Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонський державний університет факультет біології, географії І екології icon

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонський державний університет факультет біології, географії І екології




Скачати 237.12 Kb.
НазваМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонський державний університет факультет біології, географії І екології
Дата04.05.2013
Розмір237.12 Kb.
ТипПрограма

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ


ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ біології, географії і екології





ЗАТВЕРДЖУЮ



Проректор з навчальної та науково-педагогічної роботи, голова науково-методичної ради, професор


_____________________ Н.Тюхтенко





ПРОГРАМА

КОМПЛЕКСНОГО ДЕРЖАВНОГО ЕКЗАМЕНУ






^ Освітньо-кваліфікаційний рівень “Спеціаліст”

Спеціальність: 7.04010201. Біологія*

Спеціалізація: садово-паркове господарство

Спеціалізація: імунологія та біохімія

(денна форма навчання)

Спеціальність: 7.04010201. Біологія*

Спеціалізація: імунологія та біохімія

(заочна форма навчання)


СХВАЛЕНО

науково-методичною радою

факультету біології, географії і екології

протокол №2а від 14 листопада 2012 р.







Херсон 2012

^

Пояснювальна записка


Загальноеволюційні та філогенетичні питання зараз переживають період надзвичайно швидкого бурхливого розвитку, що пов’язаний з систематизацією величезного обсягу експериментального матеріалу накопиченого переважно протягом останніх десятиріч. Сучасний період у філогенії рослин та тварин характеризують як "другу революцію". З 60-х роках нашого сторіччя в практиці макрофілогенетичних побудов відбувалась певна зміна пріоритетів: на перший план замість порівняльно-морфологічних підходів увійшли цитологічні, пов’язані з використанням електронно-мікроскопічних даних для широких філогенетичних узагальнень. Наслідком було створення наприкінці 70- початку 80-х років кількох десятків макросистем органічного світу, які на підставі наявних на той час даних були в більш-менш рівному ступені обґрунтованими, і вибір певної системи, за висловом Л. Маргеліс, залежав швидше "від смаку" дослідника, ніж від аргументів. З початку 80-х років для перевірки тих чи інших систем в практику макрофілогенії почало входити використання молекулярно-біологічних даних, отриманих, зокрема, за методами ДНК-ДНК гібридізації, аналізу сіквенсу рибосомальної РНК, нуклеотидних послідовностей певних генів, амінокислотних послідовностей рибосомальних білків. Молекулярно-філогенетичні побудови як підтвердили, так і суттєво відкоригували існуючі макросистеми, дозволили виділити в багатьох з них раціональне "зерно", а в деяких випадках показали існування нетривіальних родинних зв’язків. Розгляд макросистем, які поєднують порівняльно-морфологічні, цитологічні та молекулярно біологічні підходи, є змістом даного курсу.

Опанування ідеологією сучасної макротаксономії органічного світу дозволяє узагальнити та систематизувати принципові положення базових біологічних та спеціальних курсів, побачити і до деякого ступеню зрозуміти динамічну гармонію органічного світу та його розмаїття.

Фітоценологія та географія рослин, як галузь ботаніки, охоплює комплекс наукових знань про структуру, функціонування, походження рослинних угруповань різних категорій. В процесі опанування даною дисципліною студент набуває знань про місце фітоценології в системі наук, її міждисциплінарні зв’язки, про рослинне угруповання як центральний компонент біогеоценозу, принципи та закономірності його формування, структуру, ознаки, функціонування, про динаміку змін в рослинному покриві та основні їх форми, про основні принципи класифікації рослинних угруповань.

Фізіологічна адаптація - це сукупність фізіологічних реакцій, що лежить в основі пристосування організму до зміни навколишніх умов і спрямована до збереження відносної сталості його внутрішнього середовища - гомеостазу. У результаті фізіологічної адаптації підвищується стійкість організму до холоду, тепла, недоліку кисню, змінам барометричного тиску й ін. факторам. Вивчення фізіологічної адаптації має велике значення для розуміння процесів саморегуляції організму, його взаємодії з навколишнім середовищем. Великий практичний інтерес одержали дослідження фізіологічної адаптації у зв'язку з польотами людини в космос. Реакції, якими організм відповідає на подразнення значної інтенсивності, мають загальні неспецифічні риси й називаються адаптаційним синдромом. Процес фізіологічної адаптації до незвичайних, екстремальних умов проходить кілька стадій або фаз: спочатку переважають явища декомпенсації (порушення функцій), потім неповного пристосування - активний пошук організмом стійких станів, відповідних до нових умов середовища, і, нарешті, фаза щодо стійкого пристосування.

Опанування відомостями з фізіології адаптації дозволяє узагальнити знання з таких предметів як фізіологія людини і тварин, анатомія людини, екологія людини, фізіологічні механізми оздоровчих впливів на організм людини тощо.

^ Мета комплексного державного екзамену – узагальнення знань з систематики та еволюції прокаріотичних та еукаріотичних організмів згідно з сучасними поглядами на родинні зв’язки певних макротаксонів;

^

– впорядкування і узагальнення знань про про структуру, функціонування, походження рослинних угруповань та закономірності їх поширення на земній кулі;

– узагальнення знань про форми пристосувальних реакцій організму людини на вплив різних умов довкілля.

Для засвоєння модулів комплексного державного екзамену студенту потрібні знання мікробіології, ботаніки, зоології, мікології, цитології, фізіології рослин та біохімії, молекулярної біології та теорії еволюції, методики викладання біології, з фізіології людини і тварин, анатомії людини, екології людини, фізіологічних механізмів оздоровчих впливів на організм людини, тобто базових дисциплін бакалавріату.



^ Модуль 1. Філогенія органічного світу

Вступ

Поняття про таксономію та еволюційну систематику. Ботанічна, зоологічна та бактеріологічна номенклатури. Принципи номенклатури. Бінарна система. Таксони. Типифікація. Протолог. Синоніми. Номенклатурні комбінації.

Методи еволюційної систематики: морфологічний, цитологічний, біохімічний, ультрамікроскопічний. Метод молекулярної біології. Еволюційні маркери. Секвенування генів. Методи побудови філогенетичних макросистем. Молекулярна біологія як методологічна основа сучасної макротаксономії та філогенії.

Історія розвитку уявлень про макротаксономію органічного світу. Система Аристотеля. Прокаріоти та еукаріоти, система Шаттона. Система Тахтаджяна. Розвиток уявлень про поліфілію органічного світу. Системи Уіттеккера-Маргеліс та Зерова.

Гіпотетичний спільний пращур – Ргоgеnоtа. Теорія "мінімальної клітини". Основні функціональні системи мінімальної клітини.

Прокаріоти

Евкаріотична клітина рослинних організмів. Клітинна теорія. Відміни рослинної клітини за своєю будовою та типами життєвих процесів від клітин прокаріотів, грибів та тварин. Типи поділу клітин в залежності від ступеню організації рослинних організмів до складу яких вони входять. Мітоз, мейоз, їх місце в життєвому циклі.

"Архебактеріальне" та "Еоцитне" древо. Системи прокаріот за Лейке (Lake, 1990), за Весом, Кєндлером та Уілісом (Woese et al., 1990) та за Кусакіним та Дроздовим (1998). Домініон Архебактерії. Царства Евріархеоти та Кренархеоти. Відділ Mendosicutes. Особливості нуклеінових кислот, ферментних систем, метаболізму (зокрема, азотфіксація, будова клітинних покривів, екологія). Домініон Еубактерії. Поява гідролітичних екзоферментів як арогенез на біохімічному рівні. Царство Моllicutes. Еволюція клітинних покривів та типів живлення у царствах Gracilicutes та Firmacutes. Виникнення автотрофії у Грацилікутів. Еволюція фотосенсибілізаторів: протопорфірин 9 та його залізо- та магній вмісті похідні. Мg-протопорфірин та різноманітність пов’язаних із ним ізопреноїдів (бактеріохлорофіли хлорофіл с, а, b). Походження фотоавтотрофних прокаріот. Відділ Суаnорhуtа, його біохімічні атавізми (азотфіксація, хемосинтез). Прокаріотична клітина синьозелених водоростей. Типи поділу клітин в залежності від ступеню організації рослинних організмів до складу яких вони входять. Ультраструктура клітини синьозелених водоростей. Життєвий цикл синьозелених водоростей.

Виникненння хлорофілу b та погляди на походження прокаріотичних зелених водоростей – прохлорофітів.

Еукаріоти

Евкаріотична клітина організмів. Клітинна теорія. Відміність рослинної клітини за своєю будовою та типами життєвих процесів від клітин прокаріотів, грибів та тварин. Типи поділу клітин в залежності від ступеню організації рослинних організмів, до складу яких вони входять. Мітоз, мейоз, їх місце в життєвому циклі.

Походження еукаріот. Автогенетична гіпотеза походження еукаріот та її недоліки. Розвиток уявлень про симбіотичне походження еукаріотичної клітини. Ідеї Фаімінцина, Мережковського, Козо-Полянського. Ендосимбіотична гіпотеза Маргеліс. Походження мітохондрій. Ортодоксальні та неортодоксальні варіанти едосимбіотичної гіпотези щодо походження ядра, мікротубулярних органел та мітозу, їх переваги та недоліки. Походження хлоропластів. Монофілітичні та поліфілітичні погляди на систему еукаріот.

Домініон Еукаріоти. Archezoa. Безмітохондріальні еукаріоти (дипломонди, оксимонади, ретромонади та парабазаліди).

Мітохондриальні еукаріоти. Пурпурові бактерії як пращури мітохондрій за молекулярно-біологічними даними. Морфологічні варіанти мітохондріальних крист. Надцарства мітохондріальних еукаріот – Discristata, Tubulocristata, Platicristata.

Надцарство Discristata. Молекулярно-біологічні групи дискокристат. Царство Euglenobiontes: амеби-схізопіреніди та акразієві слизовики, кінетопластиди та евгленофітові водорості.

Надцарство Tubulocriststa. Основні риси. Молекулярні дані щодо філогенії тубулокристат. Поділ на царства Amoebozoa, Chromista та Alveolata.

Царство Амебо-флагелят, його обсяг та головні фенотипічні ознаки. Хлорарахніофіти як представники амебо-флагелят із рослинною стратегією життя. Походження пластид у хлорарахніофітів.

Царство Chromista. Хромісти зі тваринною стратегією життя: протеромонади та опаліни, лабіринтуліди, бікосоїкові флагелляти, сонячники-актінофрідії. Грибоподібні страменопіли: сапролегніомікотові гриби. Водорості-хромісти як представники філи з рослинним типом живлення: рафідофіти, золотисті, еустигматофіти, жовтозелені, бурі водорості та діатомові водорості, сілікофлагеляти. Сhromista як монофілетична група відділів трубчастокристних еукаріот.

Царство Альвеоляти. Молекулярно-біологічні дані про спорідненість Арісоmрlеха, Dinophyta та Сiliata. Цитологічні особливості альвеолятних еукаріот (мітохондрії, ядерний апарат, клітинні покриви та цитоскелет, спеціалізовані структури).

Надцарство Платікристати. Обсяг. Дивергенція пластинчастокристних еукаріот за стратегами життя: гетеротрофні, осмотрофні та фаготрофні (плазмодіофороміцетові слизовики, сонячники-центрогелідії), гетеротрофні осмотрофи (хітридіоміцетові та вищі гриби), гетеротрофні фаготрофи (комірцеві джгутиконосці та багатоклітинні тварини), автотрофи (глаукофіти, криптофіти, червоні водорості, зелені водорості, вищі рослини). Поділ платикристат на царства Рослини, Гриби та Тварини за фенотипічними та генотипічними ознаками. Філогенетичні зв’язки.

Царство Рослини. Рослини із вторинно-симбіотичними пластидами: Гаптофіти та Криптофіти. Рослини із первинно-симбіотичними пластидами – Глаукоцистофіти, Хлорофіти та Родофіти. Зелені водорості як пращури вищих рослин. Докази походження хлоропластів зелених водоростей від симбіотичних прохлорофітових водоростей. Еволюція цитоскелету, клітинного поділу та життєвих циклів у зелених водоростей. Походження вищих рослин від харофіцієвих зелених водоростей. Походження мохоподібних та судинних рослин наслідок дивергенції життєвих циклів.

Типи морфологічних структур клітин-організмів: амебоїдний, монадний, пальмелоїдний, кокоїдний, сифональний. Відміни клітини-організму автотрофів від клітин-організмів гетеротрофів. Одноклітинність - багатоклітинність. Рослинні тканини – від водоростей до покритонасінних. Порівняння рослинних тканин з тканинами грибів та тварин. Філогенетичний ряд вегетативних органів рослин: слань – теломи - стебло, листок (пагін) – корінь. Нижчі і вищі рослини. Несудинні (спорові) рослини. Судинні (спорові) рослини.

Пращури вищих рослин. Мікрофільна і макрофільна лінія еволюції. Домінантогаметофітна і домінантоспорофітна лінії еволюції. Генеральна лінія еволюції рослинного світу – редукція гаметофіту і домінування спорофіту. Дивергенція, конвергенція і паралелізм в еволюції рослин. Явище гетеробатмії. “Сліпі” еволюційні лінії.

Вищі рослини. Відділи вищих рослин – Мохоподібні, Риніоподібні, Хвощеподібні, Плауноподібні, Папоротеподібні, Голонасінні, Покритонасінні. Зростання незалежності онтогенезу вищих рослини від наявності краплинно-рідкої вологи при статевому розмноженні.

Різноманіття життєвих циклів вищих рослин. Гаметофіт і спорофіт. Життєвий цикл з домінуванням гаметофіта, на прикладі мохоподібних. Особливості прояву мутацій в організмах, в життєвому циклі яких переважає гаметофіт. Мохоподібні як приклад “сліпої” гілки в еволюції рослин. Життєвий цикл з домінуванням спорофіта. Життєвий цикл риніофітів. Життєвий цикл плауноподібних, хвощеподібних, папоротеподібних. Рівноспоровість і різноспоровість у вищих рослин. Різноспоровість як етап у виникненні насінини.

Насінні рослини. Голонасінні і покритонасінні. Життєвий цикл голонасінних. Мікроспорогенез і макроспорогенез в життєвому циклі голонасінних. Гаметогенез в життєвому циклі голонасінних. Будова насінини голонасінних. Особливості запилення і запліднення у голонасінних. Життєвий цикл покритонасінних (квіткових). Будова і функції квітки. Походження квітки. Тичинки і маточки квітки покритонасінних. Мікроспорогенез і макроспорогенез в життєвому циклі покритонасінних. Мейоз як складова мікро- і макроспорогенезу квіткових рослин. Гаметогенез в життєвому циклі покритонасінних. Розвиток зародкового мішка. Редукція чоловічого і жіночого гаметофітів у насінних рослин. Переваги і вади розмноження рослин насінням.

Царство Гриби. Хітридіомікотові гриби як пращури вищіх грибів – Зигомікотових, Аскомікотових та Базидіомікотових. Місце у системі мітоспорових грибів. Мікроспорідії як філогенетична гілка безмітохондріальних грибів. Філогенетичні зв’язки грибів та грибоподібних організмів.

Царство Тварини. Комірцеві джгутиконосці як пращури багатоклітинних тварин. Філогенетичні відносини нижчих багатоклітинних. Найважливіші лінії Bilateria та положення «проблемних» груп.

^ Модуль 2. Фітоценологія та географія рослин


Фітоценологія як наука. Місце фітоценології в системі біологічних наук і наук про рослинність. Міждисциплінарний комплекс науки про рослинність та його структура. Основні етапи розвитку фітоценології.

Рослинне угруповання . Поняття про фітоценоз. Фітоценоз як центральний компонент біогеоценозу. Концепція континуума. Фактори організації рослинних угруповань: екотоп, взаємовідносини рослин в угрупованні, вплив гетеротрофних компонентів екосистеми на взаємовідносини рослин, роль порушень. Полімодельна концепція рослинного угруповання. Різниця між поняттями “флора” і “рослинність”.

Конституційна структура фітоценозів. Ознаки фітоценозу.

Флористичний склад фітоценозу – його основна ознака. Ступінь флористичного різноманіття і видове багатство фітоценозів. Співвідношення “числа видів на одиницю площі”. Поняття про мінімальну площу виявлення флористичного складу і інших ознак фітоценозу. Кількісні співвідношення між видами в фітоценозах і ознаки, які їх характеризують: чисельність, покриття, вагові і об’ємне співвідношення. Гіпотези видового багатства та градієнти видового багатства. Поняття про ценотипи.

Морфологічна структура фітоценозів (синморфологія). Вертикальна структура. Різновисотність рослин та “різноглибинність”. Ярусність. Вертикальний континуум. Фітоценотичні горизонти. Горизонтальна структура (складання) фітоценозів. Мозаїчність. Типи мозаїк. Комплексність рослинного покриву. Синузіальна структура фітоценозів. Форми циклічної динаміки. Циклічні зміни структури. Сезонні (фенологічні) зміни. Різнорічні зміни (флюктуації). Типи флюктуацій. Біологічна продуктивність та фітомаса. Чиста первинна біологічна продуктивність та запас фітомаси. Класифікація фітоценозів за біологічною продуктивністю.


Динаміка рослинного покриву (синдинаміка). Історія вивчення синдинаміки. Основні форми динаміки рослинності: порушення, сукцесії фітоценозів та їх еволюція. Характеристика основних варіантів сукцесій. Прості автогенні сукцесії (з однією моделлю): модель сприяння, модель толерантності, модель інгібування, модель нейтральності. Складні автогенні сукцесії (із змінною моделлю). Аллогенні сукцесії: гологенетичні та гейтогенетичні сукцесії. Сукцесії складної автогенно-аллогенної природи. Експериментальні сукцесії. Причини, які обумовлюють зміни фітоценозів та їх темпи.. Первинні і вторинні сукцесії рослинного покриву. Корінні і похідні фітоценози. Концепція клімаксу в рослинності. Еволюція фітоценозів. Модель сіткоподібної еволюції. Антропогенна еволюція. Методи вивчення динаміки рослинності.

Класифікація рослинності (синтаксономія). Синтаксономія і таксономія. Основні підходи до класифікації: класифікація по домінантам, біоми, еколого-флористична класифікація (система Браун-Бланке). Загальна характеристика методу Браун-Бланке. Синтаксономічні ранги. Асоціація-елементарна синтаксономічна одиниця. Переваги методу Браун-Бланке. “Континуулізація” синтаксономії. Методика опису і класифікації рослинності методом Браун-Бланке. Рекогносцировка і аналітичний етап класифікації. Синтетичний етап класифікації. Коротка характеристика вищих одиниць (класів і порядків) рослинності України.


^ Модуль 3. Фізіологія адаптацій


Вступ. Середовище існування людини

Предмет, завдання, методи фізіології адаптації. Екологічна ніша людини. Оточуюче людину середовище та його компоненти. Право людини на екологічно безпечне життєве середовище. Особливості міст і сіл як антропоекосистем. Структура та елементи антропоекосистеми; Моделювання антропоекосистем за елементами: угрупування людей, природнокліматичні умови, чисельність, віковий та статевий склад, демографічні показники, рівень здоров'я, освіти, культури,, соціально-економічні умови, професійний склад, господарські чинники» екологічна свідомість людської популяції та забруднення середовища.


^ Адаптація людини до умов життя.

Адаптація - процес досягнення стійкого рівня життєдіяльності в змінених умовах. Критерії адаптації: термодинамічні, кібернетичні, біологічні, фізіологічні. Норма адаптації організму .Фактори, які викликають розвиток адаптації: природничі, антропогенні (адекватні, неадекватні). Вплив на організм комбінованих факторів середовища. Види адаптації. Фази та механізми розвитку процесу адаптації: передадаптація ,перехідна ,стійка адаптація (резистентність), дезадаптація. Реадаптація.

Готовність організму до адаптації. Конституційні типи “спринтери” , ”стаєри”, міксти (В.М.Казначеєв). Фактори, які мають вплив на адаптацію: раціональне харчування, обґрунтований режим, загартування, адаптогени, фізичне тренування. Класифікація процесів адаптації: неспецифічні та специфічні реакції. Стрес та хвороби.(Г.Сельє). Гіперадаптоз. Адаптація організму до гіпоксії , гіпер- (гіпо) термії та гіподинамії. Фізіологічні основи загартування.


^ Захисні сили організму людини.

Системи, механізми та рівні цілісності організму - гомеостазу :морфологічні, фізіологічні, імунологічні, інформаційні, соціальні, біосферні. Зовнішні біологічні бар`єри: шкіряна поверхня, слизові оболонки, підшкірний пігмент, волосяна поверхня, форми носу та губ. Забезпечення надійності фізіологічних функцій. Види компенсації: тканинні, функціональні, міжсистемні.

Закономірності енергетичних міжтканинних реакцій при незадовільних умовах: мінімізації, функції, чергування активності (Г.Н. Крижановський ); збільшення кількості функціональних елементів згідно зростаючого навантаження; антагоністична регуляція функцій.(Ф.С.Саркісов).

Єдність елементів імунологічного комплексу. Клітинні та гуморальні компоненти неспецифічного захисту у розвитку запального процесу, лихоманки, кашлю, блювоти, зміна обміну речовин, активації ферментів, динаміка процесів збудження - гальмування. Взаємодія, взаємодоповнення, ланцюгів специфічного імунологічного захисту: центральні органи ( тімус, кістковий мозок), периферичні (селезінка, лімфатичні вузли, лімфоїдна тканина), спеціалізовані лімфоїдні клітини.

Роль центральної нервової системи у здійсненні компенсації (Е.А. Асратян, Б.Г. Котляр). Особливості внутрішньо-центральної компенсації (П.В. Сімонов). Ефективність стадій компенсації зруйнованих функцій. Сутність компенсації - формування нової функціональної системи (П.К.Анохін).


^ Вплив антропогенних чинників на стан здоров`я людини.

Проблема охорони атмосферного повітря, водних ресурсів, ґрунту, мінерально-сировинних ресурсів. Джерела і види забруднення.

Отруєння довкілля пестицидами і гербіцидами. Клінічна картина отруєння і перша допомога при передозуванні фосфорорганічних, хлорорганічних, ртутьорганічних сполук, карбаматів, препаратів що містять мідь, нітрофенольних сполук. Гострі та хронічні отруєння нітратами.

Отруєння важкими металами. Сильнодіючі отруйні промислові речовини, профілактика отруєнь.

Онкологічні захворювання та їх зв`язок з екологічними чинниками довкілля.

Вплив радіаційного забруднення на здоров`я людини. Види випромінювання. Шляхи потрапляння радіонуклідів в організм людини. Гостра і хронічна променева хвороба. Віддалені наслідки променевих уражень. Генетичні наслідки променевих уражень. Генетичні наслідки впливу радіонуклідів. Екологічні катастрофи минулого і сучасності. Екологічні хвороби.


Урбаноекологія.

Показники урбанізації. Зв`язок урбанізації та цивілізації. Фази урбанізації: екстенсивна, інтенсивна. Система “дефіциту”, ”надлишку”, ”концентрації” екологічних проблем сучасного міста. Біосоціальна дезадаптація. Хвороби цивілізації. Роль психосоціальних факторів у виникненні соматичних порушень та хвороб. Фактори ризику. Профілактика гіпертонічної хвороби, ішемічної хвороби серця, пухлин. Причини, профілактика, наслідки первинних та вторинних імунодефіцитів (алергічні реакції, СНІД, “хвороба легіонерів “). СНІД як хвороба поведінки. СНІД як екологічна криза. Передумови та шляхи усунення толерантності.

Природничий та штучний техногенний мутагенез. Джерела мутагенезу. Індекс універсальності антимутагенів. Практичне використання антимутагенів.

Рівні реактивності організмів: толерантність, резистентність, імунітет (П.Медавар). Імунодепресія. Атеросклероз та метаболічна імунодепресія. Урбанізація та проблеми епідеміології.

Формування рекреаційного середовища людини. Екологія міста: клімат міста, структура, ландшафт міста, зелені насадження. Типи антропоценозів: 1) натурценози та натурекосистеми мало зміненого людиною природничого середовища; 2) агроценози та агроекосистеми сільської місцевості; 3) урбаноценози та урбаноекосистеми міст та виробничих районів. Принцип специфіки ізольованої та сукупної дії факторів урбанізованого середовища (закон антагонізму іонів Ж.Леба ). Краєустрій.


^ Людина у екстремальних умовах оточуючого середовища.

Пристосування до природнокліматичного середовища: 1) аварійний стан ; 2) умови експедиції; 3) опанування нових територій.

Кліматична адаптація. Температурне середовище. Акліматизація до холоду. Короткочасна та довгочасна адаптація. Вплив сезонів, оцінка ефективності адаптаційного процесу.

Стан функціональних систем організму людини у високих широтах. Особливості адаптації прибулого населення та аборигенів. Зміна показників обміну речовин. Природнокліматичні хвороби.

Реакція на перегрів. Акліматизація до високих температур. Пластичність головного обміну, травлення, серцево-судинної системи, водно-електролітного обміну у мешканців аридної зони. Потовиділення, температура шкіри. Конституція, площа тіла. Дегідратації расових груп у тропіках та пустелях. Ступінь кліматичної адаптації: почуття комфорту, працездатність, стан здоров`я. Межі температурної зони комфорту. Причини природнокліматичних хвороб.

Життя у горах: низький барометричний тиск, низька вологість, низька температура. Пристосування людини до гірського клімату. Реакція серцево-судинної, дихальної системи ,системи крові на короткочасне та постійне перебування (аборигени). Особливості короткочасної та постійної адаптації до високогірної гіпоксії. Гостра гіпоксія. Дезадаптаційні синдроми. Високогірні хвороби. Гори та альпінізм. Гірські курорти.

Фізіологія екстремальних факторів. Загальнобіологічні ефекти природної гравітації: ембріогенез, антропометрія, розвиток опорно-рухового апарату, регуляція тонусу антигравітаційної мускулатури. Зміна просторового аналізу. Вплив прискорень (перевантажень) на функціональні системи організму людини. Реакція організму на невагомість, профілактика. Хвороба руху: теорія гойдання, показники, ступінь вираження, форми, профілактика.

Специфічні реакції організму людини на вплив різних шумів: постійні, непостійні, ультразвук, інфразвук.

Адаптація та захист від токсичної дії надлишку кисню. Внутрішнє середовище організму при гіперкапнії.

Геліометеотропні реакції здорової та хворої людини. Проникливість біологічних структур. Фізіологічна регенерація. Психоемоційний прояв метеопатій. Фізична культура, загартованість, раціональне харчування. Метеопатичні реакції дітей.

Роль адаптації у відповідь на ультрафіолетове випромінювання: засмага, сонячні опіки, рак шкіри. Загальнофізіологічна уява про реакції організму на іонізуюче випромінювання. Радіоактивний природний фон. Штучні джерела радіоактивного випромінювання. Радіостійкість, неспецифічне підвищення реактивності, органи-мішені, близький та довгостроковий прогнози. Глобальність катастрофи ядерного конфлікту.

Особливості реакцій поведінки популяцій, груп, індивідуума у екстремальних умовах. Форма відповіді, ціна реакції. Секрети успіху виживання. Умовно-типові варіанти аварійної поведінки.

Автономне існування. Енерговитрати, харчування, водозабезпечення, водно-сольовий обмін, профілактика захворювань в умовах Арктики, тайги, пустелі, джунглів ,океану. Комплекс експедиційних профілактичних заходів.


^ Корекція взаємовпливу людина - природа.

Єдність рівнів захисних механізмів здоров`я людини: біологічні захисно-пристосувальні системи організму ; екологічні відносини людської популяції та умов середовища існування; соціальні виміри захисту здоров`я. Критика “технологічного оптимізму”. Проблеми видового та індивідуального подовження життя. Еволюція виду. Людина як постбіологічна істота.

Модуль 1. Філогенія органічного світу

Основна література:

  1. Благовещенский А. В., Александрова Е. Г. Биохимические основы филогении высших растений.– М.: Наука, 1974.– 101 с.

  2. Вассер С.П., Кондратьєва Н.В. и др. Водоросли. Справочник. – К.: Наукова думка. – 1989. – 608с.

  3. Грин Н., Стаут У., Тейлор Д. Биология. в 3-х томах – М.: Мир, 1990.

  4. Зеров Д.К. Очерк филогении бессосудистых растений. – К.: Наук. думка, 1972. – 315с.

  5. Кусакин О.Г., Дроздов А.В. Филема органического мира. Часть 2. – СПб: Наука, 1997.– 381 с.

  6. Солбриг О., Солбриг Д. Популяционная биология и эволюция.– М.:Мир, 1982.– 488 с.

Додаткова література:

  1. Бойко М.Ф., Ходосовцев О.Є. Мохоподібні і лишайники: навчальний посібник з методики визначення мохоподібних і лишайників. – Херсон: Айлант, 2001. – 68 с.

  2. Бойко М.Ф. Енциклопедія сучасних бріологічних знань. (Рецензія: Bryophyte biology/– Cambrydge: Cambrydge University Press, 2009) // Чорноморськ. бот. ж.– 2009.– Т. 5, № 2.– С. 290-300.

  3. Григора І.М. Ботаніка. – К: Фітосоціоцентр, 2004. – 432с.

  4. Дудка И.А., Вассер С.П. Грибы. Справочник миколога и грибника. – К.: Наук. думка, 1987. – 535с.

  5. Жизнь растений. – М.: Просвещение. – Т.1. – 6. – 1971 – 1985.

  6. Каратыгин И.В. Коэволюция грибов и растений. – СПб.: Гидрометеоиздат, 1993.– 118 с.

  7. Комарницкий Н.А. и др. Ботаника. Систематика растений. – М.: Просвещение, 1975. – 608с.

  8. Костіков І.Ю. та ін. Ботаніка. Водорості та гриби. – К.: Арістей, 2006. – 476 с.

  9. Курс низших растений. – М.: Высшая школа. – 1981. – 519с.

  10. Липа О.Л. , Добровольський І.А. Ботаніка. Систематика нижчих і вищих рослин. – К.: Вища школа, 1975. – 400с.

  11. Масюк Н.П. Эволюционные аспекты морфологии эукариотических водорослей. – К.: Наук.думка, 1993.– 232 с.

  12. Масюк Н.П., Костіков І.Ю. Водорості в системі органічного світу. – К.: Академперіодика, 2002. – 178 с.

  13. Мейнард Д.С. Эволюция полового размножения. – Москва: Мир, 1981. – 271 с.

  14. Рейвн П. и др. Современная ботаника. – М.: Мир, – Т.1–2. – 1990.

  15. Саут Р., Уиттик А. Основы альгологии. – М.:Мир, 1990. – 595 с.

  16. Тахтаджян А. Л. Система и филогения цветковых растений.— М.–Л.: Наука, 1966.– 611 с.

  17. Тимофеев-Ресовский Н.В., Воронцов Н.Н., Яблоков А.В. Краткий очерк теории эволюции. – Москва: Наука, 1977. – 297 с.

  18. Bryophyte biology. / [edited by] B.Goffinet & A.J.Shaw.- 2nd ed. Cambrydge: Cambrydge University Press, 2009.– 565 p.

  19. Donald J.S. Evolution and kingdoms of organisms from the perspective of a mycologyst // Mycologia.– 1992.– Vol.84, № 1.– P. 1-11.

  20. Nash T.H. Lichen biology. Cambrige: Universitary Press, 2001.– 303 p.

  21. Van den Hoek C., Mann D.C., Jahns H.M. Algae. An introduction to phycology. – Cambrydge: University Press, 1995. – 627 p.

Модуль 2. Фітоценологія і географія рослин

Основна література:

  1. Абдулоєва О.С., Соломаха В.А. Фітоценологія. – Київ: Фітосоціоцентр, 2011. – 450 с.

  2. Григора І.М., Соломаха В.А. Основи фітоценології. – Київ: Фітосоціоцентр, 2000. – 240 с.

  3. Ипатов В.С., Кирикова Л.А. Фитоценология. – СПб: Из-во СПбГУ, 1998. – 314 с.

  4. Миркин Б.М., Наумова, Соломещ В.Г. Современная наука о растительности. – М.: Логос, 2001. – 264 с.

  5. Работнов Т.А. Фитоценология. – М.: Из-во Моск. ун-та, 1978. – 384.

  6. Береговий П.М. Геоботаніка. – Київ: Рад. школа, 1966. – 175 с.

  7. Быков Б.А. Геоботаника. – Алма-Ата, 1978. – 288 с.

  8. Воронов А.Г. Геоботаника. – М.: Высш. школа. – 1973. – 382 с.

  9. Ярошенко П.Д. Геоботаника: основньїе понятия, напрявления, методы. – М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1961.

  10. Вальтер Г. Общая геоботаника. - М.-Л.: Мир, 1982. – 264 с.

Додаткова література:

  1. Василевич В.И. Статистические методи в геоботанике. - Л., 1969. - 232 с.

  2. Василевич М.М. Очерки теоретической фитоценологии.. – Л.: Наука, 1983. – 248 с.

  3. Галанин А,В. Ценотическая организация растительного покрова. - Владивосток, 1989.-164 с.

  4. Геоботаника. Сборник статгей./Под ред.а.П.Шенникова.-М.-Л., 1983.-Вьт.14.-228 с.

  5. Григора І. М. Рослинність України (еколого-ценотичний, флористичний та географічний нарис) / І. М. Григора, В. А. Соломаха. – Київ : Фітосоціоцентр, 2005. – 452 с.

  6. Дубына Д. В. Плавни Причерноморья / Д. В. Дубына, Ю. Р. Шеляг-Сосонко. – К. : Наук. думка, 1989в. – 272 с.

  7. Екофлора України. Т. 1–3, 5, 6 / Відп. ред. Я. П. Дідух. – К. : Фітосоціоцентр, 2000, 2002, 2004, 2007, 2010.

  8. Зелена книга України. Рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, та типові природні рослинні угруповання, які підлягають охороні / Під. заг. ред. Я. П. Дідуха. – К. : Альтерпрес, 2009. – 448 с.

  9. Летняя практика по геоботанике: практическое руководство./ Под ред В.С.Ипатова.-Л., 1983.-176 с.

  10. Миркин Б.М., Розенберг. Фитоценология: принципи и методи. – М., 1978. – 148 с.

  11. Мишнев В.Г. Учебная практика по геоботанике: учебное пособие. - К., 1988.-92 с.

  12. Нешатаев Ю.Н. Методи анализа геоботанического материала. - Л., 1984. - 190 с.

  13. Пачоский И.К. Основы фитосоциологии. Курс, читанный на Агрономическом факультете Херсонского Политехнического Института в 1919/20 году. – Херсон: Вторая гос. тип., 1921. – 346 с.

  14. Работнов Т.А. Экспериментальная фитоценология. – М.: Из-во МГУ, 1987. – 160.

  15. Рослинність УРСР : Природні луки. – К. : Наук. думка, 1968. – 256 с.

  16. Рослинність УРСР. Болота. – К. : Наук. думка, 1969. – 243 с.

  17. Рослинність УРСР : Ліси. – К. : Наук, думка, 1971. – 460 с.

  18. Рослинність УРСР. Степи, кам'янисті відслонення, піски. – К. : Наук. думка, 1973. – 428 с.

  19. Соломаха В. А. Синантропна рослинність україни / В. А. Соломаха, О. В. Костильов, Ю. Р. Шеляг-Сосонко. – К. : Наук. думка, 1992. – 251 с.

  20. Соломаха В. А. Синтаксономія рослинності України. Третє наближення / В. А. Соломаха. – К. : Фітосоціоцентр, 2008. – 296 c.

  21. Травлеев Л.П., Травлеев А.П. Спутник геоботаника по почвоведению и гидрологии. - Днепропетровск, 1979. - 85 с.

  22. Якубенко Б.Є., Попович С.Ю., Григорюк І.П., Мельничук М.Д. Геоботаніка: тлумачний словник. Навчальний посібник. – К.: Фітосоціоцентр, 2011. – 420 с.

Модуль 3. Фізіологія адаптацій

Основна література:

  1. Анохин П. К. Очерки по физиологии функциональных систем. — М.: Медицина, −1975.- 477 с.

  2. Бородюк Н. Р. Адаптация. Новое в приспособлении к окружающей среде. М.: «Глобус», 1998. — 88 с.

  3. Гаркави Л. Х., Квакина Е. Б., Кузьменко Т. С. Антистрессорные реакции и активационная терапия. — М.: «ИМЕДИС». — 1998. — 656 с.

  4. Малов Ю. С. Адаптация и здоровье. Клиническая медицина № 12. — 2001.- С. 61-63.

  5. Меерсон Ф. З., Пшенникова М. Г. Адаптация к стрессовым ситуациям и физическим нагрузкам. — М.: Медицина, 1988. — 256 с.

  6. Сапов И. А., Новиков В. С. Неспецифические механизмы адаптации человека. — Л.: Наука, 1984. — 146 с.

  7. Светличная Г. Н., Смирнова Е. В., Покидышева Л. И. Корреляционная адаптометрия как метод оценки кардиоваскулярного и респираторного взаимодействия // Физиология человека. — 1997. — Т.23, № 3. — С.58-62.

  8. Светуньков С. Г. Количественные методы прогнозирования эволюционных составляющих экономической динамики. — Ульяновск: Изд-во Ульяновского государственного университета, 1999. —177 с.

  9. Северцов А. С. Теория эволюции. — М.: Гуманитар. изд. центр ВЛАДОС, 2005. — 380с

  10. Скулачев В. П. Эволюция биологических механизмов запасания энергии // Соросовский Образовательный Журнал. 1997. № 5. С. 11-19.

  11. Физиология человека. В трех томах. Пер. с англ./Под ред. Р. Шмидта и Г. Тевса. – М.:Мир, 1996.

  12. Физиология человека: - Учебник / В двух томах. / В.М. Покровский, Г.Ф.Коротько, В.И. Кобрин и др. ; Под ред. В.М. Покровского, Г.Ф.Коротько. – М.: Медицина, 1998.

  13. Чайченко Г.М. та ін. Фізіологія людини і тварин: Підручник. – К.:Вища школа, 2003. – 463с.

Схожі:

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонський державний університет факультет біології, географії І екології iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонський державний університет факультет біології, географії І екології
Проректор з навчальної та науково-педагогічної роботи, голова науково-методичної ради, професор
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонський державний університет факультет біології, географії І екології iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонський державний університет факультет біології, географії І екології
Проректор з навчальної та науково-педагогічної роботи, голова науково-методичної ради, професор
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонський державний університет факультет біології, географії І екології iconХерсонський державний університет Факультет біології, географії і екології

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонський державний університет факультет біології, географії І екології iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонський державний університет
Переддипломна практика є одним з важливих елементів підготовки викладачів біології та дефектології
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонський державний університет факультет біології, географії І екології iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонський державний університет факультет перекладознавства затверджую
Державний екзамен з англійської мови та методики її викладання складається з двох модулів
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонський державний університет факультет біології, географії І екології iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонський державний університет факультет дошкільної та початкової освіти
«сучасні технології організації образотворчої та трудової діяльності молодших школярів»
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонський державний університет факультет біології, географії І екології iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Управління освіти І науки Херсонської облдержадміністрації Херсонський державний університет Факультет
Всеукраїнська науково-практична конференція «Теорія І практика вдосконалення машин: проблеми та перспективи»
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонський державний університет факультет біології, географії І екології iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонський державний університет факультет дошкільної та початкової освіти
Владимировою Аллою Леонідівною, старшим викладачем кафедри педагогіки початкової освіти
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонський державний університет факультет біології, географії І екології iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонський державний університет факультет дошкільної та початкової освіти
Голінською Тетяною Миколаївною, доцентом кафедри педагогіки початкової освіти, кандидатом педагогічних наук
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонський державний університет факультет біології, географії І екології iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонський державний університет факультет дошкільної та початкової освіти
Голінською Тетяною Миколаївною, доцентом кафедри педагогіки початкової освіти, кандидатом педагогічних наук
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи