Міністерство фінансів україни Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі Новий Бюджетний кодекс України: інноваційна спрямованість І практика застосування icon

Міністерство фінансів україни Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі Новий Бюджетний кодекс України: інноваційна спрямованість І практика застосування




НазваМіністерство фінансів україни Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі Новий Бюджетний кодекс України: інноваційна спрямованість І практика застосування
Сторінка3/16
Дата01.09.2012
Розмір2.57 Mb.
ТипКодекс
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Література


1. Бартоломью Д. Стохастические модели социальных процессов: Пер. с англ. – М.: “Финансы и статистика”, 1985. – 295 с.

2. Семенов В. В. Економіко-статистичні моделі та методи дослідження соціальних процесів: нерівність, бідність, поляризація: Т. 1. Нерівність – Полтава: РВВ ПУСКУ, 2008. – 237с.

3. Shorrocks A. F. Income Mobility and the Markov Assumption // The Economic Journal, 86, 1976, Р. 566-578.

4. Shorrocks A. F. The Measurement of Mobility //Econometrica, 46, 1978, Р. 1013-1024.

Семенова Н. В., Інститут кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України


Декомпозиція змін в нерівності видатків

місцевих бюджетів


При аналізі змін в розподілах видатків регіональних (місцевих) бюджетів в часі чи просторі часто виникає задача компонентного аналізу: декомпозиція змін в розподілі за факторами та оцінка величини внеску кожного фактора. Безпосереднє використання відомих індексів при декомпозиції за факторами часто приводить до упереджених (зміщених) оцінок. Найбільш загальною причиною такої ситуації є несиметричність індексів відносно факторів. Ми розглядаємо вплив економічного зростання та демографічних змін на міжрегіональну нерівність видатків в 2000-2008 рр. Для цього використовується декомпозиція Шеплі до індексів міжрегіональної нерівності, припускаючи, що на зміни в нерівності впливають два фактори: зростання видатків місцевих бюджетів та демографічні зміни, і отримуємо внесок кожного фактора у зміни в міжрегіональній нерівності.

Щоб отримати міру впливу на скорочення міжрегіональної нерівності факторів використовуються методи теорії кооперативних ігор [2,3]. Нехай – довільна підмножина факторів. Теоретико-ігрова інтерпретація полягає в наступному. Нехай маємо гравців, які можуть утворювати коаліції . Необхідно розподілити виграш, який відповідає утилітарному принципу. У цьому випадку частка прибутку кожного гравця ( у розподілі ) залежить від його внеску у прибуток кожної коаліції, тобто від величини , (прибуток коаліції із гравцем та без нього, так званий маргінальний прибуток гравця ). Тоді вектором Шеплі називається наступний розподіл прибутку максимальної коаліції :

де (1)

Для гри трьох осіб із формули (1) отримуємо:

Аналогічно, заміною індексу на отримуємо та . При побудові міри впливу факторів на міжрегіональну нерівність використовуються три аксіоми теорії кооперативних ігор.

Аксіома 1 (Аксіома бовдура). Якщо фактор не впливає на зміни в міжрегіональній нерівності, його внесок повинен =0.

Із теоретико-ігрової точки зору назва зрозуміла: якщо гравець не сприяє зростанню коаліційного виграшу, то він дійсно “бовдур”.

Аксіома 2 (Аксіома адитивності). Вплив будь-яких двох додаткових факторів може бути адитивно розкладений:

В аксіомі адитивності означає скорочення міжрегіональної нерівності, яке є наслідком впливу факторів. Важливим є питання оцінювання величини скорочення нерівності, яка є наслідком запровадження двох додаткових факторів, та , до факторів, які уже включені в . Такими факторами можуть бути міжбюджетні трансферти, реалізація нових соціальних програм тощо. Аксіома встановлює той факт, що додаткове скорочення міжрегіональної нерівності видатків від реалізації нових факторів є сумою скорочень нерівності, отриманих від кожного фактора окремо. Така властивість відповідає адитивній природі індексів нерівності із класу функцій узагальненої ентропії.

Аксіома 3 (Аксіома анонімності). Якщо , то

Аксіома анонімності встановлює, якщо вплив на нерівність двох факторів завжди однаковий, незалежно від того, які інші фактори взяті до уваги при аналізі змін в нерівності, то ці два фактори мають однаковий вплив на нерівність. В контексті теорії кооперативних ігор Шеплі довів, що існує одне і тільки одне правило розподілу виграшу (розрізання суспільного пирога), отриманого в результаті діяльності кожного гравця, яке задовольняє наведеним вище аксіомам. Правило Шеплі полягає в обчисленні внеску кожного гравця для кожного можливого упорядкування інших гравців та у призначенні кожному гравцю середнього значення його внесків при усіх можливих сценаріях, тобто, виграш гравця обчислюється за формулою (1). Згідно з методом декомпозиції Шеплі зміни в міжрегіональній нерівності видатків місцевих бюджетів, які відбулись за років, можуть бути розкладені на компоненту зростання, яка є наслідком зростання видатків місцевих бюджетів, та компоненту, яка враховує зміни в регіональному розподілі населення (компоненту демографічних змін):

(2)

(3)

Вираз (2) є компонентою зростання, в той час як (3) оцінює величину зміни в нерівності, яка є наслідком демографічних змін. Така декомпозиція є точною та незміщеною, тобто, при цьому не виникає класичної проблеми теорії індексних чисел яка характерна, наприклад, для індексів Ласпейєрса та Пааше.

Розглянемо декомпозицію індексів нерівності видатків місцевих бюджетів за методом Шеплі (2)-(3). Результати декомпозиції індексів узагальненої ентропії (значення параметра ) та індексу Джині [2] видатків місцевих бюджетів наведені в табл.1. В круглих дужках представлені внески в відсотках компоненти зростання (), компоненти демографічних змін () та загальна зміна в нерівності видатків місцевих бюджетів для індексу Джині та індексів узагальненої ентропії при різних значеннях параметра , - розподіл видатків місцевих бюджетів у рік , – популяційні частки регіонів у рік . Таким чином, колонка 2 відповідає ситуації, яка могла б мати місце, якби видатки були на рівні 2008 року, а демографічна ситуація порівняно із 2000 роком не змінилася (див. табл. 1)

У колонці, 4 навпаки, наведені значення індексів нерівності, які могли б мати місце за умови лише демографічних змін та при відсутності змін в розподілі видатків. При менших значеннях параметра більша вага надається нерівності серед бідніших регіонів, при зростанні, навпаки, більша вага надається нерівності серед багатших регіонів. Згідно із цією властивістю, при , демографічні зміни серед бідніших регіонів приводять до зменшення нерівності, проте, зростання видатків діє в протилежному напрямку. При зростанні значення параметра, , приймаються до уваги демографічні зміни та зміни в розподілі видатків серед багатших регіонів. У цьому випадку обидва фактори діють в одному напрямку: вони приводять до зростання нерівності. Коефіцієнт Джині не чутливий до змін на хвостах розподілів і враховує, в основному, зміни в середній частині. Відповідно до цієї властивості зростання видатків, за умови відсутності демографічних змін, могло б привести до зменшення нерівності на 18.84%. Із урахуванням цих змін, в результаті зростання рівня видатків, міжрегіональна нерівність в 2000-2008 рр. зменшилася на 17,0%. Наведені в табл. 1 результати свідчать про недоцільність покладатись виключно на один конкретний індекс нерівності при аналізі дистрибутивних зрушень, зокрема, при їх факторній декомпозиції. Зазначимо, що формула (3) дає можливість обчислити значення параметра , при якому індекс узагальненої ентропії є дистрибутивно нейтральним до демографічних змін.





^ Таблиця 1. Декомпозиція індексів нерівності за методом Шеплі.


Майборода О. В.,
к.е.н., декан факультету фінансів Харківського інституту фінансів УДУФМТ,

Майборода О. Є., к.е.н., начальник управління Головного управління економіки Харківської облдержадміністрації


^ Середньострокове бюджетне планування

в контексті бюджетного кодексу


Упровадження Бюджетним кодексом України нового підходу до бюджетного планування викликано нагальною потребою держави у підвищенні ефективності та результативності використання державних ресурсів. Такий підхід полягає у формуванні системи державного управління на засадах стратегічного розвитку з чітким визначенням цілей і завдань, що надасть можливість державі мати гідну конкурентну позицію на світовому ринку та досягти стабілізації ринкової економіки.

Постатейний метод складання і виконання бюджету успадкований від попередньої системи ґрунтувався на обрахунку потреби у видатках, виходячи з прийнятих політичних рішень та складених на їх виконання планів. Ці рішення і плани не мали ані власної стратегії, ані розуміння свого місця у глобальній системі управління державою. За такого підходу проблема ресурсних обмежень розглядалась за умови виконання натуральних і об’ємних показників [1].

Основним недоліком бюджетного процесу було систематичне порушення бюджетної дисципліни, яке додатково ускладнювалося короткостроковим терміном розрахунку планових показників. За період незалежності України лише бюджет-2004 був прийнятий своєчасно відповідно до діючого законодавства.

Аналіз окремих стадій та результатів бюджетного процесу у продовж 1991-2010 рр., а саме – порівняння підготовки проекту бюджету та його затвердження, свідчить про недотримання строків прийняття законів Верховною Радою України. Крім того, несвоєчасність затвердження та (або) недостатність часу для організації виконання бюджету, в більшості випадках, мало негативний вплив на досягнення запланованих макроекономічних показників. Так, наприклад, розрив між прогнозними значеннями і фактичними індексами валового внутрішнього продукту в 2009 році сягав 20 відсоткових пунктів.

Саме тому в сучасних умовах гостро постала проблема переходу до середньострокового бюджетного планування, яке ґрунтується на формулюванні фінансової та економічної стратегії розвитку країни та узгодженні річного бюджету з перспективними фінансовими планами і прогнозами. На сьогоднішній день, усе більше урядів розробляють середньострокові, а в деяких випадках і довгострокові оцінки та прогнози бюджетно-фіскального стану держави, зокрема Велика Британія, Канада, США, Нова Зеландія та ін. Парламент Європейського Союзу своїм законодавчим актом серед країн-учасників ввів обов'язкове трирічне прогнозування [2].

Бюджетним кодексом України передбачено застосування програмно-цільового методу планування шляхом складання прогнозу бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди [ст. 20, 4]. Але прогнозування бюджетних показників має лише індикативний характер використання і не є предметом законодавчого регулювання [ст. 40, 4].

Якщо в стратегічному менеджменту прогноз є підґрунтям для розробки планових показників, то в редакції Бюджетного кодексу навпаки: прогноз Державного бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди корегується на підставі прийнятого закону про Державний бюджет України поточного року [ст. 21, 4]. Крім того, порядком внесення змін до закону про Державний бюджет України не передбачено корегування прогнозних показників [ст. 52, 4], що може негативно вплинути на результативність бюджетних програм та досягнення стратегічних цілей.

Відсутність зв’язку між прогнозними та плановими показниками призводитиме до зниження їх практичних цінностей, а це в свою чергу впливає на необхідність постійного корегування стратегічних цілей та щорічного розрахунку нових прогнозних індикаторів.

Аналіз сьогоднішнього стану бюджетних розрахунків свідчить про обернено пропорційну залежність між макроекономічними показниками та кількістю внесених змін до показників відповідного бюджету (рис. 1).

* - дані за ІІ квартали 2010 року


Рис. 1. Динаміка кількості внесених змін до бюджету відповідного року та зміна обсягу ВВП у % до попереднього року протягом 2005-2010 рр.


Дані рис. 1 свідчать про соціально-економічне значення точності здійснення планових розрахунків. З одного боку, можна стверджувати, що корегування бюджетних показників здійснювалося під впливом економічного стану країни. Однак, враховуючи, що зміни відбувалися на різних етапах бюджетного періоду, факт негативного впливу зміни показників бюджету на динаміку макроекономічних індикаторів очевидний.

Ґрунтуючись на принципі ефективності та результативності [ст. 7, 4] новий механізм реалізації бюджетного процесу повинен бути зорієнтований на результат, який можна досягнути тільки у наступності планових розрахунках у рамках єдиної стратегії держави.

На підставі прогнозних розрахунків повинен розроблюватися бюджет кожного року, а зміни в соціально-економічному середовищі повинні бути враховані в наступному бюджетному періоді. В противному випадку результативність бюджетних програм, які забезпечують протягом декількох років виконання інвестиційних програм (проектів) [ст. 21, 4] буде низькою, а бюджетні кошти витраченими марно.

Гарантія реалізації обраних напрямів бюджетної політики має досягатися застосуванням варіантного методу планування, а визначення індикативних прогнозних показників – на підставі розробленої стратегічної карти збалансованих показників.


Література


1. Єпіфанов А.О. Бюджет і фінансова політика України / Єпіфанов А.О., Сало І.В., Дьяконова І.І. – К.: Наукова думка, 1999. – 304 с.

2. The Stability and Growth Pact [Електронний ресурс]. – Way of access: http://www.europa.eu/scadplus/ leg/en/s01040.htm.

3. Потеряйло І. Середньострокове планування в бюджетному процесі України./ Вісник КНТЕУ. – К: Вид-во КНТЕУ, 2009. – №4. – С. 38-46.

4. Бюджетний кодекс України: затверджений Верховною Радою України 08.07.2010 № N 2456-VI / Верховна Рада України. – Офіційний вісник України від 13.08.2010, – № 59. – С. 9.


Молохова Я. О., аспірантка,

викладач Донецької філії УДУФМТ


Бюджетна система як важлива складова

соціально-економічного розвитку країни


Визначальним фактором сталого розвитку будь-якої держави є досконалість фінансової системи та її основної складової – бюджетної системи.

Поняття бюджетної системи, її складові та сутнісні характеристики розглядаються багатьма вітчизняними науковцями, зокрема О.Д. Василиком, В.М. Опаріним, В.М. Федосовим, С.І. Юрієм, І.Я. Чугуновим та іншими.

Хоча спостерігаються досить значні відмінності у трактуванні означеного кола понять, науковці сходяться в своїх поглядах стосовно значення та ролі бюджетної системи в економіці держави.

Так, І.О. Лютий зазначає, що бюджетна система забезпечує цільовий характер використання фінансових ресурсів, реалізацію пріоритетів соціально-економічного розвитку.

Чугунов І.Я. відмічає вагому роль бюджетної системи в розвитку економіки та підкреслює, що від ступеня оптимальності між елементами бюджетної системи залежить рівень збалансованості бюджетного регулювання.

Еволюція бюджетної системи держави, формування її інститутів та механізмів функціонування об’єктивно історично пов’язані з розвитком ринкової економіки й демократизацією суспільства, оскільки бюджетна система виступає адаптивним механізмом у системі регулювання економіки, що забезпечує необхідні заходи стосовно змін економічного середовища.

Оскільки бюджет виступає одним із основних інструментів державного регулювання економіки, становлення ефективної бюджетної системи є необхідною умовою для досягнення економічного розвитку будь-якої країни.

Основною метою бюджетного регулювання є проведення фінансово-бюджетної політики, спрямованої на економічне зростання, оскільки реальне зростання економіки – єдине джерело поліпшення добробуту населення.

Ефективність проведення бюджетної політики визначається тим, наскільки вона поєднує інтереси суб’єктів бюджетної системи та наскільки контролює цільовий характер руху бюджетних коштів, адже саме це забезпечує реалізацію цілей соціально-економічного розвитку й функцій держави.

Для розв’язання комплексу завдань щодо підвищення ефективності бюджетної політики основні сили держава має зосередити на забезпеченні ефективного бюджетного процесу, формуванні обґрунтованих бюджетних запитів, здійсненні операцій аудиту ефективності виконання бюджетних програм.

Бюджетний процес пов’язаний зі складанням, розглядом, затвердженням та виконанням звітів про виконання бюджету держави й усіх його ланок та реалізацією стратегічних засад бюджетної політики. Тому він повинен починатися з аналізу раніше розрахованих прогнозних показників, які виступатимуть базою для складання бюджету на наступний бюджетний рік, або уточнення показників бюджету у разі необхідності протягом бюджетного року.

За своїм змістом бюджетний процес охоплює визначення основних напрямів бюджетної політики; оцінку потреби країни у бюджетних ресурсах; визначення обсягу видатків бюджету та його доходів; забезпечення своєчасного надходження бюджетних коштів і фінансування видатків; розподіл видатків між функціями держави та бюджетними програмами; складання і затвердження періодичності та річної звітності про виконання бюджету; оцінку ефективності використання бюджетних коштів.

Реалізація будь-якої політики зумовлює необхідність обґрунтування стратегічних і тактичних цілей. В цьому контексті механізм реалізації бюджетної політики виступає комплексом методів адміністративно-правового та економічного характеру спрямований на реалізацію стратегічних і тактичних цілей. Тому для побудови ефективного бюджетного процесу необхідним є чітке визначення та якісне виконання наступних завдань: визначення стратегічних пріоритетів та завдань держави; розробка основних напрямів бюджетної політики; узгодження бюджетної та економічної політики; виявлення та розподіл фінансових резервів; оптимізація перерозподілу бюджетних ресурсів між усіма бюджетами; своєчасне та повне фінансування запланованих видатків; забезпечення економного, ефективного та раціонального використання бюджетних коштів; здійснення контролю за дотриманням податкового та бюджетного законодавства.

Чіткому виконанню цих програм необхідно приділяти дуже значну увагу та вдосконалювати бюджетну політику шляхом подальшого удосконалення бюджетного процесу, впровадження критеріїв оцінки ефективності бюджетної політики; розробляти та запроваджувати методології оцінки впливу прийнятих рішень на довго- та середньострокову перспективу.

Досягнення державою позитивних результатів у зазначених ключових напрямах фінансової діяльності є основою для досягнення європейських стандартів життя народу, високих рейтингів конкурентоспроможності економіки, успішної інтеграції у світову фінансово-економічну спільноту.


Тарангул Л. Л., д.е.н., професор,

проректор Національного університету ДПС України.

Новицький А. М., к.юр.н., ст. наук. співр., начальник

відділу НДЦ ПО Національного університету ДПС України


^ Система оскарження рішення

про застосування заходу впливу


Конституція України зобов’язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами [1]. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що сформувалися у державі (ст. 124 Конституції України).

Відповідно до ст. 124 Бюджетного кодексу України рішення про застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства може бути оскаржено в органі, який застосував дані заходи впливу, тобто в адміністративному порядку.

На прикладі порядку розгляду звернень та організації особистого прийому громадян в органах державної контрольно-ревізійної служби розглянемо систему оскарження дій державних органів за порушення бюджетного законодавства. Порядок розгляду звернень та організації особистого прийому громадян в органах державної контрольно-ревізійної служби затверджений Наказом ГоловКРУ [2]. Відповідно до даного Положення до рішень, дій (бездіяльності), що можуть бути оскаржені в органах ДКРС, належать:

- постанови у справах про адміністративне правопорушення, прийняті з порушенням законодавства;

- вимоги про усунення порушень, що надсилаються за результатами ревізій;

- зупинення операцій з бюджетними коштами;

- призупинення бюджетних асигнувань;

- неналежний розгляд попередньої скарги на рішення, дії (бездіяльність) посадових осіб органів ДКРС та деякі інші.

Відповідні органи під час розгляду скарги на рішення, дії (бездіяльність) посадових осіб органів перевіряють законність і обґрунтованість оскаржуваних рішень, дій (бездіяльності) посадових осіб і приймають одне з рішень щодо:

а) залишення рішення, що оскаржується, без змін, а скарги – без задоволення;

б) скасування рішення, що оскаржується, з одночасним винесенням нового рішення або без нього та притягненням винних осіб до відповідальності;

в) внесення до рішення змін у частині, що не відповідає законодавству;

г) припинення незаконної дії (бездіяльності) посадових осіб органу ДКРС, проведення службового розслідування і притягнення винних осіб до відповідальності;

ґ) скасування повністю або частково акта ревізії, проведеної з порушенням законодавства.

Рішення, що підлягає відміні, а також акти ревізій, проведених із порушенням законодавства, скасовуються повністю або у відповідній частині наказом керівника органу, який проводить розгляд скарги, або за дорученням вищестоящого органу.

При розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення особа, яка її розглядає, перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:

а) залишає постанову без змін, а скаргу або протест без задоволення;

б) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

в) скасовує постанову і закриває справу;

г) зменшує розмір штрафу в межах, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення в межах компетенції.

Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).

Рішення за скаргою на постанову щодо адміністративного правопорушення може бути опротестоване прокурором або оскаржене до суду у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Бюджетного кодексу України рішення про застосування заходу впливу за порушення бюджетного законодавства може бути оскаржено в суді.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на:

- спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

- спори між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, в тому числі делегованих повноважень, а також спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання не чинними адміністративних договорів.

У більшості випадків суб’єктами, стосовно яких застосовуються заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, є суб’єкти владних повноважень. Учасники бюджетного процесу, які мають право на застосування заходів впливу, є також суб’єктами владних повноважень.

Тому оскарження в суді рішення про застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства є, по суті, спором між суб’єктами владних повноважень стосовно реалізації їхньої компетенції у сфері управління і повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, можна стверджувати, що в Україні сформована цілісна система оскарження рішень про застосування заходів впливу. Дана система складається із двох основних частин:

- оскарження рішень в адміністративному порядку;

- оскарження рішень в судовому порядку.

Така система дає можливість забезпечити законність у вирішенні захисту суб’єктів бюджетних відносин, забезпечити належне дотримання чинного бюджетного законодавства, деякою мірою зменшити навантаження на адміністративні суди.


Література


1. Рішення Конституційного Суду України справа №1-2/2002 від // [Електронний ресурс] : [Офіц. текст: за станом на 9 липня 2002 р.]. – Режим доступу : Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА» www. liga.com.ua.

2. Про затвердження Порядку розгляду звернень та організації особистого прийому громадян в органах державної контрольно-ревізійної служби №383 // [Текст] : [Наказ Головного контрольно-ревізійного управління України: офіц. текст: за станом на 28 жовтня 2008 року] // Офіційний вісник України. – 2008. – №100. Ст. 3354.


Третяков В. І., аспірант УДУФМТ


Бюджетна система України


Головною ланкою фінансової системи є бюджетна система, яка організаційно залежить від форми державного устрою і, як правило, складається з державного та місцевих бюджетів. Відношення між державним та місцевими бюджетами будуються на основі єдності бюджетної системи та фінансової політики держави взагалі.

Бюджетна система України – сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіального устрою і врегульована нормами права.

Економічною основою бюджетної системи України виступає народногосподарський комплекс. Складовими елементами бюджетної системи є її структура, принципи побудови і організація функціонування. Структура бюджетної системи визначається Конституцією і бюджетним устроєм. У Конституції та в законі про бюджетні права закріплюються права держави та місцевих органів влади і управління на затвердження своїх бюджетів, на диференціювання доходів і видатків між різними ланками бюджетної системи, порядок їх складання, розгляду та затвердження. Бюджетний устрій ґрунтується на адміністративно-державному устрої України. Бюджет України об’єднує 13,3 тис. самостійних бюджетів.

Державний бюджет України має досить тривалу історію становлення і розвитку. Вона бере свій початок у XVI ст., коли запорозьке козацтво набуло самостійної державності, мало дипломатичні відносини з рядом держав Європи. Була загальновійськова казна, до якої надходили доходи від рибних промислів, скотарства, полювання. Видатки передбачались на військове спорядження, будівництво укріплень, монастирів, утримання закладів для престарілих воїнів, дипломатичних місій тощо.

Нинішня Бюджетна система України складається з державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системі України, є зведеним бюджетом України. Він використовується для аналізу і визначення засад державного регулювання економічного і соціального розвитку України.

Бюджет Автономної Республіки Крим об’єднує республіканський бюджет та бюджети районів і міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим.

До місцевих бюджетів належать обласні, районні в містах, селищні та сільські бюджети. Бюджет області об’єднує обласний бюджет, бюджети районів і міст обласного підпорядкування.

Бюджет району містить районний бюджет, бюджети міст районного підпорядкування, селищні та сільські бюджети. Останні створюються за рішенням районних, міських рад народних депутатів за наявності необхідної фінансової бази. Районні та міські ради визначають доходи відповідних селищних і сільських бюджетів. Бюджет міста, яке має районний поділ, об’єднує міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу.

Бюджетний устрій – це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв’язок між окремими ланками бюджетної системи. Він визначається державним устроєм і адміністративно-територіальним поділом України.

Бюджетний устрій ґрунтується на принципах єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності та самостійності усіх бюджетів, що входять до бюджетної системи України.

Організація функціонування бюджетної системи включає:

- зведений (консолідований) бюджет;

- законодавчу і нормативну базу;

- органи управління;

- комплекс міжбюджетних відносин між платниками податкових і неподаткових платежів, державою і отримувачами бюджетних коштів, державним і місцевими бюджетами.

Принципи побудови бюджетної системи є визначальною основою бюджетного устрою. Вони визначають характерні ознаки і риси бюджетної системи кожної країни. За основу побудови бюджетної системи прийнято принцип поєднання централізованих і децентралізованих ланок, що дає змогу враховувати як загальнодержавні, так і регіональні потреби. При цьому взаємозв'язок різних ланок бюджетної системи може встановлюватися на основі двох альтернативних принципів;

- єдності всіх бюджетів;

- автономності кожного бюджету.

Принцип єдності означає, що всі ланки бюджету в сукупності становлять єдиний (зведений, консолідований) бюджет, який складається і затверджується в загальному обсязі. Принцип єдності забезпечується єдиною доходною базою всіх бюджетів, єдиною системою видатків, а головне — керованістю процесом складання і виконання бюджету з єдиного центру.

Принцип автономності означає, що кожний бюджет, що входить до складу бюджетної системи, є відносно відособленою і самостійною ланкою. Автономність бюджетів забезпечується чітким законодавчим розмежуванням доходів і видатків між бюджетами із забезпеченням кожного бюджету досить міцною і стабільною доходною базою. Кожний бюджет складається, затверджується і виконується відповідними органами влади відособлено і самостійно.

Законодавство України регламентує наступні принципи функціонування бюджетної системи:

принцип збалансованості – це повноваження на здійснення витрат бюджету, які повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;

принцип самостійності – Державний бюджет України та місцеві –бюджети є самостійними. Держава коштами Державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи влади місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів та правом відповідних органів державної (місцевої) влади визначати напрями використання коштів відповідно до законів України, а також самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети;

- принцип публічності та прозорості – державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами;

- принцип справедливості і неупередженості – бюджетна система України будується на засадах справедливості і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;

- принцип обґрунтованості – формування бюджету на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави на основі розрахунків надходжень та витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;

- принцип повноти полягає у відображенні в бюджеті усіх надходжень та витрат бюджету, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади та місцевих органів;

- принцип ефективності – при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягти запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та отримати максимальний результат при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

- принцип субсидіарності – розподіл видатків між бюджетами різних рівнів, повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;

- принцип цільового використання бюджетних коштів – кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;

- принцип відповідальності учасників бюджетного процесу – кожен учасник несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

З вищенаведеного видно, що Бюджетний кодекс України передбачає поєднання принципів єдності й самостійності. На думку вітчизняних фахівців у галузі фінансів, це є неприпустимим. Аргументується це тим, що принцип єдності на практиці не реалізується, оскільки єдиний зведений бюджет на жодному рівні не складається. Самостійність же проголошується суто декларативно, оскільки реальна законодавча база для неї відсутня.


Юревська М. Ю., студентка IV курсу Одеського інституту фінансів УДУФМТ

Орлова О. В. – науковий керівник


Бюджетна система України


Бюджетна система України – це об’єднання всіх ланок державного бюджету на єдиних принципах. Правові засади бюджетної системі становлять Конституція України, виданий на її основі Закон “Про бюджетну систему України”, інші законодавчі акти [3].

Економічною основою бюджетної системи України виступає народногосподарський комплекс. Складовими елементами бюджетної системи є її структура, принципи побудови і організація функціонування. Структура бюджетної системи визначається бюджетним устроєм. Він ґрунтується на адміністративно-державному устрої України. Бюджет України об’єднує 13,3 тис. самостійних бюджетів.

Бюджетна система України ґрунтується на таких принципах:

1) принцип єдності бюджетної системи України;

2) принцип збалансованості;

3) принцип самостійності;

4) принцип повноти;

5) принцип обґрунтованості;

6) принцип ефективності;

7) принцип субсидіарності;

8) принцип цільового використання бюджетних коштів;

9) принцип справедливості і неупередженості;

10) принцип публічності;

11) принцип відповідальності учасників бюджетного процесу [2].

Роль бюджету у державі визначається насамперед тим рівнем забезпечення фінансовими ресурсами, потреб економічного й соціального розвитку суспільства, який здійснюється на основі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту. При цьому бюджет служить важливим засобом вирішення завдань, передбачених економічною політикою держави. Можливості використання бюджету як економічного засобу впливу на соціально-економічний розвиток суспільства зумовлені рядом факторів.

По-перше, бюджет як об’єктивна економічна категорія відображає розподільні відносини, що безпосередньо впливають на економічні інтереси усіх суб’єктів суспільства: держави, суб’єктів господарювання та населення. Саме розподільні відносини та інтенсивність їх цільового спрямування активно впливають на розвиток суспільного виробництва, сприяють зростанню його ефективності.

По-друге, бюджет як економічна категорія тісно пов’язаний зі всією сферою товарно-грошових відносин. Рух грошових коштів і товарів, формування й використання фінансових ресурсів, ціноутворення, формування фондів споживання і нагромадження — все це економічні стосунки, які так чи інакше знаходять своє відображення у бюджеті. Звідси і адекватний вплив його на суспільне виробництво, оскільки бюджет впливає на нього не ізольовано від інших економічних категорій, а разом і одночасно з ними.

По-третє, оскільки бюджет тісно пов’язаний зі всією сферою товарно-грошових відносин, він не розчиняється у цій сфері, а займає особливе місце. Відображуючи економічні відносини між суб’єктами суспільства, бюджет є складовою частиною економічної політики держави. Він виступає важливим засобом, що активно впливає на соціально-економічний розвиток суспільства, на всі сторони суспільних відносин. Бюджет концентрує у собі економічний потенціал суспільства, є дійовим засобом зростання й удосконалення суспільного виробництва.

По-четверте, у бюджеті знаходять своє відображення результати однієї з головних функцій держави – управління економікою, що являє собою взаємопов’язану систему адміністративних і економічних методів, за допомогою яких держава цілеспрямовано визначає процес розширеного відтворення. Усі масштабні економічні заходи у суспільстві відбуваються за безпосереднього використання бюджету[1].

Бюджет значною мірою впливає на рівень ефективності суспільного відтворення, тому його результативність двояка: з одного боку, прямо, шляхом нееквівалентного перерозподілу засобів поза зв’язком із законом вартості, з другого — опосередковано, через різні форми вартісних відносин, впливаючи на економічні інтереси суб’єктів суспільства. За допомогою бюджету створюється такий режим функціонування суб’єктів суспільства, який економічно спонукає до підвищення ефективності їх діяльності.

Сучасні умови розвитку ринкової економіки в Україні характеризуються сприятливими можливостями для посилення тих сторін розподільної й контрольної функцій бюджету, які безпосередньо впливають на соціально-економічний розвиток суспільства. Водночас це лише потенційна можливість. Щоб перетворити її у реальну дійсність, необхідно постійно удосконалювати всю систему економічного управління. Зокрема, необхідно знайти точний математичний вираз для розрахунку поточних витрат, щоб рівномірно рознести їх тягар між поколіннями і у процесі життя кожного покоління. Такі заходи можуть забезпечити очікувані позитивні результати.

Бюджет та бюджетна система загалом відноситься до тієї сфери суспільного життя, що безпосередньо стосується інтересів всіх і кожного і бюджеті відбиваються важливі економічні, соціальні, політичні проблеми життя суспільства і людини.


Література


1. Бюджетний кодекс України, редакція вiд 19.10.2010 на пiдставi 2478-17

2. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України – К., 2010.

3. http://zakon.rada.gov.ua
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Схожі:

Міністерство фінансів україни Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі Новий Бюджетний кодекс України: інноваційна спрямованість І практика застосування iconМіністерство фінансів України Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право науковий журнал Видається 1 раз на два місяці Заснований у січні 2010 р
Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації (серія кв, №16302 – 4774пр від 26. 01. 2010 р.)
Міністерство фінансів україни Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі Новий Бюджетний кодекс України: інноваційна спрямованість І практика застосування iconУКраїнський державний університет фінансів та міжнародної торгівлі

Міністерство фінансів україни Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі Новий Бюджетний кодекс України: інноваційна спрямованість І практика застосування iconУкраїнський державний університет фінансів та міжнародної торгівлі
Міжнародно-правова діяльність України. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р акт про незалежність І побудову...
Міністерство фінансів україни Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі Новий Бюджетний кодекс України: інноваційна спрямованість І практика застосування iconОБҐрунтування застосування процедури закупівлі в одного учасника
Найменування. Харківський інститут фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі
Міністерство фінансів україни Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі Новий Бюджетний кодекс України: інноваційна спрямованість І практика застосування iconУкраїнський державний університет фінансів І міжнародної торгівлі програма кандидатського іспиту зі спеціальності 08. 00. 02 „Світове господарство І міжнародні економічні відносини”
Тема Національні економіки в сучасний світогосподарській системі та моделі їх розвитку
Міністерство фінансів україни Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі Новий Бюджетний кодекс України: інноваційна спрямованість І практика застосування iconУкраїнський державний університет фінансів та міжнародної торгівлі навчальна програма для вступу в аспірантуру зі спеціальності 12. 00. 11 «Міжнародне право»
Розглянуто та затверджено на засіданні кафедри міжнародного права Протокол №1 від 29. 08. 11р
Міністерство фінансів україни Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі Новий Бюджетний кодекс України: інноваційна спрямованість І практика застосування iconРічний план закупівель на 2009 року Харківській інститут фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі (найменування замовника)
Харківській інститут фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі
Міністерство фінансів україни Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі Новий Бюджетний кодекс України: інноваційна спрямованість І практика застосування iconРічний план закупівель на 2010 рік Харківській інститут фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі (найменування замовника)
Харківській інститут фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі
Міністерство фінансів україни Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі Новий Бюджетний кодекс України: інноваційна спрямованість І практика застосування iconПравила прийому до аспірантури Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі у 2012 році
«Положення про підготовку науково-педагогічних І наукових кадрів» 1999 р., постанови Кабінету Міністрів України «Про навчання іноземних...
Міністерство фінансів україни Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі Новий Бюджетний кодекс України: інноваційна спрямованість І практика застосування iconПравила прийому до аспірантури Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі у 2012 році
«Положення про підготовку науково-педагогічних І наукових кадрів» 1999 р., постанови Кабінету Міністрів України «Про навчання іноземних...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи