Російський педагог, анатом і лікар П. Ф icon

Російський педагог, анатом і лікар П. Ф




НазваРосійський педагог, анатом і лікар П. Ф
Сторінка1/7
Дата24.12.2012
Розмір1.85 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5   6   7


Російський педагог, анатом і лікар П.Ф.Лесгафт – засновник наукової системи фізичної освіти і лікувально-педагогічного контролю у фізичній культурі, активний поборник розвитку народної освіти в Росії, розглядав систему цілеспрямованих вправ засобами не тільки фізичного, але і розумового, морального та естетичного виховання. Вивчаючи закономірності виховання дитини в сім’ї, аналізуючи біологічні основи спадковості та розвитку дітей, він обґрунтував значення умов навколишнього середовища, його оптимізації для розвитку усіх природних здібностей дитини.

Значний внесок у розробку проблеми фізичного здоров’я дітей зробив видатний український педагог В.О.Сухомлинський. Він підкреслював, що зміцнення здоров’я дітей, загартування організму, підвищення працездатності, загальний фізичний розвиток мають бути предметом постійної уваги школи. Значну роль педагог відводив індивідуальній роботі педагогічного колективу школи з учнями.

Головним напрямом виховної і медико-просвітницької роботи у загальноосвітніх закладах визначено виховання здорового способу життя (В.П.Лук’яненко, 1999; Р.П.Карпюк, 2007). Але впровадження в навчальний курс шкіл предметів «Валеологія», «Основи здоров’я», «Основи безпеки життєдіяльності» не вирішило проблеми зміцнення здоров’я школярів.

Включення валеології у курс навчальних дисциплін загальноосвітніх шкіл , яке має більш ніж десятирічний досвід, не дало очікуваних результатів щодо підвищення рівня знань і виховання валеологічної поведінки. Серед причин цього явища необхідно зазначити відсутність матеріально-технічної бази, неузгодженість валеологічних програм та інше (О.Михалюк, 1999; А.І.Лисенко, 2002; О.Митчак, 2002; А.Б.Мандюк, 2010). Валеологічна освіта учнів шкіл, та майбутніх педагогів обмежується, переважно, викладанням окремих, не скоординованих між собою у межах національної валеологічної освіти, розділів валеології, що призводить до змістовної та структурної неузгодженості окремих програм. Практично відсутня матеріально-технічна база викладання валеології та основ безпеки життєдіяльності.

Валеологічна освіта (health adduction, за визначенням ВООЗ) в процесі загальноосвітнього навчання учнів залишається недосконалою. Незважаючи на те, що з 2001 року, відповідно до Типового навчального плану початкової школи, інтегрований курс «Основи здоров’я» входить до державного компоненту освіти, починаючи з 1-го класу, а підручники створено лише тільки для 1-4-х класів та відповідні посібники для вчителів. З 2005 року цей курс почали викладати і для учнів 5-го класу 12-річної загальноосвітньої школи, що є початковим етапом валеологічної освіти основної ланки загальної середньої освіти. Ймовірно, це є однією з причин того, що серед молоді ідеї здорового способу життя мають низький рівень популярності. За даними Загальнонаціонального дослідження (1084 респонденти), проведеного у рамках Проекту Програми розвитку ООН «Створення безпечного середовища для молоді України» у травні 2005 року, тільки 18% опитаних вважало, що молодь намагається дотримуватися здорового способу життя, а 82% з них були іншої думки.

Джерела інформації з питань здоров’я для молоді досить різноманітні, однак, у навчальних закладах вони в необхідному обсязі не надаються: 75% інформації надає телебачення, 40% – працівники медичних установ, 31% друковані засоби масової інформації. Вагомість же джерел, з яких молодь хотіла би отримувати інформацію про здоровий спосіб життя, є таким: введення таких знань до базових шкільних дисциплін - 45%, залучення до масових заходів просвітницької роботи – 39%, використання інтерактивних технологій у процесі навчання – 25% , введення спецкурсів (факультативів) до шкільних програм – 23%, інші форми – 2% (Н.А.Фомін, 1991; О.О.Яременко, 2000; О.Д.Дубогай, 2005). Валеологічна просвітницька робота ґрунтується переважно на вербальних методах навчання; застосування візуальних засобів або виключене, або обмежене. Ефективність такого навчання не перевищує 5%.

В Україні за останні 10 років централізовано не випускаються кіно-, відео- та аудіо фільми на медико-гігієнічну тематику, значно обмежене видання санітарно-освітньої літератури.

На сьогодні, за даними провідних фахівців валеологічної науки (Е.Г.Буліч, 1997; М.С.Гончаренко, 1997; А.Г.Сухарєв, 1991, 1997; В.П.Неділько, 2000; О.Яременко, 2000), для того щоб бути здоровим, здорового способу життя уже недостатньо. Здоровий спосіб життя має трансформуватися у якісно вищий рівень – культуру здоров’я (Н.Б.Максимова, А.Й.Капська, 2001; А.В.Цьось, 2005).

Як вказує Г.Л.Апанасенко (1992), - спосіб життя - це не тільки наявність або відсутність шкідливих звичок, але й рівень виробництва, статків (прибуток на душу населення, житло, особистий автотранспорт), культури, освіти, медична активність тощо. Роль валеології у способі життя – виховання принципів, спрямованих на його формування, зміцнення і збереження.

На думку автора валеологія має характер меганауки, тобто науки, яка має декілька предметів дослідження. У відповідності до цього валеологія вже біля своїх витоків розділилась на:

  • медичну валеологію; предмет дослідження – механізми здоров’я людини і можливості управління цими механізмами;

  • педагогічну (шкільну) валеологію; предмет дослідження – закономірності залучення особистості в процес формування свого здоров’я;

  • психовалеологію; предмет дослідження – розвиток психічного потенціалу особистості, її психосоматична гармонізація;

  • еніовалеологію; предмет дослідження – закономірності енергоінформаційного обміну людини з оточуючим середовищем.

Наукове обґрунтування теоретичних основ формування і виховання культури здоров’я у школах сприяння здоров’ю (зміст, організація, засоби, форми, методи навчання і навчальна робота учнів; зміст освіти, науково-дослідницька робота викладачів) базуються, з одного боку, на уявленні про їх роль і місце у системі національної освіти в сучасних соціально-економічних умовах України, з іншого - на принципах сучасної педагогіки і основних положеннях реформування загальної середньої освіти в Україні, надбаннях і досвіді провідних педагогів і психологів, зокрема, розкритті мислення у зв’язку з мотиваційною сферою особистості , теорії поетапного формування розумових дій на психологічній основі управління процесом засвоєння знань, яка забезпечує повне усвідомлення цих елементів М.С.Гончаренко, 1997; Г.Л.Апанасенко, 2001, 2004; Л.В.Баль, 2001; В.К.Бальсевич, 2003; О.М.Балакірєва, 2004; О.Ващенко, 2004).

Набули значного поширення здоров’язберігаючі педагогічні технології: диференціація навчання з урахуванням можливостей учнів, що розроблена під керівництвом Г.Левітаса, технологія модульного навчання П.Цевічене, яка адаптована до сучасної школи П.Третяковим та І.Сеновським; система розвиваючого навчання Д.Ельконіна – В.Давидова та валеологічне виховання.

Освіта взагалі характеризується трьома складовими: розвитком, вихованням і навчанням. Перша складова у організації педагогічного процесу у школах сприяння здоров’ю має забезпечити розвиток валеологічного світогляду і світорозуміння в учнів, друга – сприяти підвищенню рівня мислення, духовного, психічного і фізичного здоров’я, третя – навчити системі знань та вмінь щодо дбайливого ставлення до власного здоров’я, здорового способу життя, адаптації до складних умов довкілля.

Формування культури здоров’я учнів повинно базуватися на одному з найважливіших методологічних принципів загальної педагогіки – єдності навчання і виховання. Реалізоване воно може бути лише за умов органічної взаємодії всіх форм навчально-виховного процесу (обов’язкові учбові, факультативні і альтернативні заняття, позанавчальна діяльність).

На нашу думку, гімназії не тільки можуть, але й повинні стати «експериментальним майданчиком» для розробки моделі функціонування закладу середньої загальної освіти - школи сприяння здоров’ю, з наступних міркувань. Гімназія має значні можливості для використання варіативної частини навчальних годин та викладання окремих питань формування здорового способу життя. Якісний склад педагогічного колективу у гімназії, як правило, кращий, ніж у загальноосвітніх школах. Контингент учнів гімназій відзначається вищим рівнем загальноосвітнього розвитку, спрямованістю на отримання якісної освіти, досягнення успіхів у подальшій професійній діяльності тощо. Контингент батьків учнів гімназій має, переважно вищий освітній ценз, потенційно кращий сімейний мікроклімат і авторитет у дітей. Гімназія має кращі можливості забезпечення закладу психологами і медичними працівниками (Н.В.Пляскіна, 1998; Т.В.Гнітецька, 1998; О.І.Калініченко, 2003; Ю.Б.Мельник, 2003).

Запропоновані ВООЗ заходи щодо формування здоров’я, здорового способу життя знайшли переосмислення, творчу обробку з врахуванням сучасного стану економіки, освіти, охорони здоров’я в працях авторів (В.А.Доскин, 1997; В.Р.Кучма, 1999; О.Д.Дубогай, 2000; А.В.Нагорна, 2000; Г.Л.Апанасенко, 2001; Р.З.Мустаєв, 2002; М.П.Гребняк, 2002). Це дозволяє нам висловити своє ставлення до їх змісту та запозичити досвід для створення моделі функціонування гімназії - школи сприяння здоров’ю.

В узагальненому вигляді вони можуть бути сформульовані наступним чином:

забезпечення реального здоров’я шляхом підвищення рівня адаптаційних можливостей організму; створення сприятливого оточуючого середовища шляхом зменшення впливу негативних чинників порушення здоров’я; створення системи активного моніторингу здоров’я шляхом дослідження соматичного (фізичного) та психологічного здоров’я; забезпечення свідомого контролю власного здоров’я шляхом пропаганди здорового способу життя, валеологічної освіти, розвитку культури здоров’я на різних рівнях соціуму; підсилення пропаганди здорового способу життя і культури здоров’я у засобах масової інформації.

Гімназія - школа сприяння здоров’ю, як цілісна система збереження, зміцнення і формування здоров’я, повинна відповідати певним базовим принципам:

  • стан здоров’я учнів розглядається не тільки як умова гармонійного фізичного, психологічного, соціального розвитку особистості, але й підґрунтя підвищення ефективності середньої загальної освіти, впровадження педагогічних інноваційних заходів;

  • гімназія повинна забезпечити сприятливе оточуюче середовище шляхом зменшення впливу негативних чинників на порушення здоров’я (гігієнічні умови виховання, зміст і режим навчання, соціальний мікроклімат в учнівських і педагогічному колективах);

  • науковість впроваджуваних заходів (наукова обґрунтованість, адекватність, доступність виконання, трансформації та адаптації до місцевих умов з врахуванням особливостей вікових категорій учнів, можливостей закладу тощо);

  • всі учні незалежно від віку, вихідного стану здоров’я, психофізіологічних особливостей особистості повинні мати рівні можливості щодо отримання позитивного ефекту різних заходів зі збереження, зміцнення і формування здоров’я;

  • забезпечення реальних можливостей підвищення рівня здоров’я і адаптивних властивостей організму через створення активного моніторингу здоров’я – соматичного (фізичного) та психічного;

  • забезпечення учням різного віку достатнього рівня знань і практичних навичок свідомого контролю за власним здоров’ям шляхом формування елементів здорового способу життя, валеологічної освіти, розвитку культури і пріоритету здоров’я як найвищої цінності;

  • використання здоров’язберігаючої поведінки шляхом ефективного управління процесом, контролю реальної ситуації, зворотного зв’язку з учнями і батьками;

  • неперервність та практичне спрямування – отримання в усіх учнів, починаючи з першого класу, інформації про динаміку здоров’я на кожному етапі навчання, корекція і удосконалення оздоровчих заходів;

  • активне використання новітніх наукових розробок (педагогіки, медицини, психології і соціології), вчителів-новаторів, широка варіативність заходів;

  • відповідність педагогічного колективу гімназії еталону активної поведінки щодо збереження власного здоров’я, дотримання здорового способу життя.

Реалізація потенціалу здоров’я дітей та підлітків відбувається на фоні несприятливого впливу навколишнього середовища, соціально-економічних і психологічних чинників.

Якщо організм дитини, як функціональна система, підпорядкований єдності біологічного і психологічного розвитку, закономірності і константи якого добре вивчені і систематично досліджуються, то різноманітним чинникам впливу на здоров’я дітей в різні вікові періоди притаманна динамічна зміна рольового співвідношення у мікросоціумі (внутрішньо-шкільне середовище, сім’я) та макро соціумі (стан довкілля, соціально-економічні умови існування суспільства тощо). Під впливом навчально-виховного процесу у закладах освіти, сім’ї, соціального оточення відбувається процес соціалізації дитини, формується її психологічне і соціальне здоров’я. Таким чином, навчальний заклад виступає в ролі системи, в якій водночас відбуваються процеси формування і реалізації здоров’я через навчальну діяльність зі щорічним періодом адаптації до змісту навчання, що поступово ускладнюється.

На підставі узагальнення численних даних про стан здоров’я учнів загальноосвітніх шкіл і впливу на них навчального середовища (А.В.Аболенская, 1996; Л.А.Алексеєвська, 1999; А.А.Аліфанова, 2002; В.А.Абрамов, 2003), можна виділити чинники, які обумовлюють оздоровчу спрямованість навчально-виховного процесу в освітніх закладах:

  • середовищні - фізико-хімічні властивості повітря, світловий та шумовий режим класних приміщень, екологічна ситуація в мікрорайоні розташування закладу;

  • режимні - загальний режим, режим харчування, праці і відпочинку, сформованість гігієнічних навичок щодо дотримання основних елементів режиму дня;

  • рухова активність - ранкова зарядка, динамічні паузи на уроці, самостійні заняття спортом, уроки фізкультури тощо;

  • особистісні - фізичний розвиток, фізіологічний статус, захворюваність, темперамент та характер, функціонування когнітивних процесів, фізична підготовленість, наявність шкідливих звичок тощо;

  • власне навчальний процес – розклад уроків, їхня складність, використання ілюстративного матеріалу, емоційна насиченість;

  • соціопобутові - склад сім’ї, матеріальний добробут, площа житла, комунальні умови.

Системний підхід до організації оздоровчої роботи в навчальних закладах середньої освіти передбачає три рівні впровадження – індивідуальний, навчальний клас, навчальний заклад (А.А.Беседина, 2000; Л.В.Баль, 2001; Г.М.Даниленко, 2000; В.К.Бальсевич, 2003). Всі вони повинні базуватися на дослідженні і подальшому підтриманні та поліпшенні рівня здоров’я – соматичного і психічного як індивідууму, так і колективу.

Гімназія, як навчальний заклад, має забезпечувати здорове соціальне (формування знань і вмінь у учнів) і сприятливе внутрішньо-шкільне середовище (дотримання нормованих параметрів освітленості, повітряно-теплового режиму, відповідності меблів зросту дітей тощо).

Якщо розглядати гімназію, як системне утворення (Т.В.Гнітецька, 1998; О.І.Калініченко, 2003; І.А.Камаєв, 2003), то вона повинна включати наступні підсистеми у певному підпорядкуванні, які повинні забезпечити функціонування всієї системи, і на які можна впливати різними засобами з метою формування та зміцнення здоров’я учнів. Очолює цю систему адміністрація гімназії, яка здійснює керуючий вплив через регламентуючі, директивні документи Міністерства освіти. Безпосередньо організовує навчальну діяльність школярів педагогічний колектив закладу і від його кваліфікації, методів викладання, наочності навчання, особистості педагога залежить ступінь впливу і його характер на мотивацію навчання, ставлення до нього, перебіг адаптації, навчальне навантаження. Обслуговуючий персонал (технічний, працівники харчоблоку) безпосередньо відповідає за умови навчання, їх відповідність гігієнічним вимогам і нормативам. Медичний персонал покликаний безпосередньо впливати на підтримання стану здоров’я учнів, забезпечити систематичний контроль за фізичним розвитком, проведенням профілактичних щеплень, санітарно-просвітницької роботи тощо. Контроль психічного розвитку дітей, психологічну корекцію і психологічну адаптацію забезпечують психологи.

Учні, на яких спрямовані усі оздоровчі впливи, ступінь ефективності котрих залежить від мотивацій на здоровий спосіб життя і активність об’єкту впливу, виступають в якості підсистеми.

Об’єм оздоровчих заходів і їх ефективність у такій системі можуть бути легко контрольовані у кожній підсистемі, але така система, спрямована переважно на збереження здоров’я, містить лише впливи на об’єкт, тобто учнів. Практична відсутність зворотних зв’язків при даній системі мало сприятиме підвищенню ефективності її функціонування, зокрема, формуванню здоров’я.

Загальнотеоретичні положення медичної науки про систему управління здоров’ям, в тому числі дитячого населення, викладені у працях (І.П.Козярін, 1999; Г.М.Даниленко, 2003; О.І.Калініченко, 2003; Н.П.Гребняк, 2004). Згідно з ними, профілактичні заходи поділяються на три групи.

^ Первинна профілактика – переважно соціальна або факторна – це збереження і розвиток умов, які сприяють здоров’ю, запобіганню несприятливого впливу, формуванню потреб у здоровому способі життя; передбачає вплив на індивідуальному, колективному і державному рівнях.

^ Вторинна профілактика заснована на функціонуванні багаторівневих скринуючих систем, є соціально-медичною або донозологічною і має мету і максимально раннє виявлення відхилень у життєдіяльності кожної дитини для проведення відповідної корекції.

^ Третинна профілактика – медична, нозологічна, включає запобігання загострень у перебігу хвороб та їхніх переходів у хронічну форму.

Вищезазначене свідчить, що «школа сприяння здоров’ю» у навчальних закладах виконує функції первинної і частково вторинної профілактики порушень у здоров’ї учнів.

Усі профілактичні заходи можуть бути поділені на медичні (гігієнічні) і психолого-педагогічні.

Комплексне застосування медичних та психолого-педагогічних заходів у створенні єдиного збагаченого педагогічного середовища має синергетичний ефект – ефективність комплексного впливу значно перевищує сумарну ефективність тих самих заходів у випадку їх окремого застосування.

Контроль за гігієнічною організацією навчання сприяє формуванню адаптивного освітнього середовища для реалізації цілісної системи життєдіяльності в колективах навчальних закладів, запобіганню їхнього несприятливого впливу на здоров’я дітей та підлітків.

Як вказувалося в огляді літератури, існуюча практика навчання і виховання в значній мірі ігнорує природну, біологічну сутність, особливості вікового і індивідуального розвитку дитини. Невиконання гігієнічних вимог до організації навчальної діяльності школярів, перевантаження інформацією, авторитарність, одноманітність методів і форм навчання, позбавлення учнів свободи самоствердження і самовираження негативно впливають на стан здоров’я, призводять до швидкого втомлення і перевтоми, які у частини дітей трансформуються в негативне ставлення до процесу навчання.

Неоднорідність класних колективів за розумовою працездатністю і здібностями є підставою для диференційованого педагогічного підходу до учнів. Існує позитивний досвід диференційованої організації педагогічного процесу у залежності від можливостей учнів (різні вимоги до учнів на уроках, підбор контрольних і домашніх робіт), що сприятливо позначається на функціональному стані центральної нервової системи і розумовій працездатності учнів, підвищує рівень їх академічної успішності (Ю.Н.Вавілов, 1990; Т.В.Гнітецька, 1998; Н.Б.Грейда, 2001; Г.О.Латіна, 2005).

Психогігієнічні заходи передбачають створення оптимального функціонального стану організму, зокрема центральної нервової системи, школярів і запобігання перевтоми, в основу яких покладено відповідність навчального навантаження віковим функціональним можливостям організму учнів. Насамперед, це стосується дотримання нормативів денного і тижневого навчального навантаження, регламентації відпочинку і створення відповідних умов для нього (максимальне використання можливості проведення перерв на відкритому повітрі).

Пресинг освітніх навантажень і пов’язані з ним серйозні порушення в режимі дня розглядаються головною причиною збільшення числа учнів з неврозо подібними проявами, анстено-невротичними скаргами, особливо в гімназіях і ліцеях (Г.М.Сердюковська, 1990; О.Ю.Чирков, 2000; В.Р.Кучма, 2002; Н.В.Сисоєнко, 2005).

У школярів спостерігаються різні форми дезадаптації (поведінкові, успішності, нервово-психічні розлади). Згідно з класифікацією ВООЗ, у психопрофілактиці граничних нервових розладів відображені три рівні: перший рівень, – умовно здоровий контингент, у якого під час психологічного обстеження визначається нестійка або низька самооцінка, невпевненість у собі, мало адаптивні стереотипи спілкування і прогнозування як своєї поведінки, так і оточуючих, порушення стосунків з батьками; на другому і третьому рівнях виявляються початкові ознаки граничних нервово-психічних розладів: психогенні патологічні формування особистості, порушення адаптації в підлітковому віці, адитивна поведінка, психосоматичні захворювання. Це є підставою для спеціальних комплексів занять психологічної корекції особистості.

У системі оздоровчих заходів, спрямованих на підвищення резистентності організму, інтенсифікацію морфо-функціональних процесів росту і розвитку, становлення опорно-рухової системи, розширення резервних і адаптаційних можливостей організму дитини, зміцнення здоров’я в цілому значну роль відіграє фізичне виховання. Окрім поступового і послідовного формування рухових навичок фізичне виховання вирішує проблему безболісної адаптації дітей і підлітків до сучасних методів навчання і виховання, соціального життя, формування і підтримання розвитку здорових нахилів і фізичних можливостей дітей.

На високу ефективність медико-педагогічних заходів щодо пропаганди і формування здорового способу життя в учнів необхідно очікувати, починаючи з п’ятого класу, коли формується усвідомлення підлітками необхідності самовдосконалення, самоутвердження і самореалізації (В.Н.Безгодов, 1996; О.А.Кірова, 2009; А.Г.Комков, Л.І.Лубишева, 2003). Уже в середньому шкільному віці 68% хлопців і 85% дівчат вважають, що турбуватися про власне здоров’я мають вони самі, 63% вказують, що хотіли б поліпшити своє здоров’я (В.Р.Кучма, 1996; С.В.Лапаєнко, 2000; Г.О.Латіна, 2005), але більшість з них ще не пов’язують свій стан здоров’я з успіхами в шкільному навчанні, тобто потреба бути здоровими, зробити свідомо вибір бути здоровим у середньому шкільному віці ще не сформована. Однак розуміння здорового способу життя у середньому та старшому (Е.А.Костинська, 2001; Г.Кривошеєва, 2001) шкільному віці зводиться до добре відомих положень – не пити, не курити, загартовуватися, більше рухатися, не нервувати. Елементи валеологічної освіти і виховання, що включені до програми загальної середньої освіти, спрямовані на збереження здоров’я, а не на його активне формування, не акцентується увага учнів на те, що це тривалий, перманентний процес, який до того ж потребує від людини у будь-якому віці значних вольових зусиль.

Саме освітній заклад, як осередок знань, повинен сприяти вихованню у дітей звичок і потреб до зміцнення та збереження свого здоров’я як запоруки подальшої соціальної активності та успішної професійної діяльності, здоров’я членів своєї сім’ї і майбутніх дітей.

Результати фундаментальних досліджень обґрунтовують сутнісну структуру «здорового способу життя» як комплекс освітньо-оздоровчих заходів, спрямованих на передачу знань, формування умінь та практичних навичок, збереження, зміцнення та відновлення здоров’я; дотримання біологічно виправданих норм рухової активності, режиму праці та відпочинку, культури харчування; використання природних засобів загартування різних оздоровчих систем; стійку орієнтацію на морально-духовні цінності та усвідомлення шкідливого впливу на організм наркотиків, алкоголю, тютюну (В.А.Ліщук, 1999; А.В.Леонов, 2000; О.М.Лук’янова, 2001; Н.Г.Лебедєва, 2002; Ю.Б.Мельник, 2003).

Як видно з поданих даних, принципово нові підходи до визначення сутності здоров’я, змісту його формування у загальноосвітніх середніх закладах обумовлюють необхідність розробки комплексу оздоровчих заходів, які б включали універсальний, придатний для будь-яких середньо освітніх закладів і варіативний компоненти (може бути використаний в індивідуальних для кожного закладу програмах), що враховують кваліфікацію педагогічного і медичного персоналу, економічні аспекти, клімато-географічні особливості регіону тощо.

^ 3.2. Концептуальна модель здоров’язбережувального навчання учнів в школах сприяння здоров'ю

Опираючись на наведені теоретичні положення, ми розробили власну модель школи сприяння здоров’ю на базі гімназії (модель стала переможницею Всеукраїнського конкурсу у 2003, 2006, 2009 навчальних роках) і впровадили її у педагогічний процес закладу з подальшою оцінкою соціальної ефективності впровадження. Концептуальна модель гімназії - школи сприяння здоров’ю схематично подана на рис.3.2, а схема управління станом здоров’я учнів гімназії – школи сприяння здоров’ю – на рис.3.3.







Рис. 3.2. Концептуальна модель гімназії - школи сприянню здоров’я



Рис. 3.3. Схема управління станом здоров’я учнів у гімназії - школі сприяння здоров’ю

Як вказувалося у попередньому розділі, моніторинг стану здоров’я виявив у значної частини обстежених учнів відхилення фізичного розвитку, незадовільний стан серцево-судинної, дихальної, м’язової систем, низький рівень фізичної підготовленості, значну поширеність хронічних захворювань. Ми встановили, що серед причин низької ефективності медико-профілактичних заходів серед учнів гімназії, які проводилися раніше, значна роль належить відсутності цілісного підходу до їхнього здоров’я, активної зацікавленості дітей та підлітків у високому його рівні, запізненню або відсутності інформації щодо впливу наявних факторів навколишнього середовища на здоров’я учнів.

У відповідності до спільного наказу МОЗ і МОН України «Про прилучення до міжнародного проекту ЄМШСЗ» (від 07.02.1995 р. за № 25/31) в Україні з 1995 року почалася підготовча робота до участі середніх навчальних закладів у міжнародному проекті "Європейська мережа шкіл сприяння здоров’ю" – сумісному проекті ВООЗ /ЄС/ КЄС, до якого була залучена гімназія №4 м. Луцька.

Завдання шкіл сприяння здоров’ю полягає в забезпеченні здорового способу життя для всього шкільного колективу шляхом створення оточуючого середовища, сприятливого для зміцнення здоров’я. Такі школи підвищують можливості дітей і дорослих щодо безпечного і сприятливого для здоров’я соціального і фізичного середовища, з іншого, - потребують від них певної прихильності праці, яка проводиться у цьому напрямку.

Відповідно до принципів проекту «Європейська мережа шкіл сприяння здоров’ю» перед навчальними закладами – учасниками були поставлені наступні

завдання:

  • забезпечити сприятливі для здоров’я учнів умови праці і навчання шляхом належного благоустрою шкільних приміщень, ігрових майданчиків і їдалень, прийняття належних заходів безпеки та ін.;

  • сприяти формуванню відчуття відповідальності за здоров’я окремих людей в сім’ях і серед населення у цілому;

  • заохочувати формування здорового способу життя і запропонувати учням та шкільному персоналу реалістичний і привабливий діапазон можливостей для оздоровлення свого способу життя;

  • надати можливість усім школярам розкрити повніше свої фізичні, психологічні і соціальні можливості та сприяти розвитку їхньої впевненості у собі;

  • поставити чіткі завдання щодо зміцнення здоров’я і безпеки для всього шкільного колективу (учні і працюючі в школі дорослі);

  • сприяти формуванню добрих стосунків між педагогічним персоналом і учнями, між самими учнями, школою, сім’єю та місцевою громадськістю;

  • забезпечити ефективне використання наявних на місцевому рівні ресурсів у підтримці роботи, спрямованої на зміцнення здоров’я;

  • розробити комплексну і послідовну програму санітарної освіти, яка передбачає використання педагогічних методів, що сприяють активній участі у них самих учнів;

  • дати учням можливість набути теоретичні знання і практичні навички, необхідні для прийняття раціональних рішень, що стосуються їхнього здоров’я, охорони і оздоровлення навколишнього середовища;

  • сприяти підвищенню якості проведення санітарно-просвітницької роботи медичним персоналом, що допомагає учням стати достатньо обізнаними користувачами послуг сектору охорони здоров’я.

Згідно з концепцією «Європейської мережі шкіл сприяння здоров’ю», базовий навчальний заклад має відповідати таким критеріям:

  • активна робота щодо підвищення відчуття власної гідності учнів шляхом демонстрації того, що кожен з них може зробити свій гідний внесок у життя школи;

  • встановлення добрих стосунків між викладацьким складом і учнями та самими школярами у повсякденному житті навчального закладу;

  • проведення серед викладачів і учнів роз’яснювальної роботи відносно соціальних цінностей, які стоять перед школою;

  • створення стимулів, які сприяють залученню усіх школярів до відповідних оздоровчих заходів;

  • використання кожної можливості для поліпшення внутрішнього шкільного середовища;

  • встановлення добрих стосунків між школою, сім’ями учнів і громадськістю;

  • формування послідовності і валеологічного виховання між початковою і середньою ланками освіти;

  • активна діяльність стосовно підвищення рівня здоров’я і благополуччя усіх учасників навчального процесу;

  • підвищення ролі викладачів, як взірця для наслідування культури здоров’я;

  • підвищення ролі організованого шкільного харчування у програмі санітарної просвіти;

  • реалізація потенційних можливостей спеціальних служб щодо консультативної чи санітарно-просвітницької роботи;

  • залучення освітнього потенціалу медико-санітарних служб, які обслуговують освітні заклади, до активної підтримки програми санітарної просвіти і зміцнення здоров’я.

На виконання наказів МОЗ і МОН України «Про міжгалузеву координаційну раду з валеологічного виховання та освіти» від 17.01.1997 р. №15/11, «Про подальше впровадження міжнародного проекту ЄМШСЗ в Україні» від 27.07.1998 р. №206/272 у грудні 1998 р. на базі Луцької гімназії №4 природничо-математичного профілю було створено експериментальну науково-дослідну лабораторію діагностики психофізичного розвитку дітей і підлітків. Для проведення діагностики фізичного розвитку дітей використано комп’ютерну програму «Школяр» (В.А.Шаповалова, 1994).

До роботи в лабораторії були залучені працівники кафедри анатомії і фізіології Волинського державного університету імені Лесі Українки, медичні працівники, практичні психологи, вчителі фізичної культури гімназії та заступники директора з наукової роботи.

Головними завданнями створеної лабораторії були: вивчення фізичного та психічного розвитку учнів різного віку; виявлення чинників негативного впливу на стан здоров’я учнів, які сприяють захворюваності соматичного та психічного характеру; розробка гігієнічно обґрунтованих рекомендацій щодо режимів навчання, виховання дітей; запровадження у гімназії оптимального режиму роботи з врахуванням стану здоров’я дітей, умов проживання і стану навколишнього середовища, який би дозволив звести до мінімуму перевтому, психічне і фізичне напруження організму школярів.

Організаційна структура проекту школи сприяння здоров’ю на базі гімназії №4 м. Луцька представлена на рис. 3.4.

Працюючи над реалізацією програми «Здоров’я», нами сумісно з педагогами гімназії розроблені методичні посібники, рекомендації, програми, які неодноразово були оприлюднені у роботі всеукраїнських конференцій з даної проблеми [додаток П].

Проведені дослідження і практичні заходи щодо збереження та зміцнення здоров’я дітей дали можливість гімназії стати учасником проекту «Європейська мережа шкіл сприяння здоров’ю» у березні 2003 р. (Наказ МОЗ і МОН «Про організацію та проведення Всеукраїнського конкурсу – захисту сучасної моделі навчального закладу – школи сприяння здоров’ю у 2002- 2003 рр.» від 17.07.2003 р. №412 /254-адм.).

Під час впровадження оздоровчих заходів у 2002 р. гімназія була залучена до участі у партнерському проекті «Впровадження програм профілактики ВІЛ/СНІД та пропаганди здорового способу життя «Християнського дитячого фонду».

Розробка сучасної моделі навчального закладу-школи сприяння здоров’ю

проводилась нами у співробітництві з педагогічним колективом гімназії у кілька етапів. На першому етапі (2000-2001 рр.) був проведений фронтальний моніторинг здоров’я (всі учні 1-11 класів) соматичного, психічного, фізичного і чинників його ризику. На другому етапі (2001-2003 рр.) на підставі результатів моніторингу розроблявся і впроваджувався комплекс здоров’язберігаючих і здоров’яформуючих гігієнічних і психолого-педагогічних заходів. На третьому етапі (2003-2005 рр.)
^

Н


аукове керівництво проектом, консультації


Європейська мережа шкіл сприяння здоров’ю

Волинський Державний університет ім. Л.Українки – кафедра теоретичних основ фізичного виховання, м. Луцьк

Національний Державний педагогічний університет ім. М.Драгоманова – кафедра фізичного виховання і здоров’я, м. Київ

ЦУППО АПН України – кафедра психології, м. Київ

Міжнародний університет «РЕГІ» ім.акад.С.Дем’янчука, м. Рівне
  1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

Російський педагог, анатом і лікар П. Ф iconТ е м а кількість годин Аналіз захворюваності та смертності. Порівняльні методи аналізу
Організація медичної допомоги населенню. Лікар загальної практики (сімейний лікар)
Російський педагог, анатом і лікар П. Ф iconПедагог – це звучить гордо!
Лебединського педагогічного училища імені А. С. Макаренка відбувся ІІ етап Всеукраїнського конкурсу «Педагог – це звучить гордо»
Російський педагог, анатом і лікар П. Ф iconПедагог – це звучить гордо!
Лебединського педагогічного училища імені А. С. Макаренка відбувся ІІ етап Всеукраїнського конкурсу «Педагог – це звучить гордо»
Російський педагог, анатом і лікар П. Ф iconУдк 618. 53 Гормональний стан фетоплацентарного комплексу при внутрішньоутробному інфікуванні плода
Я. С. Жерновая, д мед н., проф.; А. Б. Сухарєв, к мед н., доц.; С. А. Сміян, к мед н., доц.; І. В. Антипенко, лікар; І. Я. Сепик,...
Російський педагог, анатом і лікар П. Ф iconАнализ содержания и методического обеспечения социально-педагогического процесса в учреждениях образования в 2013-2014 учебном год
«социальный педагог», её общественный статус, растущая потребность в службах социальной защиты детей, людей являются одними из приоритетных...
Російський педагог, анатом і лікар П. Ф iconЧернівецький національний університет імені Юрія Федьковича наукова бібліотека іван Синюк – буковинський письменник І педагог
С 388 Іван Синюк – буковинський письменник І педагог (До 140-річчя з дня народження Івана Синюка) : Бібліогр покажч. / Укл. Н. М....
Російський педагог, анатом і лікар П. Ф iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України
Російський державний педагогічний університет імені О.І. Герцена, м. Санкт-Петербург, Росія
Російський педагог, анатом і лікар П. Ф iconБуковинський державний медичний університет
Тема: діагностика та лікування раку. Психологічні аспекти систем: рак І хворий, рак І лікар, лікар І хворий. Правові та психологічні...
Російський педагог, анатом і лікар П. Ф iconНа самозвіт про роботу лікаря дерматовенеролога міського шкірно-венерологичного диспансеру №1 м. Донецька
Лікар Іванов І.І. володіє новими засобами діагностики та лікування хворих на шкіряні та венеричні захворювання. У самозвіті перелічені...
Російський педагог, анатом і лікар П. Ф iconКрок Стоматологія-2012 (російський буклет)
В области моляров и премоляров отмечается стирание жевательных бугорков наполовину. Высота прикуса не изменена. Какая форма патологического...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи