Міністерство фінансів україни Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі Новий Бюджетний кодекс України: інноваційна спрямованість І практика застосування icon

Міністерство фінансів україни Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі Новий Бюджетний кодекс України: інноваційна спрямованість І практика застосування




НазваМіністерство фінансів україни Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі Новий Бюджетний кодекс України: інноваційна спрямованість І практика застосування
Сторінка2/16
Дата01.09.2012
Розмір2.57 Mb.
ТипКодекс
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

^ Фінансове забезпечення розвитку людського

капіталу в контексті Бюджетного кодексу України


Основним ініціатором і координатором процесів розбудови економіки виступає держава. Новий Бюджетний кодекс України, який набув чинності 8 липня 2010 року (№2457-VI), заклав підґрунтя для розвитку інноваційної складової національної економіки та її невід’ємної складової – економіки знань. У системі економіки знань одне з провідних місць посідає якісна змістовна освіта, як джерело людського інтелектуального капіталу та інноваційного потенціалу нації.

Як відомо, на практиці суб’єктами інвестицій у людський капітал в умовах ринкової економіки виступають підприємницький сектор, сектор домогосподарств і держава. Держава, інвестуючи в людський капітал, витрачає значну частку ВВП на розвиток системи освіти, соціальні гарантії студентам, надаючи кредити і субсидії на отримання освіти. Основною метою інвестицій держави у людський капітал, включаючи підвищення рівня і якості освіти населення, є збільшення інтелектуального капіталу нації, створення підґрунтя для стійкого розвитку суспільства.

За рахунок Державного бюджету України здійснюються видатки, пов’язані з виконанням найважливіших функцій держави, визначених Конституцією України, які не можуть бути передані на виконання органам місцевого самоврядування. Бюджетним кодексом встановлюється (ст. 87) перелік видатків, що здійснюються з державного бюджету України, до яких належать і видатки на освіту, зокрема вищу освіту (на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових та науково-педагогічних кадрів на умовах державного замовлення у вищих навчальних закладах державної власності) та післядипломну освіту (на оплату послуг з підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів на умовах державного замовлення у навчальних закладах державної власності). До видатків, що здійснюється з державного бюджету, також відносяться видатки на державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки, що є основою інноваційного розвитку економіки.

Кабінет Міністрів України своїми постановами визначає перелік закладів і заходів у галузях освіти, охорони здоров’я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, видатки на які здійснюються з державного бюджету. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. №1133 затверджено перелік позашкільних навчальних закладів та заходів з позашкільної роботи з дітьми, а також закладів та заходів у галузі освіти, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, видатки на які здійснюються з державного бюджету відповідно до підпунктів "ґ" і "д" п. 7 ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України; постановою Кабінету Міністрів України від 15 березня 2002 р. №342 затверджено перелік закладів охорони здоров'я та програм у галузі охорони здоров'я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, видатки на які здійснюються з державного бюджету відповідно до підпунктів "а", "б", "в" і "г" п. 8 ст. 87 Бюджетного кодексу України; постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2001 р. №1557 затверджено перелік закладів мистецтва та перелік заходів у сфері культури і мистецтва, видатки на які здійснюються з державного бюджету відповідно до підпункту "б" п. 10 ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України; постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 р. №527 затверджено перелік центральних спортивних шкіл вищої спортивної майстерності, видатки на утримання яких здійснюються з державного бюджету відповідно до підпунктів "а", "б", п. 12 ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України.

На виконання повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері соціально-економічного і культурного розвитку, які визначені ст. 27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», та відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 82 та ч. 2 ст. 83 Бюджетного кодексу України в ст. 88 Бюджетного кодексу України наведено перелік видатків, які здійснюються з бюджетів сіл, їх об'єднань, селищ, міст районного значення і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Ці видатки визначаються функціями держави та передані на виконання органам місцевого самоврядування. Такі видатки відповідно до ч. 1 ст. 85 Бюджетного кодексу України здійснюються за рахунок переданих державою фінансових ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) або їх частки, а також трансфертів з державного бюджету України – дотацій вирівнювання, які передбачаються в законі про Державний бюджет України районним бюджетам з подальшим їх розподілом бюджетам сіл, їх об'єднань, селищ, міст районного значення відповідно до ч. 3 ст. 101 Бюджетного кодексу України. Видатки на дошкільну освіту та загальну середню освіту відносяться до видатків, що здійснюються з бюджетів сіл, їх об’єднань, селищ, міст районного значення і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

Статтею 89 Бюджетного кодексу України визначено перелік видатків, які здійснюються з районних бюджетів, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 82 та ч. 2 ст. 83 Бюджетного кодексу України. До складу видатків, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів місцевих бюджетів, належать також видатки на освіту, охорону здоров’я, соціальний захист та соціальне забезпечення, державні культурно-освітні та театрально-видовищні програми, державні програми розвитку фізичної культури і спорту. Фінансування освіти передбачає видатки на: а) дошкільну освіту (у містах республіканського АРК та обласного значення); б) загальну середню освіту; в) навчальні заклади для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації; г) позашкільну освіту (заходи районного значення з позашкільної роботи з учнями); ґ) вищу освіту; д) інші державні освітні програми.

Для держави найважливішою умовою підвищення ефективності інвестицій у людський капітал є попередження випадків масової міграції висококваліфікованих трудових ресурсів, підвищення їх зацікавленості в якісній, високопродуктивній праці.


Лисяк Л. В., Дніпропетровська державна

фінансова академія


Концептуальні засади інноваційної

спрямованості Бюджетного кодексу України


8 липня 2010 року набув чинності новий Бюджетний кодекс України (№2457-VI) (далі по тексту – Кодекс). Цей документ, як законодавче підґрунтя бюджетної реформи в Україні на основі національної системи цінностей, має інноваційну спрямованість. Концептуальними засадами інноваційних змін є: запровадження середньострокового бюджетного планування та розвиток програмно-цільового методу бюджетування; удосконалення системи управління державним боргом; забезпечення фінансової самодостатності місцевих бюджетів; модернізація бухгалтерського обліку в державному секторі; впровадження європейської моделі державного внутрішнього фінансового контролю та підвищення бюджетної дисципліни.

Одним із найпрогресивніших моментів Кодексу і водночас найбільш проблемним питанням бюджетної реформи є реальне впровадження середньострокового бюджетного планування та розвиток програмно-цільового методу бюджетування. Середньострокове бюджетне планування в Україні є необхідною умовою підвищення керованості та якості процесу бюджетного планування, посилення цілеспрямованого впливу бюджетного регулювання на соціально-економічний розвиток країни.

Окремі елементи програмно-цільового підходу почали впроваджуватися у бюджетному процесі України з 1998 року шляхом введення форм бюджетних запитів, в яких передбачалося обов’язкове визначення головними розпорядниками основної мети діяльності, основних завдань на плановий рік, аналіз результатів, досягнутих у минулому році, очікуваних результатів у поточному році, а також обґрунтування розподілу граничного обсягу бюджетних видатків за функціями та напрямами діяльності. Такий крок став одним із вагомих досягнень бюджетної політики. Водночас, активному запровадженню програмно-цільового методу бюджетного планування в Україні перешкоджала низка проблем, пов’язаних із недосконалістю нормативно-правового забезпечення та недосконалістю процедур фінансового забезпечення, що поряд з розподілом відповідальності за реалізацію програми між різними розпорядниками бюджетних коштів спричиняло до розпорошення бюджетних коштів, видозмінювало сам цільовий принцип методу, тим самим перетворюючи його на різновид кошторисного фінансування. Усунення перелічених недоліків потребувало удосконалення програмно-цільового методу бюджетного планування як одного з важливих аспектів реформування бюджетного процесу. Це знайшло відображення у новому Бюджетному кодексі та полягає у запровадженні середньострокового фінансового планування (як підґрунтя переходу до формування середньострокового бюджету) та розвитку програмно-цільового методу бюджетування. Важливим моментом є впровадження організаційно-методологічних засад щодо оцінки ефективності бюджетних програм.

Важливість середньорічного бюджетного планування полягає в тому, що він є не лише інструментом фінансової й економічної стабільності, але й дозволяє вирішити інші важливі завдання: перевірку урядових і законодавчих рішень в аспекті відповідності середньостроковій фінансовій стратегії держави; забезпечення спадкоємності та наступності бюджетного процесу і підвищення фіскальної дисципліни; підвищенню його ефективності і прозорості; економії часу та інших ресурсів, які використовуються для складання проектів бюджетів.

Іншим вагомим моментом інноваційних змін Кодексу є законодавче забезпечення збільшення ресурсу місцевих бюджетів. Так, ряд доходів державного бюджету передано до місцевих бюджетів (ст. 64 та 69); розширено джерела доходів, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів (ст. 69), розширено перелік видатків, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів (ст. 89), збільшено з 20 до 50 % норматив зарахування до бюджетів міст, сіл, селищ збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності (ст. 69); розширено перелік джерел формування загального фонду місцевих бюджетів за рахунок 50 % надходжень податку на прибуток підприємств та акцизного збору понад річні розрахункові обсяги, визначені у законі про Державний бюджет України за загальним фондом (ч. 5 ст. 108); до бюджету розвитку місцевих бюджетів включено єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва (п. 2 ч. 1 ст. 71); керівнику місцевого фінансового органу за рішенням відповідної місцевої ради надано право в межах поточного бюджетного періоду здійснювати на конкурсних засадах розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів на депозитах або шляхом придбання державних цінних паперів, цінних паперів, емітованих АРК, відповідною міською радою, з подальшим поверненням таких коштів до кінця поточного бюджетного періоду (ч. 8 ст. 16); передбачено на постійній основі надання місцевим бюджетам середньострокових позик (п. 3 ч. 1 ст. 73) та короткострокових позичок (ч. 5 і 6 ст. 43); внесено ряд новацій щодо міжбюджетних трансфертів (ст. 97, 101, 102, 105, 108).

Вагомим компонентом інноваційних змін Кодексу є удосконалення управління державним боргом. Питання бюджетного регулювання у сфері державного боргу мають вирішуватися з урахуванням можливості використання цього інструменту бюджетної політики для стимулювання економічного зростання та розвитку країни. У Кодексі спрощено процедуру набуття чинності кредитними договорами для інвестиційних програм (проектів) шляхом визначення їх у законі про Державний бюджет (ч. 2 ст. 16), розширено коло місцевих бюджетів, які можуть здійснювати зовнішні запозичення (ст. 16) та визначено граничний обсяг місцевого боргу (включаючи місцеві гарантії) у залежності від середньорічного індикативного прогнозного обсягу надходжень до бюджету розвитку (ст. 18). Крім того, важливим моментом є встановлення напрямів використання залучених коштів, а саме: на створення, приріст чи оновлення стратегічних об’єктів довготривалого користування (ст. 74).

Окреслені концептуальні засади інноваційної спрямованості Бюджетного кодексу надають широкі можливості комплексного реформування бюджетної системи, підвищення результативності та якості управління державними фінансами загалом.

Семенов В. В., Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України, УДУФМТ


Оцінювання міжрегіональної мобільності

бюджетних видатків


У багатьох випадках важливо дослідити динаміку змін в міжрегіональній нерівності бюджетних видатків, зокрема нерівності фінансування галузей соціальної інфраструктури. Проте, незважаючи на велику кількість емпіричних досліджень, єдиний критерій для кількісної оцінки поняття мобільності не вироблений. В більшості випадків цю проблему обходять шляхом висвітлення тих аспектів феномену, які розглядаються як доречні меті дослідження. Тому в загальному випадку мобільність визначається як зміни в упорядкуванні розподілу, який змінюється в часі. В доповіді розглянуто методи оцінювання міжрегіональної мобільності бюджетних видатків. Припустимо є регіонів. Видатки (доходи, ВДВ, інвестиції тощо) в регіоні у рік позначимо , де та – сукупні видатки та величина популяції регіону в рік . Нехай розподіл видатків у рік , , змінюється в наступний рік на , що позначаємо . Згідно із запропонованим підходом індексом мобільності є будь-яка неперервна функція , що має таку властивість: якщо має більшу мобільність ніж , то . В [4] А. Шоррокс запропонував клас індексів для обчислення збіжності видатків (доходів) в часі. В доповіді показано, що ці індекси можуть бути використані як міри мобільності.

Нехай – вектор видатків (доходів, ВДВ, інвестицій тощо) на особу в регіонах за періодів, – вектор часток населення в регіонах за періодів; – популяційні частки регіонів у період , – вектор бюджетних видатків на особу в регіонах у період . Середні видатки в регіонах у рік мають вигляд: де – частка на­селен­ня, а – середні видатки в регіоні в період . Сукупні видатки на особу в регіоні за періодів становлять , сукупні видатки за періодів в середньому по Україні –, а середні популяційні частки за періодів – .

Припустимо, що – множина мір нерівності, які є опуклими функціями відносних доходів. Отже, в силу опуклості, можна записати:

(1)

де . Із (1) отримуємо . Іншими словами, індекс нерівності регіональних видатків за періодів не може бути більшим ніж опукла комбінація індексів нерівності за кожний період окремо. Тоді індекс стійкості розподілу Шоррокса [4] визначається у вигляді:

. (2)

У виразі (2) застосовуються лише ті індекси нерівності, які є опуклими функціями відносних видатків (доходів, ВДВ, інвестицій тощо). Проте більшість відомих індексів нерівності задовольняють цій властивості (індекси Джині, Бонферроні, Аткінсона, Тейла, узагальненої ентропії та коефіцієнт варіації). Найбільш важливим виключенням є варіація логарифмів.

Індекс стійкості розподілу дає оцінку зменшення нерівності фінансових потоків на особу при продовженні тривалості періоду спостережень. Таким чином, якщо , то це означає, що нерівність видатків за весь період становить 95% середньої нерівності по усіх періодах. Якщо , то це означає, що нерівність не змінюється при продовженні терміну спостережень. Іншими словами, відносні видатки (доходи) не змінюються в часі, а регіони є повністю немобільними. Отже, дійсно, є мірою стабільності розподілу при продовженні періоду спостережень. Згідно з нашим визначенням індекс регіональної мобільності тоді має вигляд:

.

В індексі регіональної мобільності може бути використаний будь-який опуклий за відносними видатками (доходами) індекс міжрегіональної нерівності для згрупованих даних. Зокрема, в даному дослідженні використані:

1) Коефіцієнт Джині (для згрупованих даних) має вигляд:

.

2) Індекси узагальненої ентропії:

,

, (індекс Тейла ),

, (індекс Тейла ).

Зауважимо, що при обчисленні міжрегіональної нерівності ми припускаємо, що видатки по регіонах є рівнорозподіленими.

При використанні індексу стійкості як основи для оцінювання міжрегіональної мобільності за деяких обставин можуть виникати проблеми з інтерпретацією значимості змін у відносній позиції регіонів за видатками (доходами) на особу. Природа цих проблем відображена в наступному прикладі. Нехай є два регіони один із яких займає значно вигідніше, скажімо, географічне положення. Якщо усі інші обставини однакові, у цьому регіоні будуть вищі рівні видатків, податкових надходжень, інвестицій та вищий рівень економічного зростання, а тому нерівність буде зростати. З іншого боку, відносні позиції регіонів залишаються без змін. В таких ситуаціях індекс стабільності може зростати навіть за умови немобільності міжрегіонального розподілу. Щоб уникнути таких ситуацій, для аналізу міжрегіональної мобільності використовується матриця переходів [2]. Припустимо, що регіони згруповані на К груп по N/K регіонів в кожній групі. Ми розглядаємо зміну розподілу за два періоди та . Матриця переходів, яка відображає зміни в розподілі між цими двома точками часу – це матриця А розміром , де – частка регіонів в групі в період та в групі в період . Згідно з таким визначенням матриця А є бістохастичною, оскільки (проте, не перестановочною) [1]. Тоді індекс регіональної мобільності може бути визначений наступним чином:

, (3)

де – слід матриці А (тобто, сума діагональних елементів), К – число груп. Така класифікація враховує лише загальну кількість регіонів. Очевидно, що класифікація, яка враховує розподіл регіональних видатків на особу, зважений популяційними частками, буде іншою. У цьому випадку кількість регіонів в групі не обов’язково буде однаковою. Згідно із індексом (3), якщо розподіл повністю немобільний, то матриця переходів А співпадає із тотожною матрицею , а тому , тобто, . З іншого боку, якщо має місце повна мобільність, та, відповідно, . В [1,3] розглянуто методику застосування ланцюгів Маркова при дослідженні регіональної мобільності із використанням матриці переходів.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Схожі:

Міністерство фінансів україни Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі Новий Бюджетний кодекс України: інноваційна спрямованість І практика застосування iconМіністерство фінансів України Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право науковий журнал Видається 1 раз на два місяці Заснований у січні 2010 р
Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації (серія кв, №16302 – 4774пр від 26. 01. 2010 р.)
Міністерство фінансів україни Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі Новий Бюджетний кодекс України: інноваційна спрямованість І практика застосування iconУКраїнський державний університет фінансів та міжнародної торгівлі

Міністерство фінансів україни Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі Новий Бюджетний кодекс України: інноваційна спрямованість І практика застосування iconУкраїнський державний університет фінансів та міжнародної торгівлі
Міжнародно-правова діяльність України. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р акт про незалежність І побудову...
Міністерство фінансів україни Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі Новий Бюджетний кодекс України: інноваційна спрямованість І практика застосування iconОБҐрунтування застосування процедури закупівлі в одного учасника
Найменування. Харківський інститут фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі
Міністерство фінансів україни Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі Новий Бюджетний кодекс України: інноваційна спрямованість І практика застосування iconУкраїнський державний університет фінансів І міжнародної торгівлі програма кандидатського іспиту зі спеціальності 08. 00. 02 „Світове господарство І міжнародні економічні відносини”
Тема Національні економіки в сучасний світогосподарській системі та моделі їх розвитку
Міністерство фінансів україни Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі Новий Бюджетний кодекс України: інноваційна спрямованість І практика застосування iconУкраїнський державний університет фінансів та міжнародної торгівлі навчальна програма для вступу в аспірантуру зі спеціальності 12. 00. 11 «Міжнародне право»
Розглянуто та затверджено на засіданні кафедри міжнародного права Протокол №1 від 29. 08. 11р
Міністерство фінансів україни Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі Новий Бюджетний кодекс України: інноваційна спрямованість І практика застосування iconРічний план закупівель на 2009 року Харківській інститут фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі (найменування замовника)
Харківській інститут фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі
Міністерство фінансів україни Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі Новий Бюджетний кодекс України: інноваційна спрямованість І практика застосування iconРічний план закупівель на 2010 рік Харківській інститут фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі (найменування замовника)
Харківській інститут фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі
Міністерство фінансів україни Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі Новий Бюджетний кодекс України: інноваційна спрямованість І практика застосування iconПравила прийому до аспірантури Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі у 2012 році
«Положення про підготовку науково-педагогічних І наукових кадрів» 1999 р., постанови Кабінету Міністрів України «Про навчання іноземних...
Міністерство фінансів україни Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі Новий Бюджетний кодекс України: інноваційна спрямованість І практика застосування iconПравила прийому до аспірантури Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі у 2012 році
«Положення про підготовку науково-педагогічних І наукових кадрів» 1999 р., постанови Кабінету Міністрів України «Про навчання іноземних...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи