Лекція №1. Основи технології Web Що таке Інтернет? Адресація в Інтернет. Ip-адреса. Клієнти та сервери. Www. Історія створення. Хто винайшов www? В чому заключався цей винахід? icon

Лекція №1. Основи технології Web Що таке Інтернет? Адресація в Інтернет. Ip-адреса. Клієнти та сервери. Www. Історія створення. Хто винайшов www? В чому заключався цей винахід?




Скачати 173.87 Kb.
НазваЛекція №1. Основи технології Web Що таке Інтернет? Адресація в Інтернет. Ip-адреса. Клієнти та сервери. Www. Історія створення. Хто винайшов www? В чому заключався цей винахід?
Дата25.10.2012
Розмір173.87 Kb.
ТипЛекція



ЛЕКЦІЯ №1. Основи технології Web


  1. Що таке Інтернет?

  2. Адресація в Інтернет. IP-адреса.

  3. Клієнти та сервери.

  4. WWW. Історія створення. Хто винайшов WWW? В чому заключався цей винахід?

  5. Інструменти для робот з Інтернетом. Браузери, їх функції, приклади популярних браузерів.

  6. Що таке система доменних імен DNS?

  7. Система адрес URL, її призначення.

  8. Поняття гіпертексту, гіперпосиланя. Піонери гіпертексту. Мова НТМL.

  9. Web-сторінка і web-сайт.

  10. Складові web-сайту: контент, дизайн, код.

  11. Протокол HTTP, його призначеня.


В цій лекції ми ознайомимося з основними концепціями Інтернет, без розуміння яких неможливо приступати до вивчення нашого предмету, а також історією його розвитку та сучасним станом.


^ 1. Що таке Інтернет?

Інтернет (англ. INTERNET – INTERconnection NETwork) це – глобальне міжнародне співтовариство комп'ютерних мереж, створених і функціонуючих на основі загальновизнаних технологій (які реалізують базові архітектурні рішення та набір протоколів стеку TCP/IP) і взаємодіючих з використанням каналів різноманітних мереж зв'язку.

Інтернет – це найбільша у світі комп'ютерна мережа. Призначення будь-якої комп'ютерної мережі –дати комп'ютерам можливість "спілкуватися", тобто обмінюватися інформацією.

Комп'ютери, що об'єднані в мережу, називають вузлами мережі.

Невеликі групи комп'ютерів, розташованих недалеко один від одного, об'єднують в так звані локальні мережі. Наприклад, може існувати локальна мережа підприємства або інституту. Усередині такої мережі вузли можуть "спілкуватися" між собою, але дістати до неї доступ "ззовні", з комп'ютера, не підключеного до цієї мережі, неможливо.

Локальні мережі можуть включати багато вузлів, але все таки є ряд обмежень, що не дозволяють побудувати "одну велику" локальну мережу на весь світ (тому вони і називаються локальними).

Проте, існує спосіб з'єднання декількох локальних мереж між собою. Виходить "мережа мереж". Тоді комп'ютери з однієї мережі зможуть через це з'єднання "спілкуватися" з комп'ютерами іншої мережі. Наприклад, з офісу Ви зможе дістати доступ до мережі магазину чи складу.

"Мережі мереж" також можна об'єднати між собою, а їх об'єднання – між собою, і так далі, поки ми не отримаємо глобальну мережу, яка об'єднує всі комп'ютери і в якій будь-який вузол може знайти "доріжку" до будь-якого іншого вузла. Такою глобальною "мережею всіх мереж" і є Інтернет. Завдяки Інтернету єдиний інформаційний простір розширився до масштабів планети.


^ 2. Адресація в Інтернет. IP-адреса.

Тепер перейдемо до питань більш практичних. Насамперед, розберемося, яким чином комп'ютерам вдається не заблукати в цьому "лісі" інформаційного простору і відшукувати ті самі "доріжки" до потрібних вузлів?

Очевидно, що кожний вузол мережі повинен мати якусь "адресу", по якій його можна безпомилково знайти. Крім того, потрібна карта, що дозволяє "дістатися" по цій адресі. Наприклад, у телефонній мережі кожний абонент має приналежний тільки йому номер, а телефонна станція з'єднує один номер з іншим. В Інтернеті відбувається приблизно те ж саме.

Кожний комп'ютер, підключений до глобальної мережі, отримує унікальну для всієї мережі адресу, так звану IP-адресу. IP-адреса складається з чотирьох чисел в діапазоні від 0 до 255, що теоретично дозволяє закодувати трохи більше 4 мільярдів адрес.

Що стосується карти, то в Інтернеті скоріше діє принцип "мова до Києва доведе": там, де дрібніші мережі з'єднуються в більші, встановлені спеціальні пристрої. Ці пристрої, хоча і не містять повної "карти" Інтернету, тобто не можуть знати точного маршруту до потрібної вам адреси, але, проаналізувавши IP-адресу, вони підкажуть, в якому напрямі краще рухатися.

Там ви зустрінете інший такий пристрій, який також вкаже вам подальшу дорогу в межах своєї "зони видимості". Врешті-решт, ви дістанетеся до найближчого до вашого адресата пристрою, який вже "підведе вас за ручку" до потрібного вузла.

Таким чином комп'ютери в мережі з'єднуються один з одним. І з цієї точки зору вони рівноправні, тобто кожен може з'єднатися з кожним.

Додаткова інформація

IP-адреса являє собою 32-бітове (по версії IPv4) чи 128-бітове (по версії IPv6) двійкове число. Зручною формою запису IP-адреси (IPv4) є запис у вигляді чотирьох десяткових чисел (від 0 до 255), розділених крапками, наприклад, 192.168.0.1.

IP (англ. Internet Protocol – міжмережевий протокол) – маршрутизируемый мережевий протокол, основа стеку протоколів TCP/IP. Стек протоколів TCP/IP (англ. Transmission Control Protocol/Internet Protocol) – збірна назва для мережних протоколів різних рівнів, використовуваних у мережах.

IP-адреса складається із двох частин: номера мережі й номера вузла.

У сучасній мережі Інтернет використовується IP четвертої версії, також відомої як IPv4. У протоколі IP цієї версії кожному вузлу мережі ставиться у відповідність IP-адреса довжиною 4 октета (байта). При цьому комп’ютери у підмережах об’єднуються спільними початковими бітами адреси. Кількість цих біт, спільне для даної підмережі, називається маскою підмережі.

У цей час вводиться в експлуатацію шоста версія протоколу – IPv6, яка дозволяє адресувати значно більшу кількість вузлів, ніж IPv4. Ця версія відрізняється підвищеною розрядністю адреси, вбудованою можливістю шифрування та деякими іншими особливостями. Перехід з IPv4 на IPv6 пов'язаний із трудомісткою роботою операторів зв'язку й виробників програмного забезпечення й не може бути виконаний одномоментно.

У цей час протокол IPv6 вже використовується в декількох сотнях мереж по всьому світу (більш 1300 мереж на січень 2008), але поки ще не одержав такого широкого розповсюдження в Інтернеті, як IPv4.

За прогнозами, після того, як адресний простір у IPv4 закінчиться (приблизно 2011-2012 р.), виникне ситуація, коли два стека протоколів – IPv6 та IPv4 будуть використовуватися паралельно (dual stack), з поступовим збільшенням долі трафіку IPv6 у порівнянні з IPv4.

Отже, у основу структури Інтернет покладено такі принципи:

  • відсутність центрального комп'ютера (сервера) – всі комп'ютери мережі рівноправні;

  • пакетний спосіб передачі файлів по мережі на основі стека протоколів;

  • єдиний адресний простір – кожен комп'ютер в мережі має унікальну адресу, яка називається IP-адресою.

^ 3. Клієнти та сервери.

Хоча Інтернет базується на принципі рівноправності комп'ютерів, він має архітектуру клієнт-сервер. З точки зору виконуваних функцій існує два великі класи комп'ютерів: клієнти і сервери. Клієнтами виступають комп'ютери користувача, підключені до мережі, а серверами — комп'ютери, які містять інформацію і надають різні послуги клієнтам.

Крім того, сервером або клієнтом називають не лише комп'ютери, але і програми, що виконують їх функції.

Наприклад, існують файлові сервери. Вони служать сховищем інформації, яку клієнти можуть черпати з них по мірі необхідності, а не зберігати у себе.

Клієнти і сервери не є універсальними, вони вирішують певні завдання. Тому існує багато "різнопрофільних" програм-серверів і відповідних ним програм-клієнтів, які в сукупності утворюють різні системи Інтернету.


^ Додаткова інформація

Основні типи серверів Інтернет:

Тип сервера

Послуги, які надаються

Сервер FTP

Збереження великих об'ємів файлів для передачі на локальні диски користувачів.

Сервер Gopher

Збереження лише текстової інформації (статті, документи, короткі замітки тощо) з тією ж метою; для пошуку документа використовується багаторівневе меню, документи можуть містити гіперпосилання.

Поштовий сервер (сервер E-Mail)

Забезпечення передачі і збереження електронної пошти (листи окрім тексту, можуть містити додаткові вкладення у вигляді довільних файлів — звукових, зображення і ін.).

Сервер новин (сервер News)

Збереження конференцій (кожна має свою тему), в конференціях зберігаються статті, програмні файли, мультимедіа і ін.

Сервер WWW

Збереження будь-якої інформації у форматі гіпертексту (допускаються посилання як на документи усередині сервера, так і на будь-які документи інших серверів), допускають динамічне формування інформації і інтерактивний обмін даними з віддаленим користувачем.



^ 4. WWW. Історія створення. Хто винайшов WWW? В чому заключався цей винахід?

Однією з найбільш поширених і знайомих, напевно, Вам систем Інтернету є Всесвітня павутина (Worldwide Web, скорочено WWW або Мережа). WWW або просто Веб-сервер, як її називають – це ті самі, сайти, які ви відвідуєте, виходячи в Інтернет, і створення яких називається "веб-дизайном", чим ми з Вами і займатимемося.

Інколи деякі люди помилково ототожнюють інтернет і WWW, хоча це абсолютно неправильно. Веб – лише одна з систем Інтернету. Окрім неї існує електронна пошта, пересилка файлів і безліч інших систем.

WWW винайшов Тім Бернерс-Лі, нині член Англійського Королівського наукового співтовариства. Бернерс-Лі в 1989 році працював в Європейській лабораторії елементарних часток в Женеві. Бернерс-Лі задався метою розробити систему для об'єднання розрізнених робіт з фізичних досліджень, систему для об’єднання частин інформації. Він її успішно розробив, і ця система включала всі базові елементи сучасного веба.

По-перше, мову для встановлення зв'язків між розрізненими шматками інформації (HTML, яку ми вивчатимемо далі). По-друге, правила циркуляції інформації в комп'ютерних мережах (так званий протокол HTTP) і по-третє, систему адрес (тих, що у нас у всіх на слуху: www, крапка і так далі).

Крім того, Бернерс-Лі з колегами розробив відповідні програми: сервер і клієнт для своєї системи. Перший веб-сервер для зберігання фрагментів інформації був запущений на комп'ютері NEXT все в тій же Женевській лабораторії. Перший веб-клієнт для доступу до цієї інформації, її перегляду називався, як і сама мережа, WWW і в ньому були реалізовані практично всі елементи сучасного браузеру.

У 1991 році проект "WWW" влився в тоді ще лише американську мережу Інтернет, і з тих пір, як кажуть, почалося. Система дуже швидко набирала популярність завдяки таким своїм якостям, як простота і універсальність: за задумом Бернерса-Лі розміщені в www документи повинні були відкриватися на будь-якому комп'ютері, незалежно від операційної системи і можливостей виводу. Саме універсальність є однією з головних властивостей WWW.

У 1994 році об'єм циркулюючої в WWW інформації перевищив об'єм інформації в інших Інтернет-системах, ну а яке місце Всесвітня павутина займає в житті сучасної людини, гадаємо, можна не уточнювати. Знаходиться все менше сфер людської діяльності, де б не були протягнуті її нитки.


^ 5. Інструменти для роботи з Інтернетом. Браузери, їх функції, приклади популярних браузерів.

"Браузерами" називають веб-клієнти, тобто програми для перегляду сайтів (від англійського слова browse – переглянути, продивитися). Браузер є "посередником" між користувачем і сервером: коли ви пишете в адресному рядку браузера адресу деякого сайту, браузер відправляє запит серверу, на якому зберігається цей сайт, отримує від нього інформацію, перекладає її з мови HTML на "людську" і показує Вам у вигляді запитаного Вами сайту.

Історія розвитку браузерів – це історія запеклої боротьби, зльотів і падінь. З ростом Всесвітньої павутини браузери ставали все більш важливою програмою типового персонального комп’ютера. Нині браузер – комплексна програма для обробки і виводу різних складових веб-сторінки, та для представлення інтерфейсу між веб-сайтом та відвідувачем. Практично всі популярні браузери поширюються безкоштовно або «у комплекті» з іншим застосуванням: Internet Explorer (як невід’ємна частина Microsoft Windows), Mozilla Firefox (безкоштовне, відкрите ПЗ), Opera (безкоштовно, починаючи з версії 8.50), Safari.


^ 6. Що таке система доменних імен DNS?

Як ви пам'ятаєте, адресою в мережі Інтернет є IP-адреса. Отже, теоретично, щоб дати браузеру команду показати той чи інший сайт, Ви повинні вказати у адресному рядку браузера IP-адресу комп'ютера, веб-сервера, на якому зберігається цей сайт. Але, що комп’ютеру добре, то людині смерть. Якщо нам би довелося користуватися IP-адресами, можливо, всесвітня павутина і не одержала б такого широкого поширення. Ви, напевно, маєте деякий досвід роботи з Мережею й адреса сайту для Вас – це не циферки, а щось типу www «крапка ua».

Як же подібні звичні нам веб-адреси співвідносяться з реальними IP-адресами серверів?

Для цього була введена система так званих доменних імен, що поставила у відповідність IP-адресам "людські" слова, які як правило, відбивають вміст сайту чи його назву. Система називається DNS (Domain Name System). Завдяки цій системі Ви можете замість 213.180.216.200 набрати адресу www.yandex.ru і попасти на один і той самий сайт.

За аналогією, точно так само у мобільному телефоні вам досить вибрати ім'я того, кому ви хочете подзвонити, а телефонний номер буде взятий з адресної книжки автоматично.

Різниця тільки в тім, що в Інтернеті така "адресна книга" розташована поза вашим комп'ютером, розподілена по спеціальних DNS-серверах; вона єдина для всіх, і будь-яка людина, що набрала www.yandex.ru, попаде на сайт пошукової системи Яндекс, а не, припустимо, Рамблер.


^ Додаткова інформація

Доменна система (служба) імен DNS вузлів забезпечує унікальність імен за рахунок ієрархічної структури, при цьому повна доменна адреса формується справа наліво шляхом додавання імен вкладених доменів, розділених крапкою.

Для відображення доменних імен на IP-адреса в Інтернет існує спеціальна розподілена база даних DNS, за допомогою якої можна перетворювати доменні адреси на числові IP-адреси. DNS спрощує роботу в Інтернет, даючи можливість не запам'ятовувати довгі ланцюжки чисел (IP-адреси). Сервери DNS – призначені для перетворення імен вузлів у відповідні IP-адреси.

Всього сьогодні використовується три рівні доменів:

1 – глобальний рівень; 2 – адміністративний рівень; 3 – управлінський рівень.



При створенні Інтернет для неї було визначено декілька доменів глобального рівня, які розділяють доменні адреси по їх належності до різних організацій.


Ім'я домена

Організація

Gov

Урядові організації

Mil

Військові організації

Com

Комерційні організації

Org

Некомерційні організації

Edu

Дослідницькі організації, учбові заклади

Net

Організації, які займаються мережевими технологіями


Служба DNS створена в Інтернет в 1981 році, а з 2000 року стала основною службою перетворення імен в мережах Windows.

Потім з'явилися домени глобального рівня, які належать різним країнам, наприклад:


Ім'я домена

Країна

Au

Австралія

De

Німеччина

Ru

Росія

Ua

Україна

Us

США


Домени адміністративного рівня визначають організації, або групи організацій, підлеглі одному з глобальних доменів.

Управлінський рівень складають вузли (комп'ютери), на яких розміщена інформація, доступна через Інтернет. Наприклад, Web-сторінки, файли, програми.


^ 7. Система адрес URL, її призначення.

За допомогою доменного імені (або за допомогою IP-адреси) ми можемо звернутися до будь-якого сайту Всесвітньої павутини. Що ж відбувається далі? Як цей сайт показується нам?

Сайт складається з так званих сторінок, і браузер показує нам його посторінково, тобто воднораз ми бачимо на екрані одну сторінку сайту. Таким чином, окрім доменного імені браузер повинен "знати" ще і адресу сторінки, що цікавить нас. З точки зору зберігання на сервері, сторінки – це просто файли, і адресою сторінки є ім'я файлу. Від доменного імені воно відділяється слешом – символом косої риски "/". Крім того, файли, як відомо, можуть бути "розкладені" по теках. В такому разі між доменним іменем і іменем сторінки вказується "шлях" до файлу. Імена тек також відділяються слешами.

Нарешті, існує ще один варіант: ми взагалі не вказуємо ім'я сторінки, а це трапляється в більшості випадків. На такий випадок на сервері є сторінка за замовчуванням, звана "головною" або "домашньою" сторінкою. Це, так би мовити, парадний вхід на сайт.

Описана вище система адрес називається URL (Uniform Resource Locator – єдиний покажчик ресурсів). Ця система була розроблена Тімом Бернерсом-Лі, і вона однозначно визначає шлях до будь-якого документу у Всесвітній мережі.

Наприклад, http://www.google.com/analytics/ru-ru/conversionuniversity.html – це URL, що вказує на використання протоколу HTTP для доступу до веб-сторінки conversionuniversity.html у каталозі /analytics/ на веб-сайті Google.

URL зазвичай складається з чотирьох частин: тип протоколу (HTTP), доменне ім’я хоста (www.google.com), шлях до каталогу (/analytics/) и ім’я файлу (conversionuniversity.html).


^ 8. Web-сторінка і web-сайт.

Веб-сторінка – це файл с текстом і малюнками, який можна розмістити в мережі. Веб-сторінка – це складова частина веб-сайту. В рамках сайту сторінки зв'язані між собою, як в книжковій палітурці, і ми можемо "перегортати" їх, переходити від однієї сторінки до іншої, залишаючись в межах сайту, як би читаючи одну книгу.

Веб-сайт – це сукупність зв'язаних один з одним "сторінок", об'єднаних за якоюсь ознакою: за тематикою інформації, що міститься на них, за автором або за якоюсь іншою. Проте аналогія з книгою доречна лише частково.


^ 9. Поняття гіпертексту, гіперпосиланя. Піонери гіпертексту. Мова НТМL.

По-перше, на відміну від книги, сайт, як правило, ділиться на сторінки не за об'ємом розміщуваної на них інформації, а за змістом. Назва "сторінка" досить умовна. Це, перш за все, деяка закінчена порція інформації. Сторінка може складатися з двох рядків, а може вміщати текст, об'ємом з хороший том. Тому і перегортають сторінки сайту зазвичай не послідовно, як у книзі, а відразу переходять до сторінки, що містить потрібну інформацію.

По-друге, і головне, границі "книги", що ви читаєте, досить розпливчаті. Перегорнувши чергову сторінку, Ви запросто можете виявитися в абсолютно іншій книзі, тобто на іншому сайті, інколи навіть і не помітивши цього.

Родоначальником цієї ідеї є Теодор Нельсон, що запропонував створити "документарний всесвіт", зв'язавши всі тексти, створені людством, перехресними посиланнями. Таку сукупність зв'язаних текстів Нельсон назвав "гіпертекстом".

Іншим піонером гіпертексту був Даглас Енгельбарт, який, крім усього іншого, винайшов комп'ютерну мишу. Під його керівництвом в кінці 60-х років була розроблена система, що включала посилкові зв'язки між фрагментами інформації.

Прабатьком гіпертексту можна вважати Ванневара Буша, який в кінці 40-х років працював над машиною Memex для механізації пошуку даних в науковій літературі. Memex був не комп'ютерною системою, а електронно-механічною – він використовував мікрофільми і фотоелементи. Головною особливістю системи була можливість вводити взаємний зв'язок елементів. І коли користувач переглядав один з документів, він міг тут же викликати зв'язаний.

Класичне визначення гіпертексту, яке дав Нельсон в 1987 р. – це "форма листа, який гілкується або здійснюється за запитом". Інакше кажучи, Це "нелінійний лист", що "більш ніж текст", тобто понад-текст, гіпертекст (hypertext).

Більш формальне визначення гіпертексту звучить так: гіпертекст – це представлення текстової інформації як мережі, в якій читачі отримують свободу переміщатися нелінійним чином. Перехід від одного фрагмента гіпертексту до іншого здійснюється за допомогою гіперпосилань. Ідею гіпертексту і гіперпосилань і заклав Тім Бернерс-Лі в основу WWW.

Будь-який фрагмент веб-сторінки може бути помічений як послання на іншу сторінку даного або будь-якого іншого сайту. Побачивши посилання, що цікавить нас, ми можемо "перейти по ній", тобто попросити браузер показати сторінку, на яку це посилання веде. Завдяки гіперпосиланням і "плететься всесвітня павутина": мільярди сторінок посилаються одна на одну, і, переходячи з однією на іншу, ми знаходимо потрібну нам інформацію.

Мова для розмітки гіпертексту була названа мовою гіпертекстової розмітки або hypertext markup language, скорочено HTML. Цією мовою і пишуться веб-сторінки. Ви можете заперечити: ми, мовляв, вчимося веб-дизайну, а не програмуванню. Дизайнер повинен картинки малювати, а не програми писати.

Ну, по-перше, HTML це – не мова програмування, а мова розмітки, тобто основу його складає звичайний людський текст, доповнений спеціальними знаками. І для його освоєння зовсім не потрібно бути програмістом.

По-друге, веб-дизайн далеко не обмежується малюванням картинок. Веб-дизайн це – не стільки оформлення інформації, скільки "дизайн", так би мовити, самої цієї інформації: її структуризація, виділення закінчених фрагментів, установка між ними зв'язків і так далі.

По-третє, освоєння веб-дизайну не обов'язково починати з вивчення HTML, також як освоєння роботи з комп'ютером не варто починати з двійкової системи або з внутрішнього устрою машини.

Існують спеціальні програми – візуальні HTML-редактори, які по створюваному нами макету самі формують необхідний HTML-код, а робота в таких програмах – не набагато складніше за роботу в тому ж Word. Проте, оскільки в будь-якому разі результатом діяльності веб-дизайнера є документ на мові HTML, в професійній роботі обійтися без його знання скрутно.


^ 10. Складові веб-сайту: контент, дизайн, код.

Веб-сайт починається з першої (головної) сторінки (на англ. front page). А як було визначено раніше, веб-сторінка це – простий гіпертекстовий документ, який містить деяку текстову або графічну інформацію і, яку можна розмістити в мережі. Веб-сторінка має одну унікальну адресу (URL), за якою користувачі Інтернет можуть відкрити лише цю сторінку. Веб-сайт це множина веб-сторінок що мають загальну тему і загальний інтерфейс, фізично розміщених в одному місці мережі Інтернет. Зазвичай декілька веб-сторінок з'єднуються для створення однієї структури, аби описати організацію, індивідуальну людину, і що-небудь інше. Інакше кажучи веб-сайт складається з веб-сторінок, які логічно і фізично сполучені між собою в одну систему.

Наступне поняття – це комплектуючі сайту. Кожен веб-сайт складається з трьох відносно незалежних складових: вмісту (контента), оформлення (дизайну) і коду. Створення сайту полягає якраз в розробці і стикуванні всіх цих частин, а його підтримка в їх оновленні. Розглянемо ці складові окремо.

Контент – інформаційне наповнення сайту; адекватне інформаційне наповнення для більшості сайтів є необхідним фундаментом. Контент, мабуть, є найскладнішою і важливішою частиною сайту. Тому перед кожним, що вирішив робити сайт, встає питання: а чим цей сайт наповнити?

Дизайн сайту це проектування і художнє оздоблення сайту. Цікавий вміст треба ще красиво і зручно оформити. Це включає не лише малювання, креслення і красиву графіку, але і розробку максимально зручного інтерфейсу користувача, аби ваш відвідувач отримував потрібну йому інформацію на сайті легко і швидко. Дизайн сайту означає, як виглядатиме зовні сайт. Також на цьому етапі визначається повністю графічна частина.

Код є скелетом всього сайту, який вказує де, що і коли поставити. Зазвичай роль коду для веб-сторінок відіграють мови гіпертекстової розмітки. Найпопулярніша мова це HTML. Окрім HTML існує багато інших мов як модифікацій, так і незалежних.

Браузер – це програма перегляду веб-сторінок. Інакше кажучи, браузер інтерпретує інформацію, що розміщена на веб-сайті, і відображає її на екрані користувача. дана інформація може бути представлена у вигляді тексту, фотографій, звуку, відеозображення або анімації; веб-браузер інтегрує ці елементи і представляє їх користувачеві у вигляді набору сторінок. По суті, браузер є основною програмою для доступу до служб Інтернет.

Оскільки існує більше десятка різних браузерів випущених різними розробниками, то завданням веб-майстра при проектуванні нового веб-сайту є тестування свого сайту на декількох платформах і веб-браузерах. Справа в тім, що різні браузери мають різну конфігурацію і можливості, і інколи дуже важко створювати сторінки, які можна було б бачити однаково на основних браузерах. Для цього існує ціла система правил кодування на HTML.

^ 11. Протокол HTTP, його призначеня.

Протокол HTTP (англ. HyperText Transfer Protocol – протокол передачі гіпертексту) – стандартний метод передачі даних між веб-сервером і браузером. Протокол прикладного рівня передачі даних в першу чергу у вигляді текстових повідомлень. Основою HTTP є технологія клієнт-сервер, тобто передбачається існування споживачів (клієнтів), що ініціюють з’єднання і посилають запит, і постачальників (серверів), що очікують з’єднання для одержання запиту, роблять необхідні дії і повертають назад повідомлення з результатом.

Схожі:

Лекція №1. Основи технології Web Що таке Інтернет? Адресація в Інтернет. Ip-адреса. Клієнти та сервери. Www. Історія створення. Хто винайшов www? В чому заключався цей винахід? iconНезалежний інформаційний портал Запоріжжя «Пороги» (www porogy zp ua)
Крім того, це й можливість для починаючих журналістів – студентів факультету журналістики спробувати себе в інтернет-змі. На базі...
Лекція №1. Основи технології Web Що таке Інтернет? Адресація в Інтернет. Ip-адреса. Клієнти та сервери. Www. Історія створення. Хто винайшов www? В чому заключався цей винахід? iconЛекція №3. Модель стандартів Web html, css І JavaScript Для чого потрібно разділяти? Розмітка основа кожної сторінки Що таке xhtml? Валідація что це таке?
Таблиці для компонування раніше використовувалися Web-дизайну, І багато хто І зараз це використовують (хоча не повинні б цього робити)....
Лекція №1. Основи технології Web Що таке Інтернет? Адресація в Інтернет. Ip-адреса. Клієнти та сервери. Www. Історія створення. Хто винайшов www? В чому заключався цей винахід? iconІнформація про закупівлю www tender me gov ua Адреса веб-сайту, на якому замовником додатково розміщується інформація про закупівлю (у разі наявності). www pdpu edu uа
Найменування. Державний заклад “Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського
Лекція №1. Основи технології Web Що таке Інтернет? Адресація в Інтернет. Ip-адреса. Клієнти та сервери. Www. Історія створення. Хто винайшов www? В чому заключався цей винахід? iconІнформація про закупівлю: www tender me gov ua. Адреса веб-сайту, на якому замовником додатково розміщується інформація про закупівлю (у разі наявності). www zakdu edu ua (розділ «Інфо-центр», Комітет з конкурсних торгів)
Реєстраційний рахунок замовника. –р/р 35224003002009 в гудку закарпат області, мфо 812016
Лекція №1. Основи технології Web Що таке Інтернет? Адресація в Інтернет. Ip-адреса. Клієнти та сервери. Www. Історія створення. Хто винайшов www? В чому заключався цей винахід? iconІнформація про закупівлю: www tender me gov ua. Адреса веб-сайту, на якому замовником додатково розміщується інформація про закупівлю (у разі наявності). www ksu ks ua Інформація про предмет закупівлі
Реєстраційний рахунок замовника. №35222006003993, Банк – гудку херсонської області, мфо 852010
Лекція №1. Основи технології Web Що таке Інтернет? Адресація в Інтернет. Ip-адреса. Клієнти та сервери. Www. Історія створення. Хто винайшов www? В чому заключався цей винахід? iconБанківський інтернет-маркетинг
Для багатьох банків, які починають працювати в мережі Інтернет, з'явилися колосальні можливості для трансформації банківського маркетингу....
Лекція №1. Основи технології Web Що таке Інтернет? Адресація в Інтернет. Ip-адреса. Клієнти та сервери. Www. Історія створення. Хто винайшов www? В чому заключався цей винахід? iconІнформація про закупівлю: www tender me gov ua. Адреса веб-сайту, на якому замовником додатково розміщується інформація про закупівлю (у разі наявності). www nltu edu ua Інформація про предмет закупівлі
Качковський Олександр Петрович проректор, Львів, вул. Ген. Чупринки, 103, каб. 19, (032)237-79-90, nltu@ukr net
Лекція №1. Основи технології Web Що таке Інтернет? Адресація в Інтернет. Ip-адреса. Клієнти та сервери. Www. Історія створення. Хто винайшов www? В чому заключався цей винахід? iconІнформація про закупівлю: www tender me gov ua. Адреса веб-сайту, на якому замовником додатково розміщується інформація про закупівлю (у разі наявності). www nltu edu ua Інформація про предмет закупівлі
Данчук Олег Тадейович- проректор, Львів, вул. Ген. Чупринки, 103, каб. 19, (032)237-79-90, nltu@ukr net
Лекція №1. Основи технології Web Що таке Інтернет? Адресація в Інтернет. Ip-адреса. Клієнти та сервери. Www. Історія створення. Хто винайшов www? В чому заключався цей винахід? iconІнтернет-конференції "Новітні технології в електроенергетиці"
Запрошуємо Вас взяти участь у роботі ІІІ міжнародної науково-технічної інтернет-конференції "Новітні технології в електроенергетиці",...
Лекція №1. Основи технології Web Що таке Інтернет? Адресація в Інтернет. Ip-адреса. Клієнти та сервери. Www. Історія створення. Хто винайшов www? В чому заключався цей винахід? iconТема 10. Електронна комерція в Інтернет e-commerce. Використання Української системи Internet комерції sic(System for Internet Commerce)
Система Інтернет- чи Комерції скорочено сик, а в англійському варіанті sic (System for Internet Commerce) це комплекс організаційних,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи