ. – Merchandise in Baggage) та підлягають особливим митним правилам та платежам. Якщо при в’їзді до Великої Британії турист має у своєму багажу обсяги товарів, що перевищують дозволені норми, то йому рекомендується використовувати червоний коридор або скористатися телефоном червоної лінії. Трансферні пасажири, що подорожують через летовища Великої Британії або інших держав-членів ЄС, повинні дотримуватися правил та норм перевезення алкогольних напоїв, що діють у ЄС, навіть за умови, що останні придбані в магазинах duty free, але за межами митної території ЄС, оскільки обсяги цих товарів можуть перевищувати нормативи, прийняті в ЄС щодо багажу громадян країн, що не є членами ЄС, і це може виявитися під час контролю на пунктах безпеки (англ. – security search point). Отже, туристам, що не є громадянами країн ЄС, дозволяється завозити до Великої Британії не більше: а) 1 л спирту чи міцних алкогольних напоїв (міцністю понад 22°) або 2 л кріпленого вина, шампанського або інших подібних алкогольних напоїв міцністю менш, ніж 22° (при цьому можливі різні еквівалентні комбінації, приміром, якщо турист везе 1 л кріпленого вина, то це дає йому дозвіл на додаткові 0,5 л міцного алкоголю тощо; б) 16 л пива та 4 л сухого вина; в) 200 сигарет, або 100 сигарільос, або 50 сигар, або 250 г тютюну (тут теж дозволяються еквівалентні комбінації, наприклад, 100 сигарет та 25 сигар тощо). Забороняється завезення до Великої Британії з країн, що не є членами ЄС, усіх м’ясних та молочних продуктів через побоювання різних хвороб, що можуть зашкодити довкіллю та господарству. Така сама заборона стосується більшості фруктів, овочів, насіння та коренеплодів. Для завезення окремих їх видів (наприклад, картоплі) необхідний офіційний дозвіл. Щодо валюти, то для туристів з країн, що не є членами ЄС, підлягає обов’язковому декларуванню її обсяг, що дорівнює і більше 10000 євро. Українським туристам слід обов’язково знати, які товари взагалі суворо заборонено завозити до Великої Британії. Це насамперед: а) наркотичні речовини (героїн, морфій, кокаїн, амфетамін, барбітурати, ЛСД, каннабіс); б) вогнепальна та холодна зброя, включаючи різноманітні види ножів, кинджалів тощо, а також дудки, рупори, духові труби тощо; в) непристойні та порнографічні матеріали (книжки, журнали, фільми, відео, DVD та комп’ютерні програми), що включають: матеріали, що стосуються дітей; матеріали з жорстким насильством; інші матеріали еротичного характеру, що не продаються легально у Великій Британії. Окрему групу складають предмети, для завезення яких до Великої Британії потрібен спеціальний дозвіл (ліцензія). Це: 1. Вогнепальна зброя, набої, вибухівка, включаючи холості набої та імітації зброї, а також газові балончики та електрошокери – дозвіл можна отримати за умови участі у відтворенні історичних подій. 2. Самурайські мечі з кривим лезом понад 50 см довжиною – дозвіл надається за умови участі у військово-історичних іграх чи релігійних церемоніях. 3. Живі тварини: ввезення їх туристами дозволяється за умов отримання ліцензії Ветеринарної служби Великої Британії та проходження обов’язкового платного карантину; це стосується і «кімнатних» птахів (але свійські тварини та пташина сюди не відносяться). 4. Рослини і тварини, що знаходяться під загрозою зникнення та вироби з них (біжутерія, взуття, сумки, пояси тощо) – потребують дозволу CITES (Міжнародна організація з захисту тварин та рослин, що знаходяться під загрозою зникнення). Сюди належить також ікра лососевих риб, вироби з слонової кістки, коралів, морських раковин, крокодилової та зміїної шкіри тощо. 5. Деякі радіонадавачі (CB radio) та радіотелефони, що не прийняті до використання у Великій Британії. 6. Необроблені діаманти – при ввезенні з-за меж ЄС необхідний т.зв. Сертифікат Кімберлі. У випадку спроби завезення заборонених товарів або товарів без необхідної ліцензії (або коли дозвіл чи ліценція підроблені) дії туриста кваліфікується як контрабанда і тягнуть за собою суворе покарання аж до ув’язнення.

Отже, в умовах постійно зростаючих туристопотоків з України до країн Європейського союзу працівникам турфірм та туристам слід пам’ятати, що в усіх державах-членах ЄС діє єдиний Митний кодекс, який передбачає істотні обмеження для туристів-громадян країн, що не є членами ЄС, щодо перевезення товарів, валюти, тварин тощо. Ці вимоги українським туристам слід знати та виконувати. Також нашим туристам належить знати, що прикордонно-пропускні пункти в летовищах, морських портах, автомобільних переходах країн ЄС нині мають не дві пропускні смуги (коридори) для виходу пасажирів (туристів) (як вказується в більшості літературних туристичних джерел), а три: блакитний коридор – для громадян країн-членів (їх зазвичай не перевіряють); зелений коридор – для громадян країн, що не є членами ЄС, не мають із собою та в багажі заборонених до перевезення в межах ЄС товарів, предметів або валюти та везуть товари, що дозволені до завезення та не перевищують встановлені обсяги (може бути вибіркова перевірка); червоний коридор – для громадян країн, що не є членами ЄС, та везуть із собою товари або валюту у великих обсягах (для комерційного використання) – передбачається ретельна перевірка митниками з обов’язковим декларуванням товарів та валюти. Червоний коридор також рекомендується туристам (у т.ч. з України), якщо в них є сумніви щодо відповідності митним вимогам ЄС виду та обсягу товарів чи валюти, що перевозяться ними. Логістичний аспект проблеми, що досліджується в статті, розглянутий на прикладі Великої Британії (або Об’єднаного Королівства Великої Британії та Північної Ірландії), яка, з одного боку, є членом ЄС, а з іншого – не входить до зони євро (зберегла свою національну валюту) та має свої додаткові прикордонно-митні вимоги щодо перевезення туристами товарів і валюти.

Література

1. Смирнов І.Г., Хільчевська І.Г. Логістика у зовнішньоекономічній діяльності // Регулювання зовнішньоекономічної діяльності: Навч. пос. / За ред. І.І. Дахна. – К.: ЦУЛ, 2009. – С. 65–150.

2. Смирнов І.Г. Митна логістика як чинник економічної безпеки України в кризових умовах // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. – 2010. – № 1. – С. 21–35.

3. Смирнов І.Г. Логістика митного контролю туристопотоків в Україні // Краєзнавство та музейна справа в Україні: Наук. зб. «Велика Волинь». – 2010. – Вип. 44. – С. 180–195.

4. Смирнов І.Г. Логістика митного контролю міжнародних туристопотоків // Найновите постижения на європейската наука: Материали за VI Международна научна практична конференция. Т. 9. Икономики. – София: Бял ГРАД БГ, 2010. – С. 26–42.

5. Travelling to the UK. – London: UK Border Agency, 2010. – 16 p.

6. www.hmrc.gov.uk (сайт Митної служби Об’єднаного Королівства).

7. www.ukba.homeoffice.gov.uk (сайт Прикордонної агенції Об’єднаного Королівства).


Голубка С. М., к.е.н., доц. кафедри фінансів
Університету банківської справи НБУ
^ Голубка В. М., співшукач Львівського
національного університету ім. І. Франка


Національні інтереси України в контексті
Східного партнерства


Одним з основних національних пріоритетів на сучасному етапі розвитку України є формування добросусідських відносин з країнами ближнього та далекого зарубіжжя. Часто-густо ініціатива добросусідства та партнерства надходила саме від країн-сусідів. Так, у червні 2008 року на саміті Ради Європейського Союзу Польща висунула ініціативу створення Східного партнерства, згідно з яким пропонувалось зміцнити зв’язки з країнами Східної Європи, серед яких була і Україна. До речі, Польща все частіше виступає «промовтером» України на міжнародній арені та втілює стратегію взаємовідносин в життя [1].Такі ініціативи польської сторони знайшли підтримку всіх представників ЄС. Метою такого проекту було зміцнення відносин між ЄС та східними сусідами як продовження східного напрямку розвитку Європейської політики добросусідства.

Зокрема, йшлося про зміцнення партнерства між державами та пожвавлення співпраці у таких напрямках як:

- робота над Угодою про асоціацію, яка включатиме комплексне порозуміння про зону вільної торгівлі між ЄС та країнами-партнерами;

- створення економічного союзу між учасниками проекту Східного партнерства;

- співпраця в боротьбі проти корупції, організованої злочинності та нелегальної міграції;

- збільшення мобільності робочої сили та перспективи відкриття ринків праці ЄС для українців;

- посилення енергетичної безпеки України;

- реалізація індивідуальних програм (охорона кордонів, допомога у ліквідації наслідків стихійних лих, підвищення енергетичної ефективності та відновлювальних джерел енергії);

- посилення контактів між Україною та ЄС, а також між їх громадянами;

- фінансування комплексних програм, що мають покращити адміністративну структуру української влади;

- інтеграція з економіками країн ЄС, що передбачає зближення українського законодавства з законодавством ЄС.

Слід чітко усвідомити, що коли йдеться про налагодження співпраці та зміцнення партнерства, то кожен уряд має своє розуміння національних інтересів, які й відстоює або намагається встановити. Якщо економічно сильні держави вступають в інтеграційні об’єднання з деякими «традиційними» застереженнями і передумовами, то економічно відсталі до «європейського процесу» йдуть із практичними, насамперед «оборонними», цілями і завданнями. Узагалі «розвиток економіки нашої країни все більшою мірою визначається не тільки її внутрішніми можливостями, а й рівнем участі у світовому розподілі праці» [2, С. 5].

Наприклад, якщо взяти економічний аспект, то після вступу Польщі до ЄС торговельне співробітництво між нашими країнами зазнало певних змін. «З одного боку, польська економіка інтегрувалася в єдиний митний простір Євросоюзу, що призвело часткового зменшення тарифних обмежень для українських товарів, з іншого – виникли нові нетарифні бар’єри, які ускладнюють активізацію торговельного співробітництва між державами» [6, С. 214].

Реально Україна – європейська держава, але формально такого статусу їй іще потрібно набути. Безумовно, що співпраця, а в деяких випадках і членство в різних інтеграційних об’єднаннях, – необхідне, однак при цьому виникає не тільки ряд переваг, а й недоліків. До вигод слід віднести зміцнення стабільності, демократизацію політичної системи та її інститутів, поглиблення культури демократії, кращий спосіб реалізації національних інтересів, доступніше запозичення досвіду державотворчої культури, залучення іноземних інвестицій, вихід на зовнішні ринки, зміцнення позицій у світовій системі міжнародних відносин.

Хоч переваг більше, та поки відбувається “інституціоналізація” відносин, Україна суттєво потерпає. Наразі постає питання усвідомлення і відновлення своєї європейської ідентичності, яка стримується як внутрішніми, так і зовнішніми чинниками. Україна, виконуючи роль буфера між Заходом і Сходом, може відігравати активну роль у створенні системи глобальної Європейської та світової безпеки загалом так, як це вона робить тепер. Але крім підписання Угод про партнерство і співробітництво, Плану дій щодо України, прийнятого Радою міністрів ЄС, процес реального вступу, або хоча б надання нашій країні асоційованого членства в цій організацій, відкладається. Від того, що територія України залишається місцем зустрічі двох економічних і політичних систем, держава не виграє, а й навіть програє. Найкращим виходом із цієї ситуації могло би стати, на думку науковців, рішення про відродження Консультативного форуму Західноєвропейського Союзу, який існував протягом 1992–1994 рр. для країн Центральної та Східної Європи та був призупинений 1994 р. у зв’язку з набуттям ними статусу асоційованих партнерів із наданням Україні (та іншим зацікавленим державам) статусу консультативного партнера ЗЄС [4, С. 104].

Узагалі, відстоювання національних інтересів України – це насамперед відтворення культури її державотворення, яка базується на усвідомленні своєї гідності, відстоюванні своєї позиції та розуміння своєї ролі й місця у світовому співтоваристві.

Література

1. Polish-Ukrainian cross-border co-operation strategy for years 2007-2015. – Lublin-Rzeszow-Lwow-Luck-Uzhorod, 2008.

2. Бабій Л.Б. Аналіз основних завдань і принципів розвитку державної геоекономічної політики України у сфері підвищення ефективності співробітництва з міжнародними економічними організаціями // Держава та регіони. – 2011. – №1. – С. 5.

3. Камінський А. Вступ до міжнародних відносин: Курс лекцій. – Львів: Світ, 1995.

4. Світова та європейська інтеграція: організаційні засади: Навч. посібник / За ред. проф. Я.Й. Малика, проф. М.З. Мальського. – Львів: Вид. центр ЛНУ, 2006.

5. Фесенко М. У вирі перемін // Політика і час. – 2006. – №5, травень.

6. Головій В.М., Верба І.П. Економічне співробітництво України і Польщі на сучасному етапі європейської інтеграції. Стратегія розвитку фінансово-економічних та соціальних відносин: регіональний аспект. – Х.: ХІФ УДУФМТ, 2010.

Терещенко C. C., Галько С. В., Державний науково-
дослідний інститут митної справи (Київ)


Повноваження митної служби в системі
державного контролю продукції


Митна служба України, реалізуючи митну політику України, здійснює митний контроль товарів, які перетинають митний кордон України, застосовуючи при цьому форми митного контролю визначені митним законодавством України.

Сучасні спрямування до глобалізації міжнародної торгівлі зобов’язують уніфікувати національне законодавство до міжнародних норм та правил. Новації загальновизнаних норм та правил у сфері митного контролю містяться в Міжнародній конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція) та Рамкових стандартах безпеки і сприяння міжнародній торгівлі Всесвітньої митної організації. Основою процедур здійснення митного контролю за цими документами є результати функціонування системи управління ризиками. В національному законодавчому полі України поки що не закріплено таку систему, однак, вважаємо це тільки питанням часу, оскільки система управління ризиками вже знайшла своє втілення в роботі митних органів України. Основними взаємопов’язаними та взаємозалежними елементами системи управління ризиками є підсистеми аналізу та управління ризиками, джерелом для роботи яких виступають вхідні дані, що містять об’єкти аналізу ризику.

У грудні 2010 року Верховною Радою України прийняті взаємодоповнюючі один одного закони України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" та "Про загальну безпечність нехарчової продукції", які наберуть чинності з 05.07.2011 р.

З огляду на нововведення в Україні у сфері контролю за безпечністю продукції, а саме, створення принципово нової системи державного ринкового нагляду, постає необхідність створення додаткового блоку вхідної інформації до системи управління ризиками митних органів України.

Проблемами реформування системи технічного нагляду в цілому і зокрема ринкового нагляду, адаптації їх до міжнародних і європейських вимог переймаються в основному практики органів та організацій системи державного нагляду й контролю, окремі вітчизняні науковці К. Зарембо, В. Нанівська, В. Грановський, М. Борода, В. Дятлова. В своїх працях вони висвітлюють досвід європейських країн у сфері технічного регулювання, обговорюють напрями її реформування, обґрунтовують заходи з вдосконалення ринкового нагляду й контролю в Україні, однак, питання контролю безпечності продукції з боку митних органів, заходи з його практичного здійснення та можливі підходи до його впровадження не розглядають.

Мета дослідження – визначити напрями можливої взаємодії систем управління ризиками митного контролю і ринкового нагляду щодо забезпечення ввезення в Україну безпечної продукції, що може бути здійснено з результатами аналізу норм національного законодавства щодо нових повноважень митних органів з державного контролю продукції.

Очевидно, що прийняття згаданих законодавчих актів має за мету встановити відсутні сьогодні правові й організаційні засади забезпечення введення в обіг в Україні безпечної продукції.

Зважаючи на курс європейської інтеграції України, а також прагнення приєднатися до зони вільної торгівлі з ЄС, одним із завдань наведених документів є адаптація законодавства України до законодавства ЄС про загальну безпеку продукції.

Норми вищезгаданих нормативно-правових актів, крім того, покликані встановити засади здійснення державного нагляду за відповідністю продукції встановленим вимогам, а також забезпеченням відсутності загроз суспільним інтересам.

Таким чином, як стверджує Дятлова В., держава гарантує споживачу тільки безпечність продукції, а не її якість. Автор наводить основні відмінності нової системи ринкового нагляду від існуючої в Україні, а саме:

– товари контролюються не в процесі виробництва (на підприємстві), а на ринку (у продавця);

– контролюються вимоги щодо безпечності продукції на відміну від вимог якості, що наразі існують.

У цьому контексті, до речі, доцільно замислитись скільки показників або факторів можуть характеризувати безпечність, а також якість продукції, що авторкою не наводиться.

На нашу думку, важливим моментом згаданих законодавчих актів є те, що вони мають на меті контролювати усю сукупність елементів ланцюга постачання продукції, і не тільки виробника (виготовлювача) продукції, а й імпортера та інших фізичних чи юридичних осіб в ланцюгу постачання продукції, які пропонують продукцію споживачу (користувачу) на ринку України, таким чином, посилюючи їх відповідальність перед суспільством.

Відмітимо, що державний ринковий нагляд за додержанням виробниками та розповсюджувачами продукції загальної вимоги щодо безпечності продукції має забезпечуватися шляхом здійснення:

а) державного ринкового нагляду, а також

б) державного контролю продукції при її ввезенні на митну територію України (п. 1 ст. 11 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції").

При цьому, доцільно звернути увагу на те, що контроль здійснюється на момент перетину митного кордону України, а нагляд – на внутрішньому споживчому ринку.

Пунктом 2 ст. 11 Закону "Про загальну безпечність нехарчової продукції" зазначається, що «організація та порядок здійснення державного ринкового нагляду, а також державного контролю продукції під час її ввезення на митну територію України визначаються Законом "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" та Митним кодексом України».

Аналізуючи положення законів України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" та "Про загальну безпечність нехарчової продукції", можна стверджувати, що їх ухвалення Верховною Радою України розширює національну законодавчу базу в частині, яка стосується виконання основних завдань митних органів, до яких відноситься на сьогоднішній день і «здійснення спільно з іншими уповноваженими органами державної влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів..» (п/п 8) пункту 2 статті 11 «Здійснення митної справи» Митного кодексу України ).

При цьому, якщо державний ринковий нагляд покладено на органи ринкового нагляду, перелік яких визначатиметься Кабінетом Міністрів України, то митним органам надається одноосібне право державного контролю продукції. Зазначимо, що включення до повноважень митних органів ще і здійснення державного контролю продукції є абсолютно новим напрямом діяльності митних органів України, тобто розширюються межі питань віднесених до компетенції митної служби.

Проведені нами дослідження дозволили визначити місце в системі ринкового нагляду митних органів, на які покладено контроль продукції на момент перетину кордону, на відміну від нагляду на внутрішньому споживчому ринку, що є переважним правом органів ринкового нагляду, а також визначити напрями можливої взаємодії систем управління ризиками митного контролю і ринкового нагляду спрямування яких забезпечити ввезення в Україну безпечної продукції.

^ Андрійчук В. Г., д.е.н., професор, зав. кафедри світової економіки та міжнародної економічної інтеграції УДУФМТ, Заслужений діяч
науки і техніки України, академік АН Вищої школи України
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   32

Схожі:

Міністерство фінансів україни iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни чернівецький національний університет імені юрія федьковича «затверджую»
«Теорії фінансів, податків І оподаткування, державного бюджету, фінансів господарюючих суб’єктів»
Міністерство фінансів україни iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни чернівецький національний університет імені юрія федьковича «затверджую»
«Теорії фінансів, податків І оподаткування, державного бюджету, фінансів господарюючих суб’єктів»
Міністерство фінансів україни iconМіністерство фінансів України Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право науковий журнал Видається 1 раз на два місяці Заснований у січні 2010 р
Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації (серія кв, №16302 – 4774пр від 26. 01. 2010 р.)
Міністерство фінансів україни iconМіністерство фінансів україни Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі Новий Бюджетний кодекс України: інноваційна спрямованість І практика застосування
Новий Бюджетний кодекс України: інноваційна спрямованість І практика застосування / Зб матеріалів Всеукраїнської науково-практичної...
Міністерство фінансів україни iconМіністерство фінансів україни
Моделі ефективного розвитку світової економіки у посткризовий період та можливості їх адаптації
Міністерство фінансів україни iconМіністерство фінансів україни
Затвердити Порядок надання Держфінмоніторингом дпа україни узагальнених матеріалів щодо фінансових операцій, які можуть бути пов'язані...
Міністерство фінансів україни iconМіністерство фінансів україни
Затвердити Порядок надання Держфінмоніторингом мвс україни узагальнених матеріалів щодо фінансових операцій, які можуть бути пов'язані...
Міністерство фінансів україни iconМіністерство фінансів україни
Управлінню взаємодії з суб'єктами фінансового моніторингу (Несен С. О.) спільно з юридично-правовим відділом Управління
Міністерство фінансів україни iconКафедра фінансів методичні рекомендації щодо проходження виробничої та переддипломної практики в міністерстві фінансів україни для студентів денної форми навчання спеціальності
Методичні рекомендації щодо проходження виробничої та переддипломної практики в міністерстві фінансів україни
Міністерство фінансів україни iconКафедра фінансів методичні рекомендації щодо проходження виробничої та переддипломної практики в міністерстві фінансів україни для студентів денної форми навчання спеціальності
Методичні рекомендації щодо проходження виробничої та переддипломної практики в міністерстві фінансів україни
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи