Робоча програма з курсу «філософія права» освітньо-кваліфікаційного рівня магістр для спеціальності 06. 01. 01 \" Правознавство \" icon

Робоча програма з курсу «філософія права» освітньо-кваліфікаційного рівня магістр для спеціальності 06. 01. 01 " Правознавство "




НазваРобоча програма з курсу «філософія права» освітньо-кваліфікаційного рівня магістр для спеціальності 06. 01. 01 " Правознавство "
Сторінка2/13
Дата05.11.2012
Розмір1.11 Mb.
ТипРобоча програма
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

^ Робоча програма складена на основі освітньо-професійної програми напряму 06.01 “Право” спеціальності 8.06.01.01 “Правознавство”.


Робоча програма складена д.ю.н., професором Козловським А.А.


Робоча програма затверджена на засіданні кафедри теорії та історії держави і права


Протокол № 1 .

28” серпня 2009 року


Завідувач кафедри ________________ / Никифорак М.В ./


Схвалено методичною радою юридичного факультету


29”серпня 2009 року

Голова методичної ради

юридичного факультету _____________ / Савчук С. В. /


^ ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА


З першого року заснування університету Франца-Йосифа у Чернiвцях (в 1875 роцi це був адмiнiстративний, господарський i культурний центр Буковини в тодiшній Австро-Угорській iмперiї) на юридичному факультетi почав читатись курс фiлософiї права1. Це повнiстю вiдповiдало давнiй традицiї викладання з кафедри фундаментальної фiлософсько-правової науки, започаткованої ще у 1661 р. в Гейдельберзькому унiвер-ситетi С.Пуфендорфом (через деякий час там же викладав свою концепцiю фiлософiї права Гегель). Поступово фiлософiя права стала обов'язковою для майбутнiх юристiв навчальною дисциплiною в бiльшостi унiверситетiв свiту 2. В нiмецько-мовних країнах вона досягла особливого розвитку, стала класичною i багато професорiв iнших країн проходили стажування в нiмецьких i австрiйських унiверситетах з метою вивчення навчальних програм, засвоєння досвiду викладання фiлософiї права на вiдповiдному теоретичному рiвнi3.

Проте, наскiльки важливим є розвиток фiлософсько-правової культури на правознавчому факультетi, виховання у майбутнiх юристiв концептуального, осмисленого пiдходу до позитивного права свiдчить також iсторiя Чернівецького факультету, пов'язаного з iменем Євгена Ерлiха (1862-1922), бувшого декана юридичного факультету, ректора університету, одного із засновникiв соцiологiчної юриспруденцiї, класика сучасної соцiологiї права4. Саме усвiдомлення глибинних онтологiчних засад права, фiлософсько-гносеологiчних його потенцiалiв дозволило Ерлiху критично оцiнити стан тодiшньої юриспруденцiї i керiвних принципiв її функцiонування, виявити обмеженiсть вузько-догматичного пiдходу до правореалiзацiї i запропонувати iнший, бiльш складний, але й бiльш відповідний довiчному iдеалу справедливостi спосiб розумiння права i засоби його втiлення в реальнiсть. Сьогоднi фiлософсько-правовi iдеї Ерлiха, що неодноразово обговорювались на факультетi колегами i студентами на його знаменитих "семiнарах живого права", лежать в основi теоретичного обгрунтування нацiонально-правових систем, що приймають соцiологiчну юриспруденцiю як теоретичну базу розвитку свого законодавства i правосуддя (США, Канада, Австралiя та iн.)5.

Через 120 років з дня заснування в Чернівецькому університеті на юридичному факультеті знову розпочалось читання курсу філософії права (а згодом він читатиметься і старшокурсникам філософсько-теологічного факультету університету).

Для майбутніх юристів філософія права є курсом, завдяки якому право як сукупність і нагромадження нормативних актів перетворюється в осмислене духовне явище. “Без філософії права юрист вивчає власне кажучи “законознавство”, і лише філософія права перетворює його предмет вивчення у правознавство, в науку людського світу”6. Саме через філософію права юрист засвоює ті віковічні цінності, фундаментальні категорії і інтелектуально-пізнавальні засоби, які потім будуть для нього виступати орієнтиром в його правозастосувальній діяльності.

Право наскрізь філософізоване явище. Це проявляється на всіх рівнях правової матерії і відносно всіх аспектів філософського знання: онтологічного, гносеологічного, логічного, аксеологічного, навіть естетичного. Так, буть-яка національно-право-ва система, не кажучи вже про ту чи іншу філософсько-правову концепцію, базується на певній, явно чи неявно прийнятій, онтології, що зумовлює як політику права загалом і процеси правозастосування, так і методи правового пізнання, засоби розгортання права і правореалізації. Ще в стародавні та античні часи право розумілось як явище космічного походження. Порядок і гармонія космосу є природною основою порядку, який формує держава в соціальному бутті і коли закони, що встановлюються, не відповідають цьому космічному порядку, руйнуються держави, імперії і хаос поглинає життя суспільства7. Рефлексія правової онтології здійснюється і в сучасному світовому правознавстві. Про це свідчить концепція “онтологічної структури права” А.Кауфмана, правова концепція “автономного прояву життя” Г.Хенкеля, який є послідовником критичної онтології М.Гарт-мана, а також відома онтологічна концепція “права буття” Р.Марчіча8. У останнього сутність права - це виключно онтологічна проблема. Існує універсальний космічний порядок - право буття. Будь-який історично встановлений правопорядок грунтується на невстановленому порядку буття. Право ідентичне з порядком буття і в основі складає з ним єдність. Принципом устрою порядку буття є норма, кожна норма позитивного права повинна відповідати буттю, маючому структуру норми. Норми позитивного права не можуть бути вигаданими: людина постійно виявляє право, точніше серцевину права, яка заключена в бутті. Право - не чиста вигадка людей, воно вкорінене в бутті і тому має метафізичну природу. Саме це мав на увазі відомий правознавець Є.Спекторський, коли відповідав на скептичну реакцію на метафізику практичних працівників права: “Юристи, які люблять франтувати своїм реалізмом, звичайно, рішуче відкидають як метафізику загалом, так і метафізику юриспруденції зокрема. Але при цьому вони випускають з виду, що є два реалізма - реалізм емпіричної, експериментальної науки, нічого не визнаючої, окрім факту, і реалізм метафізики, приймаючий за конкретні факти предмети своєї віри. Вони випускають з виду, що вони самі надто часто наближаються до реалізму другого типу. Вони не помічають, що їх реалізм досить часто нагадує “реалізм” тих схоластичних метафізиків середньовіччя, котрі, на відміну від номіналістів, визнавали за універсаліями, за абстрагованими поняттями реальне, конкретне буття, те, що по-німецьки так хороше передається словом Dasein. Світ права - це зовсім особливий світ, мов би надбудований юриспруденцією над емпіричною дійсністю...“9.

На рівні гносеології зв’язок філософії і права ще більш очевидний, ніж на рівні онтології. Право - тотально гносеологізоване явище. Більш того, є всі підстави стверджувати, що пізнання виступає самою глибинною сутністю права: є процес пізнання - можна говорити про наявність права, немає пізнання - немає й права. Неможливо винести справедливий вирок, не дізнавшись про істинні обставини справи, неможливо прийняти правовий закон, не проаналізувавши, не пізнавши соціальну ситуацію в суспільстві, а прийнявши справедливий закон, неможливо сподіватись на його ефективну дію, якщо не виявити гносеологічні особливості функціонування правосвідомості суб’єк-та права. Який би ми не взяли елемент правової дійсності, він завжди є гносеологічно навантаженим, а будь-який факт реалізації права завжди пов’язаний з певної міри гносеологічною інтенсивністю. Саме ця обставина дає необхідні підстави стверджувати, що пізнавальний аспект права є його обов’язковою і сутнісною ознакою, а пізнавальна інтенсивність права - необхідна умова його існування. “Гносеологічна природа права”10 виступає об’єктом окремої теоретико-правової науки - гносеології права, предметом якої є вивчення закономірностей правового пізнання як необхідної умови функціонування і розвитку самого права11. Деякі правознавці і філософи права, усвідомлюючи надзвичайне значення пізнавальної природи права, зводять всю філософію права до теорії правового пізнання. Так, В.Вальденберг розуміє філософію права як науку про межі юридичного пізнання. “Тому ми і визначаємо філософію права просто як теорію пізнання права“12, - такий його висновок. Сучасний дослідник права Д.А.Керімов так визначає специфіку філософії права: “Філософія права є ніщо інше як інтеграція всієї сукупності принципів пізнання, вироблених нею самою, загальною філософією і комплексом юридичних наук, застосованих у процесі дослідження специфіки правової дійсності, її розвитку і перетворення”13. Розуміння філософії права як теорії пізнання права не може не викликати амбівалентних почуттів у юриста і однозначної симпатії у філософа, але одночасно і критики останнього. Дійсно, зведення філософії тільки до пізнання не тільки нівелює її, але й відкидає фундаментальні проблеми взаємозумовленості онтології і гносеології, онтології і аксіології, гносеології і логіки, логіки і аксіології та ін. Та чи інша гносеологія звичайно не може не бути зумовлена явно чи не явно прийнятою онтологією, а певна гносеологія зумовлює і специфічну логіку пізнання світу загалом і права зокрема. Тому філософія права являє собою скоріше квадроструктуру, елементами якої виступають такі розділи філософсько-правового знання як онтологія права, гносеологія права, логіка права і аксіологія права14. Причому це не простий перелік, в своїй єдності, взаємодії і взаємозумовленості вказані елементи утворюють досить повну специфічну структуру, своєрідний “філософсько-правовий квадрат”, який на відміну від логічного за своєю природою динамічний (а не статичний)15, інтенціональний (направлений на право, а не змістовно пустий, формальний) і конструктивний (здатний породжувати нові змісти). При такому розумінні складу філософії права вона виступає як наука, яка задає універсальну макромодель правової дійсності, конкретні ж філософсько-правові концепції виступають специфічними, індивідуальними експлікаціями цієї універсальної макромоделі. І коли в тій чи іншій філософсько-правовій концепції абсолютизується онтологічний аспект (як, наприклад, у згадуваній вище концепції Р.Марчича), то утворюється група онтологічних концепцій права, коли абсолютизується гносеологічний аспект - утворюються гносеологічні концепції права і т.д. Кожна існуюча національно-правова система також являє собою історично конкретний прояв універсальної макромоделі права. З цієї точки зору філософію права можна визначити як науку про закономірності вивчення сутнісної природи права як динамічної єдності його онтологічних, гносеологічних, логічних і аксіологічних засад. Не можна сказати, що правознавці не усвідомлюють глибинного взаємозв’язку вказаних аспектів права16, але при визначенні предмету філософії права часто акцентують увагу на якомусь одному з них. Так, той же А.Д.Керімов відмічає, що “предмет філософії права можна охарактеризувати як розробку логіки, діалектики і теорії пізнання правового буття”. Але тут же зауважує: “Якщо загальна філософія пізнає відповідні об’єкти як в онтологічному, так і в гносеологічному аспектах..., то філософія права, спираючись на онтологію права, переважно пізнає гносеологічне їх значення”17. Насправді філософія права вивчає всі вказані аспекти права, а головне – закономірності їх взаємодії і взаємозв’язку, таким чином формулюючи універсальну макроструктурну теоретичну модель права, придатну служити орієнтиром для аналізу конкретних філософсько-правових концепцій і розвитку реальних правових систем.

На основі вказаного розуміння предмету сучасної філософії права будується викладання даної дисципліни на юридичному факультеті Чернівецького університету. Приведені розділи програми свідчать, що багато фундаментальних правових проблем нею не охоплені (як відзначалося, в зв’язку з обмеженістю учбових годин) або освітлюються тільки в загальному плані. Так, розділ “Синтентичні проблеми філософії права” за своєю проблематикою відповідає ієрархії основних галузей права: державному праву відповідає тема “Філософія влади”, цивільному - “Філософія власності”, кримінальному і виправно-трудовому - “Філософія злочину” і “Філософія покарання”. З запланованим розширенням курсу в нього будуть включені і такі філософсько-правові теми як “Ціль в праві”, “Динаміка змісту і форми в праві”, “Право і управління”, “Філософська природа договору”, “Проблема вини”, “Гносеологія судового розсуду”, “Прогнозування в праві” та ін.; деякі сучасні філософсько-правові концепції будуть виділені окремими темами.

Таким чином, курс ставитиме за мету фундаментальну підготовку студентів-правознавців, розширення їх орієнтаційних можливостей в сучасній правовій реальності.

В цілому ж відновлення традиції читання курсу “Філософії права” на юридичних і філософських факультетах, яка спостерігається в останні роки, не може позитивно не відбитись як на розвитку права, так і на розвитку філософії, не може не сприяти подоланню хибного правового снобізму філософів і філософського негативізму юристів.

Право оживляє філософію, зв’язує її з дійсністю, показує, що її категорії і абстракції не пусті схеми, а засоби перетворення дійсності шляхом права. “Виявивши гносеологічну природу права як такого ми зрозуміємо, наскільки правильно буде застосовувати до явищ правових тіж самі категорії, під якими ми розглядаємо явища світу конкретного”18. Право є джерелом життєвої енергії філософії, оскільки випливає з безпосередніх життєвих ситуацій. Філософія ж робить право осмисленим, надає йому всезагального характеру, наближає його критерії до абсолютних критеріїв істини, добра, справедливості. Філософія без права мертва, право без філософії пусте.

Правознавство. Освітньо-кваліфікаційний рівень - магістр. 06.01 Право 8.06.0101.

  1. Кількість кредитів.


Курс складається з 4 кредитів, 2 модулів, 17 навчальних елементів. 100 балів у десятому семестрі.

  1. Загальна кількість годин.


144 години

  1. Кількість годин на тиждень.


2 години

  1. Обов’язкова дисципліна чи за вибором.


Обов’язкова дисципліна.

  1. Семестр, в якому читається.


Дев'ятий семестр.

  1. Кількість годин відведених на лекції, семінарські, практичні, лабораторні заняття та самостійну роботу студентів.


Лекції – 34 години, семінарські заняття – 17 годин, самостійна робота студентів – 93 години.

  1. Вид підсумкового контролю.


Видом підсумкового контролю по навчальній дисципліні “Філософія права” є екзамен у дев’ятому семестрі.


Форми оцінювання:


Основними формами контролю, що полягає в оцінці засвоєння студентами навчального матеріалу є:

- усні опитування;

- фронтальні опитування;

  • контрольні роботи;

  • тестові завдання;

  • колоквіуми;

  • реферативні доповіді;

  • підсумкові контрольні роботи;

  • семестровий екзамен.

Студент вважається допущеним до семестрового контролю, якщо він виконав всі види робіт, передбачені навчальним планом, немає невідпрацьованих занять із пропущених тем.

^ ЗМІСТОВО-ДІЯЛЬНІСНА СТРУКТУРА МОДУЛІВ НАВЧАЛЬІІОЇ ДИСЦИПЛІНИ

№НЕ



Назва модуля (М) або навчального елементу (НЕ)



Зміст навчального елементу

Вид заняття

Види діяльності та поточного контролю



Кількість балів за вид роботи

Індз

(за вибором)



Кількість балів за ІНДЗ

Всього балів за НЕ



Л

С

Пр

Лаб

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

^ Модуль 1. Сутність, предмет і структура філософії права

НЕ 1..1


Сутність і предмет філософії права

Загальна характеристика фiлософiї права, її значення i мiсце в системi юридичної освiти i практики. Iсторичнi традицiї викладання курсу "Фiлософiї права" на юридичних факультетах унiверситетiв, стан читання даної дисциплiни в країнах сучасного Заходу i в Українi. Iсторичний характер i перiодизацiя становлення i розвитку фiлософiї права як самостiйної науки. Специфiка фiлософсько-правових дослiджень античностi. Середньовiчний етап в розвитку уявлень про природу права. Розумiння сутностi права в епоху Вiдродження. Предметне самовизначення фiлософсько-право-вих дослiджень в Новi часи. Кант як засновник фiлософiї права як науки. Розвиток фундаментальних засад фiлософiї права в концепцiї Гегеля. Основнi напрямки фiлософсько-правової думки в Х1Х ст.: iсторична школа права, юридичний позитивiзм, соцiологiя права, неокантiанство, прагматизм в правi. Загальна характеристика новiтньої фiлософiї права ХХ ст. i її напрямкiв: феноменологiчна, психоаналiтична, екзистенцiалiстська, нормативiстська, аналiтична, герменевтична концепцiї права. Методологiчнi засади i приклади iнших варiантiв перiодизацiї становлення i розвитку фiлософiї права в класичному правознавствi: Чiчерiн Б.Н., Коркунов Н.М., Шершенєвiч Г.Ф., Рєдкiн П.Б., Кузнєцов К.А., Петражицький Л.I., Новгородцев П.I., Кiстякiвсь-кий Б.А. та iн. Основнi пiдходи до визначення сутностi i цiлей фiлософiї права: наука про природу права; наука обгрунтування права; наука пiзнання права; наука, що розробляє систему фундаментальних понять права; наука, що узагальнює принципи позитивного права; наука, що утворює вищий рiвень методологiї права та iн. Проблема форомулювання предмету науки. Фiлософiя права як наука про закономiрностi вивчення сутнiстної природи права як динамiчної єдностi його онтологiчних, гносеологiчних i аксiологiчних засад. Поняття структури фiлософiї права. Основнi елементи унiверсальної структури фiлософсько-правових концепцiй: онтологiя права, гносеологiя права, логiка права, аксiологiя права. "Фiлософсько-правовий квадрат". Специфiчнi структури фiло-софсько-правових концептуальних моделей: онтологiчнi концепцiї права, гносеологiчнi концепцiї права, формально-догма-тичнi концепцiї права, аксiологiчнi концепцiї права. Iндивi-дуалiзованi структури гiперкатегорiальних концепцiй права. Методологiчнi засади i приклади iнших варiантiв стрктуризацiї фiлософсько-правової науки. Мiсце фiлософiї права в системi суспiльних i юридичних наук. Спiввiдношення фiлософiї права i фiлософiї, теорiї природничого права, загальної теорiї права, соцiологiї права, енциклопедiї права. Фiлософiя права як наука взаємодiї i концептуальної єдностi фiлософiї i права.

2

1







Усне опитування;

тестування;


2

2









4

НЕ 1.2

^ Онтологія права

Онтологiя як роздiл фiлософського знання, її предмет i задачi. Приклади фiлософсько-онтологiчних концепцiй, якi вплину на розвиток правової думки. Поняття правової онтологiї, її мiсце в системi фiлософiї права. Специфiка правової онтологiї в порiвняннi з фiло-софською онтологiєю. Основнi типи онтологiчно-правових концепцiй: моносубстанцiйнi онтологiї права, дуалiстичнi онтологiї права, полiсубстанцiйнi онтологiї права. Структура онтологiї права: поняття, схема, основнi елементи. Iндивiдуальна природа людини i соцiальна онтологiя як основнi детермiнанти специфiки феномена права. Право як недетермiноване, самодостатнє явище, право як чисте право. Вiдпо-вiднiсть фундаментальних складових структури правової онтологiї основним типам онтологiчно-правових концепцiй. Людина як об'єкт i суб'єкт права. Воля особистостi як безпосереднiй предмет правового регулювання i субстанцiя правовiдносин. Поняття i природа волi. Абсолютизацiя волi в концепцiї А.Шопенгауера: свiт як воля i уявлення. Трансформацiя "свiтової волi" Шопенгауера у "волю до влади" в концепцiї Ф.Нiцше: право i свобода як воля до влади. "Логiка чистої волi" Г.Когена. Онтологiчнi засади проблеми свободи волi. Воля в свiтлi об'єктивацiї i воля як духовна сила. Iллюзiя свободи "непросвiтленої духом волi" (М.Бердяєв). Свобода як цiль i умова права i як реалiзацiя онтологiчно аутентичної волi людини. Поняття i антиномiчний характер походження i розвитку свободи. Свобода як Ungrund у вченнi Я.Бьоме. Фiлософiя свободи Р.Штайнера. Онтологiя свободи в концепцiї М.Бердяєва: добуттєва свобода, "свобода" в об'єктивацiї i духовна свобода. Право як органiзацiя свободи в свiтi об'єктивацiї i духовна цiннiсть. Свобода як онтологiчна сутнiсть права. Суспiльство як об'єкт i як суб'єкт права. Поняття соцiаль-ної онтологiї права. Соцiологiзм у правi як абсолюбтизацiя зумовленостi природи права природою соцiуму. Соцiум як свiт об'єктивацiї, а держава - екстерiоризацiя об'єктивацiйної природи людини. Метафiзична проблема порядку: Гоббс, Бердяєв, Пригожин. Договiрне суспiльство. Нелiнiйнiсть соцiально-правових процесiв. Визнання суспiльством свободи людини як духовної iстоти: свобода в суспiльствi i свобода вiд суспiльства. Соцiум як духовно-об'єктивацiйна динамiка правових процесiв. Онтологiя чистого права, права-самого-по-собi. Унiвер-сальний космiчний порядок i "право буття" в онтологiчнiй концепцiї права Р.Марчича. Концепцiя "онтологiчної структури права" А.Кауфмана. Право як самостiйний феномен в критичнiй онтологiї Г.Хенкеля. Iншi сучаснi онтологiчнi концепцiї права.


2

2







Усне опитування;

реферативні доповіді;


тестування.



3


1


1









5

НЕ 1.3

^ Гносеологія права

Гносеологiя як роздiл фiлософського знання. Основна проблематика, цiлi i завдання фiлософської гносеологiї. Розумiння сутностi гносеологiчної науки на рiзних етапах її розвитку: античнiсть, середньовiччя, новi часи, Кант, Гегель, неокантiанство. Загальна характеристика i специфiка розвитку гносеологiї в ХХ ст.: феноменологiя, неопозитивiзм, структуралiзм, аналі-тична фiлософiя, постпозитивiзм. Посилення тенденцiй гносеологiзацiї ведучих фiлософських напрямкiв як основна причина гносеологiзацiї фiлософсько-правових концепцiй сучасностi. Поняття гносеологiї права як науки, її мiсце в системi iнших фiлософсько- i теоретико-правових наук. Специфiка пред-мету гносеологiї права: аналiз принципових позицiй рiзних пiдходiв - "наука про пiзнання права" i "наука про закономiрностi правового пiзнання як необхiдної умови функцiону-вання i розвитку самого права". Проблема гносеологiчного обгрунтування права. Структура гносеологiї права. Унiверсальнi онто-гносео-логiчнi моделi права, їх спiввiдношення з вiдповiдними макромоделями i значення в пiзнаннi природи права. Основнi елементи гносеологiчної структури права. Три рiвня пiзнавально-правової методологiї: загальноправовий, мiжгалузевий, галузевий. Соцiально-iсторичнi компоненти пiзнання права. Специфiка пiзнавально-правових процесiв на рiзних iсторичних етапах розвитку права. Особливостi детермiнацiї гносеологiчної iнтенсивностi права сучасною динамiкою соцiальних процесiв. Нацiонально-психологiчнi компоненти пiзнання права. Специфiка їх впливу на розумiння природи i походження права. Зумовленiсть формування i функцiонування рiзних нацiонально-правових систем психо-ментальними особливостями вiдповiд-них народiв i нацiй. Метод порiвняльного правознавства i гносеологiчна проблема спiввiдношення нацiонального i загальнолюдського в правi. Рацiоналiзм та iррацiоналiзм у пiзнаннi права як наслiдок його об'єктивно-суб'єктивної природи. Зумовленiсть форм пiзнання права специфiкою форм правоутворення i правореалiзацiї. Проблема iстини в правi. Iстина як правда i право. Вiднос-нiсть i абсолютнiсть iстини в правi. Iстина в матерiальному i процесуальному правi, їх єднiсть та суперечливiсть. Iстина як цiль i результат права. Поняття методу права. Формування методу як основне завдання гносеологiї права. Юридична логiка - наука про метод права i завершальний елемент онто-гносео-логiчної моделi права. Проблема побудови єдиної гносеологiчної системи права. Неокантiанська концепцiя гносеологiї права: Коген, Наторб, Штаммлер. Сучаснi концепцiї гносеологiї права.

2

2







Усне опитування;

реферативні доповіді;



3


2



Реферат – «Гносеологічне обґрунтування права».




5

НЕ 1.4.

^ Логіка права

Логiка права як наука про логiчну природу права, про закономiрностi i специфiку правового мислення. Розгортання внутрiшньої логiки норми права в право як логiчну систему. Аналiз i оцiнка логiчної природи права в концепцiях юридичного позитивiзму, неокантiанської школи права, в "юриспруденцiї понять", в працях видатних логiкiв i правознавцiв минулого та сучасностi: Чiчерiн, Катков, Iльїн, Кiстяковський, Iєрiнг, Ерлiх, Клуг, Шрайбер, Зембiнський, Томмело. Логiчна природа права як основа застосування сучасних логiчних теорiй для аналiзу динамiки внутрiшньої структури норм права, правовiдносин i системи права в цiлому. Логiка норм, логiка дiї, логiка оцiнок, логiка питань i вiдповiдей, логiка класiв, символiчна логiка, їх використання в юридичнiй науцi i практицi. Три рiвнi логiчних знань з точки зору права. Чиста формальна логiка як наука про закони i форми правильного мислення. Прикладна юридична логiка як наука про застосування формально-логiчних теорiй в правi. Дiалектична логiка права як наука про право як логiчну систему, що розвивається. Спiввiдношення юридичної логiки i логiки права. Використання термiну "юридична логiка" в широкому i вузькому розумiннi. Iсторичнi етапи становлення юридичної логiки як науки. Виникнення юридичної логiки з практичних потреб судочинства i полiтичної боротьби в демократичнiй Грецiї i Римi. Функ-цiонування її у формi ефективного засобу юридичної дiяльностi в перiод античностi. Видiлення логiки в самостiйну науку - чисту формальну логiку - i її розвиток в перiод середньовiччя (латентний перiод розвитку юридичної логiки). Обгрунтування права як логiчної системи i логiки як науки що розвиває право у вченнi Гегеля. Право як логiка в теорiї i практицi юридичного позитивiзму в Х1Х ст. Критика формалiстичної обмеженостi юридичної логiки в концепцiї Є.Ерлiха - одного з фундаторiв науки соцiологiї права, декана юридичного факультету Черні-вецького унiверситету, - основнi положення його працi "Юридична логiка" (1918). Розвиток юридичної логiки в ХХ ст.: етап застосування сучасних логiчних теорiй в аналiзi структури i природи права, взаємодiя i взаєморозвиток логiки i права. Специфiка об'єкту i предмету юридичної логiки як науки: онто-гносеологiчне обгрунтування наукового статусу юридичної логiки. Право як самостiйний синкретичний логiко-правовий феномен - основний об'єкт дослiдження юридичної логiки. Розкриття внутрiшнiх логiчних структур норм права i правовiд-носин, закономiрностей їх функцiонування i специфiки розгортання в право як логiчну систему - основний предмет юридичної логiки. Логiчна природа i структурованiсть правової норми, динамiка основних її елементiв. Поняття логiчної норми в теорiї права. Спiввiдношення норм-приписiв i логiчних норм. Норма права як результат логiчного аналiзу правового тексту i виявлення структурно-смислової єдностi основних її елементiв. Правовий нормативний квадрат. Логiчнi вiдношення мiж основними типами правових норм. Вираз одних правових норм через iншi. Логiчнi особливостi формування рiзних типiв нацiонально-правових систем. Правова нормативна пентаграма. Основнi принципи i закони логiки норм. Логiка дiї i її роль в розкриттi логiчних форм правової поведiнки. Взаємозв'язок логiки дiї i логiки норм у виявленнi логiчної структури основних типiв правовiдносин (на прикладах рiзних галузей права). Юридична логiка як метод права i як основа правового мислення. Завершення формування рiзного типу фiлософсько-право-вих теорiй в утвореннi певної логiки правового мислення i методу функцiонування i розвитку системи права. Формально-догматичний метод як специфiчний метод юридичної науки. Сучасне розумiння структури i природи формально-догматич-ного методу. Логiка як механiзм породження права, засiб його реалiзацiї i метод розкриття його сутностi.

2

2







Усне опитування;

реферативні доповіді;

тестування;

складання тематичних схем.


3


1

1


1







6

НЕ 1.5.

^ Аксіологія права

Аксiологiя як наука про цiнностi. Виникнення фiло-софської аксiологiї. Основнi поняття i принципи аксiологiї. Поняття цiнностi. Основний критерiй цiнностi. Суб'єктивна сторона i об'єктивний характер цiнностi. Оцiнка. Цiннiсне вiдно-шення. Оцiночне вiдношення. Їх гносеологiчна природа. Спiв-вiдношення понять "благо" i "цiннiсть". Цiннiсна орiєнтацiя. Розвиток фiлософської аксiологiї в ХХ ст. Основнi типи сучасних аксiологiчних концепцiй, їх вплив на розумiння природи права: 1) аксiологiчний трансценденталiзм i онтологiзм, 2) аксiологiчний релятивiзм i плюралiзм, 3) промiжковий напрямок "помiрного релятивiзму цiнностей". Спiввiдношення права i цiнностей. Право як об'єктивацiя цiнностей суспiльства. Цiнностi права i право як цiннiсть. Обгрунтування аксiологiї права як науки про цiннiсну природу права. Сутнiсть i основнi завдання аксiологiї права. Формулювання предмету аксiологiї права. Аксiологiя права в структурi фiлософiї права. Основнi аксiологiчнi проблеми правознавства. Моральнi цiнностi в структурi аксiологiї права: взаємодiя моралi i права. Правовi iмплiкацiї антиномiї моралi. Структура зла. Зло як наслiдок неадекватних оцiнок i основа неправової поведiнки. Добро в системi моралi. Справедливiсть як правова форма добра i основна категорiя аксiологiї права. Структура справедливостi. Антиномiї справедливостi i антиномiї права. Норма права як предмет оцiнки. Формування норми в процесi переходу вiд сущого до належного через процедуру оцiнки. Нормативна природа оцiнки. "Виростання" норми з оцiнки. Цiнностi як критерiї оцiнки. Гносеологiчна структура "суще - оцiнка (на основi цiнностей) - належне - норма - поведiнка - оцiнка (на основi норми)". Належне i норма права. Невиводимiсть належного iз сущого в неокантiанствi i нормативiзмi. Норма як реальнiсть належного, а цiннiсть - як його основа. Формально правильнi, але соцiально невиправданi норми. Форма правової норми як механiзм забезпечення її цiнностей. Оцiночна функцiя норми права. Гносеологiчна структура "оцiнка - належне - оцiнка". Правова оцiнка як форма пiзнання. Система норм як вiдображення системи правових цiнностей. Спiввiдношення цiнностей права i права як цiнностi. Система цiнностей права: структура, типи, види. Суперечлива природа правових цiнностей, динамiка їх розвитку. Право як цiннiсть в структурi суспiльства, культури i цивiлiзацiї. Антицiннiсть права. Негативнi соцiальнi наслiдки iнституту права. Людина - як вища цiннiсть i основний критерiй правових оцiнок. Аксiологiя права - наука про закономiрностi цiннiсної динамiки права.

2

2







Усне опитування;

реферативні доповіді;

складання тематичних схем.


3


1

1







5

НЕ 1.6.

^ Діалектична структура права

Поняття діалектики. Розвиток як розв/язання діалектичної суперечності і право як розвиток. Структура діалектичної суперечності і структура права. Характеристика діалектичних протилежностей: одночасність взаємозаперечення і взаємозумовленість. Діалектичні і метафізичні протилежності в праві. Єдність держави і права як фундаментальна політико-право-ва суперечність. Діалектична протилежність держави і права. Воля до мужності як сутність і ціль держави. Могутність держави як необхідна умова реалізації її соціальної регулятивної та ін. функцій. Зв’язок реалізації волі до могутності з обов’яз-ковим порушенням права. Проблема розбудови правової держави. Правова держава як держава “зв’язана” правом, як державна влада права. Боротьба влади і права та їх взаємозумовленість. Правова держава як розв’язання суперечності між державою і правом. Зовнішні і внутрішні суперечності права. Діалектика права і суспільства. Соціальна динаміка і формальна статика права. Стабільність і авторитетність права як причина його соціальної консервативності, динамізм і мінливість права як причина його соціальної неефективності і неавторитетності. Ідея соціологічного корегування права в концепціях соціології права. Суперечливість формального і соціального в концепції Є.Ерліха. Дискретно-континуальна антиномія права. Діалектика права і моралі. Мораль в структурі права і антиномічна структура моралі. Людина як ціль і людина як засіб в праві і моралі, протилежність тенденцій. Матеріальна і духовна природа санкцій в праві і моралі. Право як безпосередність моралі і мораль як вище право. Справедливість як форма розв’язання суперечливості моралі і права. Основна антиномія права - антиномія свободи і рівності. Право як міра свободи, суперечливість визначення змісту і розвитку. Свобода і самореалізація особистості як головна ціль права. Онтогенетична причина нерівності людей, їх міри свободи і форм самореалізації. Право як урівнення нерівного. Право як умова свободи у формі її обмеження. Антиномія свободи і рівності в історичних типах права: станове право, формальне право, соціальне право. Нелінійна динаміка тенденцій індивідуалізму і масовості в розвитку права і їх відображення і філософсько-правових концепціях. Антиномія права як наслідок антиномічної природи складаючих його норм. Екзистенціальна антиномія норми. Норма як захист людини, закріплення її досягнень, основа зв’язку з суспільством і умова розвитку і норма як “в’язниця” людини, причина консервативності, нівелювання в масовості і основа догматизму. Діалектична протилежність свободи і норми. Норма як породження свободи і свободи як породження норми. Динаміка нормативної реалізації позанормативної природи людини. Діалектика права і процесу, їх взаємодоповнюваність і протилежність. Умови поглинання права процесом. Принцип переходу summum jus в summa in jura. Процес як динаміка протилежностей звинувачення і захисту. Право як конфлікт, як порушення права. Юридична конфліктологія як наука про закономірності виникнення, виявлення і розв’язання правових конфліктів. Гносеологічний статус юридичної конфліктології як науки. Сучасний етап в розвитку юридичної конфліктології. Антиномії філософії права як відображення антиномічної природи права. Єдність і суперечливість онтологічної і гносеологічної, історичної і логічної, теоретичної і практичної проблематики права. Відповідність характеру суперечливої взаємодії основних напрямків досліджень права логічній структурі “філософсько-правового квадрату”. Розвиток права і його пізнання як результат функціональної динаміки діалектичної структури права.

2
























1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

Схожі:

Робоча програма з курсу «філософія права» освітньо-кваліфікаційного рівня магістр для спеціальності 06. 01. 01 \" Правознавство \" iconРобоча програма з курсу «воля як категорія права» освітньо-кваліфікаційного рівня магістр для спеціальності
Робоча програма складена на основі освітньо-професійної програми напряму 06. 01 “Право” спеціальності 06. 01. 01 “Правознавство”
Робоча програма з курсу «філософія права» освітньо-кваліфікаційного рівня магістр для спеціальності 06. 01. 01 \" Правознавство \" iconРобоча програма з курсу «сучасні концепції соціології права» освітньо-кваліфікаційного рівня магістр для спеціальності
Робоча програма складена на основі освітньо-професійної програми напряму 06. 01 “Право” спеціальності 06. 01. 01 “Правознавство”
Робоча програма з курсу «філософія права» освітньо-кваліфікаційного рівня магістр для спеціальності 06. 01. 01 \" Правознавство \" iconРобоча програма курсу „філософія громадянського суспільства" освітньо-кваліфікаційного рівня магістр для спеціальності 06. 01. 01 "Право"
Робоча програма затверджена на засіданні кафедри теорії та історії держави І права
Робоча програма з курсу «філософія права» освітньо-кваліфікаційного рівня магістр для спеціальності 06. 01. 01 \" Правознавство \" iconРобоча програма курсу „свобода як категорія права" освітньо-кваліфікаційного рівня магістр для спеціальності 06. 01. 01 "Право"
Робоча програма затверджена на засіданні кафедри теорії та історії держави І права
Робоча програма з курсу «філософія права» освітньо-кваліфікаційного рівня магістр для спеціальності 06. 01. 01 \" Правознавство \" iconРобоча програма з курсу „формування І розвиток української філософії права" освітньо-кваліфікаційного рівня магістр для спеціальності 06. 01. 01 "Право"
Робоча програма затверджена на засіданні кафедри теорії та історії держави І права
Робоча програма з курсу «філософія права» освітньо-кваліфікаційного рівня магістр для спеціальності 06. 01. 01 \" Правознавство \" iconРобоча програма куРСу „гносеологія права " освітньо-кваліфікаційного рівня магістр для спеціальності 06. 01. 01 "Право"
move to 0-6405709
Робоча програма з курсу «філософія права» освітньо-кваліфікаційного рівня магістр для спеціальності 06. 01. 01 \" Правознавство \" iconРобоча програма курсу „юридична герменевтика " освітньо-кваліфікаційного рівня магістр для спеціальності 06. 01. 01 "Право"
Робоча програма затверджена на засіданні кафедри теорії та історії держави І права
Робоча програма з курсу «філософія права» освітньо-кваліфікаційного рівня магістр для спеціальності 06. 01. 01 \" Правознавство \" iconРобоча програма «Теоретико-правові проблеми фінансово-правової відповідальності» освітньо-кваліфікаційного рівня магістр права для спеціальності 03040101 «Правознавство»
Робоча програма складена на основі програми (типової) для навчальних дисциплін за спеціальністю «Право» затвердженої Вченою радою...
Робоча програма з курсу «філософія права» освітньо-кваліфікаційного рівня магістр для спеціальності 06. 01. 01 \" Правознавство \" iconРобоча програма курсу „справедливість як категорія права" освітньо-кваліфікаційного рівня магістр для спеціальності 06. 01. 01 "Право"
Робоча програма складена на основі освітньо-професійної програми напряму 06. 01 “Право” спеціальності 06. 01. 01 “Право”
Робоча програма з курсу «філософія права» освітньо-кваліфікаційного рівня магістр для спеціальності 06. 01. 01 \" Правознавство \" iconРобоча програма ( за кредитно-модульною системою) курсу "логіка права " освітньо-кваліфікаційного рівня магістр для спеціальності 06. 01. 01 "Право"
move to 0-5654221
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи