Методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «Податкове право» для студентів спеціальності icon

Методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «Податкове право» для студентів спеціальності




НазваМетодичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «Податкове право» для студентів спеціальності
Сторінка2/5
Дата25.06.2013
Розмір0.68 Mb.
ТипМетодичні вказівки
1   2   3   4   5
^

Тема 3. Правове регулювання податків із населення


План

1. Податок із доходів фізичних осіб.

2. Особливості оподатковування фізичних осіб-підприємців (крім осіб, які обрали спрощену систему оподатковування).

^

3. Спрощена система оподатковування.



Ключові поняття: база оподатковування; групи платників єдиного податку; єдиний податок; звітність; об'єкт оподатковування; оподаткований дохід; платник податків; податкова знижка; податкова соціальна пільга; свідоцтво платника єдиного податку; спрощена система оподатковування; ставка податку; фізична особа.


Відповідаючи на перше питання, необхідно запам’ятати, що платниками податку є фізична особа-резидент, фізична особа-нерезидент, податковий агент. Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерела їх походження в Україні і має дипломатичні привілеї та імунітет.

Об'єктами оподаткування є загальний місячний (річний) оподаткований дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, іноземні доходи.

Базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу на суми податкової знижки звітного року. При цьому під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду (внесків до недержавного пенсійного фонду), а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Пам’ятайте, що податкова знижка може бути надана виключно резиденту. Загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата. Також база оподаткування може бути знижена внаслідок застосування податкової соціальної пільги, яка застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів

Визначивши об’єкт та базу оподаткування, необхідно розглянути ставки податку на доходи фізичних осіб: основна ставка становить 15 відсотків бази оподаткування, а також 5 відсотків, 10 відсотків, 17 відсотків, 30 відсотків залежно від групи доходів.

Окремо необхідно розглянути оподаткування фізичних осіб-підприємців (крім осіб, які обрали спрощену систему оподатковування).

Для вивчення другого питання необхідно ознайомитись із загальними положеннями спрощеної системи оподатковування, визначити групи платників єдиного податку. Наступний крок – вивчення ставок єдиного податку за групами платників, порядку нарахування та строки сплати єдиного податку, ведення обліку і складення звітності платниками єдиного податку. Слід звернути увагу на особливості нарахування, сплати та подання звітності з окремих податків і зборів платниками єдиного податку

Також необхідно звернути увагу на порядок обрання або переходу на спрощену систему оподатковування, або відмови від спрощеної системи оподатковування та порядок видачі, отримання та анулювання свідоцтва платника єдиного податку.


Список літератури та нормативно-правових актів

1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI // Відом. Верховної Ради України. – 2010. – № 13–17. – Ст. 112.

2. Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України : в 3 т. Т. 1 / М. Я. Азаров. – К. : Міністерство фінансів України, Нац. університет ДПС України, 2010. – С. 35–54.

3. Податкове право : навч. посіб. / О. М. Бандурка,

В. Д. Понікаров, С. М. Попова. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – С. 68–85.


Тема 4. Правове регулювання податку на прибуток підприємств

План

1. Механізм стягнення податку на прибуток підприємств.

2. Доходи та витрати підприємств. Амортизація.

3. Підприємства, які тимчасово або постійно звільняються від податку на прибуток.


Ключові поняття: амортизація; бухгалтерський облік; витрати подвійного призначення; господарська діяльність; інші витрати звітного податкового періоду; класифікація груп основних засобів; оподатковуваний прибуток; доходи звітного податкового періоду; платник податку на прибуток підприємств; прибуток звітного податкового періоду; склад доходів та витрат підприємства; собівартість.


Відповідно до змісту першого питання необхідно визначити коло платників податку на прибуток підприємств з резидентів та нерезидентів, до яких Податковий кодекс України відносить суб’єктів господарювання – юридичних осіб, які проводять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Наступним кроком є визначення об’єкта оподаткування що визначається згідно з даними бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень ПКУ. Методика бухгалтерського обліку тимчасових та постійних податкових різниць затверджується Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Визначивши платників податку та об’єкти оподаткування, необхідно з’ясувати базу оподаткування та ставки оподаткування.

Висвітлюючи питання доходів та витрат підприємства, необхідно користуватися нормами ПКУ, які визначають: порядок визначення доходів та їх склад; склад витрат та порядок їх визнання; витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку; особливості визнання витрат подвійного призначення, витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями, витрат на виплати фізичним особам згідно з трудовими договорами та договорами цивільно-правового характеру, витрат сум внесків на соціальні заходи. Сам прибуток обраховується за формулою

Пзп = ДзпСрВізп,

де Пзп – прибуток звітного податкового періоду;

Дз – доходи звітного податкового періоду;

Ср – собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг;

Візп – інші витрати звітного податкового періоду.

Окремо необхідно визначити об'єкти амортизації та класифікацію груп основних засобів та інших необоротних активів, що нараховуються згідно із встановлених Податковим кодексом методиками.

Відповідаючи на третє питання, треба звернути увагу на підрозділ 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу XX ПКУ.

Список літератури та нормативно-правових актів

1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV // Відом. Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144.

2. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI // Відом. Верхової Ради України. – 2010. – № 13–17. – Ст. 112.

3. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні : Закон України від 16.07.1999 р. № 996-XIV // Відом. Верховної Ради України. – 1999. – № 40. – Ст. 365.

4. Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України : в 3 т. Т. 2 / М. Я. Азаров. – К. : Міністерство фінансів України, Нац. університет ДПС України, 2010. – С. 536–832.

5. Податкове право : навч. посіб. / О. М. Бандурка,

В. Д. Понікаров, С. М. Попова. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – С. 54–68.


Тема 5. Податки, які сплачують фізичні та юридичні особи

План

1. Плата за землю.

2. Збір за першу реєстрацію транспортних засобів.


Ключові поняття: автобуси; вантажні автомобілі; вертольоти;власники земельних ділянок;власники земельних часток (паїв); довжина корпусу судна; земельний податок; земельні ділянки; землекористувачі; коефіцієнт індексації; колісні транспортні засоби; легкові автомобілі; літаки; максимальна злітна маса; мікроавтобуси; нормативна грошова оцінка земельних ділянок; об'єм циліндрів двигуна; орендна плата; перша реєстрація; потужність двигуна; судна; трактори.


Відповідаючи на перше питання, слід пам’ятати, що використання землі в Україні є платним. Плата стягується у вигляді земельного податку або орендної плати. Стягнення плати регулюється Земельним та Податковим кодексами. Тому платниками є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі (як фізичні, так і юридичні особи).

Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Базою оподаткування є: 1) нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації;

2) площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Характеризуючи ставку податку на землю, необхідно пам’ятати, що її розмір залежить від нормативно-грошової оцінки, виду землекористування, цільового призначення, встановлених Податковим кодексом пільг для юридичних та фізичних осіб.

Окремо потрібно розглянути порядок індексації нормативної грошової оцінки земель.

Розглядаючи друге питання, потрібно мати на увазі, що платниками збору є юридичні та фізичні особи, які здійснюють першу реєстрацію в Україні транспортних засобів. Об'єктами оподаткування збором є колісні транспортні засоби, крім певних виключень; судна, зареєстровані у Державному судновому реєстрі України або у Судновій книзі України; літаки і вертольоти, зареєстровані у Державному реєстрі цивільних повітряних суден України або у Реєстрі державних повітряних суден України.

Визначаючи базу оподаткування, потрібно використовувати такі одиниці вимірювання для: колісних транспортних засобів – об'єм циліндрів двигуна в куб. сантиметрах, легкових автомобілів, обладнаних електродвигуном, – потужність двигуна в кВт; суден, обладнаних двигуном, – за потужністю двигуна в кВт, суден, які не обладнані двигуном, – за довжиною корпусу судна в сантиметрах; для літаків, вертольотів – за максимальною злітною масою.

З’ясовуючи розмір ставки збору для легкових автомобілів, автобусів, мікроавтобусів, тракторів, вантажних автомобілів, суден, літаків і вертольотів, необхідно користуватися нормами ст. 234.1.1. – 234.4.4. ПКУ.

Окремо необхідно розглянути питання пільг щодо збору за першу реєстрацію транспортних засобів.


Список літератури та нормативно-правових актів

1. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3–4. – Ст. 27.

2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV // Відом. Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144.

3. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI // Відом. Верховної Ради України. – 2010. – № 13–17. – Ст. 112.

4. Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України : в 3 т. Т. 3 / М. Я. Азаров. – К. : Міністерство фінансів України, Нац. університет ДПС України, 2010. – С. 376–448; 136–154.

5. Податкове право : навч. посіб. / О. М. Бандурка,

В. Д. Понікаров, С. М. Попова. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – С. 85–96.


Тема 6. Правове регулювання непрямих податків

План

1. Податок на додану вартість.

2. Правовий механізм справляння акцизного збору.


Ключові поняття: адвалорні ставки; акцизний податок; митна територія України; непрямий податок; операції; оплата товарів/послуг; підакцизні товари; податкова накладна; податкове зобов’язання; податковий кредит; податок на додану вартість (ПДВ); порядок розрахунку; продаж або перепродаж товарів; специфічні ставки; товари.


Вивчаючи перше питання, треба мати на увазі, що податок на додану вартість (ПДВ) є непрямим податком, включається в ціну товару та становить частину приросту вартості, що утворюється на всіх стадіях їх просування – від виробництва до продажу або перепродажу. Порядок розрахунку сум, що підлягають сплаті, правила стягнення податку визначаються розділом V ПКУ.

Наступний крок – визначення кола платників ПДВ згідно з норм ст. 162 ПКУ. При цьому платник ПДВ повинен зареєструватися в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання).

При визначенні об'єкта оподаткування ПДВ потрібно звернутися до норм ст. 163 ПКУ, а саме: постачання товарів на митній території України; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту; вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту; послуги з міжнародних перевезень пасажирів і багажу, вантажів.

З’ясовуючи базу оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, необхідно виходити з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Вивчаючи питання ставки оподаткування ПДВ, необхідно пам’ятати, що всі операції, які підлягають оподаткуванню ПДВ, крім операцій, що не є об'єктами оподаткування, звільнених від оподаткування та операції, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою 17 відсотків. Але з першого січня 2011 р. до 31 грудня 2013 р. ставка податку становить 20 відсотків. Також необхідно звернути увагу на: операції, що оподатковуються ПДВ за нульовою ставкою; операції які не є об'єктом оподаткування ПДВ; операції, які звільняються від оподаткування ПДВ.

Ключовим моментом питання оподаткування операцій ПДВ є виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту. Тому слід звернути увагу на дату тієї події, що відбулася раніше, а саме: дату списання коштів із банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дату отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна (згідно з пунктом 201.7 статті 201 Кодексу) виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) та підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, яка здійснюється платником податку – продавцем не пізніше двадцяти календарних днів, що йдуть за датою їх виписування, згідно ст. 201 ПКУ. При цьому податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тис. грн, включенню до Єдиного реєстру не підлягає.

При вивченні другого питання необхідно зрозуміти суть поняття «акцизи» – це непрямі податки, що включаються у ціну товару і сплачуються покупцями, ознайомитись із розділом VI ПКУ, що визначає механізм справляння акцизного податку, звернутися до норм ст. 212 ПКУ для з’ясування кола платників акцизного податку.

Запам’ятайте, що до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли; операції з продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, де відбувається перехід права власності на цінні папери та операції з деривативами (крім операцій, що здійснюються на міжбанківському ринку деривативів).

При цьому реєстрація в органах державної податкової служби як платника податку суб'єкта господарювання, що здійснює діяльність із виробництва підакцизних товарів та/або імпорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів, яка підлягає ліцензуванню, здійснюється на підставі відомостей щодо видачі такому суб'єкту відповідної ліцензії.

Об'єктами оподаткування є операції, визначені у ст. 213 ПКУ. Тому потрібно ознайомитися зі змістом даної статті кодексу. Ставки акцизного податку є єдиними на всій території України і встановлені ст. 215 ПКУ. Запам’ятайте, ці ставки можуть бути: адвалорними, специфічними, адвалорними та специфічними одночасно.

Важливим моментом є дата виникнення податкових зобов'язань щодо підакцизних товарів (продукції). Тому для вивчення цього питання слід розглянути ст. 216 ПКУ.

Для повноти розгляду питання необхідно розглянути порядок обчислення податку з товарів, вироблених на митній території України, порядок обчислення податку з товарів, які ввозяться на митну територію України, питання обчислення податку за операціями з відчуження цінних паперів та операцій із деривативами, особливості обчислення податку за адвалорними ставками, порядок обчислення податку з тютюнових виробів, порядок і строки сплати акцизного податку на основі норм ст. 217–222 ПКУ.


Список літератури та нормативно-правових актів

1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI // Відом. Верховної Ради України. – 2010. – № 13–17. – Ст. 112.

2. Про цінні папери та фондовий ринок : Закон України від 23.02.2006 р. № 3480–IV // Відом. Верховної Ради України. – 2006. – № 31. – Ст. 268.

3. Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України : в 3 т. Т. 2 / М. Я. Азаров. – К. : Міністерство фінансів України, Нац. університет ДПС України, 2010. – С. 833–999.

4. Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України : в 3 т. Т. 3 / М. Я. Азаров. – К. : Міністерство фінансів України, Нац. університет ДПС України, 2010. – С. 12–136.

5. Податкове право : навч. посіб. / О. М. Бандурка,

В. Д. Понікаров, С. М. Попова. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – С. 40–54.


Тема 7. Місцеві податки та збори

План

1. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

2. Збір за місця для паркування транспортних засобів.

3. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

4. Туристичний збір.


Ключові поняття: житлова площа; збір за місця для паркування транспортних засобів; збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; земельна ділянка; короткотерміновий торговий патент; майданчики для платного паркування; мінімальна заробітна плата; місце для паркування транспортних засобів; об'єкти житлової нерухомості; пільговий патент; площа квартири або житлового будинку; податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; реєстр речових прав на нерухоме майно; рішення сільської, селищної або міської рад; спеціально відведені автостоянки; ставка збору; торговий патент; туристичний збір.


Висвітлюючи перше питання, необхідно мати на увазі що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є: фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової нерухомості, крім винятків, передбачених ст. 265.2.2. ПКУ. Базою оподаткування є житлова площа об'єкта житлової нерухомості. При цьому розмір ставки оподаткування залежить від площі квартири або житлового будинку: у разі якщо площа квартири перевищує 120 кв. м, але не більше 240 кв. м, то сплачується податок у розмірі 1 % від мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року. Якщо ж площа квартири перевищує 240 кв. м, а житлового будинку – 500 кв. метрів, то податок на нерухомість буде становити 2,7 % від розміру мінімальної заробітної плати.

Важливим моментом є застосування пільги до бази оподаткування: для квартири – на 120 кв. метрів; для житлового будинку – на 250 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за базовий податковий (звітний) період і застосовується до об'єкта житлової нерухомості, у якій фізична особа – платник податку зареєстрована в установленому законом порядку, або за вибором такого платника до будь-якого іншого об'єкта житлової нерухомості, який перебуває в його власності.

Потрібно звернути увагу на порядок обчислення податку: для фізичних осіб база оподаткування обчислюється органом державної податкової служби на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно; юридичні самостійно обчислюють розмір податку станом на 1 січня звітного року і до 1 лютого цього ж року подають органу державної податкової служби за місцезнаходженням об’єкта оподаткування декларацію.

Податкове зобов'язання за звітний рік із податку сплачується: фізичними особами – протягом 60 днів із дня вручення податкового повідомлення – рішення; юридичними особами – авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що настає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Питання правового регулювання збору за місця для паркування транспортних засобів урегульовано ст. 266 ПКУ. 266. Платниками збору є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної або міської рад організовують та проводять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

Перелік спеціальних земельних ділянок для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів затверджується рішенням сільської, селищної або міської рад про встановлення збору. Таке рішення разом із переліком осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність, надається виконавчим органом сільської, селищної, міської рад органу державної податкової служби.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, яка спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях, а також комунальні гаражі, стоянки, паркінги, які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету (крім площі земельної ділянки, що відведена для безоплатного паркування транспортних засобів).

Базою оподаткування є площа земельної ділянки, відведена для паркування, площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів, які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету.

Ставки збору встановлюються за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 квадратний метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі від 0,03 до 0,15 відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Ставка збору та порядок сплати збору до бюджету встановлюються відповідними органами місцевого самоврядування.

Сума збору за місця для паркування транспортних засобів, обчислена відповідно до податкової декларації за звітний (податковий) квартал, сплачується щоквартально.

Відповідаючи на третє запитання, необхідно визначити коло платників збору – суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці), які отримують в установленому законом порядку торгові патенти та провадять торговельну діяльність, надання платних побутових послуг, торгівлю валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти, діяльність у сфері розваг. Додатково необхідно розглянути питання отримання пільгового торгового патенту.

Розмір ставки даного збору встановлюється з розрахунку на календарний місяць у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня календарного року, визначеному з урахуванням місцезнаходження пункту продажу товарів та асортименту товарів, пункту з надання платних послуг та виду платних послуг. Ставка збору за умови придбання пільгового торгового патенту встановлюється в розмірі 0,05 розміру мінімальної заробітної плати щорічно, а короткотермінового торгового патенту за один день становить 0,02 розміру мінімальної заробітної плати.

Окремо слід висвітлити порядок отримання та анулювання торгового патенту, строк дії торгового та пільгового патенту.

Відповідаючи на четверте запитання, необхідно запам’ятати, що платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, що прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської рад про встановлення туристичного збору, та отримують послуги з тимчасового проживання із зобов'язанням залишити місце перебування в зазначений строк, визначені органами місцевого самоврядування податкові агенти, а також особи, які не можуть бути платниками збору.

Ставка збору встановлюється у розмірі від 0,5 до 1 відсотка вартості усього періоду (ночівлі) громадянина у курортній місцевості. Потім необхідно визначити перелік витрат, що не включаються до вартості проживання.

Необхідно зазначити, збір сплачується до місцевих бюджетів авансовими внесками до 30 числа (включно) кожного місяця (у лютому до 28 (29) та відображається у квартальній податковій декларації.


Список літератури та нормативно-правових актів

1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI // Відом. Верховної Ради України. – 2010. – № 13–17. – Ст. 112.

2. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3–4. – Ст. 27.

3. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV // Відом. Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144.

4. Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України : в 3 т. Т. 3 / М. Я. Азаров. – К. : Міністерство фінансів України, Нац. університет ДПС України, 2010. – С. 323–376.

5. Податкове право : навч. посіб. / О. М. Бандурка,

В. Д. Понікаров, С. М. Попова. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – С. 96–107.


1   2   3   4   5

Схожі:

Методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «Податкове право» для студентів спеціальності iconМетодичні вказівки до проведення практичних (семінарських) занять з дисципліни «Податкове право» для студентів спеціальності 030402
Методичні вказівки до проведення практичних (семінарських) занять з дисципліни «Податкове право» / укладач К. Д. Янішевська. – Суми...
Методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «Податкове право» для студентів спеціальності iconМетодичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «Міжнародне право» для студентів спеціальності 030402
Методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «Міжнародне право» /укладач С. І. Денисенко. – Суми : Сумський державний університет,...
Методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «Податкове право» для студентів спеціальності iconМетодичні вказівки до самостійної роботи студентів з дисципліни " Банківське право" для студентів
Методичні вказівки до самостійної роботи студентів з дисципліни “Банківське право” / укладач А. В. Солонар.– Суми: Сумський державний...
Методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «Податкове право» для студентів спеціальності iconТ. А. Коляда методичні вказівки для практичних занять та самостійної роботи з дисципліни «право»
Методичні вказівки для практичних занять та самостійної роботи з дисципліни «Право» (Адміністративне право) ( для студентів 2 курсу...
Методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «Податкове право» для студентів спеціальності iconМетодичні вказівки для самостійної роботи та виконання контрольних робіт з дисципліни «Трудове право»
Методичні вказівки для самостійної роботи та виконання контрольних завдань з дисципліни «Трудове право» для студентів 4 курсу заочної...
Методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «Податкове право» для студентів спеціальності iconМетодичні вказівки щодо самостійної роботи з навчальної дисципліни " Земельне право " для студентів денної та
Для студентів денної та заочної форм навчання зі спеціальності 030401 „Право”
Методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «Податкове право» для студентів спеціальності iconМіністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «господарське право»
Методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «Господарське право» (для студентів 2,4 курсів денної форми навчання спеціальностей...
Методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «Податкове право» для студентів спеціальності iconМетодичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «Англійська мова» для студентів спеціальності
Методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «Англійська мова» для студентів спеціальності «Системи управління і автоматики»/...
Методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «Податкове право» для студентів спеціальності iconМетодичні вказівки до самостійної роботи студентів напряму 030601 менеджмент при вивченні дисципліни «трудове право»
...
Методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «Податкове право» для студентів спеціальності iconМетодичні вказівки до самостійної роботи студентів з дисципліни «Електротехнічні матеріали» для студентів спеціальності 050701
Методичні вказівки до самостійної роботи студентів з дисципліни «Електротехнічні матеріали» ( для студентів спеціальності 050701...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи