Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонськийдержавнийуніверсите т обсяг, структура та вимоги до оформлення випускної роботи icon

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонськийдержавнийуніверсите т обсяг, структура та вимоги до оформлення випускної роботи




Скачати 337.98 Kb.
НазваМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонськийдержавнийуніверсите т обсяг, структура та вимоги до оформлення випускної роботи
Дата02.11.2012
Розмір337.98 Kb.
ТипДокументи


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Х Е Р С О Н С Ь К И Й Д Е Р Ж А В Н И Й У Н І В Е Р С И Т Е Т

ОБСЯГ, СТРУКТУРА ТА ВИМОГИ

ДО ОФОРМЛЕННЯ ВИПУСКНОЇ РОБОТИ


У вищому навчальному закладі всі види носіїв навчально-наукової ін-формації: курсові і випускні роботи, звіти, статті, тези, реферати, дисертації тощо відносять до наукових документів.

Випускна робота відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня “Бакалавр”, “Спеціаліст” і “Магістр” уявляє собою текстовий паперовий документ із включенням до нього за необхідністю таблиць і ілюстративного матеріалу - креслень, технічних рисунків, схем, фотографій, діаграм, графіків тощо.

Створені документи повинні відповідати вимогам стандартів – норма-тивним документам, що встановлюють комплекс норм, правил, вимог до об’єкта стандартизації на підставі досягнень науки, техніки і передового досвіду і затверджених компетентним органом у відповідності до чинного законодавства.


1. Чинні нормативні документи, що діють в Україні

та регламентують вимоги до оформлення наукових

документів


^ 1.1. Міждержавні стандарти

1. ГОСТ 2.10595. Единая система конструкторской документации. Общие требования к текстовым документам.

2. ГОСТ 7.3291. Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Отчет о научно-исследовательской работе. Структура и правила оформления.

3. ГОСТ 7.184. Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления.

4. ГОСТ 7.1293. Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Библиографическая запись. Сокращения слов на русском языке. Общие требования и правила.


^ 1.2. Національні державні стандарти України

1.ДСТУ 300895. Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення.

2. ДСТУ 358297. Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила.


^ 1.3. Літературні джерела

1. Вища атестаційна комісія України. Про запровадження переліків та форм документів, що використовуються при атестації наукових та науково-педагогічних працівників. Текст документа v012133097, редакція від 21.09.2000. – http: // www.rada.kiev.ua./laws/pravo/new.

2. Як підготувати і захистити дисертацію на здобуття наукового ступеня. Методичні поради / Автор-упорядник Л.А.Пономаренко, д.т.н., проф. – К.: Редакція “Бюлетеня Вищої атестаційної комісії України”, видавництво “Толока”, 2001. – 80 с.

3. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідної діяльності: Підручник – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2002. – 295 с.


^ 2. Основні нормативні параметри форматування

наукового документу


Випускну роботу друкують або машинописним способом, або за допомогою комп'ютерної техніки на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм) з книжною орієнтацією до 2830 рядків на сторінці та 6065 знаків у кожному рядку, причому кожна прогалина між словами рахується за один знак. За необхідністю можна використовувати також папір формату А3 (297х420 мм) для виконання таблиць та ілюстративного матеріалу. Закінчена робота повинна мати тверду палітурку.

Друкування машинописним способом виконують через два міжрядкових інтервали, шрифт друкарської машинки повинен бути чітким, висотою не менше 2,5 мм, стрічка  тільки чорного кольору (напівжирна); дозволяється мінімальна висота шрифту 1,8 мм.

Оформлення випускної роботи за допомогою комп’ютерної техніки виконується з використанням шрифтів текстового редактора Word 6/7 (або більш високої версії) for Windows'95/98 з полуторним міжрядковим інтервалом і кеглем 14 пунктів (у дюймі 72 пункти). Широко використовуються шрифти Times New Roman Cyr або Courier New Cyr.

Шрифти машинописний і Courier відносяться до категорії моноширинних (усі букви і інтервали мають однакову ширину). Шрифт Times New Roman відноситься до категорії таких, що масштабуються, тобто, літери, знаки, інтервали мають різну ширину. Тому при застосуванні різних типів шрифтів рядки при однакових берегах сторінки вміщують різну кількість знаків.

Стандартна кількість знаків у кожному рядку в межах 60-65 зберігається за умов застосування різних величин берегів сторінки для різних шрифтів, що наведено у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1  Береги сторінки паперу в залежності від типу шрифту і міжрядковим інтервалом


Тип шрифту

Кегль,

пунктів

Берег сторінки, мм

Кількість

лівий

правий

верх-ній

ниж-ній

рядків

знаків у рядку

Courier New–1,5 інтервали

14

25

10

20

20

30

60-65

Times New Roman –1,5 інт

14

45

10

20

20

30

60-65

Машинописий  2 міжрядкових інтервали

-

25

10

20

20

30

60-65


Кількість знаків у роботі визначає її обсяг. За одиницю обсягу авторського твору прийнято авторський аркуш, який дорівнює 40 тис. друкованих знаків разом з літерами, розділовими знаками, цифрами, а також прогалинами між словами. Якщо на сторінці 30 рядків, а в кожному рядку – біля 60 знаків, кількість знаків на сторінці 1800. Тоді один авторський аркуш складатимуть 40000 : 1800 @ 22 сторінки.

Усі сторінки випускної роботи нумерують від титульного аркуша до останньої сторінки. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють арабськими цифрами у правому верхньому куті сторінки без будь-яких додаткових знаків (тире, крапки).

Відстань між назвою розділу і наступним текстом повинна дорівнювати 34 інтервалам, тобто текст повинен починатися після одного пропущеного рядка. Така ж відстань витримується між кінцем тексту і заголовком підрозділу, заголовком розділу і підрозділу.

Міжрядковий інтервал у заголовку розділу або підрозділу повинен бути таким же, як і в тексті роботи.

Абзацний відступ повинен дорівнювати 8 – 12 мм.

Не дозволяється розміщувати назву підрозділу, пункту й підпункту в нижній частини сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.

Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки


^ 3. Обсяг випускної роботи


Обсяг основного тексту випускної роботи в залежності від освітньо-кваліфікаційного рівня і групи спеціальностей наведений у таблиці 3.1. До зазначеного обсягу не входять сторінки зі списком використаних джерел та до-датків. Але всі сторінки цих структурних частин роботи підлягають сквозній нумерації всієї роботи на загальних засадах.

Таблиця 3.1  Обсяг випускної роботи


Група спеціальностей

Кількість сторінок тексту формату А4 освітньо-кваліфікаційного рівня

бакалавр

спеціаліст

магістр

1. Гуманітарні

44

66

88

2. Математично-природничі

33

55

77

Зі спеціальностей “ПМСО. Музика”, “ПМСО. Хореографія”, “ПМСО. Образотворче мистецтво”, де випускні роботи освітньо-кваліфікаційних рівнів “Бакалавр”, “Спеціаліст”, “Магістр” виконуються як творчі, наприклад, концерт, танок, малюнок, теоретична частина може бути представлена у вигляді пояснювальної записки обсягом 1015 аркушів, у якій надаються характеристика жанру і техніки виконання, етапи роботи, ескізи, нариси, короткочасні замальовки з теми роботи, список використаних джерел.


^ 4. Структура випускної роботи


Випускна робота повинна містити:  титульний аркуш,  зміст,  перелік умовних позначень (за необхідністю),  вступ,  основну частину,  висновки,  список використаних джерел,  додатки (за необхідністю).


^ 5. Вимоги до структурних частин випускної роботи


5.1. Титульний аркуш повинен виконуватися у відповідності до наведеного зразка на рисунку 5.1.

^

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Х Е Р С О Н С Ь К И Й Д Е Р Ж А В Н И Й У Н І В Е Р СИ Т Е Т

ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ







^

ЗАТВЕРДЖУЮ


до захисту в ДЕК

Перший проректор університету


__________професор О.В.Мішуков

2005.05.18


Гончаренко Андрій Антонович

^

НАЗВА РОБОТИ

Шифр та найменування спеціальності, спеціалізації


Випускна робота освітньо-кваліфікаційного рівня “Бакалавр”

(“Спеціаліст”, “Магістр”) – записати потрібне



ПОГОДЖЕНО







Декан факультету

____________доцент В.І.Чепок

2005.04.20




Рецензент

_________доцент Г.Г.Шорохов

2005.04.25

Науковий керівник

_______доц. Н.П.Знамеровська

2005.04.15








Херсон  2005



Рисунок 5.1  Зразок титульного аркуша випускної роботи

Титульний аркуш є першою, лицьовою сторінкою випускної роботи і його включають до загальної нумерації сторінок випускної роботи. Номер сторінки на титульному аркуші не проставляють.

Гриф затвердження розташовують з правого боку сторінки і складається із слова “ЗАТВЕРДЖУЮ” (без лапок великими літерами), посади з зазначенням назви організації, вченого ступеня, вченого звання особи, що затвердила роботу до захисту у ДЕК, особистого підпису, його розшифровки і дати затвердження.

Гриф погодження складається із слова “ПОГОДЖЕНО” (без лапок великими літерами), посади, вченого ступеня, вченого звання особи, її особистого підпису, його розшифровки і дати затвердження і розташовують з лівого боку сторінки.

Підписи і дати підписання виконують чорними чорнилами, тушшю або пастою. Елементи дати наводять арабськими цифрами в рядок у такій послідовності: рік, місяць, число. Наприклад, дату 1 жовтня 2005 року слід оформити так: 2005.10.01 або 05.10.01. Допускається словесно-цифровий спосіб оформлення дат: 09 січня 2006 року.


5.2. Зміст


Зміст є другою сторінкою випускної роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема переліку умовних позначень, вступу, розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків, як показано нижче на зразку.

Заголовок структурної частини “Зміст” друкують великими літерами симетрично до тексту. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Зразок структурної частини “Зміст” наведений нижче.

З М І С Т




стор

^ Перелік умовних позначень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

3

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

4

Розділ 1. Науково-теоретичні основи формування дизайнерського мислення учнів загальноосвітньої школи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .


9

1.1.Дизайнерське мислення як різновид продуктивного, творчого мислення

9

1.2. Естетико-педагогічні умови розвитку творчого мислення учнів . . . . . . . .

21

Висновки до розділу 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

31

Розділ 2. . . . .




2.1.; 2.2.; 2.3.




Розділ 3. . . .




3.1.; 3.2.; 3.3




Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

84

Список використаних джерел . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

90

Додатки




Додаток А. Зразковий тематичний план проведення занять з художнього конструювання у 1-му – 3-му класах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

95

Додаток Б.Завдання на виконання випускної роботи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

100

Заголовки однакових ступіней рубрикації варто розташовувати друг під другом. Заголовки кожної наступної ступіні зміщають на три-п’ять знаків вправо стосовно заголовків попередньої ступіні. Всі заголовки починають із великої літери, крапку наприкінці заголовка не ставлять. Останнє слово кожного заголовка з'єднують крапками з відповідним йому номером сторінки в правому стовпці змісту.

^ 5.3. Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (за необхідністю) подається у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом. Заголовок структурної частини друкують великими літерами симетрично до тексту. Крапку в кінці заголовка не ставлять.

Перелік друкують двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять, наприклад, скорочення, справа – їх детальну розшифровку.

Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення тощо повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні.


5.4. Вступ


Заголовок структурної частини “ВСТУП” друкують без лапок великими літерами симетрично до тексту. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Орієн-товний обсяг вступу 2 – 4 сторінки.

У вступі розкривається сутність і стан проблеми (задачі) та її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження.

Далі подають загальну характеристику випускної роботи в рекомендованій нижче послідовності.

^ Актуальність теми. Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв'язаннями проблеми (задачі) обґрунтовують актуальність та доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва.

Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне  сутність проблеми або завдання.

^ Мета і задачі дослідження. Формулюють мету роботи і задачі, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Не слід формулювати мету як "Дослідження...", "Вивчення...", тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.

^ Об'єкт дослідження  це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення.

Предмет дослідження міститься в межах об'єкта.

Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага виконавця, оскільки предмет дослідження визначає тему випускної роботи, яка визначається на титульному аркуші як її назва.

^ Методи дослідження. Подають перелік використаних методів до-слідження для досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи тим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів.

^ Наукова новизна одержаних результатів (цей пункт включають для випускних робіт освітньо-кваліфікаційного рівня “Магістр”, в яких дійсно отримані нові наукові результати). Подають коротку анотацію нових наукових положень (рішень), запропонованих автором особисто. Необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, дістало подальший розвиток).

У жодному випадку не можна вдаватися до викладу наукового положення у вигляді анотації, коли просто констатують, що в роботі зроблено те й те, а сутності і новизни положення із написаного виявити неможливо.

До цього пункту не можна включати опис нових прикладних (практичних) результатів, отриманих у вигляді способів, пристроїв, методик, схем, алгоритмів тощо. Слід завжди розмежовувати одержані наукові положення і нові прикладні результати, що випливають з теоретичного доробку автора.

^ Практичне значення одержаних результатів. У роботі, що має теоретичне значення, треба подати відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, а в роботі, що має прикладне значення  відомості про практичне застосування одержаних результатів або рекомендації щодо їх використання.

^ Апробація результатів випускної роботи. Вказується, на яких наукових конференціях, нарадах оприлюднені результати досліджень.

Публікації. Вказують статті у наукових журналах, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах конференцій.


^ 5.5. Основна частина


Основна частина випускної роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кількість розділів 2 – 3 (2 – для випускної роботи освітньо-кваліфікаційного рівня “Бакалавр”; 3 – “Спеціаліст”, “Магістр”).

Кожний розділ повинен складатися не менш, як із двох підрозділів, і починають з нової сторінки зі слова “РОЗДІЛ” (без лапок), яке друкують великими літерами симетрично до тексту, далі записують його порядковий номер арабськими цифрами, після чого крапку не ставлять. Потім з нового рядка великими літерами друкують заголовок розділу симетрично до тексту без крапки в кінці заголовка. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається. Назву кожного заголовку розділу треба сформулювати таким чином, щоб вона не виявилась ширше за тему за обсягом змісту і рівновелике їй, бо розділ уявляє собою тільки один з аспектів теми, і назва повинна віддзеркалювати цю підпорядкованість.

Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу без крапки в кінці заголовка. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу перед назвою підрозділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: "2.3." (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка. Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: "1.3.2." (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заго-ловка.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом вибраного напрямку та обґрунтуванням застосованих методів досліджень. У кінці кожного розділу формулюють висновки із стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від другорядних подробиць.

В розділах основної частини подають:

 огляд літератури за темою і вибір напрямків досліджень. Загальний обсяг огляду літератури не повинен перевищувати 20 % обсягу основної частини роботи;

 виклад загальної методики і основних методів досліджень;

 експериментальну частину і методику досліджень;

 проведені теоретичні і (або) експериментальні дослідження;

 аналіз і узагальнення результатів досліджень.

В огляді літератури автор окреслює основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою. Стисло, критично висвітлюючи роботи попередників, автор повинен назвати ті питання, що залишились невирішеними і, отже, визначити своє місце у розв'язанні проблеми. Бажано закінчити цей розділ коротким резюме стосовно необхідності проведення досліджень у даній галузі;

 обґрунтовують вибір напрямку досліджень, наводять методи вирішення задач і їх порівняльні оцінки, розробляють загальну методику проведення досліджень. У теоретичних роботах розкривають методи розрахунків, гіпотези, що розглядають, в експериментальних  принципи дії і характеристики розробленої апаратури, оцінки похибок вимірювань;

 з вичерпною повнотою викладають результати власних досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у розробку проблеми. Дається оцінка повноти вирішення поставлених задач, оцінка достовірності одержаних результатів (характеристик, параметрів), їх порівняння з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних праць, обгрунтування потреби додаткових досліджень, негативні результати, які обумовлюють необхідність припинення подальших досліджень.

5.6. Висновки


Цю структурну частину роботи починають з нової сторінки. Заголовок “ВИСНОВКИ” (без лапок) друкують великими літерами симетрично до тексту. Крапку в кінці заголовка не ставлять.

Викладають найбільш важливі наукові та практичні результати, що одержані в роботі, які повинні містити формулювання розв'язаної проблеми (задачі), її значення для науки і практики.

Далі формулюють висновки та рекомендації щодо наукового та практичного використання здобутих результатів. У першому пункті висновків коротко оцінюють стан питання. У наступних  розкривають методи вирішення поставленої в роботі проблеми (задачі), їх практичний аналіз, порівняння з відомими розв'язаннями.

У висновках необхідно наголосити на якісних та кількісних показниках здобутих результатів, обгрунтувати достовірність результатів, викласти рекомендації щодо їх використання.


^ 5.7. Список використаних джерел


Цю структурну частину роботи починають з нової сторінки. Заголовок “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ” друкують (без лапок) великими літерами симетрично до тексту. Крапку в кінці заголовка не ставлять.

До обсягу випускної роботи ця структурна частина не входить.

Список використаних джерел можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (ДСТУ 300895 і ВАК України віддають перевагу цьому способу як найбільш зручному для користування), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Зокрема, потрібну інформацію можна одержати із таких стандартів: ГОСТ 7.184 "Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления", ДСТУ 358297 "Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила", ГОСТ 7.1293 "Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила".

Не слід включати до переліку ті джерела, на які не були зроблені посилання в роботі. Крім того, не рекомендується включати енціклопедичні словники, газети і науково-популярні книги.

Кількість наведених бібліографічних джерел у переліку повинна бути не меншою: для випускної роботи освітньо-кваліфікаційного рівня “Бакалавр” – 40, “Спеціаліст” – 60, “Магістр” – 80.


5.8. Додатки


За необхідністю до додатків доцільно включати:  допоміжний матеріал, що потрібний для повноти сприйняття роботи;  проміжні математичні доведення, формули і розрахунки;  таблиці допоміжних цифрових даних;  протоколи і акти випробувань, упровадження, розрахунки економічного ефекту;  інструкції і методики, опис алгоритмів і програм вирішення задач на ЕОМ, які розроблені під час виконання роботи;  ілюстрації допоміжного характеру.

Додатки оформлюють як продовження роботи на наступних її сторінках з наскізною їх нумерацією або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті дисертації. До обсягу випускної роботи ця структурна частина не входить.

Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово "Додаток ___" і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, “Додаток А”, “Додаток Б” тощо. Один додаток позначається як “Додаток А”.

При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші під назвою дисертації друкують великими літерами слово "ДОДАТКИ".

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад, А.2  другий розділ додатка А; В.3.1  підрозділ 3.1 додатка В.


^ 6. Правила оформлення випускної роботи


6.1. Загальні вимоги


Основні параметри форматування випускної роботи (формат паперу, береги аркушу, нумерація сторінок, міжрядковий інтервал, інтервал між заголовком і текстом, кількість рідків на сторінці, кількість знаків у рядку) наведені в розділі 2.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявилися в процесі написання роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту рисунка) машинописним способом. Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці.

Роздруковані на електронній обчислювальній машині (ЕОМ) програмні документи повинні відповідати формату А4 (мають бути розрізаними), їх включають до загальної нумерації сторінок роботи і розміщують, як правило, в додатках.

Примітки до тексту і таблиць наводять у тих випадках, коли необхідні пояснення або довідкові дані до змісту тексту, таблиць або графічного матеріалу. Примітки не повинні містити вимог.

Примітки слід розміщувати безпосередньо після текстового, графічного матеріалу або в таблиці, до яких відносяться ці примітки, і друкують з абзацного відступу. Примітку до таблиці розміщують у кінці таблиці над лінією, що визначає кінець таблиці.

Якщо примітка одна, то після слова “Примітка” ставлять крапку і з великої літери в тому ж рядку подають текст примітки. Одну примітку не нумерують. Приклад:

Примітка. ______________________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________

Якщо приміток на одному аркуші декілька, їх нумерують послідовно в межах одної сторінки. Після слова "Примітки" ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1. _____________________________________________________________

2. _____________________________________________________________


6.2. Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти тощо) необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання в тексті роботи.

Якщо ілюстрації створені не автором роботи, необхідно при поданні їх дотримуватись вимог чинного законодавства про авторські права.

Креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, що розміщені в роботі, мають відповідати вимогам стандартів “Единой системы конструкторской документации” та “Единой системы программной документации”.

Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, ілюстрацію, розміри яких більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках.

Між вимогами ВАК України, національним державним стандартом ДСТУ 3008-95 “Документація. Звіти у сфері науки і техніки” та міждержавним стандартом ГОСТ 2.105-95 “ЕСКД. Общие требования к текстовым документам” існують деякі розбіжності щодо оформлення ілюстрацій. Так, ВАК України пропонує ілюстрацію позначають словом "Рис. __”, а за ДСТУ 3008-95 та ГОСТ 2.105-95 – повним словом “Рисунок __”. Віддаємо перевагу використанню вимог зазначених стандартів.

Рисунки нумерують послідовно в межах розділу та додатку. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу або додатка і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: “Рисунок 1.2” (другий рисунок першого розділу), “Рисунок Д.1” (перший рисунок додатка Д). Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами, наприклад: “Рисунок 1.1”.

Назву ілюстрації друкують малими літерами з першої великої, розміщують після її номера через дефіс () і в кінці крапку не ставлять. При необхідності ілюстрацію доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис). Підпис під ілюстрацією звичайно має чотири основних елементи:

 найменування графічного сюжету, що позначається словом "Рисунок";

 порядковий номер ілюстрації, який вказується без знака номера арабськими цифрами;

 тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного;

 експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його. Приклад:

Рисунок 1.24  Схема розміщення елементів касети:

1  розмотувач плівки;

2  сталеві ролики;

3  привідний валик;

4  опорні стояки.

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, що пов'язана із ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках: (рисунок 3.1) або зворот типу: "... як видно з рисунку 3.1", або "... як це показано на рисунку 3.1".

Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення (електрографічне копіювання, мікрофільмування). Ілюстрації виконують чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері. В роботі слід застосовувати лише штрихові ілюстрації і оригінали фотознімків. Фотознімки розміром, меншим за формат А4, наклеюють на стандарті аркуші білого паперу формату А4.


6.3. Таблиці


Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті або на наступній сторінці, а при необхідності – у додатку таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. На всі таблиці мають бути посилання в тексті роботи.

Вимоги до оформлення таблиць визначені національним державним стандартом ДСТУ 300895, міждержавним стандартом ГОСТ 2.10595. Вимоги до оформлення таблиць, що визначені ВАК України, незначним чином відрізняються від вимог, що викладені у стандартах. Ці розбіжності за вимогами ВАК України в основному стосуються щодо порядку розміщення слова “Таблиця __” (у правого кінця таблиці) та її тематичного заголовку (симетрично до тексту).

Слід дотримуватися вимог зазначених вище стандартів, як наведено нижче. Слово “Таблиця” вказують ліворуч над таблицею, потім йде її номер і через дефіс з першої великої літери – тематичний заголовок таблиці без крапки у кінці. Скорочення тематичного заголовку таблиці не допускається.

Таблиці нумерують послідовно в межах розділу, а ті, що розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка. Номер таблиці без знака “№” повинен складатися з номера розділу або додатку і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: "Таблиця 1.2 – Основні параметри технологічного процесу" (друга таблиця першого розділу). Якщо в роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами, наприклад “Таблиця 2.1”.

Посилання на таблицю розміщують у вигляді виразу у круглих дужках: (таблиця 2.1) або зворот типу: "... як це видно з таблиці 2.1", або "... як це показано у таблиці 2.1".

Якщо таблиця не вміщується на одній сторінці, її можна продовжити на наступній. При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово "Таблиця __", номер і тематичний заголовок її вказують один раз над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть тільки слова "Продовження таблиці __" і вказують номер таблиці, наприклад: "Продовження таблиці 1.2". Приклад оформлення таблиць наведений на рисунку 6.1.


Таблиця В.1 – Конструктивні розміри шайб в залежності від діаметра різьби кріпильної деталі

У міліметрах

Номіналь-ний діаметр різьби болта, гвинта, шпильки

Внутрішній діаметр шайби

Товщина шайби серії

легкої

нормальної

важкої

a

b

a

b

a

b

2,0

2,1

0,5

0,8

0,5

0,5





2,5

2,6

0,6

0,8

0,6

0,6





3,0

3,1

0,8

1,0

0,8

0,8

1,0

1,2


Продовження таблиці В.1

У міліметрах

Номіналь-ний діаметр різьби болта, гвинта, шпильки

Внутрішній діаметр шайби

Товщина шайби серії

легкої

нормальної

важкої

a

b

a

b

a

b

4,0

4,1

1,0

1,2

1,0

1,2

1,2

1,6

...

...

...

...

...

...

...

...

42,0

42,5





9,0

9,0





Примітка. Тут і далі по тексту таблиці наведені умовно для ілюстрування відповідних вимог до їх оформлення.

Рисунок 6.1 – Зразок виконання таблиць


Заголовки і підзаголовки граф указують в однині. Заголовки граф і рядків таблиці слід писати з першої великої літери, а підзаголовки – з малих, якщо вони складають одне речення з заголовком, або з великої літери, якщо вони мають самостійне значення.

^ Графу “Номер по порядку” до таблиці включати не дозволяється. За необхідністю нумерації показників порядкові номери слід указивать у першій графі (боковику) таблиці перед їх найменуванням без крапки після цифри. Нумерація граф таблиці арабськими цифрами допускається тільки в тих випадках, коли в тексті документа є посилання на них, при розподілу таблиці на частини, а також при переносі частини таблиці на наступну сториінку.

У графах таблиці неможна залишати вільні місця. Якщо дані відсутні,то ставиться дефіс (рисунок 6.1) або слово “немає”.

Якщо всі показники, що наведені в графах таблиці, виражені в одній і тій же одиниці фізичної величини, то її позначення необхідно розміщувати над таблицею праворуч, а при поділі таблиці на частини – над кожною з них, як наведено на рисунку 6.1.

Якщо в більшості граф таблиці наведені показники, що виражені в одних і тих же одиницях фізичних величин, але є графи з показниками, що виражені в інших одиницях фізичних величин, то над таблицею слід писати найменування переважного показника і позначення його фізичної величини, а в підзаголовках останніх граф навести найменування показників і позначення інших одиниць фізичних величин у відповідності з рисунком 6.2.


Таблиця В.2  ... ________________________________

Розміри в міліметрах

Умовний прохід Dу

D

L

L1

L2

Маса, кг,

не більше

50

160

130

525

600

160

80

195

210

170


Рисунок 6.2 – Зразок виконання таблиць


З метою скорочення тексту заголовків і підзаголовків граф окремі поняття замінюють літерними позначеннями, що встановлені держаним стандартом, або іншими позначеннями, якщо вони мають пояснення в тексті або наведені на ілюстраціях, наприклад, D  діаметр, H  висота, L  довжина.

Позначення одиниць плоского кута слід указувати не в заголовках граф, а в кожному рядку таблиці.

Обмежувальні слова “більше”, “не більше”, “менше”, “не менше” тощо повинні бути розміщені в одному рядку або графі таблиці з найменуванням відповідного показника після позначання його одиниці фізичної величини, якщо вони відносяться до всього рядка або графи. При цьому після найменування показника перед обмежувальними словами ставиться кома у відповідності з рисунком 6.2.

Цифри в графах таблиці повинні проставлятися таким чином, щоб розряди чисел у всій графі були розташовані один під одним, якщо вони відносяться до одного показника. В одній графі повинно бути дотримано, як правило, однакова кількість десятичних знаків для всіх значень величини.

Не допускається замінювати лапками цифри, що повторюються у таблиці, математичні знаки, знаки відсотку (%) і номери, що позначають марки матеріалів і типорозміри виробів, позначення нормативних документів.

^ 6.4. Формули в роботі (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу). Формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: формула (А.1)  перша формула додатка А. Якщо у тексті тільки одна формула чи рівняння, їх нумерують за загальними вимогами, як наведено вище.

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у наступному тексті. Інші  нумерувати не рекомендується.

Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формула знаходиться у рамці, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фі-гурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться в середині групи формул і звернене в сторону номера.

Найбільші, а також довгі й громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі й нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують усередині рядків тексту.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символа й числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова "де" без двокрапки.

Рівняння й формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (), множення (х) і ділення (:).

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.

Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити.

^ 6.5. Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, “у роботах [1 – 7] ... “.

При написанні випускної роботи автор повинен давати посилання на всі джерела, які наведені в “Списку використаних джерел”. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовують відомості з джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в роботі, наприклад, посилання на джерело 73, сторінку 35: [73, с.35]; для джерел англійською мовою – [73, р.35], де р – “page” – сторінка англійською мовою.

Допускається наводити посилання на джерела у виносках, при цьому оформлення посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера.

Приклад: цитата в тексті: "... щорічно в Україні утворюється 1,7 мільярдів тон різноманітних твердих промислових відходів... [6] 1)".

Відповідний опис у списку використаних джерел:

6. Бент О.Й. Про розробку концепції ресурсозбереження в мінерально-сировинному комплексі України // Мінеральні ресурси України.1995.N2. С.2021.

Відповідне подання виноски:

______________________________

1) [6] Бент О.Й. Про розробку концепції ресурсозбереження в мінерально-сировинному комплексі України // Мінеральні ресурси України.-1995.-N2.- С.20-21.

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий в джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий";

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення автор-ського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело;

д) якщо необхідно виявити ставлення автора випускної роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

е) якщо автор, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора випускної роботи, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш.  М.Х.), (підкреслено мною.  М.Х.), (розрядка моя.  М.Х.).


^ 7. Пам’ятка рецензенту


Рецензія на випускну роботу починається з констатування освітньо-кваліфікаційного рівня, її складових частин, обсягу та її спрямованості на розкриття кола питань за визначеною темою.

Далі висвітлюються наступні питання:

 визначення рівня актуальності проблеми для виробничого процесу відповідної галузі, чіткості формулювання мети, об’єкта, предмета дослід-ження, та поставлених завдань; визначення ступеня обґрунтованості наукових положень роботи, звернення уваги на висновки і твердження, що викликають сумніви й можуть слугувати підґрунтям дискусії під час захисту;

 відповідність змісту роботи її темі та завданню; повнота розробки теми та її завершеність у цілому, використання нових технологій у навчанні;

 відповідність роботи нормативним документам, зауваження щодо оформлення ;

 конструкторську, технологічну, екологічну та методичну грамотність студента;

 методику дослідження;

 наявність елементів дослідження й узагальнення передового виробничого досвіду;

 наявність розробки питань щодо забезпечення безпечних умов праці під час проведення виробничих технологічних процесів за темою роботи;

 новизну та корисність результатів роботи;

 позитивні якості та конкретний аналіз недоліків за змістом та оформ-ленням роботи;

 висновки про відповідність професійному рівню та можливість до-пуску роботи до захисту.

 Рецензент надає критичні зауваження по роботі, оцінює, в якій мірі вона відповідає вимогам, що пред’являються до структури та оформлення, пропонує її оцінку.


^ 8. Пам’ятка експерту


Експерт перевіряє наступні питання.

1) Відповідність теми випускної роботи затвердженій наказом по університету.

2) Додержання основних нормативних параметрів форматування роботи (див. розділ 2): 2830 рядків на сторінці, 6065 знаків у кожному рядку із врахуванням прогалин між словами за один знак. Нумерація сторінок роботи. Додержання вимог щодо обсягу випускної роботи згідно з освітньо-кваліфікаційним рівнем її з урахуванням того, що до загального обсягу роботи не входять сторінки зі списком використаних джерел та додатків.

3) Яким способом зроблене розміщення використаних джерел у його списку, яку назву має ця структурна частина роботи. Відповідність кількості використаних джєрел рекомендованій згідно з її освітньо-кваліфікаційним рівнем та наявність посилань на сторінках роботи на кожне із наведених джерел. Яким чином зроблені посилання на джерела (див. підрозділи 5.7; 6.5).

Відповідність опису бібліографічних джерел вимогам стандартів: ГОСТ 7.184, ГОСТ 7.1293, ДСТУ 358297.

4) Наявність усіх погоджувальних підписей на титульному аркуші та оформлення його у відповідності до вимог підрозділу 5.1.

5) Відповідність структури та її послідовності в роботі згідно з вимогами розділу 4. Наявність висновків до кожного розділу роботи.

6) Оформлення структурної частини “Зміст” згідно з вимогами підрозділу 5.2.

7) Правильність виконання заголовків усіх структурних частин роботи, додержання інтервалу між заголовками і текстом.

8) Наявність друкарських помилок, описок і графічних неточностей що не виправлені в роботі; скільки є виправлень на одній сторінці (див. підрозділ 6.1).

9) Як оформлені ілюстрації, таблиці, формули та зроблені посилання на них (див. підрозділи 6.26.4).


Схожі:

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонськийдержавнийуніверсите т обсяг, структура та вимоги до оформлення випускної роботи iconПоложення "Про випускні кваліфікаційні роботи студентів хду" міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонський державний університет факультет затверджую
Зразок оформлення титульного аркуша випускної кваліфікаційної роботи окр “бакалавр”, “спеціаліст”, “магістр”
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонськийдержавнийуніверсите т обсяг, структура та вимоги до оформлення випускної роботи iconПоложення "Про випускні кваліфікаційні роботи студентів хду" міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонський державний університет факультет затверджую
Зразок оформлення титульного аркуша випускної кваліфікаційної роботи окр “бакалавр”, “спеціаліст”, “магістр”
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонськийдержавнийуніверсите т обсяг, структура та вимоги до оформлення випускної роботи iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонськийдержавнийуніверсите т
Програму розроблено викладачем Осинцевою Т. В. на основі методичних рекомендацій по складанню програм практики студентів вищих навчальних...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонськийдержавнийуніверсите т обсяг, структура та вимоги до оформлення випускної роботи iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонськийдержавнийуніверсите т інститут психології, історії та соціології

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонськийдержавнийуніверсите т обсяг, структура та вимоги до оформлення випускної роботи iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонськийдержавнийуніверсите т
Програму розроблено старшим викладачем Філіпповою О. М., викладачем Просянніковою Я. М. на основі методичних рекомендацій по складанню...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонськийдержавнийуніверсите т обсяг, структура та вимоги до оформлення випускної роботи iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонськийдержавнийуніверсите т
Програму розроблено старшим викладачем Філіпповою О. М., викладачем Просянніковою Я. М. на основі методичних рекомендацій по складанню...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонськийдержавнийуніверсите т обсяг, структура та вимоги до оформлення випускної роботи iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Національний університет фізичного виховання І спорту України лахно олена геннадіївна
Роботу виконано у Дніпропетровському державному інституті фізичної культури і спорту, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонськийдержавнийуніверсите т обсяг, структура та вимоги до оформлення випускної роботи icon­­­­Про формування варіативної складової
Міністерства освіти І науки, молоді І спорту України, схвалення відповідною комісією Науково–методичної ради з питань освіти Міністерства...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонськийдержавнийуніверсите т обсяг, структура та вимоги до оформлення випускної роботи iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Національний університет фізичного виховання І спорту України арєшина юлія борисівна
Роботу виконано в Інституті фізичної культури Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка, Міністерство...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонськийдержавнийуніверсите т обсяг, структура та вимоги до оформлення випускної роботи iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України
Процес підготовки фахівців в галузі психології завершується написанням та захистом випускної магістерської чи дипломної роботи. З...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи