Національний університет державної податкової служби україни яковчук михайло Юрійович icon

Національний університет державної податкової служби україни яковчук михайло Юрійович




Скачати 359.64 Kb.
НазваНаціональний університет державної податкової служби україни яковчук михайло Юрійович
Дата01.11.2012
Розмір359.64 Kb.
ТипАвтореферат

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ

ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ


ЯКОВЧУК Михайло Юрійович


УДК 342.951:351.82


АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ


Спеціальність: 12.00.07 – адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право




АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук


Ірпінь – 2009


Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини “Україна”


^ Науковий керівник

доктор юридичних наук, професор,

заслужений юрист України

БЕРЛАЧ Анатолій Іванович,

Одеський державний університет

внутрішніх справ,

проректор з наукової роботи.


^ Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент

ПРОЦЕНКО Тарас Олександрович,

Державний науково-дослідний

інститут МВС України, начальник;





кандидат юридичних наук

^ КОМЗЮК Володимир Трохимович,

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, доцент кафедри публічного права



Захист відбудеться “16” жовтня 2009 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.855.02 Національного університету державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, 55.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Національного університету державної податкової служби України за адресою 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Карла Маркса, 31.


Автореферат розісланий “10” вересня 2009р.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.О. Мацелик


^ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. Проведення економічної реформи і структурної перебудови господарського комплексу держави обумовлює необхідність подальшого розвитку національного страхового ринку як складової частини фінансового ринку України, що сприяє створенню підґрунтя для стійкого економічного зростання і забезпечує відшкодування збитків у разі стихійного лиха, аварій, катастроф та інших непередбачених подій, що негативно впливають на добробут населення, діяльність суб’єктів господарювання і держави загалом.

Будучи провідною ланкою ринкової економіки, страхова сфера виступає складним механізмом, що чутливо реагує на всі соціально-економічні, політичні та соціопсихологічні процеси, що відбуваються в країні. Як результат, сучасний стан розвитку страхового ринку характеризується складністю та суперечливістю, що пояснюється недосконалістю галузевого законодавства, низькою платоспроможністю вітчизняних страхувальників, проявами галузевого монополізму, недостатнім рівнем кваліфікації кадрів у страхових компаній, великою кількістю видів обов’язкового страхування, зловживаннями у сфері страхових відносин як з боку страховиків, так і страхувальників, що свідчать про необхідність удосконалення механізму адміністративно-правового регулювання у вказаній сфері.

Варто наголосити, що здійснення адміністративно-правового регулювання страхової діяльності обумовлено також певними соціально-економічними потребами суспільства та мінімізацією. рівня ризику як страховиків, так і страхувальників. Вказані положення складають зміст Концепції розвитку страхового ринку до 2010 р., схваленої Постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2005 р., яка встановлює стратегічні підходи, які повинні бути покладені в основу державної політики у сфері страхування.

Більше того, беручи до уваги комерційний інтерес страховиків, що переважає над інтересами страхувальників, необхідність такого регулювання зумовлюється бажанням держави гарантувати соціальний спокій суспільства, зокрема в умовах світової фінансової кризи. Останнє є одним із важливих чинників у вирішенні ряду соціальних та економіко-правових проблем співвітчизників, що й обумовило вибір теми дисертації та необхідність вивчення та дослідження вказаної проблематики.

Адміністративно-правове регулювання страхової діяльності у межах юридичної науки є, на жаль, малодослідженим. Фундаментальною основою для вказаного дослідження стали праці таких вчених-адміністративістів: В.Б. Авер’янова, А.І. Берлача, І.Л. Бородіна, В.Т. Білоус, Ю.П. Битяка, В.М. Гаращука, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, В.В. Коваленка, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, В.Т. Комзюка, В.В. Конопльова, В.І. Курила, О.В. Кузьменко, К.Б. Левченко, Д.М. Лук’янця, А.А. Нечай, В.І. Олефіра, О.І. Остапенка, В.П. Пєткова, С.В. Пєткова, Д.В. Приймаченка, Т.О. Проценка, О.П. Рябченко, В.О. Шамрая, Х.П. Ярмакі та ін. Окремі питання щодо проблематики даного дослідження знайшли своє відображення у працях науковців у галузі страхового права, зокрема: Н.В. Безсмертної, Т.В. Блащук, К.П. Василенко, О.В. Гриня, І.О. Дзери, Ю.О. Заїки, С.А. Пилипенко, В.М. Співака, Н.С. Хатнюка, В.П. Янишена. Економічні питання страхових правовідносин досліджували вчені В.Д. Базилевич, Д.А. Навроцький, А.Л. Самойловський, Ю.В. Євченко та ін.

Водночас, у більшості сучасних наукових працях окреслена тема висвітлюється лише фрагментарно, хоча вона має важливе наукове і практичне значення. Саме тому вивчення адміністративно-правового регулювання страхової діяльності крізь призму сучасних реалій світової фінансової кризи видається актуальним, необхідним і своєчасним.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідницької роботи кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” на тему: “Адміністративно-правове регулювання суспільних відносин” (номер державної реєстрації 0107U008696).

Тема затверджена вченою радою Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” 19 лютого 2007 року протокол № 1 та розглянута координаційним бюро відповідного відділення Академії правових наук України і має позитивний відгук щодо актуальності, коректності формулювання і доцільності дослідження у вигляді дисертації за спеціальністю 12.00.07- адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право.

^ Мета і завдання дослідження полягають у тому, щоб на основі аналізу вітчизняних і зарубіжних наукових, науково-публіцистичних джерел та чинного вітчизняного законодавства дослідити особливості адміністративно-правового регулювання страхової діяльності, визначити та узагальнити правові та організаційні засади діяльності державних органів щодо регуляторного впливу на суб’єктів страхових правовідносин, специфіку форм та методів адміністративно-правового регулювання страхової діяльності, а також сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства у вказаній сфері та практики його застосування.

Зазначена мета дослідження конкретизується такими основними завданнями:

- простежити генезу адміністративно-правового регулювання страхової діяльності;

- розкрити сутність страхування як економічної та правової категорії, його основні функції, класифікаційні ознаки, і на цій основі сформулювати авторське визначення поняття “страхування”;

- проаналізувати позитивний зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання страхової діяльності та основні передумови його застосування в Україні;

- сформулювати авторське визначення поняття “адміністративно-правове регулювання страхової діяльності”;

- окреслити структурні елементи адміністративно-правового регулювання страхової діяльності;

- системно проаналізувати та дослідити предмет, функції, принципи та особливості адміністративно-правового регулювання страхової діяльності;

- охарактеризувати форми та методи адміністративно-правового регулювання страхової діяльності;

- проаналізувати чинники, що впливають на ефективність адміністративно-правового регулювання страхової діяльності;

- розробити рекомендації та надати пропозиції, спрямовані на вдосконалення механізму адміністративно-правового регулювання страхової діяльності.

^ Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають у сфері адміністративно-правового регулювання страхової діяльності в Україні.

Предметом дослідження є стан адміністративно-правового регулювання страхової діяльності в Україні.

^ Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження стали положення діалектичного методу пізнання суспільних явищ і процесів та системний підхід до вивчення сутності їх різновидів і форм, теоретичні розробки вітчизняних і зарубіжних вчених: юристів, економістів та істориків з проблем адміністративного та страхового права і страхування, а також чинні закони й інші нормативні акти України, норми яких регулюють правовідносини у досліджуваній сфері. Завдяки історичному методу було досліджено генезис адміністративно-правового регулювання страхової діяльності в Україні (підрозділ 1.1).

За допомогою формально-догматичного, або ж спеціально-юридичного методу досліджувався теоретико-правовий зміст та система страхування, її роль та функції у ринковій економіці. Цей метод уможливив також розгляд усієї страхової діяльності у її діалектичному взаємозв’язку та взаємодії, як органічного цілого, адекватного об’єктові дослідження (підрозділ 1.2).

У дисертаційній роботі використовувався порівняльно-правовий метод дослідження, завдяки якому стало можливим з’ясування в адміністративно-правовому регулюванні страхової діяльності загального і особливого, закономірного і випадкового, дослідження елементів адміністративно-правового регулювання, а також вивчення зарубіжного досвіду адміністративно-правового регулювання у названій сфері (підрозділи 1.3, 2.1-2.3, 3.1).

Метод прогнозування широко застосовувався у дисертації при розробці пропозицій до проекту Закону України “Про страхування”, розробці пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення механізму адміністративно-правового регулювання страхової діяльності (підрозділ 3.2)

Комплексне використання вказаних загальнонаукових та юридично-галузевих методів забезпечило дослідження особливостей адміністративно-правового регулювання страхової діяльності та вирішення теоретичних і практичних завдань, що були поставлені автором дослідження.

Емпіричну основу наукового дослідження складають дані статистичної звітності Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, Державного комітету статистики України, матеріали узагальнення їх практичної діяльності, аналітичні довідки, звіти та довідкові видання.

При написанні дисертації використовувались положення Конституції України, закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази і рішення колегій центральних органів виконавчої влади, інші відомчі нормативні акти з питань страхової діяльності.

За темою дослідження використовувались наукові праці вітчизняних і зарубіжних авторів у галузі теорії держави та права, адміністративного, страхового, цивільного та фінансового права.

^ Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній науці комплексним дослідженням проблем адміністративно-правового регулювання страхової діяльності в Україні. На основі проведеного дослідження автором сформульовано висновки, рекомендації і пропозиції, які відповідають вимогам наукової новизни, зокрема:

вперше:

  узагальнено історико-правовий розвиток адміністративно-правового регулювання страхової діяльності;

  дано авторське визначення понять “страхування” та “адміністративно-правове регулювання страхової діяльності”;

– сформульовано пропозиції щодо внесення змін та доповнень до нормативних актів України, норми яких регулюють відносини у сфері страхової діяльності;

удосконалено:

  механізм адміністративно-правового регулювання страхової діяльності;

  теоретичні положення щодо змісту форм та методів адміністративно-правового регулювання страхової діяльності;

набули подальшого розвитку:

– система органів, уповноважених здійснювати адміністративно-правове регулювання страхової діяльності;

– визначення чинників, що впливають на ефективність адміністративно-правового регулювання страхової діяльності та запропоновано їх класифікацію.

^ Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані:

  у наукових дослідженнях – для подальшого опрацювання проблем адміністративно-правового регулювання страхової діяльності;

  у правотворчості – результати дослідження містять ряд пропозицій щодо вдосконалення законодавства адміністративно-правового регулювання страхової діяльності, які враховані Державною податковою адміністрацією України при вдосконаленні Законів України “Про недержавне пенсійне забезпечення ”, “Про оподаткування прибутку підприємств ” (довідка про впровадження від 12 вересня 2008 р.);

  у навчальному процесі – при викладанні навчальних дисциплін та при підготовці відповідних підручників, навчальних посібників з курсів “Адміністративне право”, “Фінансове право”, “Страхове право” та ін. (акт впровадження від 26 листопада 2008 р. та від 1 вересня 2008 р.)

^ Особистий внесок здобувача. Усі положення, результати та пропозиції, що містяться в дисертації, обґрунтовані на основі власних досліджень автора.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна”. Основні положення, висновки і практичні рекомендації, що містяться у роботі, висвітлено у доповідях на дев’яти наукових, науково-практичних конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні” (травень 2006 року, м. Острог), VІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами” (м. Київ, 22–23 листопада 2007 р.); V Всеукраїнській науковій конференції студентів і молодих вчених “Молодь: освіта, наука, духовність” (м. Київ, 17 квітня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні питання державотворення в Україні” (м. Київ, 24 25 квітня 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Організаційно-правове забезпечення діяльності контролюючих та правоохоронних органів у сфері господарювання: проблеми сьогодення та перспективи розвитку” (м. Ірпінь, 6 червня 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Організаційно-правові засади боротьби з правопорушеннями на транспорті” (Одеса, 17 жовтня 2008 р.); ІХ Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами” (м. Київ, 26–27 листопада 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Адміністративна реформа та проблеми вдосконалення діяльності правоохоронних органів” (м. Сімферополь, 11-12 грудня 2008 р.); Регіональній науково-практичній конференції “Дотримання прав та свобод людини і громадянина: сучасний стан, проблеми та шляхи вирішення” (м. Одеса, 24 грудня 2008 р.).

Публікації. Основні висновки і пропозиції дисертації знайшли відображення у дев’яти наукових статтях (чотири з яких опубліковано у журналах, що входять до переліку наукових фахових видань, затверджених ВАК України), і тезах доповідей на наукових та науково-практичних конференціях.

^ Структура та обсяг дисертації зумовлені метою та поставленими завданнями і складається зі вступу, трьох розділів, які містять 8 підрозділів, висновків, додатків (4 сторінки) та списку використаних джерел (185 найменувань на 15 сторінках). Загальний обсяг дисертації становить 229 сторінок.

^

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ




У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність та ступінь дослідження; наголошено на зв’язку роботи з науковими планами та програмами; окреслено мету та основні завдання дослідження; визначено об’єкт та предмет, а також основні методологічні засади дослідження; вказано його наукову новизну, теоретичне та практичне значення; висвітлено положення, що виносяться на захист, а також наведено інформацію про апробацію та структуру дисертації.


^ Розділ перший “Теоретичні засади адміністративно-правового регулювання страхової діяльності” складається із трьох підрозділів, присвячених дослідженню генезису адміністративно-правового регулювання страхової діяльності; з’ясуванню сутності страхування як економічної та правової категорії, аналізу підходів науковців щодо функцій та видової характеристики страхування; а також вивченню позитивного зарубіжного досвіду регулювання страхової діяльності.

У підрозділі 1.1 “Генезис адміністративно-правового регулювання страхової діяльності” зазначається, що розвиток правового впливу на сферу страхових відносин характеризується відповідними історичними етапами та бере свій початок з пам’ятки стародавнього права – “Руської правди”, яка дає цікаві відомості про законодавство Х-ХІ ст. У зв’язку з цим, автор проаналізувавши значну кількість історичних, наукових, нормативних та публіцистичних джерел обґрунтовує системність адміністративно-правового регулювання страхових відносин, на основі чого виокремлює сім його етапів, кожен з яких характеризує відповідну історичну епоху розвитку економічних відносин та відрізняється своєю специфікою.

Досліджуючи проблемні питання адміністративно-правового регулювання страхової діяльності в Україні у процесі її розвитку як держави, зазначається, що Українська держава історично формувалася та розвивалася під впливом Російської імперії, тоді як західна її частина – під впливом країн Східної Європи. Усе це певною мірою визначало особливості розвитку її державного устрою, формування системи страхування, організації та повноважень наглядових страхових органів тощо.

Автор наголошує, що труднощі сучасної системи адміністративно-правового регулювання страхової діяльності багато в чому обумовлені тими ж самими обставинами, які, на жаль, не враховувалися і в минулому, а це: недосконалість законодавства та його системна неузгодженість, невиконання органами виконавчої влади парламентських та президентських актів, а почасти і власних. А тому, створення нової системи адміністративно-правового впливу на сферу страхування має передбачати використання як вітчизняного так й іноземного історичного досвіду, беручи до уваги нові ринкові вимоги, що виникають у зв’язку з вступом України до Світової організації торгівлі.

У підрозділі 1.2 “Поняття, зміст, функції та види страхування” за літературними вітчизняними та зарубіжними джерелами дається аналіз поглядів науковців щодо економічного та правового змісту страхування, висвітлюється позиція науковців щодо функцій страхування, а також характеризуються основні підходи до його видової класифікації.

Проаналізувавши загальні наукові підходи щодо змісту страхування, дисертант поділяє погляди вчених щодо змісту страхування як економічної категорії, яка відображає систему економічних відносин, що включає сукупність форм та методів формування цільових фондів грошових коштів та їх використання на відшкодування збитків при різноманітних непередбачених несприятливих явищах, а також надання допомоги громадянам при настанні певних подій у їх житті.

Акцентовано увагу, що правова наука розглядає страхування в першу чергу у розрізі суб’єктивних прав та юридичних обов’язків учасників страхових відносин, що носять законодавчо закріплений вольовий характер.

Беручи до уваги вищезазначені твердження, що розкривають економічний та правовий характер страхових відносин, автор обґрунтовує твердження, що страхування слід розглядати як засновані на обов’язковій або добровільній основі відносини з приводу формування та використання спеціальних фондів грошових коштів щодо захисту майнових інтересів юридичних та/або фізичних осіб шляхом відшкодування збитків, понесених страхувальником чи застрахованою особою через настання страхового випадку або іншої визначеної договором страхування події.

Наголошено, що важливим елементом системи страхування, що дає змогу краще зрозуміти суть останнього, є його функції, які проявляються безпосередньо в системі страхових правовідносин. Разом з тим, єдиного підходу до розуміння змісту та функцій страхування серед дослідників страхової справи немає. У цьому зв’язку запропоновано власний перелік функцій страхування, які розкривають зміст страхування, як економічної, так і правової категорії. Такими функціями зокрема є: запобігання (превентивна); відновлення (компенсації); збереження; контролю та інвестиційна, кожна з яких детально проаналізована автором.

При дослідженні видової класифікації страхування, яка підтримується більшістю сучасних вітчизняних науковців, у роботі акцентовано увагу на її важливості, оскільки саме через аналіз його форм та видів розкриваються правові підстави, умови та юридичні факти, що провокують виникнення, зміну та/або припинення страхових правовідносин.

Підрозділ 1.3 “Зарубіжний досвід регулювання страхової діяльності в умовах України” присвячений вивченню та можливості застосування позитивного досвіду адміністративно-правового регулювання страхової діяльності в зарубіжних країнах.

Автором акцентовано увагу на тому, що світова практика передбачає використання двох основних підходів до державного регулювання страхового ринку, кожен з яких реалізовується в рамках однієї із систем права – “континентальної” та “англо-американської”. Жорстке правове регулювання діяльності суб’єктів страхових відносин та організація дієвого систематичного контролю держави за дотриманням законодавства при здійсненні страхових угод характеризує зміст адміністративно-правового регулювання страхового ринку в Німеччині, Франції, Італії, Іспанії, Японії та інших державах.

Що стосується англо-саксонського підходу у регулюванні страхової діяльності, то він активно використовується у США, Великобританії та їх колишніх колоніях. Автором встановлено, що така система державного управління та участі державних органів у регулюванні суспільних відносин носить ліберальний характер, що передбачає мінімальну присутність держави у вирішенні питань економічного характеру, у тому числі й страхових, зосередивши головним чином увагу на фінансово-господарському стані страховиків, а також виконанні ними перед бюджетами фінансових зобов’язань, перш за все, податкового характеру.

Вивчаючи особливості регулювання страхового ринку постсоціалістичних країн, автор стверджує, що пенсійне та соціальне страхування в Російській Федерації відрізняється досконалістю законодавства та належним рівнем державного та муніципального фінансування. Наголошено, що російський законодавець досить виважено підійшов до застосування ставки єдиного соціального податку (26%), передбачивши регресивний принцип оподаткування фонду заробітної плати.

Дисертант підкреслює, що в Україні доцільно також запроваджувати систему внесків до лікарняних кас, роль яких в Німеччині полягає в перерозподілі коштів, що надійшли від сплати соціальних внесків до відповідних соціальних фондів і Федерального агентства праці. Такий підхід є досить оригінальним в частині використання досвіду, однак зважаючи на сучасний стан корупційності вітчизняного державного апарату, потребує належного законодавчого закріплення.

Вивчення законодавства, спеціальної літератури та практики діяльності державних органів у сфері регулювання страхового ринку дозволило дисертанту обґрунтувати висновок, що в Україні доцільно використовувати систему раціонального поєднання державних і ринкових методів регулювання, адже саморегулювання ринку як спосіб управління економікою було властиве для епохи вільної конкуренції.

^ Розділ другий “Елементи адміністративно-правового регулювання страхової діяльності в Україні” складається з трьох підрозділів, присвячених дослідженню механізму адміністративно-правового регулювання страхової діяльності, його мети, завдань, функцій, принципів, суб’єктів, форм та методів регулювання.

Підрозділ 2.1 “Поняття, об’єкт, мета, завдання, функції та принципи адміністративно-правового регулювання страхової діяльності” присвячено дослідженню елементів адміністративно-правового регулювання страхової діяльності. Автором показано, що адміністративно-правове регулювання страхової діяльності розглядається як складова частина державної регуляторної політики, спрямованої на забезпечення інтересів як страховиків, так і страхувальників. Організаційно-правову та предметно-функціональну основу страхової політики держави складає сукупність законів та відомчих нормативних актів, у тому числі положень, інструкцій, наказів, які регулюють механізм погодження і реалізації страхових інтересів суб’єктів страхового ринку.

З урахуванням опублікованих точок зору вітчизняних і зарубіжних вчених дисертантом запропоновано визначення поняття адміністративно-правове регулювання страхової діяльності, як особливої форми управлінської діяльності, здійснюваної уповноваженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування та саморегулюючими інституціями, владні повноваження яких спрямовані на реалізацію заснованих на обов’язковій або добровільній основі відносин з приводу формування та використання спеціальних фондів грошових коштів щодо захисту майнових інтересів юридичних та/або фізичних осіб шляхом відшкодування збитків, завданих страхувальнику чи застрахованій особі через настання страхового випадку або іншої визначеної договором страхування події.

У підрозділі показано, що страхові відносини як об’єкт адміністративно-правового регулювання, за своїм змістом є складним правовим утворенням, що пояснюється як публічним, так і приватним характером страхових відносин. У цьому зв’язку, автор обґрунтовує висновок, що страхові відносини, як об’єкт страхового права мають комплексно-правовий характер, поєднуючи у собі публічно-правовий та приватно-правовий характер.

Звертається увага, що мета адміністративно-правового регулювання є окремою його характеристикою, оскільки мета розкриває його зміст. Більше того мета регулювання має комплексний характер, оскільки передбачає різноплановий характер та реалізується за допомогою завдань та функцій. З цього приводу зазначається, що метою регулювання страхової діяльності є забезпечення стабільності, збалансованості та ефективності функціонування страхового ринку.

Зосереджено увагу на відсутність законодавчого закріплення та єдиних поглядів учених щодо змісту та класифікації функцій, що негативно позначається на характеристиці адміністративно-правового регулювання та діяльності його суб’єктів. Підтримуючи позицію вітчизняних вчених (В.Б. Авер’янова, О.М. Бандурки, О.Б. Німко, М.А. Орлова, В.Й. Развадовського), автор висвітлив особливості функцій адміністративно-правового регулювання страхової діяльності.

Автором підтримується точка зору вчених про те, що досягнення результатів адміністративно-правового регулювання можливе лише за умови дотримання відповідних принципів, що підтверджується практикою передового досвіду світового страхового ринку. У цьому зв’язку, зважаючи на специфіку досліджуваної сфери, дисертантом запропоновано авторський перелік принципів адміністративно-правового регулювання страхової діяльності.

Завершується підрозділ обґрунтуванням висновку про те, що основним стрижнем механізму адміністративно-правового регулювання страхової діяльності є функції та принципи його (механізму) здійснення, дотримання яких складає основний зміст публічно-державної та приватно-корпоративної управлінської діяльності.

У підрозділі 2.2 “Система суб’єктів адміністративно-правового регулювання страхової діяльності в Україні” аналізуються правовий статус, повноваження, завдання та функції суб’єктів адміністративно-правового регулювання страхової діяльності, викликані трансформацією форм власності у цій галузі економіки.

На основі аналізу законодавства, правової літератури, а також практики страхової діяльності автором встановлено, що для регулювання вітчизняного страхового ринку та координації діяльності його учасників в Україні створено і функціонує система органів влади та державного управління, які доцільно згрупувати за трирівневим принципом, тобто суб’єкти вищого, центрального та місцевого рівня. Кожен із названих суб’єктів у підрозділі характеризується детально.

Поряд з цим наголошено, що для забезпечення системності в організації адміністративно-правового регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством створено Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, яка є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Автором окреслено адміністративно-правовий статус Комісії, досліджено її структуру, повноваження, завдання та функції. Звернуто також особливу увагу на Департамент страхового нагляду, який є самостійним структурним підрозділом Комісії і, на який покладено безпосередній зміст адміністративно-правового регулювання страхового ринку.

Показано, що важлива роль в адміністративно-правовому регулюванні страхової діяльності належить саморегулюванню, як складовій системи регулювання. У цьому зв’язку зазначається, що роль саморегулюючих інституцій в умовах ринку, в тому числі й страхового є недостатньо вивченою та такою, що потребує належного правового, кадрового та методичного забезпечення. Проаналізовано правовий статус головних суб’єктів структури саморегулюючих організацій страхового ринку.

Завершується підрозділ висновком, що система суб’єктів адміністративно-правового регулювання страхової діяльності в Україні є сформованою та дієвою, що забезпечує організацію страхового нагляду в Україні, розробки та прийняття нормативних актів, що регламентують механізм нагляду за страховою діяльністю, вироблення єдиних методичних принципів організації та здійснення страхової діяльності, визначення спеціальних вимог до страхових компаній, встановлення ліцензування страхової діяльності та сертифікації страхових посередників (агентів і брокерів), розроблення та встановлення єдиних кваліфікаційних вимог до керівного та управлінського складу страховиків.

У підрозділі 2.3. “Форми та методи адміністративно-правового регулювання страхової діяльності в Україні, їх аналіз та класифікація” наголошується, що саме через форми та методи державного регулювання наочно виявляється практична діяльність органів регулюючого впливу, за наслідками якої дається загальна оцінка державі як інституту публічної влади.

Аналізуючи підходи науковців до змісту та класифікаційної характеристики адміністративно-правового регулювання загалом, і страхової діяльності зокрема, наголошено, що кожна із форм такого регулювання несе в собі змістовне та процесуальне навантаження. Більше того форми забезпечують органам регулювання системний характер їх діяльності, підпорядкованість та підконтрольність.

У підрозділі наголошено, що правові форми неможливо ототожнювати з юридичною фіксацією правового статусу органів державного регулювання страхової діяльності, оскільки вони визначають форми реалізації зазначеними органами вимог чинного законодавства, а також спрямовані на досягнення відповідного правового результату, або ж на встановлення (скасування, зміну) правових норм, або виникнення (зміну та/або припинення) певних правовідносин.

Показано, що у наукових працях вітчизняних і зарубіжних вчених немає однозначної думки й щодо розуміння методів правового регулювання. У цьому зв’язку автором наведено типові ознаки, що характерні методам адміністративно-правового регулювання.

Обґрунтовано положення, що методи адміністративно-правового регулювання взаємопов’язані з формами державного управління, оскільки вони законодавчо закріплюють та визначають позитивну поведінку органів управління. Завдяки методам здійснюється практичне втілення ідей та досягнення мети управлінського органу, а на рівні держави   її завдань та функцій.

Завершується підрозділ обґрунтуванням висновку про те, що головною метою адміністративно-правового регулювання страхової діяльності є забезпечення платоспроможності страховиків та посилення захисту майнових інтересів споживачів страхових послуг шляхом встановлення єдиних вимог щодо наявності у страховика достатнього обсягу активів, що відповідають страховим та іншим зобов’язанням, а також вимогам до капіталу страховика.

^ Розділ третій “Удосконалення адміністративно-правового регулювання страхової діяльності в Україні”, що складається із двох підрозділів, присвячено вивченню чинників, які впливають на ефективність адміністративно-правового регулювання страхової діяльності та дослідженню особливостей вдосконалення правового та організаційного регулювання страхової діяльності в Україні.

У підрозділі 3.1 “Характеристика чинників, які впливають на ефективність адміністративно-правового регулювання страхової діяльності”, на основі аналізу законодавчих і нормативних актів та практики здійснення регуляторної політики держави показано, що як результат суспільно-корисної праці, ефективність механізму адміністративно-правового регулювання страхової діяльності підвладний дії об’єктивних та суб’єктивних чинників, зокрема правового, організаційного, технічного, політичного, соціального, морально-ідеологічного характеру.

Проведене узагальнення матеріалів практики адміністративно-правового регулювання страхової діяльності свідчить про недосконалість чинного законодавства та недостатню юридичну відповідальність, зокрема адміністративну. Проблемність ситуації полягає в тому, що навіть за умови встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення притягнути правопорушника до відповідальності досить складно, що породжує за таких обставин безвідповідальність та безкарність.

Показано, що серед інформаційно-аналітичних проблем організаційного чинника адміністративно-правового регулювання страхової діяльності   значна інформаційна закритість страхового ринку, що вважається однією з найбільш закритих зон ринку фінансового.

У підрозділі виділено найпоширеніші види та способи зловживань у сфері страхової діяльності та негативні наслідки створюваної ними дестабілізації фінансової системи України.

Завершується підрозділ обґрунтуванням висновку про те, що вплив указаних чинників носить постійний та системний характер, що залежить від змісту державної страхової політики, а також державно-управлінської діяльності уповноважених органів, яка має бути спрямована на забезпечення стабільності діяльності страховиків та захисту прав споживачів послуг у сфері страхування, а також на запобігання можливим втратам капіталу через ризики, що притаманні діяльності страховиків.

У підрозділі 3.2 “Особливості вдосконалення правового та організаційного регулювання страхової діяльності” показано, що сучасний стан регуляторного впливу держави на страховий ринок характеризує поєднання управлінського впливу усіх гілок влади, що зазвичай негативно проявляється на розвитку страхової справи через перевищення ними своїх повноважень. З урахуванням цього у підрозділі обґрунтовуються міркування про те, що запобіжним заходом варто розглядати розвиток інституту неурядових організацій, що переймаються інтересами як страховиків, так і страхувальників.

На основі аналізу та узагальнення статистичних даних щодо укладених страхових договорів показано, що перелік обов’язкових видів страхування є до певної міри виправданим, однак передбачає підвищену відповідальність держави за стан справ на ринку страхових послуг. Звертається увага на доцільність перегляду переліку видів обов’язкового страхування та приведення вітчизняної системи страхування до міжнародних стандартів.

Аналізуючи погляди вітчизняних вчених та матеріали практики підрозділів Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, автором висловлені пропозиції щодо вдосконалення чинного страхового та податкового законодавства та розробки проектів законів, зокрема з метою упорядкування умов та порядку здійснення обов’язкового страхування, обґрунтовано необхідність прийняття ряду підзаконних актів. Підтримуючи позицію вітчизняних вчених, автором обґрунтовується необхідність законодавчого закріплення обов’язкової сертифікації та реєстрації страхових агентів-фізичних осіб. Пропонується також внести зміни до Порядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 січня 2001 р. № 1

У підрозділі з посиланням на історичний зарубіжний досвід показано, що в умовах української дійсності доцільно запровадити відповідну спеціалізацію страховиків, які займаються обов’язковим медичним страхуванням, що додає гарантій захисту інтересів страхувальників. Крім того, в систему обов’язкового медичного страхування мають ввійти лікарняні каси, як громадські організації, що створюються для забезпечення додаткової медичної допомоги за рахунок членських внесків.

Зосереджено увагу на основних причинах недосконалості реформи пенсійного страхування, а також повільного розвитку недержавного пенсійного забезпечення, серед яких:

- недостатня зацікавленість роботодавців у фінансуванні недержавних пенсійних програм для працівників;

- низький фінансовий рівень спроможності громадян до участі у системі недержавного пенсійного забезпечення;

- обмежений вибір фінансових інструментів, придатних для інвестування в них пенсійних коштів, внаслідок відставання розвитку ринку капіталу від потреб інституційних інвесторів;

- низький рівень роз’яснювальної роботи щодо змісту та ролі системи накопичувального пенсійного забезпечення в суспільстві та недостатність фінансування вказаних заходів.

Завершується підрозділ викладенням положень про інші напрями удосконалення регулювання страхової діяльності, зокрема в частині взаємодії гілок влади у регуляторній політиці. Кожен з названих напрямів удосконалення адміністративно-правового регулювання страхової діяльності розглядається у підрозділі детально.


ВИСНОВКИ


У результаті дослідження, проведеного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його реалізації, теоретичного осмислення ряду наукових праць у різних галузях знань, автором здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у необхідності вдосконалення механізму адміністративно-правового регулювання страхової діяльності, визначення адміністративно-правових засад діяльності органів влади, державного управління, а також саморегулюючих інституцій.

Запропоновано авторське бачення основоположних висновків, визначень, змін і доповнень до чинного законодавства у сфері регулювання страхової діяльності, спрямованих на вирішення окреслених завдань. До основних з них можна віднести такі:

1. На основі аналізу значної кількості історичних, наукових, нормативних та публіцистичних джерел автором обґрунтовано системність адміністративно-правового регулювання страхової діяльності, на основі чого виокремлено сім його етапів, кожен з яких характеризує відповідну історичну епоху розвитку соціально-економічних відносин та відрізняється своєю специфікою. Досліджено, що розвиток правового впливу на сферу страхових відносин характеризується відповідними історичними етапами та бере свій початок з пам’ятки стародавнього права – “Руської правди”, яка дає відомості про законодавство Х-ХІ ст.

2. Сформульовано авторське визначення страхування, як заснованих на обов’язковій або добровільній основі відносин з приводу формування та використання спеціальних фондів грошових коштів щодо захисту майнових інтересів юридичних та/або фізичних осіб шляхом відшкодування збитків, завданих страхувальнику чи застрахованій особі через настання страхового випадку або іншої визначеної договором страхування події.

3. З урахуванням зарубіжного досвіду (Російська Федерація) доцільно використовувати досвід пенсійного та соціального страхування, передбачивши застосування ставки єдиного соціального податку, а також регресивного принципу оподаткування фонду заробітної плати. Доцільним є також застосування досвіду Німеччини в частині запровадження системи внесків до лікарняних кас, роль яких полягає у перерозподілі коштів, що надійшли від сплати соціальних внесків до відповідних соціальних фондів і Федерального агентства праці.

4. Визначено авторське поняття “адміністративно-правового регулювання страхової діяльності”, як особливої форми управлінської діяльності, здійснюваної уповноваженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування та саморегулюючими інституціями, владні повноваження яких спрямовані на реалізацію заснованих на обов’язковій або добровільній основі відносин з приводу формування та використання спеціальних фондів грошових коштів щодо захисту майнових інтересів юридичних та/або фізичних осіб шляхом відшкодування збитків, завданих страхувальникум чи застрахованій особі через настання страхового випадку або іншої визначеної договором страхування події.

5. Обґрунтовано висновок, що страхові відносини, як об’єкт адміністративно-правового регулювання, за своїм змістом є складним правовим утворенням, що пояснюється їх комплексно-правовим характером, поєднуючи у собі публічно-правовий та приватно-правовий зміст.

6. Стверджується, що головною метою адміністративно-правового регулювання страхової діяльності є забезпечення платоспроможності страховиків та посилення захисту майнових інтересів споживачів страхових послуг шляхом встановлення єдиних вимог щодо наявності у страховика достатнього обсягу активів, що відповідають страховим та іншим зобов’язанням, а також вимогам до капіталу страховика.

7. Досліджено, що сучасний стан регуляторного впливу держави на страховий ринок характеризує поєднання управлінського впливу усіх гілок влади, що зазвичай негативно впливає на розвиток страхової справи через перевищення своїх повноважень. Як запобіжний захід, на думку автора, варто розглядати розвиток інституту неурядових організацій, що переймаються інтересами як страховиків, так і страхувальників.

8. Запропоновано пропозиції щодо вдосконалення чинного страхового та податкового законодавства, зокрема:

- доповнити ст. 7 Закону України “Про страхування” відповідною нормою, а саме: “Доповнення наведеного в Законі переліку видів обов’язкового страхування можливе за умови розроблення та затвердження Кабінетом Міністрів України порядку та правил його проведення”.

- з метою підвищення ефективності використання коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, необхідно внести зміни до законодавства в частині подолання в законодавчому порядку неузгодженості Законів України “Про статус депутатів місцевих рад”, та “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” стосовно одночасного надання соціальних гарантій з різних джерел. З цією метою пропонується передбачити в п. 4 ст. 31 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” відкладення виплати допомоги по безробіттю колишнім депутатам місцевих рад, вивільнених у зв’язку із закінченням строку повноважень, на час збереження за ними середньої заробітної плати, яку вони одержували на виборній посаді;

- внести зміни до Порядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 10 січня 2001 р. № 1, зокрема щодо:

○ врегулювання питання, що у разі звільнення працівника із створеного робочого місця раніше 2-річного терміну за власним бажанням, це робоче місце повинно використовуватися для працевлаштування інших безробітних без надання роботодавцю додаткової дотації;

○ встановлення матеріальної відповідальності роботодавців за подання недостовірних відомостей щодо працевлаштування безробітних та виплати їм заробітної плати;

○ застосування штрафних санкцій у випадку порушення гарантії зайнятості осіб, направлених центром зайнятості для працевлаштування, а також за фактами нецільового та незаконного витрачання коштів дотації;

- внести зміни до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в частині (ст. 7.2), що визначає правову основу механізму оподаткування страхової діяльності, передбачивши оподаткування саме прибутку страхових компаній, відмовившись від оподаткування валових премій.


^ СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ:

Статті в наукових фахових виданнях:

1. Яковчук М. Ю. До проблем функціонування страхового ринку України: стан та шляхи удосконалення / М. Ю. Яковчук // Південноукраїнський правничий часопис. – 2006. – № 3. – С. 146-153.

2. Яковчук М. Ю. Правове забезпечення функціонування страхового ринку в Україні / М. Ю. Яковчук // Південноукраїнський правничий часопис. – 2007. – № 4. – С. 68–71.

3. Яковчук М. Ю. Державне регулювання страхового ринку в Україні / М. Ю. Яковчук // Науковий вісник Національного університету державної податкової служби України (економіка, право). – 2008.   № 3. – С. 202-207.

4. Яковчук М. Ю. Проблеми організації та функціонування страхового ринку в Україні / М. Ю. Яковчук // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ . – 2008.   № 42. – С. 275-283.


Інші статті, тези виступів на конференціях і семінарах:

5. Яковчук М. Ю. Особливості медичного та соціального страхування у Франції : матеріали ІХ міжнародної науково-практичної конференції [“Актуальні проблеми навчання та виховання людей в інтегрованому освітньому середовищі”], (Київ, 22-23 листопада 2007 р.). – Київ : Університет «Україна», 2007. – С. 557-558.

6. Яковчук М. Ю. Проблеми організації та функціонування страхового ринку в Україні : матеріали Всеукраїнської наукової конференції студентів і молодих вчених [“Молодь: освіта, наука, духовність”], (Київ, 17 квітня 2008 р.). – Київ, 2008. – С. 201-202.

7. Яковчук М. Ю. Стан та правове забезпечення перестрахування в Україні : матеріали Міжнародної наукової конференції [“Актуальні питання державотворення в Україні”], (Київ, 24-25 квітня 2008 р.). – К. : ВГЛ “Обрій”, 2008. – С. 236-237.

8. Яковчук М. Ю. Державне регулювання страхового ринку в Україні : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції [“Організаційно-правове забезпечення діяльності контролюючих та правоохоронних органів у сфері господарювання: проблеми сьогодення та перспективи розвитку”], (Ірпінь, 6 червня 2008 р.). – Ірпінь : Національний університет ДПС України, 2008. – С. 420-422.

9. Яковчук М. Ю. Стан та проблеми функціонування системи обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції [“Організаційно-правові засади боротьби з правопорушенням на транспорті”], (Одеса, 17 жовтня 2008 р.). – Одеса : Одеський державний університет внутрішніх справ, 2008. – С. 185-187.


АНОТАЦІЯ


Яковчук М.Ю. Адміністративно-правове регулювання страхової діяльності в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Національний університет державної податкової служби України. – Ірпінь, 2009.

Дисертація є комплексним дослідженням адміністративно-правового регулювання страхової діяльності в Україні.

Відповідно до поставленої мети: дано авторське визначення понять “страхування” та “адміністративно-правове регулювання страхової діяльності”; сформульовано авторські пропозиції щодо внесення змін та доповнень до нормативних актів України, норми яких регулюють відносини у сфері страхової діяльності; удосконалено механізм адміністративно-правового регулювання страхової діяльності, а також теоретичні положення щодо змісту форм та методів адміністративно-правового регулювання страхової діяльності; дістали подальшого розвитку дослідження системи органів, уповноважених здійснювати адміністративно-правове регулювання страхової діяльності, а також чинників, що впливають на ефективність адміністративно-правового регулювання страхової діяльності та запропоновано їх класифікацію.

У роботі проаналізовано чинне галузеве законодавство і практику адміністративно-правового регулювання страхової діяльності, вивчено генезис адміністративно-правового регулювання страхової діяльності, висвітлено та проаналізовано світовий досвід правового забезпечення страхової діяльності. Досліджено об’єктивні та суб’єктивні чинники, що впливають на ефективність адміністративно-правового регулювання страхової діяльності, визначено напрями підвищення ефективності регуляторного механізму через удосконалення його правових й організаційних основ.

^ Ключові слова: страхування, страховики, страхувальники, адміністративно-правове регулювання, адміністративно-правове регулювання страхової діяльності, суб’єкти регулювання, форми та методи регулювання.


АННОТАЦИЯ


Яковчук М.Ю. Административно-правовое регулирование страховой деятельности в Украине. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 – административное право и процесс; финансовое право; информационное право. – Национальный университет государственной налоговой службы Украины. – Ирпень, 2009.

Диссертация является комплексным исследованием административно-правового регулирования страховой деятельности в Украине.

Соответственно поставленной цели: дано авторское определение понятий “страхование” и “административно-правовое регулирование страховой деятельности”; сформулированы авторские предложения относительно внесения изменений и дополнений в нормативные акты Украины, нормы которых регулируют отношения в сфере страховой деятельности; усовершенствован механизм административно-правового регулирования страховой деятельности, а также теоретические положения относительно содержания форм и методов административно-правового регулирования страховой деятельности; для дальнейшего развития исследования системы органов, уполномоченных осуществлять административно-правовое регулирование страховой деятельности, а также факторов, что влияют на эффективность административно-правового регулирования страховой деятельности, предложено их классификацию.

В работе проанализировано действующее отраслевое законодательство и практику административно-правового регулирования страховой деятельности, изучен генезис административно-правового регулирования страховой деятельности в Украине, освещено и проанализировано мировой опыт правового обеспечения страховой деятельности.

Автором показано, что административно-правовое регулирование страховой деятельности рассматривается как составная часть государственной регуляторной политики, направленной на обеспечение интересов как страховщиков, так и страхователей. Организационно-правовую и предметно-функциональную основу страховой политики государства составляет совокупность законов и ведомственных нормативных актов, в том числе положений, инструкций, приказов, нормы которых регулируют механизм согласования и реализации страховых интересов субъектов страхового рынка.

С учетом опубликованных точек зрения отечественных и зарубежных ученых диссертантом предложено определение понятия административно-правовое регулирование страховой деятельности, как особой формы управленческой деятельности, осуществляемой уполномоченными органами государственной власти, органами местного самоуправления и саморегулирующими институтами, властные полномочия которых направлены на реализацию отношений, основанных на обязательной или добровольной основе для формирования и использования специальных фондов денежных средств с целью защиты имущественных интересов юридических и/или физических лиц путем возмещения ущерба, понесенного страхователем или застрахованным лицом в следствии наступления страхового случая или другого события, определенного договором страхования.

На основании анализа и обобщения статистических данных относительно заключенных страховых договоров показано, что перечень обязательных видов страхования есть несколько оправданным, однако предусматривает повышенную ответственность государства за состояние дел на рынке страховых услуг, которые таким образом предлагаются без надлежащего на то согласия юридическим и физическим лицам, что в условиях демократического общества и рыночной экономики выходит за пределы целесообразности. При этом обращено внимание на необходимость просмотра перечня видов обязательного страхования и приведения отечественной системы страхования к международным стандартам.

В работе со ссылкой на исторический зарубежный опыт доказано, что в условиях украинской действительности целесообразно ввести соответствующую специализацию страховщиков, которые занимаются обязательным медицинским страхованием, что прибавляет гарантий защиты интересов страхователей. Кроме того, в систему обязательного медицинского страхования должны войти больничные кассы, как общественные организации, которые создаются для обеспечения дополнительной медпомощи за счет членских взносов.

^ Ключевые слова: страхование, страховщики, страхователи, административно-правовое регулирование, административно-правовое регулирование страховой деятельности, субъекты регулирования, формы и методы регулирования.


ANNOTANION


Yakovchuk М.Yu. Administrative-lawful adjusting of insurance activity in Ukraine. Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of legal sciences on speciality 12.00.07 – administrative law and process; financial law; informative law. National University of State Tax Service of Ukraine.   Irpin, 2009.

Dissertation is complex research of administrative-lawful adjusting insurance activity in Ukraine.

In accordance with the purpose,: the author’s decision of concepts "insurance" and “administrative-lawful adjusting of insurance activity” is given"; author’s suggestions are formulated in relation to make alterations and additions into normative acts of Ukraine, the norms of which are regulated by relations in insurance activity; mechanism of administrative-lawful adjusting of insurance activity and also theoretical positions are improved in relation to maintenance of administrative-lawful adjusting of insurance activity forms and methods; it is got subsequent development to research of system of organs which are legalized to carry out administrative-lawful adjusting of insurance activity and also factors which influence on efficiency of administrative-lawful adjusting of insurance activity and their classification..

Current particular branch of legislation and practice of administrative-lawful adjusting of insurance activity are analyzed, genesis of administrative-lawful adjusting of insurance activity is studied, world experience of legal providing of insurance activity is reflected and analyzed. It is investigated objective and subjective factors which influence on efficiency of administrative-lawful adjusting of insurance activity, certainly directions of efficiency increasing of regulator mechanism through improvement of its legal and organizational frameworks.

Keywords: insurance, insurers, insure, administrative-lawful adjusting, administrative-lawful adjusting of insurance activity, subjective adjusting, forms and adjusting methods.


Підписано до друку 02.09.2009 року. Формат 60х90/16

Папір офсетний. Друк офсетний.

Друк.арк. 0,9. Тираж 100 прим.

Зам. № ___

Видруковано в Національному університеті

державної податкової служби України.

08201, Київська область, м. Ірпінь, вул. К. Маркса, 31

Схожі:

Національний університет державної податкової служби україни яковчук михайло Юрійович iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Національний університет державної податкової служби України Інтернет-журнал про страхування «Форіншурер» Страховий рейтинг «Insurance top» Опольський університет (м.
Національний університет державної податкової служби України визнано як базовий навчальний заклад з організації та проведення Міжнародної...
Національний університет державної податкової служби україни яковчук михайло Юрійович iconЗвіт №6 про результати проведення процедури закупівлі в одного учасника від 23. 04. 2014р. Замовник: Найменування: Національний університет державної податкової служби України
Шевченко Сергій Петрович, начальник телекомунікаційного відділу Національного університету державної податкової служби України, Київська...
Національний університет державної податкової служби україни яковчук михайло Юрійович iconПоложення про проведення вступних випробувань у Національному університеті державної податкової служби України І. Загальні положення
Національного університету державної податкової служби України (далі – Університет)
Національний університет державної податкової служби україни яковчук михайло Юрійович iconДержавна податкова служби україни національний університет державної податкової служби україни
Випускаюча кафедра економічної кібернетики проводить підготовку фахівців за такою освітньо-кваліфікаційною характеристикою
Національний університет державної податкової служби україни яковчук михайло Юрійович iconЛ. А. Клюско, канд екон наук, Національний університет Державної податкової служби України, Київська обл., м. Ірпінь забезпечення конкурентоспроможності банківських установ
Л. А. Клюско, канд екон наук, Національний університет Державної податкової служби України, Київська обл., м. Ірпінь
Національний університет державної податкової служби україни яковчук михайло Юрійович iconПоложення про порядок роботи апеляційної комісії Національного університету державної податкової служби України І. Загальна частина
України та його філій заочної форми навчання (далі – Апеляційна комісія) утворюється для розгляду апеляцій вступників щодо екзаменаційної...
Національний університет державної податкової служби україни яковчук михайло Юрійович iconНаціональний університет “Острозька академія” Поліський державний університет (Республіка Білорусь) Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана Національний університет державної податкової служби України
Актуальні питання економіко-математичного моделювання та інформаційних технологій у фінансах
Національний університет державної податкової служби україни яковчук михайло Юрійович iconДержавна податкова Служба України національний університет державної податкової служби україни
Керівникові
Національний університет державної податкової служби україни яковчук михайло Юрійович iconМіністерсТво юстиції України
Національного університету державної податкової служби України державному раднику податкової служби першого рангу
Національний університет державної податкової служби україни яковчук михайло Юрійович iconКиївський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана Національний університет державної податкової служби України Поліський державний університет (Республіка Білорусь) Національний університет “Острозька академія”
Пасічник І. Д., ректор Національного університету «Острозька академія», герой України, доктор психологічних наук, професор
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи