Методичні вказівки до лабораторних, практичних, індивідуальних та самостійних занять для студентів спеціальності: 0102 фізичне виховання та спорт icon

Методичні вказівки до лабораторних, практичних, індивідуальних та самостійних занять для студентів спеціальності: 0102 фізичне виховання та спорт




НазваМетодичні вказівки до лабораторних, практичних, індивідуальних та самостійних занять для студентів спеціальності: 0102 фізичне виховання та спорт
Сторінка1/4
Дата03.11.2012
Розмір1.03 Mb.
ТипМетодичні вказівки
  1   2   3   4






Міністерство освіти і науки України

Миколаївський державний університет

ім. В.О.Сухомлинського

Кафедра біологічних основ фізичного виховання та спорту


Рожков І.М.

Спринь О.Б.

Голяка С.К.


Вікова фізіологія


Методичні вказівки до лабораторних, практичних, індивідуальних та самостійних занять для студентів спеціальності: 0102 – фізичне виховання та спорт


Миколаїв – 2008




Укладачі:

Рожков І.М. – доктор біологічних наук, професор Миколаївського державного університету ім. В.О.Сухомлинського, завідувач кафедри біологічних основ фізичного виховання та спорту

Спринь О.Б. - кандидат біологічних наук, доцент Херсонського державного

університету

Голяка С.К. - кандидат біологічних наук, доцент Херсонського державного

університету


Рецензенти:

Лизогуб В.С. – доктор біологічних наук, професор Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

Олейник В.П. – кандидат медичних наук, доцент Миколаївського державного університету ім. В.О.Сухомлинського

Кошелєва В.Д. – кандидат біологічних наук, доцент Херсонського державного університету


^

ЗМІСТ стор

Вступ…………………………………………………………………………………4

Розділ 1. Тематичний план курсу………………………………………………….6

Розділ 2. Правила техніки безпеки…………………………………………………7

Розділ 3. Методичні вказівки щодо проведення практичних занять…………….8

Розділ 4. Методичні вказівки щодо проведенні індивідуальних занять………..27

Розділ 5. Завдання і методичні вказівки до самостійної роботи над курсом…..50

Розділ 6. Питання для самопідготовки до заліку………………………………...57

Розділ 7. Список основної навчальної літератури……………………………….59

ВСТУП

Завдання курсу "Вікова фізіологія" – дати студенту, майбутньому педагогу сучасні знання про вікові особливості організму, що розвивається, його взаємодію з навколишнім середовищем; озброїти розумінням закономірностей, які визначають принципи збереження і зміцнення здоров’я школярів, умови високої працездатності учнів у різних видах навчально-пізнавальної діяльності. Ці знання необхідні педагогу для того, щоб він міг на науковій основі організувати процес навчально-виховної роботи з учнями різного віку, брати активну участь у фізичному та трудовому вихованні школярів, піклуватись про охорону здоров’я дітей.

В даному курсі велика увага приділяється питанню морфо-фізіологічних особливостей дітей та підлітків, фізіології нервової системи, вищої нервової діяльності, аналізаторів, дуже важливим для правильного розуміння основних питань вікової психології та педагогіки.

Методичні вказівки “ Вікова фізіологія” рекомендовані для вивчення означеного курсу для денної, заочної і екстернатної форми навчання.

^

ПрогРама курсу


1. Вступ. Предмет вікової фізіології. Вікова фізіологія як самостійна гілка фізіології людини та тварин. Зв’язок її з іншими фізіологічними дисциплінами. Етапи історичного розвитку вікової фізіології. Поняття про біологічний та фізіологічний вік, ріст і розвиток людини. Вплив середовища на ріст і розвиток. Акселерація та ретардація розвитку.

Підходи і обгрунтування поділу індивідуального розвитку на окремі вікові періоди. Антенатальний і постнатальний онтогенез. Ріст і розвиток в процесі антенатального онтогенезу, критичні періоди. Переломні етапи постнатального онтогенезу (ранній, дошкільний та шкільний вік, стаціонарний стан). Вікові особливості різних систем організму. Співвідношення нервових і гуморальних механізмів регуляції на різних етапах онтогенезу. Роль процесів регулювання в різні вікові періоди.

^ 2. Розвиток і вікові зміни нервової системи. Нервова система у пренатальний період. Рефлекторні реакції у різні вікові періоди. Уроджені рефлекси з різних аналізаторів. Онтогенез сенсорних систем. Функціональне становлення кори і підкоркових структур. Вікові особливості вищої нервової діяльності. Антенатальний і ранній постнатальний періоди. Дошкільний та шкільний вік. Доросла людина. Вища нервова діяльність у старечому віці.

^ 3. Опорно-руховий апарат. Ембріональне закладання скелету. Розвиток кісток. Кісткова тканина у різні вікові періоди. Особливості формування і осифікації кісток окремих відділів скелету у постнатальний період. Зміни структури і функцій м’язів з віком. М’язова працездатність і вік. Розвиток рухової активності у дітей. Вікові зміни координації рухів.

4. Дихання. Вікові зміни режимів дихання. Дихання у плода. Надходження кисню та видалення вуглекислого газу, транспорт газів кров’ю. Структурно-функціональна характеристика дихальної системи плода та стан регуляторних механізмів. Дихальна система в неонатальний період. Перший вдих і становлення зовнішнього дихання. Легенева вентиляція і вік. Вікові особливості регуляції дихання. Дихання за м’язової роботи.

^ 5. Вікові особливості системи крові. Загальні властивості крові в онтогенезі. Форменні елементи крові і процес кровотворення. Періоди кровотворення: в жовточному мішку, гепато-ліенальний період, кровотворення у червоному кістковому мозку. Імунітет у різні вікові періоди. Онтогенез системи зсідання крові. Зсідання у антенатальному та постнатальному періодах. Гематологічні зміни при різних умовах життя і діяльності людини.

^ 6. Серцево-судинна система і вік. Становлення системи кровообігу. Особливості кровообігу ембріона та плода. Зміни гемодинаміки в онтогенезі. Вроджені вади розвитку серцево-судинної системи. Віковий розвиток структури та функцій серцевого м’яза в онтогенезі. Скоротлива здатність серця. Електрична активність. Вікові зміни показників роботи серця. Структура та функції судин у пренатальному та постнатальному онтогенезі. Основні гемодинамічні показники і вік. Вікові особливості гемодинамічних реакцій.

^ 7. Травні процеси і обмін речовин. Значення травної системи в антенатальний період. Вікова динаміка секреції слини. Шлунок. Розвиток залозистого апарату та ензимогенних реакцій. Вікові особливості нервової та гуморальної регуляції. Підшлункова залоза. Розвиток її секреторної функції. Вікові зміни структури та функцій залози. Печінка, вікові зміни функцій. Макро- і мікроструктура, регенеративні можливості. Жовчоутворення. Кишечник. Вікові зміни структури слизової оболонки тонкого кишечника. Функції тонкої кишки. Порожнинне і мембранне травлення та їх вікові зміни. Всмоктування. Рухова функція травної системи в пренатальному і постнатальному онтогенезі. Зміни метаболізму в онтогенезі. Синтез специфічних білків. Вікова динаміка основного обміну.

8. Нирки. Функції нирок у внутрішньоутробний період. Загальна вікова динаміка структури і функції нирок. Вікові зміни процесів та механізмів сечоутворення.

^ 9. Ендокринна система у різні вікові періоди. Гіпофіз. Соматотропний гормон і регуляція росту. Епіфіз. Його впливи на статеве дозрівання. Щитоподібна залоза, її вплив на ріст і розвиток організму дитини. Тимус та імунні процеси. Наднирники. Інсулярний апарат. Статеві залози. Статеве дозрівання і статеві функції. Вікові особливості загального ендокринного статусу.

РОЗДІЛ.1.Тематичний план курсу


План лекцiйного курсу для студентiв


1. Вступ. Загальнi закономiрностi росту та розвитку дiтей та пiдлiткiв (2 год.).

2. Фiзiологiя нервової системи, її вiковi особливостi (2 год.).

3.Аналiзатори. Будова, функцiї, вiковi особливостi зорового і слухового аналiзаторів (2 год.).

4. Вища нервова дiяльнiсть, її становлення в процесi розвитку дитини (2 год).

5. Будова, функцiї, вiковi особливостi опорно-рухової системи.

6. Будова, функцiї та вiковi особливостi дихальної системи (2 год.).

7. Будова, функцiї, вiковi особливостi серцево-судинної системи (2 год.).

8. Будова, функцiї, вiковi особливостi системи органiв травлення (2 год.).


^

План практичних занять


1. Методи вивчення та оцiнки фiзичного розвитку школяра (2 год.).

2. Фiзiологiя нервової системи, її вiковi особливостi (2 год.).

3. Будова та функцiї системи органiв руху, її вiковi особливостi (2 год.).

4. Вища нервова дiяльнiсть людини. Сприйняття, увага та пам'ять (2 год.).


^

План індивідуальних занять


1. Вища нервова діяльність. Сприйняття, увага, пам’ять та мислення (продовження)(2 год.)

2. Аналiзатори. Будова та функцiї зорового аналiзатора, його вiковi особливостi. (2 год.).

3. Слуховий, тактильний, нюховий та смаковий аналізатори та їх вікові особливості (2 год.)

4. Будова та функцiї системи органiв дихання, її вiковi особливостi (2 год.).

5. Будова та функцiї серцево-судинної системи, її вiковi особливостi (2 год.).

6. Вікові особливості харчування дітей (2 год).


^ РОЗДІЛ 2. ПРАВИЛА ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ


1. До початку роботи уважно оглянути робоче мiсце, перевiрити стан електроприладiв в аудиторiї.

2. Працювати уважно, зосереджено, дотримуючись iнструкцiй, вимог викладача.

3. По закiнченнi роботи прибрати робоче мiсце, прилади здати викладачу.

4. Забороняється користування несправними електроприладами.

5. Забороняється користуватися вiдкритим вогнем, палити.

6. При виникненнi будь-якої аварiйної ситуацiї негайно сповiстити викладача.

7. При виявленнi ознак загоряння органiзувати евакуацiю людей, викликати пожежну команду за телефоном 01.

8. Вiдповiдальнiсть за стан технiки безпеки пiд час проведення практичних занять несе викладач.


РОЗДІЛ 3. Методичні вказівки щодо проведення практичних занять

^

Практичне заняття № 1



Тема: Методи вивчення та оцiнки фiзичного розвитку школяра.

Мета: Ознайомитися з методиками антропометричних дослiджень: соматометрiєю, фiзiометрiєю, соматоскопiєю. Навчитися давати оцiнку фiзичному розвитку школяра; методом соматоскопії визначати перші ознаки захворювання.


^ Організм людини – це складна ієрархічно організована система систем органів, яка забезпечує зв’язок з зовнішнім середовищем, підтримку гомеостазу та формування цілісної поведінки.

^ Збереження гомеостазу – сталого внутрішнього середовища – є абсолютно необхідною умовою існування будь-якого багатоклітинного організму.

Клітина – це структурна одиниця нашого організму, яка, в свою чергу, має надзвичайно складну будову і організацію. Сукупність клітин, які подібні за походженням, будовою та функцією, утворюють тканину. Розрізняють 4 основних типи тканин: сполучна, епітеліальна (покровна), м’язова та нервова. Кожна з них має певні властивості і виконує специфічні функції. Тканини утворюють органи, які складаються з кількох видів тканин, але одна з них завжди переважає і зумовлює головну функцію органу. Органи, які разом виконують певну функцію, утворюють систему органів (наприклад, дихальна, травна та ін.).

Тимчасове об’єднання різних органів і систем, спрямоване на виконання якоїсь одної функції в даний момент, називають функціональною системою. Цей рівень організації вищий, ніж системний, але нижчий, ніж організменний.

Клітини кожного організму безпосередньо не контактують із зовнішнім середовищем, вони омиваються кров’ю, лімфою, тканинною рідиною. Це і є внутрішнє середовище, сталий склад якого підтримується завдяки процесам саморегуляції. Саморегуляція – властивість біологічних систем підтримувати різноманітні фізіологічні та біохімічні показники на сталому рівні (температура, артеріальний тиск, склад крові та ін.).

Саморегуляція забезпечується нервовою та гуморальною регуляцією, які тісно пов’язані між собою і об’єднують організм в одне ціле, завдяки чому він стає значно стійкішим до змін внутрішнього і зовнішнього середовищ.

Серед інших загально-біологічних властивостей живої матерії важливе місце займають процеси росту та розвитку. Процес розвитку протікає стрибкоподібно, і в різні періоди життя відбуваються не тільки кількісні, але і якісні зміни. Розвиток організму в широкому розумінні – це підвищення рівня складності в організації і взаємодії всіх його систем. Розвиток включає в себе три основних процеси: ріст, диференціацію органів і тканин та формування (надбання організмом властивих йому форм).

До найважливіших закономірностей росту та розвитку дітей відносять нерівномірність та безперервність росту і розвитку, гетерохронію і явище випереджуючого дозрівання життєво важливих функціональних систем.

В процесі індивідуального розвитку окремі органи і системи дозрівають поступово і завершують свій розвиток в різному віці. Це і зумовлює особливості функціонування організму дітей в різні вікові періоди. Основними етапами розвитку є внутрішньоутробний (0-2 міс. – ембріональний і 2-9 міс. – плодовий, або фетальний) і постнатальний, який починається з моменту народження. Під час внутрішньоутробного розвитку відбувається закладка органів і тканин, їх диференціація. В постнатальному періоді продовжується дозрівання органів і систем, йде значна якісна перебудова в функціонуванні організму. Гетерохронія розвитку органів і систем зумовлює специфіку функціональних можливостей організму різного віку, що необхідно враховувати.

Ось чому виникла необхідність в створенні класифікації періодів росту та розвитку і їх вікових меж. Зараз найбільш розповсюдженою є наступна:

І – новонароджений – 1-10 днів

ІІ – грудний вік – 10 днів – 1 рік

ІІІ – раннє дитинство – 1-3 роки

IV – перше дитинство – 4-7 років

V – друге дитинство – 8-12 років – хлопчики; 8-11 років – дівчатка

VI – підлітковий вік – 13-16 років – хлопчики; 12-15 років – дівчатка

VII – юнацький вік – 17-21 – юнаки; 16-20 років – дівчата

VIII – зрілий вік, І період – 22-35 років – чоловіки; 21-35 років – жінки

IX – зрілий вік, ІІ період – 36-60 років – чоловіки; 36-55 років – жінки

Х – похилий вік – 61-74 роки – чоловіки; 56-74 роки – жінки

ХІ – старечій вік – 75-90 років

ХІІ – довгожителі – 90 років і більше.

Кожний віковий період характеризується своїми специфічними особливостями. Період від одного вікового етапу до наступного позначають як переломний етап індивідуального розвитку, або критичний період. Тривалість окремих вікових періодів може змінюватись за часом у окремих людей в залежності від цілого ряду факторів – соціальних, генетичних, екологічних, способу життя та ін. Дуже впливає на це стан здоров’я людини – хвороба може значно прискорювати хід біологічного годинника і скорочувати тривалість всіх періодів, тому формування і збереження здоров’я – одна з найважливіших задач вихователя і вчителя.
Лiтература

1. Лекцiйний матерiал.

2. Безруких М.М. и др. Возрастная физиология. – М.: Академия, 2003. – 416 с.

3. Ермолаев Ю.А. Возрастная физиология. - М.: Высшая школа, 1985. - С. 21-48.

4. Маруненко І.М. Анатомія і вікова фізіологія з основами шкільної гігієни. – К.: Професіонал, 2004. – 480 с.

5. Хрипкова А.Г. Вiкова фiзiологiя. - К.: Вища школа, 1982. - С. 9-22.


Питання для самопiдготовки та контролю

1. Основнi положення клiтинної теорiї.

2. Тканини, органи, системи органiв.

3. Органiзм людини як єдине цiле.

4. Гомеостаз i регуляцiя функцiй в органiзмi.

5. Вiкова перiодизацiя.

6. Дати визначення понять: фiзичний, бiологiчний, психiчний розвиток.

7. Показники, якi визначають бiологiчний вiк, їх роль на рiзних етапах розвитку.

8. Iндивiдуалiзуючий i генералiзуючий методи оцiнки фiзичного розвитку.

9. Вимоги до соматометричного методу оцiнки фiзичного розвитку.

10. Стандарти фiзичного розвитку.

11. Оцiнка розвитку за даними антропометрiї.

12. Гармонiйний i дисгармонiйний розвиток.

Завдання для самостiйної роботи на занятті


Завдання 1.Вивчити основні типи тканин

Розглянути під мікроскопом гістологічні препарати: одношаровий епітелій, гіаліновий хрящ, кісткову тканину, посмуговані м’язи та нервову тканину. Замалювати клітини різних тканин і зробити позначення основних структурних компонентів: ядра, плазмолеми, цитоплазми та органел. Зробити висновок щодо різних форм клітин, що входять до складу різних тканин. Заповнити таблицю.

Таблиця 1.

Порівняльна характеристика типів тканин

Тип тканини

Особливості будови

Функції

форма

ядро

органоїди

Епітеліальна

Сполучна:

-гіаліновий хрящ

-кісткова тканина

М’язова тканина

Нервова тканина













За таблицями розглянути різні типи тканин та записати в зошит класифікацію тканин з прикладами та особливості будови кожного типу тканин.


^ Завдання 2. Проведення антропометричного дослiдження.

Записати в протокол iнiцiали, стать, вiк сусiда за робочим столом. Визначити i записати:

- соматометричнi показники: зрiст, вагу, окружнiсть грудної клiтки (ОГК) в станi спокою, на вдиху та пiд час видиху;

- фiзiометричнi показники: м'язову силу правої та лiвої кистi, станову тягу, життєву ємкiсть легень (ЖЄЛ);

- соматоскопiчнi показники: стан шкiри обличчя, видимих слизових оболонок, склери очей, ступiнь жировiдкладення, розвиток м'язiв, поставу.

Дати оцiнку фiзичного розвитку за даними антропометрiї.


^ Завдання 3. Визначити показники фізичного розвитку.

  1. Вагово-зростовий індекс

ВЗІ ═ Вага (г): Зріст (см)

Вікові норми:

Юнаки: 300-325 г/см

Дівчата: 305-325 г/см

Чоловіки: 300-340 г/см

Жінки:325-375 г/см

  1. Життєвий індекс

ЖІ ═ ЖЄЛ (мл): Вага (г)

^ Вікові норми :

Юнаки: 50-60 мл/г

Дівчата: 50-54 мл/г

Чоловіки: 60-65 мл/г

Жінки:55-60 мл/г

  1. Силовий індекс кисті

СІК ═ Сила кисті (кг) : Вага (кг) ×100 %

^ Вікові норми:

Юнаки: 65-75%

Дівчата: 65-75 %

Чоловіки: 50-60 %

Жінки:50-60 %

  1. Індекс пропорційності розвитку

ІПР ═ ОГК (спокій, см) : Зріст (см) ×100 %

^ Вікові норми: Для всіх 50-55%

Дати оцінку фізичного розвитку за даними антропометрії та розрахункових показників.


Завдання 4. Аналiз фiзичного розвитку школярiв.

По iндивiдуальним антропометричним карткам проаналiзувати фізичний розвиток декiлькох школярiв одного вiку. Результати оформити в зошитi у виглядi таблицi та графiку (див. зразок).

Як приклад, визначимо рiвень фiзичного розвитку трьох хлопчикiв у вiцi 14 рокiв:

- в графу А записати iндивiдуальнi данi школярiв з картки;

- в графу М занести середньостатистичнi параметри для даної вiкової групи, в графу σ - середньоквадратичне вiдхилення (значення М та σ взяти з таблицi);

- в графу В записати фактичне вiдхилення вiд середньостатистичних значень для кожного дослiджуваного, яке визначається шляхом вiднiмання вiд iндивiдуальних показникiв (А) середньостатистичного значення (М):

В1 = А1 - М i т.д.;

- в графу G записати сигмальне вiдхилення для кожного дослiджуваного, яке обчислюється шляхом дiлення фактичного вiдхилення (В) на середньоквадратичне вiдхилення вiдповiдного параметра (σ):

G1 = В1/σ i т.д.;

- отриманi значення G перенести в таблицю-графiк 2, побудувати три профiлi фiзичного розвитку;

- зробити висновок про ступiнь фiзичного розвитку дослiджуваних школярiв, його гармонiйнiсть.

Таблиця 2

Параметри


А


М

Σ

В

G

Ріст

1.

172

164,7

7,65

7,3

0,95

2.

161

-3,7

-0,48

3.

166

1,3

0,17

Вага

1.

65

53,8

5,84

11,2

1,92

2.

50

-3,8

-0,65

3.

56

2,2

0,38

ОГК

1.

87

81,0

5,2

6,0

1,12

2.

77

-4,0

-0,77

3.

84

3,0

0,58


Таблиця-графiк 2 а

Ріст

Вага

ОГК




























Ріст

Вага

ОГК


















































































-3σ -2σ -σ М σ 2σ 3σ

^ Завдання 5. Провести динамометрію.

Визначити силу м’язів кисті. Тримаючи динамометр у вигнутій руці стискати його пальцями з усією силою (без ривків). Записати показники для правої та лівої руки. Визначити силу м’язів становим динамометром. Обстежуваний стає ногами на площадку динамометра і, тримаючись за рукоятку, встановлену на рівні колін, тягне її вверх (ноги повинні бути прямими). Записати результати в зошит. Визначити витривалість м’язів кисті. Стоячи, обстежуваний відводить витягнуту руку з динамометром у бік під прямими кутом. Двічі виконує максимальне зусилля на динамометрі. Силу оцінюють за кращім результатом. Потім потрібно виконати 10-кратні зусилля (один раз у 5 с). Рівень працездатності м’язів визначають за формулою:

Р=(F1+F2+...+F10)/n,

де F – величина м’язового зусилля. Занести результати у зошит та порівняти їх із результатами у групі.

Таблиця 3

Показники фiзичного розвитку дiтей шкiльного вiку

(хлопчики)

Вік


Ріст у см

Вага в кг

Окружність грудної клітки в см


7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

М

Σ

М

Σ

М

Σ

124,5

129,2

136,4

140,6

147,5

150,64

156,7

164,7

169,2

172,6

174,6

5,15

6,82

5,37

5,39

5,74

4,9

7,55

7,65

5,33

6,35

5,17

25,85

28,2

31,8

34,1

39,15

42,2

47,4

53,8

57,0

63,1

66,4

3,96

6,6

4,26

5,6

7,35

6,77

7,74

5,84

6,36

7,88

4,39

63,4

64,25

66,7

67,3

70,98

72,4

76,7

81,0

82,56

86,46

88,4

3,1

5,38

4,06

4,46

6,12

5,28

4,16

5,2

6,03

5,7

5,14

(дівчата)

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

124,4

130,2

133,9

142,5

149,1

150,9

156,7

159,4

162,2

163,2

164,0

4,48

6,36

4,4

6,88

6,0

6,03

7,35

6,15

6,97

6,97

6,87

24,7

27,1

29,3

35,2

41,4

43,2

48,6

51,2

55,4

56,9

60,6

4,2

3,8

4,14

5,32

4,87

7,89

7,32

8,06

4,98

7,86

8,72

61,7

62,7

64,2

66,9

71,3

72,5

77,7

78,44

80,1

83,0

84,5

5,69

4,36

4,5

6,8

4,0

5,9

6,16

7,11

7,14

5,42

7,21



^ Завдання 6. Виявити причини стомлення м’язів.

Для цього обстежуваний повинен послідовно, після невеликих перерв (3-5 хв), згинати руку з гантелями різної маси в однаковому ритмі. Експериментатор фіксує час початку експерименту та час початку стомлення (відчуття втомленості у м’язах у обстежуваного). В момент наступу стомлення вправи припиняються.

Розрахувати роботу м’язів, що здійснюється в експерименті за формулою:

А = S²·m/t,

де t – час (с), S – шлях руки (см), A – робота (см²·кг)/c, m – вага (кг) гантелі. Заповнити таблицю.


Таблиця 4

Робота м’язів при підніманні гантелей.

Навантаження, кг

Шлях руки, м

Кількість рухів

Початок стомлення, с

Робота, Дж

1

0,5










2

0,5










3

0,5












^

Практичне заняття № 2


Тема: Фiзiологiя нервової системи, її вiковi особливостi.

Мета: Ознайомитися з функціями та вiковими особливостями нервової системи дитини.


Нервова система регулює та координує роботу всіх органів і систем організму, забезпечує функціонування його як єдиного цілого, взаємозв’язок з оточуючим середовищем, а також вищі психічні функції, притаманні людині. Завдяки особливостям своєї будови ця система забезпечує швидку і точну передачу інформації від рецепторів до ЦНС, переробку цієї інформації з наступним прийняттям рішення та передачею відповідного наказу виконавчим органам. Мозок людини забезпечує такі важливі функції, як пам’ять, абстрактне мислення, мова, здатність до придбання нових знань і вдосконалення людини.

І хоча маса мозку порівняно невелика – 1,4-1,8 кг, до його складу входить близько 15-20 млрд. нервових клітин, які знаходяться переважно в корі великих півкуль, і більше 100 млрд. допоміжних клітин, схожих за формою, але менших за розміром.

Майже всі тіла нейронів знаходяться в ЦНС, а периферичний відділ нервової системи утворений нервами – пучками нервових волокон. По нервовим волокнам імпульси передаються від рецепторів в ЦНС і з ЦНС до виконавчих органів. Нейрони, які знаходяться в ЦНС утворюють відносно компактні групи – нервові центри – які виконують певні функції. Значна кількість нейронів забезпечує зв’язок між окремими центрами, завдяки чому невпинно відбувається обмін інформацією і її переробка. Клітини мозку ні на мить не припиняють роботу, постійно контролюючи стан організму і оточуючого середовища, зменшуючи рівень активності тільки під час сну, коли в основному працюють системи життєзабезпечення і мозок має відносний відпочинок.

Основний принцип роботи нервової системи – рефлекторний (рефлекс – відображення), тобто та чи інша функція включається під дією відповідного подразника. Рефлекс – це реакція-відповідь організму у відповідь на подразнення із зовнішнього або внутрішнього середовища, яка здійснюється за участю нервової системи і має пристосувальне значення. Завдяки рефлекторній діяльності організм може швидко реагувати на зовнішні і внутрішні подразники. Структурно-функціональною одиницею в нервовій системі є рефлекторна дуга, яка забезпечує як сприйняття подразнення, так і формування реакції у відповідь, а завдяки зворотному зв’язку – тобто інформації про отриманий результат – нервова система може точно регулювати ефект, відповідно посилюючи чи послаблюючи, продовжуючи чи припиняючи дію.

Нервова система розвивається теж поступово. При народженні маса мозку дитини складає приблизно чверть маси мозку дорослого і має добре вираженими порівняно мало, але самих важливих функцій життєзабезпечення – регуляція роботи внутрішніх органів, рефлекси ссання, ковтання та деякі захисні. На момент народження кора великих півкуль має такий тип будови, як у дорослого, але з меншою поверхнею. Протягом перших місяців життя розвиток кори йде досить швидкими темпами, але різні зони кори дозрівають нерівномірно. Раніше дозріває соматосенсорна і рухова кора, трохи пізніше – зорова та слухова; в основному дозрівання проекційних зон завершується в 3 роки. Асоціативна кора розвивається повільніше – приблизно з семи років і до підліткового віку. Пізніше за інші дозрівають лобові частки кори. В 10-12 років кора має досить виражений контроль над підкірковими структурами, близький до рівня дорослих, але в 12-15 років, в період статевого дозрівання і зміни гормонального фону, цей вплив послаблений, що відбивається на поведінці і працездатності підлітків, їх здатності концентрувати увагу. Після статевого дозрівання вже стабільно встановлюється контролюючий вплив кори.
Лiтература

1. Лекцiйний матерiал.

2. Антипчук Ю.П., Вожик Й.Б., Лебедєва Н.С., Лунiна Н.В. Анатомiя i фiзiологiя дитини (з основами шкiльної гiгiєни). Практикум. - К.: Вища школа, 1984. - С. 27-36, 41-43.

3. Безруких М.М. и др. Возрастная физиология. – М.: Академия, 2003. – 416 с.

4. Ермолаев Ю.А. Возрастная физиология. - М.: Высшая школа, 1985. - С. 21-48.

5. Леонтьева Н.Н., Маринова К.В. Анатомия и физиология детского организма. – М.: Просвещение, 1990. – С. 346 с.

6. Маруненко І.М. Анатомія і вікова фізіологія з основами шкільної гігієни. – К.: Професіонал, 2004. – 480 с.

7. Хрипкова А.Г. Вiкова фiзiологiя. - К.: Вища школа, 1982. - С. 42-73.

8. Хрипкова А.Г. и др. Возрастная физиология и школьная гигиена. - М.: Просвещение, 1990. - С. 14-38.
^

Питання для самопiдготовки та контролю


1.Дати визначення понять "подразливiсть", "подразник", "збудливiсть", "збудження".

2. Навести класифiкацiю подразникiв.

3. Описати будову нейрона.

4. Що таке нервове волокно? Класифiкацiя нервових волокон.

5. Вiковi особливостi мiєлiнiзацiї.

6. Що таке синапс? Як вiн побудований?

7. Дати визначення рефлексу.

8. Рефлекторна дуга, її компоненти.

9. З яких вiддiлiв складається нервова система? Що входить до кожного вiддiлу?

10. Будова та функцiї вегетативної нервової системи.

11. Будова спинного мозку.

12. Назвати вiддiли головного мозку, їх функцiї.

13. Дати структурно-функцiональну характеристику дiяльностi кори головного мозку.

14. Назвати вiковi особливостi електроенцефалограми.

15. Дати визначення процесiв координацiї, іррадіації, iндукцiї в нервовiй системi. Розповiсти про їх вiковi особливостi.
Завдання для самостiйної роботи на заняттi


^ Завдання 1. Вивчення будови нервової клiтини.

На гiстологiчних препаратах поперечного зрiзу спинного мозку собаки або на таблицях розглянути будову нервової клiтини.

Замалювати нейрон у зошит i позначити:

а) аксон;

б) дендрити;

в) тiло клiтини;

г) ядро.

По таблицi визначити тип нейрона i записати його у зошит.


^ Завдання 2. Вивчення будови спинного мозку.

За допомогою таблиць i муляжів вивчити будову спинного мозку, замалювати його поперечний зрiз. Зробити на малюнку наступнi позначення:

а) сiра речовина;

б) бiла речовина;

в) переднi роги;

г) заднi роги;

д) переднi корiнцi;

е) заднi корiнцi;

ж) стовпи, або канатики, бiлої речовини;

з) задня та передня борозни;

i) спинномозковий канал.


^ Завдання 3. Вивчення будови головного мозку.

За допомогою таблиць i муляжів вивчити будову рiзних вiддiлiв головного мозку. Записати в зошит назви цих вiддiлiв та функцiї, якi вони виконують таблицю.

Відділ мозку

Функції

Вікові особливості











Завдання 4. Надбрівний рефлекс.

Виникає при ударі неврологічним молоточком по краю надбрівної дуги. Відповідна реакція – змикання повік. Рефлекторна дуга цього рефлексу: очний нерв (перша гілка трійчастого нерву), чутливе ядро трійчастого нерву, рухове ядро лицевого нерву, лицевий нерв, круговий м'яз ока.

Завдання 5. Корнеальний рефлекс.

Виникає при обмеженому доторканні ваткою до рогівки чи райдужної оболонки ока. Рефлекторна дуга та ж що й у надбрівного рефлексу.

^ Завдання 6. Нижньощелепний рефлекс.

Виникає при постукуванні молоточком по підборідді при ледь відкритому роті. Відповідна реакція – скорочення жувальних м'язів і закривання рота.

Рефлекторна дуга: чутливі волокна нижньощелепного нерва (третя гілка трійчастого нерва), чутливе ядро трійчастого нерва, рухоме ядро в мості, рухові гілки трійчастого нерва.

^ Завдання 7. Ліктьовий рефлекс.

Виникає при ударі неврологічним молоточком по сухожилку двоголового м'язу у ліктьовій ямці. Для визначення ліктьового рефлексу, напівзігнута і розслаблена рука обстежуваного знаходиться на долоні експериментатора. Великий палець руки експериментатора кладеться на сухожилок двоголового м'яза обстежуваного. Рефлекторна дуга: м’язово-шкірний нерв, V,VІ шийні сегменти спинного мозку. Відповідна реакція – скорочення м’язів, згинання руки в ліктьовому суглобі.

Завдання 8. Колінний рефлекс.

Виникає при ударі неврологічним молоточком щільної зв'язки нижче колінної чашечки. Для визначення колінного рефлексу обстежуваному пропонують присісти на стілець і покласти ногу на ногу. Наносять легкий удар неврологічним молоточком по сухожилку чотирьохголового м'яза. Рефлекторна дуга: стегновий нерв, ІІІ та ІV поперекові сегменти спинного мозку. Відповідна реакція – скорочення чотирьохголового розгинача стегна і розгинача гомілки.


Завдання 9. П’ятковий рефлекс

Обстежуваний стає на коліна на стілець, руки кладе за спину. Уривчасто вдаряють по п’ятковому сухожиллю молоточком і спостерігають розгинання ноги внаслідок скорочення триголового м’яза гомілки.


^ Завдання 10. Орієнтовний рефлекс

Дослідник пропонує обстежуваним виконувати складні завдання, наприклад прочитати текст. Як тільки всі обстежувані приступили до читання, дослідник несподівано й досить сильно стукає по столу олівцем. В цей час більшість обстежуваних припинять читання тексту та мимовільно повернуть голову до джерела звуку (орієнтовний рефлекс).


^ Завдання 11. Дослідити стан вегетативної системи.

1) Ознайомитися з однією із функцій симпатичної нервової системи. Для цього обстежуваний лягає на спину та після 3-5 хвилинного відпочинку протягом 15 с підраховує пульс, потім різко встає й в цьому положенні протягом перших 15 с знову підраховує пульс (при нормальному тонусі й збудливості нервової системи різниця двох вимірів вашого пульсу не повинна перевищувати 12-18 ударів в хвилину. Якщо вона більша 18, то це свідчить про підвищену збудливість симпатичного відділу вегетативної нервової системи).

2) Ознайомитися із сумісною діяльністю симпатичного та парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи. Для цього дослідник проводить тупою частиною олівця по шкірі тильного боку кисті, в результаті з’являється біла смужка. Однак через декілька секунд ця смужка зникне, а замість неї з’явиться червона. Через деякий час колір шкірі стане звичайним (поява білої смужки пов’язана із рефлекторною діяльністю симпатичного відділу – звуження судин, а поява червоної смужки – парасимпатичного відділу – розширення судин).


^

Практичне заняття № 3


Тема: Будова та функцiї системи органiв руху, її вiковi особливостi.

Мета: Ознайомитися з будовою і функціями системи органів руху та її віковими особливостями.


Опорно рухова система складає приблизно половину маси тіла людини, причому співвідношення маси скелету до маси м’язів близько 1:4. Скелет – це каркас, що складається з кісток, які захищають життєво важливі органи (мозок, серце та ін.) і служать опорою для них, забезпечуючи їх фіксацію в певному місці. М’язи, змінюючи свою довжину, змінюють взаємне розташування частин скелету і таким чином забезпечують пересування, зміну положення тіла і виконання різних видів діяльності. Дитина народжується, маючи опорно-рухову систему, що досить сильно відрізняється від такої у дорослих. Справа в тому, що сформована кістка вже практично не змінює своїх розмірів і здатна тільки на регенерацію при переломах та ушкодженнях, хоча з віком, у старих людей, ця властивість значно погіршується. У дітей різного віку ріст кісток забезпечується тим, що скелет не пройшов стадію окостеніння (це відбувається в 22-24 роки) і практично всі кістки мають хрящові ділянки, які і є зонами росту. Але якраз ця обставина, разом з тим, що м’язи теж формуються з віком, як і нервові центри, що відповідають за виконання певних рухів, і робить досить вразливою опорно-рухову систему в дитячому віці.

Зараз є загальновизнаним факт, що рух стимулює розвиток організму в цілому, а набуття певних рухових навичок потребує певного тренування – поступово дитина вчиться сидіти, ходити, підтримувати і зберігати поставу, і оволодіння новими способами руху потребує певних зусиль і часу – наприклад, катання на ковзанах, плавання тощо. Завдяки тренуванню будь-яку з рухових навичок можна довести до автоматизму – це максимально ефективний спосіб досягнення мети, бо в такому випадку в роботі приймають участь тільки ті групи м’язів, які для цього потрібні, не відбувається зайвих рухів, не втрачається зайва енергія і час, контроль може бути забезпечений на рівні підкіркових структур. В той же час тренування і фізичні навантаження повинні чітко дозуватись в залежності від віку і можливостей дитини, щоб не завдати шкоди організму. Опорно-рухова система – це пластичний матеріал, який дозволяє цілеспрямовано формувати, в буквальному розумінні будувати людський організм. Рухові навички, що формуються в дитячому віці, залишаються на все життя, як і потреба в русі, відчуття радості руху. В здоровому тілі – здоровий дух. Це твердження має на увазі не тільки відсутність хвороб, а і достатньо високий рівень рухової активності, яка в свою чергу, гармонізує загальний розвиток організму. Зважаючи на те, що якраз під час формування скелету і м’язової системи дитина знаходиться під наглядом вихователя і вчителя майже половину активного часу, важливо контролювати і формувати розвиток опорно-рухової системи беручи до уваги і те, що особливо прихід в школу, навчальний процес в силу своєї специфіки вносить певні обмеження в руховий режим. Вирішувати ці завдання повинен не тільки вчитель фізкультури, це справа кожного – активний відпочинок під час перерв, фізкультпаузи під час уроків, особливо важливі в молодших класах, чергування різних за змістом уроків з уроками фізкультури і праці, робота спортивних секцій, екскурсії, туристичні походи та ін. дозволяють не тільки задовольнити потребу в русі, але і зменшити втому від занять, підвищити ефективність засвоєння знань.

Важливе значення має правильний підбір шкільних меблів, невідповідність яких дуже негативно впливає на формування опорно-рухової системи, стає причиною розвитку сколіозу, сутулості, деформації грудної клітини тощо. До речі, це одна з негативних сторін кабінетної системи, коли в одному і тому ж кабінеті займаються діти, приміром, з шостого по одинадцятий клас – дуже велика різниця у зрості приводить до того, що для більшості меблі не підходять за розміром. Антропометричні параметри учнів необхідно також враховувати при роботі в шкільних майстернях, на пришкільній ділянці, в полі при підборі інструментів і інших знарядь праці.

Лiтература

1. Лекцiйний матерiал.

2. Безруких М.М. и др. Возрастная физиология. – М.: Академия, 2003. – 416 с.

3. Ермолаев Ю.А. Возрастная физиология. - М.: Высшая школа, 1985. - С. 262-292.

4. Маруненко І.М. Анатомія і вікова фізіологія з основами шкільної гігієни. – К.: Професіонал, 2004. – 480 с.

5. Хрипкова А.Г. Вiкова фiзiологiя. - К.: Вища школа, 1982. - С. 137-160.

6. Хрипкова А.Г. и др. Возрастная физиология и школьная гигиена. - М.: Просвещение, 1990. - С. 144-168.

Питання для самопiдготовки та контролю

1. Перерахувати вiддiли скелету людини.

2. Назвати типи кiсток та їх з'єднань.

3. Перерахувати вигини хребта.

4. Будова трубчастої кiстки.

5. За рахунок чого кiстка росте в довжину?

6. Перерахувати функцiї окiстя.

7. Назвати основнi групи скелетних м'язiв.

8. Основнi етапи розвитку м'язової системи у дитини.

9. Вимоги до пози школяра за партою.

Завдання для самостiйної роботи на занятті


Завдання 1. Вивчення будови опорно-рухової системи.

Розглянути по таблицям i скелету загальну будову кiсткової системи, основнi групи скелетних м'язiв. Вивчити та замалювати типи з'єднання кiсток. Записати вiддiли скелету в зошит.


Завдання 2. Вивчення будови трубчастої кiстки.

По натуральним препаратам i таблицям вивчити будову трубчастої кiстки, замалювати її. Записати у зошит, які дiлянки кiстки забезпечують її рiст у довжину i товщину

а) епіфіз;

б) діафіз;

в) метафіз;

г) окістя.


^ Завдання 3. Види сполучень кісток

На муляжах та скелетi людини розглянути рiзнi види сполучення кiсток. За допомогою таблиць та атласiв замалювати в альбом такi види сполучень кiсток: а) шов; б) синхондроз (за допомогою хряща); в) синостоз (за допомогою кісткової тканини); г) синдесмоз (волокнисте з’єднання, зв’язки); ґ) суглоб (дiартроз); д) напiвсуглоб (симфiз лобковий).


^ Завдання 4. Види суглобів.

На скелетi людини та сухих препаратах суглобiв розглянути їх рiзнi види. Записати класифiкацiю суглобiв (з прикладами) в зошит. Вiдмiтити допомiжнi утворення суглобiв (суглобовi зв’язки, суглобовi губи, диски та iншi). Замалювати у зошит простий, складний та комбiнований суглоби. Зробити необхiднi пояснення малюнкiв.


^ Завдання 5. Вивчення вiкових особливостей м'язiв.

За таблицею 5 вивчити вiковi змiни швидкостi руху кистi, яка визначається за кiлькiстю крапок, поставлених з максимальною швидкiстю олiвцем у прямокутнику 6х10 см за 10 с. Цей показник характеризує розвиток нервової та м'язової систем дитини. Записати в зошит, чим вiдрiзняються м'язи молодших школярiв вiд м'язiв 11-12- річних, 16-17- річних дiтей i дорослої людини.

Таблиця 5

Вікові зміни швидкості руху кисті

Вік у роках

Кількість точок

Хлопчики

Дівчата

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

40

45

52

56

58

60

63

65

67

70

35

38

41

44

47

51

53

55

58

62


^ Завдання 6. Вивчення факторiв формування правильної постави.

По таблицi вивчити вигини хребта (лордози та кiфози), записати їх у зошит. Вказати вимоги до робочої пози учня, спрямованi на попередження формування неправильної постави. Записати основнi порушення постави, причини їх виникнення.


^

Практичне заняття № 4


Тема: Вища нервова дiяльнiсть людини. Сприйняття, увага та пам'ять.

Мета: Ознайомитися з особливостями вищої нервової діяльності людини.


^ Вища нервова діяльність – це біологічне підґрунтя того, що в підсумку дозволило людині проголосити себе "царем природи", поставивши себе над іншими живими створіннями, хоча, як бачимо, відповідальності за це дуже часто бракує – тому і виникає безліч екологічних проблем. Але це вже інше питання.

В основі всіх психічних процесів лежать певні фізіологічні механізми роботи мозку. Завдяки такій властивості мозку, як пластичність, він здатний весь час вдосконалюватись, розвиватись, отримувати, зберігати і використовувати інформацію, передавати її іншим особам і поколінням.

Термін "вища нервова діяльність" запропонував І.П.Павлов для позначення сукупності складних форм діяльності кори великих півкуль і найближчих до неї підкіркових утворень, які забезпечують взаємодію цілісного організму з зовнішнім середовищем на відміну від нижчої нервової діяльності, яка забезпечує протікання життєво важливих функцій на основі процесів саморегуляції.

Здатність утворювати умовні рефлекси підвищує адаптаційні можливості до умов існування, а ускладнення в роботі мозку, які відбулись в процесі еволюції людини, привели і до якісних змін – появи другої сигнальної системи, тобто усної, а пізніше і письмової мови. Можливість позначати словами різні предмети і явища привела до появи абстрактного мислення, дозволила передавати набуті попередніми поколіннями знання, обмінюватись інформацією. Завдяки цьому значно виросла ефективність навчання, об’єми знань, які людина може засвоїти на протязі життя. Як ми вже відзначали, народжується дитина без цих знань та навичок, але мозок готовий до сприйняття сигналів зовнішнього середовища, хоча в різні вікові періоди ці властивості відрізняються. Вищі функції мозку обумовлені не тільки біологічно, але і соціально – поза суспільством, без спілкування з іншими людьми друга сигнальна система не розвивається.

Сприймаючи навколишній світ через органи чуття, мозок здійснює аналіз і синтез інформації, що надходить. Здатність до сприйняття і його якість залежать від вміння концентрувати увагу на об’єкті, що сприймається, яке, в свою чергу, досить чітко залежить від віку, поступово вдосконалюючись з роками. Накопичення, збереження і відтворення отриманої інформації забезпечує пам’ять, можливості якої значною мірою залежать від тренування (чим більше інформації людина запам’ятовує, тим краща пам’ять). Важливе значення в набутті нових знань, їх збереженні, правильному використанні мають мотивації і емоції. Коли людина має усвідомлену потребу в якомусь виді діяльності, позитивний емоційний фон, то ефективність такої діяльності завжди значно вища, ніж тоді, коли немає усвідомлення необхідності поточної діяльності або є негативні емоції.

Все це обов’язково треба враховувати в процесі навчання, оптимально використовуючи можливості мозку в конкретний віковий період. Вища нервова діяльність лежить і в основі психічних процесів, які вивчає психологія, і, зокрема, один з її важливих розділів – вікова психологія. Усвідомлення особливостей вищої нервової діяльності людини в різному віці конче потрібно і для педагогіки – без цього неможливо досягти ефективності в навчанні.

Лiтература

1. Лекцiйний матерiал.

2. Безруких М.М. и др. Возрастная физиология. – М.: Академия, 2003. – 416 с.

3. Ермолаев Ю.А. Возрастная физиология. - М.: Высшая школа, 1985. - С. 233.

4. Маруненко І.М. Анатомія і вікова фізіологія з основами шкільної гігієни. – К.: Професіонал, 2004. – 480 с.

5. Леонтьева Н.Н., Маринова К.В. Анатомия и физиология детского организма. - М.: Просвещение, 1986. - С. 158-204.

6. Хрипкова А.Г. Вiкова фiзiологiя. - К.: Вища школа, 1982. - С. 73-108.

7. Хрипкова А.Г. и др. Возрастная физиология и школьная гигиена. - М.: Просвещение, 1990. - С. 39-66

Питання для самопiдготовки та контролю

1. Яке значення для педагога та тренера має знання основ вищої нервової дiяльностi?

2. Що таке рефлекс? Класифiкацiя рефлексiв.

3. Безумовнi рефлекси, їх значення.

4. Умовнi рефлекси. Механiзм їх утворення.

5. Види гальмування умовних рефлексiв.

6. Поняття про двi сигнальнi системи.

7. Поняття про типи ВНД.

8. Вiковi особливостi ВНД.

9. Типи ВНД у дiтей за М.I.Красногорським.

10. Пластичнiсть типiв ВНД у дiтей.

11. Фiзiологiчнi механiзми сну i сновидiнь. Гiгiєнiчнi вимоги до сну. Сон як складова частина режиму школяра.

Завдання для самостiйної роботи на занятті


Завдання 1. Визначення об'єму короткочасної пам'ятi.

Розглянути таблицю 2, на якiй зображенi трикутники з рiзним штрихуванням, звертаючи увагу на їх вiдмiнностi. Потiм протягом 8 секунд розглядати таблицю 1, при цьому запам'ятати 6 трикутникiв з рiзним штрихуванням. При повторному показi таблицi 2 вибрати i замалювати тi трикутники, якi були на таблицi 1.


^ Завдання 2. Дослiдження уваги методом вiдшукування чисел.

Студенти працюють парами. На таблицi (картцi) один студент вiдшукує по порядку зростання числа вiд 1 до 25, розташованi випадковим чином i називає їх. Другий студент контролює за секундомiром даний процес. Результат оцiнити за ключем (ключ у викладача) i записати в зошит.


^ Завдання 3. Дослiдження уваги за допомогою тесту додавання чисел з переключенням.

а) викладач пояснює правила виконання тесту i пропонує студентам пару чисел. Протягом 1 хвилини студенти виконують тест додавання чисел з переключенням письмово, потiм пiдраховують кiлькiсть вiрно доданих пар;

б) визначають загальну кiлькiсть актiв додавання на групу, середню кiлькiсть актiв додавання на одного студента.

Iндивiдуальнi результати порiвнюють з середньою величиною групи. Висновок записують у зошит.


^ Завдання 4. Дослідження індивідуальних особливостей внутрішнього гальмування. Методика “Коректурні знакові таблиці”.

Коректурний метод дає змогу отримати дані про розумову працездатність колективу, про рівень розумової працездатності (за швидкістю виконання завдання та її точністю), вивчити швидкість закріплення і характер умовного рефлексу, зовнішнє гальмування викликане при виконанні коректурної проби в умовах повної тиші впливом сторонього умовного подразника, наприклад шуму, внутрішнього гальмування.

Для його оцінки використовують наступні методичні прийоми:

а) Гаснуче гальмування – закреслити всі зірочки.

б) Запізнювальне – викреслити кожний третій знак, який знаходиться після квадрата. Якщо третій знак квадрат, то його не викреслювати, а вести рахунок від нього.

в) Умовне – закреслювати тільки прямокутник, який знаходиться після прапора.

г) Диференційоване – підкреслювати трикутники, викреслювати півколо.

На виконання завдання не більше 1хв. Оцінюється точність виконання в % відношенні кожного виду гальмування за допомогою формули:

А = n/N •100%, де А – точність виконання, n – кількість знаків закреслено, N- кількість знаків, яку необхідно було закреслити. Робиться висновок, аналізуючи дані фігурного бланку, які свідчать, який вид гальмування превалює, чи однаково виражені.

Недостатність запізнювального гальмування – рекомендується виконання складних завдань на початку циклу (ланцюгу), умовного – свідчить про стабільність і чіткість завдання.

^ Завдання 5. Коректурні буквенні таблиці В.Анфімова (складаються з окремих літер).

а) Гаснуче гальмування – викреслення літери “Х” протягом 3 хв, після закінчення часу відмічають місце зупинки виконання роботи, записують

t=180с. Перевіряють правильність виконання роботи: рахують загальну кількість опрацьованих знаків(N), кількість закреслених знаків (С), кількість пропущених знаків (О), кількість невірно закреслених знаків(М). Розраховують:

  1. Обсяг уваги (Q) :

Q = N/1600, де N – кількість знаків, опрацьованих за 3 хв., 1600 – загальна кількість знаків в таблиці.

  1. Швидкість: Ш = N/t

  2. Стійкість: S = (C-M)/ (C+O)

  3. Продуктивність: Р =S•N

  4. Точність: А= n/N (як і в першому завданні).

б) Запізнювальне – викреслюється кожен третій знак після кожної літери “А”, у випадках , коли ця літера третя, то вона не викреслюється, і роботу продовжують рахуванням від неї. Робота триває 3 хв, розрахунки ті ж самі, як і попередній роботі.

в) Умовне – викреслювати тільки літеру “К”, яка стоїть після літери “В”. Обробка, як і в попередніх роботах.

г) Диференціальне – підкреслювати літеру “В”. Викреслювати – “Є”. Час виконання 3 хв.


^ Завдання 6. Повторне визначення об'єму короткочасної пам'ятi.

За методикою, наведеною в першому завданнi знову оцiнюють короткочасну пам'ять. Зменшення кiлькостi правильно знайдених трикутникiв може свiдчити про розвиток втоми.


^ Завдання 7. Методика “Годинники” для визначення просторового сприйняття.

На бланку зображені схематично годинники (по шість на семи рядках, всього 42 годинники), на яких позначена лише одна цифра(від1 до12), а також дві стрілки (годинна та хвилинна) в напрямку непозначених цифрами поділок. Циферблати повернуті на різне число градусів. Обстежуваному пропонується визначити, скільки часу, та відповідь проставити в середині годинників. На виконання завдання пропонується 8 хвилин. Опрацювання результатів відбувається за ключем-бланком з раніше написаними відповідями. Підраховується кількість правильних відповідей.

Таблиця 6

Шкала оцінювання сприйняття за методикою «Годинники»

Показник

Оцінка в балах

9

8

7

6

5

4

3

2

1

Кількість правильних

відповідей

≥37

34-36

30-33

25-29

20-24

15-19

8-14

4-7

≤3



Завдання 8. Методика “Компаси” для визначення просторового сприйняття.

Обстеження проводять, використовуючи бланки з зображенням 50 компасів (5 компасів на 10 рядках). На кожному з яких схематично позначено лише один з напрямків частин світу (Пн, ПнСх, Сх,ПдСх, Пд, ПдЗх, Зх, ПнЗх) та стрілка, яка вказує на яку-небудь частину світу. Компаси орієнтовані не за картою, а різноманітним чином.

Обстежуваному необхідно відносно однієї точки відліку сторін світу подумки відновити інші частини світу та визначати напрямок, на який вказує стрілка. Відповідь записати в середині компасу. На виконання завдання пропонується 10 хвилин. Опрацювання відбувається за допомогою бланка – ключа, на якому написані вірні відповіді.

Таблиця 7

Шкала оцінювання сприйняття за методикою «Компаси»


Показник

Оцінка в балах




9

8

7

6

5

4

3

2

1

Кількість правильних

відповідей

≥41

37-40

31-36

26-30

21-25

16-20

9-15

6-8

≤5
  1   2   3   4

Схожі:

Методичні вказівки до лабораторних, практичних, індивідуальних та самостійних занять для студентів спеціальності: 0102 фізичне виховання та спорт iconПрограма фахового випробування для вступників на навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра у галузі знань 0102 «Фізичне виховання, спорт І здоров’я людини»
«Фізичне виховання, спорт і здоров’я людини» за напрямом підготовки 6010201 «Фізичне виховання*»
Методичні вказівки до лабораторних, практичних, індивідуальних та самостійних занять для студентів спеціальності: 0102 фізичне виховання та спорт iconПрограма фахового випробування для вступників на навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста у галузі знань 0102 «Фізичне виховання, спорт І здоров’я людини» за напрямом підготовки 701020101 «Фізичне виховання*»
«Фізичне виховання, спорт і здоров’я людини» за напрямом підготовки 701020101 «Фізичне виховання*»
Методичні вказівки до лабораторних, практичних, індивідуальних та самостійних занять для студентів спеціальності: 0102 фізичне виховання та спорт iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни херсонський державний університет затверджую
Напрям підготовки/галузь знань 010201 Фізичне виховання* 010202 Спорт/0102 Фізичне виховання, спорт І здоров’я людини
Методичні вказівки до лабораторних, практичних, індивідуальних та самостійних занять для студентів спеціальності: 0102 фізичне виховання та спорт iconМетодика розвитку швидкісно-силових якостей у самбістів Методичні вказівки до виконання практичних І самостійних занять з дисциплін «Фізичне виховання»
Методика розвитку швидкісно-силових якостей у самбістів. Методичні вказівки до виконання практичних І самостійних занять з дисциплін...
Методичні вказівки до лабораторних, практичних, індивідуальних та самостійних занять для студентів спеціальності: 0102 фізичне виховання та спорт iconКафедра теорії І методики фізичного виховання
Робоча навчальна програма підготовлена відповідно до навчального плану підготовки магістра за напрямком 0102 “Фізичне виховання І...
Методичні вказівки до лабораторних, практичних, індивідуальних та самостійних занять для студентів спеціальності: 0102 фізичне виховання та спорт iconПротокол № від р навчальна програма гістологія для студентів галузі знань: 0102. Фізичне виховання, спорт І здоров'я людини напряму підготовки: 040103. Здоров’я людини
Для студентів галузі знань: 0102. Фізичне виховання, спорт І здоров'я людини напряму підготовки: 040103. Здоров’я людини
Методичні вказівки до лабораторних, практичних, індивідуальних та самостійних занять для студентів спеціальності: 0102 фізичне виховання та спорт iconДжуринський п. Б. Теорія І методика викладання плавання напрям підготовки 0102 Фізичне виховання, спорт І здоров’я людини спеціальність 010201 Фізичне виховання для студентів I курсу Інституту фізичної культури та реабілітації
Державний заклад „південноукраїнський державний педагогічний університет імені к. Д. Ушинського”
Методичні вказівки до лабораторних, практичних, індивідуальних та самостійних занять для студентів спеціальності: 0102 фізичне виховання та спорт iconХарківська національна академія міського господарства словник спеціальних фехтувальних термінів Методичні вказівки
Словник спеціальних фехтувальних термінів: Методичні вказівки для проведення практичних І самостійних занять з дисциплін «Фізичне...
Методичні вказівки до лабораторних, практичних, індивідуальних та самостійних занять для студентів спеціальності: 0102 фізичне виховання та спорт iconМетодичні вказівки до практичних І самостійних занять
Методичні вказівки до практичних і самостійних занять з дисципліни “Інформаційні мережі”/Укладач М. С. Бабій. – Суми: Сумський державний...
Методичні вказівки до лабораторних, практичних, індивідуальних та самостійних занять для студентів спеціальності: 0102 фізичне виховання та спорт iconДля студентів спеціальностей «фізичне виховання», «спорт»
...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи