3 Методологічні підходи до ідентифікації ризику втрати платоспроможності банку icon

3 Методологічні підходи до ідентифікації ризику втрати платоспроможності банку




Скачати 351.63 Kb.
Назва3 Методологічні підходи до ідентифікації ризику втрати платоспроможності банку
Дата05.03.2014
Розмір351.63 Kb.
ТипДокументи

3.7. Методологічні підходи до ідентифікації ризику втрати платоспроможності банку

Розглянемо основні підходи до виявлення ризику втрати платоспроможності банку, що набули протягом останнього десятиріччя найбільшого поширення у країнах з розвинутими кредитно-фінансовими відносинами.

Фахівці Банку міжнародних угод (Bank for International Settlements – BIS) пропонують наступну класифікацію систем ранньої діагностики проблемних банків, що потенційно можуть стати банкрутами, залежно від форм дослідження діяльності банків та підходів, покладених в їх основу:

  1. рейтингові системи;

коефіцієнтний аналіз та аналіз споріднених груп;

комплексні оцінки банківських ризиків;

статистичні моделі.

У таблиці 3.15 наводиться загальна характеристика зазначених груп систем [445].

Безумовно, використання декількох систем підвищує ймовірність того, що хоча б одна з них виявить проблемний банк. Існуючі системи найчастіше поєднують якісні оцінки та кількісні розрахунки.

Перша група систем ранньої діагностики проблемних банків – це рейтингові системи. Банківський рейтинг, напевно, є на сьогодні найбільш поширеним та доступним широкому колу користувачів індикатором надійності банку. У таблиці 3.16 наведено основні види рейтингів банків та перелік найбільш відомих суб’єктів, що їх встановлюють. Всі з означених видів рейтингових систем широко застосовуються у банківській сфері.

^ Таблиця 3.15 – Підходи до організації систем оцінки ризику
і раннього попередження


^ Основні групи систем діагностики

Особливості аналізу

Оцінка поточного
фінансового стану


^ Прогнозування
майбутнього
фінансового стану


Оцінка з використанням
кількісного аналізу і
статистичних процедур


^ Використання якісних
оцінок


Специфічне фокусування
на категоріях ризику


Зв’язок з формальними
процедурами
банківського нагляду


Рейтинги:

- на місцях

- дистанційні

***

***

*

*

*

**

***

**

*

**

***

*

Коефіцієнтний аналіз та аналіз споріднених груп

***

*

***

*

**

*

Комплексні оцінки
банківського ризику

***

**

**

**

***

***

Статистичні моделі

**

***

***

*

**

*

Примітки:

* – низький рівень;

** – середній рівень;

*** – високий рівень.


Ранжування економічних суб’єктів за деякою ознакою у вигляді лінійного списку називається “ренкінг”. Поширеність ренкінгів пояснюється простотою їх складання та наочністю у використанні. Асоціативно, банки що знаходяться у верхніх рядках таких списків, сприймаються як гарантовано надійні та платоспроможні. На жаль, якість та достовірність таких “популярних” рейтингів залишається не на високому рівні. Часто такі списки можуть завдати шкоди репутації надійного банку, або ввести в оману користувачів щодо якості установи, яка знаходиться у верхніх рядках ренкінгу. І така проблема є актуальною не тільки в Україні, а й в інших країнах СНД [226]. Адже дуже велику похибку вносить і кваліфікація авторів, і якість первинної інформації (як правило, це відкриті, неперевірені джерела), і сама методика складання такого списку (найчастіше – це звичайне сортування за одним з фінансових показників, яке не дозволяє надати комплексну об’єктивну оцінку стану та надійності банку).

Таблиця 3.16 – Види рейтингів комерційних банків

^ Ренкінг, або
лінійний список


Власне рейтинг

Багатовимірні списки
та комплексні оцінки


^ Відмінні риси

Має вигляд списку банків, ранжованих у відповідності з погіршенням одного
показника, покладеного
в основу ранжування
(наприклад, за розміром капіталу, активів
або прибутку)

За результатами поглибленого комплексного аналізу стану
комерційного банку дається
узагальнююча оцінка – рейтинг.

Методики – складні, часто
закритими. Діяльність потребує високої кваліфікації та великої
кількості первинних даних
та експертної інформації

Групування банків на “кластери” в обраній системі агрегованих показників.

Потребує високої кваліфікації та достовірних первинних
даних про банк

^ Суб’єкти, які встановлюють рейтинги

АУБ, Інвестиційна газета, Інтерфакс, Інформаційний центр Рейтинг,
“The Banker”

«Кредит-Рейтинг”, Інформаційний центр “Рейтинг”, міжнародні
рейтингові агентства Moody’s, S&P, Thomson BankWatch, Fitch IBCA

НБУ, закордонні регулятивні
та наглядові органи тощо.

Такі продукти часто бувають призначені для вузького кола споживачів, не є публічними


Для того, щоб банківський рейтинг задовольняв інформаційні потреби споживачів такої інформації, він повинен відповідати, щонайменше, чотирьом вимогам:

інформація про діяльність банку, на базі якої визначається його рейтинг, повинна бути об’єктивною;

методика визначення рейтингової оцінки повинна бути науково обґрунтованою;

рейтингова інформація повинна бути доступною широкому колу користувачів;

визначення банківського рейтингу за певною методикою повинно бути періодичним (щомісячним, щотижневим, щоденним).

Під рейтинговою оцінкою, у межах більш загального підходу, необхідно розуміти визначення (встановлення) деякої узагальнюючої оцінки фінансового стану комерційного банку. Банківські рейтинги (власне рейтинги) сьогодні – найбільш розвинутий сектор рейтингових продуктів. Це можна пояснити значною регламентованістю банківської діяльності, доступністю та відносною прозорістю звітності кредитних установ, а також високим громадським інтересом до цього сектора.

Окремий вид рейтингових продуктів складають комплексні оцінки діяльності – розрахункові рейтинги “надійності” або “стійкості”, тобто узагальнені інтегральні оцінки, визначені на основі набору локальних показників. Відповідні локальні показники повинні задовольняти наступні вимоги [226]:

відображати стан та результати діяльності компанії;

бути актуальними, компактними, динамічними;

орієнтувати на прогнозування;

дозволяти порівняння.

Процедура рейтингування здійснюється в межах різних діагностичних систем. Такі системи поділяють на дві категорії: системи, що передбачають дослідження безпосередньо в банку (інсайдерські), та дистанційні.

Перша категорія систем для отримання первинних даних передбачає інспектування банку з виїздом на місце. Збір даних у ході такої перевірки дозволяє контролеру краще оцінити якісні характеристики, наприклад, такі, як якість менеджменту компанії, наявність процедур внутрішнього контролю тощо. Тобто виїзд безпосередньо в банк дозволяє додатково отримати таку інформацію, яка звичайно не відображається у звітності.

Крім того, інспектування дозволяє також виявити можливі порушення при складанні звітності, перевірити відповідність внутрішніх фінансових документів з документами фінансової звітності. Отже, безперечною перевагою цієї категорії систем є отримання більш повної та якісної первинної інформації про організацію, яка діагностується.

У той же час такий підхід має й свої недоліки. По-перше, здійснення інспекцій вимагає наявності правових підстав для таких дій або доброї волі об’єкта перевірки. Це накладає суттєві обмеження на коло суб’єктів, що можуть здійснювати діагностику таким чином. У першу чергу, такі підстави можуть мати контролюючі та/або регулюючі органи. Інша категорія – це зовнішні та внутрішні аудитори, рейтингові компанії (за зверненням банку, який бажає, щоб йому було присвоєно той чи інший рейтинг) тощо. Але дії останніх можуть проводитися тільки за ініціативою об’єкта перевірки, а, отже, сподіватися на таку ініціативу у випадках суттєвих фінансових негараздів дуже важко. Тому ефективність їх як систем діагностики банкрутства висока лише у випадку використання регулюючими органами або для внутрішнього аудиту. Ще одним із недоліків таких систем є висока трудомісткість робіт по здійсненню інспекційних перевірок, а також обмеженість частоти їх здійснення. Це призводить до неможливості використання такого підходу для поточної діагностики банку.

З цих причин були розроблені методики дистанційного аналізу, які спираються лише на дані, що містяться у звітності банків. Такий підхід значно розширює коло користувачів, знижує трудомісткість, в результаті з’являється можливість здійснення регулярного аналізу без необхідності отримання згоди з боку об’єкта перевірки. Хоча якість та повнота первинної інформації при цьому дещо втрачається. Методики дистанційного аналізу, окрім регулюючих органів, широко застосовуються іншими користувачами – рейтинговими агентствами, банками-контрагентами тощо.

Отже, рейтингові системи дозволяють оцінити поточний стан справ у банківській галузі, виявити проблемні банки. У той же час система рейтингування статична, адже вона базується на даних, отриманих станом на конкретний період часу в минулому. Використання дистанційного моніторингу дещо зменшує статичність оцінок, однак при відсутності перевірок первинної інформації на місцях достовірність рейтингу знижується.

Особливість більшості методик складання банківських рейтингів полягає в наявності декількох компонентів (іноді інтегральних), які визначаються експертним шляхом або за допомогою найпростіших математичних операцій над даними звітності. Як правило, це визначення відношень між різними показниками. Далі, на базі цих компонент розраховується кінцевий рейтинг, який і повинен адекватно відображати ступінь надійності або ризик банкрутства банку.

Однією з найвідоміших у світі рейтингових систем оцінки є СAMEL, яка формується із п’яти інтегральних компонентів:

  1. ^ Capital Adequacy (достатність капіталу);

Asset Quality (якість активів);

Management factors (фактори керування);

Earnings (доходи);

Liquidity (ліквідність).

Кожен компонент оцінюється за п’ятибальною системою (1 – великий або значний, 2 – задовільний, 3 – середній, 4 – критичний і 5 – незадовільний), і на основі їхніх значень обчислюється підсумковий показник. У середньому рейтинг CAMEL розраховується один раз на рік, однак з метою найбільш ефективного використання часу для благополучних банків (рейтинг 1 або 2) дослідження на місцях можуть здійснюватися раз у півтора роки, а для проблемних банків (рейтинг 4 або 5) – частіше.

Рейтинг CAMEL як правило, носить конфіденційний характер та використовується в наглядовому органі та доводиться до менеджменту банку з метою його адекватного реагування у випадку виявлення недоліків.

Дистанційна версія рейтингу – CAEL – була розроблена в середині 80-х років. Як видно з її назви, вона не містить у собі компонент “M” (характеристика якості менеджменту), яку неможливо оцінити дистанційним способом. Інші компоненти аналізуються за допомогою 19 різних коефіцієнтів. Зрозуміло, що отримані результати менш точні, ніж CAMEL, однак процедура оцінки значно прискорюється, її можна виконувати набагато частіше і з меншими витратами. В даний час дистанційний аналіз банків став істотно точнішим за рахунок розвинутого математичного апарату, тому система CAEL в розвинутих країнах визнана застарілою – з початку 2000 р. її замінила статистична модель SCOR, яку ми більш детально розглянемо далі.

На сучасному етапі методика CAMEL була покращена та отримала ще одну літеру в назві – CAMELS. Літера S означає ^ Sensitivity to market risk – чутливість до ринкового ризику.

Саме система CAMELS є основним інструментом, яким користуються наглядові підрозділи Національного банку України для рейтингового оцінювання комерційних банків [359, с. 39–41]. При цьому процес визначення рейтингової оцінки банку складається з двох етапів [224, с. 258–263]: встановлення “попереднього” рейтингу та присвоєння “кінцевого” рейтингу.

Визначення рейтингу на попередньому етапі здійснює підрозділ безвиїзного нагляду за наявними формами звітності комерційних банків (за системою CAEL). За результатами цього аналізу банку встановлюється рейтингова оцінка від 1 до 5. Якщо рейтинг банку становить “3”, “4”, або “5” і при цьому банк не перебуває в режимі фінансового оздоровлення, ліквідації, банкрутства або припинення діяльності, він підлягає терміновому інспектуванню. Якщо банк перебуває в одному з наведених проблемних режимів, він потребує особливого нагляду з боку Національного банку України, який здійснюється підрозділом з питань роботи з проблемними банками та відповідними підрозділами регіональних управлінь Національного банку.

Під час детальної перевірки на місці Національний банк України визначає “кінцевий” рейтинг банку, адже тільки в цьому випадку можна оцінити рівень менеджменту, що є однією з важливих складових системи CAMELS, а також уточнити та перевірити інші показники тощо.

Сукупний рейтинг банку за системою CAMELS в Україні визначається згідно з Положенням про порядок визначення рейтингових оцінок за рейтинговою системою CAMELS [252]. За рейтинговою системою передбачається визначити кожному банку цифровий рейтинг за всіма шістьома компонентами, а комплексна рейтингова оцінка визначається на підставі рейтингових оцінок за кожним із цих компонентів.

Кожен компонент рейтингової системи оцінюється за п’ятибальною шкалою, де оцінка “1” є найвищою оцінкою, а оцінка “5” – найнижчою, комплексна рейтингова оцінка також визначається за п’ятибальною шкалою.

Визначення комплексної рейтингової оцінки є суб’єктивним процесом, воно має бути добре обґрунтованим і спиратися на переконливі аргументи. Комплексна рейтингова оцінка не може визначатися як середнє арифметичне рейтингових оцінок за компонентами рейтингової системи; а має бути цілим числом та враховувати всі основні фактори, що відображені при визначенні рейтингових оцінок за всіма компонентами. Також підраховується скільки компонентів рейтингової системи мають однакову рейтингову оцінку; аналізується які саме компоненти мають однакову рейтингову оцінку; як правило, в більшості випадків комплексна рейтингова оцінка виставляється за рейтинговою оцінкою, що зустрічається найчастіше.

^ Банки, які за сукупним рейтингом визначені як “сильні” (оцінка “1”), мають такі характеристики:

фінансовий стан є надійним за всіма аспектами;

виявлені проблеми незначні і можуть бути розв’язані у повсякденній діяльності;

фінансовий стан стійкий до змін, що відбуваються в економіці і в банківській системі;

фінансовий стан не викликає сумнівів у органів нагляду [359].

^ Банки, які за сукупним рейтингом визначені як “задовільні” (оцінка “2”), мають такі характеристики:

в основному їхній фінансовий стан є задовільним;

виявлені проблеми незначні і можуть бути врегульовані керівництвом банку;

фінансовий стан банку є по суті стабільним, отже, він може бути пристосованим до умов економічної кон’юнктури і роботи банківського сектора;

органи нагляду турбує лише те, щоб недоліки, виявлені під час перевірки на місцях чи аналізу звітності, були виправлені керівництвом банку.

^ Банки, які за сукупним рейтингом визначені як “середні” (оцінка “3”) мають такі характеристики:

банк дещо слабкий фінансово і щодо операційних функцій, а також припустився порушень законів і нормативних актів;

фінансовий стан ймовірно погіршиться, якщо негайно не будуть вжиті заходи щодо виправлення ситуації або ці заходи не будуть досить ефективними;

стан банку викликає занепокоєння в органів нагляду.

^ Банки, які за сукупним рейтингом визначені як “граничні” (оцінка “4”), мають такі характеристики:

є недоліки в їхній фінансовій діяльності;

спостерігаються ознаки нестабільності, які не усуваються достатньою мірою;

якщо своєчасно не будуть вжиті конкретні заходи щодо виправлення ситуації, становище банку погіршиться настільки, що це може поставити під сумнів його існування в майбутньому;

є ознаки потенційного банкрутства;

банки потребують додаткової уваги органів нагляду, необхідно розробити детальний план заходів стосовно усунення наявних проблем і недоліків.

^ Банки, які за сукупним рейтингом визначені як “незадовільні” (оцінка “5”) мають такі характеристики:

високий ступінь ймовірності банкрутства найближчим часом;

є серйозні недоліки, становище банку настільки критичне, що потребує негайної фінансової допомоги з боку власників банку або інших фінансових джерел;

без застосування оперативних заходів щодо виправлення ситуації (або) фінансової підтримки виникне необхідність злиття цього банку з іншим, придбання його іншою установою або його ліквідації.

Іншою, досить розповсюдженою, рейтинговою системою є PATROL, яка застосовується Банком Італії. Головним джерелом інформації виступає звітність банків, на основі якої розраховуються п’ять компонентів: достатність капіталу; прибутковість; якість кредитів; організація; ліквідність. На основі наведеного переліку можна зробити висновок, що в цілому дана система побудована на тих же принципах, що і CAMELS. Як інструменти аналізу ліквідності в системі PATROL застосовуються звичайний аналіз розривів в статичних умовах, а також симулятор екзогенних шокових явищ, що відбуваються протягом одного року. Два стресові сценарії імітують несподіваний відтік клієнтів і міжбанківських депозитів, а також збільшення частки використаних джерел кредитування в інтересах позичальників, що дає можливість перевірити здатність банку до адекватного функціонування в таких умовах.

Принципово відмінна класифікація застосовується у французькій рейтинговій системі ORAP (Organization and Reinforcement of Preventive Action). У ній 14 показників поділяються на п’ять груп:

пруденційні коефіцієнти (капітал, ліквідність і т.д.);

балансова і позабалансова діяльність (якість активів і погані позики);

ринковий ризик;

доходи;

якісні критерії (власники акцій, керування і внутрішній контроль).

У таблиці 3.17 згруповано показники та коефіцієнти, які покладені в основу найбільш відомих систем рейтингової оцінки банків [445].

^ Таблиця 3.17 – Показники рейтингових систем оцінки банків

Показники та коефіцієнти

Система/Країна

^ CAMELS (США)

CAEL
(США)


PATROL
(Італія)


ORAP
(Франція)


Категорії показників та коефіцієнтів, усього

6

4

5

6

Якість активів

1

5

1

4

Платоспроможність

1

5

1

2

Прибутковість

1

4

1

3

Ліквідність

1

5

1

1

Ринковий ризик

1





1

Управління та контроль

1



1

3

Економічні









Інші










З проведеного аналізу можемо зробити висновок, що системам першої групи властива висока ефективність, але коло користувачів, які можуть їх застосовувати, є досить обмеженим.

Далі проаналізуємо другу групу систем ранньої діагностики системних банків – системи коефіцієнтного аналізу й аналізу споріднених груп. Оскільки переважна частина рейтингів складається з використанням визначеної сукупності співвідношень між агрегованими статтями банківської звітності (коефіцієнтів), аналітик, зацікавлений в одержанні більш докладної інформації про банк (наприклад, для того, щоб зрозуміти, чим обумовлена та або інша зміна банківського рейтингу) вдасться до більш детального аналізу зазначених співвідношень. Цей процес називається коефіцієнтним аналізом.

Звичайно, для кожного коефіцієнта емпіричним шляхом визначається діапазон значень, вихід за рамки якого є тривожним сигналом [179; 251]. Саме на такому принципі заснована більшість систем моніторингу коефіцієнтів. Такі системи дозволяють оперативно визначати відхилення в діяльності того або іншого банку, вказуючи напрямки для детального аналізу на місцях або сигналізуючи про необхідність зміни ліміту. Більш розвинуті системи моніторингу з ієрархічною системою коефіцієнтів, побудовані, як правило, за логіко-дедуктивним принципом, дозволяють проводити поглиблений аналіз (drill-down) окремих коефіцієнтів.

Найбільш розвинутою з систем коефіцієнтного аналізу є ^ BAKred Information System (BAKIS), що застосовується Центральним банком Німеччини (Deutsche Bundesbank). BAKIS містить у собі 47 коефіцієнтів, 19 з яких належать до кредитного ризику (у тому числі коефіцієнт платоспроможності), 16 – до ринкових ризиків, 2 – до ризиків ліквідності і 10 пов’язані з прибутковістю банківських операцій. Усім цим показникам привласнені однакові вагові коефіцієнти значимості. На сьогодні роль системи зводиться до розробки пріоритетів діяльності з банківського нагляду.

Система аналізу ^ Bank Monitoring Screens (BMS), що застосовується в США, поєднує 39 фінансових показників і 35 параметрів, що належать до ринку капіталів. Цікавим є досвід Нідерландів, де для визначення надійності кредитних установ ретельно вивчаються як показники, що безпосередньо характеризують діяльність банків, так і макроекономічні індикатори, що чинять вплив на розвиток банківської галузі в цілому (ріст ВВП і промислового виробництва, рівень безробіття, курс євро, індикатор кількості банкрутств протягом останнього року та ін.).

Слід зазначити, що при коефіцієнтному аналізі кредитних організацій виникає досить суттєва проблема: у банків з різною спеціалізацією й індивідуальною специфікою нормальні діапазони значень багатьох коефіцієнтів будуть істотно відрізнятися, тому результати такого аналізу по всій сукупності банків будуть недостатньо точними.

Найбільш очевидний і часто застосовуваний на практиці метод рішення цієї проблеми полягає у поділі банків на однорідні групи на основі одного або декількох критеріїв. Серед них найчастіше застосовуються: розмір активів; сегмент банківської індустрії (наприклад, ощадні, вітчизняні комерційні, банки з іноземним капіталом); регіональне положення (зокрема, при складанні міжнародних банківських рейтингів велику роль відіграє рейтинг країни, в якій банк працює).

Оптимальні значення коефіцієнтів визначаються окремо для кожної групи. Усередині неї здійснюється оцінка банків, яка згодом може бути використана при розробці рейтингових систем. Також проводиться розподіл банків на однорідні групи за допомогою кластерного аналізу [296].

У таблиці 3.18 згруповано показники та коефіцієнти, які покладені в основу найбільш відомих систем коефіцієнтного аналізу.

Аналіз систем коефіцієнтного аналізу вказує на наявність суттєвих проблем при застосуванні даних систем, а саме:

проблема пошуку способу та джерел отримання інформації, які б дозволили забезпечити високу точність та об’єктивність оцінки стану банку. Дійсно, лише балансової звітності та звітів про виконання нормативів центрального банку для цього недостатньо. Адже тут відсутня інформація про якість активів, структуру доходів та витрат банку тощо. Особливо складною ця проблема є в нашій країні. Адже наші кредитні установи ще досить слабо вмотивовані для широкого та регулярного оприлюднення детальної інформації про свою організацію;

^ Таблиця 3.18 – Показники систем коефіцієнтного аналізу
та аналізу споріднених груп [445]


^ Показники та коефіцієнти

Система/Країна

Індивідуальний
моніторинг банків (США)


BAKIS
(Німеччина)


^ Система
спостереження
(Нідерланди)


Використовувані коефіцієнти, усього

39 фінансових + 35 ринку капіталів

47

53

Якість активів

21

18

12

Платоспроможність

5

1

5

Прибутковість

5

10

13

Ліквідність

8

2

2

Ринковий ризик



16



Управління та контроль







Економічні





6**

Інші

35*



15***

Примітки: * – коефіцієнти ринку капіталів, що належать до торговельної діяльності; ** – макроекономічні індикатори: зростання ВВП, зростання промислового виробництва, рівень безробіття, курс євро/долар, банкрутства за рік, спред прибутковості по десятирічних державних облігаціях та тримісячній ставці Euribor (Euro Interbank Offer Rate); *** – коефіцієнти ринку капіталів, зовнішні рейтинги, частка ринку.


проблема достовірності інформації, що міститься у звітності. Дійсно, відомі непоодинокі випадки, коли у звітності можуть бути викривлення реальної ситуації. По-перше, це може бути спричинено навмисними діями з боку банку, які націлені на зниження податків або завищення деяких показників. По-друге, можливі помилки при складанні звітності в умовах недостатнього контролю;

проблема відбору найбільш інформативних коефіцієнтів, які б у сукупності дозволили всебічно проаналізувати та оцінити стан банку та отримати відповідний підсумковий показник. При розрахунку підсумкового показника виникає не менш складна проблема щодо визначення розмірів вагових коефіцієнтів для локальних показників;

проблема встановлення прогнозів щодо майбутнього стану банку на основі результатів поточного та попередніх результатів аналізу. Часто аналізу динаміки приділяється слабка увага, що призводить до зведення нанівець ролі таких систем як інструментів саме діагностики та попередження банкрутств на ранніх стадіях виникнення кризових явищ;

проблема групування банків залежно від спеціалізації банку або відмінності його за територіальними ознаками, або іншими особливостями, оскільки виникають ситуації, коли характерні для нього коефіцієнти не “вписуються” в нормативні значення [296].

Третя група – системи комплексної оцінки банківського ризику. Для одержання детальної і всебічної оцінки кредитної установи потрібен комплексний аналіз діяльності всіх його великих бізнес-підрозділів. Такі дослідження вимагають значного часу і поєднують у собі аналіз ієрархічної структури банку, дослідження ризиків, пов’язаних з окремими підрозділами, і покрокове вироблення на їхній основі інтегральної оцінки ступеня надійності банку в цілому. З урахуванням складності даної процедури періодичність її проведення звичайно встановлюється індивідуально для кожного банку залежно від підсумків попереднього аналізу або результатів, отриманих менш дорогими методами оцінки надійності.

У даний час подібні системи використовуються органами державного нагляду Великобританії і Нідерландів. Наприклад, оцінка банку за системою RAST (Risk Analysis Support Tool), що застосовується у Нідерландах, складається з чотирьох основних етапів:

  1. загальний опис і фінансовий аналіз організації на основі наявної звітності і результатів останніх досліджень на місцях;

поділ організації на великі управлінські підрозділи і види діяльності;

оцінка ризиків і управління окремих підрозділів (розглядаються три категорії управління: внутрішній контроль, організація та менеджмент, а також дев’ять категорій ризику: кредитний, ціновий, процентний, валютний, операційний, стратегічний, ризик ліквідності, ІТ-ризик, ризик репутації, цілісності та правового статусу. Значення кожної категорії для підсумкового інтегрального показника визначається згідно з затвердженою ваговою матрицею);

агрегування показників і складання звітів (при цьому окремим підрозділам надаються вагові коефіцієнти пропорційно їх частці в загальному бюджеті організації). За рахунок універсальності і високої ефективності такі системи є найбільш ефективними для оцінки стану великих багатофіліальних банків та банківських холдингів, що відіграють важливу роль в економіці країни.

У таблиці 3.19 згруповано показники та коефіцієнти, які покладені в основу найбільш відомих систем комплексної оцінки банківського ризику.

^ Таблиця 3.19 – Показники систем комплексної оцінки
банківського ризику [445]


^ Показники та коефіцієнти

Система/Країна

RAST
(Нідерланди)


RATE
(Великобританія)


Використовувані коефіцієнти, усього

13

9

Якість активів

1

1

Платоспроможність



1

Прибутковість



1

Ліквідність

1

1

Ринковий ризик

3

1

Управління та контроль

3

3

Економічні





Інші

5*

1**

Примітки: * – операційні, інформаційні, правові, стратегічні ризики і ризик репутації; ** – діловий ризик – аналіз ділового середовища в контексті загальнобанківського бізнесу.


Дані методики спрямовані на діагностику поточного стану банку шляхом аналізу його діяльності і регламентованої звітності. Однак у зв’язку з тим, що проведення аналізу за багатьма з таких методик здійснюється один раз на рік і потребує досить багато часу на його проведення, виникає необхідність не тільки у виявленні поточного стану справ, а й у його прогнозуванні на майбутнє. Достовірні прогнози дозволяють генерувати ранні попередження про можливі кризи ще до того моменту, коли їх розвиток стає критичним. Маючи таку інформацію, можна оперативно вжити заходів для поліпшення ситуації або уникнути можливих втрат, обумовлених зниженням надійності кредитної установи. Щоб одержати достовірний прогноз динаміки розвитку банку, потрібно будувати складні статистичні моделі.

За методичними особливостями їх можна розділити на чотири групи моделей: розрахунок рейтингів; прогнозування банкрутств; оцінка очікуваних збитків та інші.

У таблицях 3.20, 3.21, 3.22 наведено показники, що вимірюються в найбільш поширених статистичних моделях [445].

^ Таблиця 3.20 – Показники статистичних моделей
(банкрутство/виживання/нестійкість)


^ Показники
та коефіцієнти


Система/Країна

SAABA
(Франція)


SEER
(США)


GMS
(США)


^ Банківський
калькулятор (США)


Показники та
коефіцієнти, усього

5 категорій показників

11 коефіцієнтів

9 коефіцієнтів / значень

10 показників

Якість активів

1

7

6

1

Платоспроможність

1

1

2

1

Прибутковість

1

1



1

Ліквідність

1

2

1

1

Ринковий ризик









Управління та контроль

1







Економічні







1*

Інші







5**

Примітки: * – рівень безробіття в регіоні – зміни за два роки; ** – вік банку; привласнені раніше рейтинги CAMELS 3, 4 або 5; розмір банку, два індикатори змін у режимах регулювання.

^ Таблиця 3.21 – Показники статистичних моделей
(рейтинг/прогноз зниження рейтингу)


Показники

Система/Країна

^ SEER Rating
(США)


SCOR – Прогноз зниження рейтингу (США)

Показники, усього

11

12

Якість активів

4

7

Платоспроможність

1

1

Прибутковість

1

1

Ліквідність

1

3

Ринковий ризик





Управління та контроль

1*



Економічні





Інші

3**



Примітки: * – привласнений раніше рейтинг за управління; ** –  бали по Єдиній системі наглядового моніторингу банків (Uniform Bank Surveillance Screen – UBSS): за приріст активів і композитний; привласнений раніше композитний рейтинг CAMELS.

Таблиця 3.22 – Компоненти статистичних моделей SEER і SCOR

^ Предмет
оцінки


Показники

Вплив на підсумок

SEER

SCOR

Якість активів

Кредити, прострочені на 30–89 днів

Негативний

Негативний

Кредити, прострочені на 90 і більше днів

Негативний

Негативний

Кредити, на які в даний момент
не нараховуються відсотки

Негативний

Негативний

Нерухомість, права на яку перейшли до банку

Негативний

Негативний

Резерви

Резерв на можливі збитки по позичках



Позитивний

Валові списання з рахунків



Негативний

Відрахування на покриття збитків по позичках



Негативний

Доходи

Доходи (нетто)

Позитивний



Доход перед сплатою податків
і екстраординарних виплат



Позитивний

Ліквідність

Інвестиційні цінні папери

Позитивний



Поточні зобов’язання



Негативний

Ліквідні активи



Позитивне

Позики і довгострокові цінні папери



Позитивний

Капітал

Загальна вартість (нетто)

Позитивний



Власний капітал



Позитивний

Інше

UBSS (коефіцієнт росту активів)

Негативний



UBSS (підсумковий бал)

Негативний



Значення показника “M”
попереднього рейтингу CAMELS

Негативний



Попередній рейтинг CAMELS

Негативний




При побудові моделей прогнозування банкрутства або виживання використовується постулат, що в поводженні банків у період перед банкрутством або в умовах значних фінансових труднощів можна виявити певні загальні риси. Якщо вони є в наявності, то це – попередження про високу імовірність банкрутства в найближчому майбутньому.

Більшість показників використовується при обчисленні підсумкового результату не в абсолютному, а у відносному вигляді (наприклад, індикатором прострочених кредитів є їхнє відношення до активів банку).

Один з найбільш простих методів, що використовується при первісній розробці моделі даного типу, полягає у виявленні тенденцій у динаміці різних показників у банків, що стали згодом банкрутами, та таких, що змогли уникнути фінансових труднощів [402; 296].

У другій моделі, що входить у вже згадувану методику SEER, використовуються різноманітні економічні індикатори, і на виході визначається ймовірність того, що банк буде “критично недокапіталізований” (тобто відношення капіталу до усереднених активів буде нижче 2 %) або оголошений банкрутом протягом двох років з моменту проведення аналізу.

У таблиці 3.23 згруповано компоненти рейтингової моделі SEER та визначено їх якісний вплив на ризик банкрутства банківської установи [402; 296].

^ Таблиця 3.23 – Компоненти рейтингової моделі SEER
(прогнозування банкрутства або виживання)


^ Предмет
аналізу


Показники

Вплив на
рівень ризику


Якість активів

Комерційні й індустріальні позики

Збільшує

Кредити, прострочені на 30-89 днів

Збільшує

Кредити, прострочені на 90 і більше днів

Збільшує

Кредити, на які в даний момент не нараховуються відсотки

Збільшує

Місцеві позики на нерухомість

Зменшує

Інша нерухомість у власності

Збільшує

Величина активів

Зменшує

Доходи

Доход від активів (у середньому за період)

Зменшує

Ліквідність

Балансова вартість цінних паперів

Зменшує

Термінові депозити, що перевищують 100 млн дол.

Збільшує

Капітал

Власний капітал

Зменшує


Також цікавою є модель Банківського калькулятора, що застосовується Службою валютного контролю США (Office of the Comptroller of the Currency – OCC). У ній поряд з показниками, що характеризують банк (табл. 3.24), використовується інформація про зовнішнє середовище, а також коригувальні коефіцієнти, які дозволяють включати в базу прогнозу періоди, що передували прийняттю нормативних актів, які істотно вплинули на банківську галузь [402; 296]. Для підвищення надійності розрахунку у таких моделях широко застосовується поділ кредитних установ на однорідні групи.

У додатку Б систематизовано досвід використання комплексних систем діагностики наглядовими органами іноземних держав.

Відмінності між розглянутими у даному підрозділі системами оцінки ризику неплатоспроможності (банкрутства) банку обумовлені особливостями країн, де вони використовуються, серед яких: глибина та частота інспекцій; структура та рівень публічності звітності; доступність інших достовірних джерел інформації; наявність достатньої статистичної інформації про кризи та банкрутства за минулі періоди; рівень технічного забезпечення; грошові та людські ресурси і т.д. [343].


^ Таблиця 3.24 – Компоненти рейтингової моделі ОСС
(прогнозування банкрутства або виживання)


^ Предмет аналізу

Показники

Рівень ризику

Ризик банківського портфеля

Співвідношення кредитів, прострочених на 90 і більше днів, кредитів, на які в даний момент не нараховуються відсотки, іншої нерухомості у власності й активів банку

Збільшує

Неліквідність фінансування

Збільшує

Проблемність банку (результат рейтингу CAMELS, рівний 3, 4 або 5)

Збільшує

Ризик стану банку

Відношення доходів до сплати відсотків і податків,
розділених на активи банку, до відсотків по зобов’язаннях, розділених на зобов’язання банку

Зменшує

Відношення капіталу до активів

Зменшує

Ризик зовнішнього середовища

Дворічне зростання рівня безробіття в ринковій території банку

Збільшує

Контролюючі
змінні

Розмір банку (величина активів більше
або менше $ 500 млн дол.)



Період, протягом якого проводився аналіз банку



Переключення Режиму 1 (дорівнює “1” на періоди,
наступні за реформою 1989 г.)



Переключення Режиму 2 (дорівнює “1” на періоди,
наступні за реформою 1992 р.)




У той же час існують і спільні для наведених країн риси. Полягають вони у тому, що наглядова система в переважній більшості країн не обмежується якоюсь однією системою діагностики банкрутств.

Це свідчить про те, що незважаючи на значні переваги наглядових органів в аспекті якості та глибини отримуваної інформації про банки перед іншими користувачами, на сьогодні все ж не існує єдиної методики або моделі діагностики банкрутства банківських установ, яка б на 100 % дозволяла виявляти кризові явища та прогнозувати майбутні банкрутства.

Таким чином, можемо зробити висновок, що подальший розвиток сучасних систем, які б оцінювали роботу банків, діагностували кризові явища та потенційні банкрутства, а також виявляли б рівень ризику втрати платоспроможності, вкрай важливий. Удосконалення подібних систем потребують не лише клієнти і менеджери кредитних установ, зацікавлені у ранній діагностиці можливих проблем і адекватній оцінці банків-контрагентів, а також органи державного нагляду.

Схожі:

3 Методологічні підходи до ідентифікації ризику втрати платоспроможності банку iconТростянська К. М. Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара
Складність управління репутаційним ризиком полягає в його здатності конвертуватися в інші банківські ризики (кредитний, процентний,...
3 Методологічні підходи до ідентифікації ризику втрати платоспроможності банку iconУдк валютні ризики: аналіз та основні підходи до управління. Якщо у Вашому бізнесі використовується дві валюти, рано чи пізно Ви прийдете до ідеї управління валютними ризиками
Робота присвячена аналізу валютного ризику. Обґрунтовано актуальність дослідження валютного ризику. Проаналізовано основні види валютного...
3 Методологічні підходи до ідентифікації ризику втрати платоспроможності банку iconМетодологічні підходи до оцінювання ефективності корпоративного управління в банку

3 Методологічні підходи до ідентифікації ризику втрати платоспроможності банку iconТема управління ризиками ризик-менеджмент
Класифікація ризиків. Місце ризиків в інвестуванні капіталу. Ризикозахищеність. Сутність І зміст ризику-менеджменту. Інтегрований...
3 Методологічні підходи до ідентифікації ризику втрати платоспроможності банку iconЄріс Любов Миколаївна – кандидат економічних наук, доцент кафедри банківської справи двнз «Українська академія банківської справи Національного банку України», м. Суми методичні підходи щодо оцінки достатності власного капіталу банку
Л. М. Методичні підходи щодо оцінки достатності власного капіталу банку / Єріс Л. М. // Проблеми І перспективи розвитку банківської...
3 Методологічні підходи до ідентифікації ризику втрати платоспроможності банку iconРозуміння предмету маркетингу; основні методологічні підходи

3 Методологічні підходи до ідентифікації ризику втрати платоспроможності банку iconОптимізація структури інвестиційного портфелю комерційного банку
Ефективний інвестиційний портфель який забезпечує максимальний дохід при даному рівні ризику або мінімальний ризик при даному рівні...
3 Методологічні підходи до ідентифікації ризику втрати платоспроможності банку iconОптимізація структури інвестиційного портфелю комерційного банку
Ефективний інвестиційний портфель який забезпечує максимальний дохід при даному рівні ризику або мінімальний ризик при даному рівні...
3 Методологічні підходи до ідентифікації ризику втрати платоспроможності банку iconНауковий вісник
О. М. Гладун. Методологічні підходи до оптимізації розміщення вибірки для постійних обстежень населення
3 Методологічні підходи до ідентифікації ризику втрати платоспроможності банку iconРозділ 4 Сталий розвиток та економіка природокористування
Методологічні підходи до оцінки ефективності екологоконструктивної інвестиційної діяльності
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи