Всеукраїнська наукова конференція icon

Всеукраїнська наукова конференція




НазваВсеукраїнська наукова конференція
Сторінка1/6
Дата03.11.2012
Розмір0.95 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5   6


Національна Академія педагогічних наук України

Інститут соціальної та політичної психології НАПН України



Всеукраїнська наукова конференція




Актуальні проблеми
психології малих груп



Тези доповідей учасників конференції


14-15 лютого 2011року


Адреса проведення конференції:

г. Київ, вул. Андріївська, 15


Київ 2011

ЗМІСТ


ЗМІСТ 2

Акопян А. Б. Диспозиція малих груп у структурі клубної субкультури (на прикладі закладів розважального характеру) 4

Ананова І. В Невротична вина як результат інтерналізації системи сімейних відносин 7

Барабаш О.Ю. Реалізація творчого потенціалу особистості у групі 11

Варняк І.С. Дослідження творчого потенціалу малої групи на прикладі вивчення креативності особистості 15

Вознесенська О.Л., Павлін Д.О. Групова ідентичність аутсайдера в дитячому колективі 18

Дідковський С. В. Управління малою групою в організаційно-діяльністній грі 22

Данильченко Т.В. Гендерна ідентичність як фактор формування образу тіла 26

Долженкова Г.Г. Психологические особенности оптимизации социальной адаптации малой группы иностранных студентов средствами мелотерапии 30

Кернас А.В. Прикладные аспкты психологического сопровождения профессионального развития спортивных команд как малых групп 34

Колісник О.П. Ідентифікація як базовий психічний механізм духовного саморозвитку особистості і спільноти 38

Кологривова Э.И. Терапевтические возможности группы при переживании горя утраты 42

Коробанова О.Л. Рольове спілкування та мотивація громадської активності молоді 46

Кременчуцька М. К., Каменська Н. Л. Групова меншість як джерело соціального впливу 49

Кудерміна О.І. Психологічні особливості формування професійної ідентичності працівників правоохоронних органів 53

Лозинський О.М. Посадові зловживання в структурі функціонування малої соціальної групи 57

Массанов А.В. Условия преодоления психологических барьеров в семейных отношениях 59

Муханова І.Ф. Визначення життєвої перспективи у сучасній молоді 63

Никоненко Л.В. Теоретичні підходи до визначення лояльності в організаційній психології 67

Ніконова О. Ю. Соціально-психологічні особливості особистості при взаємодії у рольових позиціях рятівника, жертви і агресора 71

Прейс І.В. Результати апробації методики дослідження сімейної лояльності 75

Роговик Л.С. Особливості стосунків учасників групи танцювальної психотерапії 80

Сергиенко И.М. Использование социального атома в виде игрушек в психодраматической работе с фунциональным бесплодием 85

Устінова Н.О. Психологічні аспекти участі жіночого населення Львівської області у діяльності жіночих громадських організацій 89

Фадєєва К.-М. О. Використання групового тренінгу з танцювально-руховими методиками для формування позитивної Я-концепції у підлітків 93

Федотова Т.В. Вивчення креативного художнього продукту у процесі навчальної образотворчої діяльності 95

Чаусова Ю.А. Конструювання сімейних стосунків за допомогою наративу 98

^ Акопян А. Б. Диспозиція малих груп у структурі клубної субкультури (на прикладі закладів розважального характеру)

УДК 159.9

Акопян А. Б.

аспірант кафедри клінічної психології,

Одеський національний університет імені І.І.Мечникова


^ ДиспозицІя малИх груп У структурІ КЛУБНОЇ СУБКУЛЬТУРИ (НА ПРИКЛАДІ ЗАКЛАДІВ РОЗВАЖАЛЬНОГО характерУ)

На сьогоднішній день увага соціальних психологів привертає таке явище, як клубна субкультура та динаміка цінностей індивідів інтегрованих у неї. Субкультура - соціальне угруповання, об'єднане тим, що кожний з її представників відносить себе до неї (тобто ідентифікує). Субкультури виникають навколо певного центру або ініціатора, який позиціонує певні нововведення в певній сфері та формує цілісну картину світу, відношення до нього.

Поняття субкультури як групи людей, що навмисно обирають стиль і цінності, яким віддають перевагу меншості, увів американський соціолог Девід Райзмен. Більш ретельний аналіз явищ й понять субкультури провів Дік Хебдидж у своїй книзі " Субкультура : значення стилю". На його думку, субкультури залучають людей зі схожими смаками, яких не задовольняють загальноприйняті стандарти й цінності. Француз Мішель Мафессолі у своїх працях використовував поняття "міські племена" для позначення молодіжних субкультур. У СРСР для позначення членів молодіжних субкультур використовувався термін "Неформальні об'єднання молоді", звідси жаргонне слово "неформали".

Люди ідентифікуючі себе з певною субкультурою можуть формувати групи безпосереднього спілкування, що й відбувається у випадку клубної субкультури. Для позначення субкультурного співтовариства в такому випадку використовується жаргонне слово "тусовка" (версії походження слова: у класичній термінології фрази "перетасувати карти", "спасувати,тасувати колоду" походять від французького дієслова "tasser" в одному з його значень). Поняття "тусовка" ґрунтується на протиріччі - це об'єднання людей, спрямованих скоріше до індивідуального самоствердження, чому до консолідації.

Предметом нашого дослідження є феномен "тусовок", як об'єднання людей які відвідують клубні заклади розважального типу.

Заклади розважального характеру є як би "живильною" базою, місцем для втілення тусовок. Чим більше тусовка, тем більший ареал вона покриває. Можлива мала маргінальна тусовка (звичайно її чисельність виміряється порядком сотень людей) - вона базується в одному закладі розважального характеру, де й проходить увесь її життєвий цикл. Можлива більша тусовка (як правило її чисельність виміряється порядком багатьох тисяч людей) - вона може охоплювати великий ареал, що включає в себе декілька, а то й десятки закладів, але природно, зі своїми пріоритетами.

Наведемо ряд основних характеристик, які є необхідними для розуміння динамічних процесів у тусовці.

Ємність "тусовки" - визначається місцем проведення й форматом самого заходу. Розрізняють критичний мінімум, комфортну місткість і критичний максимум.

Статус "тусовки" - це інтегральний соціальний статус людей, що формують "тусовку". Є певні категорії людей, які не можуть змішуватися. Звичайно, контроль над статусом досягається за допомогою функції "FACECONTROL" (механізм, який використовується організаторами заходів, для допущення до нього осіб, що відповідають очікуванням референтної групи).

Формат "тусовок" - характеристика, яка відповідає за форму й напрямок розваг. Визначається відмінністю в ініціаторові заходу.

Ґрунтуючись на даних параметрах у порядку загальної моделі ми класифікували "тусовки" по двом основним факторам:

- "соціальний статус" показує ступінь формального впливу індивіда в суспільстві, фінансові можливості та інше.

- "ступінь прогресивності" показує, наскільки окремий індивід інтегрований у тусовку, "просунення", неформальний вплив у тусовці.

Схематично сукупний вплив даних факторів легше всього зобразити скориставшись "Ґратами Келлі" (мал. 1):


Cool – Popular

Cool-Progressive






Underground-Popular


Underground-Progressive



Ступінь прогресивності

Мал. 1. Рівні інтегрованості в клубну субкультуру

По горизонталі:

  • progressive (100%) - найбільш просунутий формат, природно завжди для звуженого кола людей.

  • popular (0%) - так званий, народний формат. Для широкої цільової аудиторії.

По вертикалі:

  • underground (0%) - найбільш бідна публіка.

  • сool (100%) - суспільна еліта - найбільш забезпечена в матеріальному плані публіка.

Крім того, можна виділити незліченну кількість серединних характеристик.

Дана класифікація дозволила нам виділити чотири класи "тусовки", які визначають диспозицію малих груп у структурі клубних закладів розважального характеру.

^ Ананова І. В Невротична вина як результат інтерналізації системи сімейних відносин

Ананова І. В.

старший викладач кафедри психології і педагогіки

Київського національного лінгвістичного університету


^ НЕВРОТИЧНА ВИНА ЯК РЕЗУЛЬТАТ ІНТЕРНАЛІЗАЦІЇ
СИСТЕМИ СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН


Розвиток сучасного суспільства ставить перед людиною все більш складні і почасти нездійсненні завдання, що сприяє появі різноманітних емоційних та невротичних розладів. Суспільство „приймає” тільки „ідеальну людину”, яка є успішною в усіх сферах життя. Внаслідок чого інтерналізація власне людського, соціокультурного фактору є гіпертрофованою, створюється конфлікт між природно-біологічним та соціальним. Ще більше посилює цей конфлікт тисячолітня Християнська традиція проголошувати гріховним те, що суперечить її головним цінностям: прагненню до бідності, до покори і до доброчесності. Зрозуміло що суперечливі вимоги врешті решт призводять до появи невротичних порушень, зокрема невротичного переживання вини внаслідок не виправдання суспільних (батьківських) вимог.

Об’єктом дослідження ми обрали невротичну вину, а предметом – механізми формування невротичної вини в малій групі. Мета дослідження полягає у виявленні результату інтерналізації сімейних відносин (ставлення батьків до дитини) в структурі переживання невротичної вини.

Вирішальну роль у формуванні та розвитку почуття вини відіграє сімейна соціалізація. Методи виховання та впливу на дитину з метою контролю її поведінки, які використовують батьки, інтерналізуються і трансформуються у способи внутрішнього контролю. Дитина імітує як схвалення і прояви любові до себе, так і осуд та критику на свою адресу, які отримують від батьків. За рахунок механізмів ідентифікації з батьками та інтерналізації системи норм і заборон розвивається внутрішній контроль – система Суперего, а також формується важлива соціальна здатність людини – переживати почуття вини (як складова цієї системи).

Постає питання про існування специфічних умов інтерналізації сімейних взаємовідносин, за яких формується саме невротична вина. В результаті аналізу літератури нам вдалося виділити ті специфічні фактори сімейного виховання та особливості взаємодії батьків з дитиною, що є основою для розвитку невротичного переживання вини. Наслідки таких виховних впливів у якості внутрішніх диспозицій переживання вини (структурних і функціональних компонентів) можна виявити у дорослої людини. У невротика ця структура буде якісно відрізнятися від структури здорової людини, на користь „каральних методів”.

Емпіричне дослідження проводилось на трьох групах досліджуваних: 1) група „норма”відносно здорові люди без емоційної та невротичної патології (60 осіб); 2) група „норма-невроз” – особи з ризиком виникнення неврозу (з певними невротичними порушеннями, що діагностувались за допомогою методики експрес-діагностики неврозу Хека–Хесса) (42 особи); 3) група „невроз” – хворі з невротичними розладами, що перебували на стаціонарному або амбулаторному лікуванні у психіатричній клініці (48 осіб).

Вимірювання вираженості та особливостей прояву вини здійснювалось за допомогою ряду психодіагностичних методик: шкали вини Айзенка (особистісна здатність до вини); шкали совістливості; модифікації методики Дембо-Рубінштейн, для визначення суб’єктивної оцінки здатності до переживання вини та її інтенсивності; сконструйованої нами методики „Невротична вина”, шкали якої визначають прояви невротичної вини: готовність звинувачувати себе, очікування покарання, орієнтація на соціально прийнятну поведінку, здатність жалкувати і каятися, поблажливе ставлення до себе.

З метою виявлення диференціюючих відмінностей у переживанні невротичної вини ми 1) порівняли рівень вираженості вини в усіх 3-х групах досліджуваних за результатами вищеописаних методик (відмінності у групах визначалися на основі критеріїв t-Ст’юдента та U-Манна-Уітні; 2) здіснили кореляційний аналіз усіх показників невротичної вини і особливостей переживання вини та совістливості (на основі коефіцієнтів кореляції r-Пірсона та r-Спірмена). Обчислення здійснювалось за допомогою пакету SPSS.

Отримані результати дозволили зробити наступні висновки:

  1. Схильність почуватися винним є невротичною характеристикою, оскільки особи з невротичними відхиленнями і розладами мають значно вищий ступінь здатності до переживання вини, в тому числі і проявів невротичної вини. На наявність невротичних порушень вказує переоцінка інтенсивності переживання вини.

  2. У здорових осіб без невротичної патології ступінь вираженості переживання вини прямо відображає ступінь внутрішнього напруження (невротичного конфлікту). Межовий невротичний стан характеризується розщепленістю переживання вини: відокремленістю власне невротичних ознак, нормативної інстанції (Суперего) та готовності до самозвинувачення. Невротичне патологічне переживання вини характеризується цілісністю і відображає структуру нормативної інстанції особистості (Суперего).

  3. Результат інтерналізації системи сімейних відносин (караючого і схвалюючого ставлення батьків) чітко виділяється у структурі невротичного переживання вини. Причому для невротичного порушення доклінічного рівня виявлені „ставлення”: покарання (як результат надмірної критики, докорів, образ і т.д.) і схвалення (як надмірне прагнення дотримуватись норм) є складовими невротичної вини. Патологічне невротичне порушення об’єднує ці „ставлення” в єдине цілісне переживання вини, причому покарання тісно пов’язане з виною, а схвалення поруч з вимогами дотримуватись соціальних норм містить і поблажливе ставлення до себе, яке скоріше за все виконує захисну функцію. Отже, у формуванні невротичної вини провідну роль виконує „покарання”, у найрізноманітніших своїх проявах.

^ Барабаш О.Ю. Реалізація творчого потенціалу особистості у групі

УДК 159.923

Барабаш О.Ю.

аспірант кафедри клінічної психології,

Одеський національний університет імені І.І.Мечникова


^ РЕАЛІЗАЦІЯ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСОБИСТОСТІ У ГРУПІ


Проблема реалізації творчого потенціалу особистості, творчої продуктивності привертала увагу мислителів багатьох епох світової культури й у цей час не втратила своєї актуальності. Зростаючий науковий інтерес обумовлено процесом гуманізації сучасного суспільства. Зміни, що відбуваються в суспільстві, жадають від фахівців у різних областях діяльності нестандартних творчих рішень. Щоб підготувати конкурентоспроможного індивіда вже на рівні школи треба навчити дитину ефективно використовувати свій потенціал, у тому числі і його творчу складову. На жаль, частіше зустрічається репродуктивна, а не творча активність, що істотно ускладнює процес самовираження, самореалізації й самоактуалізації особистості й знецінює соціальну значущість «творчого» продукту.

Сучасні психолого-педагогічні технології дозволяють розвивати творчі здатності дошкільників, школярів, студентів і навіть дорослих, що, по суті, повинне приводити до загальної творчої самореалізації й збільшувати творчу продуктивність людства. Однак цього не відбувається. І справа часто не у відсутності творчих здатностей, а у відсутності можливостей, або умов, що забезпечують ефективну творчу самореалізацію. У зв'язку із цим існує протиріччя між поступально зростаючим творчим потенціалом людини й рівнем його реалізації.

Виникають закономірні питання: при яких умовах актуалізується творчий потенціал особистості? Чи можна мати високий рівень розвитку творчого потенціалу, але при цьому не проявляти свою творчу сутність, тобто не бути творчою людиною? У зв'язку із цим вивчення творчого потенціалу креативності є однієї з найбільш актуальних проблем сучасної психологічної науки.

У роботах Ю.Н. Кулюткіна, И.О. Мартинюк, А.М. Матюшкіна творчий потенціал розглядається як складне, інтеграційне системне утворення, властиве кожній здоровій людині. Однак, термін «творчий потенціал» часто використовується як синонім поняття «креативність».

Розробкою проблеми творчих здатностей (креативності) і можливості їхнього прояву у вітчизняній і закордонній науці займалися Л.Л. Терстоун, Е. Де Боно, Дж. Гілфорд, Дж. Рензуллі, Є.П. Торренс, Д.Б. Богоявленська, В.Н. Дружинін, Б.М. Тєплов, А. М. Матюшкін, Я. А. Пономарьов та ін.

Незважаючи на це, дотепер дослідники не дійшли згоди, навіть із приводу того, чи існує креативність або вона є науковим конструктом.

Як предмет нашого дослідження ми виділили феномен впливу творчого потенціалу класу на реалізацію творчих здатностей (креативності) дитини.

Якщо клас є соціальним об'єднанням, яке може бути підведене під поняття "мала група", ми має право опиратися на той науковий багаж, який накопичений соціальною психологією за кілька десятиліть, тобто можна простежити процес перетворення класу у високорозвинену малу групу.

Головним суб'єктом, експериментатором і дослідником, що розвиває в дітей творчий потенціал і створює умови для його реалізації у шкільних установах педагог є. Роль вчителя в розвитку творчого потенціалу школяра відрізняється від традиційної ролі педагога як носія знань. Перед ним стоїть інше завдання: не передати знання, а розкрити власні можливості учня.

Але не можна виключати з уваги і загальний потенціал класу як групи, що згідно теорії Курта Левіна формує «психологічне поле». У зв’язку з цим гостро постає питання профілізації учбових класів. Спеціалізація сприяє гуманізації навчального процесу, тому що відповідає різноманітності інтересів, здатностей людини, сприяє розвитку творчого потенціалу учнів. Діти заражаються творчістю, у такий спосіб створюється колектив однодумців.

^ Дана робота надає результати дослідження диференціації творчого потенціалу підлітків, що починають навчання в профільних класах. Було досліджено два профільних класи: гуманітарний та математичний.

В процесі роботи були використано методики, що діагностують певні властивості темпераменту, креативності та творчого потенціалу особистості.

У ході експериментального аналізу поставленої проблеми нами були отримано результати, що дозволили сформулювати наступні висновки:

Високий показник соціальної ергічності досить високий в обох класах (гуманітарії - 75%, математики - 62,5%), що говорить не тільки про переважно екстернальну спрямованість більшості підлітків, але й про стійку потребу в соціальних контактах, освоєнні соціальних форм діяльності, загальної соціальної зацікавленості.

У дітей обох спеціалізацій рівень розвитку невербальної креативності достатньо високий (середній рівень 76,4%, високий - 23,5%). Це означає, що в учнів обох спеціалізацій присутні особистісні якості, що сприяють креативності, однак, фактором, що сковує уяву, може виступати страх невдачі. У тому числі й соціальному сенсі.

Рівень потенційних можливостей соціальної креативності трохи вище у учнів-гуманітаріїв в порівнянні зі учнями-математиками (у них зустрічаються високий - 8,8% і дуже високий - 2,9% рівні розвитку соціальної креативності, що відсутній у математиків). Крім того, самооцінка творчого потенціалу учнями-гуманітаріями та учнями-математиками адекватна й свідчить про наявність у вибірці достатніх творчих можливостей.

Таким чином, можна зробити підсумковий висновок про те, що творчий потенціал профільної групи учнів здатен інтегруватися в можливості особистості.
  1   2   3   4   5   6

Схожі:

Всеукраїнська наукова конференція iconСумський державний університет факультет іноземної філології та соціальних комунікацій 19-20 квітня 2013 року в Сумду відбудеться Всеукраїнська наукова конференція студентів, аспірантів та викладачів
Відбудеться Всеукраїнська наукова конференція студентів, аспірантів та викладачів
Всеукраїнська наукова конференція iconП. круцяк володимир миколайович (1936-2000) 4 всеукраїнська наукова конференція

Всеукраїнська наукова конференція iconДодаток №3 до наказу №72 оп від 24. 02. 2011 р. План проведення науково-технічних заходів
Всеукраїнська наукова – теоретична інтернет- конференція «Інтелект. Особистість. Економіка»
Всеукраїнська наукова конференція iconНформаційнийлис т 21 листопада 2012 року
Чернігівському національному педагогічному університеті імені Т. Г. Шевченка буде проведена Всеукраїнська наукова конференція «Треті...
Всеукраїнська наукова конференція iconВсеукраїнська наукова конференція «Застосування математичних методів в науці І техніці»
Заповнені реєстраційні форми просимо надіслати на адресу оргкомітету (поштою, електронною поштою, факсом)
Всеукраїнська наукова конференція iconМіжнародні етнонаціональні та регіональні чинники національної пам'яті”
Читання проводитимуться 17 травня 2013 р в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини як всеукраїнська наукова...
Всеукраїнська наукова конференція iconПлан проведення науково-технічних заходів у донецькому національному університеті економіки І торгівлі імені михайла туган-барановського на 2011 рік
Всеукраїнська наукова – теоретична інтернет- конференція «Інтелект. Особистість. Економіка»
Всеукраїнська наукова конференція iconВсеукраїнська наукова конференція «Актуальні проблеми психології малих груп»
Слюсаревський Микола Миколайович, член-кореспондент напн україни, директор іспп напн україни
Всеукраїнська наукова конференція iconП’ята міжнародна наукова конференція «українська діаспора: проблеми дослідження»
Національному університеті «Острозька академія» відбудеться П’ята міжнародна наукова конференція
Всеукраїнська наукова конференція iconМіністерство освіти, І науки України Херсонський державний університет Інститут української мови нан україни Інформаційний лист
Херсонського державного університету відбудеться Всеукраїнська наукова конференція "Сучасні орієнтири філологічної науки"
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи