Скачати 344.65 Kb.
|
Розділ 3. Система показників правової статистики 3.1. Поняття і види статистичних показників. 3.2. Система показників кримінально-правової статистики. 3.3. Система показників цивільно-правової статистики. 3.4. Показники статистики правоохоронних органів та судів. 3.5. Відносні показники правової статистики. 3.6. Сучасні проблеми формування системи показників правової статистики. Питання і завдання для самоконтролю. 3.1. Поняття і види статистичних показників Правова статистика має широку систему показників, які всебічно характеризують кримінально-правові, цивільно-правові, адміністративно-правові явища і процеси, висвітлюють діяльність органів слідства, прокуратури, судів, виправно-трудових закладів. Статистичний показник — це узагальнювальна характеристика правових явищ і процесів, в якій поєднуються кількісна та якісна їх визначеність. Якісна визначеність зумовлюється суттю суспільно-правового явища і відображається назвою показника, а кількісний бік — числовим значенням та відповідною одиницею виміру. Якісний зміст показника поєднується з його числовим вираженням за допомогою моделі показника, що містить його назву, алгоритм розрахунку, одиницю, застосовувану під час вимірювання, а також місце та час, на який припадає явище чи процес. Показники розрізняють за способом обчислення, ознакою часу та аналітичними функціями. За аналітичною функцією розглядають показники, що відбивають обсяг явища, його середній рівень, інтенсивність прояву, структуру, зміну в часі або порівняння в просторі. За способом обчислення правові показники поділяються на первинні і похідні. Первинні визначаються зведенням даних статистичного спостереження й подаються у формі абсолютних величин (кількість зареєстрованих злочинів, кількість засуджених осіб тощо). Похідні показники обчислюються на базі первинних або інших похідних показників. Вони мають форму середніх або відносних величин. За ознакою часу показники поділяються на інтервальні та моментні. Інтервальні характеризують правове явище за певний період часу (день, декаду, місяць, рік). До моментних відносять показники, що дають кількісну характеристику правових явищ на певний момент часу. Інтервальні показники залежать від довжини періоду, за який вони обчислюються. Особливістю первинних інтервальних показників є адитивність, тобто можливість підсумовування. Похідні показники здебільшого неадитивні. Абсолютні показники характеризують розміри соціально-правових явищ. Ідеться про обсяги сукупності чи окремих її частин (кількість елементів) та відповідні їм обсяги значень правової ознаки. Абсолютні показники — іменовані числа, тобто мають свої одиниці вимірювання. З метою узагальнення облікових даних навіть на рівні окремого суб’єкта господарювання, а тим більше на рівні видів діяльності чи економіки в цілому використовуються вартісні (грошові) вимірники. Одиницею вимірювання може бути національна валюта, валютні еквіваленти, валюта інших держав. Не завжди абсолютна величина є підсумком значень ознаки в окремих складових сукупності. Часом вона визначається за певним правилом, певною методикою на основі інших показників. Статистичний аналіз даних правової статистики починається з вивчення саме абсолютних показників. Так, абсолютними показниками характеризують загальну кількість зареєстрованих злочинів та господарських правопорушень, загальну суму збитків, кількість злочинів за видами (злочинів проти держави, власності, життя, свободи особи тощо). Відображаючи розміри правових явищ, абсолютні величини мають пізнавальне та практичне значення. У складі абсолютних значень фігурують два показника: чисельність сукупності (наприклад, кількість справ, що надійшли до суду; кількість справ, в яких прийнято рішення тощо) і обсяг ознаки ( наприклад, строк позбавлення волі, вік злочинця). Абсолютні величини відображають або рівні, що характеризують стан явища на певний момент (кількість злочинів у конкретному році, чисельність неповнолітніх злочинців у даному році), або результати процесів за певний період (дані про зміну чисельності злочинів за п’ять, десять років тощо). Абсолютні статистичні показники надають правильну характеристику суспільним явищам тільки в тому разі, коли їх підраховано щодо явищ одноякісних, однорідним. Аналізуючи, наприклад, динаміку такого явища, як хуліганство, слід враховувати, що за дрібне хуліганство настає відповідальність не у кримінальному, а в адміністративному порядку. Таким чином, показник чисельності осіб, які скоїли хуліганські дії, включає в себе як дані про осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності за хуліганство, так і дані про осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство. Характеризуючи розміри правових явищ — чисельність досліджуваної сукупності чи обсяг правової ознаки, — абсолютні показники озброюють дослідника важливими відомостями. Однак ці відомості, як правило, дають змогу помічати лише загальні тенденції правового процесу. Для з’ясування закономірності та взаємозв’язку між окремими правовими явищами, між правовими та іншими соціальними явищами виконуються різного роду порівняння та зіставлення. З цією метою абсолютні показники приводять до порівнянного вигляду. Показники, що характеризують сукупність одиниць, поєднаних у групи або в цілому та приведених до порівнянного вигляду, є узагальнювальними показниками. Перелік абсолютних показників залежить від галузі правової статистики і виду правоохоронного органу. 3.2. Система показників кримінально-правової статистики. Статистичні показники, на яких ґрунтується кримінально-правова статистика, залежно від типів законодавства поділяються на такі основні групи. І. Адміністративне законодавство.
ІІ. Кримінальне законодавство. ІІ.1. Дані єдиного звіту про злочинність на території України. Кількість зареєстрованих злочинів: а) загальнокримінальної спрямованості; б) економічної спрямованості; в) вчинених організованими злочинними групами; г) у сфері наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. ІІ.2. Дані про осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів (характеристики):
ІІ.3. Дані про осіб притягнутих до кримінальної відповідальності. ІІ.4. Дані про осіб відносно яких винесено вироки судів:
ІІ.5. Інформація за даними Департаменту України з питань виконання покарань:
ІІІ. Кримінально-процесуальне законодавство. ІІІ.1. Кількість справ, в яких закінчено дізнання і досудове слідство:
ІІІ.2. Інформація про розгляд судами кримінальних справ:
Показники кримінально-правової статистики, що характеризують процес боротьби зі злочинністю, поділяються на три групи: а) показники попереднього розслідування, які враховують діяльність органів, які розслідують злочини та встановлюють осіб, які винні у скоєнні злочину. Цей розділ включає в себе облік злочинів, скоєння яких стало відомим органам дізнання та слідства; облік заходів із розслідування злочинів: строки розслідування, розкриття злочинів, затримка, вибір мір покарання; б) показники кримінального судочинства, які відображають роботу судів першої, другої інстанцій з розгляду кримінальних справ. Цей розділ включає в себе облік злочинів у кримінальних справах, що надійшли та розглянуті; облік підсудних; облік основних процесуальних дій судів; закриття кримінальних справ тощо; в) показники виконання вироків, які відображають роботу виправно-трудових установ. Цей розділ включає в себе облік осіб, що перебувають у місцях позбавлення волі за категоріями, облік діяльності виправно-трудових установ за видами режиму. Найбільш небезпечним явищем сьогодення є міждержавна організована злочинність. Тому для моніторингу розвитку цього явища Рішенням Ради голів Урядів СНД від 4 червня 1999 року затверджено систему показників, відповідно до якої формується міждержавна база даних. Ця система має такий вигляд: Розділ 1: Злочини, скоєні організованими злочинними формуваннями — усього у тому числі:
Розділ 2: Члени організованих злочинних угруповань (за тими ж видами злочинів). Розділ 3: Вилучення матеріальних цінностей у розслідуваних кримінальних справах та матеріалах про злочини, скоєні організованими злочинними угрупованнями:
Перелік статистичних показників підготовлено Виконавчим комітетом СНД разом з Бюро з координації боротьби з організованою злочинністю на території держав СНД на підставі інформації відповідних статистичних служб. 3.3. Система показників цивільно-правової статистики У цивільно-правовій статистиці слід розрізняти такі показники:
До показників цивільного судочинства належать: 1) кількість цивільних справ, які надійшли до суду; 2) кількість закінчених судочинством цивільних справ; 3) наслідки вирішення цивільних справ; 4) характеристики позивачів та відповідачів; 5) тривалість цивільного судочинства; 6) кількість цивільних справ, на які надійшли касаційні скарги і протести; 7) наслідки касаційного розгляду справ. Класифікація цивільних справ за видами позовів передбачає врахування таких груп показників:
Усередині кожної групи показників подається детальна характеристика видів цивільних справ. Показники виконання судових рішень враховують кількість задоволених позовів повністю або частково; кількість відмов у позові; кількість розглянутих цивільних справ за касаційними скаргами і протестами; остаточні наслідки розгляду цивільних справ. 3.4. Показники статистики правоохоронних органів та судів Органами досудового слідства є міліція, служба безпеки, прокуратура, основне завдання яких полягає в урахуванні та розслідуванні скоєних злочинів. Показники діяльності цих органів охоплюють усю сукупність різнобічних їхніх функцій. Виокремлюючи сукупність питань, які безпосередньо стосуються боротьби зі злочинністю, слід встановити дві головні групи показників:
До першої групи належать показники врахування злочинів, оперативної роботи їх розслідування, руху кримінальних справ, кількості затриманих, засобів розкриття і попередження злочинів. До другої групи входять кількість адміністративних правопорушень і сума накладених за їх скоєння адміністративних стягнень. Врахування кримінальних справ слідчими органами поєднується з обліком їхнього руху. Відповідно виокремлюють:
До показників, які характеризують наслідки оперативної роботи органів слідства, належать: кількість розкритих злочинів, кількість арештів, кількість справ, направлених до суду, кількість припинених розслідуванням кримінальних справ, тривалість розслідування злочинів. Статистикою розслідування злочинів розроблено також узагальнювальні показники оперативної роботи. 1) Кількість складених протоколів:
2) кількість зроблених обшуків; 3) кількість затриманих осіб; 4) вартість вкраденого майна; 5) вартість знайденого майна. До системи показників статистики органів прокуратури крім характеристик слідчої її діяльності належать показники судового та загального нагляду. Основні показники судово-наглядової роботи прокуратури такі:
До складу показників загального прокурорського нагляду входять сумарні показники:
Система показників судових органів поділяється на три групи:
До показників першої групи належать кількість судів, їх види залежно від справ, які ними розглядаються, чисельність і склад суддів. Показники кримінального судочинства доповнюють систему показників кримінально-правової статистики відомостями про таке:
Особливу групу показників становлять соціально-демографічні та юридичні характеристики засуджених: статево-віковий склад, соціальна категорія, освіта, заняття, громадянство, вид діяльності, наявність минулої судимості, співучасть, мотиви, стадія злочину, об’єкт злочинних посягань, сума завданих збитків та інші. Показники виконання судових рішень відображають кількість виправних колоній загального, посиленого, суворого та особливого режиму, слідчих ізоляторів і тюрем, виховно-трудових колоній, ЛТП, їх лімітну наповнюваність; чисельність та склад контингенту в установах з питань виконання покарань, наявність та склад засуджених і їхній рух у названих закладах; стан дисципліни і злочинності серед засуджених; заходи адміністрації установ з виконання покарань щодо виправлення і перевиховання засуджених. 3.5. Відносні показники правової статистики Абсолютні статистичні показники, розглянуті раніше, відтворюють різні аспекти діяльності правоохоронних органів та окремих галузей правової статистики. Для порівняння абсолютних показників у часі по одному об’єкту або території, у просторі між різними об’єктами або територіями, різних правових ознак одного й того самого об’єкта використовуються відносні показники, обчислювані як частка від ділення двох абсолютних показників, один з яких порівнюється, а інший є базою порівняння або основою відносного показника. Відносний показник характеризує, у скільки разів чисельник співвідношення перевищує базу порівняння, яку частку він становить у всій сукупності, скільки одиниць однієї абсолютної величини припадає, наприклад, на 10 000 іншої. Отже, відносний показник є результатом порівняння, а тому може виражатися в коефіцієнтах, якщо співвідношення помножити на 1, у процентах — якщо на 100, в проміле — якщо на 1000, у продециміле — якщо на 10 000, у просантиміле — якщо на 100 000. Найчастіше відносні правові показники виражаються в коефіцієнтах і процентах, показники поширеності правопорушень серед різних категорій населення — у продециміле та просантиміле. Якщо, наприклад, чисельник — кількість адміністративних правопорушень, а знаменник — чисельність населення, то відносний показник характеризуватиме кількість адміністративних правопорушень, що припадає на одиницю населення, якою найчастіше буває 100 000. У правовій статистиці застосовуються п’ять видів відносних показників: 1) відносні показники інтенсивності; 2) відносні показники структури; 3) відносні показники координації; 4) відносні показники динаміки; 5) відносні показники порівняння. 1. Відносні показники інтенсивності характеризують поширеність певного правового явища у відповідному середовищі. Це іменовані величини, в яких поєднуються одиниці вимірювання чисельника і знаменника. У правовій статистиці за допомогою відносних показників інтенсивності вивчається поширеність різних правопорушень. Показник інтенсивності при цьому обчислюється за формулою: ![]() де П — кількість правопорушень; ![]() Частковими показниками інтенсивності правопорушень є коефіцієнти злочинності та судимості, які залежно від бази порівняння поділяються на загальні і диференційовані. Загальні коефіцієнти злочинності і судимості визначаються за формулами: ![]() ![]() де С — кількість засуджених за вироками судів, що набрали законної чинності; ![]() Ці коефіцієнти характеризують кількість зареєстрованих злочинів або кількість засуджених, яка припадає на 100 000 усього наявного населення і відображають потерпання населення, від злочинності. Диференційовані коефіцієнти злочинності і судимості обчислюються за формулами: ![]() ![]() де ![]() Вони характеризують кримінальну активність населення даного віку. Розраховуючи коефіцієнти злочинності, варто брати до уваги деякі особливості, пов’язані з природою цього соціального явища й організацією статистичного спостереження. Кількість злочинів, чисельність виявлених правопорушників, кількість засуджених підсумовуються за певні періоди часу, тобто утворюють інтервальні ряди даних. Чисельність населення являє собою моментний ряд на початок року або на момент перепису населення. Крім того, статистика населення розрізняє постійне і наявне населення. Оскільки протиправні дії чиняться як населенням, що постійно проживає, так і тимчасовими жителями, то коефіцієнти злочинності розраховуються на середньорічну чисельність наявного населення. Коефіцієнти злочинності можуть розраховуватися не лише для всього населення, а й за окремими соціальними групами: віковими (з урахуванням неповнолітніх); статевими (жінок і чоловіків); професійними; зайнятими в економіці і безробітними; раніше засудженими тощо. Докладнішу характеристику злочинності можна дістати, розглянувши не тільки загальну кількість зареєстрованих злочинів, а й загальну кількість розкритих злочинів, виявлених правопорушників, попередньо заарештованих, усіх засуджених за злочини, у тому числі до позбавлення волі, ув’язнених, потерпілих тощо. Відношення цих показників до середньорічної чисельності населення дають відповідні коефіцієнти: розкриття злочинів, виявлених правопорушників, віктимізації (потерпілих), судимості, призонерства (ув’язнених). Для об’єктивного оцінювання рівня окремих груп і видів злочинів розраховуються коефіцієнти насильницьких, корисливих, економічних злочинів, убивств, крадіжок, зґвалтувань і т. ін. Сукупність різних коефіцієнтів дає змогу об’єктивніше оцінювати рівень злочинності та її видів і дає можливість аналізувати її в динаміці та просторі (за територіями). 2. Відносні показники структури характеризують склад сукупності правових явищ за певною правовою ознакою. Вони обчислюються співвідношенням розмірів складових частин явища до загального підсумку. Відносні показники структури називаються частками або питомою вагою і виражаються в коефіцієнтах або відсотках. Сума відносних показників структури дорівнює 1 або 100 %. Зміни у складі сукупності правових явищ за певний період часу відображають структурні зрушення. Різниця між відповідними частками двох періодів часу або двох сукупностей називається відсотковими пунктами. Щоб визначити структуру правових явищ, необхідно абсолютні значення окремих частин поділити на загальний підсумок і помножити на 100: ![]() де ![]() ![]() Приклад обчислення таких показників наведено в табл. 3.1. Таблиця 3.1 РОЗПОДІЛ ЗАСУДЖЕНИХ ЗА ВИРОКАМИ СУДІВ, ЩО НАБРАЛИ ЗАКОННОЇ ЧИННОСТІ, ЗА ОКРЕМИМИ ВИДАМИ ЗЛОЧИНІВ У 2002 РОЦІ В УКРАЇНІ
3. Відносні показники координації. Поглиблений аналіз структури передбачає оцінювання співвідношень, пропорцій між окремими складовими одного цілого. Такий різновид порівнянь подається відносними показниками координації, які показують, скільки одиниць однієї частини сукупності припадає на 1, 100 і 1000 одиниць іншої, узятої за базу порівняння. Вибір бази порівняння довільний. Наприклад, коефіцієнт збалансованості статі показує, скільки засуджених чоловіків припадає на кожну 1000 засуджених жінок або навпаки. У правовій статистиці такі відносні показники відображають притаманні суспільно-правовому явищу співвідношення складових частин (співвідношення одного виду злочину з іншим), пропорцій його розвитку. У цій групі відносних показників в юридичній літературі розглядається коефіцієнт “ураженості” злочинністю різних груп населення, який характеризує відношення частки певної групи населення (вікової, соціальної) у складі контингенту злочинців та частки відповідної групи у складі всього населення у віці настання кримінальної відповідальності. Цей коефіцієнт показує, наскільки частка групи серед осіб, що скоїли злочини, більша або менша за частку такої самої групи населення. За умови рівних часток коефіцієнт ураженості дорівнює одиниці. 4. Відносні показники динаміки характеризують напрям та інтенсивність зміни правового явища у часі і визначаються співвідношенням значень цього показника за два періоди чи моменти часу. При цьому базою порівняння може бути або попередній, або віддаленіший у часі рівень. Якщо база порівняння стала, то показники динаміки наступних періодів визначаються у відсотках до цієї бази за формулою: ![]() Якщо базою порівняння є рівні попереднього періоду, то показники динаміки за кожний наступний рік визначаються у відсотках до змінної бази за формулою: ![]() де ![]() ![]() ![]() Приклад обчислення таких показників наведено в табл. 3.2. Таблиця 3.2 ДИНАМІКА ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ |
Роки | Кількість зареєстрованих злочинів | У % до 1990 року | У % до попереднього року |
1990 | 7236 | 100,0 | 100,0 |
2002 | 58085 | 802,7 | 121,3 |
Показник | 1990 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 |
Кількість зареєстрованих злочинів, тис.: | | | | | | | | |
навмисних убивств і замахів на вбивство | 2823 | 4783 | 4896 | 4529 | 4563 | 4624 | 4806 | 4655 |
Частка підлітків віком 14—17 років серед засуджених, % | 12,1 | 7,8 | 7,9 | 7,7 | 7,8 | 7,9 | 8,7 | 9,9 |
Вікова група, років | Частка засуджених у відповідному році, % | Середньорічна чисельність наявного населення, % до підсумку | ||
1990 | 2002 | 1990 | 2002 | |
14—17 | 12,1 | 10,4 | 5,6 | 6,4 |
Разом | 100,0 | 100,0 | | |
Адміністративні правопорушення | Кількість осіб, на яких накладено стягнення у вигляді штрафу | Сума накладеного штрафу, тис. грн | ||
2001 | 2002 | 2001 | 2002 | |
У галузі охорони праці і здоров’я населення | 191 830 | 218 910 | 14 014,1 | 17 618,9 |
Разом | 5 201 175 | 4 732 922 | 178 234,3 | 181 451,2 |
Область (регіон) | Кількість зареєстрованих злочинів, тис. | Кількість засуджених, тис. | Середньорічна чисельність населення, тис. | Частка населення у віці 14 років і старше, % |
Україна | 460,4 | 194,2 | 48230 | 84,8 |
Вінницька | 12,7 | 6,6 | 1763 | 85,2 |
Житомирська | 10,6 | 5,6 | 1382 | 84,1 |
Одеська | 22,3 | 10,4 | 2459 | 84,7 |
Волинська | 6,7 | 3,2 | 1058 | 81,5 |
Донецька | 46,0 | 21,6 | 4808 | 86,7 |
Черкаська | 10,9 | 6,0 | 1395 | 85,5 |
Автономна Республіка Крим | 22,6 | 11,7 | 2026 | 84,4 |
Полтавська | 14,6 | 6,3 | 1620 | 89,1 |
Чернівецька | 4,6 | 2,5 | 921 | 82,6 |
Дніпропетровська | 50,6 | 13,0 | 3550 | 85,6 |
Івано-Франківська | 7,6 | 2,8 | 1407 | 81,8 |
Чернігівська | 10,5 | 5,9 | 1235 | 87,0 |
Запорізька | 24,5 | 10,8 | 1919 | 85,5 |
Кіровоградська | 9,5 | 5,4 | 1124 | 84,9 |
Хмельницька | 8,5 | 3,5 | 1423 | 91,1 |