Одеса 2008 міністерство освіти та науки україни південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського інститут фізичної культури та реабілітації п. icon

Одеса 2008 міністерство освіти та науки україни південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського інститут фізичної культури та реабілітації п.




НазваОдеса 2008 міністерство освіти та науки україни південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського інститут фізичної культури та реабілітації п.
Сторінка1/5
Дата15.10.2012
Розмір1.33 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. К.Д. УШИНСЬКОГО


ІНСТИТУТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ


П.Б. Джуринський


ОЗДОРОВЧІ ФІЗИЧНІ ВПРАВИ ТА ПОРАДИ ЗІ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ’Я ШКОЛЯРІВ



ОДЕСА - 2008


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. К.Д. УШИНСЬКОГО


ІНСТИТУТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ


П.Б. ДЖУРИНСЬКИЙ


^ ОЗДОРОВЧІ ФІЗИЧНІ ВПРАВИ ТА ПОРАДИ ЗІ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ’Я ШКОЛЯРІВ


Навчальний посібник


ОДЕСА - 2008


УДК: 613.7+372.37

ББК: 74.267+51


Рецензенти: О.Д. Дубогай, доктор педагогічних наук, професор.;

І.В. Мороз, кандидат педагогічних наук, доцент.


Джуринський П.Б.


Оздоровчі фізичні вправи та поради зі збереження здоров’я школярів: Навчальний посібник. – Одеса.: ПДПУ ім. К.Д. Ушинського, 2008. – 106 с.


^ Рекомендовано до друку

Вченою радою Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського 30 жовтня 2008 року протокол № 3


У навчальному посібнику розглядаються принципи та методи збереження і укріплення здоров’я школярів, питання раціональної побудови добового режиму, дотримання правил особистої гігієни, проведення загартовуючих процедур, організації збаласованого помірного харчування, фізичного удосконалення.

Для студентів вищих навчальних закладів, школярів та їх батьків.





Здоров’я школярів багато в чому залежить від їхніх теоретичних знань і практичних навичок, які сприяють збереженню здоров’я. Найбільш серйозні соціальні проблеми й проблеми охорони здоров’я, поширені в наш час, багато в чому визначаються особливостями поведінки та способом життя, який формуєтьстя в шкільному віці. Часткова чи значна втрата здоров’я людиною нерідко виникає через екологічні проблеми в зовнішньому середовищі (забрудення землі, повітря, води). Дуже часто це супроводжується погіршенням здоров’я самої людини (порушення внутрішньої мікрофлори, дисбаланс та нестабільність активності різноманітних видів бактерій, які знаходяться в організмі, ослаблення імунної системи). Це призводить до до збою механізмів системи травлення та фомуванню дисбактеріозів шлунково-кишкового тракту.

У цих умовах людині необхідно суворо дотримуватися здорового способу життя: дотримуватися добового режиму, правил гігієни, застосовувати загартовуючі процедури, налагодити збалансоване та помірне харчування, регулярно слідкувати за соєю працездатністю, займатися фізичними вправами та своєчасно проходити диспансерізацію.

Використовуючи наукові публікації багатьох учених, був проведений їх метааналіз, ці рекомендації дозволяють кожному читачеві на протязі життя цілеспрямовано удосконалюватися у цьому напрямку.

Цей посібник – не просто набір окремих рекомендацій та настанов. Матеріал, який зібраний у ній, був опрацьований не один рік.

Зміст цього посібника допоможе : формувати в школярів пріорітет здорового способу життя; ознайомити учнів з основними принципами та закономірностями життєдіяльності людини в прродному й соціальному середовищах, спрямованими на збереження життя та зміцнення здоров’я; формувати у школярів уявлення про здоровий спосіб життя, шляхи та засоби підтримки високої працездатності;

закріпленню навичок спостереження за власним організмом, навчання методів збереження і зміцнення здоров’я.



Глава 1

^ ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ'Я


Цих принципів небагато, та їх легко запам'ятати:

  1. Дотримуватися правил особистої гігієни;

  2. Регулярно та в достатньому об'ємі виконувати фізичні вправи, щоденні прогулянки, виконувати фізичну працю на свіжому повітрі, вести рухливий спосіб життя;

  3. Гартувати організм;

  4. Правильно, збалансовано харчуватися, в основному вживати продукти харчування рослинного походження; використовувати для пиття лише чисту воду з чистих джерел або фільтровану;

  5. Не палити; не вживати в надмірній кількості ал­коголь; уникати стресів та навчитися стримувати у собі негативні емоції;

  6. Дотримуватися режиму дня (зокрема дуже важливо: ре­жиму праці та відпочинку, сну і неспання, режиму прийому їжі);

  7. Здійснювати контролю за власною вагою;

  8. Регулярно (не рідше за один раз в рік) проходити медичне обстеження.


^ 1.1. ГІГІЄНА ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

1.1.1 Дотримуватися правил особистої гігієни

Для того, щоб дитина уникнула багатьох хвороб, щоб її організм розвивався нормально, щоб дитина знаходилася в бадьорому настрої, була сповнена оптимізму і протягом дня зберігала високу працездатність, вона повинна слідувати вельми простим, проте дуже важливим, правилам особистої гігієни. Оскільки дитина молодшого шкільного віку вже досить доросла, щоб самостійно слідкувати за особистою гігієною, завдання батьків полегшується, та зводиться лише до регулярного контролю.

^ Отже, правила особистої гігієни для молодшого школяра наступні:

  • дитина повинна самостійно умиватися кілька разів в день; у холодну пору року - можна рідше, в теплу пору року - рекомендуємо частіше, оскільки повітря в теплу пору року більш забруднене, а поверхня тіла більш відкрита і доступна для всякого роду інфекції; ре­комендується привчити дитину умиватися холодною водою – цим досягається достатній гартуючий ефект (має місце активна рефлекторна реакція периферичних кро­воносних судин);

  • під час ранкового умивання дитина повинна ретельно почистити ніс; потрібно видалити з носоглот­ки і порожнин носа слиз, що скупчився за ніч, а разом із слизом видаляються і мікроорганізми, серед яких багато хвороботворних;

  • один-два рази в день дитина повинна вмиватися з милом; особливо важливо вмиватися з милом після повернення з вулиці, після школи; ретельне вмивання з милом сприяє усуненню з поверхні шкіри інфекційних аген­тів (бактерій, вірусів, грибків) та інших забруднень, які можуть стати причиною різноманітних шкірних захворювань;

  • чим частіше дитина миє руки, тим краще; обов'язковим є миття рук після відвідування туалету, після прогулянки на вулиці, після ігор в піску, після роботи на городі і т. д.; обов’язковим є миття рук і кожний раз перед їжею;

  • дитина повинна чистити зуби з щіткою і доброю зубною пастою не рідше, ніж двічі в день: вранці - після сніданку, увечері - перед сном; зубна щітка не має бути дуже жорсткою, щоб не поранити слизисту оболонку ясен, і не має бути занадто м'якою, інакше вона не відповідатиме повною мірою своєму функціональному призначенню; мабуть, немає необхідності чистити зуби з щіткою частіше, ніж двічі в день, тому що при дуже частому та енергійному чищенні не виключається можливість травмування ясен щетиною щітки; вода, що використовується під час чищення зубів, має бути неодмінно теплою - приблизно відповідати температурі тіла; не можна чис­тити зуби з використанням холодної або гарячої води - та­ке чищення не стільки запобіжить карієсу, скільки сприятиме руйнуванню зубної емалі;

  • залишки щільної їжі (наприклад, м'яса), застряглі між зубів, повинні своєчасно видалятися за допомогою зу­бочистки (переважно - дерев'яної) або спеціальної ниточки; не видалені з поверхні зубів залишки їжі – прекрасне середовище для розвитку бактерій, життєдіяльність яких призводить до карієсу;

  • протягом дня дитина повинна кілька разів полоскати порожнину рота теплою водою; особливо важливо це робити кожний раз після їжі, з метою видалення з порожнини рота залишки їжі; для даної мети підходить і тепла вода з-під кра­ну, зовсім не обов'язково готувати для таких профілактичних полоскань спеціальні розчини з тим або іншим антисептиком;

  • один раз в день дитина повинна приймати душ або ван­ну; мити волосся з милом або шампунем достатньо один-два рази в тиждень; у теплу пору року можна приймати душ або ванну частіше; це обумовлено тим, що в теплу пору року дииная більше пітніє, і залишки поту можуть стати причи­ною роздратування і подальшого запалення шкірних по­кровів; окрім того, що душ або ванна добре очищають поверхню тіла дитини, ці процедури також забезпечують добрий гартуючий ефект;

  • при митті обов'язково повинна використовуватися мочал­ка (у дітей особливо популярні поролонові «губки»); при використанні намиленої мочалки забруднення видаляються і в результаті складного физико-хімічного процесу (дія мильного розчину), і механічним шляхом - і не тіль­ки з поверхні шкіри, але і з вивідних проток потових і сальних залоз;

  • для хлопчиків немає особливої різниці - приймати душ або ванну; дівчаткам через особливості анатомічної будови зовнішніх статевих органів рекомендується надавати перевагу душу;

  • хлопчика треба привчити регулярно і ретельно промивати всі складки статевого члена; робити такі промивання рекомендується один-два рази в день; в протилежному випадку не можна гарантувати, що у дитини одного дня не запалиться крайня плоть;

  • до душу слід ставитися не лише як до процедури, в результаті якої з поверхні тіла видаляються забруднення, але і як до гартуючої, оздоровлюючої процедури; струмені води механічно впливають на нервові закінчення, закладені в шкірі, і викликають рефлекторні ре­акції з боку організму - головним чином, з боку кровоносної та лімфатичної систем; дія душу на організм - аналогічна дії поверхневого мас­ажу (сприяє усуненню застійних явищ в дистальних відділах організму, також сприяє очищенню організму від побічних, шкідливих продуктів обміну речовин, пораплянню в тканини кисню і поживних речовин і т. д.);

  • дитина молодшого шкільного віку може відвідувати і суспільні лазні, проте, відвідування парилки слід уникати, - хіба що лише познайомитися з нею; за те в басейні дитина може проводити багато часу; плавання в басейні сприяє активному і гармонійному розвитку дихальної, серцево-судинної, кістково- суглобної та м’язової систем, добре гартує організм; перед купанням в басейні дитина повинна обов'язково прийняти душ; у дитини, що відвідує басейн, має бути відовідне взуття, - щоб дитина не підсковзнулася та не травмувалася; також у дитини має бути гумова ша­почка;

  • приблизно один раз в тиждень у дитини повинні остригатися нігті; не слід дуже затягувати із стрижкою нігтів - не слід чекати, коли під нігтями почне скупчуватися бруд; цей бруд є небезпекою для здоров'я дитини, оскільки може містити не лише бактерії, віруси та грибки, але і яйця кишкових паразитів; особливо важливо стежити за тим, щоб у дитини не розвинулася звичка гризти нігті; діти, що мають цю небезпечну звичку, значно частіше за інших дітей страждають гельмінтозами;

  • видаленню бруду з піднігтьового простору сприяє використання спеціальної щітки під час миття рук; особливо активно таку щітку рекомендується використовувати в літній період;

  • перед сном дитина повинна обов'язково вимити ноги; це важливо тому, що шкіра на підошвах ніг рясніє по­товими залозами і, як правило, до кінця дня на поверхні шкіри утворюються значні скупчення залишків по­та, які разом з іншими забрудненнями є пре­красним живильним середовищем для мікроорганізмів, у тому числі і грибків; таким чином, окрім того, що залишки поту і забруднення є джерелом неприємного запа­ха, вони ще можуть стати причиною шкірних захворювань; ре­гулярне миття ніг - процедура, спрямована не лише на видалення всіх забруднень, але також є ефективною гартуючою процедурою;

  • всякий раз після спорожнення кишечника дитині слід не лише скористатися туалетним папіром, але і з ретельністю підмитися; інколи виникає необхідність обробити шкірні покриви довкола анального отвору дитячим кремом або яким-небудь іншим жирним кремом; цей захід допомагає запобігти роздратуванню шкіри залишками фекалій, допомагає при потертостях (незручний, тісний одяг); цей захід є ефективним при тріщинах в задньому проході, які можуть виникнути при труднощах із спорожненням кишеч­ника (проходження дуже щільних калових мас).


^ 1.2. Загальні гігієнічні вимоги до одягу

Одяг дозволяє людині створювати довкола себе мик­роклімат, який можна регулювати. Проте, непра­вильно підібраний одяг для дитини може стати причи­ною не лише відчуття дискомфорту (і внаслідок цього поганого настрою, дратівливості), але і причиною захворювання внаслідок переохолодження або, навпаки, пере­гріву організму, унаслідок підвищеного потовиділення і скупчування на поверхні шкіри залишків поту, унаслідок надмірної дії сонячного випромінювання і т.д. Пра­вильно підібрати для дитини одяг допоможе батькам знання тих вимог, які висуває до дитячого одягу гігієнічна наука:

- одяг, який надягає дитина, має бути зручним: підібраним за розміром, таким, що має відповідний крій, - щоб не обмежувати рухів, не ставати причиною потертостей шкіри;

одяг повинен відповідати сезону; оптимальна температура повітря під одягом - 28-32 градуси за шкалою Цельсія; має значення колір одягу: у холодну пору року рекомендується носити темний одяг, який добре по­глинає сонячні промені і разом з ними, - енергію; у теплу пору року дитині рекомендується вдягати переважно світлий одяг - такий одяг відбиває сонячні промені, тому дитині забезпечуються комфортніші умови;

- шви не повинні натирати і дратувати шкіру; потерто­сті знижують захисні властивості шкіри; якщо на місця потертостей попаде інфекція, то не виключається розвиток запальної реакції; шви і складки не повинні давити на шкіру і тим самим перешкоджати периферичному крово- і лімфообігу - інакше, в окремих частинах тіла можуть виникати застійні явища, що вельми погано відбиваються на стані здоров'я; одяг повинен без особливої складності пропускати повітря; нагадаємо: організм людини отримує кисень не лише завдяки діяльності легенів; одна з функцій шкіри - дихальна; і якщо вдягти одяг, який не пропускає повітря, іншими словами - створити довкола тіла замкнутий простір, - організм в тій чи іншій мірі страждатиме від дефіциту кисню; крім того, якщо дитина надіває одяг, що не пропускає повітря, то не відбувається необхідне випаровування поту з поверхні тіла, і отже, стра­ждає терморегуляція організму;

- одяг має бути зшитий з тканин, які важко забруднюються, але в той ж час одяг повинен легко пратися, з тканин повинні легко виполіскуватися миючі засоби; для дитячого одягу рекомендуються суконні, шерстяні, трикотажні, шовкові тканини; тканини з синтетичних волокон для дитячого одягу не рекомендуються; одяг дитини не повинен накопичувати статичну электрику, тому, купуючи одяг для дитини, не рекомендується зупиняти вибір на одязі з синтетичних тканин та з тканин, що містять синтетичні волокна.


^ 1.3. Вимоги гігієни до основних частин одягу

Під основними частинами одягу ми маємо на увазі на­тільну білизну, плаття, верхній одяг, головний убір і взуття. Вимоги гігієнічної науки до основних частин одягу дитини наступні:

- натільна білизна повинна добре оберігати плаття від забруднень з поверхні тіла - від поту шкіри;

- натільна білизна також повинна ефективно охороняти тіло від забруднень ззовні - від пилу і різних мікроорганізмів;

- натільна білизна повинна відповідати і наступній важливій вимозі: захищати шкірні покрови дитини (грубої механічної дії тканини плаття, складок і швів плаття);

- натільна білизна має бути зшитою з тканин, що відрізняються м'якістю, легкістю, еластичністю, доброю повітропроникністю і гігроскопічністю; найбільш личить для натільної білизни бавовняна в'язана (трикотажна) тканина, але може використовуватися і білизна з льняного полотна, з натурального і штучного шовку;

- в той ж час тканина натільної білизни має бути досить міцною, щоб не приходити в непридатність посля першого ж прання у гарячій воді;

- натільна білизна повинна мінятися кілька разів в тиждень, а в теплу пору року (особливо в умовах спеки, посушливого клімату) - щодня;

- натільна білизна має бути неодмінно широкого крою, щоб не затруднювати рухів, не пережимати поверхневі кровоносні і лімфатичні судини;

- плаття, що є найбільш важливою частиною одягу, повинне оберігати тіло від всіх несприятливих зовнішніх дій: від дії холоду, пекучих сонячних променів, від дії мікроорганізмів, пилу і т.д.;

- плаття має бути зшите з міцної тканини, що має добру повітропроникність і гігроскопічнос­ть; іншими словами, тканина плаття не повинна заважати шкіряним покровам дихати і нарівні з натільною білизною добре вбирати піт - тим самим перешкоджати накопичуванню залишків поту на поверхні тіла; залежно від пори року дитина вдягає плаття, зшите з суконної, шерстяної, бавовняної, льняної або шовкової ткани­ни; використання одягу з синтетичних тканин є небажаним;

- верхній одяг повинен повністю відповідати своєму призначенню - захищати тіло від холоду, вітру, від ат­мосферних опадів; тканина, з якої зшит верхній одяг, повинна володіти достатньою повітропроникністю і в той же час - водовідштовхувальною здатністю; добре личить для верхнього одягу сукно, хутро; для того, щоб підсилити водовідштовхувальні властивості верхнього одягу, ткани­ни, з яких такий одяг шиється, обробляються особливими гідрофобними з'єднаннями;

- головний убір має бути виготовлений з матеріалу, що володіє одночасно доброю повітропровідністю і поганою теплопровідністю (полотно, фетр, хутро і ін.); го­ловной убір не має бути важким;

- головний убір не має бути тісним, інакше він може стати причиною виникнення відчуття втоми, причиною головних болів;

- в літнього головного убору мають бути досить широкі поля або козирок - для того, щоб захищати особу від прямих сонячних променів, від опадів;

- головний убір, що надягається в зимовий час, повинен мати так звані навушники, - щоб оберігати вуха від дії холоду;

- взуття повинне ефективно захищати ноги від переох­лаждения, від дії вологи, від механічних подразнень і від забруднень;

- взуття повинне відповідати розміру стопи; правиль­но підібране для дитини взуття завжди трохи більше стопи: це, по-перше, робить взуття комфортним, а по-друге, є деякий запас простору взуття «на ви­ріст»; неправильно підібране взуття - тісне, нееластич­не, погано підігнане під зведення стопи - призводить до утворення потертостей шкіри, до утворення мозолів, до важких порушень розвитку стопи (до викривлення пальців, вростання нігтів, плоскостопості і т. ін.);

- взуття має бути так підігнано під стопу, щоб не порушувати кровообіг в останній; якщо кровообіге в стопі порушується, то страждає терморегуляція стопи, ноги в погано підігнаному взутті мерзнуть; крім того, у ре­зультаті спеціально проведених досліджень виявлено, що при порушенні кровообігу в стопі, значною мірою посилюється її пітливість;

- висота каблука має бути близько 2 см; за наявності каблука такої висоти полегшується ходьба, і відповідно - зменшується стомлення м'язів гомілки; не слід купувати дітям взуття з висотою каблука більше 2 см, оскільки в такому взутті дитя не лише стомлюватиметься при ходьбі, але і відчуватиме себе нестійко (і, значить, невпевнено); до того ж дитина, що носить взуття з вищим, ніж необ­ходимо, каблуком, ризикує отримати травму;

- взуття має бути виконане з досить легких ма­теріалів, інакше дитина, яка багато рухається, швидко втомлюватиметься; існують і інші вимоги до матеріа­лу, з якого виготовлено дитяче взуття. Найбільш сприятливе у фізіолого-гігієничному відношенні матеріал для дитячого взуття - шкіра; цей матеріал і легкий, і вельми міцний, і еластичний, і пористий (тому може забезпечити достатню вентиляцію підвзуттєвого простору і доста­тню теплоізоляцію), і містить деяку кількість жиру (а значить, володіє водорезистентністю – опірністю воді), і легко очищається від забруднень; верх взуття виконується з тонкої шкіри, підошва ж - з товстої грубої шкіри або інших матеріалів; проте підошва повин­на бути досить гнучкою для того, щоб не перешкоджати ходьбі;

- літнє взуття має бути легко вентильованим, для цього зверху взуття є спеціальні прорізи; зимове взуття, навпаки, має бути «закритим»;

- комфортність і теплозахищеність взуття повинні також забезпечуватися зручними устілками; останні мають бути знімними, щоб при необхідності їх легко можна було просушити і навіть випрати;

- верхній край взуття не повинен натирати ноги; цей край або обшивається якою-небудь м'якою тканиною, або виконується з тоншої, - а значить, еластичнішої і поступливої шкіри.


1.4. Гартування

За допомогою системи гартуючих заходів ми мо­жемо добитися оздоровлення організму дитини, можемо підвищити опір організму хворобам (у тому числі інфекційним) і різним несприятливим чинникам зовнішнього середовища. Гартуванням - це рациональ­на дія на організм таких чинників, як холод, теп­ло, енергія сонячних променів. Використовуються для гартування повітря, вода і сонячна радіація.

Гартування з точки зору фізіологічної науки можливо завдяки здібності організму до адаптації. Будь – який вплив холоду або тепла викликає роздратування чутливих рецепторів, розташованих всюди в шкіряних покривах і слизових оболонках. Має місце рефлекс: у рецепто­рах виникає збудження, і воно по доцентрових волокнах швидко передається в центральну нервову систе­му; потім з центральної нервової системи, де «інформа­ция» була «проаналізована», збудження проходить по центробіжному (або інакше - руховому) нерву в той ор­ган, який повинен реагувати на роздратування активною діяльністю; те збудження, що прийшло по центробеж­ному нерву, орган сприймає не інакше, як команду та діє відповідно. Якщо впливи приймають систематичний характер, в організмі розвиваються нові часові зв'язки, завдяки яким організм стає здатний відповідати на роздратування найраціональніше, - таким чином він адаптується до нових умов існування.

У основі стану загартованості лежить, головним чином, посилення активності тих фізіологічних систем, які беруть участь в процесі терморегуляції. Якщо ми домогаємося за можливостю досконалішого функціониування даних систем, то можемо говорити, що мета загартовування досягнута.


^ 1.4.1. Три основні принципи загартовування

Щоб мета гартування була досягнута, і щоб загартовуючі заходи не причинили організму шкоду, необхідно дотримуватися трьох важливих принципів.

  1. Принцип поступовості. Цей принцип виключає дію дратівливого чинника, в результаті котрого може бути заподіяна шкода організму. Дотримуючи прин­цип поступовості, ми від сеансу до сеансу помалу збільшуємо навантаження, і так доводимо його до необхідного рівня. Наприклад: при проведенні водних процедур поступово знижуємо температуру води, а тривалість водної проце­дури збільшуємо.

  2. Принцип систематичності. Цей важливий принцип дотримується, якщо загартовуючі процедури проводяться повсякденно (і бажано - в один і той же час; час для загартовування має бути врахований при складанні розпорядку дня). Ефект від систематичних загартовуючих процедур, що проводяться, може мати місце вже через три-чотири тижні від початку гартування. Трапляється, що через різні причини одна-дві процедури виявляються пропущеними – така короткочасна перерва навряд чи сильно зашкодить процесу гартування. Але триваліших перерв не слід допускати; тимчасові зв'язки, вже наведені в организмі починають згасати, і організм досить швидко втрачає відпрацьовану здібність до опору.

  3. Принцип комплексності. Організм людини - дуже економічна система; і через свою економічность він ніколи не «зробить» більше, ніж потрібно, він «зробить» рівно стільки, скільки на даний момент необхідно. І якщо, наприклад, проводити гартування лише верхніх або лише нижних кінцівок, то організм в цілому ніяк не можна буде вважати досить загартованим, - лише орга­ни, що піддаються дії гартуючих чинників, бу­дут повною мірою виявляти підвищений опір подразнику. Для гартування організму в цілому необхідний весь комплекс гартуючих процедур; тому повинні поєднуватися гартування повітрям, гартування водою, гартування сонячними променями.


^ 1.4.2. Гартування повітрям

Краще всього, звичайно, починати гартування з найраніших дитячих років, і про те, як гартувати дитину перших трьох років життя, як гартувати дошкільника, ми вже не раз говорили на сторінках цієї книги. Але якщо гартування не було розпочато рано, - не біда. Почати гартуючі процеду­ри ніколи не пізно.

Краще всього починати гартування дитини із загартовування повітрям, яке є досить м'якою процеду­рой і добре переноситься навіть ослабленими, хворобливими дітьми. Для процедури використовуються потоки повітря, що впливають на тіло, як чинник, що охолоджує.

Повітряні ванни дають вельми ефективний вплив на організм: вони покращують настрій, апетит і сон, роблять інтенсивнішим обмін речовин, вони також підвищують можливості системи терморегуляції, мають тонізуючий ефект на нервову систему; поступово у дитини, що систематично приймає повітряні ванни, посилюється опір хворобам, він стає менш чутливим до дії несприятливих чинників зовнішнього середовища.

Починати гартуючі процедури можна в будь-яку пору року, але краще - влітку. Дитина, природно, має бути здоровою; не можна починати гартування під час хвороби. У теплу пору року гартування повітрям рекоменду­ється проводити поза приміщенням (найзручніше - на дачі); у холодну пору року, в погану погоду гартування повітрям проводиться в приміщенні - після попереднього ретельного провітрювання і при відкритій кватирці. Наїйбільш відповідна температура повітря для перших сеансів гартування складає 20 °С. Дитині слід роздягнути до трусиків. Якщо вона скаржиться, що йому холодно, можна зробити йому легкий масаж. Тривалість кожного сеансу від 10 до 15 хвилин; у вказаних межах мама встановлює тривалість повітряної ванни для дитини в індивідуаль­ному порядку. Через декілька сеансів, коли дитина звикне до процедури, коли прохолодне повітря, що впливає на поверхню тіла, більше не завдаватиме непри­ємних відчуттів (у тому числі буде відсутнє явище «гусячої шкіри»), тривалість процедури можна збільшувати. Рекомендується збільшувати тривалість повітряної ванни на 5 хвилин в день; для ослаблених дітей – на 5 хвилин в два-три дні. Збільшуючи тривалість процедури, матір уважно спостерігає за реакцією орга­нізму дитини. Якщо гартуюча процедура не приносить задоволення дитині, то протягом деякого часу тривалість процедури збільшувати не слід. Поступово тривалість повітряної ванни доводиться до 1-1,5 години, а у деяких дітей і більше.

Під час прийому повітряної ванни дитина не має бути пасивною, інакше вона швидко відчує озноб, і процедуру доведеться припинити. Дитина має бути в русі: вона може виконувати простенькі комплекси гімнастичних вправ, може ходити, бігати, брати участь в рухливих іграх, брати участь в роботі на городі, в саду і т.д.

Описаний нами спосіб гартування повітрям не єдиний. До способів гартування повітрям відносяться - носіння легкого одягу, і сон при відкритій квартирці, і навіть постійне ретельне провітрювання житлових приміщень.


^ 1.4.3. Гартування водою

Зі всіх гартуючих процедур гартування водою най­більш ефективне. Відома безліч різних видів вод­них процедур, що мають на організм гартуючу дію. Понад усе популярні обтирання мокрим рушником, обливання холодною водою до поясу і купання у відкритих водоймищах.

^ При обтираннях рушником, змоченим холодною во­дой, на тіло дитини впливає не лише холодовой фак­тор, але і чинник механічний. Роздратування холодом викликає рефлекторну реакцію судинної системи, тренує апарат терморегуляції. Власне розтирання виконує дію, аналогічну дії масажу, - усуває застійні явища в тканинах і сприяє очищенню організму, стимулює обмінні процеси.

^ При обливаннях на тіло дитини впливають також два чинники. Холодовий чинник тренує терморегулюючий апарат. Струмені води діють як механічний фак­тор - дратують нервові закінчення, закладені в шкірі, надають легкий масажуючий ефект. Після обливань дитина знаходиться у стані бадьорості і припливу сил, у не­ї гарний настрій, значно підвищується працездатність. Холодні обливання сприяють не лише усуненню застійних явищ і очищенню організму, але і кращому живленню тканин, активнішому газообміну в них.

Чинники, що надають гартуючу дію при ку­панні у відкритому водоймищі (у морі, озері, річці, басейні), багаточисельні. Це і температурний чинник, і чинник тиску на тіло маси води, і активні рухи дитини під час купання. Має значення і те, що в комплексі з вод­ною процедурою при купанні у відкритому водоймищі на тіло впливають і інші гартуючі чинники - повітря, сонячна радіація.

Починати гартування водою рекомендується з обтирань вологим рушником. Температура води, що використовуватиметься під час процедури, має бути приблизно 22 °С. Тривалість холодних обтирань - 1-2 хвилини. Пам'ятаючи про принцип поступовості, ми від сеансу до сеансу знижуємо температуру використовуваної води на 1-2 градуси, і таким чином доводимо її до значень так званої кімнатної температури. Наскільки швидко це робити - вирішувати матері в індивідуальному порядку; якщо дитина хворіє рідко, температуру використовуваної води можна знизити до кімнатної протягом декількох днів; якщо ж дитя хворобливе, цей період рекомендується зробити тривалішим. Тривалість процедури з часом також трохи збільшується.

Після того, як буде освоєне обтирання холодним вологим рушником, можна приступити до обливань холод­ной водою. Протягом 1-2 хвилин дитина обливається водою до пояса або стає на цей час під душ. Процедури, знову ж таки, починаються з тепліших, і поступово температура води знижується. Всякий раз після закінчення водної проце­дури дитині слід розтертися сухим рушником і ак­тивно порухатися.

Дитина, що систематично обливається холодною водою, вже може вважатися сповна готовою для регулярних купа­нь у відкритому водоймищі. Тривалість купань потроху збільшується. Відразу після купання дитина повинна присвятити фізичній зарядці 10-15 хвилин; після виконання комплексу вправ - біг.

У числі інших гартуючих водних процедур ми мо­жем назвати такі, як умивання холодною водою, полоска­ние горла холодною водою, теплий душ, контрастний душ, ванна для рук, прохолодна загальна ванна, обмивання ніг холодною водою та ін. Гартування водою можна розчинати однією з цих процедур.


^ 1.4.4. Гартування сонячними променями

У комплексі з гартуванням повітрям і водою эффектив­не і гартування сонячною радіацією. Якщо гартування сонячними променями проводиться правильно, самопочуття дитини покращується, дитина перебуває в стані бадьорості, нормалізуються сон та апетит, підвищуються працездатість та опірність організму до дії різних хвороботворних чинників. При неправильном загартовуванні, що проводиться, - коли, наприклад, дитина знаходиться під сонячними променями довше, ніж припускається, - стан дитини мо­же страждати; ознаки надлишкової дії сонячної радіації на організм наступні: загальна слабкість, млявість, апатія, тахікардія, головні болі, сонячні опіки.

Сеанси гартування сонячними променями прийнято образ­но називати сонячними ваннами.

Важливе значення має час для гартування сонячними променями. Найбільш відповідний час для сонячних ванн вранці - від 8 до 11 годин (краще всього - через час-півтора після сніданку), або увечері - від 17 до 19 годин; обумовлено це тим, що в ранню утрішню і вечірню пори в спе­ктрі сонячного світла, що досягає поверхні землі, присутня найбільша кількість ультрафіолетових променів; саме дія цих променів чинить на організм гартуючу дію і саме на дію цих променів шкіра людини відповідає утворенням пігменту меланіну (засмага - це не що інше, як накопичення в шкірних покривах даного пігменту); важливим представляється і те, що у спект­рі вранішнього і вечірнього сонячного світла міститься найменша кількість інфрачервоних променів, які несуть тепло і при невдалому дозуванні сонячної ванни обпікають. Слід проте відмітити, що в умовах міста у другій половині дня повітря найменш чисте і найбільш загазо­ване; крім того, повітря в цей час нагріте і може містити більше водяної пари, що теж має значення. З врахуванням названих обставин залишається рекомендувати для прийняття сонячних ванн уранішній час. Проте, в сільській місцевості, де повітря значно чистіше, можна приймати сонячні ванни і в вечірню пору.

Тривалість першого сеансу гартування сонячними променями повинна складати приблизно 5-7 хвилин. Потім час кожного сеансу збільшується на 5 хвилин. І так поступово час дії сонячного світла доводиться до 45-60 хвилин і навіть більше.

Після прийняття сонячних ванн рекомен­дуется відпочити в тіні, прийняти душ або викупатися в бас­ейні, в будь-якому (екологічно чистому) природному водоймищі.


^ 1.4.5. Гартування і фізичні вправи

Ми вже говорили вище, що гартуючі процедури необхідно поєднувати з виконанням комплексів гімнастичних вправ. Добре, якщо дитина призвичаєна виконувати гімнастичні вправи з дитинства, якщо вона дружня з фізкультурою. Але якщо вона по деяким причинам з раннього віку фізкультурою не займалась, почати ці заняття, як і залучитися до гартування, ніколи не пізно. Активні рухи, які робить дитина, зігрівають її, допомагають легше звикнути до процедур гартування.


^ 1.5. Фізична культура

В результаті виконання фізичних вправ різні органи та системи органів (нервова, серцево-судинна, дихальна та інші системи) починають функціонувати злагодженіше; крім того, регулярні заняття фізкультурою добре заповнюють дефіцит в м'язових рухах, таким чином сприяють активному розвитку м'язової і кістково-суглобової систем, благотворно відбиваються на процесах обміну речовин в організмі взагалі і в м'язовій тканині зокрема; групи м'язів у дитини, що си­стематично займається фізкультурою, відрізняються більш гармонійним, ніж у інших дітей, розвитком. Заняття фізкультурою покращують координацію рухів - останні стають точними і швидкими; дитина добре володіє своїм тілом; дитині, що регулярно виконує гімнас­тичні вправи, властиві такі якості, як сила, спритність, упевненість в собі, гарний, бадьорий настрій, сміливість, витривалість.

Заняття фізкультурою повинні проводитися щодня, в один і той ж час. Навантаження збільшується поступово. Інтенсивність занять фізкультурою визначається в індивідуальному порядку. За необхідністю, дитячий лікар може допомогти в складанні комплексів фізичних вправ. Якщо дитина не відрізняється принадним здоров'ям, лікар може провести і перші заняття фізкультурою; під час цих занять лікар проконтролює самопочуття дитини, частоту її пульсу, частоту дихання і потім дасть рекоменда­ції по дозуванню навантаження.

Важливо, щоб заняття фізкультурою проводилися у відповідних гігієнічних умовах. У теплу пору року фізичні вправи краще виконувати на відкритому повітрі - у дворі удома, в саду, в сквері, в парку і т.д. В холод­ну пору року можна займатися фізкультурою і в приміще­нні, проте воно має бути добре провітре­но; і займатися краще при відкритій кватирці (попередньо слід переконатися у відсутності протягів). Приміщення, в якому дитина виконує фізичні вправи, не має бути тісним, заставленим меблями, інакше не виключається можливість травмування. У приміщенні повинні панувати чистота і порядок. Важливим є також і добре освітлення в приміщенні. Оскільки деякі вправи виконуються з вихідної позиції сидячи або лежачи, на підлозі неодмінно має бути розстелений килимок. Існують також певні вимоги до одягу, в якому дитина займається фізкультурою; одяг має бути вільного крою, щоб не затруднювати рухів, не перешкоджати кровообігу, не ставати причиною потертостей на шкірі; одяг має бути чистим (матір стежить за цим по­стійно); одяг має бути зшитим з тканини, яка добре пропускає повітря і відрізняється доброю гігроскопічні­стю (вбирає вологу - зокрема, піт). При дотриманні всіх цих умов, при розумному поєднанні з водними та іншими гартуючими процедурами, систематичні заняття фізкультурою позначаться на стані здоров'я дитини найсприятливішим чином.

Приклади простих комплексів гімнастичних вправ, які можна взяти за основу при складанні комплексів для дитини молодшого шкільного віку, наведені нами нижче в розділі про гігієну дітей середнього і стар­шого шкільного віку.


^ 1.5.1. Складові фізичної культури

Продумуючи план занять фізкультурою для дитини, батьки повинні враховувати, що фізична культура має декілька складових:

  • ранкова гімнастика; виконання гімнастичних вправ вранці допомагає швидше «струсити залишки сну» - тобто привести центральну нервову систему у стан необхідної збудливості; ранкова гімнастика також приводить організм в добрий тонус, бадьорить, ефективно відновлює працездатність;

  • фізкультурна пауза в школі; такі паузи дуже важ­иві, оскільки дитина, що сиділа за партою протягом тривалого часу і зосереджено займалась розумовою діяльністю і стомилась від цієї діяльністі, дитина, в організмі якої через дефіцит руху на­мітились застійні явища, просто потребує руху – так званого активного відпочинку. Фізкультурна пауза може являти собою не лише виконання певних гімнастичних вправ, але і рухливі ігри (досвідчений вчитель навряд чи зупинятиме бігаючих по шкільному коридору учнів); дитина, що спалила на пере­рві «надлишки енергії», як показує практика, здібніша до зосередженої психічної діяльності, краще засвоює навчальний матеріал; роль фізкультурної паузи виконують також наступні за розкладом уроки фіз.культуры;

  • фізкультурні вправи після школи; це можуть бути організовані заняття - в різних спортивних секціях - або заняття фізкультурою в індивідуальному по­рядку; це також можуть бути рухливі ігри із ровесниками у дворі; у певному значенні одним із засобів фізичної культури може бути допомога матері по господарству, на городі або в саду.


^ 1.6 ГІГІЄНА ДІТЕЙ СЕРЕДНЬОГО І СТАРШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

1.6.1 Запах з рота

Якщо у дитини має місце неприємний запах з рота, цьому можуть бути дві причини: недостатньо ретельний догляд за зубами і яснами і захворювання піднебінних мигдалин.

Хронічний тонзиліт. У випадку, якщо у дитини знаходяться в несприятливому стані піднебінні мигдалини (мигдали­ни збільшені, гиперемійовані, в лакунах видно пробки, піднебінні дужки - що почервоніли), необхідно звернутися за допомогою до отоларинголога. Але якщо причина поганого запаху з рота в поганому гігієнічному стані зубів і ясен, слід звернути увагу, чи правильно дитина чис­тить зуби та чи чистить їх взагалі.

Багато дітей, досягнувши підліткового віку і частково вийшовши з-під контролю батьків, перестають (по забудькуватості, лінню або за іншими причинами) слідувати деяким правилам особистої гігієни, які були вивчені ще в ранньому дитячому віці. Чистять зуби нерегу­лярно, поспішно - чисто символічно - або зовсім не чистять їх. Проходить зовсім трохи часу, поверх­ня зубів в окремих місцях покривається нальотом, в якому вельми комфортно живеться багатьом бактеріям, разви­ваються запальні явища з боку ясен, і в підлітка з'являється запах з рота, який дуже заважає спілкуванню. Позбавитися від цього запаху, можливо, доведеться за допомогою стоматолога. Але, якщо карієс ще не розвинувся, з не­приємним запахом можна впоратися і власними сила­ми - чистити зуби ретельно, не рідше двох разів на день, поло­скати порожнину рота теплою водою після кожного прийому їжі.


^ 1.6.2. Запах поту

У підлітковому віці дитина пітніє більше, ніж в ранньому дитячому: по-перше, тому, що тепер вона більше рухається, і активніше задіюються процеси терморегуля­ції; по-друге, тому, що у підлітка під пахвами вже розвинулися особливі залози (секрет цих залоз взаємодіє з мікроорганізмами, і створена «суміш» видає вельми неприємний запах). Виділення секрету цих залоз збільшується не лише із збільшенням фізичного навантаження, але і в результаті хвилювань (наприклад, перед экзамена­ми).

Уникнути появи неприємного запаху поту можна, додержуючись простих правил особистої гігієни. Необхідно не рідше за один раз в день приймати душ або ванну; у регіонах із спекотним посушливим кліматом приймати душ або ванну рекомендується ще частіше. Буває не зайвим декіль­ка разів протягом дня (особливо, якщо тепла погода, якщо доводиться багато рухатися) помити свої підпахви. Доброго ефекту можна добитися використанням дезодо­рантів та антиперспирантів (засобів, запобігаючих пітнінню); проте не слід зловживати ними: не рекоменду­ється використовувати їх частіше одного разу на добу. Слід так­ож пам'ятати, що пітливість, а разом з нею і неприємний за­пах з'являються якщо дитина носить тісний одяг, або одяг не за сезоном, а також якщо одяг зшитий з повітронепроникної тканини, що перешкоджає диханню шкіри, випаровуванню поту і тим самим заважає нормальній терморегуляції, провокує організм на виділення додаткової кількості поту.


^ 1.6.3. Догляд за шкірою

Зміни у функціонуванні гормональної системи, що мають місце в підлітковому віці, не можуть не впливати на всі останні органи і системи. Впливають ці зміни і на стан шкірних покровів. Під дією гормонів підвищується продуктивність сальних залоз, тому шкіра (як і волосся) у підлітка частіше буває жирною і вимагає особливо ретельного і регулярного догляду. Змінами в діяльності гормональної системи в період статевого дозрівання обумовлена і поява на шкірі у підлітка так званих юнацьких угрів. Ці угрі з'являються як в юнаків, так і у дівчат, - на обличчі, на шиї, на грудях і спині.

Боротися з жирною шкірою і з угрями слід регулярно протягом всього періоду статевого дозрівання. Два-три рази в день рекомендується умиватися гарячою водою з м'яким туа­летным милом - неароматизованим - і ще кілька разів в день - без мила; особливо важливо часто умиватися в су­ху, вітряну погоду, коли в повітрі багато пилу (пил лег­ко прилипає до жирної шкіри).

Хороший ефект дає використання спеціального мила для жирної шкіри. Швидше позбавитися від угрів допоможуть регулярні умивання настоями ромашки, черги, м'яти. При неефективності цих заходів слід звернутися за допомогою до лікаря, який призначить комплекс­не лікування в індивідуальному порядку.

Дівчаткам в період статевого дозрівання рекомендується утримуватися від використання косметики - особливо жирної.

Підліткам в період активного статевого розвитку слід частіше міняти постільну білизну.


^ 1.6.4. Догляд за волоссям

Так само, як і шкіра, у дитини в період статевого дозрівання частіше буває жирним волосся. Тому його рекоменду­ється мити частіше - не рідше двох разів на тиждень; використовуються мило або шампуні для жирних болос. Важливо стежити за тим, щоб довге волосся не падало на обличчя, оскільки воно мо­же швидко забруднитися від шкіри. Має значення час­тіша, ніж зазвичай, зміна наволочки з подушки.


^ 1.6.5. Берегти зір

В середньому і старшому шкільному віці дитині прихо­диться багато читати (окрім того, що великий об'єм матеріа­лу за шкільною програмою, є ще багато матеріалу, що рекомендується для ознайомлення поза програмою) і тому на­вантаження на зір у неї велике, і якщо не проявляти належної турботи про орган зору, то цей орган можна досить швидко «посадити».

Щоб зберегти орган зору в хорошому функціональ­ному стані на можливо триваліший термін - на все життя, - необхідно постійно пам'ятати про наступні про­сті правила та виконувати їх:

  • не читати дуже довго - по декілька годин підряд; а якщо доводиться читати багато, необхідно давати очам регулярний відпочинок (можна закрити їх на декілька хвилин і легкими рухами пальців помасажувати шкіру довкола очей; інший ефективний спосіб зняти напругу з очей - це деякий час дивитися удалину, переважно на що-небудь зелене);

  • вміти забезпечити оптимальне освітлення робочої по­верхні, - щоб світло не було ні мізерним, ні сліпучим; ос­втілення має бути також рівномірним;

  • між органом зору і сторінкою повинна утриму­ватись відстань близько 30 см; книга по відношенню до чита­ча має бути розташована так, щоб відстань від першої строчки сторінки до очей і відстань від останньої строчки сторінки до очей були однакові;

  • не читати в транспорті, що рухається;

  • не читати лежачи;

  • бажано, щоб папір, на якому віддрукований текст, не був дуже гладким, щоб вона не давала сліпучих відблисків;

  • малюнок шрифту має бути максимально простим; не повинно бути так званих серифов (горизонтальних рисочек, якими завершуються вертикальні лінії літер); ви­сота літер має бути не менше 1,5 мм.



^ 1.6.6. Під час менструацій

Медицина не заперечує проти раннього використання тампонів; дівчата можуть починати користуватися тампонами відразу після того, як у них з'являються перші менструації; хоча деякі автори і не радять квапитися з використанням там­понів - в усякому разі до тих пір, поки менструа­ции не набудут регулярного характеру. Слід, проте, пам’ятати, що неправильне використання тампонів може привести до небезпечного захворювання бактеріальної природи, відомого під назвою синдром токсичного шоку. Вірогідність розвитку цієї хвороби вище у тих жінок, які залишають тампон в піхві більш ніж на сім годин. Щоб уникнути синдрому токсичного шоку, рекомен­дуется міняти тампони не рідше, ніж через чотири години.

При нагоді дівчині краще користуватися спеці­альними стерильними гігієнічними прокладками. Щоденний душ або ванна обов'язкові.


^ 1.6.7. Фізичні вправи

Фізичні вправи - це один з найважливіших эле­ментів, що складає фізичну культуру. Цими вправами є певні рухи та дії, з яких складаються комплекси, спрямовані на фізичне виховання, на підтримку у організму хорошої фізичної форми. Систематичне виконання фізичних вправ - застава міцного здоров'я дитини та гармо­ничного розвитку організму.

Спеціальні дослідження, проведені фізіологами, показали, що при активних м'язових рухах потоки електричних імпульсів йдуть від особливих рецепторів, закладених в м'язах, суглобах, в'язках, в кору великих півкуль головного мозку та в підкіркові центри; нервові цен­три головного мозку в результаті цього приходять в стан збудження і викликають відповідні реакції в орга­нізмі; у результаті стимулюється діяльність і нервової системи, і інших систем організму - зокрема, серцево-судинною, дихальної, ендокринної, травної, імунної (захисної). Активні м'язові рухи бла­готворно позначаються на перерозподілі крові і лим­фи в організмі, і таким чином швидко усувають за­стійні явища в периферичних частинах тіла і позитивно впливають на хід процесів внутрішньотканевого обміну речовин; кров в додатковому об'ємі притікає не лише до серця, мозку, легенів, але і до шкіри, завдяки чому шкіра краще виконує свої багаточисельні функції, набуває гарний здоровий вигляд, стає еластичнішою. Активні рухи також добре укріплюють мускулатуру, роблять її витривалішою; тонус м'язів підвищується, м'язи стають пружними та міцними, і тіло набуває гарну форму, стрункість. Регулярно виконувані фізичні вправи позитивно впливають на рухливість суглобів, на роз­виток кісткової системи; тому тіло дитини, яка постійно займається фізкультурою, відрізняється гнучкістю, гарною поставою, рухи його точні та економічні. Психічний стан дитини, призвичаєної щодня виконувати комплекси гімнастичних вправ, характеризується бадьорістю, врівноваженістю, оптимізмом і т. д.; це пояснюється таким чином: при виконанні гімнастичних вправ в тій чи іншій мірі стимулюються біоло­гічо активні зони організму і в результаті виробляються особливі гормони, що отримали назву эндорфінів: ці гормони і мають вельми своєрідний вплив на організм - роблять людину упевненою в собі та в сво­їх силах, покращують настрій, підвищують здатність про­тистояти стресогеним чинникам, а отже, і перешкоджають розвитку багатьох хвороб (у тому числі застудних захворювань, алергії, гіпертонії та ін.).

При виконанні фізичних вправ є обов'язковим дотримання таких принципів, як регулярність (дитина за­ймається фізкультурою щодня, в один і той же, відведений для фізкультури та зафіксований в розпорядку дня, час), послідовність і поступове зростання навантаження.


^ 1.6.8. Умови для занять фізкультурою

У теплий період року рекомендується займатися физ­культурою на свіжому повітрі - краще де-небудь в парку або сквері, в лісі (подалі від проїжджої частини вулиць, де повітря запорошене і загазоване). У холодну пору року можна виконувати фізичні вправи і вдома – в житлових приміщенях після ретельного провітрювання та при відкритій квартирці або на балконі (лоджії). Приміщення, в якому дитина займається фізкультурою, має бути достатньо про­сторим, чисто прибраним, добре освітленим; підлога – обов’язково застелена килимком. Одяг для дитини, яка виконує гімнастичні вправи, підходить не будь-який; він повинен задовольняти певним вимогам: бути вільного крою, щоб не перешкоджати периферичному кровообігу і не утруднювати рухи; бути доста­тньо теплим та одночасно - повітропроникливим, щоб не заважати диханню шкірних покровів; бути гігроскопічним, щоб вбирати піт і тим самим зводити до мінімуму можливість його дратівливої дії на шкіру. Вельми корисно після виконання гімнастичних вправ зробити собі масаж ручним роликовим масажером - добре розім'яти м'язи шиї, спини, сідниць, задні поверхні­ стегон і гомілок; потім помасажувати м'язи грудей, передню поверхню стегон і т.д. Масаж може зробити дитині і хто-небудь з дорослих. Після масажу дитина може розпочати водні та інші загартовуючі проце­дури, для чого також мають бути створені відповідні умови.


^ 1.6.9. Комплекси фізичних вправ

З тих фізичних вправ, що пропонуються тут, матір, враховуючи індивідуальні особливості дитини (вік, фізичний розвиток, стан здоров'я і т. д.), може допомогти їй вибрати окремі вправи, з яких вже скласти комплекс. Як ми згадували декілька вище, при складанні індивідуального комплексу вправ для дитини слід враховувати важливі принципи - послідовність у виконанні вправ та поступове збільшення фізичного навантаження; починати гімнастичні вправи потрібно з найлегших і поступово - день за днем - підвищувати навантаження (за часом - від 10 до 25-30 хвилин); фізічні вправи не повинні стомлювати дитину, а тим більше не повинні її виснажувати. Дотримання цих принципів передбачає найбільш оптимальні умови для швидкого до­сягнення цілей гімнастики і виключає вірогідність тієї шкоди, яку може заподіяти організму раптове та значне фізичне навантаження. У складанні індивиду­альних комплексів вправ можуть надати допомогу лікар, шкільний вчитель фізкультури, тренер.


^ 1.6.10. Ранкова гімнастика

Ранкову гімнастику слід починати з вправ для розминки; наприклад, з наступних:

  1. Вихідне положення (в.п.) - стоячи, ноги на ширині плечей; дитина робить обертальні рухи головою; м'язи плечей при цьому за можливістю розслаблені, працюють тіль­ки м'язи шиї; необхідно зробити 5-6 обертальних рухів в один бік, потім 5-6 обертальних рухів в інший (у тому випадку, коли дитина починає скаржитися, що у нього крутиться голова, кількість обертальних рухів рекомендується зменшити); дану вправу потрібно повторити 3-5 разів.

  2. В. п. - стоячи, ноги на ширині плечей; дитина повинна провитягти руки перед собою і потім, прагнучи не згинати їх, повільно підняти їх над головою; після цього - відвести руки в різні боки; потім опустити руки і розслабитися; необхідно повто­рити цю вправу 4-5 разів.

Лише після виконання цього або аналогічного разминочного комплексу, на організм дитини можна дати більше фізичне навантаження:

  1. В. п. - стоячи, ноги на ширині плечей; дитина повинна під­нятт над головою ліву руку, - не згинаючи її в лікті; права ру­ка в цей час залишається в положенні уздовж тіла; обидві руки одночасно та за можливістю енергійно кілька разів відводяться назад, після чого положення рук змінюється: пра­ва рука дитини піднімається над головою, а ліва опуска­ється в положення уздовж тіла; після виконання різких енергійних рухів руками назад дитина повертається в і. п. та розслабляється; потрібно повторити вправу 6-10 разів.

  2. В. п. - стоячи, ноги на ширині плечей, руки дитини витягнуті вперед; робляться енергійні махи одночасно обома ру­ками - в сторони і навіть з деяким відведенням назад; вправу потрібно повторити 6-10 разів, повернутися у вихідне положення і на декілька секунд розслабитися.

  3. В. п. - стоячи, ноги на ширині плечей, руки у дитяти витягну­ті вперед і декілька в сторони; необхідно робити махи ногами - досить широкі для того, щоб ступнею правої ноги діставати ліву руку, і у свою чергу ступнею лівої ноги - праву руку; вправу диттна повинна повторити 6-10 разів.

  4. В. п. - стоячи, ноги на ширині плечей, руки дитини розташовані уздовж тіла; дитина повинна підняти руки над голо­вою (не згинаючи в ліктьових суглобах), потім зробити глибокий нахил вперед і намагатися дістати руками до ступнів; далі випрямитися і повернутися у вихідне положення; цю вправу необхідно повторити 4-8 разів.

  5. В. п. - стоячи, ноги на ширині плечей, руки у дитини розташовані уздовж тіла; дитина повинна підняти над головою праву руку (не згинаючи в ліктьовому суглобі) і зробити нахил корпусом вліво, після чого повернутися у вихідне положення; потім дитина піднімає над головою ліву руку і робить нахил корпусом вправо, повертається у вихідне положе­ння; потрібно повторити вправу 4-8 разів.

  6. В. п. - стоячи, ноги у дитини на ширині плечей, руки - на стегнах; дитина, не відриваючи рук від стегон, робить за можливістю глибокі повороти корпусом то вправо, то вліво; цю вправу необхідно повторити 6-10 разів.

  7. В. п. - стоячи, ноги на ширині плечей, руки у дитини на стегнах; необхідно, не відриваючи рук від стегон, робити повільні глибокі присідання, при цьому прагнути не сходити з місця; дитина повинна зробити 6-10 таких присідань.

  8. В. п. - лежачи на спині, руки у дитяти уздовж тіла, ноги разом; не згинаючи ноги в колінах, дитя піднімає ноги у вертикальне положення, після чого повертається у вихідне положення; потрібно повторити вправу 6-10 разів.

  9. В. п. - лежачи на животі, руки у дитини витягнуті вперед; залишаючи руки і ноги прямими, дитина намагається максимально відірвати їх від підлоги і при цьому вигнутися в попереку; достатньо повторити вправу 4-8 разів.

  10. В.п. - дитина лежить на лівому боці, ліва рука - вытягну­та вперед, права розташована уздовж тіла; енергійним рухом дитина відводить праву ногу вгору; рекомендується зробити 4-8 таких відведень; потім лягти на правий бік і сде­лать 4-8 подібних відведень лівою ногою; повернутися у вихідне положення, розслабитися.

Запропонований нами комплекс вправ для дитини, що розпочинає займатися фізкультурою, повинен займати 10-15 хвилин. Нагадаємо: з часом тривалість заня­ть може поступово збільшуватися.


^ 1.6.11. Вправи для виконання протягом дня

Якщо у дитини в школі немає за розкладом занять з фіз­культури, то для бадьорості, для підняття сил і поліпшення настрою вона може протягом дня виконати наступний ком­плекс фізичних вправ:

  1. Вихідне положення (в. п.) - стоячи, руки у дитяти опуще­ні уздовж тіла, ноги - на ширині плечей. Дитина повинна під­няти руки до рівня плечей; далі, зігнувши руки в ліктьових сус­тавах, направити вперед; напружити м'язи і із зусиллям «відштовхнути» від себе якийсь уявний важкий пред­мет; можна зробити аналогічні рухи і в сторони від себе, а також вгору - це як би рух при піднятті важкого предмету. Необхідно зробити по 3-5 вказаних рухів в кожну із сторін.

  2. В. п. - стоячи, руки у дитини на стегнах, а ноги розставлені на ширину плечей. Слід підняти руки над головою і, трохи зігнувши їх в ліктьових суглобах, направити вперед; да­лі, напружуючи м'язи рук, плечового поясу, грудей, якби із зусиллям, розсунути уявні дверці (щоб точніше виконати вправу, потрібно уявити дверці ліфту або складані дверці автобусу, які потрібно розсунути руками). Дитині необхідно виконати цю вправу 3-5 разів.

  3. В. п. - стоячи, руки у дитини опущені уздовж тіла, ноги розтавлені на ширині плечей. Потрібно витягнути руки вперед, не згинаючи їх. Долоні мають бути прямими і зверненими одна до одної. Дитина робить енергійні рухи руками вгору і вниз - вроздріб. Досить зробити вісім-десять таких рухів, після чого - підняти руки над головою та зробити ще вісім-десять таких же рухів. Потім вправа виконується при нахилі корпусу вперед, руки під час виконання вправи то опускаються, то заводяться за можливістю далі за спиною.

  4. В. п. - стоячи, руки у дитини опушені уздовж тіла, ноги раозставлені на ширині плечей. Залишаючись в цьому положенні, дитина повинна зробити не менш восьми обертальних рухів кис­тями – переважно у взаємопротилежних на­прямах; потім, піднявши руки над головою, дитина повто­рює обертальні рухи кистями, але вже в зворотних напрямах.

  5. В. п. - стоячи, руки у дитини опущені уздовж тіла, ноги розставлені на ширині плечей. Дитина згинає руки в ліктьових і променезап'ясткових суглобах, охоплює пальцями плечові суглоби і робить рухи руками вгору-вниз, ніби крильцями; після цього, не розгинаючи рук, дитина виконує ними обертальні рухи; при цьому мають бути задіяні лише плечові суглоби. Всі описані рухи виконуються дитиною по 8-12 разів. Повернутися у вихідне положення, злегка струсити руками, щоб поліпшити в них кровообіг; розслабитися на 10-15 секунд.

  6. В. п. - стоячи, руки у дитяти опущені уздовж тіла, ноги раозставлені на ширині плечей. Не змінюючи положення рук, як можна сильніше відвести плечі назад, щоб лопатки торкнулись одна одну; при цьому груди максимально спрямовуються вперед, хребет прогинається в поперековому відділі; за­фіксувавши описане положення на декілька секунд, повер­нутися у вихідне положення. Виконати цю вправу 4-8 разів.

  7. В. п. - стоячи, руки у дитяти опущені уздовж тіла, ноги розставлені на ширині плечей. Дитина повинна максимально та з зусиллям зігнути руки в ліктьових суглобах і з новим зусиллям максимально відвести їх назад; після чого - повернутися у вихідне положення. Цю вправу потрібно виконати 4-8 разів.

  8. В. п. - стоячи, руки у дитини опущені уздовж тіла, долоні прямі, повернені назад, ноги розставлені на ширині плечей. Потрібно максимально відвести назад обидві руки одночасно, - не згинаючи їх; при цьому корпус залишається прямим; потім повернутися у вихідне положення. Дану вправу доста­тньо виконати 4-8 разів.

  9. В. п. - сидячи на стільці, руки у дитини вільно опущені вниз, ноги - зігнуті в колінних суглобах. Дитина повинна підняти ноги та випрямити їх, при цьому - спрямувати стопи вперед (таким рухом дитина неначе відштовхує від себе уявну перешкоду); повернутися у вихідне положе­ння, розслабитися на декілька секунд. Дитина повинна виконати цю вправу 4-8 разів.

  10. В. п. - сидячи на стільці, руки у дитини вільно опущені. Необхідно підвести і максимально зігнути в колінному суглобі ліву ногу; гомілковостопний суглоб при цьому, навпаки, має бути максимально розігнутий, носки потрібно тягнути вниз; повернутися у вихідне положення, на декілька секунд розслабитися, після чого виконати вправу правою но­гою. Вправа повторюється дитиною 4-8 разів.

  11. В. п. - стоячи, руки у дитини уздовж тіла, ноги розставлені на ширину плечей. Потрібно зробити повільний і плавний нахил назад з максимальним прогином в поперековому відділі хребта; при цьому рівновага стримується згинанням ніг в колінних суглобах; повернутися у вихідне положення, на декілька секунд розслабитися. Потім виконати нахил корпусом вперед, повернутися у вихідне положення, рассла­битися. Вправу потрібно виконати 4-8 разів.

  12. В. п. - стоячи, руки у дитини на стегнах, ноги розставлені на ширині плечей. Дитина повинна зробити максимально глу­бокий нахил корпусом вліво, після чого повернутися у вихідне положення; далі йде максимально глибокий нахил корпусом вправо; повернутися у вихідне положення, розсла­битися на декілька секунд. Досить виконати дану вправу 4-8 разів.

  13. В. п. - стоячи, руки у дитини на стегнах, ноги - разом. Дитина повинна плавним і пружним рухом підвестися на носки, потім повернутися у вихідне положення. Цю вправу потрібно виконати 8-10 разів.

  14. В. п. - упор на руки; дитина, що ще не засвоїла цю вправу, що не набула гарної фізичної форми, може віджиматися від стільця або від краю дивану; більш підготовлен­ні та фізично міцні діти віджимаються від підлоги; необхі­дно віджатися руками 4-6 разів; через деякий час, коли дитина набуде кращої фізичної форми, кількість віджимань можна буде збільшити до 8-10.

  15. В. п. - стоячи, руки у дитини опущені уздовж тіла, ноги разом. Вправа полягає в бігу на місці протягом двох-трьох хвилин. З часом тривалість бігу на місці можна збільшити.

  16. Після виконання цього комплексу вправ дитині рекомендується зробити масаж; тут можуть продемонструвати своє уміння матір або батько. Потім дитина приступає до водних процедур, які підбираються за індивідуальним порядком. Також можуть виконуватися інші загартовуючі процедури.

Для дітей, що починають виконувати комплекси фізічних вправ, відмітимо: інтенсивність занять має бути більш значним, щоб не лише участи­лись дихальні рухи та серцебиття, але щоб і ви­ступив піт.


^ 1.6.12. Комплекси вправ, що призначаються за показаннями

Існують комплекси фізичних вправ, що відрізняються цілеспрямованою стимуляцією окремих м’язових груп, конкретних м'язових відчуттів, а також комплекси вправ, що створюють найбільш сприятливі умови для розвитку кістково-суглобової системи. Такі комплекси допомагають зняти відчуття втоми, допомагають підвищити тонус м'язів, поліпшити пружність шкіри, допомагають створити певний настрій, допомагають оздоровчо впливати на певні органи і системи, на конкретні частини тіла. Ці комплекси фізичних вправ призначає дитині лікар в індивідуальному порядку та за наявності показань. Ми ж тут лише назвемо деякі з таких комплексів: гімнастика для шиї, гімнастика для верхніх кінцівок, гімнастика для грудного і поперекового відділів хребта, гімнастика для нижніх кінцівок, вправи для суглобів, вправи для постави, для поліпшення ходи і т.д.

Переходимо до наступної вправи. Вихідне поло­ження - як в попередній вправі, але ноги декілька розведені. Потрібно повертати стопи пальцями одна до одної, причому прагнути притиснути великі пальці до підлоги; по­том повертаємо стопи у зворотному напрямі – в різні боки – і при цьому потрібно теж прагнути притиснути до підлоги зовнішні поверхні стоп. Повторити вправу п'ять-шість разів, чергуючи з нетривалим відпочинком.


  1   2   3   4   5

Схожі:

Одеса 2008 міністерство освіти та науки україни південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського інститут фізичної культури та реабілітації п. iconДжуринський п. Б. Теорія І методика викладання плавання напрям підготовки 0102 Фізичне виховання, спорт І здоров’я людини спеціальність 010201 Фізичне виховання для студентів I курсу Інституту фізичної культури та реабілітації
Державний заклад „південноукраїнський державний педагогічний університет імені к. Д. Ушинського”
Одеса 2008 міністерство освіти та науки україни південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського інститут фізичної культури та реабілітації п. iconПоложення про студентські ради гуртожитків Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» Одеса 2010
«Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»
Одеса 2008 міністерство освіти та науки україни південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського інститут фізичної культури та реабілітації п. iconКиївський національний університет імені тараса шевченка савченко олена вячеславівна
Провідна установа: Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського мон україни, м. Одеса
Одеса 2008 міністерство освіти та науки україни південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського інститут фізичної культури та реабілітації п. iconІнформаційний лист 14-15 травня 2009 року
Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського (м. Одеса)
Одеса 2008 міністерство освіти та науки україни південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського інститут фізичної культури та реабілітації п. iconДодаток 8 до Порядку проведення Конкурсу
Державний заклад Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського (м. Одеса)
Одеса 2008 міністерство освіти та науки україни південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського інститут фізичної культури та реабілітації п. iconСумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка Розробка №23 Назва розробки: Моноласт для реабілітації гомілковостопного суглоба: рухи у сагітальній площині
Тори: Звіряка Олександр Миколайович – канд фіз вих., старший викладач кафедри фізичної реабілітації Інституту фізичної культури Сумдпу...
Одеса 2008 міністерство освіти та науки україни південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського інститут фізичної культури та реабілітації п. iconОголошення про проведення відкритих торгів Замовник: > Найменування : Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»
Найменування: Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»
Одеса 2008 міністерство освіти та науки україни південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського інститут фізичної культури та реабілітації п. iconМіністерство освіти І науки України Херсонський державний університет Південноукраїнський регіональний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів Асоціація культурологів Херсонщини
Херсонський державний університет та Південноукраїнський регіональний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів проводять...
Одеса 2008 міністерство освіти та науки україни південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського інститут фізичної культури та реабілітації п. iconШановні колеги! 20-21 жовтня 2012 року Державний заклад "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського", науково-дослідний сектор заочно
Державний заклад "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського", науково-дослідний сектор заочно...
Одеса 2008 міністерство освіти та науки україни південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського інститут фізичної культури та реабілітації п. iconНапрям підготовки 010201 «Фізичне виховання» програма вступних випробувань з фізичної підготовленості для абітурієнтів вступаючих за напрямом
Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи