Правова статистика належить до переліку обов’язкових навчальних дисциплін у підготовці фахівців із вищою юридичною освітою icon

Правова статистика належить до переліку обов’язкових навчальних дисциплін у підготовці фахівців із вищою юридичною освітою




Скачати 344.74 Kb.
НазваПравова статистика належить до переліку обов’язкових навчальних дисциплін у підготовці фахівців із вищою юридичною освітою
Дата25.10.2012
Розмір344.74 Kb.
ТипДокументи
1. /2769/04-2769/New/1_Pozd_1,2.doc
2. /2769/04-2769/New/2_Pozd_3,4.doc
3. /2769/04-2769/New/3_Pozd_5,6.doc
4. /2769/04-2769/New/4_Pozd_7.doc
5. /2769/04-2769/New/5_Pozd_8,9.doc
6. /2769/04-2769/New/6_Zmist.doc
7. /2769/04-2769/New/7_Tityl .doc
8. /2769/04-2769/New/Dodatku/1_Dod.1-8.doc
9. /2769/04-2769/New/Dodatku/2_Dod._9-17.doc
10. /2769/04-2769/New/Dodatku/3_Dod._18-22.doc
11. /2769/04-2769/Staroe/Navch_posibnik/POSIBNUK/ЕУсємс/Doc1.doc
12. /2769/04-2769/Staroe/Navch_posibnik/POSIBNUK/ЕУсємс/Dodatok-08.rtf
13. /2769/04-2769/Staroe/Navch_posibnik/POSIBNUK/ЕУсємс/Literatura.doc
14. /2769/04-2769/Staroe/Navch_posibnik/POSIBNUK/ЕУсємс/Ris_4_7.doc
15. /2769/04-2769/Staroe/Navch_posibnik/POSIBNUK/ЕУсємс/dodatok-07.rtf
16. /2769/04-2769/Staroe/Navch_posibnik/POSIBNUK/ЕУсємс/dodatok05.rtf
17. /2769/04-2769/Staroe/Navch_posibnik/POSIBNUK/ЕУсємс/dodatok09-17.rtf
18. /2769/04-2769/Staroe/Navch_posibnik/POSIBNUK/ЕУсємс/dodatok18-19.rtf
19. /2769/04-2769/Staroe/Navch_posibnik/POSIBNUK/ЕУсємс/dodatok20-23.rtf
20. /2769/04-2769/Staroe/Navch_posibnik/POSIBNUK/ЕУсємс/tema01.rtf
21. /2769/04-2769/Staroe/Navch_posibnik/POSIBNUK/ЕУсємс/tema02.rtf
22. /2769/04-2769/Staroe/Navch_posibnik/POSIBNUK/ЕУсємс/tema03.rtf
23. /2769/04-2769/Staroe/Navch_posibnik/POSIBNUK/ЕУсємс/tema04.rtf
24. /2769/04-2769/Staroe/Navch_posibnik/POSIBNUK/ЕУсємс/tema05_1.doc
25. /2769/04-2769/Staroe/Navch_posibnik/POSIBNUK/ЕУсємс/tema07.rtf
26. /2769/04-2769/Staroe/Navch_posibnik/POSIBNUK/ЕУсємс/tema08.doc
27. /2769/04-2769/Staroe/Navch_posibnik/POSIBNUK/ЕУсємс/Ф_ФТЅ .doc
28. /2769/04-2769/Staroe/Navch_posibnik/POSIBNUK/ЕУсємс/флёсФлм1-3.doc
29. /2769/04-2769/Staroe/Navch_posibnik/POSIBNUK/ЕУсємс/флёсФмї/Dodatok-08.rtf
30. /2769/04-2769/Staroe/Navch_posibnik/POSIBNUK/ЕУсємс/флёсФмї/dodatok-07.rtf
31. /2769/04-2769/Staroe/Navch_posibnik/POSIBNUK/ЕУсємс/флёсФмї/dodatok05.rtf
32. /2769/04-2769/Staroe/Navch_posibnik/POSIBNUK/ЕУсємс/флёсФмї/dodatok09-17.rtf
33. /2769/04-2769/Staroe/Navch_posibnik/POSIBNUK/ЕУсємс/флёсФмї/dodatok1-3.doc
34. /2769/04-2769/Staroe/Navch_posibnik/POSIBNUK/ЕУсємс/флёсФмї/dodatok18-19.rtf
35. /2769/04-2769/Staroe/Navch_posibnik/POSIBNUK/ЕУсємс/флёсФмї/dodatok20-23.rtf
36. /2769/04-2769/Staroe/Navch_posibnik/POSIBNUK/ЕУсємс/чю_цЖ.doc
Правова статистика належить до переліку обов’яз­кових навчальних дисциплін у підготовці фахівців із вищою юридичною освітою
Розділ 3 система показників правової статистики
Розділ 5 узагальнювальні характеристики статистичної сукупності правових явищ
Розділ 7 статистичне вивчення динаміки суспільно-правових процесів
Розділ 8 особливості застосування індексів у правовій статистиці
Зміст Передмова 3 Розділ Загальні основи правової статистики
Київський національний економічний університет
Картка на виявлений злочин 1 01
Картка на кримінальну справу надійшла р від (з) Справа № р за № від р
Звіт про роботу прокурора; Звіт про роботу військового прокурора П; вп звіт про результати розгляду заяв І повідомлень про злочини 2-В
Index
Картка на підсудного (обвинуваченого) Прізвище ім‘я по батькові
Шпаковская Е. П. Социально-экономическая статистика: Учебник
Index
Довідка про наслідки розгляду кримінальної справи судом
Статистична картка про рух кримінальної справи
Картка на кримінальну справу надійшла " " р від (з) Справа № р за № від " " р
Звіт про роботу прокурора; Звіт про роботу військового прокурора П; вп звіт про результати розгляду заяв І повідомлень про злочини 2-В
Коефіцієнти злочинності по регіонах україни (кількість злочинів на 100 тис. Середньорічного наявного населення)
Правова статистика належить до переліку обов’язкових навчальних дисциплін у підготовці фахівців із вищою юридичною освітою
Розділ Організація статистичного спостереження у правоохоронних органах
Розділ Система показників правової статистики
Розділ Зведення І групування матеріалів статистичного спостереження
Розділ Узагальнюючі характеристики статистичної сукупності правових явищ
Розділ Статистичне вивчення динаміки суспільно-правових процесів
Розділ Особливості застосування індексів у правовій статистиці
Правова статистика
Картка на виявлений злочин 1 01
Довідка про наслідки розгляду кримінальної справи судом
Статистична картка про рух кримінальної справи
Картка на кримінальну справу надійшла " " р від (з) Справа № р за № від " " р
Картка на виявлений злочин 1 01
Звіт про роботу прокурора; Звіт про роботу військового прокурора П; вп звіт про результати розгляду заяв І повідомлень про злочини 2-В
Коефіцієнти злочинності по регіонах україни (кількість злочинів на 100 тис. Середньорічного наявного населення)
Зміст передмова Розділ Загальні основи правової статистики

Передмова


Правова статистика належить до переліку обов’язкових навчальних дисциплін у підготовці фахівців із вищою юридичною освітою. Юристи у своїй практичній діяльності стикаються не лише з конкретними правовими фактами і подіями, а й з масовими правовими явищами і процесами, статистичний аналіз яких є необхідною умовою їхньої професійної діяльності. Студенти-правознавці, які опанують статистичну методологію як сукупність прийомів і методів статистичного дослідження розширять свій кругозір, зможуть вільніше орієнтуватися у складних соціально-правових явищах і процесах, краще засвоювати інші юридичні дисципліни.

Правова статистика має важливе значення для розвитку кримінології, кримінального, цивільного, адміністративного права та інших його галузей. Жодна із зазначених наук не може обійтися без статистичних даних про суспільно-правові явища і процеси, без кількісного оцінювання тих понять і категорій, які розробляються і висвітлюються ними. Без використання даних правової статистики неможливо вдосконалювати діяльність правоохоронних органів та виконувати законотворчу роботу.

Внаслідок вивчення правової статистики студенти-правознавці мають оволодіти знаннями основ статистичної науки та набути навичок проведення статистичного дослідження правових явищ. А тому зміст навчального посібника зорієнтований на надання майбутнім юристам теоретичних знань із правової статистики.

Студент-юрист має знати сучасну організацію статистичної роботи у правоохоронних органах; методи збирання статистичних даних про правопорушення і діяльність правоохоронних органів; принципи і методи обробки матеріалів статистичного спостереження; сутність узагальнювальних показників та основи їх статистичного аналізу.

Студент-юрист має набути вмінь організовувати і проводити статистичне спостереження правових явищ; розробляти макети та будувати таблиці і графіки; обчислювати узагальнювальні статистичні показники; аналізувати статистичні матеріали про правопорушення і заходи боротьби з ними з боку правоохоронних органів; формулювати висновки і пропозиції для прийняття управлінських рішень.

Зміст навчального посібника відповідає програмі з правової статистики та відбиває зміни в діяльності правоохоронних закладів і правовому законодавстві, які відбулися останнім часом. З ухваленням нового Кримінального та Цивільного кодексів, створенням Державної судової адміністрації істотно змінився зміст документів первинного обліку та статистичної звітності міліції, прокуратури, судів, інших правоохоронних органів і юридичних установ, які працюють у сфері кримінально-правової, цивільно-правової та адміністративно-правової статистики.

У пропонованому навчальному посібнику розглядається місце правової статистики серед статистичних дисциплін, наводяться стислі відомості з історії її розвитку, висвітлюються предмет і основи галузі, методологічні принципи, основні поняття і категорії, розкривається її сучасна організація в Україні, подається система статистичних показників залежно від галузі правової статистики та виду правоохоронних органів. Докладно розкривається також методологія збору первинних статистичних даних з урахуванням чинного статистичного обліку і статистичної звітності у правоохоронних органах та інших юридичних установах. Значна увага приділяється окремим методам статистичного аналізу правових явищ і процесів (метод статистичних групувань; табличний метод подання статистичної інформації; графічний метод зображення правових показників; метод відносних і середніх величин, показників варіації і динаміки, узагальнювальних індексів), їхній сутності, значенню та межам практичного застосування в соціально-правових дослідженнях. З огляду на те, що навчальним посібником користуватимуться переважно правознавці-господар­ники, він завершується розділом про можливості статистичного дослідження економічної злочинності, де аналізуються її особливості порівняно із загально-кримінальною, а також причини й умови скоєння економічних злочинів. Ідеться тут і про виявлення осіб, підозрюваних у їх скоєнні, про економічну судимість та діяльність правоохоронних органів у цьому напрямку.

Усі теоретичні положення ілюструються доступними реальними прикладами кримінально-правової, цивільно-правової та адміністративно-правової статистики з повним послідовним розрахунком усіх статистичних показників, що надасть безпосередню допомогу студентам та іншим користувачам щодо застосування наведених статистичних методів у практичній діяльності.

Кожний розділ навчального посібника містить питання і завдання для самоконтролю, що забезпечує можливість самостійної перевірки рівня засвоєння теоретичного матеріалу та поглибленої підготовки до модульного контролю знань.

Уміщені в додатках зразки форм статистичних карток, які ведуться у правоохоронних органах, дадуть змогу студентам-правознавцям ще під час навчання наблизитися до практичної діяльності співробітників з обліково-статистичної роботи в міліції, прокуратурі, суді та інших юридичних установах, а зразки деяких форм і табель статистичної звітності допоможе їм з’ясувати обсяг узагальнених статистичних даних про злочинність, цивільні та адміністративні правопорушення.

Навчальний посібник становитиме інтерес не тільки для студентів-правознавців, а й для аспірантів юридичного фаху, окремих викладачів та науковців, практичних співробітників правоохоронних органів і юридичних установ.


Розділ 1. Загальні основи правової статистики


1.1. Поняття правової статистики.

1.2. Історія розвитку правової статистики.

1.3. Основні галузі правової статистики.

1.4. Предмет і завдання правової статистики.

1.5. Методологічні основи правової статистики.

1.6. Сучасна організація правової статистики.

1.7. Значення правової статистики в діяльності правоохоронних органів. Питання для самоконтролю.


1.1. Поняття правової статистики

Слово “статистика” походить від латинського слова “status” — стан, становище, положення та італійського слова “stato” — держава і означає певну суму знань, відомостей про державу. Від початкового значення цього слова до сучасного його розуміння велика історична відстань. Ще у другій половині XVII століття англійські “політичні арифметики”, не оперуючи словом “статистика”, уперше застосували статистичні методи аналізу масових суспільних явищ: Дж. Граунт — з метою вивчення руху населення, У. Петті — обчислюючи народне багатство, дохід, чисельність і склад населення. Лише 1723 року німецький професор М. Шмейцер почав читати в Йєнському університеті публічні лекції з політичної статистики і ввів це слово в науковий лексикон.

Цим словом у середині ХVIII століття почали називати фактичні відомості про окремі держави: територіальний поділ, економіку, чисельність і рух населення і т. п. З часом зміст цього терміна ускладнювався, розширювався, уточнювався.

Нині під статистикою розуміють:

1) сукупність статистичних даних про масові явища у природі та суспільстві;

2) вид практичної діяльності, пов’язаний зі збором, обробкою, узагальненням статистичної інформації про суспільно-економічні явища і процеси;

3) галузь знань “статистична наука”, яка за допомогою притаманних їй прийомів і методів вивчає кількісну сторону масових явищ і процесів у нерозривному зв’язку з їхнім якісним змістом та подає кількісну оцінку тенденцій і закономірностей їх формування і розвитку.

Статистика своїми показниками охоплює всі сторони економічного, політичного, соціального, культурного і правового життя суспільства, а тому вона є багатогалузевою наукою. Можна виокремити три рівні статистичної науки.

Перший рівень — загальна теорія статистики, тобто наука про загальні принципи, правила і закони кількісного оцінювання соціально-економічних явищ.

Другий рівень — економічна і соціальна статистика. Економічна статистика вивчає явища і процеси в галузі економіки на макрорівні: структуру і пропорції суспільного відтворення; розробляє систему показників для аналізу стану і розвитку економіки; наявність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, їх використання. Соціальна статистика формує систему показників для різнобічної характеристики соціальних відносин.

На третьому рівні виокремлюються різні галузі економічної і соціальної статистики. Однією з таких галузей соціальної статистики і є правова статистика, яка у своїх показниках відбиває процес охорони державного і суспільного устрою, усіх форм власності і свободи економічної діяльності фізичних і юридичних осіб, суспільного порядку і безпеки, конституційних прав і свобод людини і громадянина. Отже, головною метою правової статистики є облік порушень законності, які розглядаються правоохоронними органами, і заходів боротьби з ними. Це органи Міністерства внутрішніх справ, податкової міліції, Генеральної прокуратури, Міністерства юстиції, Державної судової адміністрації, Служби безпеки, Державної митної служби, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державного департаменту з питань виконання покарань, контролюючі та інші органи, які відповідно до законодавства мають право порушувати кримінальні справи, провадити попереднє слідство та дізнання, здійснювати державні заходи соціального контролю за правовими процесами.

Термін “правова статистика” для визначення названих щойно процесів виник у 80-х роках ХХ століття. До цього поряд зі словом “статистика” можна було побачити слова “моральна”, “кримінальна”, “судова”, “юридична”. Кожна з цих назв є свідченням розвитку правової статистики як науки і практичної діяльності.

Моральна статистика вивчала моральний стан суспільства — злочинність, цивільні і адміністративні правопорушення, різні аморальні вчинки. Кримінальна статистика стосувалася лише злочинності та кримінального правосуддя. До 60-х років ХХ століття широко використовувався термін “судова статистика”, осуільки в цей час враховувалась не злочинність, а судимість. Але з часом до судової статистики стали відносити не тільки діяльність судових органів, а й роботу інших юридичних органів. А тому поняття “судова статистика” було змінено на значно ширше поняття “правова статистика”, яке успішно використовується і сьогодні.

Однак автор підручника “Юридическая статистика” В. В. Лу­кєєв вважає, що термін “правова статистика” не охоплює всіх
аспектів правової діяльності (причин і мотивів злочинності, особи злочинця, заходів попередження злочинів і т. п.) і пропонує галузь науки, яка подає кількісну оцінку правової і іншої юридичної діяльності назвати “юридичною статистикою”. 9, с. 13.

Вчені-юристи і статистики в Україні сприйняли і широко використовують термін “правова статистика”.

Поряд з іншими джерелами саме правова статистика дає змогу встановити ефективність діяльності правоохоронних органів. Знаючи кількість скоєних злочинів та злочинців, маючи інформацію про порушення трудового, житлового, сімейного чи іншого цивільного законодавства, про поширеність кримінальних і адміністративних правопорушень у сфері економіки, про розміри завданих збитків, правоохоронні органи отримують можливість ефективніше зміцнювати законність та правопорядок у суспільстві.

Правова статистика посідає певне місце у системі соціально-правових наук. З часу свого становлення і розвитку правова статистика ґрунтується як на єдиних методологічних принципах загальної теорії статистики, так і на теоретичних положеннях юридичних наук, які розкривають істотні, якісні особливості правових явищ і процесів.

У такому ракурсі можна розглядати очевидний взаємозв’язок правової статистики з правознавством в цілому і з окремими галузями права. Кримінально-правова статистика тісно пов’язана з кримінологією, кримінальним правом і процесом, кримінально-виконавчим правом, криміналістикою, які є визначальними для правової статистики. Ці науки встановлюють якісну, матеріальну природу правових явищ (злочину, злочинності), кількісну характеристику яких подає правова статистика (рівень, структура, динаміка злочинності). Це стосується і цивільно-правової та адміністративно-правової статистики.

Правова статистика збагачує юридичні науки конкретними фактами, відповідними закономірностями і взаємозв’язками в досліджуваних правових явищах і процесах. Правова статистика обґрунтовує ті чи інші наукові положення юридичних наук, бо дані статистики узагальнюють практику, яка є засобом перевірки знань, критерієм істинності будь-якої теорії.


1.2. Історія розвитку правової статистики

Вивчаючи будь-яку науку, зокрема й правову статистику, необхідно звертатися до її історії. Перші наукові висловлювання в галузі правової статистики датуються VII-XVIII століттями. Але виникнення кримінальної статистики припадає на 30-ті роки ХІХ століття, коли систематично почали збиратися відомості про злочинність у Франції (А. Геррі) і Бельгії (А. Кетле). Широко відомі у світі праці А. Кетле “Обчислення ймовірносних злочинів” (1829) та “Про людину і розвиток її здібностей” (1835), в яких він передбачав не тільки кількість, але й окремі види злочинів, а також розробляв основи статистики злочинності та інших негативних явищ у суспільстві.

Але перевага щодо статистичного вивчення найрізноманітніших явищ морального стану суспільства, безперечно, належить російському революціонеру-демократу О. М. Радищеву (1749—1802), який на 30 років раніше за А. Кетле у праці “О законоположении” запропонував систему відомостей для розробки нових законів, склав програму статистичного дослідження злочинів та мір покарання, запропонував досліджувати злочинність в її динаміці за тривалі періоди часу, що мало сприяти встановленню її причин і мотивів, а також вибору способу здійснення правосуддя і давало б змогу використовувати цей матеріал для розробки нових гуманних законів.

Процес виникнення, становлення і розвитку правової статистики історично пов’язується з формуванням певних соціальних інститутів — органів охорони правопорядку і у зв’язку з цим може поділятися на чотири етапи:

І — перша половина ХІХ століття (1802—1860);

ІІ — друга половина ХІХ століття-початок ХХ століття (1864—1916);

ІІІ — радянський період розвитку (1917—1985);

ІV — сучасний стан розвитку в Україні (90-ті роки — до наших днів).

І. Перший етап виникнення кримінальної статистики припадає на період, коли уряд Росії провів реорганізацію державного апарату і 1802 року запровадив Міністерства. Це потребувало створення нової системи кримінальної статистики, яка зосереджувалась у Міністерстві внутрішніх справ та Міністерстві юстиції. Статистика Міністерства внутрішніх справ зосереджувала відомості про “предмети поліції”, які, з одного боку, повинні були виявити можливі діяння, що порушують правопорядок, а з другого — показати, як справляється поліція зі своїми обов’язками. Міністерство юстиції здійснювало “устрій суду цивільного і кримінального”, а тому місцеві судові органи зобов’язані були подавати йому певні форми звітів. На основі отриманих матеріалів Міністерство складало зведені річні звіти про свою діяльність. По кожній губернії всі справи поділялись на 6 груп: І — Цивільні; ІІ — Кримінальні; ІІІ — Слідчі; ІV — Боргові; V —Спірні та апеляційні; VI — Безспірні щодо приписів, вимог і прохань.

По кожній губернії подавались також відомості про кількість підсудних і осіб, які утримуються під вартою. У 1860 році слідчий апарат було відокремлено від поліції і підпорядковано судовим місцям. Міністерство юстиції встановило спеціальну звітність (двомісячну і річну) про діяльність органів попереднього слідства, дозволило кримінальним палатам контролювати роботу судових слідчих. Надалі кримінальні палати подавали матеріали “для нагляду і спостереження” прокурору, який зі своїми зауваженнями надсилав їх до Міністерства юстиції.

У 1852 році статистичний відділ Міністерства внутрішніх справ було перетворено на статистичний комітет. З 1857 року він почав називатися Центральним статистичним комітетом, і йому доручався збір, ретельний контроль і обробка всіх статистичних матеріалів для уряду.

У 60-х роках ХІХ століття надруковано ряд капітальних праць, які ставили і розв’язували основні питання кримінальної статистики і одночасно досліджували структуру і динаміку злочинності. Автори цих праць П. М. Ткачов, М. О. Філіпов, М. І. Орлов, Л. М. Хвостов, М. О. Неклюдов, Д. Т. Анучін.

ІІ. Початок другому етапу становлення правової статистики поклала судова реформа 1864 року, яка вимагала нової системи організації кримінальної статистики. Ця система базувалась на чіткій організації первинного обліку, коли кожна кримінальна справа і кожний підсудний реєструвались на окремих картках. Первинний облік за індивідуальною формою зручний для статистичної роботи, бо дає змогу охарактеризувати одиницю сукупності значною кількістю показників, він зручніший як для зведення і групування, так і для отримання будь-яких довідок про справу чи обвинуваченого. Картки заповнювались безпосередньо суддями і слідчими.

Майже 40 років у Росії (1872—1909) існувала “купонна система”, яка дозволяла Міністерству юстиції відстежувати рух кримінальної справи. До порушеної кримінальної справи підшивався особливий зошит, який складався з 12 “купонів”. Кожний “купон” відбивав відповідну стадію кримінального процесу, починаючи від провадження справи в судового слідчого і закінчуючи виконанням вироку. Заповнення “купонів” прирівнювалось до заповнення основних процесуальних документів і здійснювалось слідчими, суддями і прокурорами, які несли кримінальну відповідальність за правильність наведених відомостей і їх своєчасне подання. “Купони” були також документами первинного обліку злочинності у “справах”, тобто саме в подіях злочинів, а “статистичні листки на обвинуваченого або підсудного” — виміром злочинності в “особах”.

Міністерство юстиції зводило і узагальнювало “статистичні листки” і “купони” у формі “Сводов статистических сведений по делам уголовным”, які складалися з трьох частин. Перша частина “Сведения о производстве дел в судебных местах” містила 10 таблиць, в яких детально висвітлювались окремі стадії проходження кримінальної справи у процесі розслідування і вирішення. Друга частина “Статистические сведения о подсудимом по окружным судам и судебным палатам” — 28 таблиць, третя частина — “Статистические сведения о подсудимых в судебно-мировых установлениях” — 20 таблиць. Усі ці частини докладно характеризували особу підсудного, виправданого чи засудженого за різноманітними демографічними і юридичними ознаками.

Ці статистичні дані мали не лише практичне, а й наукове значення: вони широко використовувались у науково-дослідній роботі для подальшого розвитку кримінального права, вивчення злочинності і її причин. Відомі дослідники злочинності в Росії, особливо Є. М. Тарновський, О. І. Чупров, І. Я. Фойницький, М. Н. Гернет, ґрунтуючись на матеріалах “Сводов”, широко застосовували статистику і намагались знайти шляхи розв’язання проблеми злочинності.

У цей самий період (з 1870 року) Міністерством юстиції впровадило нову систему реєстрації засуджених, яким видавались довідки про судимість, що надходили до Міністерства юстиції і зосереджувались у спеціально організованому “Архіві”. Така система проіснувала лише два роки, і з 1872 року довідки про судимість було замінено статистичними листками на особу підсудного, які були основними первинними документами кримінально-правової статистики того часу.

Протягом 1874—1894 років було видано збірник “Итоги русской уголовной статистики”, який полегшував користування статистичними матеріалами. Докладніші відомості про діяльність судів, слідчих, прокурорів публікувались упродовж 1905—1915 років у “Ежегодных сборниках статистических сведений Министерства юстиции”. Останній том цього збірника містить матеріали за 1913 рік.

У пореформений період організація кримінально-правової статистики явно погіршується. Ліквідація 1909 року “купонної системи” призвела до вилучення із “сводов” усіх даних про рух кримінальної справи, а злочинність стала враховуватися лише в особах. А з офіційних публікацій було повністю вилучено показники діяльності судових органів.

ІІІ. Третій етап розвитку правової статистики розпочався зі встановленням радянської влади. На початку її існування відбулися зміни і в організації кримінально-правової статистики. Керівним статистичним органом із 1918 року стало Центральне статистичне управління (ЦСУ), на яке покладалось ведення моральної статистики. У зв’язку з цим у 1922—1927 роках у ЦСУ діяв відділ моральної статистики, перейменований згодом у “секцію аномальних явищ”, який реєстрував і обробляв показники про кримінальні, цивільні, адміністративні правопорушення, про безпритульність неповнолітніх, бродяжництво, самогоноваріння, самогубства, аборти і проституцію. Цей відділ отримував відомості від НКВС, НКЮ, Наркомпросу.

За погодженням з НКЮ ЦСУ розробило і затвердило проект статистичного листка на обвинуваченого. Обліку підлягали всі злочинні діяння і всі обвинувачені, виправдані чи засуджені. Пізніше було розроблено довідкові листки на засудженого, які надходили до статистичних відділів НКЮ для підготовки списку засуджених і довідок про судимість.

Зведені звіти по губерніях, республіках і країні в цілому публікувалися у статистичних збірниках ЦСУ, у журналах “Вісник статистики”, “Статистичний огляд” та ін. Крім того, було видано низку тематичних збірників “Статистика засуджених в СРСР в 1923—1924 рр., у 1925, 1926 і 1927 рр.”, “Самогубства в СРСР у 1925—1926 рр.”.

До початку 30-х років кримінально-правова статистика здійснювалась, з одного боку, правоохоронними органами (міліція, карний розшук, суди, прокуратура, військові трибунали), а з другого — ЦСУ. Але 1930 року ЦСУ було реорганізовано у статистичний сектор Держплану, а потім — у Центральне управління народногосподарського обліку, що спричинило значне скорочення роботи у сфері моральної статистики. Статистику засуджених було передано до Нарком’юсту, а інші розділи моральної статистики — до відповідних зацікавлених відомств. Так, статистика злочинності зосередилась у Головному управлінні міліції СРСР і Прокуратурі СРСР, статистика виправно-трудових закладів — у НКЮ СРСР; статистика правопорушень неповнолітніх — у Наркомпросах союзних республік. Повністю припинилась публікація будь-яких матеріалів з моральної статистики.

Вивченню злочинності в 20-х роках приділяли значну увагу окремі автори, наближені до керівництва кримінально-правовою статистикою в окремих відомствах або ЦСУ. Ідеться, зокрема, про праці з проблем міліції і карного розшуку В. Халфіна, з тюремної статистики В. Р. Якубсона, зі статистики засуджених А. А. Герцензона, Д. П. Годіна, М. Н. Гернета.

Нічого не змінилось і після відновлення 1948 року ЦСУ СРСР. Дані про злочинність і судимість збирались, оброблялись, доповідались керівництву країни і залишались у правоохоронних відомствах. Оприлюднення цих матеріалів вважалось розголошенням державної таємниці.

У середині 1960-х років у країні було впроваджено нові загальносоюзні форми звітності про стан злочинності і боротьби з нею, які подавалися МВС союзних республік прокуратурі республіки. Для забезпечення повноти обліку Прокуратура СРСР затвердила наприкінці 1960 року Інструкцію про єдиний облік злочинів, обов’язкову для органів МВС і прокуратури. Згодом ЦСУ разом з Прокуратурою і Верховним судом СРСР затвердили єдині форми первинного обліку і статистичної звітності, де відображався стан злочинності, судимості, слідчої і судової роботи, тобто діяльності правоохоронних органів. Затверджена Прокура­турою СРСР Інструкція про єдиний первинний облік злочинів передбачала заповнення слідчими таких карток:

а) на виявлений злочин;

б) на особу, яка скоїла злочин;

в) талон на кримінальну справу.

У цей самий період ЦСУ затвердило розроблений Прокуратурою СРСР єдиний статистичний звіт із провадження слідства й дізнання та звітність про роботу прокурора. Удосконалюється і звітність судів, до якої додається інформація про міри кримінального покарання та про касаційний і наглядовий розгляд справ. Згідно з рішеннями директивних органів з 1988 року статистика правопорушень знову зосередилась у системі Держкомстату СРСР, у відділі моральної статистики, у складі Управління соціальної статистики. З цього часу систематично аналізуються і публікуються матеріали про стан злочинності і судимості в країні.

IV. Четвертий етап розвитку правової статистики пов’язаний з розпадом СРСР і утворенням єдиної незалежної Української держави, коли всі питання діяльності правоохоронних органів і статистичної роботи вирішуються нею самостійно. У статистичному щорічнику “Народне господарство Української РСР у 1989 році” вперше з’явився розділ “Правова статистика”, який налічував всього 10 таблиць і характеризував переважно кримінальну ситуацію, починаючи з 1985 року. Міністерство статистики, а пізніше Державний комітет статистики України з 1995 року видає “Статистичний щорічник України за 1995, 1996, 1997, 1998 і т. д. рік”, в якому розділ перейменовується на “Правопорушення”, де кількість таблиць з кожним роком зростає. Вони містять інформацію про кількість зареєстрованих злочинів і кількість засуджених за вироками судів, що набули законної чинності, за видами злочинів, коефіцієнти злочинності і судимості по регіонах України, велика увага в них приділяється висвітленню злочинності неповнолітніх, подається склад засуджених за статтю, за окремими соціальними групами, за мірами покарання і т. п.

Управління соціальної статистики Держкомстату, в якому є відділ статистики правопорушень, починає видавати тематичні збірники, присвячені кримінально-правовим процесам “Злочинність в Україні”, останнє видання якого побачило світ 2001 року. Статистичні дані, наведені у збірнику, характеризують динаміку і структуру злочинності та діяльність правоохоронних органів у боротьбі з нею. В окремі розділи виділено інформацію про насильницькі злочини проти осіб жіночої статі та соціально загрозливі явища — наркоманію і жебрацтво. Наведено інформацію про матеріальну шкоду від злочинів економічного спрямування та пожеж. Показники злочинності аналізуються за видами злочинів, їх проявами та соціально-демографічними ознаками в цілому по Україні і по окремих її регіонах.

Збірники ґрунтуються на даних первинного обліку і статистичної звітності правоохоронних органів, які постійно вдосконалюються. З метою приведення у відповідність з чинним законодавством України системи обліку злочинів, осіб, які їх скоїли, кримінальних справ, а також інформаційного забезпечення діяльності правоохоронних органів Наказом Генерального прокурора України і Міністра внутрішніх справ України від 21 грудня 1995 року було затверджено єдині форми документів первинного обліку та інструкцію про порядок їх заповнення і подання. Наказом Міністра внутрішніх справ від 9 березня 1999 року з метою вдосконалення та впровадження звітності в органах внутрішніх справ впроваджується 20 форм державної звітності і 10 форм відомчої звітності. Наказом Міністра юстиції України від 28 липня 1994 року затверджується і вводиться в дію інструкція з судової статистики, якою передбачене широке коло звітності судів першої, наглядової та касаційної інстанцій щодо розгляду кримінальних і цивільних справ.

Ухвалений Верховною Радою України 5 квітня 2001 року новий Кримінальний кодекс, який набув чинності з 1 вересня цього самого року, значно відрізняється від того, що діяв доти, за кількістю і змістом статей. Це змусило правоохоронні органи працювати над зміною переліку і змісту первинних документів міліції, прокуратури, судів, а також їхньої статистичної звітності (див. наступну тему). Зміна структури злочинів за видами в новому Кодексі погіршує на деякий час можливості аналізу динаміки злочинності, встановлення динамічних закономірностей і тенденції її зміни.


1.3. Основні галузі правової статистики

Специфічний характер правопорушень, які враховує правова статистика, та особливості діяльності установ, що здійснюють контроль за ними, зумовлюють існування кількох галузей правової статистики, які утворюють її систему:

1) кримінально-правова;

2) цивільно-правова;

3) адміністративно-правова;

4) статистика прокурорського нагляду.

Кожна галузь правової статистики поділяється на окремі розділи відповідно до основних стадій кримінального, цивільного та адміністративного процесів.

1. Згідно з нормами кримінального судочинства кожна кримінальна справа з моменту її порушення до повного вирішення проходить кілька кримінально-процесуальних стадій: 1) порушення кримінальної справи; 2) попереднє розслідування; 3) передання до суду; 4) судовий розгляд; 5) провадження в порядку судового нагляду; 6) порушення справи за обставинами, які нещодавно відкрилися. Кримінально-правова статистика у своїх показниках відображає всі стадії кримінального процесу, відповідно до яких поділяється так:

  • статистика попереднього розслідування, яка охоплює діяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Цей розділ містить, по-перше, облік і реєстрацію злочинів, кримінальних справ, матеріалів про злочини, вирішених згідно з кримінально-правовим законодавством, а також осіб, які скоїли злочини і потерпіли від них, і, по-друге, облік заходів щодо розслідування злочинів — строки розслідування, міри попередження, відшкодування матеріальних збитків, профілактичної роботи;

  • статистика кримінального судочинства, яка відбиває діяльність судових органів першої, касаційної і наглядової інстанцій щодо провадження кримінального правосуддя;

  • статистика виконання вироків, яка характеризує діяльність установ кримінально-виконавчої системи з реалізації призначених судами кримінальних покарань та інших мір за скоєння злочинів.

2. Цивільно-правова статистика має на меті облік цивільно-правових спорів, що розглядаються судами загальної юрисдикції та господарськими судами, а також облік результатів їхньої діяльності з розгляду спорів. Цивільно-правова статистика поділяється на два розділи:

  • статистику цивільного судочинства, яка висвітлює діяльність судів усіх інстанцій із розгляду цивільних спорів, а також діяльність господарських судів і нотаріату;

  • статистику виконання судових рішень, яка відбиває роботу судових виконавців щодо виконання рішень судів у цивільних справах.

3. Адміністративно-правова статистика враховує адміністративні правопорушення за окремими видами, заподіяною матеріальною шкодою, характером адміністративних стягнень, органами адміністративної юрисдикції, адміністративним судочинством. Поряд із правоохоронними органами в Україні існує безліч відомчих і позавідомчих контролюючих структур, до яких належать органи залізничного, повітряного, водного і міського транспорту, санітарного, технічного, пожежного, мисливського, екологічного та іншого нагляду; митного і прикордонного контролю — суб’єкти адміністративної юрисдикції.

4. Як самостійну галузь правової статистики можна розглядати статистику прокурорського нагляду. Вона, з одного боку, вивчає прокурорський нагляд за дотриманням законів органами слідства та дізнання, які чинять правосуддя у кримінальних справах, а також нагляд за виконанням законів адміністрацією тюрем, виправно-трудових закладів, місць перебування затриманих під вартою, з другого — враховує діяльність прокуратури з нагляду за дотриманням законності під час вирішення цивільних справ.

Незважаючи на те, що правова статистика поділяється на окремі галузі, вона, по суті, завжди стосується оперативної роботи правоохоронних органів, що здійснюють кримінально-правовий, цивільно-правовий або адміністративно-правовий захист прав і інтересів громадян, суспільства, держави. Тому на практиці доводиться мати справу зі статистикою міліції, податкової міліції, прокуратури, служби безпеки, митної служби, судів, нотаріату, виправно-трудових установ.


1.4. Предмет і завдання правової статистики

Предметом правової статистики як галузі соціальної статистики є кількісний аспект масових правових явищ і процесів у нерозривному зв’язку з їхнім якісним змістом, тенденції і закономірності їхнього розвитку в конкретних умовах місця і часу.

У цьому визначенні наголошується на кількох принципових відмітних особливостях предмета статистики як суспільної науки і, зокрема, правової статистики: 1 — кількісний аспект; 2 — масових явищ; 3 — правових явищ; 4 — у зв’язку з якісним змістом; 5 — тенденції; 6 — закономірності їхнього розвитку; 7 — у конкретних умовах місця і часу. Конкретний зміст кожної з цих особливостей предмета у правовій статистиці своєрідний, зумовлюваний специфікою правових явищ і процесів.

1. Кількісний аспект правових явищ, які входять у сферу діяльності правоохоронних органів, — це передусім їхні розміри, рівні, обсяги, співвідношення окремих складових, зміна в часі і просторі. Ідеться про кількісний аспект, по-перше, злочинів і осіб, які їх скоїли, та потерпілих від їх скоєння, а також засобів контролю за злочинністю; по-друге, цивільних спорів і правопорушень, що стали об’єктом розгляду в суді; по-третє, адміністративних правопорушень і заходів щодо їх попередження.

Так, 2001 року в Україні було зареєстровано 514,6 тис. злочинів, що на 9,4 % менше, ніж 2000-го, та на 19,8 % менше, ніж 1995-го. У розрахунку на 100 тисяч населення України 2001 року зареєстровано 1057 злочинів. У загальному обсязі зареєстрованих злочинів найбільшу частку становлять крадіжки, 41,9 % злочинів — тяжкі. Частка жінок у загальній кількості злочинців 2000 року становила 13,8 %, неповнолітніх — 8,7 %. Кількість осіб, які загинули внаслідок злочинних дій із застосуванням вогнепальної та холодної зброї за цей період становила 8,4 тисячі, з них від умисних вбивств загинуло 3,7 тисячі.

2. Інша особливість предмета пов’язана з масовістю правових явищ. Статистика вивчає не поодинокі, а масові правові явища і процеси. Чим масовіша сукупність, чим більшу кількість її елементів (злочинів, злочинців, виявлених осіб), буде вивчено тим об’єктивнішими будуть здобуті висновки і тим точнішими виявлені закономірності.

3. Правова статистика вивчає саме правові явища і процеси, пов’язані з різними проявами людської діяльності і регулюються правом. Це кримінальні, цивільні, адміністративні правопорушення, пов’язане з ними судочинство, виконавське провадження і т. ін. В усіх цих випадках правова статистика враховує фактичну реальність, пов’язану з порушенням певних правових норм.

4. Вивчення кількісного аспекту правових явищ нерозривно пов’язане з якісним їхнім змістом, бо кількісна розмірність не існує без якісної визначеності. Усі кількісні показники, з одного боку, формуються на основі якісно-визначених ознак, а з другого — кількісні показники поглиблюють розуміння якісних особливостей правових явищ і процесів. Щоб проаналізувати структуру кількості засуджених осіб, що скоїли злочини у складі організованих злочинних груп, за видами злочинів, потрібно обчислити їхню частку в загальній кількості засуджених осіб. Так, частка засуджених за бандитизм 2000 року становила в Україні 7,3 %, за контрабанду — 1,2 %, за розбої — 20,0 %, за вимагання — 13,7 %, за розкрадання державного або колективного майна в особливо великих розмірах — 12,6 % і його крадіжки — 21,5 %. Ці дані свідчать не лише про поширеність покарання за певні організовані злочини, а й про ефективність боротьби правоохоронних органів з організованою злочинністю.

5. Здобуті кількісні характеристики можуть відбивати не лише якісну своєрідність правового явища, а й тенденції його зміни в часі. Наприклад, упродовж 1990—2000 років в Україні спостерігалося тенденція до збільшення кількості виявлених організованих злочинних груп і кількості засуджених осіб, що вчинили злочини в їхньому складі, з 1995 року помічено тенденцію до зниження загальної кількості зареєстрованих злочинів і т. ін.

6. Кількісні правові показники за тривалий період часу дають змогу не тільки встановити тенденції зміни правових явищ, а й виявити усталені статистичні закономірності. Закономірності, які виявляються лише в сукупності масових правових явищ через подолання властивої її елементам випадковості, називаються статистичними. Наприклад, у структурі злочинності в Україні і в інших державах переважають крадіжки або злочини скоюються здебільшого чоловіками, або приблизно десята частина злочинів скоюється у стані алкогольного сп’яніння.

7. Правові явища динамічні, їм властиві безперервні зміни і розвиток. З плином часу змінюються рівні правових явищ, співвідношення і пропорції між ними. Їхня кількість різна для окремих правоохоронних органів, регіонів, країн. Тому кількісний аспект правових явищ статистика вивчає в конкретних умовах місця і часу.

Облік злочинності, адміністративних правопорушень, цивільних спорів, прокурорського нагляду відбиває реальний стан справ на конкретній території на певний момент чи за певний проміжок часу. Адже дані, не пов’язані з місцем і часом втрачають свою цінність.

З предмета правової статистики випливають її завдання:

  1. систематичний облік правопорушень, збирання і узагальнення інформації про суспільно-правові явища і процеси;

  2. розробка і застосування системи статистичних показників для всебічної характеристики кримінально-правових, цивільно-правових і адміністративно-правових процесів;

  3. забезпечення достовірності, об’єктивності, оперативності та комплексності статистичної інформації про правові явища і процеси;

  4. комплексний аналіз статистичної інформації з метою всебічного вивчення стану, динаміки, структури, закономірностей і тенденцій розвитку суспільно-правових явищ і прогнозування правових процесів на найближче майбутнє;

  5. забезпечення доступності, гласності і відкритості статистичних даних про діяльність правоохоронних органів;

  6. розробка статистичних матеріалів для підготовки законодавчих заходів і організації боротьби зі злочинністю та іншими правопорушеннями.


1.5. Методологічні основи правової статистики

Статистична методологія — це комплекс спеціальних методів, прийомів, засобів дослідження. Вона ґрунтується на загальнофілософських принципах. Спираючись на філософські категорії випадковості і необхідності, кількості і якості, взаємозв’язків і розвитку правових явищ, правова статистика використовує методи теорії статистики і розробляє свої для вивчення злочинності, правопорушень, цивільно-правових спорів і пов’язаних з ними соціальних явищ і процесів.

Будь-яке статистичне дослідження у правоохоронних чи інших органах послідовно проходить кілька етапів. Перший етап — систематичне збирання первинних статистичних даних переважно шляхом реєстрації фактів про виникнення правопорушень, їх розслідування і розгляд у суді. Другий етап передбачає систематизацію та групування зібраних на першому етапі статистичних матеріалів, їх узагальнення у формі абсолютних, відносних і середніх правових показників. Третій етап дає змогу здійснювати всебічний статистичний аналіз варіації правових ознак, їхньої динаміки, взаємозв’язків між правовими показниками. Ці етапи тісно пов’язані між собою метою дослідження. На кожному з них застосовуються специфічні статистичні методи, за допомогою яких вдається діставати глибоку всебічну оцінку правових явищ і процесів.

Так, на першому етапі застосовується метод масового статистичного спостереження, який ґрунтується на законі великих чисел. Суть цього закону полягає в тому, що статистичні закономірності формуються і чітко виявляються лише в масовому процесі за достатньо великої кількості елементів сукупності. Згідно з цим законом можна переходити від випадкового і одиничного до усталеного і масового. Сукупність випадкових причин породжує наслідок, незалежний від випадку, чим встановлюється закономірність, не помітна за малої кількості спостережень. Структура і динаміка злочинності, її причини, мотиви злочинної поведінки, ефективність правоохоронних заходів, результати діяльності правоохоронних органів можуть бути правильно відображені і оцінені лише на основі закону великих чисел. Наприклад, розглядаючи розподіл злочинців за віком у динаміці, можна встановити, що злочинність в Україні молодшає.

На другому етапі використовується метод статистичного зведення і групування, який дає змогу утворити якісно однорідні групи, категорії, види правових явищ, елементів сукупності, подій. Наприклад, сукупність зареєстрованих злочинів можна згрупувати за видом, за об’єктом посягань, за місцем скоєння, за мотивом. Сукупність засуджених за скоєння злочинів — за статтю, за віком, за соціальним станом, за наявністю минулої судимості, за рецидивом. Тобто зведення і групування допомагає встановлювати структуру правових явищ, їхню схожість і відмінності за істотними правовими ознаками. На цьому самому етапі для характеристики типових груп застосовуються методи відносних показників і середніх величин.

Останній етап характеризується застосуванням для всебічного кількісно-якісного аналізу масових правових явищ і процесів методів вивчення варіації правових ознак, використанням показників динаміки і індексів, встановленням тенденції і прогнозуванням розвитку, виявленням взаємозв’язків і взаємозалежностей між правовими та іншими соціальними ознаками. Для подання результатів аналізу широко використовується табличний і графічний методи. На цьому самому етапі формуються науково обґрунтовані висновки, спрямовані на розробку заходів та прийняття ефективних управлінських рішень.


1.6. Сучасна організація правової статистики

Статистична робота у правоохоронних органах організовується за схемою, наведеною на рис. 1.




Рис. 1. Схема організації статистичної роботи
в правоохоронних органах


Статистична робота у правоохоронних органах організовується залежно від виду цих органів.

Статистичною роботою в органах внутрішніх справ керує Міністерство внутрішніх справ, в якому створено Головне інформаційне бюро. Це бюро одержує, обробляє і аналізує статистичну звітність, готує щорічні огляди про стан злочинності в Україні та наслідки боротьби з нею.

В обласних управліннях внутрішніх справ діють інформаційні бюро, до обов’язків яких належать збір і обробка документів первинного обліку, арифметичний і логічний контроль правильності заповнення, забезпечення районних відділень внутрішніх справ бланками первинних документів і статистичної звітності.

В районних відділах внутрішніх справ статистичну роботу виконує співробітник ОВС з обліково-реєстраційної роботи, обов’язки якого передбачають своєчасний збір і реєстрацію документів первинного обліку та їх відправлення до інформаційного бюро області.

В органах прокуратури статистичною роботою керує Генеральна прокуратура України, до складу якої входить відділ статистики. На рівні області наказом прокурора області призначається помічник прокурора зі статистичної роботи. В районних і міських прокуратурах ведення статистичної роботи покладається безпосередньо на прокурорів.

Виконанням статистичної роботи в судових органах керує Державна судова адміністрація. До її структури входить управління судової статистики, яке розробляє табель статистичної звітності, видає інструкції щодо його заповнення, забезпечує судові органи бланками статистичних карток і статистичної звітності, отримує і обробляє статистичні дані про діяльність усіх судових органів з розгляду кримінальних і цивільних справ, а також органів нотаріату, адвокатури та інших. На це управління покладено відповідальність за підготовку доповідей і оглядів, публікацію статистичних збірників.

В обласних управліннях судової адміністрації спеціальні консультанти зі статистики зводять статистичні дані, а результати подають до статистичного управління Державної судової адміністрації.

У районних і міських судах документи первинного обліку та звітності складають судді, які головують по справах, голова суду, старший секретар, секретарі судових засідань.

Зведені по Міністерству внутрішніх справ, Генеральній прокуратурі та Державній судовій адміністрації статистичні звіти подаються до Державного комітету статистики України.


1.7. Значення правової статистики в діяльності правоохоронних органів

Правова статистика має науково-практичне значення і відіграє істотну роль у практичній діяльності правоохоронних органів. Можна виокремити кілька напрямків використання матеріалів правової статистики.

  1. Статистичні дані кримінально-правової статистики широко використовуються в діяльності органів внутрішніх справ для вивчення стану, рівня, структури і динаміки злочинності, причин і умов, які призводять до скоєння злочинів, особи злочинця, соціальних наслідків злочинності під час розробки заходів боротьби з нею і попередження злочинності. Ці дані дають змогу оптимально спланувати розподіл сил і засобів боротьби зі злочинними проявами, оцінити успішність попередження злочинності та ефективність заходів боротьби з нею.

  2. Матеріали статистичної звітності також використовуються як засіб оперативного керівництва підпорядкованими органами з боку вищих органів і постійного контролю за їхньою діяльністю. Облік у сфері здійснення правосуддя є одночасно і контролем за слідчою і судовою практикою. За допомогою чітко організованої правової статистики можна виявити типові недоліки в роботі органів слідства, дізнання, прокуратури, судів та вжити своєчасних заходів щодо їх усунення.

  3. Важливу роль матеріали правової статистики відіграють у поширенні позитивного досвіду, у розв’язанні питань дислокації, фінансування правоохоронних органів, планування штатного розкладу, підготовки правоохоронців та підвищення їхньої кваліфікації. Істотна роль належить правовій статистиці у процесі координації діяльності різних правоохоронних органів і органів правосуддя з метою подолання їх відокремленості.

  4. Матеріали правової статистики використовуються також у законотворчій діяльності. Розробка проектів законів у різних галузях права, кримінального і цивільного процесу, судоустрою не обходиться без показників поширеності конкретних видів правопорушень, практичного застосування окремих статей чинного законодавства, життєздатності окремих його норм. Завдяки статистичному забезпеченню законотворчості вдається прогнозувати майбутні наслідки конкретного правового регулювання. Ілюструючи своїми матеріалами практику застосування окремих законів, правова статистика підтверджує дієвість чи недієвість конкретного закону.

  5. Ще одним важливим напрямком використання матеріалів правової статистики є їх широке застосування в науково-теоретичних дослідженнях правопорушень і пов’язаних з ними проблем. Подаючи фактичні дані про кількісні параметри правопорушень, правова статистика використовується для розробки теоретичних положень про їх причини, про вплив на них економічних і соціальних факторів, вона обґрунтовує відповідні наукові рекомендації, робить їх безперечними і доведеними. Таким чином, правова статистика є важливим джерелом інформації, яка постачає юридичні науки фактичним даними для подальшого теоретичного узагальнення.

Зауважимо, що під час розгляду напрямків використання матеріалів правової статистики основну увагу було приділено переважно кримінально-правовій сфері діяльності правоохоронних органів. Тому наведемо кілька напрямків використання цивільно-правової статистики. По-перше, на основі її даних формується характеристика стану цивільних спорів і правопорушень, які стали об’єктом розгляду в суді, визначаються їхня структура та динаміка. По-друге, дані цивільно-правової статистики дають змогу з’ясовувати причини й умови, які призвели до вчинення порушень, і розробляти конкретні заходи з їх усунення. По-третє, за її матеріалами вивчають сторони в цивільному процесі — позивачі і відповідачі, що, безперечно, становить серйозний науковий і практичний інтерес. По-четверте, ця галузь правової статистики дає інформацію для вивчення всієї системи заходів попередження цивільних спорів і правопорушень, що дає змогу оцінювати ефективність діяльності правоохоронних органів в цій сфері.


Питання для самоконтролю


  1. Що означає термін “статистика”?

  2. Коли виникла статистика як наука?

  3. Що включається в поняття “статистика” в сучасному розумінні?

  4. Охарактеризуйте рівні статистичної науки.

  5. Визначте поняття правової статистики як галузі соціальної статистики.

  6. З якими науками і яким чином пов’язана правова статистика?

  7. Як започатковувалась правова статистика?

  8. У чому полягають здобутки революціонера-демократа О. М. Радіщева в галузі правової статистики?

  9. Які особливості притаманні першому етапу розвитку правової статистики в першій половині ХІХ століття?

  10. Що змінилося в організації кримінально-правової статистики після судової реформи 1864 року?

  11. Яким чином було організовано “купонну” систем обліку злочинів?

  12. Де публікувались матеріали кримінальної статистики? Яке практичне значення вони мали у другій половині ХІХ століття?

  13. Яку роль відіграло Центральне статистичне управління в розвитку правової статистики після встановлення радянської влади?

  14. Коли з’явились єдині форми первинного обліку злочинності правоохоронними органами? Як це вплинуло на подальший розвиток правової статистики?

  15. Як побудована і розвивається правова статистика в незалежній Україні?

  16. Від чого залежить поділ правової статистики на окремі галузі?

  17. На які розділи поділяється кримінально-правова статистика?

  18. Що є предметом правової статистики?

  19. Які особливості притаманні предмету правової статистики?

  20. Які завдання правової статистики випливають з її предмета?

  21. За допомогою яких статистичних методів аналізуються правові явища на кожному етапі статистичного дослідження у правоохоронних органах?

  22. Які статистичні структури виконують статистичну роботу в міліції, судах, прокуратурі?

  23. Яку роль відіграє правова статистика у практичній діяльності правоохоронних органів?

  24. Яке значення має правова статистика для наукових досліджень кримінально-правових процесів та в законотворчій роботі?




Схожі:

Правова статистика належить до переліку обов’язкових навчальних дисциплін у підготовці фахівців із вищою юридичною освітою iconДержавного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»
Цикли фундаментальних дисциплін; цикли дисциплін за спеціальністю: економіка; економетрія економічна статистика, фінансова статистика,...
Правова статистика належить до переліку обов’язкових навчальних дисциплін у підготовці фахівців із вищою юридичною освітою iconУправління навчально-методичним процесом підготовки авіаційних фахівців для військово-повітряних сил
Управління підготовкою фахівців з вищою освітою та впровадження прогресивних форм організації педагогічного процесу стає головним...
Правова статистика належить до переліку обов’язкових навчальних дисциплін у підготовці фахівців із вищою юридичною освітою iconРозподіл обсягу державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у 2012 році за освітньо-кваліфікаційним рівнем підготовки «спеціаліст»
Розподіл обсягу державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у 2012 році
Правова статистика належить до переліку обов’язкових навчальних дисциплін у підготовці фахівців із вищою юридичною освітою iconРозподіл обсягів державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у 2013 році за освітньо-кваліфікаційним рівнем підготовки «бакалавр»
Розподіл обсягів державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у 2013 році
Правова статистика належить до переліку обов’язкових навчальних дисциплін у підготовці фахівців із вищою юридичною освітою iconРозподіл обсягів державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у 2012 році за освітньо-кваліфікаційним рівнем підготовки «бакалавр»
Розподіл обсягів державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у 2012 році
Правова статистика належить до переліку обов’язкових навчальних дисциплін у підготовці фахівців із вищою юридичною освітою iconРозподіл обсягу державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у 2012 році за освітньо-кваліфікаційним рівнем підготовки «спеціаліст»
Розподіл обсягу державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у 2012 році
Правова статистика належить до переліку обов’язкових навчальних дисциплін у підготовці фахівців із вищою юридичною освітою iconРозподіл обсягів державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у 2012 році за освітньо-кваліфікаційним рівнем підготовки «бакалавр»
Розподіл обсягів державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у 2012 році
Правова статистика належить до переліку обов’язкових навчальних дисциплін у підготовці фахівців із вищою юридичною освітою iconРозподіл обсягу державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у 2014 році за освітньо-кваліфікаційним рівнем підготовки «магістр»
Розподіл обсягу державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у 2014 році
Правова статистика належить до переліку обов’язкових навчальних дисциплін у підготовці фахівців із вищою юридичною освітою iconРозподіл обсягу державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у 2014 році за освітньо-кваліфікаційним рівнем підготовки «спеціаліст»
Розподіл обсягу державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у 2014 році
Правова статистика належить до переліку обов’язкових навчальних дисциплін у підготовці фахівців із вищою юридичною освітою iconРозподіл обсягів державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у 2014 році за освітньо-кваліфікаційним рівнем підготовки «бакалавр»
Розподіл обсягів державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у 2014 році
Правова статистика належить до переліку обов’язкових навчальних дисциплін у підготовці фахівців із вищою юридичною освітою iconРозподіл обсягу державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у 2012 році за освітньо-кваліфікаційним рівнем підготовки «спеціаліст»
Розподіл обсягу державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у 2012 році
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи