Удк 811. 161. 2’367. 335(09) М. П. Сулима icon

Удк 811. 161. 2’367. 335(09) М. П. Сулима




Скачати 286.72 Kb.
НазваУдк 811. 161. 2’367. 335(09) М. П. Сулима
Дата10.09.2012
Розмір286.72 Kb.
ТипДокументи
1. /11smprch.docУдк 811. 161. 2’367. 335(09) М. П. Сулима

УДК 811.161.2’367.335(09)

М. П. Сулима,

аспірант

(Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова)

braintest@ukr.net

Особливості функціонування складнопідрядних речень часу
у пам'ятках XVIII ст.


У статті проаналізовано структурно-семантичні особливості складнопідрядних речень з підрядними часовими у пам’ятках XVIII ст. різних жанрів. З’ясовано особливості функціонування власне українських і запозичених сполучників, зокрема досліджено, з якими значеннями функціонують сполучні засоби в аналізованих пам’ятках і які співвідносні слова їм можуть відповідати у головній частині.

XVIII ст. в історії української літературної мови стало одним із найсуперечливіших в оцінці дослідників. Ідеться про те, що в цей час українська мова поступово втрачає ті функції, які вона виконувала в попередні століття, зокрема була мовою офіційного діловодства. Натомість серед владних кіл починає все більшої ваги набирати мова російська, що перебирає на себе функції, втрачені українською, і водночас справляє на неї свій уплив. Варто зауважити, що раніше, а саме в другій половині XVII ст., відбувався зворотний уплив: "російська літературна мова зазнає сильного впливу української літературної мови" [1: 25].

Про "розірвання" єдиної літературної мови на дві – стару непереривну західну і нову східну пише І. Огієнко: "на східноукраїнських землях в XVIII віці розпочинаються сильні російські впливи, які, при допомозі урядових утисків, зовсім відірвали східну Україну від її давньої літературної мови" [2: 140]. Дослідник звертає увагу на іншу проблему зазначеного періоду – поділі Української держави не лише територіально, але й мовно.

М. К. Бойчук наголошує на тому, що у XVIII ст. українська літературна мова припиняє своє існування, на західних територіях її замінює польська мова, а на східних – російська. На думку дослідника, ця мова була непотрібною як владі польській і російській, так і самому українському народові, оскільки "як у своєму архаїзованому, так і в своєму полонізованому варіантах вона на той час дуже віддалилася від живої мови українського народу" [3: 62]. Ідеться, передусім, про літературну мову, тобто про мову державного законодавства, урядування школи, науки, церкви. Однак це не означає зникнення української мови загалом, адже важко уявити собі український народ, який раптово перейшов на іншу мову, ту ж російську чи польську, а потім наново створює свою, українську.

М. А. Жовтобрюх заперечує думку про те, що стара українська літературна мова припинила своє існування і що між "старою" й "новою" українською літературною мовами існував повний розрив. На думку дослідника, можна говорити лише про звуження обсягу її стилістичної диференціації [4: 36], зокрема про занепад офіційно-ділового стилю староукраїнської мови (і перехід ділового листування, діловодства в Україні на російську мову), усунення також і зі сфери освіти, що призводить до занепаду і наукового стилю. Проте саме в зазначений період провідним стає структурно-типологічний різновид староукраїнської мови, в основі якого лежить жива народна мова [4: 37].

В. М. Русанівський пояснює перехід письменників з України з української на російську мову прагненням бути зрозумілими: "українські автори XVIII ст., пишучи свої твори, свідомо чи несвідомо, хотіли влитися в загальноросійський культурний контекст" [5: 130]. Мовознавець зауважує, що староукраїнська мова у зазначений період продовжує функціонувати, проте без перспектив подальшого розвитку, оскільки нею не видавалася друкована продукція. Ю. Шевельов також говорить про вплив російської мови: "вивчаючи пізньосередньоукраїнський період [це період після перших років XVIII ст. – М. С.], дослідник часто має справу з мішаниною української та російської мов у різних пропорціях" [6: 54].

В. В. Німчук зауважує, що "основні характеристики нової української мови склалися вже на кінець XVII ст." [7: 11]. Це дало підстави дослідникові кваліфікувати мову від кінця XVII ст. як "новоукраїнську".

В. А. Передрієнко в цей період виділяє п’ять стилів: художній, публіцистичний, науковий, діловий і конфесійний (також формується епістолярний жанр). Пам’ятки епістолярного жанру, на думку В. А. Передрієнка, засвідчують "вирішальну роль живомовного компонента в історично тривалому процесі становлення національної літературної мови" [8: 95]. Досліджуючи приватне листування представників тодішньої соціальної верхівки, мовознавець стверджує, що вони користувалися живою народною мовою, хоч і оформленою відповідно до звичних тоді літературно-писемних вимог [8: 122]. Остання третина XVIII ст. засвідчує перехід соціальної верхівки на російську мову, а в середині й другій половині XVIII ст., на думку В. А. Передрієнка, відбувається перехід староукраїнської літературно-писемної мови до нової літературної мови, що формувалася на народній основі: "в кожному структурно-функціональному стилі і жанрі XVIII ст. фіксується більш-менш значна кількість народно-розмовних елементів, причому засвоєних як природна частина лінгвостилістичної тканини" [9: 31].

М. Мозер поділяє XVIII ст. на три підперіоди: 1) 1700-1722 рр. ("перша фаза доглибної русифікації кадрів і мови"); 2) 1723-1764 рр. ("потужні русифікаційні тенденції перемежовуються з періодами часткової автономії Гетьманщини"); 3) 1765-1786 рр. ("урядування та діловодство ведуться майже виключно російською мовою" [10: 286-287]). Аргументуючи такий поділ свідченнями з пам’яток, дослідник зауважує все більше зростання частки російської мови у діловодстві, зокрема, "російська мова у східноукраїнському діловодстві представлена тим дужче, чим офіційніший характер має документ" [10: 300]. Тож ідеться про поступове відмирання української ділової мови на українських теренах. Загалом М. Мозер доходить висновку, що українська мова у Східній Україні на певний час припиняє функціонувати "як знаряддя культурної комунікації" [10: 302], цим самим він ставить під сумнів тезу про тяглість розвитку літературної мови загалом.

Отже, спільною для всіх дослідників є думка про поступове витіснення у XVIII ст. української мови не лише з діловодства, але й приватного спілкування, зокрема листування. Тому важливим завданням є дослідити окремі мовні рівні, зокрема синтаксичний, виявити запозичення у них з інших мов – російської та польської. А також з’ясувати, як територіальний поділ пам’яток упливає на функціонування в них тих чи інших сполучних засобів.

Метою статті є дослідження особливостей семантики і структури складнопідрядних речень часу у пам’ятках XVIII ст., уживання в них сполучних засобів.

Одним із найпоширеніших сполучників у староукраїнській мові XVIII ст. є сполучник як, що, на думку дослідників, був властивий розмовній мові [11: 248], тому його вживання свідчить про наближення писемної мови до розмовної. Найуживанішим він виступає у документах, лікарських і господарських порадниках. Сполучник як є загальночасовим, тобто виражає значення часу в широкому розумінні.

В аналізованих конструкціях зі сполучником як представлено відношення одночасності та різночасності:

І. Одночасність:

1. Відношення повної одночасності передбачають наявність дієслів-присудків переважно у формах дієслів недоконаного виду: Як посилав, мовить, мене атаман Леско Кривец одкоповати грошей, то говорив так (АП, 1711, 235); А потимъ, якъ де, онъ, Савостяновъ, wт попа ехалъ въ квартеру свою, то той козакъ Урмhничъ сидhлъ въ шинку (ДНРМ, 1732, 242-243); А якъ тратили <,> онъ, Карпенко, в них просился <,> чтоб душею даровали (1735, 269);

2. Відношення часткової одночасності представлені конструкціями, в яких переважають різновидові форми дієслів-присудків: коли протягом тривалої дії, вираженої формою недоконаного виду, відбувається коротка, завершена дія, виражена формою доконаного виду: А якъ ишли до винници, римъского <,> сторговалъ Илко перепустъ горhлки (ДНРМ, 1714, 68); Я гроши отдала Герасимовh, зятевh, якъ ехалъ до пtна в Сорочинцh (1728, 186); И якъ онъ ставъ ко двору его приближатис, то онъ, не допуская его въ двор, ворота затворив (1732, 243); хотhлъ мене допитатися правди Иванъ за пляшку горhлки, якъ приходилъ я на тhкъ Сhренкои к молотником (1752, 325); которій тогда увидhли, якъ уже к самому зближилис (ЯМ, 1739, 283).

2. Різночасність, у яких дієслова-присудки в обох предикативних частинах (або лише в підрядній) виражені формами доконаного виду:

1. Слідування, у яких дія головної частини слідує за дією підрядної: Як же атаман, розвязавши гроши, розсипав все самии копhйки, тогди я, асаул, жменю копhіок собh взяв (АП, 1711, 235); Якъ приишолъ староста до двора Потиличиног[о] і застал Ермолу, в хатh лежачого, на постелh, и порвалъ за волоси і поволюк вон іс хати в сhнцh, надвор (ДНРМ, 1726, 179); И пот[о]м, якъ Трифановскии сказалъ: "Озмhт же его в винницю <,> я еще завътра поновлю", такъ оны и розиишлися (1731, 238); А еи мужъ Хома, якъ в домъ привела его, пяного, никуда уже днемъ не ходилъ и не ездилъ (1740, 288);

2. Швидке слідування дій, у яких наголошено на незначному часовому інтервалі між діями головної і предикативної частин, переважно у головній частині в таких реченнях ужито прислівник, що уточнює значення сполучника: И якъ привели мнh коня оног[о] <,> такъ заразъ отпустилем Калчиновца (ДНРМ, 1728, 189); а якъ ти вирвался, то заразъ пошолъ і звhстилъ братовh его Семену (1740, 275); и якъ почне о(т) береговъ топи(т)ся, заразъ вкидай туда сhрки потроху уто(лъ)ченой по колко кротъ (ЛГП, 27);

3. Передування, у яких дія головної передує в часі дії підрядної частини: А пред тимъ времямъ, якъ мhла родити, за нhсколко дній, пришовши он же, Клhтченко <,> ночною порою до неи, Гарпини Деревянчихи, и говорилъ ей такіе слова (ДНРМ, 1729, 215); А наперед того, якъ панъ Яковъ велhлъ покоиного Івана кіями бити, то Яковъ Рожанскій, староста березовскій <,> вдарил Івана въ свhтлицh по щокахъ <,> и въ комнату отпровадил (1731, 240). Цей тип відношень представлений лише двома прикладами у документах написаних 1729 р. (Справа жительки с. Івахників Горпини Дерев’янченко, козацької вдови, що втопила у річці позашлюбну дитину) та 1731 р. (Справа про вбивство козака с. Березовиці Івана Кононенка панами Яковом і Василем Трифановськими та їх старостою Яковом Рожанським). В обох реченнях для вираження передування дії головної частини дії підрядної, вживаються сполучення – пред тимъ времямъ, наперед того.

Власне особливістю функціонування сполучних засобів в аналізований період є все частіше вживання прийменниково-займенникових сполучень та прийменниково-іменникових сполучень із займенником, що в сучасній українській мові становлять частину складеного сполучника. Вони слугують для увиразнення семантики загальночасового сполучника: Приехали Трохим Крис. з Титом и вручили реестр горhлки посля того, якъ перестали, по силh запрhтителного указа, робит, у винницh оставшойся (ЯМ, 1738, 194); а посля того, якъ прийшли всh в столовую гетманскую, то генерал аншефъ Румянцов дарил Лhвену лошад свою со всhм убором (1740, 328). У першому прикладі прийменниково-займенникове сполучення посля того ще зберігає власне наголошення, у другому його можна розглядати як частину складеного сполучника. Порівняймо попередні приклади, у яких поряд зі сполучником ужито сполучення пред тимъ времямъ, наперед того, проте одиничні приклади не дозволяють стверджувати, що ці сполучення функціонують уже як усталені складені сполучники. Тобто можна зробити висновок, що у цей час ще триває процес їхньої граматикалізації.

Трапляються приклади, в яких сполучник як виступає у конструкціях, у яких часове значення обмежене певними рамками тривання дії, а саме початковим її моментом: бо ми з Грицком зазналися од того часу, як он дал мнh вуз соломи й одного часу говорил мнh (АП, 1715, 271); а с половини снhгъ з метелицею великий в первое от того времени, якъ потерался декавр: 15 ч. (ЯМ, 1735, 3). У таких складнопідрядних конструкціях також ужиті в головній частині сполучення, що уточнюють значення сполучника, дозволяють однозначно кваліфікувати відношення між частинами. Те, що вони не становлять частини "складеного сполучникового виразу" (за термінологією Л. А. Булаховського) [12: 26], засвідчує варіативність одного з компонентів (різні іменники – часу, времени), а також наявність у другому прийменниково-іменниковому сполученні з займенником слова первое.

Близькими до таких конструкцій є речення, у головній частині яких конкретизовано "часову відстань між діями" [13: 218]. Так, в одному документі, написаному сотенним писарем Іваном Лахневичом 1730 р. (Слідство за скаргою власника с. Свидівця Михайла Циганчука на козаків, що ніби захопили його ґрунти) вжито кілька таких конструкції: что лhтъ тому будетъ болшъ пятидесят <,> якъ купил gрунтъ тесть его покоиній Іван Михно не в подданнаго пана Циганчука Яреми Кривоноса <,> но в козака Хвеска (ДНРМ, 1730, 223); что лhтъ тому будетъ тридцят сhмъ <,> якъ приишол в село Свhдовець з Кобижчи, на волномъ мhсцу поселился (1730, 223); что будетъ тому лhтъ десят, якъ купилъ gрунтъ в попа тамошнего за чтири на дцят золотих (1730, 225). Їхньою особливістю, порівняно з попередніми конструкціями, є те, що у них важливішою є часова відстань між діями, а не початковий етап. Як видно з наведених прикладів, для таких конструкцій властивий сталий порядок слів, варіюються лише числівники. Якщо часовий сполучник стоїть не на початку підрядної частини, то темпоральне значення до певної міри послаблюється, натомість посилюється означальне: что по доношенію полковника Ахтирскаго Лесевицкаго, а по приказу князя Госсен Гомбурского в юрисдикцhи св. Лазара, там во Лвовh викопали нhкоторую женщину з земля, уже три неделh якъ погребенную (ЯМ, 1735, 18).

Сполучник як ужитий і в реченнях, у яких підрядна частина розгорнуто виражає час дії головної частини: В понеделъковій, сентябра<,> 8 <,> денъ, сего году, порался онъ на току около пашнh вранцh, якъ начало слонце зходит (ДНРМ, 1740, 282); Бhда былъ до прама пяянъ, и в домъ свой, якъ слонце zаходило, пришовши, и спатъ лягъ (288).

У складнопідрядних часових реченнях зі сполучником як уживаються різні співвідносні слова1. Крім то, тогда, у пам’ятках засвідчене вживання співвідносного так: А як зъехалисмося уже до господ, так он, Петро Погрhбний, повhдал мнh (АП, 1704, 227); а як прийшов из дороги, так тое висвhдченнее Цецурою мнh люди ознаймили (227); Потим як стали его допитоватися самой скутечной правди, так он Грицко Пhтушенко признался (1715, 271). В аналізованих пам’ятках ще функціонують такі: потом (потим) – А потомъ, якъ сказалъ атаман, … такъ он сталъ лаяти атамана (ДНРМ, 1728, 193); часом – А часомъ, якъ надобно мнh, Fилипу, до комори <,> то ключъ господаремъ Іваненкомъ даванъ мнh билъ (1725, 169) (в останньому реченні дії повторювані, що зумовлює появу умовного відтінку); рано – Сего дня з ночлhга вставши рано, якъ мhсяцъ зійшолъ, пріехали в Роменъ скоро свhтъ и обhдали (ЯМ, 1736, 85).

У сучасній українській літературній мові кількість співвідносних слів, зокрема "співвідносно-конкретизуючих" більша, ніж у староукраїнській мові. Крім зазначених співвідносних слів, у пам’ятках XVIII ст. можна виявити також "співвідносно-уточнюючі" (за термінологією М. С. Семенюченко), що виступали у складнопідрядних реченнях, підрядна частина яких "накреслює якийсь вужчий відрізок у межах ширшого часового значення, вираженого цим словом, тобто уточнює його" [13: 144]. Наприклад: иж еще у осень пред Собором св. Архистратига Хр. Михаила, як булисмо тилко двое нас з небожкою дhвкою в дому, того часу з оною первий раз грhх телесний пополнилем (АП, 1703, 214); же еднои ночи, як ночовала на рынку, стерегла горhлки Юрчишинои, того часу там же, на ринку, ночовав над своею капустою, над кадовбом, Стецко Швець, й сторожи були там (1712, 240); едного часу як седhл Переваруха на селh з людми у зеленом жупанh, еден чоловhк, там же сидячи, зажартовав, мовячи (244); же прошлого року о Петри, як роздавали горhлку гетманскую, тогди пяни ми зійшлися з Іванихою Рунчихою и вшетечний грhх учинили (1714, 264); И пойшли од шинкаркы Безкровной вечеромъ, якъ статокъ с полъ в село прийшолъ и слонце еще не зайшло, и болше к ей, шинкарцh, не приходили (ДНРМ, 1740, 284); чтоб на поле наше гною навозил, а весною, якъ буде спахиват, смhшалъ з землею (ЯМ, 1740, 380). У наведених реченнях, на відміну від сучасної української мови, поряд зі співвідносними уточнювальними наявні і конкретизуючі слова. У такий спосіб наголошується на одночасності дій підрядної і головної частин. Такі засоби ускладнення речення можна пояснити незавершенням процесу становлення складнопідрядних речень з підрядними часовими у відповідний період.

Отже, сполучник як у XVIII ст. трапляється в реченнях із різними часовими відношеннями і в пам’ятках різних жанрів, що було зумовлено його активним функціонуванням в аналізований період.

Одним із найпоширеніших загальночасових сполучників у мові пам’яток XVIII ст. був сполучник когда. Не засвідчений він у староукраїнській мові XIV-XV ст., проте фіксує його Словник української мови XVI – п.п. XVII ст. [14: 14: 159] Власне активне функціонування цього сполучника у XVIII ст. є наслідком упливу російської мови [15: 106].

Сполучник когда був синонімічним коли, так само вживався у реченнях для окреслення одночасності і послідовності дій [14: 14: 159]. І в тих, і в тих могли вживатися співвідносні слова. Конструкції, в яких дії головної і підрядної частин виступали як одночасні: когда мы приходили къ гаю поповому, под Подоловъ <,> wнъ, Павелъ, з Левченкомъ нагнал насъ (ДНРМ, 1710, 47); А когда зъ рhчи сталисмо того дяка воровъство являты <,> и к нему привъмhшовати <,> онъ, Бубенко, почалъ тому таитися, мовячи (1714, 65); Когда былъ еще сотником роменскимъ покойній Яковъ Лукяновичъ, тогда належалъ я в службh до его, Лукяновича (1728, 201); Ко(г)да буду приижджати до Киева, буду особливи(й) листъ до вtм. добродhя писати (П. л., 1723, 34); и когда наша армhя стала к горам зближатис, то ввес лагер мало застановился (ЯМ, 1739, 282).

Трапляються речення, в яких для підкреслення одночасності вживається корелят в тот час: когда начавъ Марковичъ строитис въ Ромнh, в тотъ час, ради разширення дворового <,> повелhлъ и юй помhжного отчизного дворища уступитис <,> и знести будинки (ДНРМ, 1728, 202); О чомъ ког(ъ)да тое з(ъ) нами сва(т)ство зачиналось, то в(ъ) то(т) ча(с) писали(с)те и вм. м(с). пtнъ до мене (П. л., 1723, 38). У наведених реченнях конструкція в тот час і сполучник когда розміщені дистантно. Пор. речення, в якому означально-часове відношення між частинами: що тратиле(м) в то(й) ча(с), ко(г)да поби(л) Зу(р)ма(н) слугу моего (1717, 22) – у цьому прикладі корелят в той час уживається безпосередньо перед когда. Водночас варто зауважити, що сполучення в той час не становить з когда єдиного сполучникового виразу, у таких реченнях наявність опорного іменника з темпоральним значенням зумовлює появу означального відтінку.

Крім корелята в тот час, трапляються також в то время, в ту пору, в тh пори: когда виправа була козакомъ под Самар ити <,> в то время и Никита Гуриненко со всhмъ надлежащимъ приборомъ <,> во онии походъ ити нарядилъся (ДНРМ, 1728, 180); в ту пору: А когда ж wн ухватил мене за груди <,> въ ту пору и я, покинувши палицю <,> и его въхватил за груди (1733, 263); в тh пори: А когда прибудетъ мо(й) мужъ з Глухова, в тh пори, по и(с)правки пи(с)менно(й), вtм. tм. пtну о тhхъ озерахъ о(т)вhта учини(т) не о(с)тави(т) (П. л., 1745, 109). У таких реченнях одночасними дії підрядних частин є щодо часового відрізка, позначеного спеціалізованими обставинами. Наприклад, у реченні Когда же оная жени моей дочеръ сказала, что оная нежива <,> то в ту пору побhгъ я с под хати прамо на Къриву Руду (ДНРМ, 1740, 291) дії послідовні – спочатку сказала, потім побіг. Проте за допомогою співвідносного сполучення в ту пору наголошено на тому, що вони відбувалися в одному часовому зрізі: часова відстань між ними взагалі стирається. Схожі приклади і зі сполучником як, у яких ужито корелят того часу: Як правh окалhчился був на ногу Василь Археменко й велми на ногу хоровал, того часу почал минh говорити (АП, 1712, 242); недавно як вибhгла овечка з гумна й побhгла у той кут, … и там того часу овечка й пропала (244).

Так само, як і сполучник як, когда ужито і для вираження послідовних дій: А когда отпочили его лошади, то оной ходилъ з сhчовим козаком Прокопомъ Дубровою за добичу лисиц (ДНРМ, 1745, 307); И когда оны о себh обявили, что запорожцы, то онъ, капитанъ, сойшовся с ними (1745, 307); И когда совсhмъ управитъся <,> то нехай и кужель пряде(т) (П. л, 1753, 124).

Обмежено трапляється сполучник когда у значенні "з того часу як", причому часова відстань між діями може бути конкретизована: что осмій год тому імhется, когда он, Іван, з согласіем жони й сина своего, лhс его власній, … продал Никитh Ілченку, мещанину Пиратинскому, за певную сумму лhчби малороссійской золотих сто, руками его одобранних (АП, 1731, 367); А впослh того у три днh, когда муж еи ехалъ изъ села Алеkандровки до села Юсковець, тогда тотъ Кучер у мужа еи Семена бралъ молотокъ, мhдь плескать (ДНРМ, 1733, 258); от 25-го же декавр. до марта 2-го, когда сhна уже совсhм не стало, ищисляется дней 67 (ЯМ, 1735, 11). Трапляються випадки, коли у конструкції з відповідним сполучником важливішим із погляду мовця є не період, що минув з часу дії підрядної частини, а сама дія: что пtнъ Борсукъ завладhлъ себh в подданство Никиту Гуренка от того часу, когда матка его, Гуренкова, пошла за посполитого человhка (ДНРМ, 1728, 180-181). На початковому моменті дії наголошується за допомогою сполучення от того часу, сам сполучник цього значення не виражає. Отже, сполучник когда, на відміну від як, обмежено вживався у реченнях, де наголошується на початковому етапі дії.

Для наголошення на незначній часовій відстані між діями (їх швидкому слідуванні), у головній частині вжито, як і в реченнях зі сполучником як, прислівник зараз: А когда казалем пострашити, зараз Хведор, син Пилипов, лицем вернул таляра битого й признал (АП, 1713, 251); А когда онъ, Марковичъ, началъ въ городh Ромнh строитис <,> тогда заразъ велhлъ строеніе ихъ з оного пляца знести пречъ <,> и самих зогнатъ (ДНРМ, 1728, 202); Когда покажется карбункул, то ест димениця, зараз треба кров з руки пустит и около тоей дименицh посhкти тhло пущадлом (ЯМ, 1739, 254).

Як видно з наведених прикладів, найпоширенішими корелятами зі сполучником когда виступають то і тогда. Аналізовані пам’ятки засвідчують різні варіанти співвідносного тогда: тогда – А когда Зеленскій, наставши полковникомъ лубенскимъ, зачалъ былъ домомъ строитися <,> тогда купилъ въ покойного отца моего тотъ дворъ з строеніемъ (ДНРМ, 1728, 201); тогди – А когда уже проламали кулле в двор и стали бит Урмhнича, витяшги з двора, тогди он, Урмhничъ, велhлъ синови своему боронит (1732, 245); тогдh – же едного часу, когда був Андрhй Тригуб в Годуновцh селh, и подпивали в Степури Годунувского, тогдh Нечипор Лисенко Годунувский з нhяких причин почал лаяти на Переваруху (АП, 1712, 243-244); теди – а когда писалем до старшини волосковской, теди од тол врядовне одписано (1715, 280); когда м[и], – мовит, – пиво пили зъ Павлом Редкою в шинку Телецкои, теди по часh пришол туда жъ къ нам Выскварка, а потомъ Ярема Винничненко (ДНРМ, 1709, 35). Ю. Ф. Касім так пояснює ці варіанти: "Огласовка ТЕДИ явно польська (порівн. польське wtedy), а варіанти ТОГДИ, ТОГДh, очевидно, відбивають живу розмовну мову; варіант ТЕГДИ є, мабуть, контамінацією ТЕДИ і ТОГДИ" [16: 123]. Приклади з говорів української мови підтверджують думку дослідника, зокрема, засвідчені такі варіанти: то йак ўже зачала биетва / то тогди ўже ни йшли (ГУМ, Тернопіл. обл., 269); а ті теґди йак ўздр'іли / шо в’ін знайити закуриеў / та кажи ут'ікаймо (ГУМ, Югосл., 575).

Ще одним загальночасовим сполучником є как, що також трапляється в пам’ятках аналізованого періоду, проте значно рідше, порівняно з когда. Функціонування цього сполучника в аналізований період не можна розглядати як уплив російської мови, адже він відомий ще староукраїнській мові XIV – XVII ст., зокрема його і з часовим значенням фіксує Словник староукраїнської мови XIV – XV ст. [17: 1: 464] і Словник української мови XVI – п.п. XVII ст. [14: 14: 17-18].

Щодо особливостей конструкцій із цим сполучником, то можна зауважити переважання речень з різночасними відношеннями між частинами, а також переважне вживання у головній частині співвідносних слів. Зокрема у документах матеріалів сотенних канцелярій вживається корелят то, разом з яким може виступати в то время, тогда: Но токмо <,> какъ в Очаковскомъ походh синъ его былъ <,> то в то время с козакамы всякіе повинносты онъ, Копка, отбувалъ (ДНРМ, 1742, 298); Но токмо какъ синъ его под Очаковомъ в походh билъ<,> то тогда онъ, Копка, с козакамы малодhвицкимы всякіе повинносты отбувалъ (1742, 300); Отколь его какъ отпущенно <,> то оставленніе шест вятеровъ и сhтка тамо і пропали (1755, 335).

Як і з іншими аналізованими вище сполучниками, підрядна частина з как може конкретизувати обставину в головній частині: Наве(с)нh, какъ время буде(т) в поле пуща(т) на па(с)тву бидло або всякой скотъ, пошмаруй тh писки и ногу всякому скоту (ЛГП, 55).

Обмежено трапляється сполучник как і в реченнях зі значенням "з того часу як": А назад тому годов съ чотири <,> какъ она служила въ мhстечку Ічнh, у Галки Дяконихи, жителки тамошной, годъ (ДНРМ, 1742, 300).

Загалом цей сполучник не був продуктивним у XVIII ст., у пам’ятках переважають речення з властивим розмовній мові сполучником як.

Менш уживаним, порівняно з як і когда, в аналізований період був сполучник коли, один з найпоширеніших у сучасній українській мові. Зафіксований він лише у лікарських і господарських порадниках, натомість майже не функціонує в діловій мові й листуванні2. Наприклад: потомъ на тое мhстце муки яч(мhн)ой теплой приложити, коли уже ропа мягка будетъ (Кн., 69); Не потреба на той часъ, коли на дзжуму хоруютъ, опиватися трункомъ (72); На той часъ, коли дзжума пануетъ, стерегтися, якъ можна, абы въ сукняной сукманh не ходити, тилко во всhмъ полотняномъ (73). Так само, як і зі сполучником як сполучення на той час з коли функціонує як співвідносне сполучення і сполучник (другий приклад, причому в цьому реченні завдяки їхньому контактному розміщенню наявний означальний відтінок), а також як єдиний сполучниковий вираз (останній приклад). У наведених прикладах дії одночасні, на що, крім співвідношення дієслів-присудків, указує сполучення на той час. З цими співвідносними сполученнями у Книжиці вжито і сполучник когда (засвідчено лише 3 приклади): Когда ся конь охватитъ збожемъ, на той часъ падаетъ о землю и надметъ єму боки (60); треба памятати, дабы въ той часъ, когда одна лопатка хора куруется, всh лопаткы здоровіи от споду тлустостію намащены бывали (61); Въ той часъ, когда конь на миши хоруетъ, буваетъ, же конь не пускаетъ мочи (62). Така однотипність прикладів свідчить про синонімічність сполучників коли і когда.

Трапляються лише 2 приклади з конструкціями, в яких послідовні дії (слідування): а коли зберешъ ажъ до конца ухналя, заразъ кровь потече (Кн., 64); того порошку, коли ся песъ уже сказивъ, розробити зъ масломъ и хлhбомъ свhжимъ и поробити зъ него галочки якъ перецъ и кидати псови скаженому на день єдинъ по десять або по пятнатцять ра. чрезъ сhмъ день (72). Отже, сполучник коли у писемній мові XVIII ст. був непродуктивним.

З-поміж загальночасових сполучників в аналізований період засвідчений і полонізм кгди (гди). Цей сполучник найчастіше вживається у Пирятинських актових книгах, здебільшого в документах, датованих кінцем XVII ст. і початком XVIII ст. У мові документів сотенних канцелярій і ратуш речення з цим сполучником також переважно трапляються в документах початку XVIII ст., тому можна говорити, що в цей період його поступово витісняють інші сполучники загальночасового значення, зокрема як і когда. При цьому дослідники виокремлюють такі його особливості, порівняно з як: найчастіше сполучник кгди трапляється в стандартних зворотах і виразах, властивих для актових документів та слугує для передачі різночасних дій [16: 113].

Позначувані дії в аналізованих пам’ятках здебільшого різночасні діями: Кгди тепер мешкалци Кейбаловские о таком законопреступствh нашом й безблагословенном мешканнh сложили обговор, так зараз Луцик мене оставил и пошол гдесь и не вhдаю (АП, 1703, 210) – (швидке слідування); Где ґдысмо на прозбу ихъ, до Коробковъ зъhхали <,> теды wтцъ Григории и Маkимъ Коробокъ становили пред нами, урадомъ, людей посторонных: Кирилу Коваля <,> Лавърина Кукару <,> Стефана Пищика, мещан любецких, людей старожитныхъ (ДНРМ, 1701, 23); Потим, кгдысмо правh пришли до его ж въ сhнци <,> теди тот же сердюкъ знаишолъ <,> в сhнцах его шнурокъ рябенъкии (1708, 33); на попелъ, кгди добре вигори(т), всипъ до того попелу горачого сhрки утертой то(лъ)ко, колко попелу (ЛГП, 80). На послідовність дій указує співвідношення дієслів-присудків, це переважно форми минулого часу доконаного виду.

Лише кілька прикладів з одночасними діями: кгди едного вечора по Воскресении Христовом стоялисмо двое нас з Іваном Емченком на улицh, теди он почал мене побужати до того (АП, 1702, 202); Кгди такій gузh починаю(т) виростать, щоде(н) натщо гризти его zубами (ЛГП, 68); А ґды лhтъ дорастаю(т), бываютъ скупыи и богатыи, дtховны(м) еднакъ сутъ прихилныи (115).

Так само, як з іншими сполучниками найзагальнішого часового значення, у головній частині можуть виступати кореляти, що уточнюють значення сполучника: Чтобъ скутокъ лучши(й) справовало тое зеліе, мhетъ збиратися в(ъ) той ча(с), кгди еще молодое и соку еще полное, не колючое (ЛГП, 58); Возми витриолумъ венерисъ, то е(ст) gришпану дистиліованого, колко хочешъ, спали его на той ча(с), gди сtлнце преходить знакъ Л(ъ)ва (83); Antony естъ, на той ча(с) та(к) ся назива, кгди ча(ст) яка тhла любо з рани, любо з вреду почнется псовать и смердhть (86-87).

У пам’ятках трапляються, крім загальночасових, і спеціалізовані сполучники, зокрема поки, поким, пуки, пока, покол, поколя, покамест, покамhст, покамест, покамист, покамост, доки, нім, аж. Їхня кількість, порівняно з проаналізованими вище, менша, водночас особливістю є широка варіативність. Ця група сполучників слугувала для передачі двох значень: 1) "протягом того часу, як" – позначення періоду тривання головної дії; 2) "до того часу, як" – позначення кінцевої межі головної дії, причому друге значення переважає. Найпоширенішими сполучними засобами цієї групи є поки, покол і поколя. Загалом засвідчені такі сполучники:

1 ) значення "протягом того часу, як": поки – аби нhчего тамъ не затекло и не залhзло землh або гною поти, поки волъ стояти здорово самъ не будетъ могти (Кн., 69); поки мясо жабяче тепле, въ той часъ лhпше прикладати (73) (особливістю цього речення є наявність співвідносного в той час, за допомогою якого наголошено на одночасності дії головної і підрядної частин); покол – а генерал маіорское з тамошних доходов дополнит, и впред, покол он будет тамо обрhтатся, видавати (ЯМ, 1740, 331); поколя – А самъ Іваниця началъ бити мене канчукомъ без милосердия и билъ <,> поколя ему схотhлося (ДНРМ, 1728, 192); поким – а он, Пилип, не знаючи, что сини его покрали тое, платил за все жонh своей, поким довелося (АП, 1713, 253) (прикладів з таким значенням сполучника мало);

2 ) значення "до того часу, як": поки – А Леско wстался и посидhлъ в хатh, поки люде стали приходитъ (ДНРМ, 1752, 325); Поки гарачка не припадетъ по укушhню, нехай человhкъ укушаній сокъ з листя ясинового усhканого витисне и випіе з виномъ (Кн, 74); поки-мъ – зачимъ всепокорственно прошу <,> вашего панского на себе помилованія <,> пождати дотолъ, поки-мъ да(с)тъ богъ горhлку позбути (П. л., 1723, 30); пуки – Того жъ мt(с)ца ноемврия w(т) дня íti [18] моря всh оуспокаяютъся, и стоятъ тихо воды ихъ, такъ долго, пуки птахъ, названны(й) Алцhwнъ, сплодитъ и выведе дhти (ЛГП, 118); пока – в яком оное куренія вина запрhщеніе показано в Сhвской, Бhлгородской, Воронhжской, Шацкой, Тамбовской, Елецкой провинціях и в других Воронhжской и Бhлгородской gубернhй мhстах и в Малой Россіи и в Слободскихъ полкахъ, пока збор и покупка провіянта к Днепровой и Донской експедицhям окончается и магазейни наполнени будут (ЯМ, 1738, 193); покол(ъ) – а од того часу завше бувало ночнои доби до мене ходить, й коло хати потол ходитиметь, покол я до его з хати вийду и грhх учиню з ним (АП, 1709, 232); И заразъ его подвhнуло, и былъ несвhжъ потоль, покол умре (ДНРМ, 1741, 295); И такъ чини(т) и болшъ, по(ко)л(ъ) хороба досконало не улhчи(т)ся (ЛГП, 37); поколя – чтобъ ему въ всякой потребh моеи послухат мене, поколя отдаст оние гроши (ДНРМ, 1728, 189); покамест (покамhст) – чтоб были во всякомъ обереженіи, покамест мир опублhкуется з Портою Атаманскою (ЯМ, 1739, 307); чи не возможно будетъ ва(м) почека(т) денегъ Федору Зубрhцкому, покамhс(т) я получу о(т) мужа моего из Санк(т)-Петербурха извhстіе (П. л., 1758, 130); покамист – А покамист доишла <,> – аж Трохим зъ жункою wт Матвhя идут (ДНРМ, 1733, 264); покамост – И билъ несвhж потол, покамост умре (1741, 294). Як видно з наведених прикладів, у реченнях ужиті різні співвідносні слова, що слугують для увиразнення обмеження часу дії головної частини дією підрядної.

У пам’ятках зафіксовано речення, в яких у підрядній частині поряд з цим сполучником уживається частка аж: Потимъ знову смарованя чинили и холодное клали, поколя ажъ оттухло (ДНРМ, 1728, 194); однако же онъ не велhлъ, но стоялъ при том, покамист ажъ [з] п<:>. Неижсаловою засорился (1731, 234); и такъ кождого дня чини завсегда, ажъ поки перестане слюзъ ноздрами скидати (Кн., 59); и тими обыдвома такъ довго крутити треба, поки ажъ кровь зыйде (60); И ежели за еднимъ разомъ не соиде, повтори, поки а(ж) не викоренишъ (ЛГП, 43). Частку аж А. П. Грищенко називає "спеціальним засобом підсилення часової межі тривання дії або стану головного речення, зокрема її максимального віддалення" [18: 385]. В останньому прикладі вжито частку не, що також виступає факультативним засобом "підкреслення обмежувальної темпоральності" [18]. М. С. Семенюченко, досліджуючи складнопідрядні речення часу сучасної української мови, кваліфікує частку не або як "підсильну", або як "заперечну". Так, якщо частку не можна вилучити з речення, то вона заперечна, якщо ж її вживання факультативне, то – підсилювальна [13: 272]. В аналізованому складнопідрядному реченні частка не виступає як підсильна.

У реченнях можливе поєднання сполучника поки, підсилювальної частки аж і співвідносного поти: налій води, вари на новой ри(н)кh поти, поки а(ж) вода виваритъ (ЛГП, 48); придай еще поболшъ огня, по(д)жаривай поти, поки а(ж) курится непре(с)танно (52).

Частка аж може набувати і сполучникової функції, виступаючи разом зі співвідносним словом або без нього: И то поти дhлати, ажъ тіи миши змягкнутъ и отhкъ выйдетъ або витече (Кн., 62) (тут ужито співвідносне поти, що властиве реченням зі сполучником поки, що й свідчить про синонімічність поки й аж); а усмаживши, прикладай на золзи якъ найтеплhйше хоць бы и гараче, абы конь стерпhти моглъ, чрезъ кhлка день, аж ґудзи зъмягкнутъ (63); назавтре вари, а(ж) половина википи(т), процедивши, сховай (ЛГП, 38). У наведених реченнях, як і в більшості прикладів, аналізований сполучник має значення "до того часу, як". Не виявлено прикладів з часткою аж у реченнях зі значенням "протягом того часу, як". У кількох конструкціях засвідчене вживання корелята так долго (так довго): И тhм(ъ): возми рhпи свhжой якънайста(р)шой, вари ю в(ъ) водh любъ в бhломъ пивh та(к) долго, а(ж) буде че(р)вона поливка (ЛГП, 59); и такъ долго мhшай, аж загустhе, приливаючи потроху оцту (86); и такъ довго тую заволоку держати, ажъ волосhнь перегніе (Кн., 61). Корелят так долго (так довго) певною мірою дозволяє розглядати відношення між частинами як обмежувальної одночасності – "протягом того часу, як".

Лише двома прикладами засвідчене вживання сполучника доки. В обох реченнях зі сполучником доки часове значення "до того часу, як": тилко до мене пришол що живий, й просился през який час перебавитись, доки, мовить, до здоровя прийду (АП, 1703, 208); и тимъ медомъ тіи галочки шмаруй и натщо коневи въ горло клади, попихаючи палцями, доки не полкнетъ (Кн., 65). Трапляється також сполучник докол: Сиди ж потол у путh желhзномъ, докол Гарасимъ от пtна приедетъ (ДНРМ, 1728, 186-187).

Синонімічним доки, поки, аж є і сполучник нhм [19: 50]. Проте він не був продуктивним, трапляються з ним лише три приклади: Нhмъ воли въ дорогу гнати будешъ, смолою рhдкою ратицh всh кhлко днями впередъ понамазуй и въ дорозh тоежъ самое що день чини (Кн., 67); Рано, нhмъ выйдетъ человhкъ на дворъ, нехъ возме два орhхи волоскихъ сухихъ, двh фhґи чи смоквини и двадцять листкhвъ рути и солh тилко що перець заважитъ (72); потомъ до того примhшай попелу просяного и до купи злучи на массу и то въ стоячой водh чи въ озерh напередъ двома годинами, нhмъ сhти въкинешъ, утопи (74). У наведених реченнях сполучник нhм має значення "раніше ніж", власне з цим значенням він функціонує у польській мові [19: 50].

Лише одним прикладом представлений сполучник заки: а ищи, кобы в(ъ) пер(ъ)шу п#тніцу м(tс)ц#, а воды пріню[с]ши, заки дtнь не буде, заки птахи с# не руш#(т) (ЛГП, 104). Цей сполучник є діалектним [15: 109]. Є. Рудницький у статті "Зложене речення в гуманських діалектах" (1929) зауважує, що цей сполучник відмирає, натомість усе більшого поширення набуває поки [20: 228]. На думку дослідника, "речення із заким визначає подію, пізнішу від події, що визначена в головному реченні" [20: 228]. Сполучник зберігається і в окремих говорах української мови, зокрема трапляються такі варіанти цього сполучника: там будеш йіў / пиў / там читаў соб’і / лижаў / зак той ден' перейди (ГУМ, Тернопіл. обл., 252); беили й беили // зак’іў вони ўтиехли (ГУМ, Чернів. обл., 345); Заким дружочок зібрала, Темна ніченька обняла; Закім приїхав, то й ніч стала3.

Для передачі швидкого слідування дій в аналізований період найчастіше вживався спеціалізований сполучник скоро, меншою кількістю прикладів представлений тільки (як тільки, скоро тільки): й скоро тии козаки от нас отъехавши, я ему стал говорити так (АП, 1703, 227); И скоро wсhли <,> аже въ самой скорости Зhнецъ Сподинейко приехал с торгу просто до шинку (ДНРМ, 1732, 254); Садити ихъ потреба на весну рано, скоро снhгъ згине (Кн., 77); Скоро спалится, zотри суптелно, дай в тепломъ пивh на разъ драgму (ЛГП, 60).

Здебільшого у конструкціях з цим сполучником уживаються співвідносні слова, що посилюють його значення, зокрема такі: зараз – и скоро знайшли гроши, зараз Прокопиха прибhгши ухватила гроши из капшуком и с того капшука витрусила гроши у пелену, а капшук за пазуху укинула (АП, 1701, 183); И скоро винесли, заразъ в сhнцахъ, при Бhлану, Герасимъ і сканал (ДНРМ, 1729, 211); то – а скоро прииде, то какъмога старатися будемъ, чтобъ к вамъ прислатъ (П. л., 1743, 102); такскоро, мовлять, ми тое у своем дому знайшли, так, взявши зараз, на гумнh угорнувши у гнуй, испалили (АП, 1703, 224); в той час – якое сукно, скоро куплено буде(ть) <,> в той часъ и присилайте сюди, в до(мъ) нtшъ жуко(в)ски(й) (П. л., 1737, 84).

Трапляються конструкції, в яких поєднано кілька співвідносних слів: и скоро виехалъ з Глухова, то зараз зостал задержан под караулом и удержан до свhта вовторкового (ЯМ, 1738, 225-226); скоро мы стали лагером, то зараз явилис по боках и позадh по горах турки и татаре великое число (1739, 282); скоро, мовить, викрав комору у Мирона Чаленка, то у тот час зараз принюс до вас полотна сорок локот й жупан (АП, 1703, 224); Что учувши, оная Бутиха скоро двери сhнечние отчинила, то другие его товарищи, Цисарскій, Харко Запорожецъ, Иванъ Литвинъ і Чорній <(:> … <:)>, того жъ часу кинувшис в тh сhни и повязавши тамо оную Бутиху и ея сина, забрали пожитки (ДНРМ, 1756, 344).

Зафіксовано лише два приклади зі сполучником тилко: тилко ж я улhзла у грубу, зараз он, вихопившися з свhтлицh, й ухопив мене за ноги (АП, 1702, 194); тилко ж я почав назад ворочатися, аж она небожка почала мене усиловне тягти за собою (1703, 214). У першому реченні співвідносним з тилко виступає прислівник зараз, у другому – крім сполучника, в наведеному реченні виступає підсилювальна частка аж.

У пам’ятках виступають переважно складені сполучники скоро тилко (тилко скоро), як тилко (толко, только, тілко), як скоро: Которіе скоро тилко пошли <,> онъ, Бубенко, мовилъ намъ такъ (ДНРМ, 1714, 65); Якие тилко скоро плахти она Голотиха показала, внет зараз ми оние плахти познали, яко власние свои, а в тот час покрадение (АП, 1703, 211); Якъ тилко паскудникъ въ очахъ постережешъ, заразъ коневh прhснимъ медомъ теплимъ очи помажъ (Кн., 62); ибо от того времени, якъ толко мы перебралис через Днhстр, то начали они перевозитис к Дунаю (ЯМ, 1739, 284); Якъ только миши погинутъ, варити дерево ґваякъ, … и лити єму въ горло (Кн., 62); Якъ тілко тое постережешъ, кровь якъ найлhпше руками витисни, а оцтомъ зъ сhллю промый и приложи грhнку (64); и в тот час той знак й незажил еще, як скоро пришли до двора Ющишиного (АП, 1701, 193); Якъ скоро мы прійшли на становиско, то учинился алярмъ в лhвой сторонh (ЯМ, 1739, 279). Як видно з наведених прикладів, з цими сполучниками вживалися ті ж самі співвідносні слова – зараз, то, в тот час; лише слово внет зі сполучниками скоро і тилко не вживаються.

Зрідка трапляються в пам’ятках і сполучники-церковнослов’янізми, зокрема ~гда і дондєжє, однак їхнє вживання вкрай обмежене.

Отже, найпоширенішими сполучниками у пам’ятках XVIII ст. виступають як, коли, поки, скоро, аж, уживання яких є свідченням упливу розмовної мови, когда як наслідок впливу російської мови та кгди – сполучник-полонізм, який функціонував переважно на початку XVIII ст. і був наслідуванням попередніх традицій актової мови. У цей період активізуються іменниково-займенникові та іменниково-займенникові сполучення з прийменником, які уточнюють значення сполучника, зокрема загальночасового як, що засвідчує становлення складених гіпотактичних сполучників. Такі сполучення дозволяють однозначно кваліфікувати відношення між предикативними частинами, Водночас структура складнопідрядного речення стає все більш рухливою, тобто трапляється пост-, пре- та інтерпозиція підрядної частини. Подальші наукові дослідження можуть бути спрямовані на з’ясування особливостей мови XIX ст. порівняно з аналізованим періодом.

Список використаних джерел та літератури

  1. Виноградов В. В. Очерки по истории русского литературного языка XVII-XIX вв. / В. В. Виноградов. – М. : Высшая школа, 1982. – 528 с.

  2. Огієнко І. Українська літературна мова XVI-го ст. і Крехівський Апостол : [літературно-лінгвістична монографія] / І. Огієнко. – Варшава, 1930. – Т. 1–2. – 192, 520 с.

  3. Бойчук М. К. Періодизація історії української мови / М. К. Бойчук // Питання історичного розвитку української мови : [праці Міжвузівської наукової конференції, що відбулася в Харкові 15-20 грудня 1959 року, присвячені V Міжнародному з’їздові славістів]. – Харків : Вид-во Харк. держ. у-ту, 1962. – С. 57–64.

  4. Жовтобрюх М. А. Давні традиції в новій українській літературній мові / М. А. Жовтобрюх // Мовознавство. – 1970. – № 2. – С.27–40.

  5. Русанівський В. М. Історія української літературної мови : [підручник] / В. М. Русанівський. – К. : АртЕк, 2001. – 392 с.

  6. Шевельов Ю. Історична фонологія української мови / Ю. Шевельов. – Харків : Акта, 2002. – 1054 с.

  7. Німчук В. В. Періодизація як напрямок дослідження генези та історії української мови / В. В. Німчук // Мовознавство. – 1998. – № 1. – С. 3–12.

  8. Жанри і стилі в історії української літературної мови / [Німчук В. В., Русанівський В. М., Чепіга І. П. та ін.]. – К. : Наук. думка, 1989. – 288 с.

  9. Передрієнко В. А. Формування української літературної мови XVIII ст. на народній основі / В. А. Передрієнко. – К. : Наук. думка, 1979. – 143 с.

  10. Мозер М. Причинки до історії української мови / М. Мозер ; [за заг. ред. С. Вакуленка]. – Харків, 2008. – XVI. – 832 с.

  11. Курс сучасної української літературної мови : у 2-х т. / [за ред. Л. А. Булаховського]. – К. : Рад. школа, 1951. – Т. 2. Синтаксис. – 408 с.

  12. Булаховский Л. А. Союзы и союзные слова / Л. А. Булаховский. – К. : Радянська школа, 1947. – 44 с.

  13. Семенюченко М. Л. Складнопідрядні речення з підрядним часовим у сучасній українській мові : дис. … канд. філол. наук : 10.02.01 "Українська мова" / М. Л. Семенюченко. – Полтава, 1969. – 298 с.

  14. Словник української мови XVI – п.п. XVII ст. : у 28-ми вип. / НАН України, Ін-т українозн. ім. І. Крип’якевича ; [відповід ред. Д. Гринчишин]. – Вип. 14. – Львів, 2008.

  15. Мельничук О. С. Історичний розвиток системи відносних слів в українській мові / О. С. Мельничук // Слов’янське мовознавство. – К. : Вид-во АН УРСР, 1962. – Т.IV. – С. 80–121.

  16. Касім Ю. Ф. Часові підрядні речення в "Книгах третіх міських Пирятинських" кінця XVII – початку XVIII ст. / Ю. Ф. Касім // Наукові записки Одеського держ. пед. і-ту. – Одеса, 1960. – Т. XXV. – С. 109–132.

  17. Словник староукраїнської мови XIV – XV ст. : у 2-х тт. – К. : Наук. думка, 1977. – Т. 1. – 630 с.

  18. Історія української мови : Синтаксис / [Арполенко Г. П., Грищенко А. П., Німчук В. В., Русанівський В. М., Щербатюк Г. Х. та ін.]. – К. : Наук. думка, 1983. – 504 с.

  19. Булаховський Л. А. З історичних коментаріїв до української мови : сполучники і сполучні групи (речення). Синтаксичні особливості при них / Л. А. Булаховський // Наук. записки Київ. ун-ту. – 1946. – Т. 5. – Вип. 2. – С. 31–74.

  20. Рудницький Є. Зложене речення в гуманських діялектах / Є. Рудницький // Український діалектологічний збірник. – К., 1929. – Кн. ІІ. – С. 211–230.


АП – Пирятинські актові книги // Стороженки. Фамильный архив. – К. : Типография Т-ва Г. Л. Фронцкевича и К, 1908. – Т. 6. – С. 1–388.

ГУМ – Говори української мови : [зб. текстів]. – К. : Наук. думка, 1977. – 590 с.

ДНРМ – Ділова і народнорозмовна мова України XVIII ст. (Матеріали сотенних канцелярій і ратуш Лівобережної України) / [підгот. до вид. В. А. Передрієнко]. – К. : Наук. думка, 1976. – 416 с.

Кн. – Книжиця для господарства. За вид. : Возняк М. Український господарський порадник з 1788 р. – ЗНТШ, 1915. – Т. 122. – С. 37–39.

ЛГП – Лікарські та господарські порадники XVIII ст. / [підгот. до вид. В. А. Передрієнко]. – К. : Наук. думка, 1984. – 128 с.

П. л. – Приватні листи XVIIІ ст. / [підгот. до вид. В. А. Передрієнко]. – К. : Наук. думка, 1987. – 127 с.

ЯМ – Дневник Якова Марковича. Т. 4, 1735-1740 роки / видав В. Модзалевський // Джерела до історії України – Русі. – К. – Львів, 1913. – Т. 22. – 386 с.


Матеріал надійшов до редакції 17.03. 2011 р.


Сулима М. П. Особенности функционирования сложноподчиненных временных предложений в памятниках XVIII в.

В статье проанализированы структурно-семантические особенности сложноподчиненных предложений с временными придаточными в памятниках XVIII в. разных жанров. Определены особенности функционирования собственно украинских и заимствованных союзов, в частности исследовано, с какими значениями функционируют соединительные средства в анализированных памятниках и какие соотносительные слова им могут соответствовать в главной части.

Sulyma M. P. The Semantic and Structural Peculiarities of the Temporal Clauses in the Documents of the XVIII Century.

The article deals with the semantic and structural peculiarities of the temporal clauses in the documents of the XVIII century. The peculiarities regarding the functioning of the Ukrainian and loan conjunctions are determined. It has been discovered with what devices the coordinating words function in the analyzed documents and what correlative words can correspond to them in the main part.

1 Ці співвідносні слова М. С. Семенюченко називає співвідносно-конкретизуючими, оскільки вони "виражають дуже узагальнені часові поняття" [13: 142]. Крім наведених, у сучасній українській мові засвідчені такі, як тепер, іноді, потім, якось, завжди, весь час, тим часом, того разу, кожен раз, зараз, нині, давно, згодом, часом, раз, одного разу тощо [13: 143].

2 Трапляються, проте, умовні складнопідрядні речення з коли: а коли не w(т)даду(т) то прошу по(з)воле(н)ня по(г)рабитъ (П. л., 1717, 22); коли хоче(ш) zа zво(н) wправдитися, то са(м) собою не wправди(ш)ся (1723, 37).

3 Два останні приклади цитовані зі статті Є. Рудницького "Зложене речення в гуманських діялектах" // Український діалектологічний збірник. Кн. ІІ. – К., 1929. –  228 c.

Схожі:

Удк 811. 161. 2’367. 335(09) М. П. Сулима iconУдк 821. 161. 2(477 ) «19» 93,09: 811. 161. 2’255. 4-112: 159. 923 Перекладна література для дітей
У статті зроблено спробу дослідити своєрідності перекладної дитячої літератури, розглянути стислу історію українського художнього...
Удк 811. 161. 2’367. 335(09) М. П. Сулима iconУдк 811. 161. 2’373. 46 Експлікація валентностей ітеративних І неітеративних дієслів пересування
Серія філол. 2004. Вип. 34. Ч. І. С. 41-47 Ser. Philologi. 2004. №. 34. Vol. I. P. 41-47
Удк 811. 161. 2’367. 335(09) М. П. Сулима iconМ. П. Драгоманова калита Оксана Михайлівна удк 811. 161. 2’38 мовні засоби вираження іронії в сучасній українській малій прозі 10. 02. 01 українська мова Автореферат
Робота виконано на кафедрі стилістики української мови Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, Міністерство...
Удк 811. 161. 2’367. 335(09) М. П. Сулима iconУдк 811. 161. 2’282. 2 СанченкоЄвгенія м. Луганськ мовленнєва діяльність носіїв елітарної культури
Добре володіння сучасними функціональними стилями української мови та так звана ортологічна правильність (І в наголошуванні, й у...
Удк 811. 161. 2’367. 335(09) М. П. Сулима iconПроблемитермінологі ї удк 811. 161. 3’373. 46 Український термін як національно-культурне явище володимир Пілецький
З’ясовано роль І місце трьох типів термінів росіянізмів, англіцизмів та інтернаціоналізмів у різних терміносистемах сучасної української...
Удк 811. 161. 2’367. 335(09) М. П. Сулима iconУдк 811. 161. 2: 371. 3 Н. Ф. Рудківська Науковий керівник – доцент Л. Г. Сугейко впровадження болонського процесу в освітній діяльності вузів
Перші кроки робляться вже сьогодні, один з них – це здійснення модернізації освітньої діяльності в контексті європейських вимог....
Удк 811. 161. 2’367. 335(09) М. П. Сулима iconУдк 656 052: 351. 814. 335. 82(045) Naumenko M. V

Удк 811. 161. 2’367. 335(09) М. П. Сулима iconЗразок удк 811. 161. 2’373: 159. 942 Т. І. Вавринюк емоційно-експресивна лексика в поетичному мовленні (на матеріалі творів ліни костенко)
Вавринюк Т. І. Емоційно-експресивна лексика в поетичному мовленні (на матеріалі творів Ліни Костенко)
Удк 811. 161. 2’367. 335(09) М. П. Сулима iconУдк 811. 161. 2: 37 провідні тенденції створення підручників І посібників з української мови для студентів
Провідні тенденції створення підручників І посібників з української мови для студентів
Удк 811. 161. 2’367. 335(09) М. П. Сулима iconДокументи
1. /N160-161.09/N160-161p003-010.pdf
2. /N160-161.09/N160-161p010-016.pdf
Удк 811. 161. 2’367. 335(09) М. П. Сулима iconThe spatial evolution of iasi city: tradition and trends
Вісник львів. Ун-ту visnyk LVIV univ серія географічна. 2004. Вип. 31. С. 363-367 Ser. Geogr. 2004. №31. Р. 363-367
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи