Фінансів та міжнародної торгівлі навчальна програма дисципліни
Скачати 225.63 Kb.
|
|
УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ ТА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ НАВЧАЛЬНА програма дисципліни „ФІЛОСОФІЯ” ДЛЯ вступУ до аспірантури КИЇВ – 2012УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ ТА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ  НАВЧАЛЬНА програма дисципліни „ФІЛОСОФІЯ” ДЛЯ вступУ до аспірантури КИЇВ – 2012Укладачі: Зелінський М.Ю., кандидат філософських наук, доцент, професор кафедри суспільних наук УДУФМТ ^ старший викладач кафедри суспільних наук УДУФМТ Рецензенти: Бровко М.М., доктор філософських наук, професор кафедри суспільних наук національної музичної академії ім. П.І. Чайковського Білозор Д. В., кандидат філософських наук, доцент кафедри суспільних наук УДУФМТ Розглянуто на засіданні кафедри суспільних наук Протокол № 11 від 14 червня 2012 р. ^ РОЗДІЛ І. Основні етапи розвитку філософської думки
^ Основні проблеми сучасної філософії наукового пізнання
^ РОЗДІЛ І. Основні етапи розвитку філософської думки 1. Філософія, її походження, проблематика та функції. Категорії філософії. сучасні уявлення про філософію, її особливості у порівнянні з міфом, релігією, мистецтвом і наукою. Філософія і філософствування. Концепції походження філософії. Природа філософських проблем, їх зв’язок з фундаментальними питаннями людського буття. Своєрідність філософського пізнання. Філософія і культура. Філософія і політика. Філософія і право. Філософія і наука. Метод і методологія. Філософія та світогляд. Світогляд і наукова картина світу. Структура світогляду. Світогляд як поліструктурне утворення. Рівні світогляду: світовідчуття, світосприйняття, світорозуміння. Основні підсистеми світогляду: пізнавальна, ціннісна та поведінкова. Головні історичні системи світогляду: космоцентрична, теоцентрична, антропоцентрична. Історичні типи світогляду. ^ Зародження основних парадигм філософствування Передумови виникнення філософії у Стародавній Індії. Веди. Упанішади. Релігійно-філософські вчення. Головні філософські школи Стародавньої Індії. Зародження філософії у стародавньому Китаї. Конфуцій про людину та її виховання. Даосизм про начало буття та ідеал мудреця. Антична філософія, її своєрідність у порівнянні з філософією Індії та Китаю. Вчення про буття. Людина як міра усіх речей (Протагор). Самопізнання та належне існування (Сократ). Людина як мікрокосм (Демокріт). Антропологічні мотиви метафізики Платона. Аристотель про взаємопризначенність душі й тіла. Образи існування людини в елліністичній та римській філософії (стоїцизм, епікуреїзм, скептицизм, аристотелізм та неоплатонізм). ^ особливості середньовічного суспільства. Розвиток християнства в західній Європі. Апологетика, патристика, схоластика. Вчення Августина про природу та людину. Феномен сповіді. Боецій про гуманістичну функцію філософії та її значення в понятті людини. Особливості західноєвропейської та східноєвропейської релігійної філософії. Мусульманська філософія. Іоанн Скот Еріугена про "розділення природи". Ансельм Кентерберійський про онтологічне доведення буття Бога. ^ про діалектику. Номіналізм та реалізм. Релігійно-філософське вчення Фоми Аквінського. Дунст Скот про свободу волі. Номіналізм У.Оккама, його значення для сучасної методології науки. Середньовічна есхатологія та теодицея. ^ характерні риси епохи Відродження. Гуманізм і проблема цілісності людської індивідуальності (данте, Петрарка, Альберті). Розробка проблеми індивідуальності у платонізмі та арістотелізмі Італійського Ренесансу. Піко делла Мірандола та П’єтро Помпонацці. Реформація, її ідеї. М.кузанський про людину як центр космічної ієрархії буття. Соціальні теорії. Н.Макіавеллі, Т.Мор, Т.Кампанела та ін. Гуманістичні ідеї еразма Роттердамського. Природознавчі досягнення М.Коперніка, Й.Кеплера, Парацельса, Тахо де Брага. Злам середньовічного уявлення про Землю як центр універсуму і про людину як царя природи. Пантеїзм Дж.Бруно. Скептизм М.Монтеня. ^ Загальна характеристика епохи. Розповсюдження ідей гуманізму в Україні. Творчість ^ Ідея істини. Скорина про значення просвіти та вченості. Специфіка реформації в Україні. Зародження професійної філософії. 6. Західноєвропейська філософія Нового часу формування нової парадигми філософствування. Механіцизм, раціоналізм та емпіризм. Матеріалізм Ф.Бекона, розробка нової моделі науки. Т.Гоббс та його вчення про державу. Р.Декарт про метод пізнання. Раціоналізм Декарта. Б.Паскаль про можливості та межі розсудку. Поняття субстанції у філософії Б.Спінози. Необхідність, творчість, свобода. Методологія В.Лейбніца. проблема несвідомого. Свобода, вибір, теодицея. Д.Локк і його критика теорії природжених ідей Декарта. ^ Актуалізація проблем людського буття, буття суспільства, історії та перспектив розвитку людства. Основні ідеї філософії Шарля Луї де Монтеск’є («Про дух законів»). Роздуми Ф.Вольтера про людину, релігію та історію людства. («Філософські листи», «Метафізичний трактат»). Проблема нерівності між людьми у творчості Ж.Ж.Руссо. Філософські ідеї Ж.Ламерті, Д.Дідро, П. Гольбаха, К.Гельвеція. ^ Місце німецької класичної філософії в історії філософської думки. "Коперніканський переворот" І.Канта. Людина як "громадянин двох світів". Природа і свобода. Теоретичний та практичний розум. Діяльно творча основа буття у філософії Й.Г.Фіхте. суб’єктивна діалектика. Філософія тотожності Ф.В.Шеллінга. Г.В.Гегель, його філософська система та метод. Гегель про закономірності становлення сутності людини. Тотожність буття і свідомості. Діалектика Гегеля. Антропологічний матеріалізм Л.Фейєрбаха. Спілкування та існування людської сутності. Любов як основа спілкування. Універсальність людини. Л.Фейєрбах і криза класичної філософії. Проникнення ідей німецької класичної філософії в Україну (П.Лоцій, І.Шад, Д.Велланський, Кавунник та ін.). ^ Передумови становлення марксизму та його філософії. Проблема відчуження людини, її пригноблення і свободи, ідея самозвільнення. Соціально-практична орієнтація марксистської філософії. Нова концепція соціального буття. Категорія практики. Ідея принципової відмінності буття та свідомості. Два типи суспільних відносин. Суспільний поступ як природничо-історичний процес. Матеріалістичне розуміння історії. Сучасна криза марксизму. Антираціоналістична установка філософії життя. Проблема нераціонального (воля, почуття, інтуїція, несвідоме). Людина, як суб’єкт воління, світ як воля і уявлення (А.Шопенгауер). Ідея надлюдини у філософії Ф.Ніцше. Людське життя як культурно-історичний процес (В.Дільтей). Зародження екзистенціалізму. Екзистенціалізм С.К’єркегора. людина як духовна істота: проблема вибору, свободи і абсурд як ознака екзистенціальної істини. Позитивізм, неопозитивізм, постпозитивізм (О.Конт, Г.Спенсер, Л.Вітгенштейн, Б.Рассел, К.Поппер, Т.Кун). Філософські проблеми науки. Методологія і логіка процесу пізнання. Ідея несвідомого і психоаналіз З.Фрейда. структура психіки. Феноменологія несвідомого. ^ у контексті світової філософської думки особливості української духовності на межі ХІХ-ХХ ст. Проблеми людини та нації в творчості Кирило-Мефодіївського товариства. М.Костомаров про український народний характер. Т.Шевченко як філософ. "Філософія серця" П.Юркевича. Екзистенціальні мотиви в творчості Юркевича. Вплив "філософії серця" на формування "російського космізму", філософії всеєдності В.Соловйова, "філософії спільної справи" М.Федорова, на філософські погляди К.Ціолковського, О.Чижевського, М.Холодного. В.Вернадський про феномен життя, Всесвіт, людство і ноосфера. Вплив поглядів В.Вернадського на світову філософську думку. "Філософія серця" і російськомовна школа "київського гуманізму". Л.Пестов як один з фундаторів сучасного екзистенціалізму. Проблема людини, сенсу історії та творчості в філософії М.Бердяєва, І.Франка, М.Лоського, П.Флоренського, С.Булгакова. філософія І.Франка. проблема поступу, людини та свободи. Філософські погляди ^ соціально-філософські ідеї М.Драгоманова, їх вплив на розвиток слов’янського менталітету. Концепція національної еліти в історіософії В.Липинського та в політології Д.Донцова. Д.Чижевський про чинники формування української духовності. Вплив Д.Чижевського на європейську духовну культуру. ^ Діалог філософських доктрин Плюралізм сучасної західної філософії. Проблема людини як один з головних напрямів їх взаємодії. Антропологічна філософія. М.Шелер про природу людини та її місце у всесвіті. Послідовники Шелера в пошуках сутнісних рис людини (Г.Плеснер, А.Гален). Феномен людини в християнському еволюціонізмі П.Тейяра де Шардена. Структурна антропологія К.Леві-Строса. Основи феноменології Е.Гусерля. Життєвий світ як основа суб’єктивності. Філософські погляди ^ та О.Лосєва. Особливості феноменологічної методології. Екзистенціалізм М.Хайдеггера, Ж.-П.Сартра, А.Камю, К.Яспера. Людина в загальній структурі буття. Сенс існування. Трансценденція. Проблема свободи. Екзистенція і комунікація. Еволюція релігійної філософії у ХХ ст. Неотомізм, його антропоцентрична переорієнтація. Персоналізм. Особа як унікальна суб’єктивність, шляхи її самореалізації. Філософські погляди П.Флоренського та С.булгакова. Неофрейдизм. Проблема душі сучасної людини, психіка з енергетичної точки зору, структура і архетипи колективного несвідомого у філософії К.Юнга. поняття "соціального характеру" в філософії Е.Фромма. Антропологічні орієнтації філософської герменевтики, прагматизму та неопозитивізму. Спілкування і розуміння. РОЗДІЛ ІІ. Основні проблеми сучасної філософії наукового пізнання ^ Світ людського буття філософський аспект проблеми походження людини. Можливості і межі палеоантропології у поясненні походження людини. Трудова концепція антропогенезу Ф.енгельса. Гіпотеза виникнення людини З.Фрейда. Виникнення людини і становлення символічної діяльності (Е.Кассірер). Християнський еволюціонізм П.Тейяра де шардена про походження та мету існування людини. Духовно-матеріальна природа людини за М.Шелером. Поняття суспільства та суспільного буття. Історичність буття суспільства. Світ як сукупна реальність. Проблема субстанції. Матеріалістичний та ідеалістичний монізм. Поняття матерії, його історичний генезис. Філософське та природничо-наукове розуміння матерії. Рух, час та простір. Критерії субординації форм розвитку матерії та духу. Головні концепції розвитку. ^ буття як діяльність. Концепція діяльності сутності людини, її межі. Діяльність і споглядання. Види діяльності – духовна та практична. Проблема практики у філософії. Практика як основа життєдіяльності людини. Структура практики. Практика і культура. Людинотворча функція практики. Практика і онтологія суспільного буття. Цінністно-духовні орієнтири суспільної практики. ^ Свідомість і несвідомість духовність, її особливості. Категорії "дух", "душа", їх роль в осмисленні внутрішнього світу людини. Ідеальне, його природа. Феноменологія духу. Проблема походження та сутності духовного. Дух і свідомість. Головні концепції походження свідомості. Свідомість як субстанція. Свідомість як функція мозку і відображення дійсності. Основні концепції походження свідомості. Самосвідомість, її форми та структура, предметність та рефлексивність. Феномен несвідомого, його природа та функції. Місце несвідомого в духовному світі людини. Роль несвідомого в людському бутті. Деякі шляхи впливу на несвідоме (аутотренінг, медитація, молитва). Суспільна та індивідуальна свідомість. Архетипи колективного несвідомого. Форми суспільної свідомості. Духовність суспільства. Політична свідомість і діяльність. Правосвідомість. Мораль як регулятор життєдіяльності. Естетична свідомість і освоєння світу. Специфіка релігійної свідомості. ^ Унікальність природи людини. Життя і розум у контексті глобальної еволюції Всесвіту. Інтелект, почуття, пам’ять і воля, як здатності людини. Людина як соціокультурна форма буття. Співвідношення понять. «людина», «індивід», «особа», «особистість», «суб’єкт». Основні форми діяльності людини. Проблема людської свободи та відповідальності. Основні виміри людського життя. Проблема сенсу життя людини. Життя, смерть і безсмертя, як виміри людського існування. Проблема евтаназії. Філософське осмислення феномену щастя. ^ Пізнання і знання. Соціокультурна детермінація пізнавальної діяльності. Суб’єкт і об’єкт пізнання, особливості їх взаємодії. Сучасні концепції теорії пізнання. Можливості та межі пізнавального процесу. Чуттєве і раціональне, емпіричне і теоретичне, абстрактне і конкретне у пізнанні. Опосередковане (логічне, інтелектуальне, умоосяжне (інтеллігібельне) та безпосереднє (ірраціональне, містичне) пізнання та творчість. Вчення про істину. Проблема істини в теорії пізнання. Істина та правда. Істина як процес (істина об’єктивна, абсолютна і відносна, конкретність істини). Істина і хиба, ймовірність, вірогідність. Критерії істини. ^ Феномен творчості. Головні концепції творчості в історії філософії. Передумови та онтологічний сенс творчості. Етапи і структура творчого процесу. Особливості творчого мислення. Мислення і матеріально-предметна діяльність. Мислення, свідомість та несвідоме у творчості. Творчий ерос і архітектонічний інстинкт. Натхнення. Творча воля. Талант і хист як соціокультурний феномен. Творча інтуїція. Інсайт. Еволюція і творчість. Творчість, свобода, об’єктивація і комунікація. "трагедія" творчості. Творчий задум та його здійснення. Евристика. Розвиток творчих здібностей людини. Творчість – найвища форма активності людини. ^ Спілкування і розуміння головні напрями в осмисленні соціокультурного виміру світу. Відчуження та шляхи його подолання. Конфлікти, методи їх розв’язання. Індивідуалізм. Організація колективу як примусовість і організація як гармонія інтересів. Проблема засвоєння та відтворення культури людиною. Категорії культури. Розпредмечення соціокультурних цінностей і становлення людської особистості. Особистість, як самоцінна і самодостатня істота. Унікальність і самототожність особистості. Проблема інтерсуб’єктивності як основи спілкування. Концепції спілкування. Розуміння як метод пізнання іншого і ставлення до дійсності. Розуміння і саморозуміння. ^ Суб’єкт історичного процесу основні проблеми і напрями розвитку суспільно-філософської думки на сучасному етапі. Значення проблеми особистості як основи усіх напрямів соціальної філософії. Наука, утопія, суспільна міфологія. Соціальна філософія як раціональний спосіб самоусвідомлення суспільного буття особи, смислоутворюючих, ціннісних констант її життя. Історія суспільства та історія природи. Історія та філософія історії. Головні концепції філософської історії, історична необхідність. Причинність та доцільність. Суб’єкт історії. Суспільна детермінація, включення в суспільну діяльність. Закони та рушійні сили історії, проблема її смислу. Необхідність і свобода. Проблема спрямованості історії. Становлення ідей суспільного прогресу. Еволюціонізм в ХХ ст. глобальні проблеми ХХ ст. та головні суспільно-політичні процеси. Проблема "ціни" прогресу. Суспільні ідеали і прогрес. Добро і зло в історії. Майбутнє людства як предмет дослідження та прогнозування. Свобода і відповідальність в історії. ^ суспільне виробництво як соціально-філософська категорія. Технологічні, суспільні, людські "виміри" виробництва, його структура, тенденції розвитку. Людина як основа, мета і засіб виробництва. Духовне виробництво, його специфіка. Співвідношення технологічного і суспільно-економічного способів виробництва, їх історичні типи. Сутність і структура продуктивних сил. Діалектика продуктивних сил і суспільних форм їх розвитку. Технологічні і соціальні революції: проблема їх співвідношення. Сутність і природа НТР. Теорії науково-технічного процесу в концепціях індустріального і постіндустріального суспільства. Людина і праця в творах ^ та ін. 21. діалектика розвитку світу, людини, пізнання. Типи діалектики, її зміст та функції "Людина – світ" як предметне поле філософії. Суперечність і процесуальність буття світу і людини. Два способи філософського осягнення буття: метафізика і діалектика. Софійна природа діалектики. Метафізичний спосіб мислення, його межі. Діалектика як вчення про розвиток і спосіб філософствування. Зміст та різновиди діалектики, її категорії. Проблема законів діалектики. Закон взаємного переходу кількості та якості. Закон єдності та боротьби протилежностей. Закон заперечення заперечення. Модифікації діалектики в сучасних філософських доктринах. ^ у науковому пізнанні наука як об’єкт філософського дослідження. Типологія філософських і методологічних проблем науки. Філософські засади науки. Філософія як рефлексія над наукою. Прогностична місія філософської рефлексії. Філософія і наукова творчість. Риси творчої особистості. Філософія як засіб включення наукового пошуку у широкий соціокультурний контекст. Евристика наукового пошуку. Стиль мислення і філософія. Взаємодія наук та фактор їх розвитку. Методологічна єдність і багатоманітність сучасної науки. Міграція методів, засобів і концептуальних схем із однієї галузі знання в іншу. Методологічне значення діалектики єдності і багатоманітності наук. ^ Позитивізм ХІХ ст. вчення про науку у філософії О.Конта. еволюціонізм Г.Спенсера. Індуктивізм (Д.Міль, І.Джевонс). Концепція філософії науки Е.Маха. Проблеми філософії науки у неокантіанстві. Марксизм. Філософська концепція науки в працях К.маркса, Ф.Енгельса. категоріальні засади наукового мислення. Соціально-практичні основи науки. Неопозитивістські концепції методології науки (^ концепція розвитку наукового знання К.Поппера. Теорія наукових революцій Т.Куна. Концепція П.Фейерабенда. Еволюційна модель Ст.Тулміна. Філософія науки Г.Башляра та Л.Уайтхеда. Співвідношення наукової думки і наукового духу. Концепція "нового раціоналізму". "Новий образ" науки. Проблема зв’язку філософії (метафізики) і науки. Методологічні ідеї філософії структуралізму, феноменології та герменевтики. Етика та праксеологія науки. Проблема гармонії істини, добра та краси в творчості вченого. Свобода наукового пошуку та соціальна відповідальність науковця. ^ наукове знання і науковий метод, їх структура. Наукові абстракції. Науковий текст. Інфраструктура науки. Основні форми наукового пізнання (факт, гіпотеза, закон, теорія, концепція). Основні процедури наукової діяльності (спостереження, вимірювання, збір даних, опис, експеримент, пояснення тощо). Наукові методики як засіб пізнання. Філософські аспекти наукового пошуку. Системний характер дослідницької діяльності. Наукова проблема і гіпотеза. Особливості емпіричного і теоретичного етапів. Вибір предмету, засобів і методів дослідження. Класифікація спеціальних наукових методів. Виклад та обгрунтування наукових результатів. ^ щодо засвоєння курсу „Філософія” До загальних вимог засвоєння курсу належать: 1) безпомилкове знання періодизації історії світової філософії з визначенням сутності предмету наукового пізнання цього періоду, наукових філософських шкіл, основних представників цих шкіл, рівним чином, як і основних течій сучасної світової філософії; 2) точне розуміння сутності того чи іншого наукового відкриття, що зроблене у певній філософській школі давнього чи сучасного періоду, з визначенням сутності постановки наукової проблеми, методики і методології її розв’язання з викладом відповідних доказів, аргументацій та обґрунтувань зазначеного автора на основі знання першоджерела; 3) вміння поєднати знання з історії та сучасної світової філософії, особливо з філософії науки, соціальної філософії, логіки та методології науки з аналізом сучасного стану суспільства, теорією економічного пізнання, проблемами розбудови правової держави, економічною проблематикою внутрішньої та зовнішньої торгівлі України в системі світових міжнародних відносин, міжнародного права та правознавства. ^ на вступному іспиті з Філософії Глибоке засвоєння курсу з дотриманням раніше вказаних вимог “1”, “2”, “3”, але без знання оригінальних текстів світової та вітчизняної філософії давнього, нового або новітнього періодів – оцінка “задовільно”; Засвоєння курсу у поєднанні з знанням оригінальних текстів (принаймні одного фрагменту цілісного тексту з класичного надбання світової філософії кожного історичного періоду та сучасності) – оцінка “добре”; Вільне володіння курсом, вміння оперувати першоджерелами та здатність до залучення знань із світової філософії, особливо з логіки та методології науки, філософії права, економіко-філософської проблематики до аналізу сучасного стану суспільства, теорії держави та права, громадянського суспільства, проблем світової економіки і торгівлі, міжнародного права – оцінка “відмінно”. Рекомендована література Підручники, навчальні посібники
^
ПЕРШОДЖЕРЕЛА
|
